Економічне регулювання екологізації промислового виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ"

УДК 338.45:628.51

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ГАХОВИЧ НАТАЛІЯ ГЕОРГІЇВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі "Інститут економіки та прогнозування НАН України".

Науковий керівник:

Якубовський Микола Миколайович, доктор економічних наук, професор, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", головний науковий співробітник відділу промислової політики.

Офіційні опоненти:

Зіновчук Наталія Василівна, доктор економічних наук, доцент, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри економіки природокористування та менеджменту лісового господарства;

Кононенко Олена Юріївна, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, старший науковий співробітник Науково-дослідної лабораторії "Регіональні проблеми економіки та політики".

Захист відбудеться 16 березня 2011 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 16 лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Економічна діяльність людини і стан природного середовища завжди мали тенденцію до нагромадження протиріч. Але починаючи з середини ХХ століття, коли господарсько-перетворююча діяльність людства істотно прискорилася, а за масштабами й інтенсивністю перевищила рекреативні (відновлювальні) можливості природних процесів, екологічна проблематика набула надзвичайної гостроти в забезпеченні природної рівноваги і сталого економічного розвитку.

Актуальність теми. Промисловість є однією з техногенно загрозливих галузей економіки, неконтрольований розвиток якої породжує екологічні проблеми - виснаження озонового шару Землі, глобальну зміну клімату внаслідок "парникового ефекту", забруднення атмосферного повітря, водоймищ та утворення великих обсягів небезпечних промислових відходів. Тому питання екологізації промислового виробництва за останнє десятиріччя, тобто з відновленням промислового розвитку, набуло надзвичайної актуальності.

Одним із перших вітчизняних науковців, хто усвідомив величний перетворюючий вплив людини через її розумову і виробничу діяльність на природні об'єкти, заклавши основи цілісної системи наукових уявлень щодо взаємовідносин людини і природи був Володимир Іванович Вернадський.

Вже в наш час вагомий внесок у розв'язання проблеми екологізації зробили вітчизняні вчені: Амоша О.І., Білорус О.Г., Борщевський П.П., Веклич О.О., Волошин В.В., Геєць В.М., Данилишин Б.М., Долішній М.І., Дорогунцов С.І., Зіновчук Н.В., Кононенко О.Ю., Кравців В.С., Лукінов І.І., Мельник Л.Г., Міщенко В.С., Онищенко О.М., Паламарчук М.М., Панасюк Б.Я., Пірожков С.І., Трегобчук В.М., Філіпенко А.С., Федулова Л.І., Харічков С. К., Хлобистов Е.В., Шевчук В.Я., Якубовський М.М. та ін.

У дослідженнях за даною проблематикою використовуються праці таких відомих зарубіжних вчених, як: Баумоль У., Боулдінг К., Гор А., Гофман К.Г., Данилов-Данильян В.І., Джордж Г., Корб Б., Міллер Т., Мішен Е., Начилхаут П., Норт К., Дж. Пальминзано, Панайотов Т., Сміт Ф., Тинберген Я., Уорд Б., та ін.

Разом з тим, у контексті економічної теорії проблематика екологізації промислового виробництва, особливо щодо визначення категоріального і понятійного апарату, критеріальних ознак і показників техногенного впливу, методів регулювання екологічного стану промисловості поки що не набули достатньої наукової і практичної завершеності й потребують відповідного дослідження.

Актуальність вибраної теми дисертаційного дослідження визначається ще й тим, що активізація промислового виробництва, котра за стратегією Уряду розглядається як основа сталого економічного зростання України, потребує розроблення і впровадження відповідних механізмів державного регулювання екологізації, які б не тільки залишали промисловість у межах життєво припустимих екологічних параметрів, а й покращували їх. Саме ці обставини обумовили вибір теми дисертації, постановку мети і завдань, структуру і логіку дослідження.

Розгляд у дисертаційному дослідженні зазначених проблем з позицій системного підходу дозволив узагальнити накопичений досвід і надати практичні рекомендації, які в інтегрованій формі представляють собою концептуальні основи регулювання екологічного стану промислового виробництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України": "Формування конкурентного середовища та прогнозування розвитку промислового потенціалу" (№ ДР 0105U007096), автором підготовлений розділ "Екологічний вимір промислової діяльності"; "Світогосподарська диспропорційність та політика економічного зростання в Україні" (№ ДР 0108U002103), автору належать підрозділи "Екологічні диспропорції промислового розвитку в системі факторів економічного зростання" та "Перспективи екологізації промислового виробництва: подолання екологічних та запобігання техногенних криз".

Автор брав також участь у дослідженнях, що проводилися в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України за темами: "Розроблення інформаційного, наукового та нормативно-методичного забезпечення реалізації Програми використання відходів виробництва та споживання на період до 2005 року" (№ ДР 0100U006628), автору належить підрозділ "Розроблення пропозицій щодо створення організаційно-економічного механізму системи збирання, зберігання, транспортування, переробки та утилізації відпрацьованих олив"; "Дослідження проблем секторального ринку продукції та підвищення його ефективності" (№ ДР 0108U003942), автор підготував підрозділ "Аналіз зарубіжного досвіду з вирішення проблеми поводження з використаною упаковкою та іншими відходами".

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і розробленні організаційно-економічного інструментарію регулювання екологічного рівня промислового виробництва.

Для реалізації зазначеної мети в роботі було поставлено і вирішено такі завдання:

Ш поглибити теоретичну парадигму та понятійний апарат екологізації виробництва;

Ш розробити методичний інструментарій інтеграційної оцінки екологічних параметрів промисловості;

Ш оцінити рівень, тенденції та ризики техногенного впливу промислового виробництва;

Ш розкрити сутність та обґрунтувати методи вдосконалення економічного механізму регулювання екологізації виробництва;

Ш обґрунтувати практичні рекомендації щодо підвищення ефективності екологічних заходів забезпечення промислового розвитку.

Об'єктом дослідження є управління процесом екологізації промислового виробництва та рівнем техногенного впливу на природне середовище.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних положень, методичних підходів та інструментів щодо регулювання екологізації промислового виробництва.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались методи: системно-структурний (для визначення взаємозв'язку структури промислового виробництва з екологічними параметрами); статистичного аналізу (з метою оцінки існуючого техногенного навантаження); експертних оцінок (для обґрунтування пріоритетних заходів стимулювання екологізації промислового виробництва); порівняння (для рейтингової оцінки екологічних рівнів за видами промислової діяльності).

Інформаційно-емпіричною базою дослідження слугували праці вітчизняних і закордонних вчених-економістів з питань розвитку екологізації і розроблення державних механізмів її стимулювання, а також законодавчі й нормативні документи Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні дані.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних засад, обґрунтуванні методичного інструментарію, оцінці стану та організаційно-економічних заходів регулювання екологічних параметрів промислового виробництва.

Уперше:

на основі узагальнення існуючих науково-методичних підходів встановлено, що екологізація є категорією соціально-економічних відносин, яка відображає взаємозв'язок виробничої діяльності людини (суспільства) зі станом природного середовища через рівень техногенного навантаження, критеріальними ознаками якого виступають такі екологічні параметри, як ефективність використання водних ресурсів, обсяги забруднюючих викидів в атмосферне повітря та масштаби утворення промислових відходів;

розроблено методичний інструментарій моніторингу рівня екологізації промислового виробництва через визначення коефіцієнтів техногенного навантаження у розрахунку на одиницю виробленої продукції, оцінку їхньої динаміки за якісним і кількісним складом екологічних параметрів та їхньої галузевої структури, що дає змогу ідентифікувати межі й глибину екологічних змін у розвитку промислового виробництва та давати їм прогнозну оцінку.

Удосконалено:

понятійний апарат, а саме - з позиції сучасних знань та розвитку системи регулювання екологізаційної складової промислового виробництва запропоновано авторське визначення поняття "екологізація виробництва", як покращення екологічних параметрів виробництва шляхом підвищення екологічної культури й освіченості персоналу і населення загалом, впровадження технологічних, організаційних та управлінських нововведень, що підвищують ефективність використання природних ресурсів, зменшують рівень техногенного впливу та сприяють збереженню якості довкілля;

теоретико-методичні положення щодо механізму регулювання екологічного стану промислового виробництва за рахунок посилення економічних важелів, що передбачають впровадження прогресивної шкали екологічних зборів, що сприятиме посиленню їхньої стимулюючої та компенсаційної функції в реалізації ефективної державної екологічної політики.

Дістало подальшого розвитку:

практичні рекомендації з мережевої організації робіт екологізації промислового виробництва шляхом утворення регіональних і міжрегіональних екологічних кластерів, які інтегруватимуть науковий, виробничий, фінансовий, освітянський і суспільний потенціал регіону для проведення активної екологічної політики;

методичний інструментарій структурного аналізу і регулювання екологічних параметрів промисловості через визначення екологічних параметрів виробництва за видами діяльності та обґрунтування прогнозних варіантів галузевої структури виробництва, що забезпечує скорочення техногенного впливу.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в можливості використання запропонованих рекомендацій державними органами, які займаються регуляторними діями з покращення екологічного рівня промислового виробництва.

Результати дослідження апробовані у вигляді комплексу рекомендацій щодо посилення дієвості впливу економічного механізму на покращення екологічних параметрів промисловості, що підтверджено довідками: Міністерства економіки України (від 01.08.2007 р. № 146-19/7) та Міністерства промислової політики України (від 19.10.2010 р. № 01/2-1-1113). екологічний промислове техногенний ефективність

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розробленні та обґрунтуванні методичних підходів щодо формування та реалізації організаційно-економічних механізмів у сфері економічного регулювання екологізації промисловості. Особистий внесок у працях опублікованих у співавторстві зазначено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались на: Українському екологічному конгресі "Екологічна трансформація промисловості: інструменти державного впливу" (м. Київ, 2009); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи екологізації промислового виробництва" (м. Черкаси, 2010); Всеукраїнській науковій екологічній конференції "Структурний фактор регулювання екологічних параметрів промислового виробництва" (м. Київ, 2010), Науково-практичній конференції "Інноваційно-інвестиційні проблеми розвитку економіки України" (м. Київ, 2010).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 10 наукових працях, з яких 3 розділи у колективних монографіях, 3 статі у наукових виданнях і 4 - тези доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, загальним обсягом 5,2 д.а., з яких безпосередньо автору належить 4,7.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 173 сторінки. Дисертація містить в основному тексті 28 таблиць та 17 рисунків, які займають 32 сторінки. Список використаних джерел налічує 110 найменувань і розміщений на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Теоретичні основи екологізації промислового виробництва" здійснено аналіз наукових поглядів на сутність екологізації як категорії економічних відносин, котра стає одним з провідних критеріїв в оцінці якості економічного розвитку, як окремих країн, так і світової економіки в цілому.

На сучасному рівні розвитку промислового виробництва відносини людини зі станом природного середовища набувають особливого значення. Покращення екологічних параметрів виробництва стають необхідною і обов'язковою умовою збереження людства і забезпечення подальшого розвитку економіки. Цей процес у сучасній економічній теорії отримав назву "екологізація". Економічна теорія визначає її як процес неухильного і послідовного впровадження системи технологічних, управлінських, юридичних та інших рішень, а також форм організації виробництва, що дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів і підтримувати природні умови на рівні з поліпшенням, або хоча б збереженням якості довкілля.

Не заперечуючи такому уявленню сутності процесу екологізації, ми все ж таки вважаємо, що наведене визначення акцентує увагу лише на організаційно-технологічних заходах охорони довкілля. В ньому немає людини, вірніше - не визначено ставлення людини і усвідомлення нею необхідності процесів екологізації, що формуються під впливом освіти, загальної і екологічної культури суспільства, її історичних, економічних і екологічних традицій. З позиції сучасних знань та розвитку системи регулювання екологізаційної складової промислового виробництва запропоновано авторське визначення поняття "екологізація виробництва", як покращення екологічних параметрів виробництва шляхом підняття рівня екологічної освіченості і екологічної культури населення і промислового персоналу, впровадження технологічних, організаційних та управлінських нововведень, що підвищують ефективність використання природних ресурсів, зменшують рівень техногенного впливу та сприяють збереженню якості довкілля.

Узагальнення існуючих науково-методичних підходів дає підстави вважати, що екологізація є категорією соціально-економічних відносин, яка відображає взаємозв'язок промислової діяльності людини (суспільства) зі станом природного середовища через рівень техногенного навантаження, критеріальними ознаками якого виступають такі екологічні параметри, як ефективність використання природних ресурсів, перш за все особливо дефіцитних - водних, обсяги забруднюючих викидів в атмосферне повітря та масштаби утворення промислових відходів.

Хоча рівень загального антропогенного навантаження на довкілля в останні роки в Україні мав тенденцію до зниження, все ж такі відновлення промислового виробництва слід супроводжувати посиленням вимог до його екологічних характеристик. На сьогодні екологічне регулювання обмежується в основному моніторингом якості навколишнього середовища та платою за забруднення (у новій редакції Податкового кодексу - екологічний податок) без достатньої оцінки рівня екологізації промислового виробництва та умов його покращення. Екологічна складова відсутня в прогнозах соціально-економічного розвитку як країни, так і окремих галузей, що не створює системи активного державного регулювання екологічним станом виробництва. Щоб її активізувати, потрібно впроваджувати диференційовану шкалу зборів із суттєвим збільшенням плати за забруднення, яка б стимулювала підприємства активно займатися екологізацією виробництва.

Але моніторинг екологічного стану промислового виробництва обмежений статистичними даними. Їх не достатньо для глибокого вивчення цієї проблеми. Тому ми вважаємо за необхідне, спираючись на існуючу статистичну базу, розширити можливість оцінки техногенного впливу промислового виробництва на природне середовище не тільки через загальний обсяг забруднення, а використовуючи показники забруднення у розрахунку на одиницю обсягу реалізованої промислової продукції. Це дасть можливість не тільки робити прогнозні оцінки екологічного стану довкілля залежно від економічного розвитку, а й регулювати його рівень за рахунок екологічних заходів.

Запропонована методика вимірювання екологічного рівня промислового виробництва через співвідношення обсягів техногенного навантаження до обсягів промислового виробництва, тобто через питомий показник забруднення на одиницю (на 1 млн. грн) промислової продукції. Його можна розраховувати як по кожному компоненту техногенного забруднення, так і у вигляді інтеграційного показника за формулою:

де Е_інт - інтеграційний показник;

СВ - використання свіжої води на виробничі потреби (млн. куб. м);

НС - скидання неочищених стоків (млн. куб. м);

ШВ - шкідливі викиди в атмосферне повітря (млн. т);

НВ - небезпечні відходи (млн. т);

а ₁, а ₂, а ₃, а ₄ - вагові коефіцієнти впливу окремих видів забруднення на загальний рівень екологізації промислового виробництва (експертна оцінка);

ОПП - обсяг промислової продукції (млн. грн).

Запропонована методика визначення інтеграційного показника екологічного рівня промислового виробництва надає широкі можливості для здійснення ґрунтовного аналізу процесів екологізації як в цілому по промисловості, так і за окремими видами діяльності. Зокрема, вона дозволяє: оцінювати загальний рівень екологізації промислового виробництва, його динаміку, визначати структуру техногенного впливу за видами промислової діяльності і за складом техногенного впливу.

У другому розділі "Оцінка екологічних параметрів промислового виробництва" розкрито стан і проблеми екологізації промислового розвитку через використання водних ресурсів, забруднення атмосферного повітря та утворення промислових відходів.

Показано, що загалом динаміка екологічних параметрів промисловості має як негативні, так і позитивні тенденції. Серед негативних чинників екологізації суттєву проблему утворює скидання в поверхневі водойми забруднених стоків без очищення. У 2007 р. їхній обсяг становив 1316 млн. куб. м, що майже у 2,5 рази вище, ніж було у 2000 р. Лише внаслідок кризи їхній обсяг у 2009 р. зменшився до 146 млн. куб. м. Зниження ефективності роботи очисних споруд відбувається через їхню зношеність, відсталий технологічний рівень очищення та високу енергомісткість.

Не втрачає своєї актуальності проблема скорочення шкідливих викидів в атмосферне повітря. У 2009 р. цей індикатор по промисловості становив 3,6 млн. т, або 85 кг на душу населення. Це досить високе забруднення в порівнянні з європейськими країнами. Через застарілі технології і недосконалі уловлюючі пристрої у повітря випускається до чверті загального обсягу утворених шкідливих речовин. Основний обсяг шкідливих викидів утворюють базові галузі - чорна і кольорова металургія, хімічна промисловість, будівельних матеріалів, передусім цементу, теплова електроенергетика.

Доповнює негативну картину екологізації неефективне поводження з небезпечними відходами. Щорічний обсяг їх утворення в середньому перевищує 2 млн. т. Вкрай незадовільним можна вважати їхнє використання - 46 % від обсягу утворених. У розвинених країнах цей показник сягає до 90 %. Через незадовільне використання і знешкодження загальний обсяг небезпечних відходів на сьогодні дорівнює 20,8 млн. т, що в розрахунку на 1 кв. км становить 33,4 т.

Позитивною тенденцією можна вважати той факт, що виробництво промислової продукції стає дедалі менш екологомістким процесом. У 2000-2009 рр. при загальному зростанні обсягу промислового виробництва в 1,4 раза (у порівняльних цінах) майже всі екологічні індикатори як в абсолютному, так і відносному вимірі (на 1 млн. грн промислової продукції) мали спадаючий тренд, а якщо зростали, то значно повільніше (рис. 1). Це засвідчує, що індекс екологічного рівня мав спадаючу тенденцію, тобто відбувалася екологізація - покращення екологічних параметрів виробництва.

Рис. 1. Динаміка обсягу промислової продукції і питомих екологічних індикаторів. Джерело: розраховано за даними стат. збірників "Довкілля України" за 2001-2007рр., стат. бюлетенів "Викиди забруднюючих речовин та парникових газів у атмосферу від стаціонарних джерел", "Утворення, використання та знешкодження відходів І-ІІІ класів небезпеки" за 2008-2009 рр., сайт Держкомстату України (www.ukrstat.gov.ua)

Дане дозволяє приріст промислової продукції у 2001-2009 рр. умовно поділити на дві частини: перша - що отримана за екологічно чистою технологією, і друга - яка виготовлена за базовим (2000 р.) екологічним рівнем (рис. 2).

Рис. 2. Структура обсягу промислової продукції, отриманої за умовами базового рівня екологізації і екологічно чистого виробництва. Джерело: розраховано автором за даними статистичної звітності

Запропонований підхід дає можливість розкрити структуру техногенного навантаження промисловості на довкілля, як за складовими техногенного впливу, так і за видами промислової діяльності (таблиця).

У третьому розділі "Організаційно-економічні важелі регулювання екологізації промислового виробництва" обґрунтована система організаційних заходів, яка сприятиме скороченню техногенного впливу промислового виробництва на довкілля.

Доводиться, що існуюча система платного природокористування для промисловості занадто ліберальна і малоефективна. Через низький рівень сплати за забруднення вона майже не виконує стимулюючої функції щодо активізації екологічної діяльності. Як свідчать проведені розрахунки за період 2005-2009 рр. їхня частка

Таблиця. Структура техногенного впливу промисловості на довкілля, %

Вид діяльності	Споживання свіжої води	Скидання неочищених стоків	Шкідливі викиди в атмосферу	Утворення відходів
Промисловість	18,3 100,0	1,2 100,0	73,2 100,0	7,3 100,0
Добувна промисловість	0,7 0,6	0,5 7,8	98,0 22,9	0,8 1,8
Харчова промисловість	33,8 2,4	12,1 1,4	48,0 0,9	6,1 1,0
Хімічна та нафтохімічна промисловість	11,8 2,3	4,7 14,4	16,2 2,0	67,3 32,0
Металургійне виробництво	18,9 29,7	2,6 63,0	65,5 25,7	13,0 48,9
Машинобудування	16,6 1,2	3,7 4,1	13,4 0,2	66,3 11,2
Виробництво електроенергії	26,6 63,4	0,2 6,8	73,0 43,7	0,2 1,0
Інші види діяльності	1,9 0,4	0,5 2,7	89,0 4,6	8,3 4,1

Примітка: в чисельнику - за складовими техногенного впливу, в знаменнику - за видами промислової діяльності. Джерело: розраховано автором за даними статистичної звітності.

По відношенню до собівартості реалізованої продукції промисловості була трохи більше 0,1 %, а за окремими видами діяльності навіть на порядок нижчою. При такому рівні навряд чи можна розраховувати на їхній стимулюючий вплив до реалізації екологічних заходів. Крім того, має місце нецільове використання природоохоронних коштів та порушення строків фінансування природоохоронних заходів.

Для підвищення стимулюючої ролі плати за забруднення довкілля базовий норматив екологічних зборів має бути підвищено, але його слід диференціювати залежно від досягнутого рівня екологізації, а також забезпечити часткове повернення підприємству коштів для здійснення екологічних заходів. Ідеологія такої моделі стимулювання виходить з того, що підприємства, які забезпечують покращення екологічної ситуації, повинні мати пріоритет в отриманні цільових коштів з бюджету на подальше здійснення природо охоронних заходів, оскільки вони засвідчили себе активними суб'єктами екологізації.

Державної підтримки потребує інноваційне забезпечення процесів екологізації. Продовження експлуатації традиційних технологій лише прискорює екологічну кризу через їх високу енерго- і матеріаломісткість. Визначальним чинником розв'язання екологічних проблем мають стати інноваційні технологічні зміни з впровадженням ресурсозберігаючих технологій та з підвищенням у структурі промислового виробництва наукомістких і високотехнологічних видів діяльності. В багатьох країнах світу на розроблення екотехнологій спрямовується в середньому 5-10 % загального обсягу фінансування інноваційної діяльності. В Україні цей показник становить менше 1 %, що не відповідає світовим параметрам. Необхідно прискорити формування екологічних фондів, стимулювати екологічний напрям інноваційної діяльності, розвивати систему страхування екологічних ризиків і екологічний аудит.

Оскільки техногенного забруднення зазнають переважно прилеглі до виробництва території, обґрунтовано принцип посилення кластерної регіоналізації в розв'язанні екологічних проблем (рис. 3). З цією метою доцільно створювати регіональні, а подекуди, і міжрегіональні еколого-економічні кластери, які б об'єднували суспільний, адміністративний, науковий і виробничий потенціал регіону в розв'язанні екологічних проблем на засадах спільних інтересів та розвивали діалог між діловими, державними, науковими і громадськими колами щодо шляхів підвищення конкурентних переваг підприємств, галузей, окремих територій та країни в цілому за рахунок раціонального використання ресурсів, формування екологічної фахової освіти і культури, що загалом сприятиме зменшенню техногенного навантаження на природне середовище.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Схема регіонального екологічного кластеру

У сферу діяльності кластера мають увійти: моніторинг екологічного стану виробництва, наукове та консалтингове забезпечення заходів зі зміни сировини, технологій, асортименту продукції, використання альтернативних джерел енергії, впровадження енерго- і матеріалозберігаючих технологій, утилізація та використання промислових відходів, а також підняття рівня екологічної освіченості і культури населення.

Одним із провідних важелів у здійсненні екологічного маневру промислового комплексу має стати структурна політика, а саме - прискорений розвиток наукомістких і високотехнологічних видів діяльності. Виконані прогнозні розрахунки доводять, що виведення їхніх часток в галузевій структурі промисловості на рівень екологічно розвинених країн дозволяє зменшити техногенне навантаження майже удвічі.

Практичне використання результатів дослідження буде сприяти реалізації моделі сталого економічного розвитку суспільства, основою якої є тріада "людина - технологічна система - довкілля".

ВИСНОВКИ

Теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у обґрунтуванні теоретичних засад та формування методичних положень і практичних рекомендацій щодо регулювання екологізації промислового виробництва, дало змогу дійти таких висновків:

1. Екологізація є категорією соціально-економічних відносин, де знаходить відображення вплив промислової діяльності людини на стан природного середовища як об'єктивний процес економічного і соціального розвитку суспільства, критеріальними ознаками техногенного навантаження в якому виступають такі екологічні параметри, як використання водних ресурсів, збереження якості атмосферного повітря та масштаби утворення промислових відходів. З позиції сучасних знань і результатів проведеного дослідження сутність екологізації можна визначити як покращення екологічних параметрів виробництва шляхом підняття рівня екологічної освіченості і культури населення, впровадження технологічних, організаційних й управлінських нововведень, що підвищують ефективність використання природних ресурсів, зменшують рівень техногенного впливу та сприяють збереженню якості довкілля.

2. Екологізація відіграє ключову роль у забезпеченні сталого розвитку економіки, де важливою домінантою господарсько-економічної діяльності стають екологічні параметри промислового виробництва. Ігнорування цього принципу може призвести до незворотних наслідків в існуванні самої людини як біологічного виду, який своєю трудовою діяльністю дедалі активніше впливає на природу. Між тим екологічна складова майже відсутня у програмах і прогнозах соціально-економічного розвитку галузі і економіки в цілому, що не створює системи активного державного регулювання екологічним станом виробництва. Існуюча система екологічного регулювання обмежується лише спостереженням за рівнем техногенного впливу і стягненням відповідних коштів з підприємств-забруднювачів, що мають компенсувати екологічні втрати.

3. Ідея активного регулювання економічного механізму екологізації, яку розвинуто в роботі, має бути забезпечена впровадженням диференційованої шкали зборів за забруднення навколишнього природного середовища залежно від досягнутого рівня екологізації виробництва. При цьому базовий норматив сплати (екологічний податок) потребує суттєвого підвищення, що повинно стимулювати підприємства більш активно займатися екологізацією виробництва, вдосконалюючи техніку, технологію, системи регенерації, очищення і уловлювання небезпечних викидів і відходів, скорочуючи техногенний вплив навіть при зростанні обсягів виробництва. На сьогодні плата за забруднення перебуває на рівні 0,1 % від собівартості, а по окремих видах діяльності є навіть на порядок нижчою, що не здійснює стимулюючого впливу на реалізацію екологічних заходів.

4. Рівень екологізації виробництва доцільно оцінювати не за обсягом валового забруднення, а за питомим показником (коефіцієнтом), тобто в розрахунку на одиницю продукції. Цей показник має стати основним індикатором, або навіть критеріальною ознакою екологомісткості промислового виробництва. Логіка такого підходу базується на оцінці суспільної місії промисловості - виробництво продукції (послуг). Зменшення обсягів забруднення в розрахунку на одиницю продукції засвідчує, що ця місія супроводжується екологізацією виробництва. Крім того, запропонований методичний інструментарій дозволяє поглибити аналітичну складову моніторингу і регулювання екологізації виробництва - визначати інтеграційний рівень екологізації, його динаміку та структуру як в цілому, так і за видами промислової діяльності.

5. Аналіз екологічного стану промислового виробництва дозволив встановити, що останнє десятиріччя розвиток промислового виробництва супроводжувався сталою тенденцією до покращення екологічних параметрів: споживання свіжої води в розрахунку на 1 млн. грн реалізації продукції за 2001-2009 рр. зменшилися на 41 %, скидання забруднених стоків без очищення - на 78 %, шкідливих викидів в атмосферне повітря - на 23 %, утворення промислових відходів - на 56 %. Інтегральний показник екологізації покращився на 32 %. У структурному плані найбільш суттєвий техногенний вплив припадає на шкідливі викиди в атмосферне повітря. Їхня частка становить майже 3/4 інтегрального техногенного навантаження.

6. Встановлено, що екологічний стан промисловості має диференційований характер за видами діяльності. Найбільшими забруднювачами довкілля лишаються підприємства добувної промисловості, з виробництва електроенергії, металургійного і хімічного комплексів, тобто галузі, які утворюють базовий профіль вітчизняної промисловості і відносяться до ІІІ технологічного укладу. Застарілі технології виробництва за цим укладом мають високий потенціал техногенного впливу. Крім того, суттєвими бар'єрами, що стримують екологізацію промислового комплексу України, є фізична і моральна зношеність очисних споруд та уловлюючих пристроїв, а також недостатнє нормативно-правове забезпечення діяльності зі збирання, переробки та встановлення права власності на відходи та продукти їхньої утилізації.

7. У реалізації регуляторної політики щодо екологізації має бути посилено державний контроль за дотриманням екологічного законодавства, забезпечено цільове використання коштів на охорону навколишнього природного середовища, створено організаційно-економічні умови для інноваційного підприємництва з екологізації, виробництва екотехніки, екотехнологій та утилізації відходів. Важливо прискорити розвиток системи екологічного аудиту, страхування екологічних ризиків, екологічного менеджменту та вдосконалення екологічного законодавства і нормативно-правового забезпечення природоохоронної діяльності з урахуванням світового досвіду, що сприятиме підвищенню дієвості регуляторних заходів.

Особливу увагу має бути приділено формуванню позитивного ставлення підприємців до проблем екологізації виробництва. Питання екологізації повинні зайняти пріоритетну нішу науково-технічної стратегії підприємств. Стимулювання цих процесів має бути розширено за рахунок використання таких економічних регуляторів, як пільгове оподаткування, кредитування, страхування, прискорена амортизація, субсидії тощо, а також антистимули, що примушують підприємства слідкувати за екологічною складовою господарської діяльності.

8. Значні можливості і переваги щодо регулювання екологізації промислового виробництва можуть бути задіяні за рахунок мережевої організації робіт шляхом утворення регіональних і міжрегіональних екологічних кластерів. Показано, що значущість екологічних кластерів полягає не тільки в їх спроможності інтегрувати науковий, виробничий, фінансовий, освітянський, культурний і суспільний потенціал регіону для проведення активної екологічної політики, а й в тому, що кластер виступає як форум, в рамках якого відбувається діалог між діловими, державними, науковими і громадськими колами щодо шляхів підвищення конкурентних переваг підприємств, галузей, окремих територій країни в цілому за рахунок раціонального використання ресурсів, формування екологічної фахової освіти і культури, що загалом призведе до зменшення техногенного навантаження на природне середовище.

9. Дієвим регулятором екологічної складової промислового розвитку може стати структурна політика. Високотехнологічні галузі виявили себе як потужні генератори не тільки інноваційного розвитку, а й екологізації промисловості. Експериментальні розрахунки прогнозних параметрів екологічного рівня вітчизняного промислового виробництва, наближеного за галузевою структурою до економічно розвинених країн, засвідчили майже двократне скорочення техногенного впливу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Державне регулювання економіки України: методологія, напрями, тенденції, проблеми / Шусть В.І., Гахович Н.Г. // за ред. д-ра екон. наук М.М. Якубовського. - К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2005. - С. 387-390. (Особистий внесок - проаналізовано правову базу поводження з відходами та розроблені рекомендації до Закону України "Про відходи", 0,2 д.а.).

2. Промисловий потенціал України: проблеми та перспективи структурно-інноваційних трансформацій / Якубовський М.М., Гахович Н.Г. // відпов. ред. канд. екон. наук Ю.В. Кіндзерський; Ін-т економіки та прогнозування НАН України. - К., 2007. - С. 141-154. (Особистий внесок - проаналізовано стан промислового виробництва за технологічними рівнями, обґрунтовано систему показників для розробки методології,0,3 д.а.).

3. Потенціал національної промисловості: цілі та механізми ефективного розвитку / Гахович Н.Г. // [Кіндзерський Ю.В., Якубовський М.М., Галиця І.Ю. та ін.]; за ред. канд. екон. наук Ю.В. Кіндзерського; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2009. - С. 772-813. (Особистий внесок - розділ 11. "Екологічний вимір промислової діяльності", 2 д.а.).

4. Гахович Н.Г. Стан поводження з твердими побутовими відходами в Україні / Н.Г. Гахович // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - Вип. 7 / наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2004. - С. 117-121 (0,4 д.а.).

5. Гахович Н.Г. Стан споживання товарних та утворення відпрацьованих мастил в Україні і в світі / Н.Г. Гахович // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - Вип. 3 / наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2005. - С. 81-85 (0,4 д.а.).

6. Гахович Н.Г. Стан і проблеми екологізації промислового виробництва / Н.Г. Гахович // Економіка України. - 2008. - № 4. - С. 73-81 (0,6 д.а.).

7. Гахович Н.Г. Екологічна трансформація промисловості: інструменти державного впливу / Н.Г. Гахович // Структурна перебудова та екологізація економіки в контексті переходу України до збалансованого розвитку: матер. Українського екологічного конгресу (Київ, 10-11 грудня 2009 р.). - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2009. - С. 120-123 (0,2 д.а.).

8. Гахович Н.Г. Проблеми та перспективи екологізації промислового виробництва / Н.Г. Гахович // Теорія і практика сучасної економіки: матер. ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Черкаси, 6-8 жовтня 2010 р.). - Черкаси: ЧДТУ, 2010. - Т. 1. - С. 40-42. (0,2 д.а.).

9. Гахович Н.Г. Структурний фактор регулювання екологічних параметрів промислового виробництва / Н.Г. Гахович // Збалансований (сталий) розвиток України - пріоритет національної політики: матер. Всеукраїн. наук. еколог. конф. (Київ, 26-28 жовтня 2010 р.). - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2010. - С. 79-82 (0,2 д.а.).

10. Гахович Н.Г. Інноваційні важелі екологізації промислового виробництва / Н.Г. Гахович // Інноваційно-інвестиційні проблеми розвитку економіки України: матер. наук.-практ. конф. (Київ, 17 грудня 2010 р.). - К.: НАУ, 2010. - С. 44-47 (0,2 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Гахович Н.Г. Економічне регулювання екологізації промислового виробництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Державна установа "Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України". - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено розробленню теоретичних основ і методичних рекомендацій щодо посилення дієвості впливу економічного механізму природокористування шляхом стимулювання підприємств промисловості до покращення екологічних параметрів виробництва. Доведено, що екологізація є категорією соціально-економічних відносин, яка відображає взаємозв'язок промислової діяльності людини зі станом природного середовища через рівень техногенного навантаження.

Запропоновано методологічний принцип розрахунку та інтеграційної оцінки екологічного рівня промислового виробництва з визначенням якісних і кількісних індикаторів техногенного впливу, їхньої динаміки та галузевої структури.

Розкрито стан та проблеми екологізації промислового розвитку через дослідження обсягів та якості використання водних ресурсів, забруднення атмосферного повітря та утворення небезпечних відходів. Здійснено аналіз екологічного рівня промисловості за основними складовими техногенного впливу.

Розроблено комплекс організаційно-економічних підходів щодо підвищення дієвості та ефективності державної екологічної політики. Розкрито можливості та переваги мережевої організації робіт з екологізації промисловості шляхом утворення регіональних і міжрегіональних екологічних кластерів. Доведено, що цільові зміни галузевої структури промислового виробництва можуть стати вагомим фактором регулювання екологічної складової промислового розвитку.

Ключові слова: економічне регулювання, екологізація промислового виробництва, природоохоронна діяльність, методологія, організаційно-економічні підходи, кластерне та структурне забезпечення екологічної діяльності.

АННОТАЦИЯ

Гахович Н.Г. Экономическое регулирование экологизации промышленного производства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Государственное учреждение "Институт экономики и прогнозирования Национальной академии наук Украины". - Киев, 2010.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ и методических рекомендаций по усилению действующего экономического механизма природопользования путем стимулирования предприятий промышленности к улучшению экологических параметров производства.

Доказано, что экологизация является категорией социально-экономических отношений, отражающей взаимосвязь промышленного производства с уровнем техногенной нагрузки на окружающую среду посредством таких критериев, как использование свежей воды, сброс сточных вод без очищения, загрязняющих выбросов в атмосферу и образования опасных отходов производства.

Исходя из современных знаний уровня развития системы регулирования экологической составляющей промышленного производства, в работе предлагается понятие экологизация производства.

Предложен методологический принцип расчета и интеграционная оценка экологического уровня промышленного производства с определением качественных и количественных индикаторов техногенного влияния. Методологический принцип позволяет наблюдать за экологическим состоянием промышленности путем определения коэффициентов вредных выбросов в расчете на единицу промышленной продукции (на 1 млн. грн объема реализации), проводить анализ динамики и структурных параметров техногенного влияния промышленности по отдельным видам экономической деятельности. Также предложена интегральная оценка - с помощью коэффициентов влияния рассчитан единый показатель экологизации.

Проведен анализ объема, динамики и структуры промышленного производства и его основных экологических параметров. Раскрыта структура и уровень техногенной нагрузки на окружающую среду, которая создается различными видами промышленной деятельности.

Удельные экологические показатели положены в основу мониторинга за экологическим состоянием промышленности и ее отраслей. Потому, учитывая предложенный подход, контроль за экологическим состоянием промышленного производства необходимо осуществлять не только посредством учета общего объема промышленных выбросов, а и через их удельное значение в расчете на единицу промышленной продукции.

Разработан комплекс организационно-экономических подходов, которые будут оказывать содействие сокращению техногенного влияния промышленного производства на окружающую среду. Для повышения стимулирующей роли платного использования природных ресурсов базовый норматив экологических сборов должен быть повышен, но его следует дифференцировать через соотношения от достигнутого уровня экологизации. Идеология такой модели стимулирования позволяет предприятиям, обеспечивающим улучшение экологической ситуации, иметь приоритет в получении целевых средств с бюджета на дальнейшее развитие природоохранной деятельности.

Раскрыты возможности и преимущества сетевой организации робот по экологизации промышленности путем создания региональных и межрегиональных экологических кластеров. Показано, что значимость экологических кластеров состоит не только в их возможности интегрировать научный, производственный, финансовый, образовательный, культурный и общественный потенциал региона для проведения активной экологической политики, а и в том, что кластер выступает как форум, в рамках которого происходит диалог между деловыми, государственными, научными и общественными кругами относительно повышения конкурентных преимуществ предприятий, областей, отдельных территорий страны за счет рационального использования ресурсов, формирования экологического специального образования и культуры, что приведет к уменьшению техногенной нагрузки на окружающую среду.

Доказано, что одним из механизмов регулирования экологизации промышленного производства должна стать структурная политика отрасли. Исследование показало, что, обеспечивая ускоренное развитие наукоемких и высокотехнологических производств, имеющих более благоприятные экологические параметры, можно добиться существенного улучшения экологического состояния промышленного производства.

Ключевые слова: экономическое регулирование, экологизация промышленного производства, природоохранная деятельность, методология, организационно-экономические подходы, кластерное и структурное обеспечение экологической деятельности.

ANNOTATION

Gahovich N.G. Economic controls of industrial production greening. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of an economic science candidate in specialty 08.00.03 - economics and management of national economy. - State Institution "Institute for Economics and Forecasting of National Academy of Sciences of Ukraine". - Kyiv, 2010.

The thesis is dedicated to elaboration of theoretical principals and guidelines to intensify effectiveness of the influence of the environmental management economic mechanism by encouraging environmental activities in industry enterprises and improvement of ecological parameters. It was proved that greening is a category of socio-economic relations, which represents the correlation between human industrial activities and the environment condition through the level of technological stress.

The dissertation suggests a methodological principle of the integration index calculation of the ecological industry level measuring and methodical tools of industrial production ecological level assessment with the qualitative and quantitative indicators of technological impact, their dynamics and industrial structure.

The dissertation reveals the condition and problems of industrial development greening through the use of water resources, air pollution and harmful wastes creation. The analysis of the industry ecological level according to the basic constituents of the technical impact has been made.

The complex of organizational and economic approaches concerning increasing of the efficiency effectiveness of state ecological policy has been developed. The possibility and advantages of network organizations work on greening of industry by means of regional and interregional environmental clusters creation have been revealed. It was proved that the target changes of the branch structure may be a significant factor in regulation of the ecological component of industrial development.

Key words: economic controls, industrial production greening, environmental activities, methods, organization and economic mechanisms, cluster and structural providing of the ecological activities.

Размещено на Allbest.ru

...