Екологічна оцінка осушених біогеоценозів Західного Полісся України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія аграрних наук України

Інститут агроекології і економіки природокористування

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

03.00.16 - екологія

Екологічна оцінка осушених біогеоценозів Західного Полісся України

Матвійчук Людмила Антонівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті агроекології і економіки природокористування НААН України та Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор, чл.-кор. НААН Бондар Олександр Іванович, Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України, ректор

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Смоляр Олена Миколаївна, Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України, директор Центру заповідної справи

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Коніщук Василь Васильович, Інститут агроекології і економіки природокористування, заступник директора з наукової роботи та інноваційної діяльності

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук В.В. Чайковська

Анотація

біогеоценоз постмеліорований полісся

Матвійчук Л.А. Екологічна оцінка осушених біогеоценозів Західного Полісся України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія. - Інститут агроекології і економіки природокористування НААН України. - Київ, 2011.

Вперше в регіоні Західного Полісся України проведено комплексне екологічне обстеження постмеліорованих природних біогеоценозів і агрокомплексів. Встановлено процеси деградації в структурі біогеоценозів, зміни складу й продуктивності рослинних угруповань регіону. Досліджено типи деградації ґрунтів на осушених територіях, у т. ч. переосушення, декальцинація, дегуміфікація, окарбоначення, озалізнення, вторинне заболочення, радіаційне забруднення, ерозія, дегуміфікація. Аналіз росту деревних порід засвідчив різке зниження приростів головних лісоутворювальних порід та виникнення малопродуктивних похідних угруповань на осушених площах. Доведено, що осушення верхів'я р. Прип'ять має негативні наслідки для Шацького національного природного парку. Встановлено закономірності виникнення та поширення деградаційних процесів на осушених площах. Запропоновано нові методи оцінки стану деградації та забрудненості агрокомплексів, що є науково-методичною основою під час проведення моніторингу постмеліоративних територій. Встановлено взаємозв'язок між показниками деградації ґрунтів і продуктивністю сільськогосподарських культур. На підставі ступеня деградації агрокомплексів виділено 14 агроекологічних районів і запропоновано диференційовану стратегію сталого розвитку цих територій.

Ключові слова: біогеоценози, біоіндикаційна оцінка меліорованих земель, деградація, осушення, пост меліоративні території, агроекологічні райони.

Аннотация

Матвийчук Л.А. Экологическая оценка осушенных биогеоценозов Западного Полесья Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.16 - экология. - Институт агроэкологии и экономики природопользования НААН Украины. - Киев, 2011.

В диссертационной работе на основании теоретического обобщения разработаны новые подходы по улучшению экологической ситуации на мелиорированных территориях Западного Полесья Украины, усовершенствования структуры биогеоценозов и систем землепользования.

Впервые в регионе проведено комплексное экологическое обследование постмелиоративных природных и техногенных биогеоценозов. Установлены процессы деградации в структуре биогеоценозов, изменения состава и продуктивности растительных сообществ региона. Исследованы типы деградации почв на осушенных площадях Западного Полесья Украины, в том числе переосушение, декальцинация, окарбоначивание, ожелезнение, вторичное заболачивание, радиационное загрязнение, эрозия, дегумификация. Выделены три зоны изменений состава растительного покрова, на которых сукцессии проявились катастрофически, замедленно и где они не проявились после осушительных мелиораций. Анализ роста древесных пород подтвердил резкое снижение приростов главных лесообразующих пород и образование малопродуктивных вторичных сообществ. Осушение территорий верховья г. Припять повлекло отрицательные изменения в составе лесных массивов южных частей Шацкого национального природного парка. В частности, в южной его части приросты сосны снизились на 15-25%, что может иметь катастрофические последствия для состояния природных насаждений этой охранительной территории. Выявлен ряд растений-тестеров, которые можно использовать для индикации уровня кислотности осушенных почв и содержания в них питательных веществ. Наиболее перспективными признаками для биотестирования условий произрастания по уровню кислотности почвенного раствора следует считать плотность популяции, проективное покрытие, интенсивность цветения и плодоношения тестера.

Выполнена экологическая оценка потенциала природно-ландшафтных комплексов и состояния агрокомплексов на мелиорированных площадях. Определены закономерности образования и распространения деградационных процессов в составе природных и сельскохозяйственных биогеоценозов на осушенных и прилегающих к ним территориях. Предложены новые методы оценки экологического состояния биогеоценозов. Установлена взаимосвязь между показателями деградации почв и продуктивностью сельскохозяйственных культур. Предложен метод формирования индикационной зоны тестера на основании проективного покрытия популяции, который может быть использован для оценки репрезентативности экологических факторов среды. На основании степени деструктивности агрокомплексов выделено 14 агроэкологических района и разработана дифференцированная стратегия устойчивого развития этих территорий.

Ключевые слова: биогеоценозы, биоиндикационная оценка мелиоративных земель, деградация, осушение, постмелиоративные территории, агроэкологические районы.

Annotation

Matwijchuk L.A. Ecological estimation of the drained biogeocenoses in West Polyssa Ukraine. - The manuscript.

The thesis for searching of PhD degree in biological sciences on speciality 03.00.16 - Ecology. - The Institute of Agroecology and Economy of natureexploit of NAAN. - Kyiv, 2011.

The types of soil degradation on the dried area were studied. Three zones of different plant groupings' replacement had been distinguished here. First of them has catastrophic replacement in plant groupings composition after draining. This has confirmed with the tree-growth analyses and derivative groupings widening. At the same time the negative consequences for Shatsk-national-nature-park (the important state protected object) have been proved in practice.

The regularities of the degradation into natural and agricultural landscapes were determined. The new methods of its mark have been offered for the dried area were proposed. There were suggested agroecological and bioindicated marks of these reclamation geocomplex productive.

As a result 14 agroecologic regions in West Polyssa Ukraine were distinguished and the differentiated strategy for invariable development here was proposed.

Keywords: biogeocenoses, a bioindicator estimation of meliorativ th earths, degradation, drainage, postmeliorative territories, agroekolo-gicheskie areas.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Загальна заболоченість Українського Полісся нині становить 6,3%. Незважаючи на високі показники меліорації на території Західного Полісся, в регіоні заболоченість донині залишається найвищою (10,87%). За останні 50 років лісоболотні екосистеми скоротили площі на 60-70%. Унаслідок меліорації, що зростала протягом XX століття, відбувалися незворотні зміни у природних біогеоценозах. На постмеліоративних землях, що займають значні площі у Західному Поліссі, сформувалися лісові біогеоценози, які зазнають значних дегратогенних змін під впливом антропогенних факторів. Тому на сучасному етапі актуальними у цьому регіоні є дослідження стану таких основних складових біогеоценозів як рослинний покрив та ґрунти.

Наслідки екологічно не обґрунтованого осушення окремих територій Волинської та Рівненської областей в поєднанні із забрудненням природного середовища, ускладненого аварією на Чорнобильській АЕС, негативно відбились на екологічному стані агрокомплексів та продуктивності екосистем. Аграрне перетворення значної частини біогеоценозів дослідженого регіону призвело до їх фрагментації, спрощення системи біогеохімічних ланцюгів, забруднення ґрунтових вод, зміни структури та основних властивостей ґрунтів. Усе це зумовлює нагальну потребу проведення комплексної екологічної оцінки біогеоценозів Західного Полісся, а також наукового обґрунтування ефективних заходів із реалізації стратегії збалансованого розвитку та екологічно безпечного використання природно-ресурсного потенціалу регіону.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано впродовж 2000-2010 рр. згідно з тематичним планом наукових досліджень НМЦ „Агроекологія” НААНУ, провідною науковою установою якого є Інститут агроекології і економіки природокористування, відповідно до НТП НААНУ „Науково-практичне обґрунтування сталого розвитку агроекосистем України” (№ ДР 0106U004038) за завданням: „Розробити наукові основи агроекологічного моніторингу територій, забруднених полютантами” (№ ДР 0106U004056).

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень було проведення комплексного аналізу напрямків трансформації рослинного покриву та ґрунтів осушених біогеоценозів Західного Полісся.

Для досягнення мети необхідно було виконати такі завдання:

проаналізувати за літературними даними вплив меліорації протягом XX століття на стан біоценозів Західного Полісся;

визначити напрямки сукцесій рослинного покриву постмеліорованих територій та визначити їх територіальну диференціацію;

з'ясувати особливості відновлення та росту деревних порід і трав'янистих домінант на постмеліорованих площах;

здійснити оцінку едафотопів методом фітоіндикації та встановити напрямки їх трансформації;

виявити рослини-тестери для індикації провідних едафічних факторів осушених ґрунтів: вологості, кислотності та вмісту в них нітратів;

запропонувати агроекологічне районування Західного Полісся;

надати науково обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації природокористування регіону.

Об'єкт дослідження. Біогеоценози осушених територій Західного Полісся.

Предмет дослідження. Екологічні особливості рослинного покриву та ґрунтів осушених біогеоценозів та агроценозів Західного Полісся.

Методи дослідження. Під час виконання дисертаційної роботи використовували стаціонарні ділянки природних та агрокомплексів, геоботанічні обстеження на облікових майданчиках і трансектах. Стан рослинного покриву досліджували за методикою польових геоботанічних описів, прийнятих у землевпорядженні. Динамічні процеси в біогеоценозах оцінювали за показниками фенологічних спостережень, флуктуаціями та сукцесіями рослинного покриву. Для визначення ступеня деградації ґрунтів та їх поширення використовували методи: порівняльно-географічний, стаціонарний, ґрунтових ключів, ґрунтово-режимних польових спостережень, лізиметричних та аналітичних лабораторних досліджень. Зміни екологічного стану природних геокомплексів і меліорованих біогеоценозів оцінювали біоіндикаційним методом, в основу якого покладено вивчення розвитку тест-організмів. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакету прикладних програм Microsoft.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше отримано комплексну екологічну оцінку факторів трансформації біогеоценозів осушених земель Західного Полісся, яка включає напрямки сукцесій рослинного покриву, зміни складу та продуктивності фітоценозів, едафічних режимів ґрунтів. Встановлено зони постмеліоративних сукцесій (катастрофічних, уповільнених, відносної стабільності) на основі закономірностей росту та відновлення домінантів рослинного покриву. Охарактеризовано особливості едафотопів на основі індикаційних рядів рослин, а також напрямки деградації ґрунтів. Запропоновано агроекологічне районування регіону та систему заходів, спрямованих на стабілізацію постмеліорованих біогеоценозів та агроценозів Західного Полісся.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень слугують науковою основою системи заходів для поліпшення екологічного стану природного середовища та раціонального використання земельних і рослинних ресурсів осушених біогеоценозів Західного Полісся. Здобуті результати дають змогу прогнозувати виникнення та поширення деградаційних процесів, цілеспрямовано здійснювати заходи для зменшення негативних екологічних наслідків, які виникли в регіоні в результаті господарської діяльності та проведення осушувальних гідротехнічних робіт. Розроблені рекомендації щодо поліпшення структури природних та агрокомплексів, систем землекористування, охорони та відтворення родючості ґрунтів апробовано на території Волинської області. Запропоновані методи оцінки рівня деградації біоценозів використовують під час проведення екологічного моніторингу постмеліоративних територій та у навчальному процесі Державної екологічної академії Міністерства екології та природних ресурсів України.

Особистий внесок здобувача. Визначено мету і завдання досліджень, проведено польові та лабораторні дослідження. Самостійно опрацьовано та систематизовано літературні джерела, проаналізовано результати експериментальних досліджень, написано дисертаційну роботу, сформульовано висновки та пропозиції виробництву. Всі наукові положення дисертації, їх інтерпретація, висновки, що винесено на захист, опрацьовано безпосередньо автором і за участі наукового керівника д.б.н., професора, член-кореспондента НААН Бондаря О.І.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлено на наукових конференціях: “Екологічне співробітництво у транскордонних проектах” (Чернівці, вересень 2004); “Збереження природної, історичної та культурної спадщини як фактор формування національної свідомості” (Черкаси, жовтень 2004); «Ресурсозберігаючі технології в проектуванні, землевпорядкуванні та будівництві» (Кременчук, листопад, 2009); під час проведення семінарських занять у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України (Київ, 2009-2010 рр.).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 8 наукових праць, з яких 5 - у фахових виданнях та в одній монографії.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, рекомендацій виробництву та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 128 сторінок друкованого тексту. Роботу ілюстровано 20 таблицями, 20 рисунками та 13 фотографіями. Список використаних джерел налічує 228 найменувань, з яких 31 латиною.

2. Основний зміст роботи

Вплив меліорації на стан природних та антропогенних екосистем (літературний огляд)

На основі аналізу та узагальнення літературних джерел з'ясовано напрямки досліджень негативного впливу меліорації на стан природних біогеоценозів, зокрема різкого зниження продуктивності екосистем та їх деградації, змін у складі рослинності та скорочення запасів цінних сировинних рослинних ресурсів, а також процеси деградації ґрунтів. Вказано періоди проведення осушення земель на території Західного Полісся протягом XX століття. Дослідження стану екосистем та ґрунтів проводились здебільшого у другій половині XX століття за такими напрямами як трансформація рослинного покриву (Андрієнко Т.Л., 1983), деградаційні процеси меліорованих ґрунтів (Мольчак Я.О., 1998; Трускавецький Р.С., 1980; Кузьмич П.К., Клименко Н.А., Максименко С.М., 1979); втрати природних ресурсів (Цемко В.П., Паламарчук І.К., Травянко В.С., 1988), фітоіндикація лісорослинних умов (Краснов М.О., Орлов М.Ю., Медвідь Г.К., 2009); радіаційне забруднення лісоболотних екосистем (Орлов М.Ю., Долін О.П., 2010). Цілеспрямованих досліджень по вивченню екологічного стану осушених біогеоценозів не проводилось.

Об'єкти, умови та методи проведення дослідження

Територія Західного Полісся відзначається рівнинним рельєфом з похилими елементами рельєфу в південній її частині. Ґрунтовий покрив характеризується значною строкатістю і налічує понад 300 відмін, основним із яких є дерново-підзолистий. Орні ґрунти займають близько 30% площі всіх угідь або 23 % території гігроморфних біогеоценозів. Клімат відзначається м'якою зимою з нестійким сніговим покривом і нетривалими морозами та відлигами. Літо нежарке, часто хмарне і дощовите.

Експериментальні роботи проводили протягом 1999-2004 рр. За цей період було закладено 8 стаціонарних ділянок, розміщених у різних ґрунтових підпровінціях зони (с. Смолярі Світязькі і с. Мельники Шацького р-ну, с. Купичів Турійського р-ну, с. Звірів і с. Озеро Ківерцівського р-ну, с. Вересневе Луцького р-ну Волинської області; с. Каролінка Млинівського р-ну та с. Сопачів Володимирецького р-ну Рівненської області), а також виконано 242 маршрутні профілі для вивчення ситуації на постмеліорованих площах. Динамічні процеси у рослинному покриві та деградаційні процеси вивчали методом геоботанічних обстежень на маршрутних профілях і виділених стаціонарних пробних площах. Стан рослинних угруповань та їх продуктивність визначали за методикою Я. П. Дідуха. На пробних площах відзначали вплив осушення на прирости деревних порід. Динамічні процеси вивчали за змінами у складі рослинних угруповань за методикою Т.А. Работнова і М.В. Маркова. Деградаційні процеси на осушених землях досліджували методами ґрунтових ключів, ґрунтово-режимних спостережень, маршрутних стаціонарних польових та лабораторно-хімічних досліджень. Встановлювали вплив осушення на зміну ґрунтів, параметрів ґрунтового і рослинного покриву та ґрунтових вод. Окисно-відновний потенціал ґрунтів визначали потенційно метричним методом, кислотність і вміст сполук алюмінію за методом Соколова, суму обмінних основ - за методом Каппена-Вільковського, загальний азот - за методом Неслера, визначення ємності вбирання - за Бойком-Аскеназі. Сучасний екологічний стан ґрунтів осушених біогеоценозів встановлювали за наявністю та інтенсивністю деструктивних процесів.

Динаміка природних біогеоценозів

Сукцесії. На основі вивчення стану домінант (віковий спектр, щільність, відновлення, біопродуктивність) угруповань лісових (соснових, березово-соснових, березових, вільхових, березово-вільхових, дубових, дубово-соснових, осикових) та болотних (очеретяних, лепешнякових, осокових) ценозів, встановлено такі тенденції осушувальних сукцесій:

різноманітність видового складу угруповань нижніх терас кількісно зростає у безпосередній близькості до меліоративних канав, тоді як вище за рельєфом, особливо під наметом лісу, видовий склад угруповань збіднюється;

проективне покриття трав'янистих угруповань у процесі сукцесії зменшується, а зімкненість крон лісового намету майже не змінюється;

показники продуктивності ягідників (чорничників, малинників та ожинників) зросли на 60-150%.

Відповідно до характеру постмеліорованих сукцесій, на осушених площах Західного Полісся виділено три зони (табл. 1). У зоні катастрофічних сукцесій, яка охопила заболочену прируслову терасу р. Прип'ять, найактивніше відбулись динамічні процеси не тільки у заміні домінантів, а, в окремих випадках, навіть у зміні типів рослинності. Зокрема, соснові ліси та діброви змінились осичняками та березняками, лісові типи рослинності змінилися чагарниковими (за участю видів верб, свидини, крушини). У зоні уповільнених сукцесій, яка займає підвищення другої тераси, зміни виявлено локально лише на рівні ценотичних показників (проективне покриття, продуктивність, відновлення тощо). Лісова рослинність зазнала змін у стані окремих ярусів, зокрема у деревному. Головні лісоутворювальні породи (сосна, дуб, вільха) навіть почали інтенсивніше рости після осушення території. Змін у складі популяцій не було відмічено. Збільшилися площі зростання популяцій чорниці, перстачу прямого та конвалії. Зона відносної стабільності на суходолах від осушення суттєво не постраждала.

Таблиця 1. Співвідношення зон сукцесій рослинного покриву на осушених площах Західного Полісся (%)

Область	Зона сукцесій
	катастрофічних	уповільнених	відносної стабільності
Волинська	23	31	46
Рівненська	32	35	33

Аналіз стану деревних порід. Аналіз росту деревних порід підтвердив амплітуду постмеліоративних сукцесій. У зоні відносної стабільності вплив меліоративного осушення на річні прирости дерев практично не позначився.

У зоні уповільненої сукцесії протягом 8 років після осушення прирости сосни зменшились до 4,5 м³/га, тобто майже у 2,5 разу. При цьому продуктивність насаджень стала на 50-70% нижчою від домеліоративного рівня (верхів'я Прип'яті, на території Турійського району Волинської та Володимирецького району Рівненської областей та ін.). У зоні катастрофічних сукцесій спостерігали різке зниження приростів сосни і дуба (суховершинність - до 35%; відмирання дерев - близько 10%; захворюваність трутовиками - до 20% та ураженість листогризучими комахами - до 80% складу популяцій). Прирости моделі сосни зменшилися одразу після введення в дію осушувальної мережі каналів. Це зниження досягло 4-кратної величини і залишилося таким до нашого часу. У дібровах, які займали понижені елементи рельєфу, виявились ознаки деградації корінної лісоутворювальної породи. Похідні види (береза і осика) активізувались на осушених територіях. В цілому різко погіршився стан корінних насаджень і поширились малопродуктивні похідні угруповання. У розділі показано динаміку приростів тест-моделей (сосни звичайної, дуба звичайного, вільхи клейкої) за діаметром до і після меліорації графічно та на фотографіях.

Осушення негативно вплинуло і на стан охоронних біогеоценозів. Так, за обстеженнями, у південній частині Шацького національного природного парку прирости сосни зменшились пересічно на 15-25%, що може мати незворотні наслідки у розвитку природних ценозів природно-заповідної території. Вже з 1995 р. прирости сосни скоротилися максимально на всій лінії Світязь-Прип'ять, що викликало негативні зміни у складі лісових масивів південної частини парку. У безпосередній близькості до озера Світязь прирости сосни зменшились майже втричі. Аналогічні зниження приросту рослинних угруповань помічено на територіях інших охоронних об'єктів регіону в зоні осушувальних систем у долині р. Прип'ять.

Відновлення домінант. Аналіз ценотичних особливостей трав'янистих рослин (36 видів) та відновлення деревних видів (18) на постмеліорованих площах показав специфіку змін виділених зон і дав змогу виявити індикаторні види окремих екотопів.

У зоні катастрофічних сукцесій триває заміна головних порід (сосни і дуба) другорядними - березою та осикою. Тільки вільха зберегла домінування у відповідних екотопах. Активізувалось вегетативне відновлення крушини і кількох видів верб, заростей ожини та малини. Проективне покриття ярусу зросло протягом першої декади після осушення території до 80-90% (контроль 40 %). Відновлення таких ерикоїдних чагарників, як багно, журавлина і лохина, майже вдесятеро скоротилось. Навпаки, у чорниці (індикатор свіжих та вологих екотопів) різко збільшилися такі показники як проективне покриття, прирости та відновлення. Відновлення гігрофітів (лепеха, молінія) у цій зоні зросло порівняно з контролем до 70%. У зоні уповільнених сукцесій збільшилась ценотична участь ожини та малини, куничника, конвалії, осок. Ксерофітні види (брусниця й верес) не виявили суттєвої залежності від осушення, і тому їх ценотичні показники майже не змінились. Їх активність відновлення (насіннєва і вегетативна) зросла тут порівняно з контрольними площами на 40-60%. Однак на більш підвищених елементах рельєфу, де раніше панували угруповання мезофітної рослинності, після осушення знизився ценотичний потенціал багатьох популяцій: на 40-60% зменшилося проективне покриття, на 60% - біологічна продуктивності, приблизно вдвічі - щільність особин на одиницю площі.

Загалом, надмірне осушення території призвело до різкого погіршення стану аборигенних типів рослинності, посилило ступінь їх деградації та виникнення малопродуктивних похідних рослинних угруповань.

Оцінка едафічних режимів грунтів постмеліорованих земель та напрями їх трансформації

Характеристика едафотопів методом фітоіндикації. За допомогою тест-організмів, їх стану і щільності встановлено критерії оцінок продуктивності постмеліорованих територій. Аналіз фітотестерів (36 видів рослин) свідчить, що абсолютно облігатних видів серед них немає. Тому присутність тестера можна використовувати тільки для виявлення бонітувальних ознак середовища: типів ґрунтів, їх кислотності, вмісту гумусу, рівня зволоженості тощо. Виділено індикаційні ряди ерикоїдних, папоротеподібних і розоцвітих. Більшість тестерів з ряду ерикоїдних (Ericaceae) видів належать до стенобіонтів борових екотопів. За нашими спостереженнями, ці тестери доцільно вживати і під час бонітетування земель лісового постмеліоративного фонду, де ерикоїдні чагарники дуже точно реагують на динаміку умов зволоження. Фітотестери ряду папоротеподібних характерні для суборових та сугрудових едафотопів. Індикаційний ряд тестерів з родини розоцвітих (Rosaceae) займає широке коло екотопів: від дерново-підзолистих ґрунтів і до торфовищ.

Для оцінки режимів таких провідних едафічних факторів як кислотність ґрунту та вмісту в ньому нітратів використано методику формування індикаційної зони тестера на основі проективного покриття популяції. Використання рослин-тесторів зумовлено щільністю популяції, що має екологічні межі, у яких цей показник може свідчити про оптимальний режим кислотності. Наведено приклади ацидофілів (багно болотне, лохина, верес, брусниця та ін.), нейтрофілів (конюшина лучна, кмин звичайний, трясучка середня), базофілів (анемона дібровна, головатень звичайний, сон-трава широколиста та ін.). Складено список рослин, які доцільно використовувати для оцінки вмісту нітратів у ґрунті в природних ценозах та культурі. Наприклад, нітрофільні: буряк (Beta vulgaris L.), кропива дводомна (Urtica dioica L.), тимофіївка лучна (Phleum pratense L.), малина (Rubus idaeus L. ) нейтральні до нітратів: зіновать Цінгера (Cytisus zingeri L.), вовчуг польовий (Ononis arvensis L.), люцерна посівна (Medicago sativa L.), нітрофобні: люпин жовтий та багаторічний (Lupinus luteus L., L. perenne L.).

Напрямки деградації ґрунтів. У процесі досліджень ґрунтового покриву даної території було виявлено такі негативні явища: переосушення, вторинне заболочення, окарбоначення та озалізнення, підкислення, радіаційне забруднення, ерозія, дефляція.

Переосушені площі на території регіону налічують 109 тис. га, що становить 9,5% загальної площі. Переосушення негативно вплинуло на продуктивність земель. За матеріалами обстежень, урожайність сільськогосподарських культур зменшується до 18-25%. В осушених мінеральних дерново-підзолистих оглеєних, дернових глейових, дернових карбонатних оглеєних ґрунтах з інтенсивним процесом переосушення виявлена декальцинація ґрунтів, за якої орні ґрунти втрачають сполуки кальцію, швидко деградують і легко вражаються дефляцією. Найбільше декальцинованих ґрунтів у північних поліських районах, де їх площа досягає близько 3 тис. га. За інтенсивністю цих процесів виділено 5 рівнів декальцинації на постмеліорованих площах: фонова декальцинація, коли вона не перевищує показники на рівні природних територій (менше 20 кг/га на рік); слабка декальцинація, коли вона перевищує фоновий показник приблизно вдвічі (21-45 кг/га на рік); середня декальцинація, коли втрати сполук кальцію в 2,5-4 рази перевищують фоновий рівень (46-80 кг/га на рік); сильна декальцинація, за якої втрати сполук кальцію перевищують фонові показники в 4,5-10 разів (81-200 кг/га на рік); катастрофічна декальцинація, яка різниться з фоновими показниками більш як у 10 разів (понад 200 кг/га протягом року). Інтенсивна декальцинація порушує природну динаміку кислотності ґрунтів. Саме це стає причиною змін рослинності і вторинного заболочення постмеліорованих територій.

Окарбоначення та озалізнення відзначено на евтрофних торфовищах, підстелених карбонатними породами. Сліди різкого зростання солей у верхніх шарах ґрунту визначено у весняний період за високого рівня ґрунтових вод і значного випаровування вологи з поверхні ґрунту. Отже, діагностику площ, призначених для осушення, слід проводити на підставі аналізу окисно-відновних процесів і величини гідробуферності місцевих ґрунтів. Якщо показник гідробуферності нижчий за 0,7, такі площі не підлягають осушенню.

Вторинно заболочені ґрунти займають 10-12 % території осушених земель. Причина вторинного заболочення полягає у припиненні функціонування меліоративної мережі. На таких площах спадає інтенсивність окисно-відновних процесів, нагромаджуються аморфні та відновні сполуки заліза, марганцю, органічної речовини. Визначення окисно-відновного потенціалу (ОВП) засвідчило різну інтенсивність цього процесу. Виділено 8 типів ОВП: різкоокисний, сильноокисний, помірноокисний, слабоокисний, слабовідновний, помірновідновний, сильновідновний та різковідновний.

Під час експлуатації осушувальної мережі відбуваються процеси відновлення рівня ґрунтових вод до первісного стану. Такі явища помічено в усіх поліських осушувальних системах, які діють в долині р. Прип'ять та її приток. Пониження інтенсивності ОВП на таких площах до 200-250 мВ може слугувати індикатором погіршення екологічної ситуації, зокрема наявності вторинного заболочування.

Радіаційне забруднення пов'язане з аварією на ЧАЕС, яка спричинила проникнення в ґрунт широкого спектру радіонуклідів, зокрема з тривалим періодом напіврозпаду, Cs¹³⁷, Cs¹³⁴, Sr⁹⁰, Pu²³⁹. Найбільш постраждалими виявились північні райони Рівненської області та північно-східні райони Волинської області, де забруднено 35% території. Міграції радіонуклідів сприяє кисла реакція ґрунтів. Поліські ґрунти мають низький вміст тришарових глинистих порід, які сприяють поглинанню цезію-137. Тому рівень міграції цього радіонукліду в ґрунтах досить високий. В зоні забруднення ґрунти вирізняються недостатнім забезпеченням поживними речовинами, зокрема калієм, мають кислу реакцію, що спричиняє високий коефіцієнт переходу радіонуклідів з ґрунту до рослин. На кислі ґрунти припадає близько 80% площі радіоактивно забруднених сільськогосподарських угідь. Стронцій-90 теж легко переходить у мобільні форми, після чого акумулюється в рослинах.

Ерозія - одне з найбільш загрозливих для природних ресурсів явищ. У результаті обстеження постмеліорованих біогеоценозів встановлено значну еродованість сільськогосподарських угідь, яка досягає 55-63 % (табл. 2).

Таблиця 2. Еродованість біогеоценозів Західного Полісся України

Агроекологічні райони	Водна ерозія	Дефляція
	га	%	га	%
Шацький	13200	32,3	10100	24,5
Любешівський	12200	28,7	16250	38,2
Зарічнянський	12300	22,5	15580	28,5
Дубровицький	8540	18,8	18200	40,1
Сарненський	11700	32,1	10350	28,4
Рокитнівський	12350	23,5	17100	32,5
Ковельський	14670	25,0	17900	30,5
Маневицький	16700	34,5	10840	22,4
Костопільський	23650	41,2	9070	15,8
Рівненський	14590	35,6	5130	12,5
Ківерцівський	8200	17,9	6050	13,2
Луцький	2100	4,7	2940	5,6
Дубнівський	7350	25,7	-	-
Берестечко-Радивилівський	5360	22,5	-	-
Разом	162 910	26,0	139 510	20,9

Дефляція характерна для постмеліорованих площ Західного Полісся України. Тут утворюються умови для перенесення вітром висушених мікрочастинок торфу у пониження рельєфу, лісові масиви та чагарникові зарості. На закладених у Шацькому районі Волинської та у Володимирецькому районі Рівненської області облікових майданчиках дефляцію зафіксовано саме там, де поблизу були розорані торфувато-болотні ґрунти і низинні торфовища на постмеліорованих площах (табл. 3).

Експериментально отримані матеріали свідчать, що в усіх стаціонарах на постмеліорованих площах відбувається систематичний винос з території сільськогосподарських угідь продуктів дефляції. Це, переважно, торфовий підсушений дрібнозем. Він переноситься вітром на значні віддалі та осідає у пониженнях рельєфу, особливо вздовж меліоративних каналів і долин місцевих річок, а також на узліссях. Звідти поверхневі води виносять цю органічну масу в річки, й вона остаточно зникає з території.

Встановлено закономірності втрати гумусу за типами ґрунтів. Найбільш інтенсивно цей процес відбувається на піщаних дерново-слабопідзолистих ґрунтах, які щороку втрачають близько 0,2 т/га, або близько 5% гумусу. За матеріалами лабораторного аналізу, домішка дрібнозему у воді поверхневого стоку може досягати 18-25%, тобто з кожним кубометром поверхневого стоку осушені площі втрачають близько 200 кг органічної речовини. Ерозія охопила до 65% сільськогосподарських угідь на осушених площах (табл. 4).

Таблиця 3. Нагромадження продуктів дефляції на облікових майданчиках, т/га

Облікові майданчики та їх місцезнаходження	Рік	Місяці
		IV-V	VI-VII	VIII-IX	X	Разом
1. с. Смолярі, 100 м від лану, пониження рельєфу	2000	4,2	12,6	17,5	8,46	42,7
-"-	2001	3,8	10,2	21,7	11,8	47,5
-"-	2003	5,6	16,3	18,3	10,2	50,4
2. с. Смолярі, 300 м від лану, на межі лісу	2000	3,5	8,3	11,2	4,2	27,2
-"-	2001	2,2	7,2	11,5	7,3	28,2
-"-	2003	3,5	10,3	12,1	6,4	32,3
3. с. Дольськ, меліоративна канава за 100 м від лану	2002	21,2	36,6	45,7	12,3	115,8
-"-	2003	16,8	28,6	34,8	17,9	98,1
-"-	2004	18,7	30,4	42,7	17,4	109,2
4. с. Сопачів, 100 м від лану, пониження рельєфу	2003	6,1	14,5	24,7	7,7	53,0
-"-	2004	8,4	13,7	22,3	7,9	52,3
5. с. Сопачів, 200 м від лану, на межі лісу	2003	3,6	7,4	11,4	3,7	26,1
-"-	2004	2,6	13,2	15,2	5,4	36,4

Таблиця 4. Вплив дефляційних процесів на вміст гумусу (згідно із статистичними даними)

Тип ґрунтів	Експеримент, т/га	Контроль, т/га	Втрати гумусу, %
Дернові слабопідзолисті глеюваті супіщані	1,2	1,6	25
Дерново-слабопідзолисті піщані	0,3	0,7	57
Дернові прихованопідзолисті глеюваті піщані	1,1	1,4	21
Лучно-болотні	2,5	2,7	7,4

Агроекологічна характеристика постмеліорованих земель Західного Полісся

Шляхи раціонального природокористування. У результаті проведених обстежень постмеліорованих територій Західного Полісся ми вважаємо, що тільки системний підхід здатний зменшити катастрофічні процеси деградації, які тут виявляються, забезпечити замкнений цикл біологічного кругообігу речовин, нагромадження гумусу й активного кальцію, оптимізацію агрофізичних і агрохімічних властивостей ґрунту. Визначаючи господарські навантаження на постмеліоровані площі, слід ураховувати поєднання природних ландшафтів з культурценозами, щоб мінімізувати втрати ресурсів перших і максимально збільшити продуктивність других. Тому на осушених площах, особливо в зоні дії мережі каналів і проток, мають залишатися природні фітоценози, які виконуватимуть роль екологічних регуляторів середовища. Для Західного Полісся, за нашими оцінками, такі угруповання мають займати не менше третини постмеліорованих територій.

Запровадження цілісної системи методичних, організаційно-технічних та меліоративних заходів має виконуватись поетапно. На підставі моніторингових досліджень щодо поширення деградаційних процесів (декальцинація, дегуміфікація, озалізнення, дефляція тощо) на першому етапі визначено окремі агроекологічні райони, на другому - наявні площі сільськогосподарських угідь та реальний і потенційний рівні продуктивності основних сільськогосподарських культур. На третьому етапі пропонуються системи агромеліоративних заходів, диференційованих залежно від наявних деградаційних процесів.

Агроекологічне районування. Аналіз агроекологічних критеріїв постмеліорованих ґрунтів регіону (збільшення щільності орного ґрунту, зменшення запасів гумусу, мікроелементів, втрати ґрунту, зростання еродованих площ) показав відмінності деградаційних процесів у регіоні, що проявляються на локальному рівні. Природоохоронна спрямованість і подальший розвиток аграрного виробництва Західного Полісся пов'язані з диференційованою стратегією господарської діяльності на різних за потенціальними можливостями і розповсюдженням деградаційних процесів територіях. Тому у межах регіону досліджень (Волинська та Рівненська області) нами запропоновано виділити 14 агроекологічних райони (рис. 1) на основі природних та агроекологічних критеріїв з урахуванням адміністративної належності та ступеня деградації біогеоценозів. Кожен із виділених агроекологічних районів відзначається різним станом природних і сільськогосподарських угідь, а тому потребує диференційованих меліоративних заходів.

Шацький агроекологічний район, де осушення досягло 30% території, а загальна деградація ґрунтів охопила 77,4%, перебуває у критичному стані. Враховуючи рекреаційне значення природних об'єктів на цій території (насамперед, Шацького національного природного парку), тут слід запровадити комплексі рекреаційні заходи, серед яких лісова, хімічна та протиерозійна меліорація, регламентування сільськогосподарського виробництва, розбудова рекреаційної мережі. Оптимальна площа агрокомплексу основних культур тут має не перевищувати 2,5 тис. га, зокрема зернових і просапних - по 1,0 тис. га.



Рис. 1. Схема розміщення агроекологічних районів на території Західного Полісся України: 1 - Шацький; 2 - Любешівський; 3 - Ковельський; 4 - Маневицький; 5 - Луцький; 6 - Ківерцівський; 7 - Зарічнянський; 8 - Володимирецький; 9 - Сарненський; 10 - Рокитнівський; 11 - Костопільський; 12 - Рівненський; 13 - Дубнівський; 14 - Радивилівський

Любешівський агроекологічний район із заболоченістю площі до 35% та деградацією ґрунтів 86,4%. Територія потребує робіт щодо дезактивації природних і сільськогосподарських біогеоценозів. Оптимальна площа агрокомплексу не має перевищувати 9,3 тис. га, зокрема зернових - 4,0 і просапних - 5,0 тис. га.

Ковельський агроекологічний район має близько 35% території осушених площ за обсягу деградованих земель до 82,5%. Тут потрібні комплексні меліоративні заходи. Агрогосподарський комплекс району досить потужний. Водний режим на значній території регулюється. Оптимальна площа агрокомплексу становить 20,5 тис. га, зокрема зернових - 4,6, і просапних - 13,5 тис. га.

Маневицький агроекологічний район відзначається порівняно незначною площею осушених земель (у межах 10%), але високим рівнем радіаційної забрудненості (понад 85%). Тому, плануючи меліоративні заходи потрібно передбачити роботи із дезактивації місцевих біогеоценозів. Агрогосподарський комплекс займає менше 20% території. Оптимальна площа агрокомплексів не перевищує 6,0 тис. га, зокрема зернових - 1,1, і просапних - 4,7 тис. га.

Луцький агроекологічний район має осушеною понад 20 % території і розораність становить понад 60 %. Реабілітація природних і сільськогосподарських біогеоценозів пов'язана із протиерозійними, лісовими, хімічними та водними меліораціями. Агрогосподарський комплекс інтенсивно розвинений і охоплює понад 70% території. Оптимальна площа агрокомплексу не повинна перевищувати 41,2 тис. га, зокрема зернових - 8,3 і просапних - 31,8 тис. га.

Ківерцівський агроекологічний район. Деградовані землі охоплюють 47,6% території. Меліоративні заходи складатимуться, переважно, із лісовідновлювальних та протиерозійних робіт. Агрогосподарський комплекс незначний, бо орних земель не більше 15%. Оптимальна площа агрокомплексу становить 2,3 тис. га, зокрема зернових - 0,3 і просапних - 2,0 тис. га.

Зарічнянський агроекологічний район характеризується незначним осушенням (до 10%) та високим рівнем радіаційного забруднення. Тут доцільно планувати водні та лісові меліорації, а також заходи дезактивації місцевих біогеоценозів. Ступінь розораності становить 20% території. Оптимальна площа агрокомплексу тут не має перевищувати 2,1 тис. га, зокрема зернових - 0,4 і просапних - 1,7 тис. га.

Володимирецький агроекологічний район за показниками стану біогеоценозів дуже близький до Ковельського, а тому входить у єдину структуру реабілітаційно-меліоративних заходів. Ступінь розораності досягає 20%. Оптимальна структура агрокомплексу становить 8,5 тис. га, зокрема зернових - 0,1 і просапних - 8,4 тис. га.

Сарненський агроекологічний район має до 15% осушених площ за поширення дефляційних ґрунтів в межах 81,3%. Основні заходи для реабілітації ґрунтів - це лісові та водні меліорації. Ступінь розораності досягає 20% території. Оптимальна площа агрокомплексу не перевищує 13,0 тис. га, зокрема зернових - 4,8 і просапних - 7,8 тис. га.

Рокитнівський агроекологічний район має не більше 10% сільсько-господарських угідь. Однак площі району значною мірою радіаційно забруднені. Серед меліоративних заходів тут переважатимуть протирадіаційні роботи. Ступінь розораності не перевищує 10%. Оптимальна площа агрокомплексу не перевищує 2,4 тис. га, зокрема зернових - 0,8 і просапних - 1,6 тис. га.

Костопільський агроекологічний район вирізняється активністю ерозійних процесів, які охоплюють до 40% його території, а площа деградованих земель досягає 88,5%. Реабілітаційні заходи земель на території району мають бути комплексними: лісовідновлення, хімічна і водна меліорації, протиерозійні заходи. Агрогосподарський комплекс району охоплює близько 46% території. Оптимальна площа агрокомплексу становить 12,9 тис. га, зокрема зернових - 5,7 і просапних - 7,0 тис. га.

Рівненський агроекологічний район має високий рівень осушення (до 80%) і деградації ґрунтів (66,1%). Тут потрібні комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію забруднення та підвищення продуктивності ґрунтів. Сільськогосподарські вгіддя займають близько 60 % території. Оптимальна структура агрокомплексу досягає 31,2 тис. га, зокрема зернових - 7,0 і просапних - 23,2 тис. га.

Дубнівський агроекологічний район має осушених земель до 20%, а деградованих - 45,2% території. Значна розораність ґрунтів (60%) стала причиною потужної водної ерозії. Тому тут доцільно віддати перевагу протиерозійній меліорації. Агрогосподарський комплекс охоплює 75% території. Оптимальна площа агрокомплексу досягає 31,3 тис. га, у т. ч. по зернових - 5,5 і по просапних - 25,3 тис. га.

Радивилівський агроекологічний район має до 20% осушених і понад 70% розораних площ. Переважають ерозійні та дефляційні процеси. Найголовнішим є заліснення ерозійно небезпечних земель із запровадженням комплексних протиерозійних заходів. Сільськогосподарські вгіддя займають 45% території. Оптимальна площа агрокомплексу становить 20,4 тис. га, зокрема зернових - 3,5 і просапних - 16,5 тис. га.

Висновки

На підставі узагальнення літературних та оригінальних даних здійснено комплексний аналіз екологічного стану природних компонентів біогеоценозів (фітоценозів та ґрунтів) постмеліорованих територій Західного Полісся, що дало змогу оцінити наслідки осушення природних угідь та розробити нові підходи щодо раціонального природокористування, охорони біорізноманіття, відтворення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності біогеоценозів і агроцеозів.

На постмеліорованих територіях Західного Полісся виділено три зони, які відрізняються напрямом сукцесій, ростом деревних порід та відновленням домінант. У зоні катастрофічних сукцесій відзначено повну заміну вологолюбних угруповань на мезо- і ксерофітні. У зоні уповільнених сукцесій такі відміни спостерігались лише на рівні ценотичних показників (проективне покриття, продуктивність, відновлення тощо). Зона відносної стабільності на суходолах від осушення не зазнала суттєвих змін.

Аналіз росту деревних порід підтвердив амплітуду постмеліоративних сукцесій. Так, у зоні катастрофічних сукцесій виявлено різке зниження приростів сосни і дуба, що призводить до заміни цих едифікаторів іншими - березою та осикою. Аналіз приросту едифікатора лісів сосни звичайної як тест-моделі вказує на вагомі порушення екологічних умов, що спричиняє різні напрями сукцесій і деградацію рослинного покриву загалом. Осушення територій верхів'я р. Прип'ять спричинило негативні зміни у складі лісових масивів південних частин Шацького національного природного парку. Зокрема, у південній його частині прирости сосни знизились пересічно на 15-25%, що знижує його природоохоронний та рекреаційний потенціал.

Застосування індикаційних рядів рослин, різних за екологічною амплітудою - ерикоїдних, папоротеподібних і розоцвітих - дало змогу виявити диференціацію едафотопів на постмеліорованих територіях, насамперед за режимом вологості ґрунтів.

Виявлено низку рослин-тестерів, які можна використовувати для індикації рівня кислотності осушених ґрунтів агрокомплексів та вмісту в них поживних речовин. Найбільш перспективними ознаками для біотестування умов зростання за рівнем кислотності ґрунтового розчину слід вважати щільність популяції, проективне покриття, інтенсивність цвітіння та плодоношення тестера.

З'ясовано, що ступінь деградації біогеоценозів у регіоні визначають такі процеси як переосушення, вторинне заболочення, окарбоначення та озалізнення, підкислення, радіаційне забруднення, ерозія, дефляція. За їх інтенсивністю виділено 5 рівнів декальцинації (слабка, фонова, середня, сильна, катастрофічна). Виділено вісім основних типів ОВП: різкоокисні, сильноокисні, помірноокисні, слабоокисні, слабовідновні, помірновідновні, сильно відновні (100-200 мВ) та різковідновні (менше 100 мВ). В осушених різновидах ґрунтів протягом вегетаційного періоду переважають окисні та різко окисні процеси, а на гігроморфних цілинних площах - відновні та різко відновні. Якщо інтенсивність окисно-відновних процесів знижується до 200-250 мВ, це свідчить про відновлення процесів оглеєння та вторинного заболочування ґрунтів.

6. Встановлено закономірності втрати гумусу за типами ґрунтів. На переважній більшості ґрунтів після осушення відмічаються втрати гумусу внаслідок від'ємного балансу органічної речовини в агросистемах, а також водної ерозії та дефляції. Найбільш інтенсивно процес дегуміфікації відбувається на переосушених піщаних дерново-слабопідзолистих ґрунтах, які щороку втрачають близько 0,2-0,5 т/га гумусу, що становить близько 0,3-0,5% його загального запасу. Найстійкішими щодо її втрат залишаються лучно-болотні ґрунти, де річні втрати гумусу не перевищують 0,1 т/га.

7. У межах Волинської та Рівненської областей виділено 14 агроекологічних райони з різним комплексом деградаційних процесів та диференційованою стратегією господарської діяльності, що потребує впровадження відповідної системи агромеліоративних заходів з метою оптимізації екологічного стану біогеоценозів. Вказано шляхи раціонального природокористування регіону.

Практичні рекомендації

Для підвищення екологічної стійкості сучасних осушених біогеоценозів, збереження біорізноманіття, охорони та відтворення родючості ґрунтів, а також цінних сировинних рослинних ресурсів Волинської та Рівненської областей рекомендовано:

здійснити заходи щодо збільшення природних територій до 15-17% від загальної площі регіону, насамперед за рахунок виведення з обробітку малопродуктивних, вторинно-заболочених і еродованих земель з подальшою їх консервацією та переведенням у природні угіддя, що сприятиме відновленню типових природних біогеоценозів і локалітетів раритетних видів рослин;

провести інвентаризацію, паспортизацію та комплексне екологічне обстеження меліорованих територій з використанням біоіндикаційних методів та оцінки їхнього екологічного стану;

на підставі отриманих матеріалів моніторингових досліджень для кожного агроекологічного району розробити конкретні заходи щодо раціонального використання земельних, водних і рослинних ресурсів.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Скрипчук П.М., Бондар О.І., Рибак В.В., Матвійчук Л.А. Оцінка екологічної безпеки осушуваних сільськогосподарських земель. - К.: ФОП Яремич, 2009. - 316 с.

2. Бондар О.І. Система заходів щодо зниження радіоактивного забруднення осушених земель та сільськогосподарської продукції в зоні Полісся України / О.І. Бондар, Л.А. Матвійчук // Вісник державної агроекологічної академії України: Науково-теоретичний збірник. - 2001. - С. 79-82. (Проведення польових та лабораторних досліджень; участь у аналізі та узагальненні результатів, написанні статті).

3. Бондар О.І. Деградація фізико-хімічних властивостей осушених земель Полісся / О.І. Бондар, М.П. Петрик, Л.А. Матвійчук, А.П. Грицюк // Вісник аграрної науки. - 2002. - № 12.- С. 55-59. (Проведення польових та лабораторних досліджень; участь у аналізі та узагальненні результатів, написанні статті).

4. Бондар О.І. Особливості дефляції ґрунтів на осушених землях Західного Полісся / О.І. Бондар, Л.А. Матвійчук // Вісник аграрної науки. - № 7. - 2006. - С. 52-54. (Проведення польових та лабораторних досліджень; участь у аналізі та узагальненні результатів, написанні статті).

5. Матвійчук Л.А. Екологічна оцінка осушених земель Західного Полісся України /Л.А. Матвійчук // Агроекологічний журнал. - 2009. - Червень - 2009. - С. 197-200.

6. Матвійчук Л.А. Обґрунтування екологічного районування Західного Полісся / Л.А. Матвійчук // Агроекологічний журнал. - 2010. - Вересень - 2009. - С. 152-155.

7. Програма оцінки ступеня реабілітації забруднених територій методами біоіндикації / Л.А. Матвійчук, Луцьк: Надстир'я, 2004. - 39 с.

8. Матвійчук Л.А. Основи класифікації агроекологічних районів Західного Полісся / Л.А. Матвійчук // Ресурсозберігаючі технології в проектуванні, землевпорядкуванні та будівництві: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Ресурсозберігаючі технології в проектуванні, землевпорядкуванні та будівництві» (Кременчук, 25-27 листопада, 2009). - С. 121-123.

Размещено на Allbest.ru

...