Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Екологічні особливості ліхеноіндикації антропогенно трансформованого середовища на південному сході України

03.00.16 - екологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Аверчук Антон Сергійович

Дніпропетровськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі фітоекології Донецького ботанічного саду

НАН України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Глухов Олександр Захарович, Донецький ботанічний сад НАН України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Зверковський Василь Миколайович,

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, кафедра геоботаніки, ґрунтознавства та екології, професор;

кандидат біологічних наук, доцент

Некрасенко Лариса Анатоліївна

Полтавський інститут Міжнародного науково-технічного університету ім. акад. Бугая, кафедра економічної й соціальної географії та гуманітарних і загальноосвітніх дисциплін, доцент.

Захист відбудеться "_19_" жовтня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 49010, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, корпус 17, факультет біології, екології та медицини, ауд.611.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розіслано "13" вересня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук, доцент А.О. Дубина

Загальна характеристика роботи

СТАН ВИВЧЕНОСТІ ЛІХЕНОФЛОРИ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ УКРАЇНИ ТА ПИТАННЯ ЛІХЕНОІНДИКАЦІЇ

(огляд літератури)

Огляд літератури наведено за двома напрямками: історія вивчення ліхенофлори в Україні й на південному сході країни та питання становлення ліхеноіндикації техногенного забруднення навколишнього середовища. Детально розглянуто роботи стосовно поширення видів лишайників у різних екотопах та становлення ліхеноіндикації у світі, Україні та на південному сході країни. Звернена увага на чутливість лишайників до атмосферного та радіоактивного забруднення. Підкреслено, що на південному сході України дослідження можливості ліхеноіндикації стану антропогенно трансформованого середовища дотепер не було реалізовано повною мірою.

ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ ТА АНТРОПОГЕННО ТРАНСФОРМОВАНІ УМОВИ СЕРЕДОВИЩА ПІВДЕННОГО СХОДУ УКРАЇНИ

Наведено коротку характеристику природно-кліматичних та антропогенно трансформованих умов південного сходу України, що включає опис його геоморфологічних, гідрологічних, кліматичних, едафічних особливостей. Показано, що рівень екологічної кризи регіону є найвищим в Україні та Європі.

ОБ'ЄКТИ, УМОВИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Об'єктом дослідження є розповсюдження та індикаційна роль видів лишайників у екотопах антропогенно трансформованого середовища, відповідно, матеріалом для досліджень є оригінальна колекція лишайників, зібрана під час планових експедицій у Донецькій та Луганській областях. Для дослідження поширення лишайникових синузій, а також визначення антропотолерантності видів лишайників було розроблено класифікаційну схему антропогенно трансформованих територій на південному сході України, що складається з трьох блоків. До першого блоку схеми віднесено стрічкові, промислові, антропогенно утворені території високої трансформації, що є джерелом найбільш небезпечного впливу на навколишнє середовище. До другого блоку територій середньої антропогенної трансформації віднесено урбанізовані, селітебні та комунікаційні групи територій. До третього блоку територій низької трансформації віднесено природні та напівприродні території, що характеризуються відносно низьким техногенним забрудненням середовища.

Збір та гербаризацію зразків лишайників проводили відповідно загальноприйнятих методик (Кондратюк, 2008; Окснер, 1946; Окснер, 1974; Скворцов, 1977) у 322 пунктах, що охоплюють екотопи територій з різним техногенним забрудненням. Камеральну обробку зібраного матеріалу проводили на базі ДБС, у відділі ліхенології та бріології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України та у лабораторії біорізноманіття та екологічного моніторингу кафедри ботаніки Херсонського державного університету. Види лишайників визначали стандартним порівняльно-морфологічним методом за визначниками та флорами (Окснер, 1956, 1968, 1993; Определитель лишайников СССР, 1971, 1975, 1977, 1978, 1996, 1998, 2003, 2004, 2008; Purvis O.W. et al., 1992; Wirth, 1995). Гербарні зразки лишайників зберігаються в гербарії ДБС (DNZ). Назви видів у конспекті ліхенофлори наведено згідно другого видання списку лишайників (Kondratyuk et al., 1998). Географічні елементи ліхенофлори екотопів антропогенно трансформованих територій виділяли за зональним принципом (Макаревич, 1963; Окснер, 1974). В екологічних дослідженнях поширення лишайників дотримувались поглядів ботаніків і екологів школи Дніпропетровського національного університету, екологічний аналіз видів лишайників проводили згідно схеми екоморф рослин О.Л. Бельгарда (1950), оптимізованої для цілей фітоіндикації екотопу і біотопу (Матвеев, 2003). Подібність видового складу лишайників досліджених територій порівнювали за допомогою коефіцієнта Жакара (Шмидт, 1980). Для визначення зустрічальності лишайників використовували метод Раункієра (Ярошенко, 1969). Для розрахунку індексу домінування лишайників у екотопах використовували класифікацію Г. Енгельмана (1978). Для визначення інтегрованих показників чистоти повітря використовували модифікований індекс чистоти повітря (ІЧП) Де Слувера та Ле Блана (Kondratyuk, 1994). Ліхеноіндикацію радіоактивного забруднення субстратів породних відвалів вугільних шахт проводили за розробленим нами способом (Глухов, Аверчук, Хархота, 2009). Для встановлення можливості ліхеноіндикації вмісту важких металів у приземному шарі атмосферного повітря нами відібрані три метали, які умовно розташовані у порядку зростання патогенної дії: мідь > свинець > марганець (Грищенко, 2007).

Інформацію про вміст важких металів у повітрі досліджуваних територій використовували з офіційних джерел постів спостереження Донецької обласної санітарно-епідеміологічної станції. Ступінь забруднення повітряного басейну у різних районах м. Донецька характеризували за офіційними даними управління екологічної безпеки у Донецькій області. Отримані дані досліджень оброблено статистичними методами (Зайцев, 1984; Лакин, 1990) та за допомогою пакетів прикладних програм для OS Windows. При визначенні довірчого інтервалу статистичних параметрів достатнім вважали 0,95% -вий рівень вірогідності (Р<0,05).

ЛІХЕНОФЛОРА ЕКОТОПІВ АНТРОПОГЕННО ТРАНСФОРМОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ ПІВДЕННОГО СХОДУ УКРАЇНИ

Ліхенофлора екотопів антропогенно трансформованих територій південного сходу України складає 70 видів, що належать до 32 родів, 16 родин, 4 порядків відділу Ascomycotina (для порівняння, ліхенофлора Донецького кряжа становить 191 вид 78 родів, 30 родин, 10 порядків (Надєіна, 2009)). Географічний аналіз показав, що у ліхенофлорі переважають евриголарктичний, неморальний, бореальний, аридний, монтанний геоелементи. Екологічний аналіз дозволив встановити екологічні групи (екоморфи) видів лишайників у цих екотопах: ацидофіли (38 видів, 54,3 %), геліофіти (28; 40,0), ксерофіти (38; 54,3) та субстратоморфи - епіфіти (30; 42,9). Переважання в ліхенофлорі екотопів антропогенно трансформованих територій геліофітних, ксерофітних видів відбиває її регіональні особливості, однак значна кількість епілітних, ацидофільних видів обумовлена чинниками, пов'язаними з антропогенним впливом.

ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ВИДІВ ЛИШАЙНИКІВ В ЕКОТОПАХ АНТРОПОГЕННО ТРАНСФОРМОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ УКРАЇНИ

Наведено результати вперше проведеного спеціального дослідження лишайників екотопів антропогенно трансформованих територій на південному сході України.

Території високої антропогенної трансформації характеризуються повним порушенням рослинного покриву. Найменш заселеними лишайниковими синузіями є екотопи стрічкових територій високої трансформації (залізничні насипи) та неоедафотопи Донецького металургійного заводу і золовідвалів ТЕС м. Зугрес, відвалів вугільних шахт та кар'єрно-відвальних комплексів гірничорудних розробок, а також вторинні екотопи промислових майданчиків підприємств, де констатується майже повна відсутність лишайникового покриву. На основі даних щодо зустрічальності видів лишайників на форофітах вздовж стрічкових територій дано індикаційну оцінку стану довкілля. Виявлено особливості поширення видів лишайників залежно від показника кислотності субстрату (кори форофіта), встановлено, що візуальне визначення стану талому відповідного виду лишайника дозволяє оцінити атмосферний стан урбаноекосистеми та простежити, як змінюється якість повітря з висотою, оскільки це особливо актуально у містах з забудовою багатоповерхівками. Запропоновано найбільш репрезентативні індикатори забруднення повітря: Parmelia sulcata Taylor, Physcia adscendens (Fr.) H. Olivier.

Видовий склад екотопів відвалів вугільних шахт на південному сході України становить 28 видів 17 родів 9 родин, з середньою кількістю видів 5,7 для кожного дослідженого нами відвалу. Настільки бідний лишайниковий покрив можна пояснити тим, що на відвалах головним фактором, що лімітує поширення лишайників (не беручи до уваги полютанти, що вони виділяють), є нестабільність субстрату (кут нахилу становить 45° і більше, що спричинює часті зсуви породи разом із прикріпленими лишайниками). Щодо флюсо-доломітних відвалів, то на них формуються дуже специфічні умови (нестабільність субстрату, запиленість, майже повна відсутність поживних речовин у субстраті), що зумовлюють бідний видовий склад лишайників - 10 видів 5 родів, 4 родин. Виявлена наступна тенденція поширення деяких видів: епіфітні й епілітні форми лишайників у більшості зустрічаються на схилах відвалу, протилежних до шахтних забудов, що є джерелом атмосферних полютантів; збільшується кількість перехідних епіфіт - епілітних форм, що пов'язано із зсувами субстрату та його токсичністю; епіфітні лишайники зустрічаються на форофіті до висоти 1,5 - 2,0 м від його основи, оскільки важкі ксенобіотики з вершини відвалу, який є їх джерелом, стікають до основи відвалу; підвищена кислотність субстрату сприяє розвитку епігейних видів.

Території середньої антропогенної трансформації представлені урбанізованими, селітебними та комунікаційними територіями. Обстежені дерева парків та скверів, лінійних посадок центральних вулиць міст Донецька, Макіївки, Тореза, Красного Луча, для яких характерно відносно різне антропогенне навантаження, що дозволило охопити ділянки з різним ступенем антропопресії й забрудненням повітря. Вивчення особливостей поширення лишайників (видовий склад, розвиток та розміщення епігейних видів) дозволило визначити дійсний стан зелених насаджень парків та скверів міст Донецька, Макіївки та Красного Луча. Видовий склад лишайників обраних парків відрізняється як кількісно, так і якісно: парк ім. Ленінського комсомолу (м. Донецьк) - 9 видів, центральний парк культури та відпочинку ім. О.С. Щербакова (м. Донецьк) - 11 видів, центральний парк відпочинку м. Макіївка - 4 види; центральний парк відпочинку м. Красний Луч - 7 видів; НПП "Святі гори" - 13 видів, а наявність маркерів забруднення повітря (Xanthoria parietina (L.) Th. Fr.) пояснюється тим, що у всіх парках є ділянки, які зазнають сильного антропогенного навантаження, зокрема у вигляді забруднення промисловими полютантами, відвідування людьми та наявності навколо парків залізниць і автомобільних доріг.

На території ДБС виявлено приуроченість окремих видів лишайників до відповідних видів деревних рослин, таких як Tilia cordata Mill., Salіx elaeagnos Scop., на яких зустрічаються Parmelia sulcata, Pleurosticta acetabulum (Neck.) Elix et Lumbsch, Physcia adscendens, Xanthoria parietina.

Визначення лишайників селітебних територій дозволило встановити просторову гетерогенність антропопресії екотопів на ділянках багатоповерхівок, приватних та дачних забудов, стежок, доріг, вулиць, тротуарів, оскільки різноманітні їхні екологічні умови сприятливі для існування антропотолерантних видів лишайників із різними вимогами до характеру субстрату. Встановлено, що лімітуючим фактором поширення лишайникових угруповань на цих територіях та розбіжність видового складу у екотопах є різні типи форофітів уздовж лінійних посадок досліджених вулиць.

Території низької антропогенної трансформації. Для порівняння видового складу лишайників екотопів антропогенно трансформованих територій нами було досліджено поширення лишайників на ділянках різнотравно-типчаково-ковилового степу, петрофітної рослинності та лісових, на територіях відслонень гірських порід. У екотопах різнотравно-типчаково-ковилового степу переважають накипні, епілітні форми лишайників - ацидофіли, меншою кількістю представлені кущисті форми. У Шахтарському р-ні Донецької обл. було знайдено рідкісний вид - Cetraria steppae (Savіcz) Kдrnef. у 2 нових місцезростаннях - с. Ольховчик, степовий схил біля р. Ольховая; степові схили в околицях смт. Стожкове. Відслонення гірських порід характеризуються переважанням геліофітів, епілітів, ацидофілів. На лісових ділянках коровий лишайниковий покрив на стовбурах дерев підіймається до висоти 3 - 4 м. Від основи стовбура до висоти 25 - 30 см формується мохово-лишайникове угруповання, вище - чисте лишайникове з Xanthoria parietina.

Проведення екологічного аналізу дозволило виділити характерні екоморфи для екотопів територій різної трансформації, визначено, що із зменшенням ступеня техногенного забруднення збільшується кількість екоморф, що характерні для природних екотопів, та їхніх перехідних форм. Виділено найбільш інформативні тест-ознаки видового складу лишайників, що можна використовувати для біотестування стану навколишнього середовища: особливості видового складу, залежність поширення від типу субстрату та його характеристики, співвідношення екоморф видів лишайників, тип слані лишайника. Використання груп лишайників - біомаркерів за тим чи іншим показником надає можливість проводити всебічну індикацію щодо різних типів ксенобіотиків.

ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ СТАНУ АНТРОПОГЕННО ТРАНСФОРМОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ УКРАЇНИ

Проведені експериментальні ліхеноіндикаційні дослідження стосовно забруднення повітря двооксидом сірки, важкими металами та радіоактивністю субстратів відвалів вугільних шахт.

Ліхеноіндикація забруднення повітря двооксидом сірки. Уперше на основі показників індексу чистоти повітря (ІЧП) здійснено інтегральне оцінювання екологічного стану урбаноекосистем, проведено картування забруднення повітря на територіях індустріальних міст південного сходу України - Донецька, Макіївки (Донецька обл.) та Красного Луча (Луганської обл.). Виділено ліхеноіндикаційні зони (ЛЗ): сильно (ІЧП 0 - 5), помірно (ІЧП 5 - 10), слабко (ІЧП 10 - 15) забруднені та незабруднені (ІЧП > 15), м. Красний Луч характеризуються відсутністю помірно забрудненої ЛЗ, що засвідчує масштаб негативного впливу викидів шкідливих речовин у атмосферу (особливо сірчистого ангідриду, сірчаної кислоти, фтористих сполук тощо) (рис. 1). Проведене картування ізотоксичних ліхеноіндикаційних зон за показником ІЧП підтверджується даними управління екологічної безпеки у Донецькій області.

На ступінь забруднення екотопів урбанотериторій впливає стан забудови: у міських умовах з багатоповерхівками режим сонячної інсоляції змінюється у бік затінення, а території забудов характеризуються підвищеною сухістю повітря.

Рис. 1. Ізотоксичні ліхеноіндикаційні зони на територіях мм. Донецька (А), Макіївки (Б), Красного Луча (В), визначені за індексом чистоти повітря: 1 - сильно забруднена зона, 2 - помірно забруднена зона, 3 - слабко забруднена зона, 4 - незабруднена зона (повітряні потоки збільшують свій рух між будинками, тим самим посилюють процеси вивітрювання та висушування), що зумовлює ксерофітизацію сціофітних елементів ліхенофлори.

Всі ці фактори зумовлюють зменшення видової різноманітності й кількості видів лишайників та геліофітів при збільшенні ступеня забруднення міського повітряного басейну двооксидом сірки, а також збільшення кількості ацидофілів та ксерофітів.

Використання показників ІЧП та співвідношення екоморф видів лишайників дозволяє надати комплексну інтегровану оцінку екологічного стану урбаноекосистем, а проведення картування - простежити процеси забруднення та розповсюдження ксенобіотиків на території.

Ліхеноіндикація техногенного забруднення повітря важкими металами. Виділено гетерогенні ліхеноіндикаційні зони (ЛЗ) за ступенем забруднення повітря вмістом металів (Ме - Cu, Pb, Mn) - сильно (ЛЗ Me 1), слабко забруднена (ЛЗ Me 2) та незабруднена (ЛЗ Me 3). Порівнюючи видовий склад лишайників виділених зон за коефіцієнтом Жакара, були отримані наступні результати, які було зведено у діаграми (рис.2).

Найбільша подібність видового складу лишайників спостерігається на територіях слабко та незабрудненої зон, оскільки остання територія за рахунок того, що є екологічно чистою, налічує види як токсикотолеранті, так й індикатори атмосферної чистоти. Порівняння ЛЗ за коефіцієнтом Жакара ясно показують середнє положення саме територій із слабким забрудненням повітря полютантами. Отже, із збільшенням вмісту важкого металу (Cu, Pb, Mn) у повітрі простежується динаміка зменшення видової різноманітності лишайників кожної ліхеноіндикаційної зони.

Рис. 2. Подібність за коефіцієнтом Жакара (%) видового складу лишайників ліхеноіндикаційних зон з різним забрудненням повітря Cu, Pb, Mn.

При дослідженні територій різного ступеня металопресингу (високого, середнього, низького) за показниками видового складу лишайників та його екологічного аналізу було встановлено види лишайників, що є чутливими до вмісту того чи іншого важкого металу у повітрі. При зменшенні впливу ксенобіотиків на навколишнє середовище спостерігається збільшення епігейних, сціофітних, мезоксерофітних форм (відносно забруднення повітря свинцем) та епілітних, ацидофільних видів (відповідно забруднення міддю та марганцем). Тому рекомендовано використовувати для ліхеноіндикації саме екологічні особливості розповсюдження видів лишайників відносно характеру субстрату, його кислотності, зволоження, а не за приуроченістю до освітленості місцезростань.

Ліхеноіндикація радіоактивності неоедафотопів породних відвалів вугільних шахт. Для розуміння особливостей ліхеноіндикації радіоактивності були вивчені особливості лишайникових угруповань в умовах субстратів породних відвалів вугільних шахт. Для дослідження радіоактивності неоедафотопів обирали відвали вугільних шахт однакового періоду експлуалації, субстрат яких вже пройшов стадію вимивання та знаходиться на стадії заселення рослинами, або первинної фітомеліорації. Едафотопи відвалів перебувають на одній і тій же стадії розвитку, характеризуються однаковим ступенем забруднення та запилення атмосферного повітря, а також подібними фізичними й мікрокліматичними умовами. У таблиці наведено отримані результати аналізу радіоактивності субстратів породних відвалів за показниками розповсюдження та домінування типу слані у лишайникових синузій.

Встановлено зворотно-пропорційну кореляційну залежність між показниками розповсюдження, типом домінуючої слані лишайників на едафотопах та рівнем радіоактивного забруднення субстратів породних відвалів вугільних шахт (r = - 0,7).

Таблиця. Оцінювання за допомогою лишайників радіоактивного забруднення субстратів відвалів вугільних шахт на південному сході України

Примітки: * 1 - відвал шахти "Чулковка", м. Донецьк; 2 - відвал шахти "Калініна", м. Донецьк; 3 - відвал шахти "Ганзовка", м. Макіївка; 4 - відвал № 1 шахти "Сердитянська", м. Шахтарськ; 5 - відвал № 3 шахти "Сердитянська", м. Шахтарськ; 6 - відвал "Східний" шахти "Фомінська - 12", м. Шахтарськ; 7 - відвал "Західний" шахти "Фомінська - 12", м. Шахтарськ; 8 - відвал шахти "Фомінська - 14", м. Шахтарськ; 9 - відвал шахти "Волинська", м. Торез; 10 - відвал № 2 шахти "Розсипнянська", м. Торез; 11 - відвал № 3 шахти "Розсипнянська", м. Торез; 12 - відвал шахти "Краснокутська", м. Красний Луч. ** ІРЗ - індекс радіоактивного забруднення. Bq - радіоактивність

Проведено типізацію відвалів за рівнем радіоактивності (ІРЗ) їхніх неоедафотопів: 1-а група - сильно забруднені (ІРЗ = 0 - 20); 2-а група - помірно забруднені (ІРЗ = 21 - 100); 3-а група - відносно чисті (ІРЗ = 101 - 200).

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ВИДІВ ЛІХЕНОФЛОРИ В ЯКОСТІ БІОМАРКЕРІВ СТАНУ АНТРОПОГЕННО ТРАНСФОРМОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ УКРАЇНИ

Розроблено робочу інтегровану схему узагальненої ліхеноіндикації стану антропогенно трансформованого середовища, яка поєднує інформацію щодо тестування забрудненості територій важкими металами (Me), двооксидом сірки (SO₂) та радіоактивними частками (Bq) у вигляді трьох розділів відповідно до переважаючого чинника забруднення (рис.3).

Розділ, що відображає особливості ліхенофлори залежно від забрудненості повітря металами (Me), розділено на три підрозділи відповідно до вмісту у повітрі трьох важких металів: свинцю (Pb), міді (Cu) та марганцю (Mn). Виділено три ліхеноіндикаційні зони (ЛЗ Me 1, ЛЗ Me 2, ЛЗ Me 3), що розташовано у схемі зліва направо у напрямку зменшення вмісту металу у повітрі. До кожної ліхеноіндикаційної зони наведено види лихеноіндикаторів (ЛІ). Щодо першого підрозділу за вмістом свинцю стрілками та символами "+", "-" позначено збільшення та зменшення відповідного показника ліхенофлори. На схемі візуально зображено, на якій антропогенно трансформованій території зустрічається той або інший вид з відповідною гемеробністю та індикаторні види. Щодо реакції на вміст міді та марганцю у повітрі у ліхеноіндикаційних зонах збільшується кількість епілітів, ацидофілів та базофілів у напрямку зниження забруднення цими металами. Ліхенофлори кожної ліхеноіндикаційної зони різняться за коефіцієнтом Жакара (КЖ), що відображає їхню подібність чи відмінність за видовим складом.

Другий розділ виділено відповідно ступеня забрудненості повітря двооксидом сірки. Території, забруднені цим полютантом, було поділено на чотири ліхеноіндикаційні зони: ЛЗ SO₂ 1, ЛЗ SO₂ 2, ЛЗ SO₂ 3, ЛЗ SO₂ 4, де індекс чистоти повітря варіює у межах від 0 до 15 та більше. Зі зменшенням забрудненості збільшується різноманітність рН-морф, геліоморф та інших екоморф лишайників. Оскільки загальна динаміка розподілу екоморф видів лишайників неоднакова, було відображено розбивку за кожним типом екоморфи. Символом ВР (видова різноманітність) показано напрямок збільшення видової різноманітності кожної ліхеноіндикаційної зони зі зменшенням забруднення.

Рис. 3. Робоча схема узагальненої ліхеноіндикації техногенного забруднення середовища антропогенно трансформованих територій на південному сході України: диференційовано забруднення повітря металами (Ме - Pb, Cu, Mn); SO₂; радіаційного забруднення субстратів Bq

Третій розділ щодо забруднення територій радіоактивними частками розміщено у блоці територій високої антропогенної трансформації (відвали вугільних шахт), які розділено на ліхеноіндикаційні зони відповідно до ступеня забрудненості едафотопів, межі індексу радіоактивного забруднення варіюють від 0 до 100 та більше. Зі зменшенням ступеня забруднення збільшується як видова різноманітність, так і кількість накипних, листуватих та кущистих лишайників. Робоча схема узагальненої ліхеноіндикації надає можливість за зміною ознак ліхенофлор антропогенно трансформованих територій (видова різноманітність, спектр екоморф, зустрічальність лишайників) прогнозувати рівень та специфіку забруднення середовища відповідними ксенобіотиками.

Використання показників видової різноманітності, співвідношення екоморф та даних щодо екологічних особливостей розповсюдження видів лишайників дозволяють розглядати їх не тільки у якості біомаркерів вмісту важких металів та летких полютантів (SO₂), а в перспективі проводити індикацію за їхньою допомогою вмісту таких ксенобіотиків, як зважені частки пилу, діоксид та оксид азоту, оксиди вуглецю, аміаку, фенолу, сірководню, бенз (а) пірену, сірчаної та соляної кислот, оскільки саме ці речовини є найпоширенішими у забрудненні міського повітря, концентрація яких перевищує гранично допустимі концентрації у декілька разів.

Оскільки ліхеноіндикаційні методи різновекторні, тому заслуговує на увагу визначення ліхеномаркерів щодо кожного чинника техногенного забруднення та об'єднання їх у єдиний показник стану навколишнього середовища для загального моніторингу довкілля антропогенно трансформованих територій південного сходу України.

Висновки