Конструктивно-географічні засади оптимізації природокористування в басейні ріки Західний Буг у межах Волинської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання

природних ресурсів

КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В БАСЕЙНІ РІКИ ЗАХІДНИЙ БУГ

У МЕЖАХ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЯРИН МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Сімферополь ? 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі екологічної безпеки та екологічної освіти Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Науковий керівник: кандидат географічних наук, доцент

НЕКОС Алла Наумівна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри екологічної безпеки

та екологічної освіти

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

КОВАЛЬЧУК Іван Платонович,

Національний університет біоресурсів та природокористування,

завідувач кафедри геодезії та картографії,

директор НДІ землекористування та правового

регулювання майнових і земельних відносин

доктор географічних наук, професор

ІЛЬЇН Леонід Володимирович,

Волинський національний університет імені Лесі Українки,

завідувач кафедри туризму та готельного господарства

Захист відбудеться 30 березня 2011 р. об 11 год на засіданні спеціалізованої вченої ради К.52.051.03 Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Академіка Вернадського, 4.

Автореферат розісланий «28» лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор географічних наук, професор К.А. Позаченюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед екологічних проблем питання стану водних ресурсів займає одне з чільних місць. Геосистема річкового басейну є найбільш чутливим індикатором змін довкілля та значною мірою відображає його стан, що є особливо актуальним на сучасному етапі розвитку суспільства. Лише за комплексного й глибокого вивчення можливі науково обґрунтовані аналіз і прогнозування стану річкового басейну як географічного об'єкта, планування ресурсозберігальної стратегії й тактики природокористування, розробка комплексу природоохоронних заходів. Крім того, на особливу увагу заслуговують стан проблеми та причини деградації малих річок і їх басейнів.

Прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо оптимізації природокористування й підвищення стійкості геосистеми річкового басейну неможливе без проведення постійних спостережень за динамікою стану природних ресурсів і чинниками негативного впливу. Геоекологічні проблеми, які виникли внаслідок нераціонального природокористування, впливу іншої господарської діяльності людини, сприяли дестабілізації природних екосистем і можуть бути оптимізовані шляхом вибору різних заходів природокористування. Басейновий підхід дає змогу визначити геоекологічний стан басейнів річок, а також просторово-часову диференціацію окремих чинників, що впливають на стан басейну. В основу басейнового управління покладено принципи, які стосуються не лише водного середовища, а й усіх компонентів басейнової геосистеми, які є природними ресурсами.

Серед невирішених проблем природокористування в басейні ріки Західний Буг на території Волинської області потрібно відзначити нераціональне використання земельних ресурсів, надмірну вирубку лісів, несанкціоновану забудову заплав, несвоєчасне проведення водогосподарських заходів - розчистки русел та кріплення берегів.

Дисертаційна робота спрямована на наукове обґрунтування підходів до оптимізації природокористування й емпіричні дослідження особливостей функціонування басейнової системи ріки Західний Буг у межах Волинської області.

Дослідженням різних аспектів оптимізації природокористування в басейнових системах присвячено наукові розробки І.П. Ковальчука, О.М. Адаменка, П.Г. Шищенка, А.В. Яцика, В.Ю. Некоса, І.М. Волошина, С.І. Кукурудзи, В.О. Бокова, Л.М. Коритного. Загалом аналіз літературних джерел свідчить, що недостатньо вивченими залишилися питання комплексного підходу до оптимізації природокористування в басейнових системах загалом та в умовах Волині зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах науково-дослідної тематики Волинського національного університету імені Лесі Українки відповідно до програми “Природа та екологія Західного Полісся”, № державної реестрації 0103U000658; а також у співпраці із Західно-Бузьким басейновим управлінням водних ресурсів у рамках державної програми “Ведення державного моніторингу поверхневих вод, водного кадастру, паспортизації та управління водними ресурсами”, співвиконавцем якої є дисертантка (2010 р.); ідеї роботи задіяні також у тематиці кафедри екологічної безпеки та екологічної освіти Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні вченої ради ХНУ імені В.Н. Каразіна (протокол № 10 від 16 квітня 2009 р.).

Об'єкт дослідження - геосистема басейну ріки Західний Буг у межах Волинської області.

Предмет дослідження - конструктивно-географічні засади оптимізації природокористування в басейнових системах.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування конструктивно-географічних засад оптимізації природокористування в басейновій системі ріки Західний Буг у межах Волинської області та розробка комплексу адресних оптимізаційних заходів, спрямованих на покращення геоекологічного стану річкового басейну.

Для басейну ріки Західний Буг у межах Волинської області досягнення поставленої мети було здійснено завдяки виконанню таких завдань:

? адаптовано теоретичні й методичні розробки щодо використання конструктивно-географічних засад оптимізації природокористування;

? обґрунтовано географічні передумови формування та функціонування басейнової системи;

? виконано комплексні геоекологічні дослідження й виявлено чинники, які негативно впливають на стан природокористування;

? установлено особливості антропогенного впливу на басейнову систему ріки;

? розроблено комплекс оптимізаційних заходів для покращення стану природокористування в річковому басейні Західного Бугу в межах Волинської області.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали основні ідеї та положення сучасної конструктивної географії, а також такі методи дослідження: емпіричні та теоретичні узагальнення, польові, камеральні, загальнонаукові. У роботі застосовано порівняльний аналіз фактичного матеріалу шляхом використання існуючих і широковідомих теоретичних та експериментальних досліджень, системний аналіз й узагальнення отриманих результатів, математичні методи (статистичний аналіз рядів спостережень за станом природних ресурсів), метод геоінформаційно-картографічного моделювання з використанням програм SURFER, MapInfo 5.0 та інші.

У дисертаційній роботі використано фондові матеріали Держуправління екології й природних ресурсів у Волинській області, Західно-Бузького басейнового управління водних ресурсів, Волинського обласного державного управління земельних ресурсів, Державного підприємства лісового та мисливського господарства “Волиньліс”.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження:

? адаптовано теоретичні й методичні розробки, які стосуються використання конструктивно-географічних засад оптимізації природокористування щодо басейнової системи ріки Західний Буг у межах Волинської області;

? визначено ступінь антропогенної трансформації геосистем об'єкта дослідження та побудовано тематичну карту в масштабі 1:200 000 “Антропогенне навантаження в басейні ріки Західний Буг на території Волинської області”;

? обґрунтовано особливості й закономірності просторово-часового розподілу забруднюючих речовин у поверхневих водах басейну Західного Бугу в межах Волинської області з використанням програмного забезпечення SURFER і MapInfo;

? удосконалено підходи щодо розробки комплексних оптимізаційних заходів для покращення екологічного стану річкового басейну шляхом вибору загальногеографічного підходу як пріоритетного напряму відновлення природних ресурсів;

? розроблено комплекс адресних оптимізаційних заходів щодо управління природокористуванням у басейнових системах та створено серію із шести тематичних геоекологічних карт у масштабі 1 : 100 000 для басейнів приток ріки Західний Буг у межах Волині;

Практичне значення та цінність одержаних результатів. Дисертація має науково-практичне значення, виконана у світлі сучасних вимог Європейської економічної комісії щодо охорони водних ресурсів і геосистем, характеризується комплексністю підходів щодо оцінки геоекологічного стану басейну ріки. Отримані результати використовують:

? у базах даних Західно-Бузького басейнового управління водних ресурсів;

? під час планування господарської діяльності Західно-Бузького БУВР у межах басейну;

? у подальшому вдосконаленні системи оперативного узагальнення даних моніторингу та управління процесами відтворення природних ресурсів;

? науково-теоретичні й практичні розробки використано в навчальних матеріалах дисциплін “Гідроекологія України” та “Гідроекологічні проблеми суходолу”, які викладаються під час підготовки фахівців-екологів у вищих навчальних закладах.

Матеріали як теоретичного, так і практичного характеру, що містяться в дисертації, можуть бути впроваджені в практику діяльності водогосподарських та природоохоронних організацій.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в розробці алгоритму проведення комплексу геоекологічних досліджень басейну ріки Західний Буг у межах Волинської області. Автор самостійно опрацювала й систематизувала результати багаторічних гідрологічних, агрокліматичних, гідрохімічних спостережень. Виконано великий обсяг математичних обрахунків, на основі яких складено таблиці та тематичні карти, а також уточнено карту басейну ріки Західний Буг і її основних приток у межах Волині, здійснено аналіз та узагальнення фондових і літературних матеріалів, даних інших дослідників. У працях, написаних у співавторстві, дисертанту належать емпіричний матеріал, розрахунки та висновки щодо аналізованої теми.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Регіон ? 2007” (Харків, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2007), Першій міжнародній науково-практичній конференції “Озера та штучні водойми України: сучасний стан й антропогенні зміни” (Луцьк, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку депресивних регіонів” (Ніжин, 2007), “Всеукраїнських наукових Таліївських читаннях” (Харків, 2009?2010), XIV Міжнародній науково-практичній конференції “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування: освіта - наука - виробництво - 2010” (Харків, 2010), а також щорічних науково-практичних конференціях Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 2006 ?2009) і наукових конференціях професорсько-викладацького складу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, 2008-2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 друкованих праць, із них дев'ять статей ? у виданнях, рекомендованих ВАК України як фахові.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Вона викладена на 195 сторінках, містить 34 таблиці, 17 рисунків, список використаних літературних джерел, який складається із 200 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Стан вивчення й методика дослідження проблем оптимізації та управління природокористуванням у басейнових системах” розглянуто загальнотеоретичні питання та проведено порівняльний аналіз світового й вітчизняного досвіду щодо дослідження проблеми оптимізації та управління природокористуванням у басейнових системах і адаптовано результати теоретико-методичних досліджень щодо басейнової системи ріки Західний Буг у межах Волинської області.

Проблемі оцінювання антропогенного впливу на стан річкового басейну тією чи іншою мірою приділяли увагу у своїх працях провідні науковці. Дослідженням різних аспектів оптимізації природокористування в басейнових системах та екологічній оцінці територій присвячені наукові розробки М.О. Клименка (2002-2007), І.П. Ковальчука (1997-2010), Я.О. Мольчака (1999?2010), О.М. Адаменка (1995?2010), П.Г. Шищенка (1994), В.Ю. Некоса (1995?2009), І.М. Волошина (1994), С.І. Кукурудзи (1998?2009), М.М. Приходько (2006), В.О. Бокова (2002?2008), К.А. Позаченюк (2003?2009), А.В. Яцика (1997?2010) й ін.; проблемами басейнового управління природними ресурсами займалися зарубіжні вчені Л.М. Коритний (1991?2001), Є.І. Макєєва (2007), А.І. Таміргаєв (2008), S.O. Wolocowicz (2003), D. Cydzik (2003), H. Soszka (2003), S. Krzanovski (2000).

Виявлено, що особливу увагу науковці приділяли переважно дослідженню гідрологічного та гідрохімічного режимів ріки Західний Буг, вивченню стану долинно-річкових ландшафтів, впливу господарського навантаження на природні ресурси й застосуванню геоекологічного підходу до обґрунтування шляхів раціоналізації природокористування, оцінки наслідків узаємодії людини з природним середовищем. Конструктивно-географічні засади раціонального природокористування поєднують у собі географічні та геоекологічні підходи, які дають змогу на науковій основі розробити комплекс заходів щодо оптимізації природокористування в басейнових системах. Аналіз літературних джерел показав, що існуюча структура управління окремими природними ресурсами з урахуванням геоекологічного стану басейну не забезпечує комплексного управління, особливо в довготерміновій перспективі.

Провідними науковцями розроблено басейновий підхід щодо оптимізації та управління природокористуванням, яке ґрунтується на таких основних положеннях:

? відновлення природного механізму відтворення природних ресурсів має стратегічне значення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення;

? довготривала стабільність і стійкість геосистеми річкового басейну будується з урахуванням єдності компонентів ландшафту й факторів соціально-еколого-економічної системи;

? управління природними ресурсами в басейні потребує гнучкої політики у встановленні екологічних нормативів та обмежень їх використання у виробничо-господарській діяльності;

? удосконалення законодавчо-правових основ природокористування;

? удосконалення економічного механізму шляхом спрямування платежів за спеціальне використання природних ресурсів на їх відтворення й охорону;

? відтворення та охорона природних ресурсів передбачають реалізацію профілактичних, організаційних, інженерно-технічних і контрольно-обмежуючих заходів.

Оцінку антропогенного впливу на природне середовище річкового басейну згідно з “Методикою упорядкування водоохоронних зон річок України” подано на основі таких показників: структура угідь у межах річкового басейну - площі земель, зайнятих сільськогосподарськими угіддями, ріллею, лісами, сіножатями й пасовищами, водними об'єктами, забудовою тощо, а також сільськогосподарська освоєність території, галузевої структури водокористування, кількісно-якісних характеристик скидів стічних вод. За отриманими даними та з використанням загальновідомих методик розраховано коефіцієнт антропогенної трансформації природного середовища; коефіцієнт екологічної збалансованості території; коефіцієнт стійкості басейнів малих річок, коефіцієнт антропогенної перетвореності території. Для обробки статистичних матеріалів результатів досліджень, проведених у межах річкового басейну ріки Західний Буг, використано пакети програми “SURFER” і “MapInfo”.

У другому розділі “Географічні передумови формування та функціонування басейнової системи річки Західний Буг у межах Волинської області” охарактеризовано природні умови річкового басейну.

Частина басейну Західного Бугу в межах Волинської області, яку вивчали під час дисертаційних досліджень, розміщена в південно-західній частині Руської платформи й займaє частину Волино-Подільської плити та Львівського палеозойського прогину. Рельєф формувався під впливом флювіогляціальних процесів та екзогенного перетворення річкового басейну, а також інтенсивних ерозійно-акумулятивних процесів у південній частинні регіону.

Гідрографічну мережу басейну Західного Бугу в межах Волинської області складають Луга, Студянка, Гапа, Піщатка, Золотуха, Неретва, Копаївка, а також інші невеликі водотоки. Для приток ріки Західний Буг у межах Волинської області характерні зволожені лучні заплави, сильно звивисті русла, нерозгалужені, місцями каналізовані з піщаним, місцями мулистим дном. Крім приток, у басейні міститься 24 осушувальні системи. Для річок басейну характерні значне ґрунтове живлення, весняна повінь і низька межень, які порушуються літніми та зимовими паводками. Досліджувана територія за гідрогеологічним районуванням належить до Волино-Подільського артезіанського басейну. Клімат території басейну Західного Бугу характеризується помірною континентальністю, середньорічна температура протягом останнього десятиріччя зросла на 0,2-0,5^о С, а основні кліматичні показники північної й південної частин басейну майже однакові. Наслідком підвищення температури є зменшення водності річок у меженні періоди.

Ґрунтовий покрив утворює складні комплекси. Переважаючими в лісостеповій частині басейну є сірі лісові ґрунти та опідзолені чорноземи, у поліській частині ? дерновопідзолисті, дернові й болотні. На території досліджень основними типами є лісова, лучна та болотна рослинність, видовий склад якої властивий лісостеповій і поліській частинам басейну. У лісостеповій частині переважають високостовбурні дубово-грабові ліси. Характерний для Полісся тип ? чисті соснові ліси, які поширені на вододілах і давніх терасах річок, укритих пісками. На більш родючих ґрунтах ростуть дубово-соснові ліси.

Територія басейну річки Західний Буг у межах Волинської області розміщена у двох фізико-географічних краях: Поліському й Подільському. Північна частина басейну лежить у межах фізико-географічної області ? Волинське Полісся (де розміщені басейни річок Копаївка, Гапа, Піщатка, Неретва, Золотуха, а також Шацькі озера.), а південна частина - у межах Волинської височини (річкові басейни Луги та Студянки).

У третьому розділі “Оцінка антропогенного впливу на басейнову систему річки Західний Буг” проаналізовано антропогенні фактори впливу на природне середовище й здійснено аналіз освоєності та антропогенної трансформації басейну ріки Західний Буг у межах Волинської області.

Басейн Західного Бугу на території Волинської області належить до староосвоєних і піддається значному антропогенному впливу. Особливих змін зазнала його південна частина. Так, у басейнах річок Луга та Студянка площа сільськогосподарських угідь становить 75,37 % і 65,62 %, у північній частині басейну, а саме у басейнах річок Гапа, Піщатка, збільшення площі сільськогосподарських угідь до 59,48 % від загальної площі земель басейну досягнуто за допомогою залучення меліорованих земель і вирубування лісів. Структура сільськогосподарських угідь потребує оптимізації шляхом зменшення питомої ваги орних земель і збільшення екостабілізуючих угідь (ліси, сіножаті, пасовища). Усі басейни малих річок вимагають зменшення площ розораних земель (у південній частині басейну ? на 13 %, у північній ? на 9,5 %). Окрім того, негативний наслідок для стану ландшафтів мають екзогенні геодинамічні процеси (водна ерозія, яка найбільш поширена в південній частині в межах басейнів Луги та Студянки, площа еродованих ґрунтів становить 12,5 тис. га). Локально із сільськогосподарських угідь у результаті змиву втрачається близько 21 т/га ґрунту за рік. Частина земель у межах басейну, у тому числі й сільськогосподарського призначення, щорічно вилучається з користування для господарських потреб, а рекультивація відбувається досить повільно.

За результатами проведених розрахунків за загальноприйнятими методиками встановлено (табл. 1), що коефіцієнт антропогенної трансформації найвищий у басейні річок Луга (0,87) та Гапа (0,78), а найнижчий у басейні Копаївки (0,32, рис. 1). При цьому потрібно зазначити, що високий рівень (0,6?0,9) трансформації був зумовлений залученням значних площ земель для сільськогосподарських потреб, а також за рахунок розміщення в цих басейнах чотирьох великих населених пунктів та 18 промислових об'єктів. Розрахунки також показали, що коефіцієнт стійкості басейну малої річки найвищий у басейнах річок Неретва (4,57) й Копаївка (5,0), оскільки вони майже цілком розміщені в лісових масивах і піддалися лише значному впливу меліорації - русла річок частково спрямлені та каналізовані; найнижчий ? у басейні Луги (0,75), що пов'язано зі значним сільськогосподарським і промисловим навантаженням. Коефіцієнт екологічної збалансованості території найнижчий у басейні річок Луга (2,82), Студянка (3,50), а найвищий у басейнах Копаївки (0,23), Неретви (0,44). Розрахований коефіцієнт антропогенної перетвореності виявив, що слабоперетворені ландшафти на території басейну відсутні, перетворені ландшафти (4,41-5,17) - у басейнах річок Золотуха, Неретва, Турського каналу й інших річок довжиною менше 10 км. До середньоперетворених (5,15-6,01) відносять басейни Студянки, Піщатки, Гапи та Копаївки. Лише басейн річки Луга (6,52) належить до сильноперетворених в основному за рахунок розмішення значної кількості орних земель (понад 70 % площі). Загалом басейн ріки Західний Буг на території Волинської області є середньоперетвореним (5,59), проте слід зазначити, що коефіцієнт антропогенної перетвореності території басейну підвищується з півночі на південь.

Проведені дослідження виявили також значний вплив промисловості та комунального господарства на стан річкового басейну. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в межах басейну є нерівномірними й становлять у середньому, зокрема, у басейні приток Копаївки та Неретви 510 т/рік; у басейні р. Гапа - 1362 т/рік; у басейнах Студянки й Луги ? 2735 т/рік. В адміністративних районах нараховується близько 850 стаціонарних джерел забруднення, із них 548 ? лише в місті Нововолинську. Найменший цей показник у Шацькому районі (становить у середньому 85). Найбільшими джерелами забруднення атмосферного повітря басейну Західного Бугу є шахти № 5, № 9, № 1, “Бужанська”, КП “НВтеплокомуненерго”, ТзОВ “Завод художнього литва”, ТзОВ “БРВ-Україна”, Іваничівський цукровий завод, ВАТ “Володимирцукор”, ВАТ “Волинська птахофабрика”.

Таблиця 1. Антропогенне навантаження на територію басейну ріки Західний Буг у межах Волинської області

Басейн річки	Довжина, км	Площа водозбору, км 2	Характеристики земель, га	Коефіцієнт антропогенної трансформації території, Кат	Коефіцієнт сільськогоcподарської освоєності території, Косв.тер	Коефіцієнт стійкості басейну малої річки, Кс	Коефіцієнт екологічної збалансованості території, Кезт	Коефіцієнт лісистості	Коефіцієнт меліорації	Коефіцієнт антропогенної перетвореності, Кап
			лісонасадження	природний стан	осушені землі	сільгоспугіддя	у т. ч. орні землі	урбанізовані землі
Луга	93	1348	20 256	43 967	7844	101 598	84 610	8552	0,82	75,37	0,75	2,82	0,15	0,06	6,52
Студянка	26	150	1715	4744,6	5828	9843,6	7601	1723	0,77	65,62	0,79	3,50	0,11	0,39	6,01
Золотуха	26	232	8797	13 953	10 288	12 790	8458	664	0,58	55,13	2,67	0,73	0,38	0,44	4,99
Неретва	31	272,7	9443	19 817	8986	14 579	6415	785	0,57	53,60	4,57	0,41	0,35	0,33	4,41
Гапа	22,8	139,5	3449	8267	5198	9519	5108	1260	0,78	68,48	1,65	0,69	0,20	0,11	5,47
Піщатка	20,3	271,1	8102	17 316	4991	16 003	8243	1692	0,66	59,27	3,0	0,57	0,30	0,12	5,39
Копаївка	20	179	8092	14 398	3684	5512	2844	513	0,32	31,1	5,0	0,23	0,45	0,21	5,15
Турський канал	50,9	482	19 931	36 834	9190	21 932	10 381	1379	0,48	46,2	3,54	0,35	0,41	0,19	4,46
Інші річки	68,5	415	21 221	38 720	11 321	14 960	7340	1352	0,34	32,03	5,27	0,24	0,18	0,24	4,95
Власний водозбір ріки Західний Буг	240	3740	5880	12038	2327	13 050	8000	570	0,67	64,29	1,52	0,88	0,28	0,11	5,17
Загалом по басейну	240	3740	106 886	210 055	69 657	219 787	149 000	18 490	0,63	58,76	1,36	0,93	0,28	0,18	5,59

Водні ресурси є чинником, який лімітує природокористування та значною мірою визначає геоекологічну ситуацію в басейні Західного Бугу на території Волинської області. За матеріалами Західно-Бузького басейнового управління водних ресурсів у 2009 р. річковий стік становив по басейну 2,593 км³. Затверджені запаси підземних вод ? 174,34 млн м³. Тут розміщено значну кількість водокористувачів (121), які постійно здійснюють забір і скид води. Щорічно в межах досліджуваного басейну відбирається близько 91,21 млн м³ води різними водокористувачами. Із підземних горизонтів забирається близько 78,4 млн м³ (86 % від загального об'єму забраної води). Із поверхневих водойм забирається близько 12,82 млн м³ (14 % від загального забору води). Для забезпечення потреб населення в питній воді використовують лише запаси підземних вод. Основними водокористувачами є сільське господарство (8,4 млн м³), хоча для зрошення вода не використовується, комунальне (7,6 млн м³) і промисловість (5,6 млн м³).

Основними джерелами забруднення водних ресурсів є 15 підприємств промисловості та комунального господарства (рис. 1). Щорічно у водотоки басейну Західного Бугу скидається близько 1084 млн м³ стоків від точкових джерел забруднення. Усього у водні басейни річок Студянка, Луга й Західний Буг скидається щорічно близько 7618,7 тис. м³ нормативно очищених стічних вод комунальних підприємств, недостатньо очищених зворотних шахтних вод ? близько 4346 тис м³ (очисні споруди шахт виконують функцію лише механічного очищення).

Згідно з “Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями”, проведено екологічну оцінку (І_Е) якості поверхневих вод басейну ріки Західний Буг на території Волинської області за блоковими індексами показників сольового складу(І_А), трофосапробіологічного складу(І_А) та показників специфічних речовин токсичної дії (І_С).

Значення розрахованого сольового блокового індексу (І_А) коливається в межах 1,7?2,85, що дає підставу віднести якість річкових вод до 2 й 3 категорій ІІ класу: “відмінні” ? “дуже добрі”, “дуже чисті” - “чисті”. Показники трофосапробіологічного блокового індексу (І_В) коливаються в межах 9,71?2,2. Отже, поверхневі води р. Західний Буг належать до ІІІ класу якості (“задовільні” за станом та “слабкозабруднені”, в-мезосапробні за ступенем забрудненості). Якість води Золотухи, Неретви належить до 4 категорії ІІІ класу (“задовільні” за станом і “слабкозабруднені”, в-мезосапробні за ступенем забрудненості), річок Луга, Студянка, Гапа, Піщатка - до 5 категорії ІV класу (“погані” за станом, “брудні” б-мезосапробні за ступенем забрудненості). Це підтверджується показниками гідрохімічних спостережень, згідно з якими спостерігається суттєве перевищення ГДК за вмістом фосфору фосфатів, і БСК₅ (рис. 2, 3). Значення розрахованого блокового індексу специфічних токсичних речовин (І_С) коливається в межах 5,1?14,5. Отже, поверхневі води басейну ріки Західний Буг на території Волинської області належать до ІІІ?ІV класів якості. Тобто поверхневі води Студянки, Луги, Гапи належать до 5 категорії ІV класу (“погані” за станом, “брудні” за ступенем забрудненості), а води річок Неретва, Копаївка, Золотуха належать до 4 категорії ІІІ класу (“задовільні” за станом та “слабкозабруднені” за ступенем забрудненості).

оптимізація природокористування басейн буг



Рис. 1. Антропогенне навантаження в басейні ріки Західний Буг на території Волинської області



Рис. 2. Тривимірна модель просторового розподілу концентрації БСК₅ у воді ріки Західний Буг

Рис. 3. Тривимірна модель просторового розподілу концентрації фосфатів у воді ріки Західний Буг

Таким чином, величина екологічного індексу І_Е коливається в межах 1,9-3,1, що дає підставу віднести водотоки басейну до ІІ?ІІІ і ІІІ-IV категорій, ІІ та ІІІ класів, тобто характеризувати стан водних об'єктів від “доброго” до “задовільного”, а ступінь їх чистоти ? від “досить чистої” до “слабкозабрудненої”.

У четвертому розділі “Конструктивно-географічні засади оптимізації природокористування басейнової системи ріки Західний Буг” розглядаються адресні оптимізаційні заходи щодо покращення стану управління природокористуванням басейну ріки Західний Буг у межах Волинської області.

Оптимізацію природокористування в басейнових системах визначено як упорядковану єдність заходів для підтримання екологічної рівноваги та збереження природних процесів у межах басейну, що забезпечує тривале використання природних ресурсів. Дисертаційне дослідження проводилось насамперед відповідно до Водної рамкової директиви ЕС 2000/60/ЕС, коли “…процес управління природокористуванням у басейнових системах може бути єдиним або охоплювати частину міжнародного річкового басейну, що знаходиться в межах території однієї держави та може бути доповненим розробками детальних програм і планів управління для суббасейну чи проблемного питання, що стосується вирішення окремих аспектів управління”.

Тобто адресні оптимізаційні заходи були розроблені для вирішення проблемних питань басейну ріки Західний Буг у межах Волинської області.

До основних засобів оптимізації функціонування басейнів річок належать структуризація сільськогосподарських угідь, лісорозведення та лісовідновлення, водна меліорація й водоохоронні заходи, формування басейнової екомережі та відтворення біологічного й ландшафтного різноманіття, спрямовані на зменшення негативного впливу господарської діяльності людини. Задля покращення геоекологічного стану басейну ріки Західний Буг у межах Волині на сучасному етапі одним з основних шляхів вирішення проблеми є впровадження системи оптимізаційних заходів, спрямованих на збереження цілісності й комплексного підходу до використання природних ресурсів річкового басейну. На підставі даних, отриманих у результаті широкомасштабних досліджень стану річкового басейну Західного Бугу в межах Волинської області, а також керуючись “Водним кодексом України”, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та Водною рамковою директивою ЕС 2000/60/ЕС, розроблено комплекс оптимізаційних організаційно-господарських, організаційно-технічних, технічних, гідроагротехнічних і гідролісомеліоративних заходів, наведених у таблиці 2 й рис. 4.

Під час дослідження виявлено, що сільськогосподарська освоєність території басейну є неоднорідною та потребує оптимізації шляхом зменшення площ сільськогосподарських угідь у басейні річок Луга на 10 % і Піщатка на 8 %. Окрім того, на території басейнів Копаївки, а також інших річок довжиною менше 10 км доцільним є залуження з метою недопущення розорювання прибережних смуг. Також необхідно збільшити лісистість території басейнів Луги та Студянки, Турського каналу на 5-9 %, річок Неретва й Золотуха на 12-15 %, Гапа та Піщатка ? на 20-30 %. Іншими складниками оптимізаційних заходів повинні бути заміна суцільних рубок на вибіркові; проведення робіт із лісовідновлення для досягнення оптимальної лісистості басейну й збереження типів лісу шляхом лісовідновлення задля збереження деревостанів і недопущення заміни порід. Важливе значення для оптимізації функціонування річкового басейну має збереження та відновлення видового біорізноманіття шляхом збільшення площ природно-заповідного фонду. Загалом площа ПЗФ у басейні ріки Західний Буг на території Волинської області займає близько 11 %, що перевищує показники площ ПЗФ по Волині (7,7 %) й по Україні (4,5 %), але є недостатньою для збереження видового різноманіття флори та фауни регіону, а також потребує збільшення (відносного вирівнювання) показників площ ПЗФ у межах басейнів малих річок. Так, дослідження показали, що доцільним є збільшення площ природоохоронних територій у межах басейнів Студянки, Піщатки, Неретви, Золотухи на 7 % і доведення їх до середнього значення.



Рис. 4. Оптимізаційні заходи в басейні річки Студянка

Таблиця 2. Оптимізаційні заходи в басейні ріки Західний Буг на території Волинської області (фрагмент)

Басейн річки	Коефіцієнт антропогенної трансформації	Комплекс адресних оптимізаційних заходів
Студянка	0,77	Організаційно-господарські заходи: недопущення розміщення орних земель і знищення трав'янистої рослинності на ерозійно небезпечних ділянках басейну біля с. Гряди, Дегтів, Хотячів; виділення меж водного фонду постійним лінійним кордоном - лісовими смугами вздовж усієї довжини річки; невикористання обробки сільськогосподарських угідь інсектицидами в десятикілометровій зоні від берегів річок та двокілометровій зоні від рибогосподарських водойм біля с. Хотячів; використання мінеральних добрив слаборозчинних у воді в гранульованому вигляді; реструктуризація сільськогосподарських угідь шляхом зменшення площі ріллі й збільшення площ високопродуктивних лук (між с. Кропивщина ? Дегтів - Суходоли, Вощатин, Новосілки); рекультивація відвалів і териконів (біля с. Грибовиця, Бужанка, м. Нововолинськ), створення зелених зон навколо населених пунктів (м. Нововолинська та смт Устилуг); Організаційно-технічні заходи: закріплення на місцевості водоохоронних зон уздовж узбережжя всіх річок; виділення меж водного фонду постійним лінійним кордоном - лісовими смугами ? й упорядкування існуючих лісових смуг шляхом розчистки та лісонасадження. Технічні заходи: зменшення поверхневого стоку шляхом обробки ґрунту впоперек схилів або за контуром на території всього басейну; застосування щілювання ґрунтів для проведення талих і дощових вод у глибші шари ґрунту; створення буферних смуг із багаторічних трав на схилах крутизною вище 3о біля с. Суходоли, Новосілки, Дегтів; Гідроагротехнічні та гідролісомеліоративні заходи: лукомеліорація шляхом висіву бобово-злакового різнотрав'я на еродованих ділянках, берегах ярів та балок, які не підлягають залісненню, поблизу с. Хотячів, Гряди, Новосілки, Дегтів; закладання стокорегулюючих лісосмуг, що регулюють відкладання снігу й інтенсивність сніготанення на схилах крутизною 1,5-2 о та довжиною більше 200-250 м, деревно- чагарникового типу ажурної конструкції з можливим використанням плодових дерев біля с. Грибовиця, Кропивщина, Бужанка; насадження вздовж берегів водойм, що попереджують розмивання берегів і покращують санітарний стан та якість води між с. Дегтів ? Хотячів; здійснення цільових лісонасаджень поблизу с. Хотячів, Новосілки, смт Устилуг і створення заповідних зон; підтримання в належному стані меліоративно-осушувальної системи Ягіднівської (між с. Вощатин ? Гряди) із метою скидання надлишкової вологи із сільськогосподарських угідь; підтримання в належному стані водойм - регулятор проточних (ставки) та безстічних вод, що використовуються в різних галузях господарства (риборозведення, водопостачання, рекреація) поблизу с. Хотячів і Низкиничі.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено комплексне конструктивно-географічне дослідження природних та антропогенних чинників впливу на стан природних ресурсів, що визначається особливостями функціонування басейну річки Західний Буг у межах Волинської області як цілісної системи взаємопов'язаних і взаємообумовлених складників та визначення на основі цього основних шляхів управління природокористуванням. Виконане дослідження дає можливість зробити такі висновки:

1. Установлено, що конструктивно-географічні засади раціонального природокористування поєднують у собі географічні та геоекологічні підходи, які дають змогу на науковій основі розробити комплекс заходів щодо оптимізації природокористування в басейнових системах. Також визначено, що існуюча структура природокористування окремими природними ресурсами з урахуванням геоекологічного стану басейну не забезпечує комплексного управління, особливо в довготерміновій перспективі.

2. Виявлено необхідність проведення комплексних конструктивно-географічних досліджень басейну ріки Західний Буг і з'ясовано чинники, які сприяють посиленню негативного впливу на стан природних ресурсів річкового басейну: галузевий підхід до планування природокористування; надмірне використання природних ресурсів та нарощування промислового потенціалу в південній частині басейну; нерегульоване й екологічно не обґрунтоване сільськогосподарське використання території; неузгодженість обсягів природоохоронних заходів із наростаючими за останні роки обсягами виробництва; недотримання вимог природоохоронного законодавства.

3. Аналіз якості вод річок басейну Західного Бугу засвідчив концентрації середніх показників біогенних сполук перевищення ГДК для рибогосподарських водойм: концентрація фосфатів була найвищою у 2007 р. та становила 6,22 мг/дм³, що в 62 рази перевищувало ГДК; концентрація нітритів у воді була найвищою у 2008 р. (17,21 мг/дм³) ? перевищення в 60 разів. Скиди комунально-побутових і промислових стічних вод, територіальні поверхневі стоки (мінеральні добрива, відходи тваринництва та рослинного виробництва), а також атмосферні опади збільшують уміст цих сполук часто до критичних значень. Уміст фосфору фосфатів у поверхневих водах коливається за середніми показниками від 0,05 до 0,64 мг/дм³. Перевищення ГДК для рибогосподарських водойм (майже у 3 рази) відзначено для амонію сольового - 1,19 мг/дм³.

Величина екологічного індексу І_Е коливається в межах 1,9-3,1, що дає підставу віднести водотоки басейну до ІІ?ІІІ і ІІІ?ІV категорій, ІІ та ІІІ класів, тобто характеризувати стан водних об'єктів від “доброго” до “задовільного”, а ступінь їх чистоти ? від “досить чистої” до “слабкозабрудненої”.

4. Установлено, що коефіцієнт антропогенної трансформації (К_ат) найвищий у басейні річок Луга (0,87), Гапа (0,78), а найнижчий у басейні Копаївки (0,32). Високий рівень трансформації зумовлений залученням значних площ земель для сільськогосподарських потреб, а також за рахунок розміщення в цих басейнах населених пунктів і промислових об'єктів. Коефіцієнт екологічної збалансованості території найнижчий у басейні річок Луга (2,82), Студянка (3,50), а найвищий у басейнах Копаївки (0,23), Неретви (0,44). Коефіцієнт стійкості басейну малої річки найвищий у басейнах річок Неретва (4,57), Копаївка (5,0), оскільки вони майже цілком розміщені в лісових масивах і піддалися лише значному впливу меліорації - русла річок частково спрямлені та каналізовані; найнижчий у басейні Луги (0,75), що спричинено значним сільськогосподарським та промисловим навантаженням. Загалом басейн ріки Західний Буг на території Волинської області є середньоперетвореним (5,59), проте необхідно зазначити, що коефіцієнт антропогенної перетвореності території басейну підвищується з півночі на південь.

5. Установлено, що сільськогосподарська освоєність території басейну ріки Західний Буг у межах Волині потребує оптимізації шляхом зменшення площ сільськогосподарських угідь у басейнах малих річок на 8?17 % переважно за рахунок зменшення ріллі. Окрім того, на території басейнів річок довжиною менше 10 км доцільним є залуження водоохоронних зон (25 м) та категорична заборона їх розорювання, що відповідає положенням Водного кодексу.

6. Установлено необхідність відновлення водоохоронних лісосмуг місцями до 5-10 км, загальною довжиною в межах басейну на території Волині близько 300 км. Збільшення лісонасаджень до 20 % у лісостеповій частині басейну та 45 % ? у поліській частині басейну.

7. Унаслідок вивчення об'єктів природно-заповідного фонду в межах басейну ріки Західний Буг на Волині виявлено, що 69,9 % від загальної площі північної частини басейну займає Шацький природний національний парк, а в інших частинах басейну об'єктами ПЗФ зайнято всього 2 % території, тому необхідним є збільшення площ природоохоронних територій у межах басейнів Студянки, Луги, Піщатки, Неретви, Золотухи не менше ніж на 7 %.

8. Розроблено комплекс адресних (для шести басейнів малих річок) оптимізаційних заходів: організаційно-господарських, організаційно-технічних, технічних, гідроагротехнічних та гідролісомеліоративних, спрямованих на покращення геоекологічного стану басейну ріки Західний Буг у межах Волинської області; створено шість тематичних карт, що відображають оптимізаційні заходи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

СТАТТІ У НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Боярин М.В. Оцінка сучасного гідрохімічного режиму та якості води річок басейну Західного Буг в межах Волинської області / М.В. Боярин // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2005. - № 3 : Географічні науки. - С. 221-224.

2. Боярин М.В. Інтегральний екологічний індекс екосистеми басейну річки Західний Буг / М.В. Боярин // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. -Луцьк, 2006. - № 2 : Географічні науки. - С. 171-175.

3. Нетробчук І.М. Вплив ерозійних процесів та фільтраційних властивостей ґрунтів на формування якості води басейну річки Західний Буг / І.М. Нетробчук, М.В. Боярин // Наук. вісн Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - № 2. - 2007. - С. 22-28. ? (Автором здійснено загальну географічну характеристику басейну ріки Західний Буг на території Волинської області, аналіз теоретичних питань впливу ерозійних властивостей ґрунтів на якість води. - С. 24-26).

4. Боярин М.В. До питання природоохоронної діяльності в басейні річки Західний Буг на території Волинської області / М.В. Боярин // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - Х, 2008. - № 801 : Екологія. - С. 88-93.

5. Нетробчук І.М. Екологічні наслідки сільськогосподарського використання земель басейну р. Західний Буг. / І.М. Нетробчук, М.В. Боярин, Л.Т. Чижевська // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - № 3. - 2008. - С. 221-224. ? (Автором подано загальногеографічні відомості про ґрунти річкового басейну та сільськогосподарське використання земель - С. 279-281).

6. Боярин М.В. Управління водними ресурсами в басейні ріки Західний Буг на Волині / М.В. Боярин, А.Н. Некос// Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2009. - № 8 : Географічні науки. - С. 8-11. ? (Автором виконано аналіз стану водних ресурсів та ступеня їх використання, а також охарактеризовано сучасний стан управління водними ресурсами).

7. Боярин М.В. Антропогенний вплив на стан водних ресурсів басейну ріки Західний Буг / М.В. Боярин // Людина і довкілля. Проблеми неоекології. - № 1 (12). - 2009. - С. 62-66.

8. Боярин М.В. Конструктивно-географічні основи природокористування в басейні річки Західний Буг/ М.В. Боярин // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2010. - № 15 : Географічні науки. - С. 166-170.

9. Боярин М.В. Застосування басейнового підходу у дослідженні екологічного стану річок (на прикладі басейну річки Студянка) / М.В. Боярин // Людина і довкілля. Проблеми неоекології. - № 1 (14). - 2010. - С. 39-42.

ІНШІ СТАТТІ Й ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ

10. Боярин М.В. Застосування методів тематичного картографування для вивчення екологічного стану річкового басейну / М.В. Боярин // Наук. вісн. ЛНАВМ ім. С.З. Гжицького. - 2007. Т. 10, № 2 (32). ? С. 20-25.

11. Нетробчук І.М. До питання міжнарожного співробітництва в галузі моніторингу ріки Західний Буг / Нетробчук І.М., Боярин М.В. // Матеріали Міжнароднорї науково-практичної конференції “Регіон ? 2007”. ? Х. : Харк. нац. ун-т, 2007. - С. 110-113. ? (Автором виконано аналіз стану моніторингу в басейні ріки Західний Буг).

12. Нетробчук І.М. Важкі метали та їх роль у формуванні екологічної ситуації басейну Західного Бугу / І.М. Нетробчук, М.В. Боярин, О.С. Музиченко // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво : тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. - Луцьк : Волин. нац. ун-т., 2007. - С. 526-528. ? (Автором проаналізовано вміст важких металів у поверхневих водах басейну ріки Західний Буг).

13. Музиченко О.С. Аналіз екологічного стану Нововолинського гірничо-промислового району та його техногенні зміни / О.С. Музиченко, М.В. Боярин // Проблеми розвитку депресивних регіонів : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. ? Ніжин : Ніжинський держ. пед. ун-т, 2007. - С. 141-144. ? (Автором подано аналіз антропогенного впливу на стан водних ресурсів Нововолинського гірничо- промислового району).

14. Нетробчук І. Екологічна оцінка якості води Шацьких озер / І.М. Нетробчук, М.В. Боярин // Озера та штучні водойми України: сучасний стан й антропогенні зміни : матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. ? Луцьк : [б. в.], 2008. - С. 248-253. ? (Автором здійснено загальну географічну характеристику Шацьких озер у межах басейну ріки Західний Буг на території Волинської області).

АНОТАЦІЇ

Боярин М.В. Конструктивно-географічні засади оптимізації природокористування в басейні ріки Західний Буг у межах Волинської області. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2011.

Адаптовано теоретичні та методичні розробки із використання конструктивно-географічних засад оптимізації природокористування щодо басейнової системи ріки. Визначено ступінь антропогенної трансформації геосистеми басейну ріки й побудовано тематичну карту в масштабі 1:200 000 “Антропогенне навантаження в басейні ріки Західний Буг на території Волинської області”. Обґрунтовано особливості та закономірності просторово-часового розподілу забруднюючих речовин у поверхневих водах басейну Західного Бугу в межах Волинської області з використанням програмного забезпечення SURFER і MapInfo. Удосконалено підходи щодо розробки комплексних оптимізаційних заходів для поліпшення екологічного стану річкового басейну шляхом вибору загальногеографічного підходу як пріоритетного напряму відновлення природних ресурсів. Розроблено комплекс адресних оптимізаційних заходів з управління природокористуванням у басейнових системах та створено серію із шести тематичних геоекологічних карт у масштабі 1:100 000 для басейнів приток ріки Західний Буг у межах Волині.

Ключові слова: басейнова система, оптимізаційні заходи, конструктивно-географічні засади, управління природокористуванням, антропогенне навантаження, природні ресурси, екологічний стан.

Боярин М.В. Конструктивно-географические основы оптимизации природопользования в бассейне реки Западный Буг на территории Волынской области. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 - конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, Симферополь, 2011.

В диссертации произведено системное геоэкологическое описание бассейна реки Западный Буг в пределах Волынской области на основании конструктивно-географического подхода, а также рассмотрены проблемы, касающиеся оптимизации природопользования. Установлено, что существующая структура природопользования отдельными природными ресурсами с учётом геоэкологического состояния бассейна не обеспечивает комплексного управления, особенно в долговременной перспективе. Выявлены причины, которые способствуют усилению негативного влияния на состояние природных ресурсов речного бассейна. Даётся обзор основных научных работ и программ, а также адаптированы теоретические и методические разработки, что касаются конструктивно-геграфических основ оптимизации природопользования в бассейновых системах.

Определена степень антропогенной трансформации геосистемы бассейна реки, а также построена карта в масштабе 1:200 000 “Антропогенная нагрузка в бассейне реки Западный Буг на территории Волынской области”. В результате математических расчетов установлено, что коэффициент антропогенной трансформации самый высокий в бассейнах рек Луга (0,87) и Гапа (0,78), а самый низкий ? в бассейне Копаивки (0,32). Причинами высокого уровня антропогенной трансформации есть чрезмерное использование земель для ведения сельского хозяйства, а также концентрированное размещение населённых пунктов и промышленных обьектов. Низкий показатель коэффициента антропогенной трансформации наблюдается в бассейнах, которые почти полностью размещены в лесных массивах, где проведена только осушительная мелиорация.

Обоснованы закономерности пространственно-временного распределения загрязняющих веществ в поверхностных водах бассейна реки Западный Буг с использованием программного обеспечения SURFER и MapInfo. Анализ качества воды рек бассейна свидетельствует, что концентрация средних показателей биогенных веществ имеет превышение ПДК для рыбохозяйственных водоемов. Установлено локальное превышение ПДК по концентрации фосфатов в 62 раза, нитритов ? в 60 раз, аммония солевого ? в 3 раза. Показатель экологического индекса И_Е колеблется в пределах 1,9-3,1, что дает основание отнести водные объекты бассейна к II-III и III-IV категориям ІІ и ІІІ классов и охарактеризировать их состояние от “хорошего” до “удовлетворительного” или от “достаточно чистого” до “слабозагрязненного”.

Усовершенствованы подходы к разработке комплексных оптимизационных мер для улучшения экологического состояния речного бассейна путём выбора общегеографического подхода как приоритетного направления возобновления природных ресурсов. Установлено, что сельскохозяйственная освоенность территории требует оптимизации путём уменьшения площадей сельхозугодий в бассейнах малых рек на 8-17 % в основном за счёт уменьшения пашни. Целесообразно довести показатели лесистости до 20 % в лесостепной и до 45 % в полесской частях бассейна. Кроме этого, необходимо возобновить водоохранные полосы протяжностью около 300 км, местами длиной до 5-10 км и шириной 7-12 м, а также запретить распахивание водоохранных зон малых рек длиной до 10 км. Необходимо увеличить площади объектов ПЗФ в пределах бассейнов рек Студянка, Луга, Пищатка, Неретва, Золотуха не меньше чем на 7 %.

...