Особливості проведення фітомеліорації в містах
Фітомеліорація – один з напрямів прикладної екології, в межах якого досліджуються, прогнозуються, моделюються і створюються рослинні системи. Утилітарне використання рослин (рослинництво, городництво, садівництво). Захисний ефект полезахисних смуг.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.08.2015 |
| Размер файла | 32,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Хімічний факультет
Кафедра екології і охорони
навколишнього середовища
Індивідуально-дослідна робота на тему:
"Особливості проведення фітомеліорації в містах"
Луцьк 2010
Зміст
Вступ
1. Інженерно-захисна фітомеліорація
2. Санітарно-гігієнічна фітомеліорація
3. Рекреаційна фітомеліорація
4. Архітектурно-планувальна фітомеліорація
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Фітомеліорація - один з напрямів прикладної екології, в межах якого досліджуються, прогнозуються, моделюються і створюються рослинні системи, чия діяльність спрямована на поліпшення геофізичних, геохімічних, санітарно-гігієнічних, біотичних, інтродукційних, просторових і естетичних характеристик екосистем [5; с. 13].
Фітомеліорація інтегрувала в собі знання багатьох наук - екології, фітоценології, лісівництва, луківництва, фізичної географії, біофізики, геохімії, ґрунтознавства, гідрології, кліматології, санітарної гігієни, ландшафтної архітектури тощо. Теоретичною основою фітомеліорації є наука про біогеоценози (екосистемологія), яка обґрунтувала особливе становище в екосистемі фітоценозу як автотрофного блоку, його продукційну і середовищетвірну роль [5; с. 13].
Фітомеліорація як наукова дисципліна базується на вченні В.І. Вернадського про живу речовину біосфери, головною особливістю якої є здатність відновлювати і пристосовувати до своїх потреб біохімічні й енергетичні кругообіги. З цієї позиції розглядають меліоративне значення рослинного (фітоценотичного) покриву в створенні гумусового шару ґрунту на рекультивованих та еродованих землях, які втратили природну родючість, а також перебіг сукцесійних процесів. Рослинна біомаса як компонент живої речовини "відповідальна" за поглинання СО 2 і виділення О 2, за фільтрацію забруднювачів біосфери, збільшення концентрації легких іонів та фітонцидів, підвищення відносної вологості повітря, затримання частини атмосферних опадів тощо [5; с. 13].
Рослинний покрив завдяки своїй вертикальній і горизонтальній структурі має ще одну потужну геофізичну рису: він регулює вертикальні (радіальні) і горизонтальні (латеральні) геопотоки. Ця його особливість покладена в основу створення рослинних інженерно-захисних систем - вітро-снігових, вітро-пиле-димових, водно-ґрунтових, шумозахисних та ін. [5; с. 13].
Рослинність упродовж існування людства відіграє величезну емоційно-психологічну роль. Поряд з утилітарним використанням рослин (рослинництво, городництво, садівництво) відбувалося їх естетичне засвоєння у вигляді садово-паркового мистецтва [5; с. 14].
Сучасна фітомеліоративна діяльність поширилася в багатьох напрямах господарської діяльності, формуючи за своїми основними функціями (продукційними та середовищетвірними) лісогосподарську, сільськогосподарську, інженерно-захисну, санітарно-гігієнічну, рекреаційну, естетичну і ландшафтно-планувальну фітомеліорації [5; с. 14].
Отже, фітомеліорація - напрям прикладної екології, який включає дослідження, прогнозування та використання рослинних систем для поліпшення геофізичних, геохімічних, біотичних, просторових і естетичних характеристик оточуючого людину середовища, проектування і створення штучних рослинних угруповань (включаючи цілеспрямоване використання природного фітоценотичного покриву) з високими перетворюючими фізичне середовище властивостями [5; с. 14].
1. Інженерно-захисна фітомеліорація
Людина своєю фітомеліоративною діяльністю може досить ефективно пом'якшувати вплив несприятливих природних явищ [5; с. 331].
В інженерно-захисній фітомеліорації використовують види фітомеліоративних насаджень, що тою чи іншою мірою впливають на зниження негативного прояву градієнтів середовища. Географічна зумовленість фітомеліоративних заходів, провідна роль середовища при створенні та формуванні фітоценозів, єдність рослинних організмів і середовища - це головні теоретичні передумови створення культур фітоценозів різних типів та їх агротехніки [5; с. 332].
Розробляючи проекти фітомеліоративних заходів, беруть до уваги такі види культурфітоценозів: сільво-, агро-, прато-, помолого-, віто-, флоро-, стрипо-, фруто- та акваценози. Це зумовлено тим, що той чи інший тип культур фітоценозу може формуватись на різних земельних фондах [5; с. 335].
Полезахисні лісосмуги, регулюючи швидкість і напрям повітряних потоків, формують специфічний мікроклімат приземної зони, внаслідок чого сприяють росту виробництва продукції тваринництва і рослинництва. Зменшуючи швидкість вітру, вони попереджують вітрову ерозію. За рахунок сповільнення руху повітряних потоків поліпшується водний режим ґрунту. Безвітряний стан сприяє, як відомо, утворенню роси [5; с. 336].
Оптимального захисного ефекту полезахисних смуг досягають не окремими розрізненими посадками, а створенням взаємопов'язаної мережі захисних насаджень. Крім того, доводиться брати до уваги густоту насаджень, їх щільність. Просвіти в насадженнях або оголені нижні частини рослин зумовлюють так званий дифузорний ефект, тобто несприятливе збільшення швидкості вітру на цих ділянках. На думку Х. Пойкера (1987), найкращого ефекту захисту від вітру вдається досягти у випадку такого розподілу дерев і чагарників, які утворюють захисне насадження, за їх розмірами: дерева першої величини - 10-20%, дерева другої величини - 30-40%, чагарники - 40-60%. Таким чином, вважає X. Пойкер, забезпечується максимальна висота, достатня розрідженість і водночас оптимальна щільність насаджень [5; с. 336].
Утилізація відходів великих міст у сміттєзвалищах залишається найпоширенішим і досить дешевим шляхом порятунку від сміття [5; с. 338].
Поверхню звалища, яке припиняє своє функціонування, покривають шаром ґрунту завтовшки 10-15 см і засівають травами. Згодом, коли сміття під цим шаром перегниє і температура ґрунту на рівні кореневих систем не буде перевищувати 25°С, можна здійснювати посадку дерев і чагарників [5; с. 338]. фітомеліорація екологія рослинництво
Проте, як зазначає Х. Пойкер, і без насипання родючого шару звичайний сміттяний відвал перетворюється в процесі розкладу відходів у цінний для розвитку рослинності ґрунт [5; с. 338].
Слід зазначити, що сміттєзвалище після його закриття швидко заростає бур'янами, а тому цей процес необхідно регулювати. Для швидкого і різностороннього розвитку ґрунтів використовують авангардні види дерев і чагарників - краще крупномір. Не рекомендують висаджувати в таких умовах хвойні, а також березу [5; с. 338].
Озеленення сміттєзвалищ не завершується посадкою дерев і чагарників. Створені насадження вимагають постійного догляду, особливо рубок - догляду та санітарних. Не варто допускати загущення посадок і створювати умови для небажаної конкуренції рослин [5; с. 338].
2. Санітарно-гігієнічна фітомеліорація
Якщо інженерно-захисна фітомеліорація вирішує екологічну долю ландшафту, то санітарно-гігієнічна визначає його соціальну роль: оздоровлення середовища життя людини [5; с. 401].
Рослинний покрив, особливо ліси, парки, лісосмуги та сади, здатні контролювати радіальні та латеральні потоки, якими пересуваються газоподібні речовини та аерозолі, звукові та світлові хвилі, забруднювачі природного довкілля. Зрозуміло, що фітомеліоранти лише частково вирішують проблему знешкодження забруднювачів. Основні рішення перебувають у площині виробничо-технологічної діяльності людського суспільства, яке, користуючись досягненнями науково-технічного прогресу, має створювати безвідходні технології і досконалу техніку, зводити до мінімуму промислові викиди в повітря, воду і ґрунт [5,401].
Зупинимося на організації створення фітомеліоративних насаджень, які забезпечують оздоровлення атмосферного басейну шляхом мінімізації концентрації в повітрі пилу і токсикантів, зменшення сили звукових хвиль, регулювання вітро-пилових та вітро-газових потоків, формування комфортного мікроклімату. Санітарно-гігієнічна фітомеліорація водночас із інженерно-захисною займаються вирішенням проблем оздоровлення водоймищ, водотоків і джерел шляхом створення протиерозійних і водозахисних насаджень [5; с. 401].
Санітарно-захисна смуга - це зона розриву між промисловими підприємствами і сусідніми житловими чи громадськими будівлями. Ці смуги створюють для захисту житлових районів від шкідливого впливу промислових викидів, відокремлення сельбищних територій від ТЕЦ, складських територій, транспортних підприємств, залізничних станцій та ліній, портових зон, котелень, крупних бензозаправок тощо. Ширину санітарно-захисних зон в Україні встановлюють відповідно до діючого законодавства із такого розрахунку, щоби викиди промислових підприємств, які досягають районів житлової забудови, не перевищували встановлених гранично допустимих концентрацій (ГДК) [5; с. 402].
Ширину санітарно-захисних смуг встановлюють залежно від типів промислових підприємств і ступеня впливу їх викидів у оточуюче середовище. Для різних класів підприємств вона має бути не меншою, м:
1. клас - 1000
2. клас - 500
3. клас - 300
4. клас - 100
5. клас - 50
Якщо дане підприємство розташоване в промисловій зоні з іншими підприємствами, які виділяють в атмосферу забруднюючі речовини, архітектурно-планувальне рішення санітарно-захисної зони цього підприємства має брати до уваги сумарну кількість викидів. Деколи (наприклад, у випадку розташування житлової зони з підвітряного боку стосовно підприємства) ширина санітарно-захисних смуг може збільшуватися за рішенням органів санітарно-епідеміологічної служби [5; с. 402].
Проект озеленення санітарно-захисних зон є складовою частиною проектної документації на будівництво підприємств і йому передують спеціальні дослідження із вивчення санітарно-гігієнічних і природно-кліматичних умов, архітектурно-планувальних рішень промислових підприємств і прилеглих до них територій, асортименту рослин тощо [5; с. 403].
Основою для складання плану розміщення зелених насаджень є схема функціонального членування санітарно-захисної зони, в якій виділяють такі підзони: промислова;
- допоміжних виробництв;
- транспортна;
- господарсько-складських територій; адміністративних будівель;
- озеленення [5; с. 404].
Підбір рослин для створення зелених насаджень на території санітарно-захисних смуг здійснюють з урахуванням природно-географічного районування породи, екологічних умов території, газостійкості і призначення насаджень [5; с. 404].
На ріст і розвиток рослин найпомітніше впливають гази (Антіпов, 1975; Ількун, 1978; Тарабрин, 1978; Атаманюк, Костюченко, 1981). Під впливом кислих газів у рослинах зміщується катіонно-аніонна рівновага, що призводить до порушення структури клітин і тканин, а також зміни фізіологічних процесів. Стійкість видів до токсикантів полягає в здатності тканин і клітин нейтралізувати аніони кислот, що надходять до них, за допомогою вільних неорганічних катіонів: калію, магнію, натрію, особливо кальцію. До таких видів належать рослини, які протягом тривалої еволюції пристосувалися до життя на ґрунтах багатих катіонами, наприклад лужних, слабозасолених, карбонатних, які поширені в посушливих рівнинних і передгірських районах, а також рослини з широкою амплітудою пристосованості до ґрунтових умов (акація біла, тамарикс, лох, тополя та ін.) [5; с. 405].
Показником стійкості рослин до токсикантів може служити ступінь зниження інтенсивності та тривалості їх росту, врожайності, а також зовнішніх ознак пошкодження асиміляційних органів. Для характеристики стійкості рослин використовують оцінку пошкоджуваності їх листя, поділяючи їх за цим показником на три групи:
- стійкі, до яких належать види, що порівняно легко переносять загазованість, протягом вегетаційного періоду не мають помітних для ока пошкоджень і повністю зберігають декоративність;
- середньостійкі, які є більш чутливими, ніж попередня група, до впливу шкідливих газів, але володіють підвищеною життєвістю, швидко відновлюють пошкоджені органи;
- нестійкі, інтенсивне пошкодження рослин спостерігається впродовж усього періоду вегетації [5; с. 406].
Виходячи з цієї класифікації, для озеленення санітарно-захисних смуг рекомендують використовувати рослини, які належать до першої групи. Асортимент середньостійких порід слід використовувати для озеленення промислових міст, де концентрація атмосферних забруднень значно нижча, ніж на території санітарно-захисних смуг. Найстійкіші породи дерев і чагарників висаджують у рядах узлісь, а менш стійкі - в середині масиву [5; с. 406].
В санітарно-захисних смугах створюють змішані посадки, які відзначаються найвищою біологічною стійкістю і декоративністю. Рекомендують використовувати в насадженні одну-дві стійкі деревні породи; дві-три чагарникові породи з урахуванням їх позитивної взаємодії. При цьому не менш 50% загальної кількості висаджених дерев має становити головна порода, яка характеризується найбільшою життєвістю. Решта деревних порід має сприяти кращому росту головної. Для збереження ґрунтової вологи та загальної листової площі насаджень всередині масивів висаджують невеликими групами або поодиноко чагарники [5; с. 412].
Методи визначення категорії шумів вирізняються типом утворення шуму, його джерелом і характером. Шум - це звук, який подразнює нервову систему. В проблемі шуму фігурують три елементи: звук, трансляція і приймач. Звичайно в ролі останнього виступають людина чи тварина. Однак це може бути й механічне обладнання, чутливе до звуку, наприклад, вимірювач сили звукової хвилі [5; с. 417].
Шум може надходити з різних джерел: як з лінійних (автомагістралей, залізниць), так і точкових (спортивні комплекси, ринки, багатолюдні площі тощо) [5; с. 417].
Звук губиться в процесі трансляції. Коли він на своєму шляху зустрічає бар'єр, то може бути ним абсорбованим, відбитим, заломленим, поглинутим. Ослабити звукову хвилю, яка латеральними потоками пересувається до приймача (житло, лікарні, школи, дитячі установи і т.д.), можна за допомогою такого бар'єру, як зелене насадження [5; с. 417].
Як було зазначено вище, ефективність впливу рослинного покриву на регулювання звуку та його силу залежить також від кліматичних факторів - напряму вітру та його швидкості, температури і вологості повітря. Зрозуміло, що трав'яна рослинність абсорбує значно менше звукової енергії, ніж ліс. По-перше, всередині лісового масиву швидкість вітру набагато менша, ніж над верхів'ями дерев. По-друге, температура повітря під наметом дуже близька до постійної. Внаслідок абсорбції звуку землею і трав'янистим покривом, з одного боку, та лабіринтами листя, гілок і стовбурів з їх численним розсіюванням звукової хвилі - з іншого, його рівень у лісах різко зменшується, а то й згасає зовсім [5; с. 417].
Поглинання звукової хвилі захисними смугами має значно менший ефект і залежить передусім від ширини, висоти і густоти шумозахисної смуги. Наприклад, вузька смуга завширшки 5-10 м, на думку Х. Пойкера, практично не впливає на зменшення шуму [5; с. 417].
3. Рекреаційна фітомеліорація
Рекреаційна фітомеліорація базується на досягненнях естетичної та санітарно-гігієнічної фітомеліорації. Відпочинок серед природи - натуральної чи облаштованої людськими руками - це своєрідна компенсація за міський дискомфорт: стреси, малорухомий спосіб життя, шуми, забруднення повітря, літня задуха, сіра одноманітність забудови. Паркові насадження разом зі зеленню садів, газонів, квітників, городів, полів, лісів надають у розпорядження рекреанта свіже, чисте (наскільки це можливо) повітря та естетичний простір. Розвиваючи санітарно-гігієнічні та естетичні якості культурного ландшафту, дбають водночас про його рекреаційну цінність [5; с. 430].
Розглядаючи місто і приміську зону як єдине ціле, не можна не звернути увагу на характерний для більшості міст плавний перехід від зелені відкритих просторів до зелені міської забудови. Цей вільний від забудови і замощення простір є потенційним рекреаційним каркасом, на якому немовби кріпляться різні об'єкти відпочинку [5; с. 430].
Всі об'єкти рекреації можна візуально об'єднати в декілька рядів, зокрема:
· ліс - лісопарк - парк;
· лука чи пасовище - лука для ігр та спорту - лука в парку;
· поле, сад, овочева ділянка - сaд-город утилітарний - сад-город рекреаційний [5; с. 431].
Коли ж подивитися з точки зору природокористування, то можна відзначити такі зв'язки:
· ліс експлуатаційний з можливими місцями відпочинку;
· ліс рекреаційний (лісопарк);
· парк як витвір мистецтва;
· сільськогосподарський ландшафт, пристосований до виконання рекреаційних функцій;
· спеціальна зона відпочинку;
· національний парк [5; с. 432].
Якщо дивитися на місто як на елемент окультуреного природного ландшафту, то побачимо, що цей природний ландшафт намагається всіма силами проникнути у вигляді зелених клинів чи променів у глибину міста, аж до його центру. І навпаки, місто неначе велетенський спрут простягає свої щупальці в глибину оточуючого природного ландшафту. Система озеленення міста, яка формується в процесі його розвитку, урівноважує ці два взаємопроникаючих процеси, і це робиться заради основного - забезпечення міського населення рекреаційним ресурсом. Цей ресурс дасть можливість рекреантам реалізувати всі можливі варіанти відпочинку: від заміського пансіонату до лавочки у внутріквартальному сквері [5; с. 433].
Виходячи зі структури рекреаційних ресурсів і самої рекреаційної діяльності людей, рекреацію мешканців великих міст поділяють на внутріміську та заміську. Як в одній, так і в іншій вирізняють зони ближньої, середньої та далекої рекреації. Це зонування не стосується малих міст, де до мальовничих привабливих територій, що знаходяться за їх межами, можна потрапити за декілька хвилин і де багато мешканців мають городи і сади [5; с. 433].
Зона ближньої внутріміської рекреації, або "рекреації біля порогу дому", пов'язана з відпочинком поблизу житла, місця роботи або навчання (внутріквартальні сади і сквери, сади на території дошкільних та навчальних закладів), організацій і підприємств тощо. Сюди належить "інтимна" зелень балконів і терас, садів на дахах, ампельна зелень на стовпах ліхтарів і на підвіконнях, у контейнерах, вертикальне озеленення стін і пергол, звисаючі квітники. Тут найчастіше відпочивають люди похилого віку, батьки з немовлятами та діти [5; с. 433].
Зона середньої внутріміської рекреації розташована на відстані 10-20-хвилинної пішохідної або 10-хвилинної транспортної доступності від житла. Як правило, це районні парки або парки житлових районів, створені методами садово-паркового мистецтва, в яких можна здійснити чимало видів рекреаційної діяльності - від прогулянок до участі в різних іграх та атракціонах. Відпочивають тут усі категорії населення, але переважно молодь [5; с. 433].
Зона далекої внутріміської рекреації розташована від житла на відстані 20 - 30-хвилинної доступності: це міські парки, лісопарки та лугопарки.
До зони далекої рекреації належать також зоопарки, ботанічні сади, куди приходять дорослі і діти з пізнавальною метою.
Зона ближньої заміської рекреації знаходиться на контактній межі міста і приміської зони з її лісами, луками, водоймами чи полями. Вона є ближньою для мешканців нових мікрорайонів, створених на вільних просторах передмість.
Зона середньої заміської рекреації знаходиться в годинній-півто-рагодинній транспортній доступності. Крім відпочинку в лісах чи на водоймах зеленої зони міста, сюди належить і відпочинок у приміських садах і городах. У цій зоні розташовані пансіонати, санаторії, дитячі табори, де відбувається тривалий відпочинок [5; с. 434].
Зона далекої заміської рекреації знаходиться в дво-тригодинній транспортній доступності і розташована в національних парках, рекреаційних туристичних комплексах, куди рекреанти виїжджають на суботній та недільний відпочинок або ж на тривалий період відпустки [5; с. 434].
4. Архітектурно-планувальна фітомеліорація
Урбанізаційні процеси, які охопили практично усі континенти, вимагають дослідження особливостей їх розвитку. Відомий бельгійський вчений Антроп (2000) запропонував модель урбанізаційних систем Західної Європи, які є ієрархічно структуровані і формують сучасну просторову систему. Тут зони експансії від пізнього середньовіччя до XIX ст. оточують центри основних міст. Розміри урбанізації залежать від величини міста - епіцентра урбанізації. Зміна навколишніх сільських земель, в свою чергу, залежить від доступності даних і проявляється в основному поблизу головних доріг, уздовж яких розширюються також внутрішні передмістя. Містечка і села можуть прискорювати урбанізацію території або ж формувати зовнішнє передмістя [5; с. 507].
Села, які розташовані на приміських землях в окремих випадках на критичній віддалі, можуть формувати околиці міста [5; с. 507].
Аналогічні процеси відбуваються довкола багатьох великих міст України, де виникають проблеми девастації ландшафтів, неорганізованої забудови, техногенного пошкодження зелених насаджень, погіршення якості життя людей [5; с. 507].
Можна без застереження стверджувати, що архітектурно-планувальна фітомеліорація зможе об'єднати мету усіх попередніх фітомеліорацій в єдину масштабну, необхідну для вирішення складних урбанізаційних проблем на рівні регіону чи держави. Основою архітектурно-планувальної фітомеліорації є районне планування - проект пропозицій з планування організації території економічних чи адміністративних районів країни. Районне планування базується на широкому колі соціальних, економічних, санітарно-гігієнічних і містобудівельних заходів і здійснюється з урахуванням природних умов [5; с. 507].
Піонером районного планування в Європі був Л.П. Аберкромбі (1879-1957) - англійський архітектор, теоретик і практик містобудування. В 1921-1922 рр. він створив проект комплексного планування крупного промислового району м. Донкастера, яким було передбачено будівництво 12 міст-супутників, функціональне зонування території, створення єдиної системи транспорту. Фітомеліоративний підхід до районного планування автора проявився, коли він у проекті розвитку "Великого Лондона" основі проекту районного планування розробляють генеральні плани розвитку міст та інших населених пунктів, із системами озеленення, складають плани земле- та лісовпорядкування, виділяють лісопаркові пояси та санітарно-захисні смуги тощо. В кожному конкретному випадку зелені території виступають у ролі дезурбанізаційного фону, який своїми фітомеліоративними впливами забезпечує природну рівновагу передусім у крупних і великих містах, особливо в агломераціях [5; с. 508].
Слід відзначити, що в теорії та практиці містобудування озеленені території розглядають як найважливіші елементи планувальної структури міста. Визнання важливості зелених територій в системі міст породило в галузі планування декілька своєрідних схем (систем) їх розміщення [5; с. 508].
1. Схема рівномірного розподілу зелених насаджень на території міст та у вигляді зелених розривів між житловими кварталами. В цьому випадку рівномірність розподілу зелених насаджень передбачає просторово-рівномірне насичення території зеленими насадженнями. Рівномірний розподіл зелених насаджень характерний для міст з прямокутною, геометричною системою планування [5; с. 508].
2. Кільцева система озеленення насаджень, яку використовують головним чином при переплануваннях старих, середньовічних міст з кільцеподібною забудовою. Зелені насадження тут найчастіше створювалися на місці колишніх оборонних валів [5; с. 509].
3. Радіальна, або ж променева, система, яка передбачає створення в містах великих плям зелених насаджень, які звужуються в міру наближення до центру міста. Цю систему часто називають системою натуральної вентиляції міста, оскільки при такому розміщенні зелених насаджень у центр міста притікає повітря із лісів і полів, що знаходяться поза міською територією. Променева система найчастіше зустрічається в містах, спланованих за діагональним принципом забудови. Її часто використовують в американських містах. "Зелені клини" широко використовують у розбудові Москви. Варіантом цієї системи можна вважати водно-зелені діаметри Києва і Мінська [5; с. 509].
Формування системи озеленених територій залежить від природної першооснови, історичного розвитку і величини міста [5; с. 509].
У містобудівельній практиці значно поширилися комбіновані системи озеленених територій. В більшості проектів нових міст і систем озеленення використаний принцип гармонійного включення природного ландшафту в урбанізовані структури [5; с. 509].
Висновки
Проаналізувавши вищеперераховану інформацію можна дійти до висновку, що фітомеліорація міських ландшафтів є дією, спрямованою на формування фітоценотичного покриву - автотрофного блоку конкретного біогеоценозу і урбоекосистеми міста в цілому. Об'єктивні процеси перетворень, які відбуваються в невпинному ході коеволюції (взаємодії біотичних компонентів біогеоценозу), належать до числа необхідних внутрішніх зв'язків біосфери. Порушення перебігу перетворювальних функцій призводить до неузгодженості і дезорганізації біогеоценозів як системи (лісова деградаційна рекреація, переосушення, перезволоження та засолення земель, лінійна і площинна ерозії, інтенсивне поширення площ мертвої підстилаючої поверхні в містах, і, нарешті, девастовані території - терикони, кар'єри, звалища). Прогресивна перетворювальна функція фітоценозу (а загалом і всього біогеоценозу) є об'єктивним процесом розвитку біологічної системи, корисної з позиції людини. Тому, включаючи в фітомеліоративну систему природні фітоценози або створюючи їх штучним шляхом, слід добре знати закономірності біогеоценотичного розвитку і сприяти прогресу біосфери, не допускаючи регресу [4, 431].
Враховуючи екологічні та соціальні функції фітомеліоративного процесу, виділяють шість напрямків фітомеліорації: меліоративну (за Г.М. Висоцьким, "замежної партиненції"), інженерно-захисну, сануючу, рекреаційну, етикоестетичну та архітектурно-планувальну. Меліоративний напрямок забезпечує підвищення меліоруючої ефективності фітоценозу, спрямованої на "поліпшення" едафотопу, кліматопу та біотичних компонентів - зооценозу і мікробіоценозу [4, 431].
Водночас відбувається "самополіпшення" того ж таки фітоценозу. Це може робити сама природа (саморегулювання), а може здійснюватися за
допомогою людини (керовані біогеоценози: плантації, газони, квітники, сади, польові культури тощо) [4, 431].
Інженерно-захисна фітомеліорація з перевагою латерально-активної функції спрямована на протидію різним геофізичним потокам, зокрема: а) нітроешговим; б) вітропилопіщаним; в) вітропилодимовим; г) вітро- водопіщаним; д) водним; е) водно-ґрунтовим. Кожному з цих латеральних потоків відповідають різні методи і способи фітомеліоративних заходів [4, 432].
Сануюча фітомеліорація виконує санітарно-гігієнічні функції - кис-невиділяючі, фільтруючі, фітонцидні, іонізуючі, шумопоглинаючі тощо. Найвищою сануючою фітомеліоратйвною ефективністю відрізняється висока зелень лісів і парків (деревні посадки) [4, 432].
Рекреаційна фітомеліорація пов'язана з використанням рослинного покриву міст і приміських зон для відпочинку населення: лісопарки, парки, лугопарки, гідропарки, сади і сквери, набережні і бульвари. Сюди також належить і зелень колективних садів і городів, де праця поєднана з фізичним і психологічним відпочинком людей, які часто страждають від гіподинамії [4, 432].
Етико-естетична фітомеліорація базується на досягненнях фітодизайну, виховує в населення високу духовність, розвиває естетичні смаки [4, 432].
Архітектурно-планувальна фітомеліорація забезпечується системою озеленення міст. В Україні ця система озеленення одержала назву комплексної зеленої зони міст і робітничих селищ. Генеральні плани міст мають створюватися з урахуванням підвищення фітомеліоративної ефективності усієї міської і заміської зелені, тим більше, що сьогодні існують методики підрахунку фітомеліоративного ефекту різних типів рослинного покриву [4, 433].
Список використаних джерел
1. Адаменко О.М., Коденко Я.В., Консевич Л.М., Пилипчук О.Я. Основи екології. - К.: Центр навчальної літератури. 2005. - 320 с.
2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2000 - 500 с.
3. Кучерявый В.А. Зеленая зона города. - К.: Наук. думка, 1981. -247 с.
4. Кучерявий В.П. Урбоекологія. - Львів: Світ, 2001. - 440 с.
5. Кучерявий В.П. Фітомеліорація. - Львів: Світ, 2003. - 540 с.
6. Микитюк О.М., Грицайчук В.В., Злотін О. З., Маркінь Т.Ю. Основи екології. - Харків: "ОСВ", 2003. - 144 с.
7. Общая экология: Учебник для вузов/ Автор - составитель А.С. Степановских. - М .: ЮНИТИ - ДАНА, 2001. - 510 с.
8. Потіш А. Ф., Медвідь В. Г., Гвоздецький О.Г., Козак З.А. Екологія: теоретичні основи і практикум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 3-тє видання, - Львів: "Магнолія плюс", 2006. - 324 с.
9. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. - Львів: "Новий світ - 2000", 2003. - 248 с.
10. Шилов И.А. Экология: Учеб. для биол. и мед. спец. вузов / И.Л. Шилов. - 5-е изд., стер. - М.: Высш. шк., 2006. - 521 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Значення зеленого господарства міста. Функції рослинного покриву в містах. Фітомеліоративні системи і їх класифікація. Принципи створення фітомеліоративних систем у містах і приміських зонах. Властивості рослин у складі міських і приміських насаджень.
курсовая работа [142,9 K], добавлен 28.10.2010Предмет та завдання екології як науки про взаємодію живих організмів і їх спільнот між собою і з навколишнім середовищем. Опис основних розділів навчальної дисципліни: біоетики, загальної, спеціальної та прикладної екології, гео-, техно- та соціоекології.
презентация [1,4 M], добавлен 14.06.2014Рослинництво як галузь сільського господарства. Технологічні процеси у рослинництві. Особливості розвитку рослинництва в Україні. Характеристика впливу на навколишнє середовища. Екологічні особливості польових культур та захисту рослин від шкідників.
курсовая работа [259,3 K], добавлен 30.09.2014Аналіз напрямків розвитку прикладної екології. Особливості екології міських та радіаційно забруднених екосистем, екологічні проблеми космосу та військово-промислового комплексу. Розвиток менеджменту та маркетингу у сфері неоекології; екологічний аудит.
курсовая работа [57,7 K], добавлен 25.09.2010Характеристика і суть парникового ефекту, причини його виникнення та наслідки. Необхідність захисту кліматичної системи світу. Особливості впливу парникового ефекту на регіони України. Необхідність та способи поліпшення світової екологічної ситуації.
реферат [423,4 K], добавлен 04.06.2009Охорона та використання дикорослих рослин, що мають харчове, лікарське, медоносне, декоративне значення. Догляд за рідкісними та зникаючими видами рослин, рослинних угрупувань. Червона книга України. Перелік видів рослин та тварин, що потребують охорони.
контрольная работа [27,0 K], добавлен 16.05.2015Визначення, предмет і завдання екології. Характеристика рівнів організації живої матерії. Галузі і підрозділи екології. Закони, категорії і методи екології. Iсторія становлення екології як науки. Екологія як теоретична база заходів з охорони природи.
курсовая работа [40,5 K], добавлен 16.11.2010Предмет та завдання екології. Вивчення історії становлення екології як науки. Роботи Ч. Дарвіна та їх значення у підготовці наукового співтовариства до сприйняття подальших екологічних ідей. Вплив людини на навколишнє середовище. Нові напрямки екології.
реферат [28,4 K], добавлен 24.03.2015Функції управління в екології - напрямки діяльності державних об’єднань у сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки. Організаційні та попереджувально-охоронні функції управління.
реферат [12,7 K], добавлен 18.01.2009Становлення екології як науки, завдання, методи дослідження. Поняття про біосферу, кругообіг речовин та енергії, поняття про середовище. Екологічні системи, біоценози та популяції. Антропогенний вплив на біосферу та раціональне природокористування.
курс лекций [186,1 K], добавлен 04.12.2011Відмінність моделей геосистеми та екосистеми. Екологічні фактори та їх вплив на природні об'єкти. Основні наслідки впливу людини на природу. Вплив екологічних факторів на ліси. Екологічні наслідки тваринництва. Прояв дефляції ґрунтів у Степу України.
презентация [78,9 M], добавлен 28.12.2012Історія розвитку прикладної екології. Вивчення загальних закономірностей впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище (біосферу, Всесвіт), зокрема промисловості, сільського господарства, транспорту, комунального господарства.
реферат [23,7 K], добавлен 13.11.2010Структурування розділів екології за розмірами об'єктів вивчення, відношенням до предмета вивчення. Ієрархія організмових систем у біосфері. Завдання екології як науки. Рівні організації живої природи: організм, вид, популяція, біоценоз, біогеноценоз.
презентация [446,0 K], добавлен 25.01.2012Опис породних відвалів як антропогенно-порушених територій. Фітомеліорація породних відвалів вугільних шахт. Вплив важких металів і кислотності на фотосинтетичний апарат рослин. Морфометричні показники проростків пшениці за дії витяжок із порід.
курсовая работа [2,0 M], добавлен 09.08.2015Що таке парниковий ефект. Причини які впливають на появу парникового ефекту. Фізична природа явищ. Інтенсивність інфрачервоного випромінювання. Основні гази, що забруднюють атмосферу. Зменшення викидів та збільшення поглиначів парникових газів.
презентация [638,2 K], добавлен 20.01.2014Токсикологічна характеристика гербіцидів на основі трифлураліну. Трансформація пестицидів у навколишньому середовищі. Специфіка лікарського рослинництва та асортимент гербіцидів дозволених до застосування при вирощуванні лікарських рослин в Україні.
диссертация [195,7 K], добавлен 28.12.2012Теоретико-методологічні основи дослідження меліорації земель. Особливості функціонування Заболотівської осушувальної системи. Проблеми та перспективи проведення меліоративних робіт в Ратнівському районі. Біологізація меліоративного землеробства.
дипломная работа [581,3 K], добавлен 04.10.2012Особливості формування флори та фауни міста. Опис урбанізованих біоценозів. Значення фітомеліорації міського середовища. Розгляд комплексних зелених зон міста. Аналіз відомостей щодо переважаючих видів флори на території парку відпочинку міста Чернігів.
дипломная работа [473,6 K], добавлен 21.09.2010Водні ресурси та їх використання. Фізичні властивості води. Забруднення природних вод важкими металами, органікою, нафтопродуктами, пестицидами, синтетичними поверхневоактивними речовинами. Теплове забруднення водойм. Особливості моделювання в екології.
курсовая работа [947,6 K], добавлен 20.10.2010Геоінформаційні технології, їх класифікація та місце в екології. Парадигми в технології обробки геопросторових даних. Концептуальна модель узагальненої ГІС, моделювання геопросторових даних. Геоінформаційні системи, дослідження земельних ресурсів.
курсовая работа [1,8 M], добавлен 25.09.2010
