Еколого-правове регулювання раціонального використання об’єктів тваринного світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ЕКОЛОГО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБ'ЄКТІВ ТВАРИННОГО СВІТУ

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

НЕЧИПОРУК Любов Дмитрівна

Київ - 2009

АНОТАЦІЯ

Нечипорук Л.Д. Еколого-правове регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем еколого-правового регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу: дослідженню понятійно-термінологічного апарату, аналізу поняття «тваринного світу» у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці, історичним аспектам становлення та розвитку фауністичного законодавства. Розглянуто питання щодо поняття та правового змісту тваринного світу за законодавством України, правового регулювання суспільних відносин у зазначеній сфері та норм про раціональне використання тваринного світу у системі права та законодавства України. Визначено особливості права загального та спеціального використання об'єктів тваринного світу та право власності на відповідні об'єкти.

Запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства щодо еколого-правового регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу.

Ключові слова: тваринний світ, об'єкти тваринного світу, використання об'єктів тваринного світу, дика фауна, право власності на об'єкти тваринного світу, природні права тварин.

АННОТАЦИЯ

Нечипорук Л.Д. Эколого-правовое регулирование рационального использования объектов животного мира. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному и всестороннему исследованию проблем эколого-правового регулирования рационального использования объектов животного мира.

Целью исследования является углубление теории экологического права знаниями относительно особенности и закономерности эколого-правового регулирования общественных отношений в сфере рационального использования объектов животного мира, а также подготовка практических рекомендаций и предложений для усовершенствования действующего национального законодательства, которое регулирует деятельность в этой сфере.

В работе раскрыта сущность таких ключевых понятий, как «животный мир», «объекты животного мира», «дикие животные», «фауна», «живые ресурсы», обоснованы предложения по уточнению их определения. Проведен исторический анализ становления и развития организационно-правового обеспечения рационального использования объектов животного мира. Рациональное использование объектов животного мира рассмотрено в диссертации как достижение максимальной эффективности использования всей совокупности биологических объектов, относящихся к фауне, при существующем уровне развития техники и технологий и одновременному уменьшению техногенного влияния.

Рассмотрены вопросы относительно понятия и правового содержания животного мира по законодательству Украины, правового регулирования общественных отношений, норм о рациональном использовании животного мира в системе права и законодательства Украины. Определены особенности права общего и специального использования объектов животного мира, проанализированы правовые основы собственности на эти объекты.

Автор приводит аргументы относительно законодательного сужения понятия «животного мира», которое применяется в Законе Украины «О животном мире», и ассоциируется в первую очередь с понятием «дикие животные»; указывает на необходимость систематизации законодательства о животном мире в виде кодификации, осуществление чего возможно после систематизации всего экологического законодательства Украины.

В работе раскрыта сущность и особенности понятия права собственности в контексте его отношения к объектам животного мира. Проанализированы основные виды специального использования объектов животного мира (рыболовство, охота и др.). Приведены аргументы необходимости внедрения в действующее законодательство Украины о животном мире прогрессивных положений биоэтики.

В результате диссертационного исследования разработаны и внесены соответствующие рекомендации по усовершенствованию действующего законодательства относительно эколого-правового регулирования рационального использования объектов животного мира, повышения эффективности его применения.

Ключевые слова: животный мир, объекты животного мира, использование объектов животного мира, дикая фауна, право собственности на объекты животного мира, естественные права животных.

ANNOTATION

Nechyporuk L.D. Ecological and Legal Regulation of Fauna Objects Managing. - Manuscript.

The dissertation thesis for the candidate degree on legal sciences, speciality 12.00.06 - land law, agrarian law, environmental law, natural resource law. - Institute of State and Law named after V.M. Koretsky of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to a comprehensive study of the problems related to legal regulation of environmental management of objects of fauna: a study of concepts and terminology, analysis of the concept of "animal world" in the domestic and foreign legal science, historical aspects of the formation and development of faunal legislation. It has been considered the issues concerning the concept and the legal content of the animal world under the Ukrainian legislation, legal regulation of social relations, norms on the wildlife rational use in the system of law and legislation of Ukraine. It has defined the law specific features of common and special use of fauna objects and these objects title ownership.

The changes and amendments to existing legislation on environmental and regulatory rational use of objects of fauna in this thesis have been proposed.

Key words: wildlife world, wildlife world objects, managing of objects wildlife world, wild fauna, title ownership of objects of wildlife world, the natural rights of animals.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тваринний світ є одним із основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного виховання людей, об'єктом наукових досліджень. Він є самодостатньою цінністю, що забезпечує функціонування всіх екосистем, зокрема з підтримки кругообігу та очистки природних вод, збереження ґрунтів і стабільності клімату. Водночас тваринний світ є також і важливою базою для промислової та лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Людство поки що не може повністю відмовитися від промислового та іншого використання тварин, чим в кінцевому результаті ставить під загрозу середовище їх перебування. Основні загрози для тваринного світу пов'язані сьогодні з негативною антропогенною діяльністю, що може проявлятися у знищенні природного середовища існування тварин, забрудненні місць їх перебування, розповсюдженні хвороб та шкідників, зменшенні кормової бази тощо. Негативні зміни в навколишньому природному середовищі спонукають суспільство віддавати перевагу заходам, спрямованим на правове регулювання екологічно-збалансованого використання природних ресурсів в цілому, раціонального використання, охорони та відтворення об'єктів тваринного світу.

Правове регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу в умовах економічної, екологічної та фінансової кризи є надзвичайно актуальним як засіб упередження негативних змін у навколишньому середовищі, глобальних катастроф. Саме тому на сучасному етапі залишається важливим пошук шляхів гармонійного співіснування суспільства та живої природи, встановлення балансу між економічними й екологічними інтересами людей. Все це зумовлює потребу в дослідженні актуальних загальнотеоретичних аспектів та організаційно-правових засад використання об'єктів тваринного світу. Поняття «тваринний світ» належить розглядати як категорію більш широку, об'ємну, ніж «дика фауна», що викликає необхідність перегляду низки базових юридичних концепцій, розробки нових підходів до його правового регулювання і, в першу чергу, потребує комплексного наукового дослідження правових аспектів раціонального використання об'єктів тваринного світу на сучасному етапі. На жаль, чинне законодавство України має чимало прогалин, які стосуються регламентації раціонального використання об'єктів тваринного світу. Ще більше проблем виникає у площині практичної його реалізації.

Науково-теоретичну базу дисертації становлять наукові положення теорії екологічного права, що містяться в роботах провідних вчених цієї галузі. Суттєву увагу дослідженню правових проблем використання об'єктів навколишнього природного середовища взагалі та об'єктів тваринного світу зокрема в різні часи приділяли такі правознавці: В.І. Андрейцев, С.Б. Байсалов, М.І. Брагинський, М.М. Бринчук, М.М. Веденін, Ю.О. Вовк, А.С. Гарбузов, А.П. Гетьман, Н.В. Єремеєва, Б.В. Єрофеєв, М.І. Єрофеєв, В.М. Книш, С.С. Константініді, О.С. Колбасов, В.В. Костицький, С.М. Кравченко, Н.Д. Красіліч, М.В. Краснова, С.В. Кузнєцова, Н.Р.Малишева, В.Л. Мунтян, В.В. Петров, В.К. Попов, В.І. Семчик, Н.І. Тітова, П.В. Тихий, В.О. Чуйков, В.С. Шахов, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, А.М. Щеколодкін та ін.

Дослідження окремих аспектів використання об'єктів тваринного світу знайшли своє відображення в ряді робіт дисертаційного рівня, зокрема в роботах М.П. Волика «Правове регулювання полювання в Україні (на матеріалах південного регіону України)» (1997 р.); П.В. Тихого «Еколого-правове регулювання спеціального використання дикої фауни» (2000 р.); Т.В. Григор?євої «Правове регулювання використання й охорони водних живих ресурсів» (2005 р.). Незважаючи на значну кількість наукових досліджень у сфері правової охорони та використання тваринного світу, вони не охоплюють усіх аспектів досліджуваної проблематики.

При формуванні теоретичних висновків і практичних пропозицій автор також використовує науковий доробок фахівців у галузі теорії держави та права: С.С. Алексеєва, М.С. Кельмана, О.Г. Мурашина, О.Ф. Скакун, Н.М. Пархоменко, Н.М. Хоми, В.Н. Хропанюка; цивільного права: І.М. Кучеренко, М.Г. Масевича, О.Н. Садикова, Є.О. Суханова, Я.І. Шевченко та ін.

Нормативною базою дисертації є Конституція України, Водний кодекс України, Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про мисливське господарство та полювання» та інші нормативно-правові акти, що стосуються адміністративних, екологічних, земельних, цивільних відносин у сфері, що досліджується.

Все вищенаведене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження, важливість і необхідність аналізу правових засад раціонального використання об'єктів тваринного світу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Проблеми систематизації екологічного законодавства України» (номер державної реєстрації РК 0105U00749, 2005-2006 р.р.), «Проблеми вдосконалення природоресурсного законодавства» (номер державної реєстрації РК 0106U012121, 2007-2008 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії екологічного права знаннями щодо особливостей та закономірностей еколого-правового регулювання суспільних відносин у галузі раціонального використання об'єктів тваринного світу, удосконалення екологічного законодавства України та практичне застосування його в зазначеній сфері.

Досягнення вказаної мети потребує вирішення цілого комплексу завдань:

- виявити характерні ознаки поняття ‹‹тваринний світ›› за законодавством України та дослідити відповідний понятійно-термінологічний апарат;

- виокремити та систематизувати основні теоретико-методологічні та концептуальні підходи до аналізу поняття «тваринний світ» у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці, його співвідношення з поняттям «дика фауна» та іншими поняттями;

- здійснити аналіз поняття «користування об'єктами тваринного світу», визначити спільні та відмінні риси між поняттями «користування» та «використання» об'єктів тваринного світу;

- дослідити систему джерел права, що регулюють відносини у галузі використання об'єктів тваринного світу;

- розкрити поняття, сутність і природу категорії «об'єкти тваринного світу», керуючись сучасними досягненнями юридичної науки та практики у сфері еколого-правових відносин;

- визначити й обґрунтувати основні риси, етапи, тенденції й фактори, які впливають на становлення та розвиток законодавства України про використання тваринного світу;

- проаналізувати особливості реалізації права власності на об'єкти тваринного світу різними суб'єктами, визначити основні правомочності власника в цій сфері;

- виявити особливості та недоліки еколого-правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв`язку із здійсненням окремих різновидів спеціального використання об'єктів тваринного світу;

- розробити конкретні пропозиції стосовно вдосконалення чинного екологічного законодавства у сфері раціонального використання об'єктів тваринного світу, підвищення ефективності його застосування.

Об'єктом дослідження є правовідносини у сфері раціонального використання об'єктів тваринного світу.

Предмет дослідження складають нормативно-правові акти та інші правові документи, які регулюють раціональне використання об'єктів тваринного світу, практика застосування екологічного законодавства, шляхи та засоби його вдосконалення, теоретичні наукові дослідження у цій сфері.

Методи дослідження. Методологічними засадами дисертації є наукові принципи, методи та засоби наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знань та поставлених перед дослідником цілей і завдань. Дисертація базується на загально-філософських методах, а також на пов'язаних із ними загальнонаукових методах пізнання. В роботі також широко використовуються спеціальні наукові методи. Загальнонаукові (структурно-функціональний, прогнозування, багатофакторності) та спеціально-правові методи (історико-правовий, формально-юридичний та ін.) були застосовані при з'ясуванні сутності, особливостей реалізації права власності на об'єкти тваринного світу та права користування ними в сучасних реаліях українського правознавства. Досліджувати особливості використання тваринного світу неможливо без системного методу. Використання порівняльно-правового методу дало змогу проаналізувати поняття «об'єкти тваринного світу». Метод прогнозування дав підстави для деяких рекомендацій із удосконалення правового регулювання використання об'єктів тваринного світу. Конкретно-соціологічні методи (спостереження, вивчення документів) дали можливість доказово проілюструвати теоретичні положення дисертації. Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечливості та обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень еколого-правового регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу, в якому сформульовано низку теоретичних положень, понять, висновків та практичних рекомендацій щодо досліджуваної проблематики. В межах здійсненого автором дослідження одержано результати, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:

вперше:

- зроблено теоретичний висновок про те, що до числа об'єктів тваринного світу належать не всі живі організми, а тільки ті з них, які можуть бути індивідуалізовані, тобто являють собою самостійні матеріальні об'єкти. Доведено, що не слід визнавати об'єктами тваринного світу мікроорганізми, що становлять невід'ємну складову частину ґрунту, води, повітря тощо. Ці живі організми не відділені від ґрунту, води, повітря, не виступають самостійним об'єктом володіння, користування, розпорядження і не можуть бути індивідуалізовані. Відповідно, такі живі організми не включаються до предмета правового регулювання законодавства про охорону тваринного світу;

- виділено ключові елементи юридичного поняття «використання об'єктів тваринного світу», до змісту якого пропонується включити не тільки діяльність із вилучення корисних властивостей відповідних об'єктів, а й діяльність, що безпосередньо передує вилученню або створює умови для такого вилучення;

- обґрунтовано, що для попередження виникнення проблем із здійсненням дозволеного державою користування об'єктами тваринного світу на недержавних землях (територіях і акваторіях) слід встановити постійний земельний сервітут для здійснення будь-якого виду дозволеного користування об'єктами тваринного світу. При цьому сервітут для користування об'єктами тваринного світу встановлюється на користь держави - власника майна, що розташоване на земельних ділянках, які державі не належать;

- запропоновано встановити єдиний державний фауністичний фонд, складовими якого є: а) державний мисливський фонд; б) фонд рибних ресурсів; в) фонд ресурсів морського звіра й інших живих водних ресурсів; г) фонди інших ресурсів тваринного світу;

набуло подальшого розвитку:

- положення про те, що незважаючи на велику кількість нормативно-правових актів про використання тварин, вони не охоплюють предмета регулювання всіх відносин у відповідній сфері. Обґрунтована теза про те, що подальший розвиток законодавства про використання об'єктів тваринного світу повинен іти шляхом консолідації розрізнених нормативно-правових актів;

- положення про те, що законодавство про використання об'єктів тваринного світу є комплексним, тому що гармонійно поєднує норми різних галузей права (екологічне, цивільне, адміністративне, кримінальне і т.д.). Комплексний характер має й більшість нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в галузі використання об'єктів тваринного світу. Основний критерій формування законодавства про використання й охорону об'єктів тваринного світу - це сфера правового регулювання, тобто суспільні відносини в даній галузі;

- аналіз чинного міжнародно-правового регулювання охорони та використання тваринного світу дає підстави констатувати відсутність однорідних, уніфікованих методів і процедур раціонального використання тварин. Обґрунтована наявність потреби в глобальних міждержавних угодах з ефективними процедурами правореалізації, які б змогли охопити весь спектр проблем забезпечення сприятливих умов існування тварин, - з одного боку, і були б гнучкими в достатній мірі для врахування економічних, соціальних і культурних умов та потреб - з іншого боку;

- положення про те, що до об'єктів тваринного світу доцільно застосувати режим подільної власності і розділити функції, пов'язані з реалізацією відповідних повноважень власності, між органами державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів;

- концепція про неможливість включення до змісту права власності на об'єкти тваринного світу усіх правомочностей, які використовуються при характеристиці права власності у загальнотеоретичному розумінні, і необхідність пошуку іншої юридичної конструкції для відповідних об'єктів;

удосконалено:

- науковий підхід щодо місця правових норм, які регулюють відносини у сфері використання й охорони об'єктів тваринного світу в правовій системі та формуються в рамках екологічного права в окрему галузь;

- положення про раціональне використання об'єктів тваринного світу як досягнення максимальної ефективності використання всієї сукупності біологічних об'єктів, які відносяться до фауни, при існуючому рівні розвитку техніки та технологій і одночасному зменшенні техногенного впливу;

- вирішення проблеми співвідношення поняття «використання об'єктів тваринного світу» з суміжним поняттям «користування об'єктами тваринного світу». «Використання об'єктів тваринного світу» є більш широким поняттям, і в правовому аспекті його слід розглядати як урегульовану нормами права діяльність, яка полягає у вилученні та споживанні корисних властивостей відповідних об`єктів, а також діяльність, яка безпосередньо спрямована на таке вилучення та споживання. Користування, в свою чергу, - це одержання з них корисних властивостей, що здійснюється фізичними та/або юридичними особами для забезпечення власних інтересів;

- положення про те, що використання об'єктів тваринного світу в наукових цілях зобов'язує дотримуватися принципів біоетики, закріплених у міжнародних та національних документах, які обмежують і навіть забороняють проведення ряду експериментів на тваринах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, сформульовані й обґрунтовані в дисертації, сприятимуть науковому дослідженню проблем раціонального використання об'єктів тваринного світу, удосконаленню законодавства у цій сфері.

Наукові розробки, рекомендації та висновки дисертації можуть бути використані:

- у наукових дослідженнях - для подальшого опрацювання окремих аспектів правового регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу;

- у правотворчості та правозастосовній діяльності - при вдосконаленні положень екологічного законодавства, що регламентує відносини у сфері використання й охорони тваринного світу, а також у практичній діяльності природоохоронних , правоохоронних органів та у діяльності громадських організацій чи інших громадських формувань;

- у навчальному процесі - при викладанні курсу «Екологічне право» та спецкурсів еколого-правового спрямування, а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету Ужгородського національного університету (м. Ужгород, 2005 р.); міжнародному Круглому столі працівників наукових та ділових кіл «Україна - ЄС. Досвід центрально-європейських країн щодо євроінтеграційних процесів» (м. Ужгород, 11 травня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Законодавче забезпечення прав і свобод національних меншин в Україні та його відповідність міжнародно-правовим нормам» (м. Ужгород, 2006 р.) і підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету Ужгородського національного університету (м. Ужгород, 22 лютого 2006 р.); Круглому столі, присвяченому Дню Конституції України (м. Ужгород, 2007 р.); конференції, присвяченій Дню Конституції України, що проводилася на юридичному факультеті Ужгородського національного університету (м. Ужгород, 28 червня 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у п'яти наукових статтях, з них чотири - у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та тезах трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (190 найменувань на 20 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання роботи, дається характеристика об'єкта, предмета та методологічні основи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів та основні положення, що виносяться на захист, висвітлюється практичне значення і апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ перший «Загальна характеристика тваринного світу як об'єкта еколого-правових відносин» складається з трьох підрозділів, в яких розкрито зміст понять та категорій, які виникають при дослідженні питання еколого-правового регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу.

У підрозділі 1.1 «Поняття та правовий зміст тваринного світу за законодавством України» визначається понятійно-термінологічний апарат, наводяться правові категорії та положення, що безпосередньо пов'язані з поняттям «тваринного світу» як об'єкта еколого-правових відносин, зокрема, визначення таких ключових понять, як «тварина», «об'єкти тваринного світу», «дика тварина», «свійська тварина», «фауна», «живі ресурси» та інші. Доводиться положення, що тваринний світ як об'єкт правового регулювання характеризується рядом ознак, які закріплені законодавством України про тваринний світ (приналежність до дикої фауни: хребетні (ссавці, плазуни, земноводні, птахи), безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі); знаходження диких тварин у стані природної волі, під якою розуміється безпосередній природний зв'язок тварини з навколишнім природним середовищем; установлення територіальних кордонів перебування диких тварин на території України; непоживність об'єкта, тобто при переході окремої тварини з території України на територію іншої держави, а також при знищенні окремих екземплярів у результаті полювання, тваринний світ у цілому не зникає), визначається правове значення класифікаційних видів об'єктів тваринного світу.

Здійснюється аналіз наукових підходів до правового регулювання об'єктів тваринного світу, що мають місце в юридичній літературі (роботи М.М. Веденіна, П.В. Тихого, М.І. Брагінського та інших) та у законодавчому масиві відповідної сфери. Робиться висновок про те, що визначення «тваринного світу» не охоплює всіх тварин, а лише тих, що перебувають у стані природної волі, тобто, зазначене визначення ототожнюється тільки з поняттям «дика тварина», що призводить до законодавчого звуження цього поняття. Відзначається невідповідність назви Закону України «Про тваринний світ» його змісту, оскільки він стосується не всього тваринного світу, а лише його частини - дикої фауни. Визначаються живі організми, що, на думку автора, можуть належати до числа об'єктів тваринного світу; проводиться дослідження споживацького підходу до природи, в результаті якого здійснюється поділ тварин на «шкідливі» та «нешкідливі». Робиться висновок щодо необхідності розширення сфери правового регулювання у Законі України «Про тваринний світ», зокрема щодо включення в цей Закон норм, які б відображали загальні гуманні принципи поводження з тваринами та захищали б їх від людської жорстокості, норм про охорону і раціональне використання свійських тварин як носіїв генофонду.

У підрозділі 1.2 «Сучасний стан правового регулювання суспільних відносин використання тваринного світу» розкривається суть та основні складові системи законодавства України про тваринний світ.

Досліджується історія становлення та розвитку законодавства про тваринний світ, починаючи з давніх часів і до сьогодення. Акцент робиться на аналізі законодавства колишнього СРСР, яке стало правовим спадком для чинної нормативно-правової бази. Робиться висновок про те, що розвиток нормативно-правового забезпечення раціонального використання тваринного світу не був підкріплений системними науковими дослідженнями, що позначилось на темпах і напрямах правового регулювання відповідної сфери.

Встановлюються напрями нормативного забезпечення використання тваринного світу на сучасному етапі; визначається правове регулювання суспільних відносин зазначеної сфери в нормативно-правових актах різної юридичної сили, актах загального (екологічного) та спеціального (природоресурсного - лісового, водного, земельного тощо) законодавства. Автор виокремлює низку норм права, які належать до різних галузей права України, проте є підґрунтям правового регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу, серед яких кримінально-правові, адміністративно-правові, цивільно-правові. Звертається увага на проблеми правового регулювання, зокрема щодо визначення істотної шкоди, заподіяної порушенням законодавства у сфері використання об'єктів тваринного світу тощо.

Особлива увага приділена дослідженню міжнародно-правових документів відповідної сфери, укладених під егідою ООН, Ради Європи, в рамках СНД. Визначаються групи міжнародних договорів спрямованих на використання та охорону флори й фауни в цілому і тих, що регулюють використання та охорону певної популяції (виду, сімейства). Визначаються сучасні потреби в міждержавних угодах, які б могли охопити весь спектр проблем, що існують у відповідній сфері.

У підрозділі 1.3 «Норми про раціональне використання тваринного світу в системі права та законодавства України» на підставі дослідження загальних ознак, що формують цю галузь законодавства як самостійну (наявність предмета та методу правового регулювання, системи нормативно-правових актів), та специфічних рис законодавства відповідної сфери (законодавство України про тваринний світ - відносно нове нормативно-правове утворення; однією зі складових цього законодавства є відображення в ньому галузевих особливостей; відповідна галузь законодавства становить собою комплексну галузь), визначається його місце в системі права та законодавства України. Досліджуються нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини в галузі використання об'єктів тваринного світу. Наводиться ряд аргументів про те, що зазначене законодавство є комплексним, тому що гармонійно поєднує норми різних галузей права (екологічного, цивільного, адміністративного кримінального і т.д.); комплексний характер має й більшість його нормативно-правових актів.

Розглядаються питання вдосконалення правового регулювання зазначеної сфери; поняття раціонального використання об'єктів тваринного світу. Пропонується статтю 9 Закону України «Про тваринний світ» доповнити новими принципами охорони, раціонального використання та відтворення тваринного світу: науково-обґрунтованого поєднання екологічних, економічних, наукових, культурних та інших інтересів при здійсненні використання об'єктів тваринного світу; обов'язкової погодженості питань охорони тваринного світу й використання його ресурсів; пріоритету міжнародного права в галузі використання й охорони тваринного світу, охорони й відновлення середовища його перебування.

Досліджуються можливі форми систематизації законодавства (інкорпорація, консолідація, кодифікація) з метою вдосконалення екологічного законодавства та, відповідно, законодавства про тваринний світ. Визначається, що найбільш оптимальною формою систематизації законодавчих норм у сфері екології має бути підготовка та прийняття Екологічного кодексу України. При цьому правове регулювання охорони та використання об'єктів тваринного світу має скласти основу окремого розділу даного кодексу. Крім того, до правового регулювання відносин щодо тваринного світу можна застосувати такий вид систематизації, як консолідація, особливо на рівні підзаконного регулювання. Пропонується розробка єдиного правового документа у вигляді Положення про застосування деяких норм щодо використання та охорони тваринного світу, що підвищило б ефективність використання цих норм у правозастосовчій практиці.

Розділ другий «Правове забезпечення використання об'єктів тваринного світу» складається із трьох підрозділів і присвячений розглядові змісту таких важливих понять, як право власності та право користування об'єктами тваринного світу.

У підрозділі 2.1 «Право загального та спеціального використання об'єктів тваринного світу» автор розглядає правове закріплення та юридичний зміст поняття «використання об'єктів тваринного світу».

Досліджуються правовідносини, що регулюють використання природних ресурсів, у тому числі й об'єктів тваринного світу, дається визначення права природокористування. Визначаються співвідношення понять «використання об'єктів тваринного світу» з суміжним - «користування об'єктами тваринного світу», поняття «фаунокористування» (в значенні експлуатації тваринних ресурсів) і «фаунокористування» (в значенні суб'єктивного права, юридичного титулу). Робиться висновок, що використання об'єктів тваринного світу є більш широким поняттям, ніж користування.

У роботі детально аналізуються основні критерії поділу фаунокористування на загальне і спеціальне та визначаються головні ознаки такого розподілу (мета використання, суб'єкт, платність, правові підстави виникнення права, закріплення природного ресурсу за користувачами, використання технічних пристроїв). Розглядається теза щодо відсутності в законодавстві вичерпного переліку критеріїв поділу на спеціальне і загальне використання природних ресурсів, у зв'язку з чим виникає потреба його вдосконалення та пропонується новий критерій такого поділу - ступінь впливу користувача на фізичний стан природних ресурсів і, відповідно, на право власності на ці ресурси.

Проводиться огляд існуючих у законодавстві та праві досліджень щодо надання тваринам їх природних прав та підтверджується таке закріплення у преамбулі Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

У підрозділі 2.2 «Право власності на об'єкти тваринного світу» розкривається зміст поняття «право власності» (право володіння, право користування, право розпорядження) у контексті його застосування до об'єктів тваринного світу. Автор відзначає, що в цивільному праві об'єктом права власності виступає річ після її індивідуалізації. Об'єкти ж тваринного світу, будучи живими ресурсами природи, не є річчю і не можуть бути індивідуалізованими, оскільки перебувають у стані природної волі. Ця ознака відмежовує поняття «об'єкти тваринного світу» від поняття «майно».

Визначаються особливості правомочностей власника об'єкта тваринного світу, зумовлені природою й властивостями живих організмів. Досліджується концепція неможливості включення до змісту права власності на об'єкти тваринного світу усіх правомочностей. Зокрема, об'єкти тваринного світу перебувають у стані природної волі, а тому до них практично неможливо застосувати право володіння. Висловлюється також думка щодо пошуку іншої юридичної конструкції для об'єктів тваринного світу.

Досліджуються існуючі концепції стосовно права власності на об'єкти тваринного світу, робиться висновок щодо необхідності розвитку доктрини права навколишнього середовища в рамках концепції використання природних ресурсів як суспільного надбання та розкривається її зміст. При цьому важливо, щоб правовий режим ресурсів як суспільного надбання відрізнявся від правового режиму іншого майна, в тому числі й державного, що перебуває в цивільному обігу; необхідно розділити функції, пов'язані з реалізацією відповідних повноважень власності, між органами державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів. Стверджується думка щодо закріплення правового режиму природних ресурсів як суспільного надбання, з огляду на їх особливу цінність, у Конституції України.

У підрозділі 2.3 «Особливості окремих видів спеціального використання об'єктів тваринного світу» автор розглядає права осіб - суб'єктів права спеціального використання, якими можуть бути фізичні та юридичні особи; аналізуються основні види права користування тваринним світом (мисливство, рибальство, використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх та інших цілях, використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, добування (придбання) тварин з метою їх утримання у напіввільних умовах чи в неволі тощо).

Наводяться аргументи, що для попередження виникнення проблем при здійсненні дозволеного державою спеціального використання об'єктів тваринного світу на недержавних землях (територіях і акваторіях) слід встановити постійний земельний сервітут для здійснення будь-якого виду дозволеного користування об'єктами тваринного світу. Встановити такий сервітут необхідно Законом України «Про тваринний світ».

Автор намагається по-новому осмислити сутність основних видів спеціального використання об'єктів тваринного світу та знайти можливість подолати деякі термінологічні прогалини у цій сфері.

У роботі підкреслюється необхідність запровадження у чинне законодавство України про тваринний світ прогресивних принципів біоетики. Це, зокрема, стосується відносин щодо використання об'єктів тваринного світу в наукових цілях (проведення експериментів на тваринах, використання тварин у навчальному процесі) і т.ін.

екологічний тваринний законодавство

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні наукових підходів та пропозицій щодо еколого-правового регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу.

Виходячи з викладених у дисертації теоретичних положень, у результаті вивчення сучасних наукових досягнень у галузі еколого-правового регулювання раціонального використання об'єктів тваринного світу, аналізу національного законодавства України та міжнародно-правового досвіду в зазначеній сфері, автором сформульовано низку висновків, спрямованих на вирішення окресленого завдання. До головних із них можна віднести такі:

1. Аналізуючи існуючі поняття «тваринного світу», що вживаються в загальнонауковому змісті та в законодавстві, автор дійшов висновку, що вони не є тотожними за своїм значенням. Виходячи з ознак поняття «тваринний світ», що міститься в Законі України «Про тваринний світ», автор доводить, що останнє в першу чергу ототожнюється з поняттям «дикі тварини». Разом із тим у юридичній літературі до поняття «тваринний світ» відносять різні види звірів, птахів, риб, що перебувають у навколишньому природному середовищі. У зв'язку з викладеним автор відзначає невідповідність назви Закону України «Про тваринний світ» його змісту, оскільки останній стосується не всього тваринного світу, а лише його частини - дикої фауни. Поняття «тваринний світ» є родовим і охоплює ряд самостійних об'єктів. У зв'язку з цим автор вбачає законодавче звуження зазначеного поняття внаслідок ототожнення його з сукупністю диких тварин.

2. У результаті поділу тварин на «шкідливих» та «нешкідливих» спостерігається споживацький підхід до природи, що вже на підсвідомому рівні формує негативне ставлення до хижаків. Проте в природі не існує «шкідливих» чи «корисних» тварин, такими вони можуть бути лише по відношенню до людини. Тому, на думку автора, використання такої категорії, як «шкідливі тварини», є вкрай нелогічним та екологічно некоректним. Внаслідок виділення із загального числа т.зв. «шкідливих тварин» останні виявляються приреченими на повне винищення.

3. У роботі доведено, що сьогодні багато представників домашньої фауни перебувають на межі вимирання. Відносини, пов'язані з охороною та раціональним використанням свійських тварин, також повинні знайти своє відображення в законодавстві України про тваринний світ, особливо стосовно їхньої охорони як носіїв генофонду. Крім того, оскільки генофонд сільськогосподарських тварин є національним надбанням, обґрунтовано доцільність розробки загальнодержавної програми «Збереження генофонду нечисленних порід сільськогосподарських тварин», що має передбачати заходи щодо збереження переважно аборигенних порід шляхом створення племінних підприємств і генетичних банків.

4. Законодавче регулювання охорони та використання тваринного світу в Україні здійснюється зараз через розгалужену систему нормативно-правових актів різної юридичної сили. Але, незважаючи на наявність численного правового матеріалу із зазначеного питання, автор констатує, що розвиток нормативно-правового забезпечення раціонального використання тваринного світу не був підкріплений системними науковими дослідженнями, що позначилось на темпах і напрямках правового регулювання відповідної сфери. Досліджуючи особливості правового забезпечення охорони та раціонального використання об'єктів тваринного світу як системного утворення, наголошується, що законодавство про використання об'єктів тваринного світу є комплексним, що гармонійно поєднує норми різних галузей права (екологічне, цивільне, адміністративне, кримінальне і т.д.).

5. На сучасному етапі значний інтерес становить дослідження міжнародно-правових документів, що регулюють використання та охорону тваринного світу без урахування території держави, на якій та чи інша тварина або вид перебувають. Огляд чинних міжнародних договорів показує, що вони охоплюють більшість основних проблем щодо забезпечення нормальних умов існування тварин. Доведено доцільність об'єднання міжнародних договорів щодо використання та охорони тваринного світу у дві групи: договори, спрямовані на використання та охорону флори й фауни в цілому, та договори, що регулюють використання та охорону певної популяції (вид, сімейство). Аналіз чинного міжнародно-правового регулювання охорони та використання тваринного світу та міжнародних актів, стороною яких є Україна, дає підстави стверджувати про відсутність однорідних, уніфікованих методів і процедур раціонального використання тварин. Саме тому, на думку автора, враховуючи кризову екологічну ситуацію, що склалася в світі і в Україні, варто звернути більшу увагу на укладання глобальних міждержавних угод із ефективними процедурами правореалізації, які б змогли охопити весь спектр проблем забезпечення сприятливих умов існування тварин, - з одного боку, і були б гнучкими в достатній мірі для врахування економічних, соціальних і культурних умов та потреб, - з іншого.

6. Аналіз законодавства про охорону навколишнього природного середовища вказує на можливість використання для його вдосконалення всіх форм його систематизації: інкорпорації, консолідації, кодифікації. Однак найбільш оптимальна систематизація законодавчих норм у відповідній сфері може бути досягнута тільки в процесі підготовки та прийняття Екологічного кодексу України як єдиного комплексного нормативно-правового акту, у якому будуть зосереджені не лише охоронні норми, але й інші, що мають відношення до регулювання раціонального використання природних ресурсів. При цьому правове регулювання охорони та використання об'єктів тваринного світу має скласти основу окремого розділу даного кодексу.

7. У систематизації чинного правового регулювання відносин щодо тваринного світу автор пропонує застосувати такий вид систематизації як консолідація, особливо на рівні підзаконного регулювання. Об'єднання підзаконних нормативно-правових актів у єдиний правовий документ дало б можливість зробити його більш доступним для всіх практичних працівників, що мають стосунок до цієї сфери, і підвищило б ефективність їх використання в правозастосовчій практиці. За таким же принципом пропонується здійснювати консолідацію еколого-правових норм, що містяться у підзаконних нормативно-правових актах з інших питань раціонального використання об'єктів правової охорони.

8. До юридичного поняття «використання об'єктів тваринного світу» входить не тільки діяльність із вилучення корисних властивостей відповідних об`єктів. Воно повинно враховувати й іншу діяльність, яка безпосередньо передує вилученню або створює умови для такого вилучення. Тобто, використання тваринного світу - це урегульована нормами права діяльність, яка полягає у вилученні та споживанні корисних властивостей відповідних об`єктів, а також діяльність, яка безпосередньо передує вилученню або створює умови для такого вилучення.

9. Аналізуючи норми Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», автор стверджує, що законодавчого закріплення набули природні права тварин, які мають забезпечуватися суб'єктами правовідносин - юридичними і фізичними особами шляхом утримання від порушень цих прав та дотримання правил поводження з тваринами, що виключають їх жорстокість.

10. На сучасному етапі в українській правовій системі склався інститут права власності на об'єкти тваринного світу, який за своєю юридичною сутністю істотно відрізняється від цивільно-правового інституту права власності на об'єкти матеріального світу. Чинне законодавство України про використання та охорону тваринного світу передбачає такі форми власності, як державна, комунальна та приватна (ст.4 Закону України «Про тваринний світ»). Разом із тим, автор вважає, що, по-перше, визнання комунальної власності порушує складну проблему правового обґрунтування переходу прав власності на об'єкти тваринного світу від одного суб'єкта до іншого, а по-друге, об'єкти тваринного світу в основному становлять суспільне надбання, тому до них недоцільно застосовувати таку форму власності, як приватна. На підставі викладеного пропонується законодавчо визнати виключну державну власність на тваринний світ і визначити обсяг повноважень з управління ним місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, а також фізичними і юридичними особами.

11. З урахуванням місця людини в природі, особливої ролі природних ресурсів у суспільному розвитку, відповідальності людини за збереження сприятливого стану навколишнього природного середовища в інтересах майбутніх поколінь необхідним є розвиток доктрини права навколишнього середовища в рамках концепції використання природних ресурсів як суспільного надбання. В роботі підкреслено, що ця концепція в практичному плані протиставляється концепції приватної власності на природні ресурси, у рамках якої багата людина або група багатих людей може купити (скупити) природні багатства й розпоряджатися ними у своїх інтересах.

12. Правомочності власника об'єктів тваринного світу мають певні особливості, зумовлені природою й властивостями живих організмів. До змісту права власності на об'єкти тваринного світу неможливо включити усі правомочності, які застосовуються при характеристиці права власності у загальнотеоретичному розумінні. Так, стосовно права володіння ці особливості зумовлені тим, що об'єкти тваринного світу перебувають у стані природної волі й у постійному русі, а тому до них практично неможливо застосувати право володіння. Тому для відповідних об'єктів необхідним є пошук іншої юридичної конструкції.

13. Обґрунтовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства України у сфері спеціального використання об'єктів тваринного світу, зокрема: а) щодо термінологічних суперечностей між поняттями «полювання» та «мисливство»; б) щодо використання об'єктів тваринного світу в наукових цілях та обов'язкового дотримання при цьому принципів біоетики, закріплених у міжнародних та національних документах, які обмежують і навіть забороняють проведення деяких експериментів на тваринах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Нечипорук Л.Д. Окремі аспекти правового регулювання об'єктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2006. - № 6. - С. 197-201.

2. Нечипорук Л.Д. Тварини як суб'єкти правовідносин / Л.Д. Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2007. - № 7. - С. 214-218.

3. Нечипорук Л.Д. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання об'єктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2007. - № 8. - С. 239-241.

4. Нечипорук Л.Д. Право власності на об'єкти тваринного світу /Л.Д.Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2008. - № 9. - С. 236-239.

5. Нечипорук Л.Д. Норми національного та міжнародного права щодо охорони та використання об'єктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Міжнародні відносини. - 2007. - № 1. - С. 166-169.

6. Нечипорук Л.Д. Тваринний світ як об'єкт використання та охорони / Л.Д. Нечипорук // Збірник матеріалів підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету, 22 лютого 2006 року, Ужгород: Ужгородський національній університет, юридичний факультет. - 2006. - С. 25-29.

7. Нечипорук Л.Д. Конституційне право на безпечне навколишнє середовище та права об'єктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Збірник матеріалів круглого столу, присвяченого Дню Конституції України, Ужгород: Ужгородський національний університет, юридичний факультет, Інститут держави і права країн Європи УжНУ. - 2007. - С. 70 - 73.

8. Нечипорук Л.Д. Реалізація норм Конституції України у сфері охорони та використання об'єктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Збірник матеріалів конференції, присвяченої Дню Конституції України. 28 червня 2008 року. Ужгород: Ужгородський національний університет, юридичний факультет. - 2008. - С. 51-54.

Размещено на Allbest.ru