Сучасний екологічний стан Литовської республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет психології

Кафедра педагогіки та психології

Практична робота

На тему: «Сучасний екологічний стан Литовської республіки»

Виконала: Алексієнко А.К.

Керівник: Голобородько К.К.

Дніпропетровськ 2014 рік

Зміст

Розділ 1. Загальні відомості

1.1 Природно-ресурсний потенціал

1.2 Характеристика населення країни

1.3 Найбільші міста і їх коротка характеристика

Розділ 2. Господарство Литовської республіки

2.1 Промисловість

2.2 Сільське господарство

Розділ 3. Охорона природи

Висновки

Список використаної літератури

Розділ 1. Загальні відомості

Офіційна назва - Литовська республіка (Lietuvous Respublika - литов. мовою, Republic of Lithuania - анг. мовою).

Географічне положення - розташована на північному сході Європи, на східному узбережжі Балтійського моря.

· На півночі Литва межує з Латвійською республікою (прояжність кордону 610 км.) на сході - з Білоруссю (протяжність кордону 724 км.).

· На південному заході з Калініградською обл. Російської Федерації (протяжність кордону 303 км.),

· На півдні на невеликому відрізку - з Польщею (протяжність кордону 110 км.).

· На заході природні межі Литовської республіки становить узбережжя Балтійського моря (протяжність 99 км.).

Зображення прапору та гербу Литовської республіки

Населення - 2979310 млн. осіб (2013 рік).

Столиця - Вільнюс (Vilnius) - 527930 тис. осіб (2013 рік).

Адміністративний поділ - 10 уїздів, які поділяються на 44 райони.

Площа: 65 301 км2.

Литва ділться на чотири великі етнографічні регіони:

· Аукштота (Верхня Литва, лит:Aukљtaitija, пол: Auksztota, біл: Аўкштота)

· Жмудь (Жемайтія, Самоґітія, Нижня Литва, лит: Ћemaitija, пол:Їmudџ, біл: Жмудзь )

· Сувальщина (лит: Suvalkija, пол: Suwalszczyzna, біл: Сувалкія)

· Дзукія (лит: Dzыkija, пол: Dzukija, біл: Дзукія)

П'ятим регіоном, який сьогодні часто відносять до Жмуті, можна вважати Малу Литву (лит: MaћojiLietuva, пол: MaіaLitwa, біл: Малая Летува ) або, як її ще називають, Клайпедський край (лит: Klaipлdoskraрtas, пол: KrajKіajpedzki).

Литовська республіка є членом ОБСЄ та ООН (з 1991 року), Ради Європи (з 1993), НАТО (з 2002), Європейського Союзу (з 2004), з 21 грудня 2007 року -- повноправний член Шенгенської угоди.

З 1 липня по 31 грудня 2013 року Литва була Головою Ради Європейського Союзу.

1.1 Природно-ресурсний потенціал Литви

Знаходиться на відрогах Східноєвропейської рівнини, сьогоднішній ландшафт сформувався в останній Льодовиковий період і носить рівнинний характер з невисокими моренами.

Ландшафти Литви: піщані дюни на Куршській косі

Найвища точка Литви зафіксована на південному сході країни, 23,5 км від Вільнюса (пагорб Юозапіне). Хоч Литва і не є великою країною, але серед її рівниннин вирізняють чотири ландшафтні зони -- Середньолитовську і Поморську низини, Жмудську і Віленську рівнини.

В Литві налічується 2 833 озера, величиною понад один гектар, та велику кількість менших, лісом вкриті 30 % території краю. Більшість озер і лісів розташовані на сході та півдні країни в Аукштоті (відомий національний парк «Аукштота») та Дзукії.

· Найбільше озеро -- Друкшяй (лит: Drыkрiai, біл: Дрисвяты) на кордоні Латвії, Литви і Білоруссі.

· Найглибше -- Таурагнас (лит: Tauragnas, 61 м).

· Найдовше -- Асвея (лит: Asveja, протяжність 30 км) коло містечка Дубінґяй.

На території Литви є також 758 річок, довжиною більше 10 км. Судноплавними є лише 600 км від загальної довжини рік.

· Найбільша річка - Неман (лит: Nemunas, біл: Нёман).

Болота на початку століття займали близько 6% території Литви. Найбільш болотистим місцем була дельта Німану - вони займали приблизно 25% її площі. В даний час більш половини заболочених територій осушене і перетворено в луги і пасовища.

Литва знаходиться в зоні хвойних і змішаних лісів, що займають 28% території республіки. Соснові ліси складають 38% усієї зайнятої лісом площі.

Широколистяні ліси існують тільки на невеликих ділянках родючих ґрунтів в областях м'якого морського клімату.

Ліси розподілені нерівномірно. На піщаних рівнинах вони займають 70% площі, а на слабко дренованих вододілах глинистих рівнин - до 50%. Великі ліси часто називають терміном «гиря» по назвах прилеглих населених пунктів, наприклад, Дайнавос-гиря. Площі 15 лісових масивів займають близько 100 км2.

У Литві панує помірний клімат, на узбережжі - м'який морський, а в центральній частині і на сході - континентальний. Освіжаюче "дихання" Балтики відчувається на території всієї країни. Влітку тут немає виснажливої жари, а взимку - сильних морозів.

Зима триває з грудня по лютий, сніг лежить не більш трьох місяців. Літня температура встановлюється звичайно в другій половині травня і тримається до кінця серпня. Весна й осінь характеризуються затяжними дощами.

охорона природа ресурсний населення

1.2 Характеристика населення Литви

У Литві проживає понад 3.5 млн. чоловік. 66% населення зосереджено в містах, що обумовлено розвитком промисловості. Найбільші міста: Вільнюс, Клайпеда, Шяуляй, Каунас і Панявежіс. У республіці мається велика кількість невеликих міст і селищ міського типу з населенням не більш 50 тис. чоловік. Середня щільність населення складає 55 чоловік на км2. Щільність сільського населення майже в 3 рази менше. Найбільш заселеними є південь і захід республіки. 80% населення - литовці. Близько 9% - росіян, 8% - поляків, інші представлені вихідцями з інших народів (білоруси, євреї, цигани, латиші й ін.). Чисельність населення збільшується повільно, тому що природні приріст населення невеликий - 5 чоловік на 1000 жителів. В даний час ріст чисельності населення знижений через міграцію в Росію і республіки СНД. Середня литовська родина складається з 3 чоловік. Це зв'язано з традиційно високим рівнем життя. Працездатне населення республіки складає приблизно 52%. Через широке впровадження автоматизації і механізації на підприємствах останнім часом відбувається міжгалузевий перерозподіл працівників на користь невиробничої сфери (у її галузях зайняте близько 25% працюючих).

1.3 Найбільші міста і їх коротка характеристика

Вільнюс (колишній Вільно, Вільна), столиця Литви, на р.Наріс (Вілія). 514 тис. мешканців. Залізничний вузол. Провідні галузі промисловості міста: машинобудування (приладобудування, електро-технічне, верстатне, інструментальне) і металообробка; розвинуті хімічна і легка промисловості, харчова. 6 вузів ( в т.ч. університет з 1579 р.). 5 театрів, 7 музеїв. Серед архітектури: залишки Верховного замку (14-15 ст.), Старе місто з будівлями 17-18 ст., церква Онос (16 ст.), П'ятеро ір Повіло (17 ст.), кафедральний собор і ратуша (18 ст.).

Каунас (до 1917 р. офіційна назва Ковно), місто, районний центр. Порт на р.Нямунас (Неман), при впаданні в нього р.Наріс. 389 тис. мешканців. Залізничний вузол. Розвивається машинобудування (виробництво верстатів, електромоторів, телевізорів та ін.) і металообробка, легка (текстильна, трикотажна та ін.), харчова, поліграфічна, хімічна промисловості. Розміщена Каунаська ГЕС. 5 вузів. 8 музеїв ( в т.ч. художній музей ім М.К.Чюрльоніса). 3 театри. З архітектури цікавість складають Замок (13-17 ст.), костел Вітауто (15 ст.) та ін.

Розділ 2. Господарство Литовської республіки

2.1 Промисловість

Основу промисловості Литви складають 580 підприємств. Основу індустріального розвитку республіки складають промислові об'єднання в області енергетики, машинобудування і металообробки, а також хімії. У Литві виробляється весь спектр будівельних матеріалів (цемент, шифер, гравій, цегла і т.д.). Оскільки значна територія республіки зайнята лісовими масивами, добре розвита лісова і деревообробна промисловість.

Близько 2/3 промислової продукції виробляється в п'ятьох найбільших містах, перерахованих вище. Енергетичні ресурси Литви невеликі; великих рік ні, тому на частку ГЕС приходиться лише мала частина вироблення електроенергії. Велика частина вироблюваної електроенергії приходиться на ТЕС. Майже все паливо ( в основному мазут і природний газ ) увозиться з-за кордону ,тому що своїх родовищ нафти і газу в Литві немає. Також як паливо використовується торф, що добувається в республіці.

На території Литви знаходиться 130 підприємств цієї галузі. Машинобудування є спеціалізованим; тут виробляються верстати, устаткування, прилади, вироби електротехнічної, електронної, радіоелектронної промисловості. Електротехнічна промисловість спеціалізується на виробництві електродвигунів малої і середньої потужності. Великим верстатобудівним підприємством є завод «Жальгеріс»; основні центри верстатобудування - Вільнюс і Каунас. Вільнюський завод свердлів є одним з найбільших підприємств цього профілю в Європі. Також розвите машинобудування і суднобудування.

Основні напрямки розвитку хімічної промисловості - виробництво мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, пластмас для машинобудування. Центрами виробництва мінеральних добрив є міста Кедайаняй і Йонава. Тут роблять суперфосфат, аммофос, сірчану кислоту, фосфорну кислоту й ін.

На основі хімічної промисловості розвивається фармацевтична промисловість, що спеціалізується на виробництві різних засобів для ін'єкцій.

Цю галузь формують близько 120 великих підприємств. У республіці існують 8 великих м'ясопереробних комбінатів, що поставляють продукцію не тільки на внутрішній ринок, але й у республіки СНД.

Молочна промисловість представлена 5 великими молочними комбінатами.

Основні рибопереробні підприємства знаходяться в Клайпеді. Вони роблять рибні консерви, копчену і солену рибу, кулінарні вироби.

Через невеликі розміри республіки в останні роки одержав розвиток автомобільний транспорт. Він дозволяє здійснювати доставку за принципом «від дверей до дверей». Велику роль тут грають вантажні автомобілі середнього класу (вантажопідйомність до 5 тонн). Пасажирські перевезення в Литві виробляються по 498 міжміських маршрутах.

Залізничний транспорт із недавнього часу здійснює тільки транзитні перевезення з Росії в Калінінградську область. Активно використовується залізнична вітка, що з'єднує Північно-Захід Росії і країни Балтії з Польщею. Загальна довжина залізниць не перевищує 2000 км.

Окрему велику роль у житті Литви грає морський транспорт. Литовські порти обслуговують потреби не тільки республіки, але і сусідніх регіонів у Росії і Білорусії. Найбільший порт - Клайпеда, усього в Литві мається близько 40 морських портів. Транзит через литовські порти приносить великий доход у бюджет держави.

2.2 Сільське господарство

У сільському господарстві зайняте близько 20% працездатного населення республіки. Сільськогосподарський угіддя займають близько 50% території республіки, орні площі займають близько 40%. Виробляється меліорація земель, осушення боліт.

Під зернові культури зайнято більш половини посівних площ (близько 1.2 млн га). Найбільші площі відведені під ячмінь. Також вирощують озиму пшеницю, овес, бобові. Частина землі відведена під вирощування льону і цукрового буряка. Картопля вирощується практично у всіх районах Литви. Великі простори займають посіви кормових культур, багаторічних і однолітніх трав. Під суспільні сади відведене близько 50 тис. га. Основні культури - районовані сорти яблунь, вишень і зливши.

Основні напрямки у тваринництві - молочне скотарство і беконне свинарство. Птахівництво спеціалізоване і сконцентроване - побудовано 5 великих птахофабрик.

Оскільки значну частину Литви займають озера і штучні водойми, то розвиток рибництва отримало широке поширення. Як основні види розводять дзеркального коропа, карася, ляща. У ріках і озерах у достатку водяться прісноводні раки, що у великій кількості вивозяться в Росію. У приморських населених пунктах активно діють рибальські кооперативи і приватні підприємства, орієнтовані на вилов оселедця і кільки.

Розділ 3. Охорона природи

Державні парки Литви - особливо управляються державою території, в яких забезпечується охорона ландшафтів і цінностей культурної спадщини в Литві.

У сучасній Литві налічується 35 національних парків охорони природи та культури. У їх мети входять збереження природної та культурної спадщини країни, ландшафтного та біологічного різноманіття, створення умов для доступу до них, розвиток рекреаційної діяльності, зокрема, пізнавального і сільського туризму. Порядок заснування національних парків та визначення їх меж встановлений Законом про охоронюваних територіях (1993, поправки 2001).

Аукштайтский національний парк -- це національний парк на північному сході Литви, в 100 км. на північ від Вільнюса. Це найстаріший з литовських національних парків, був заснований в 1974 році. Спочатку він був названий Національним парком Литовської РСР, щоб підкреслити, що це перший подібний парк в республіці. У 1991 році були засновані ще 4 парення і всі парки були названі по етнографічних назвах регіонів Литви. Тоді парк отримав назву Аукштайтського.

Територія парку складає 405,7 км.?. Близько 50 % площі доводиться на Ігналінський район. На Утенський і Швенченський райони доводиться по 25 %.

Близько 2,1 % території складає зона, що строго охороняється. У цю зону доступ можливий лише у супроводі службовця парку.

У парку зустрічаються 64 види рослин, 8 видів грибів, 48 видів птиць, які включені в Червону книгу Литви. Парк славиться своєю біорізноманітністю -- 59 % всіх видів рослин, що зустрічаються в Литві, можна відшукати в парку, який займає менше 1 % території країни.

Дзукийський національний парк -- національний парк в Дзукиі, на півдні Литви, був заснований в 1991 році для збереження соснових лісів, природного ландшафту і сіл регіону. Територія національного парку займає приблизно 550 км.? уздовж берегів Німану. Велика частина території парку (близько 95 %) знаходиться у Варенськом районі, крім того, в Алітусськом районі -- близько 4 %, у Лаздійськом -- близько 1 %. Адміністративний центр парку розташований в Марцинконісе, а іншим важливим містом на території парку є Мяркине.

Дзукийський парк -- найбільша природна зона, що охороняється, в Литві. Всіляка річкова система, від дрібних річок до найбільшої водної артерії Литви -- Німану. Інші помітні річки, що протікають через територію парку, -- річки Ула і Мяркис. Клімат в парку більш континентальний, ніж в останній частині країни. Найбільш характерні приклади ландшафту -- масиви дюн в Марцинконісе, Линяжярісе, Грібаулії і Шунупісе.

У парку працює близько 200 чоловік, територія парку розділена на 10 леснічеств. Парк полягає в Асоціації прибалтійських національних парків і у Федерації європейських національних парки.

Висновки

Литва -- незалежна суверенна держава, одна з країн побережжя Балтійського моря з прекрасними піщаними пляжами, чистим повітрям, барвистими пейзажами, великою кількістю історичних і архітектурних пам'ятників.

Литовська республіка розташована на західній околиці Східно-європейської рівнини. По Балтійському морю пролягає найкоротша дорога до Швеції і Данії. На півночі країни проходіт найпротяжніший сухопутний кордон з сусідньою Латвією. На сході і південному сході примикає Білорусія, на півдні -- Польща, а на південному заході -- область Калінінграда Росії. Столиця Литви -- Вільнюс. Інші крупні міста: Каунас, Клайпеда, Шауляй, Паневежіс. Територія держави складає 65 300 км2, населення - близько 3,6 млн. жителів.

Головна річка -- Німан. Велику частину території займає низовинна рівнина, горбиста на заході і сході. Клімат в Литві типовий для помірних широт, підпорядкований сирому повітрю Атлантики. Із заходу на схід переходить від морського до континентального.

Одним з найважливіших природних ресурсів є янтар, так само є запаси торфу і будівельної сировини. 25% територій країни займають змішані сосново-ліственниє ліси, 17% - луги і пасовища, 7% - болота. Природа охороняється, створені заповідники і національні парки. Литовська земля рясна водами, в країні густа мережа річок і озер .

Список використаної літератури

1. Географічна енциклопедія. - К., 2000.

2. Країни світу. Довідник. - К., 2001.

3. http://ru.osvita.ua/vnz/reports/geograf/23497/

4. http://ru.wikipedia.org

5. http://svit.ukrinform.ua/Litva/litva.php

6. http://tangotravel.com.ua/country/country_id/Litva/?page=base

7. http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/z_info/lit/1695.html

8. http://znaimo.com.ua/

Размещено на Allbest.ru