Екологічні (екологозалежні) хвороби

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

"Екологічні (екологозалежні) хвороби"

Студента 1-5- ГРБТ НУХТ

ГАЛКЕВИЧА ЯРОСЛАВА РОМАНОВИЧА

ВСТУП

Основною причиною сучасної екологічної кризи є саме кількісна експансія людського суспільства, високий рівень та швидке нарощування сукупного антропогенного навантаження на природу.

Суспільне здоров'я - це інтегральна характеристика всієї сукупності індивідуальних рівнів здоров'я членів суспільства, яка характеризує імовірність досягнення ними максимального рівня здоров'я і творчої активності протягом максимально можливої тривалості життя, а також життєздатність усього суспільства в умовах соціально-економічного й екологічного розвитку. Для характеристики суспільного здоров'я користуються негативними показниками (захворюваність, смертність, інвалідність тощо), які відображають лише умовну негативну характеристику і розраховуються за певний період (частіше за рік) відносно певної кількості населення (як правило, на 100 тисяч осіб). Захворюваність населення - це показник, який характеризує вплив навколишнього середовища на людину. Статистичні показники захворюваності не зажди достовірні, а показники смертності, навпаки, більш достовірні, оскільки ґрунтуються на випадках смерті кожної окремої людини, які обов'язково реєструються.

Серед показників нездоров'я населення виділяються такі, поширення яких певним чином залежить від стану навколишнього середовища. Вони називаються екологозалежними і за своїм характером вияву можуть бути випадковими та невипадковими. За ступенем залежності від якості навколишнього середовища невипадкові екологозалежні захворювання поділяють на такі види:

індикаторна патологія, яка характеризує високий ступінь залежності здоров'я від якості навколишнього середовища (профзахворювання, онкологічні захворювання, вроджена патологія, генетичні дефекти, алергії, токсикози, ендемічні захворювання тощо);

екологічно залежна патологія, що характеризує середню залежність від якості навколишнього середовища (загальна та дитяча смертність, хронічний бронхіт і пневмонія у дітей, загострення основних захворювань серцево-судинної і дихальної систем та ін.);

помірний ступінь залежності від якості навколишнього середовища (патологія вагітності, захворювання з тимчасовою втратою працездатності, хронічний бронхіт і пневмонія у дорослих, основні захворювання серцево-судинної системи тощо).

випадкова патологія виникає внаслідок зовсім інших причин. Випадковою патологією можна вважати травматизм, інфекційні захворювання, спричинені випадковими контактами людини зі збудниками хвороб і, як наслідок, виникнення захворювань.

ВПЛИВ КЛІМАТИЧНИХ ФАКТОРІВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

екологічний захворювання канцероген алерген

Температура - один із важливих абіотичних факторів, що впливає на всі фізіологічні функції живих організмів. Температура на земній поверхні залежить від географічної широти і висоти над рівнем моря, а також пори року. Яке значення має температура навколишнього середовища у житті людини? На ранніх етапах історичного розвитку температурний чинник відігравав важливу роль у виборі місць поселення людей. Тепер людина певною мірою незалежна від негативних впливів довкілля. Та, незважаючи на це, температурний чинник зберігає своє значення й досі. Про це свідчить залежність густоти населення від середньорічної температури конкретної географічної зони. Мінімальні сезонні коливання температури в тропічних зонах дуже сприятливі для життя. У північних районах народонаселення зростає переважно за рахунок збільшення міст, де є умови для часткової ізоляції людини від несприятливих впливів навколишнього середовища

За надмірно високої температури повітря пригнічується фізична активність людей, збільшується ймовірність захворювань серцево-судинної системи та нирок. Низька температура сприяє розвитку запалень органів дихання та ревматизму. Вважається, що низька температура при відносній вологості повітря, меншій за 50 %, сприяє виживанню та поширенню вірусу грипу. Особливо небезпечні раптові коливання температури, адже вони спричинюють порушення діяльності серцево-судинної системи, психічні розлади. Вплив температури значно посилюється в умовах підвищеної вологості.

Наприклад, у людей, які пристосувалися до вологого, холодного клімату й кисневої недостатності Півночі, також підвищений газообмін, високі вміст холестерину в плазмі крові та мінералізація кісток скелета, значно більший шар підшкірного жиру (який виконує функцію теплоізолятора). Проте не всі люди мають однакову здатність до адаптації. У деяких осіб в умовах Півночі захисні механізми й адаптивна перебудова організму можуть спричинити дезадаптацію - низку патологічних змін, які називають «полярною хворобою».

Атмосферний тиск. Зміни атмосферного тиску позначаються на стані здоров'я, насамперед тих людей, які хворі на артрити й артрози (захворювання, що супроводжуються болями у суглобах). Одним з виявів впливу атмосферного тиску є гірська хвороба. На висоті, починаючи приблизно з 3000 м, через зниження парціального тиску газів гемоглобін недостатньо насичується киснем і розвивається гіпоксія (кисневе голодування). При цьому з'являються задишка, кволість, пришвидшується серцебиття, іноді людина непритомніє. На більших висотах (понад 5000 м) може розвинутися набряк легенів, а внаслідок гіпоксії мозку - навіть кома. Гірська хвороба частіше уражає людей нетренованих, особливо тих, хто зловживає спиртними напоями.

Великі та швидкі перепади атмосферного тиску можуть спричинити кесонну хворобу, пов'язану також з раптовими змінами парціального тиску газів у крові і "кипінням" у судинах азоту.

Пухирці азоту, що при цьому виділяються, можуть закупорити капіляри та викликати непритомність і навіть смерть. Кесонна хвороба найчастіше розвивається у аквалангістів і водолазів, якщо вони порушують правила підйому на поверхню.

Клімат . Як впливає на організм людини гірський клімат? Одним із складних районів проживання людини в екологічному відношенні є високогір'я. Головними абіотичними факторами, що впливають на організм, у цих регіонах є зниження парціального тиску атмосферних газів, зокрема кисню, та середньодобової температури, підвищення сонячного випромінювання. Деякі міста розташовані на значній висоті над рівнем моря: Мехіко -2277 м, Аддис-Абеба - близько 2000 м. На великій висоті розташовано багато сільських поселень у Гімалаях, на Кавказі, Памірі та в інших місцях. Популяції людей, які здавна живуть в умовах високогір'я, мають ряд адаптивних пристосувань. Так, у крові індіанців Перуанських Анд (які живуть і працюють на висоті близько 4000 метрів) підвищені вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів (до 8-Ю12 у 1 л крові).

Не кожна людина, яка потрапила в умови гірського клімату, може подолати вплив цих факторів. Це залежить від її фізіологічних особливостей та тренованості організму. Якщо адаптації не відбулося, у людини внаслідок падіння парціального тиску кисню розвивається так звана гірська хвороба. Її спричинює нестача кисню (гіпоксія) в тканинах організму. У разі раптового переміщення (літаком) людини у високогірні райони (понад 3000 м) розвивається гостра форма гірської хвороби: спостерігаються задишка, слабкість, підсилення серцебиття, запаморочення, головний біль, пригнічений стан. Подальше перебування людини у таких умовах може призвести до смерті.

Вітри. На нервову систему людини та її психічний стан істотно впливають вітри. Через поривчасті і жаркі суховії частішають випадки ненормальної поведінки людей. Багатьох людей уражає так звана "фенна" хвороба, коли за 1-2 дні до початку вітрів у крові І тканинах збільшується вміст біологічно активної речовини серотоніну, яка впливає на передавання нервових імпульсів.

ВПЛИВ ХІМІЧНИХ ФАКТОРІВ. ОТРУЄННЯ (ТОКСИКОЗИ)

Однією з найпоширеніших реакцій організму на вплив антропогенних факторів є отруєння (токсикози). Вони розвиваються внаслідок надходження в організм тих чи інших речовин-токсикантів у небезпечних концентраціях. Найбільш поширеними токсикантами (за частотою захворювань) є отрутохімікати, нітрати, важкі метали, промислові і побутові хімічні речовини.

АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ

Алергія - це стан підвищеної чутливості організму до певних речовин, які називають алергенами. Унаслідок контакту з алергеном знижується імунітет організму і можуть розвинутися різні захворювання, насамперед дерматит (запалення шкіри), бронхіальна астма, набряки, ураження слизових оболонок внутрішніх органів. Як правило, припинення контактів з алергеном веде до одужання. Алергенами можуть бути шерсть тварин, пір'я подушок, пилок рослин, лікарські засоби, продукти харчування, численні речовини природного й штучного походження, вироби побутової хімії.

ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ

Велику групу екологозалежних захворювань становлять злоякісні пухлини; найнебезпечнішим з яких є рак. Такі пухлини характеризуються необмеженим ростом, не контролюються гормонами і нервовою системою, здатні утворювати метастази - нові пухлини на здорових тканинах і здебільшого призводять до смерті. Речовини, які сприяють розвиткові злоякісних пухлин, називають канцерогенами. Найпоширенішими канцерогенами є бензопірен, бензол, фенольні сполуки, вінілхлорид, сажа, смоли, мінеральне масло. Канцероген (від лат. cancer - рак, gen - утворення, створення) - це речовина або фізичний агент, які пригнічують еритроцити крові і сприяють розвитку злоякісних утворень. Наприклад, бензопірен - поліциклічний ароматичний вуглеводень, який міститься в кам'яновугільній смолі, тютюновому димі, забрудненому повітрі великих міст, особливо на великих магістралях і поблизу заправних станцій, у ґрунті, сирій нафті. Виділяється під час переробки нафтопродуктів, викидається в атмосферу з автомобільними викидами, утворюється під час усіх способів спалювання твердого і рідкого палива, практично всіх пожеж, виділяється при виверженнях вулканів, продукується на кожній кухні під час високотемпературної обробки їжі (смаження, копчення тощо). Ця речовина може потрапляти в організм людини всіма можливими способами (не тільки з повітрям, їжею, а й безпосередньо через шкіру). Бензопірен - дуже сильний мутаген і канцероген, є одним з найнебезпечніших вуглеводнів, для якого немає порогових концентрацій - він є загрозою для здоров'я у будь-якій кількості. Спроби організму знешкодити бензопірен призводять до утворення іншої, ще більш токсичної речовини, спроможної безпосередньо ушкоджувати ДНК.

Якщо бензопірен найчастіше спричинює рак легенів, то бензол і феноли - лейкоз (рак крові), вінілхлорид - рак печінки, сажа, смоли, мінеральне масло - рак шкіри. Сьогодні відомо близько 60 хімічних канцерогенів і два фізичних - ультрафіолетове випромінювання та іонізуюча радіація.

ВПЛИВ МУТАГЕННИХ ФАКТОРІВ

Спадкові хвороби пов'язані з виникненням мутацій, тобто ушкодженнями ДНК чи хромосом. Генетичні ушкодження зазвичай успадковуються лише тоді, коли мутація відбувалася в статевих клітинах. Такі мутації спричинюють безпліддя, призводять до народження мертвих дітей, дітей із фізичними чи розумовими вадами. Фактори, які викликають мутації, називають мутагенами. Переважна більшість канцерогенів також мають мутагенні властивості. Протягом життя людина постійно стикається з мутагенними чинниками середовища, що мають генотоксичну дію. Це пестициди, деякі сільськогосподарські отрутохімікати, деякі хімічні сполуки побутового призначення та ін. Завдяки великій кількості синтезованих ксенобіотиків та успіхам біотехнологічних процесів, особливого значення набуває мутагенна забрудненість продуктів харчування.

Ксенобіотики - це чужорідні для біосфери хімічні речовини, що природно не синтезуються, не можуть асимілюватись організмами, внаслідок чого не беруть участі у природному кругообігу речовин, тому накопичуються у зовнішньому середовищі (наприклад, пластмаси, пестициди, мінеральні добрива, мийні засоби, радіонукліди, синтетичні барвники та ін.). Потрапляючи у навколишнє природне середовище, вони можуть викликати алергічні реакції, загибель організмів, мутації, знижувати імунітет, порушувати обмін речовин, а також хід процесів у природних екосистемах до рівня біосфери в цілому.

На сучасному етапі розвитку промисловості й сільського господарства найбільшої уваги потребують чотири групи ксенобіотиків - як забруднювачів харчових продуктів і навколишнього середовища: сполуки важких металів і миш'яку; пестициди; нітрати , нітрити та нітрозаміни; антибіотики. Висока потенційна небезпека забруднення сполуками важких металів І миш'яку значною мірою пов'язана з їх здатністю до акумуляції (нагромадження). Сполуки важких металів і миш'яку, що містяться у харчових продуктах, виявляють токсичну дію головним чином за рахунок своїх іонів, які міцно і на тривалий час зв'язуються із сульфгідрильними групами білків, порушуючи цим відповідні функції організму людини. Зв'язуючись, сполуки важких металів і миш'яку в організмі накопичуються.

На фоні радіаційного навантаження, зростання рівнів шуму та електромагнітних випромінювань вплив ксенобіотиків посилюється. Це виявляється в підвищенні розповсюдженості генетичної патології серед населення. Ефективність хімічних мутагенів зумовлена їх фізико-хімічними особливостями, стійкістю у середовищі, ступенем проникнення в клітину і доступністю до геному. Хімічні мутагени мають велику проникну здатність і викликають переважно генні мутації.

ПРИКЛАДИ ЗАХВОРЮВАНЬ

Хвороба «минамата» 1953 р. -- захворювання людини і тварин, викликаного сполуками ртуті. В організм людини ртуть потрапляє з морепродуктами ( риба, кальмари, креветки), у яких вміст ртуті може перевищувати норму.

Так, така риба може містити 50 мг/кг ртуті; причому за умови вживання такий риби для харчування, викликає ртутне отруєння, як у сирої рибі міститься 10 мг/кг. Хвороба проявляється у вигляді нервово-паралітичних розладів, головного болю, паралічу, слабкості, втрати зору й навіть можуть призвести до смерті.

Хвороба «ітай-ітай» 1967р. -- отруєння людей, викликане вживанням для харчування рису, що містить сполуки кадмію. Це травлення може викликати в людей апатію, ушкодження нирок, розм'якшення кісток і навіть смерть. У людини кадмій переважно накопичується в нирках та печінці до 200 мкг/г. Ознаки даної хвороби фіксуються у багатьох регіонах земної кулі, в довкілля надходить значну кількість сполук кадмію.

Джерелами є: спалювання викопного палива на ТЕС, газові викиди промислових підприємств, виробництво мінеральних добрив, барвників, каталізаторів тощо. До характерних «кадмієвих» хвороб городян відносяться: гіпертонія, ішемічна, хвороба серця, ниркова недостатність.

Хвороба «юшо» у Японії 1968 р.-- отруєння людей поліхлорбіфенілами (ПХБ) з холодильників. Спочатку загинуло близько 100 тис. курей, а невдовзі люди з'явилися перший симптом отруєння. Це виявилося у зміні кольору шкіри, зокрема потемніння шкіри в дітей, народжених від матерів які постраждали від отруєння ПХБ. Пізніше знайшли важкі поразки внутрішніх органів (печінки, нирок, селезёнки) та розвиток злоякісних пухлин.

Йоккаїтська астма 1960 р. від викидів оксиду сірки. Страждають легені, шлунок.

Хвороба Кашина-Бека (уровська хвороба, ендемічна деформація) зустрічається в Китаї (хворіють близько 2 млн людей, понад 30 млн проживають у ендемічних районах), на Далекому Сході, в Приамур`ї, Читинській області. Захворювання частіше розвивається у дітей 5-13 років та проявляється множинними дегенераціями та некрозом суглобового хряща, м`язовою дистрофією, затримкою росту, деформаціями скелета.

Хвороба Кешана (тяжка форма селенодефіциту) проявляється гострою та хронічною кардіоміопатією, галопуючим ритмом серця, аритмією, фіброзними змінами міокарда. Захворювання поширене у сільських районах з низьким вмістом селену у навколишньому середовищі. Клінічна картина цього захворювання включає гостру чи хронічну кардіоміопатію, аритмію, фіброзні зміни міокарда.

Смертність у минулому становила 80%, на сьогодні, при своєчасно початому лікуванні, перебуває на рівні 13-40%. У 95% випадків страждають діти, що проживають у сільській місцевості

Акродинія (хворі кінцівки, рожева хвороба, хвороба Свіфта, хвороба Флеєра, полінейропатична еритродермія) - захворювання, обумовлене повторними діями ртуті. Супроводжується дегенеративними змінами ЦНС, хроматолізисом клітин головного мозку та мозочка. Клінічні прояви включають в себе ішемію, ціаноз пальців, підвищену пітливість, піодермію. Можлива гангрена пальців.

Екозалежна алопеція спостерігалася у м. Чернівцях у серпні-листопаді 1998 р. Постраждали діти у віці від 6 міс. до 15 років. Клініко-лабораторна картина мала такий вигляд. Спостерігалися алопеція (88%), ураження дихальних шляхів (63%), підвищена збудливість (22%), порушення сну, відчуття страху, зоологічні галюцинації, деліриозний синдром, шкірно-трофічні порушення (12%), еозинофілія, мікроцитоз, нейтропенія, зсув лейкоцитарної формули вліво (77%).

Хвороба «жовті діти» -- хвороба з'явилася результату знищення міжконтинентальних балістичних ракет, що призвело викидання в довкілля токсичних компонентів ракетного палива: НДМГ (несиметричний диметилгідразин чи гентил) і азотний тетраоксид, обидва ставляться до першого класу небезпеки. Ці сполуки дуже токсичні потрапляють до організму людини через шкіру, слизові, верхні дихальні шляху, шлунково-кишкового тракту.

Почали народжуватися діти з вираженими ознаками жовтяниці. У 2-3 рази зросла захворюваність новонароджених. Зросло число новонароджених дітей у поразкою центральної нервової системи. Зросла дитяча смертність. З- за викиду цих речовин з'явилися шкірні «опіки» -- гнійничкові захворювання що можуть з'явитися після купання місцевих ріках, походу ліс, безпосереднього контакту оголених ділянок тіла з грунтом та інших.

«Чорнобильська хвороба» -- викликається впливом радіонуклідів на організм людини, викинутих у вибуху четвертого реактора Чорнобильською АЕС. Викид радіоактивні речовини становив 77 кг. Площа забруднення становить близько 160 тис. км2, від радіації постраждало близько 9 млн. людина. До складу радіоактивних опадів ввійшло близько тридцяти радіонуклідів як-от: криптон-85, йод-131, цезій-137, плутоній-239. Більше небезпечним їх виявився йод-131, з гаком періодом піврозпаду. У місцевого населення відзначалися симптоми «Чорнобильської хвороби»: біль голови, сухість в роті, збільшення лімфовузлів, онкологічні пухлини гортані і щитовидної залози.

Також у районах жертв аварії на Чорнобильською АЕС підвищилася захворюваність сердцево - судинної системи, почастішали спалахи різних інфекцій, значно знизилися показники народжуваності. Частота мутацій серед дітей збільшилася 2,5 разу, аномалії зустрічалися в кожної п'ятої новонародженого, приблизно третину дітей народжувалися з порушенням психіки.

Збільшення частки якості довкілля у погіршенні стану здоров'я населення властиве регіонам, де відбувається екстенсивне зростання промислового виробництва. Тільки поєднання методів генетичної токсикології та епідеміологічної генетики допоможе у вирішенні теоретичних завдань медичної екології та екології людини, зможе обґрунтувати профілактичні програми захисту геному людини від згубних впливів навколишнього середовища.

Размещено на Allbest.ru