Соціальні та екологічні особливості стану аґроекосистем (на прикладі полтавського реґіону)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальні та екологічні особливості стану аґроекосистем (на прикладі полтавського реґіону)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Головними факторами, що впливають на розвиток сучасної цивілізації, є соціальні, екологічні та економічні аспекти, які забезпечують стабільне функціонування аґроекосистем.

Сучасний кризовий стан аграрного сектора України, у тому числі й Полтавського реґіону, погіршення природних основ соціально-економічного розвитку, екологічних умов життєдіяльності сільського населення внаслідок поширення деґрадаційних процесів, забруднення атмосферного повітря й водних ресурсів зумовлюють потребу істотних змін у господарській діяльності людини та підвищенні рівня екологічної свідомості.

Не зважаючи на вагомий науковий внесок у розв'язання проблем оптимального функціонування аґроекосистем на засадах сталого розвитку таких вчених як В.В. Докучаєв (1954), В.І. Вернадський (1989), М.Ф. Реймерс (1994), Г.О. Білявський (1995), А.Д. Урсул (1995), В.В. Медведєв (1997), М.М. Мойсеєв (1998, 2007), В.І. Данилов-Данільян (2000), М.М. Кисельов (2000), В.Л. Мельник (2001), С.Ю. Булигін (2001), А.Г. Шапар (2001), Б.М. Данилишин (2001), О.Г. Тараріко (2002), В.О. Шевчук (2002), В.П. Патика (2002), Л.С. Гринів (2002), О.І. Фурдичко (2005), М.О. Клименко (2007) та ін., залишається мало дослідженим питання впливу соціальних факторів на закономірності змін в аґроекосистемах та їх роль у збалансованому розвитку країни.

Надзвичайно важлива й актуальна проблема, яку всебічно проаналізовано у дисертації, - засоби і шляхи підвищення екологічної культури й освіти (питання наведено у працях Г.О. Білявського (2004), В.С. Крисаченка (1996), Г.Г. Філіпчука (2002), М.М. Моісеєва (2001), О.В. Мудрака (2002)) задля формування екологічної свідомості населення, як важливого соціально-екологічного фактора функціонування аґроекосистем.

Вивчення впливу соціальних факторів на зміни в аґроекосистемах зумовило вибір теми, її актуальність та завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Автор є співвиконавцем наукової програми Полтавської державної аграрної академії «Розробка технології вирощування екологічно чистого високоякісного зерна для виробництва продуктів дитячого дієтичного харчування» (№ДР 0198U007120) та наукової тематики лабораторії агроекологічного моніторингу Полтавської державної аграрної академії, які виконують у контексті «Порядку денного на ХХІ століття» й програми «Україна ? 2015. Цілі розвитку тисячоліття».

Мета і завдання дослідження. Мета досліджень ? встановлення особливостей соціального та екологічного стану аґроекосистем Полтавського регіону.

агросистема сільський екологічний

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету й завдання, наукову новизну і практичне значення дослідження, коротко викладено їх зміст.

1. Соціально-екологічні аспекти функціонування аґроекосистем.

У розділі наведено критичний огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень у соціально-екологічній сфері та галузі використання аґровиробничого потенціалу сільськогосподарських земель. Проаналізовано наукові основи концепції аґроекологічного районування територій, нормативно-правове регулювання соціальних відносин в аграрному секторі та основні положення переходу України до екологічно збалансованого розвитку. Доведено, що екологічна освіта як компонента соціоекологічних факторів, істотно впливає на збалансований розвиток аґроекосистем.

2. Об'єкти, умови, методи та методики досліджень.

Характеристика сучасних географічних та соціально-екологічних умов Полтавської області. Полтавська область розташована в центральній частині Лісостепової зони України. Загальна площа (станом на 1.01.2008) -28,75 тис. км², тобто 4,6% площі України. Населення становить 1540,5 тис. осіб, з яких 926,2 тис. мешкають у міських поселеннях, 614,3 тис. - у сільській місцевості. Адміністративно-територіальний поділ області включає 5 міст обласного підпорядкування і 25 сільських районів. Із загальної площі Полтавської області (2875,1 тис. га.), сільськогосподарські землі займають 2236,85 тис. га, сільськогосподарські угіддя - 2178,6 тис. га, із них орні землі становлять 1769,5 тис. га.

Методика досліджень. Слабостабільний екологічний стан Полтавського реґіону вимагає розробки стратегії, що включає шляхи його покращення та стабілізації. Для виконання цього завдання нами було запропоновано низку методів і методик, що мають на меті дослідити не лише стан аґроекосистем, а й виявити причини, що впливають на погіршення якісних показників екологічного стану природного навколишнього середовища.

У ході проведення комплексного оцінювання застосовували загальноприйняті та модифіковані методи, в основу яких покладено узагальнення статистичних даних, результатів соціально-екологічного, ґрунтово-агрохімічного моніторинґу та агрохімічної паспортизації полів.

Розрахунок інтеґрованого показника екологічного розвитку реґіону проводили за методиками А.Г. Шапара (2001) та М.О. Клименка (2007).

Аґреґований показник функціонального використання земель має складається з показників визначення екологічної стабільності території та рівня антропогенного навантаження на земельні ресурси, які визначали за рекомендаціями Науково-дослідного і проектного Інституту землеустрою та Інституту агроекології УААН.

Аґроекологічне районування територій за рівнем урожайності основних сільськогосподарських культур проводили на основі методичних розробок Дніпропетровського аграрного університету (М.Т. Масюк, 1995).

Для оцінювання екологічного розвитку зони дослідження використовували модифіковану шкалу (на основі уніфікованої шкали, запропонованої Інститутом проблем природокористування та екології НАН України), згідно з якою стан оцінюють кількісно та якісно: 1 - еталонний; 0,99?0,80 - стабільний; 0,79?0,60 - середньостабільний; 0,59?0,40 - слабостабільний; 0,39?0,20 - нестабільний; 0,19?0 - кризовий.

Обробку, інтеґрування і формалізацію показників екологічного стану Полтавської області здійснено з використанням методик і атласів В.А. Барановського, програм Microsoft Excel 2000 та MapInfo 6.0.

При проведенні соціально-екологічного моніторинґу у ВНЗ аграрного напряму використовували метод анкетування, запропонований Інститутом соціології.

Методику проведення математичної обробки даних соціально-екологічних опитувань проводили використовуючи метод математичного моделювання в екології, який запропонували В.І. Лаврик, В.Г. Гмурман та А. Єрмолаєв.

Погіршення екологічного стану агроекосистем на всіх рівнях залежить безпосередньо від людського фактора, зокрема рівня екологічної культури, освіти й свідомості населення. Тому нами було удосконалено й запропоновано методику оцінювання рівня екосвідомості (на основі 5-рівневої шкали) молоді, яка навчається в аграрних ВНЗ, оскільки у молодих фахівців-аграріїв вона формується саме у вищій школі.

3. Діагностика соціально-екологічного стану Полтавської області

Оцінювання екологічного стану Полтавської області за інтеґрованим показником. В основу досліджень екологічного функціонування Полтавської області покладено систему базових показників обласної звітності, які об'єднані в аґреґовані показники екологічного розвитку (форма 6-зем).

Стан екологічного розвитку оцінювали за комплексом аґреґованих показників, кожен з яких характеризує стан аґроландшафтів, тому їм присвоювали коефіцієнт вагомості (за модифікованою нами шкалою), величину якого встановлювали шляхом урахування прямого або опосередкованого впливу кожного фактора на аґроекосистему.

Аґреґований показник екологічної стійкості ґрунтового покриву оцінювали за трьома базовими показниками: кислотністю ґрунтового розчину, еколого-агрохімічною оцінкою ґрунтів, вмістом гумусу. Аґреґований показник найвищої екологічної стабільності спостерігали у Карлівському районі (0,90). До середньостабільних територій належать Машівський (0,69), Семенівський (0,63), Чутівський (0,62) і Диканський (0,60) райони; показник слабкої стабільності (0,59?0,40) ? в 11 районах; нестабільний стан спостерігали у Гадяцькому (0,39), Лубенському (0,38), Кременчуцькому (0,35) Козальщинському (0,34), Полтавському (0,32), Пирятинському (0,31), Котелеському (0,28) та Кобеляцькому (0,20), районах; у кризовому стані ? Чорнухинський район (0,17).

Аґреґований показник рівня родючості ґрунтового покриву оцінювали за двома базовими показниками: вмістом рухомого фосфору та обмінного калію у ґрунті (мг/кг). У ході аналізу отриманих даних ми визначили, що Карлівський район перебуває у стабільному стані (0,94) і характеризується високими якісними показниками. У кризовому стані Зінківський (0,06) і Семенівський (0,12) райони; до середньостабільних належать Новосанжарський (0,71), Машівський (0,69) Диканський (0,68) та Полтавський (0,68) райони. Показники слабкої стабільності спостерігають у Миргородському (0,53), Кобеляцькому (0,52), Глобинському (0,51), Гребінківському (0,50), Кременчуцькому (0,46), Решетилівському (0,45) та Оржицькому (0,44) районах, і нестабільний (0,39?0,20) - в 11 районах Полтавської області.

Аґреґований показник санітарно-гігієнічного стану ґрунтового покриву оцінювали за трьома базовими показниками: вмістом у ґрунті ртуті, свинцю, та кадмію. Стабільний агрегований показник має Глобинський район (0,95). Середня стабільність територій за санітарно-гігієнічним станом у Великобагачанському, Гадяцькому і Диканському районах (0,79?0,60). Слабку стабільність (0,59?0,40) спостерігали у п'яти районах; нестабільні показники (0,39?0,20) в 11 районах і критичні (0,19-0) - у п'яти.

Аґреґований показник забруднення атмосферного повітря оцінювали за такими базовими показниками: вмістом діоксиду сірки, оксиду азоту, оксиду вуглецю. Визначено, що стабільний стан (0,95) має лише Глобинський район; середню стабільність територій за санітарно-гігієнічним станом спостерігали у Великобагачанському (0,61), Гадяцькому (0,55) і Диканському (0,54) районах; слабку стабільність ? у Гребінківському (0,47) Чорнухинському (0,47), Зіньківському (0,46), Лубенському (0,45) і Семенівському (0,40) районах; нестабільні показники (0,39?0,20) у 11 районах і кризові - у Шишацькому (0,16), Новосанжарському (0,15), Карлівському (0,15), Хорольському (0,12) і Оржицькому (0,10).

Аґреґований показник раціонального використання території ґрунтового покриву оцінювали за двома базовими показниками: коефіцієнтом екологічної стабільності територій землекористування та рівнем антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище.

Аґреґування базових показників показало, що слобостабільні показники мають Котелевський (0,56), Глобинський (0,55), Кременчуцький (0,52) та Великобагачанський (0,50) райони, у кризовому стані перебувають Пирятинський (0,18), Козельщинський (0,17), Оржицький (0,17), Чутівський (0,17), Семенівський (0,16) та Гребінківський (0,12), райони; нестабільний (0,39?0,20) стан спостерігають у 15 районах області.

Аґреґований показник якісного стану питної води оцінювали за її базовими показниками (хімічними та бактеріальними) у сільських водопроводах: за. Стабільні показники якості питної води спостерігають у Козельщинському районі (0,88); середньостабільні - у Котелевському (0,66) та Новосанжарському (0,61); слабостабільні - у Чутівському (0,40), Миргородському (0,31), Полтавському (0,30), Зіньківському (0,26), Лубенському (0,23), Машівському (0,20) та Пирятинському (0,20), районах; у решти 15 - нестабільні та кризові (0,19?0).

Оцінка якості питної води дає підставу стверджувати, що у більшості районів вода водопровідної мережі за проаналізованими показниками не відповідає вимогам СанПіНу.

За узагальненим інтеґрованим показником (рис. 1) екологічного розвитку у межах області виділено три стани - від слабостабільного до критичного. Слабостабільний стан розвитку екологічної підсистеми спостерігають у Лубенському (0,41), Шишацькому (0,40), Великобагачанському (0,52), Карлівському (0,43), Машівському (0,44), Новосанжарському (0,42) та Глобинському (0,53) районах; нестабільний - у Гребінківському (0,33), Гадяцькому (0,30), Котелевському (0,35), Полтавському (0,37) та Кременчуцькому (0,39) районах; кризовий стан (0,19?0) мають 11 районів Полтавської області.

Інтеґрований показник екологічного розвитку Полтавської області характеризується як слабостабільний (ІПЕР = 0,55) за модифікованою нами шкалою. З огляду на це необхідно впроваджувати невідкладні заходи щодо його поліпшення не тільки у межах адміністративних районів, а й в усьому реґіоні.

Аґроекологічне районування сільськогосподарських угідь за рівнем урожайності культур та коефіцієнтом екологічної стабільності. Критичний аґроекологічний стан, в якому перебуває нині значна частина аґроландшафтів як України, так і Полтавського реґіону, зумовлений не тільки різким зменшенням обсягу заходів з підвищення родючості ґрунтів, але здебільшого є наслідком надмірного сільськогосподарського освоєння та розораності територій. Це, в свою чергу, негативно позначилося на екологічній стійкості ландшафтів і зумовило масштабну деґрадацію ґрунтового покриву.

У процесі виробництва сільськогосподарської продукції важливим є контроль за екологічним станом ґрунтів та дотримання науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на збереження родючості ґрунтів й одержання запланованих урожаїв високої якості. Першочерговим етапом виконання комплексу робіт із визначення придатності сільськогосподарських земель для вирощування екологічно безпечних урожаїв є оцінювання екологічного стану територій. Практичне значення оцінювання екологічної стійкості ґрунтового покриву не обмежується визначенням придатності ґрунтів для вирощування екологічно безпечних урожаїв. Слід підкреслити, що тільки на екологічно стійких ґрунтах можливе створення сталих аґроекосистем із довготривалим стабільним функціонуванням.

Шляхом накладання картоґрафічного матеріалу із районування основних сільськогосподарських культур на показники екологічної стабільності територій отримали картосхему.

Аналіз картосхеми показав, що простежується взаємозалежність між екологічною стабільністю (у нашому варіанті порівняння ведеться із територіями, що мають слабостабільний стан за показником Ке.с) окремих районів (Кременчуцький, Новосанжарський, Великобагачанський, Гадяцький, Котелевський, Шишацький, Лубенський, Глобинський, Карлівський, Машівський) і найвищими й середніми показниками за рівнем урожайності основних сільськогосподарських культур. Із цього випливає, що проведене районування сільськогосподарських культур за рівнем урожайності співпадає з територіями, які визначено як слабостабільні (найвищий позитивний показник стабільності територій Полтавської області за Ке.с).

Екологічно нестабільний аґроекологічний стан, яким характеризується більшість аґроландшафтів Полтавського регіону, значною мірою є наслідком надмірної освоєності та розораності територій. Для зниження деґрадаційних процесів, що відбуваються внаслідок високого рівня антропогенної трансформації природних екосистем, рекомендується провести аґроекологічне районування сільськогосподарських земель із виділенням територій, найсприятливіших для вирощування певних культур, а території, що перебувають у кризовому чи нестабільному стані, потребують негайного вилучення з інтенсивного обробітку з подальшою оптимізацією і трансформацією.

Проблема оптимізації структури аґроланшафтів вимагає розв'язання цілої низки питань, із-поміж яких соціально-екологічні, що витікають із завдання забезпечення оптимальної продуктивності, стійкості й стабільності функціонування аґроекосистем. Стабілізація показників екологічного стану ґрунтового покриву має здійснюватися за рахунок вилучення з обігу непродуктивних деґрадованих земель із метою їх трансформації у природні угіддя. Забруднені важкими металами ґрунти рекомендується тимчасово вилучати із загального землекористування з їх подальшою реабілітацією. Серед реабілітаційних заходів рекомендується урівноважити баланс гумусу і поживних речовин у ґрунтах. Понад половину всіх шкідливих викидів надходить в атмосферу від пересувних джерел забруднення. Поліпшити стан атмосферного повітря у населених пунктах можна проведенням низки заходів: регулювання двигунів, вилучення з реалізації та використання етилованого бензину, обов'язковість використання нейтралізаторів токсичних вихлопів, переведення громадського транспорту на природний газ, застосування очисних фільтрів, реконструкціювання вентиляційних систем та очисного обладнання. Серед заходів оптимізації екологічного стану питної води рекомендуємо будівництво й реконструкцію очисних споруд та функціональне використання питної води. Оцінювання екологічного стану Полтавського регіону засвідчило, що заходи з оптимізації безпосередньо залежать від соціально-економічних чинників.

Оцінювання рівня екологічної свідомості сільської молоді у ВНЗ аграрного напряму як важливого показника соціального розвитку реґіону. Основою екологічного виховання сільської молоді має бути розуміння гармонізації стосунків із природою, неможливості подальшого розвитку людства без дій, спрямованих на збереження природи, її біорізноманіття та ресурсів, на відтворення екосистем. Вирішення цих питань має забезпечити формування цілісного екологічного менталітету й мислення, необхідних для прийняття екологічно обґрунтованих народногосподарських рішень на рівні підприємств і галузей сільськогосподарського виробництва. Формування високоморальної, екологічно свідомої особистості стає важливим фактором соціальної та екологічної стабільності регіону.

У період 2004?2007 рр. нами було проведено соціально-екологічне опитування сільської молоді у віці 18?25 років. Дослідження (анкетування) проводили у ВНЗ аграрного напряму І?ІІ та ІІІ?ІV рівнів акредитації. Метою наших досліджень було встановити рівень екологічної свідомості сільської молоді, яка навчається, й виявити недоліки у системі екоосвіти. Узагальнення даних анкетування дало можливість оцінити рівень екологічної освіти, культури та свідомості сільської молоді за модифікованою нами шкалою.

Слід зазначити, що у ВНЗ аграрного напряму ІІІ?ІV рівня акредитації рівень екологічної свідомості молоді дещо вищий ніж у навчальних закладах І?ІІ рівня акредитації. Це пояснюється тим, що у навчальних закладах вищого рівня акредитації більше уваги приділяють інтерактивним методам екологічного навчання. Проте відсоток студентів із низьким рівнем екосвідомості доволі високий (25%). Для розробки рекомендацій щодо покращення системи екологічної освіти в аграрних ВНЗ усіх рівні акредитації нами було усереднено показники рівнів екологічної свідомості.

Як бачимо з діаграми, 35,8% респондентів мають достатньо екологічних знань для розуміння ситуації у країні, області та місці проживання, розуміють значення екологічної якості продуктів харчування, знають про діяльність екологічного просвітництва та екологізацію сільського господарства. Проте 34,35% студентів мають досить низький рівень або повністю байдужі що до екології навколишнього середовища. Третина опитаних (29,85%) має середній (не повністю сформований) рівень екологічної свідомості. Розрахунок максимальної похибки вибірки соціально-екологічного опитування становить 3,08%.

Відповідно до Концепції (2001), екологічну освіту та виховання слід спрямовувати на формування екологічної культури як складника системи національного і громадського виховання населення, в тому числі через екологічне просвітництво за допомогою громадських екологічних організацій, екологізацію навчальних дисциплін та програм підготовки.

Для здійснення даної мети нами узгоджено складники екологічної освіти молоді у ВНЗ аграрної освіти в структурно-логічній схемі (рис. 4), запропоновано мультидисциплінарний підхід (насичення профілюючих дисциплін екологічним матеріалом) та розроблено проекти програм з навчальних дисциплін «Екологія» (за фаховим спрямуванням) та «Сучасні проблеми агроекології» в освітньо-професійних програмах підготовки фахівців напряму «Агрономія».

Шляхи реалізації програми збалансованого розвитку Полтавського реґіону. Головною умовою розроблення і здійснення програми збалансованого розвитку аґроекосистем Полтавського реґіону є проведення не тільки аґроекологічного, а й соціально-екологічного моніторинґу. Нестабільна екологічна ситуація, що склалася нині, потребує розроблення шляхів усунення екологічних негараздів, слід паралельно із заходами, які проводять державні органи самоврядування, розробити додаткові. Поряд із програмами, що розробляються обласними і районними управліннями, екологічними організаціями та дослідниками з питань екології, рекомендуємо структурно-логічну схему «Структура збалансованого розвитку Полтавського реґіону».

Шлях до поліпшення екологічної ситуації у Полтавському реґіоні насамперед повинен мати комплексний підхід, що забезпечить виконання мети і завдань, поставлених перед суспільством. Активна співпраця власників промислових і сільськогосподарських об'єктів, аграріїв, екологічних організацій та органів місцевого самоврядування за підтримання держави допоможе подолати екологічну та економічну кризу.

Висновки

Узагальнюючим результатом проведених наукових досліджень є узгодження соціальних та екологічних чинників у формуванні балансованого розвитку аґроекосистем.

1. Ефективність функціонування аґроекосистем району, області, реґіону, країни істотно залежить від соціально-екологічного стану, компонентами якого є екологічні (екологічна стійкість територій, рівень родючості ґрунтів, раціональне використання земель сільськогосподарського призначення та ін.), соціальні (демографічний стан, стан сільських інфраструктур, рівень екологічної культури, освіти, свідомості населення) та економічні (матеріально-технічна база підприємств, якість життя населення та ін.) фактори.

2. Оцінювання за інтегрованим показником екологічного розвитку області свідчить, що 28% території має слабостабільний стан, 20% - нестабільний і 52% - кризовий. Загальна ситуація у Полтавському реґіоні характеризується як слабостабільна (ІПЕР = 0,55).

3. При проведенні аґроекологічного районування визначено найсприятливіші територіальні зони (Кременчуцький, Новосанжарський, Великобагачанський, Гадяцький, Котелевський, Шишацький, Лубенський, Глобинський, Карлівський, Машівський райони) для вирощування продукції рослинництва на екологічно стабільних територіях.

4. Серед соціальних факторів, що впливають на формування збалансованих аґроекосистем, важливою компонентою є екологічна освіта і свідомість сільського населення. За соціально-екологічним дослідженням встановлено, що 34,5% респонденів мають низький рівень екосвідомості, зумовлений, насамперед, недосконалою системою екоосвіти, зокрема у ВНЗ Мінагрополітики. На нашу думку ця система потребує реформи із впровадженням мультидисциплінарного підходу і пакета розроблених нами програм відповідного профілю.

5. За показниками екологічного розвитку територій Полтавський регіон оцінено як слабостабільний, а отже потребує розроблення стратегії його покращення переважно завдяки стабілізації системи землекористування, впровадженню водоочисних технологій, зменшенню техногенного тиску на атмосферу та проведення структуризації агропромислового виробництва.

6. Теоретичне і методичне поліпшення процесу екологічної підготовки студентів за спеціальністю «Агрономія» пропонується здійснювати шляхом удосконалення освітньо-професійних програм з дисциплін «Екологія (за фаховим спрямуванням)» та «Сучасні проблеми агроекології», спрямованих на засвоєння біологічних законів функціонування і розвитку аґроекосистем та оволодіння методиками моніторинґових досліджень.

Рекомендації

§ Державним органам територіального управління, виходячи із ситуації, що склалася у аграрному секторі Полтавської області, рекомендуємо оптимізувати екологічну підсистему за допомогою інтеґрованого підходу та результатів аґроекологічного районування територій.

§ Обласній державній адміністрації Полтавської області доцільно проводити систематичний контроль за соціально-екологічним моніторинґом як аграрного сектора, так і аграрних ВНЗ усіх рівнів акредитації з метою виявлення дестабілізуючих факторів та розроблення стратегії розвитку.

§ Вищим навчальним закладам Міністерства аграрної політики України впровадити поєднання формальної й неформальної системи екологічної освіти із залученням дидактичних засобів та нових методів вивчення екологічних навчальних дисциплін (мультидисциплінарний підхід) для підготовки фахівців аграрного виробництва.

§ Науково-методичному центру аграрної освіти Міністерства аграрної політики України, відповідно до зазначених рекомендацій, увести зміни та доповнення до програм навчальних дисциплін «Екологія (за фаховим спрямуванням)» підготовки фахівців ОКР «Бакалавр» за спеціальністю 6.130100, 6.090101 - «Агрономія» і «Сучасні проблеми агроекології» підготовки фахівців ОКР «Магістр» аграрного виробництва за спеціальністю 8.09010101 - «Агрономія».

Список опублікованих праць

1. Ласло О.О. Екологічна освіта і культура у вищих навчальних закладах аграрного напрямку Полтавського регіону / О.О. Ласло // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2006. - №1. - С. 138-143.

2. Ласло О.О. Вплив екологічних факторів на демографічну ситуацію в Полтавській області / О.О. Ласло // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2006. - №3. - С. 136-143.

3. Ласло О.О. Соціоекологічні проблеми АПК та шляхи їх подолання / О.О. Ласло // Вісник ХНАУ. - 2006. - №7. - С. 160-162.

4. Ласло О.О. Проблеми підготовки студентів та методика викладання дисципліни «Екологія» у вищих навчальних закладах аграрного напрямку І-ІІ та ІІІ-ІV рівнів акредитації / О.О. Ласло // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2007. - №1. - С. 147-151.

5. Ласло О.О. Особливості екологічного та соціально-екологічного моніторингу у Полтавській області / О.О. Ласло // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2007. - №4. - С. 187-191.

6. Ласло О.О. Органічне землеробство - шлях до екологічно безпечної продукції / О.О. Ласло // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2009. - №1. - С. 137-139.

7. Ласло О.О. Оцінка екологічного стану сільськогосподарських угідь Полтавської області / П.В. Писаренко, О.О. Ласло // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2009. - №2. - С. 137-142. (Обробка та аналіз статистичних даних, написання статті).

8. Ласло О.О. Екологічна культура - основа екологічної культури суспільства / О.О. Ласло // Полтавська державна аграрна академія: матеріали наук.-практ. конф. [«Агроекологічні проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення»], - Полтава, 2005. - С. 20-22.

9. Ласло О.О. Екологічна освіта, етика та свідомість - творці екологічної культури суспільства: тези матеріалів / О.О. Ласло // Дніпропетровський державний аграрний універстет: наук.-практ. конф. [Дні науки - 2005. Том 49. Екологія], - Дніпропетровськ, 2005. - С. 13-15.

10. Ласло О.О. Соціокультурні чинники - шлях до подолання глобальної кризи сучасної цивілізації у «Зеленій книзі» М. Каддафі / О.О. Ласло // Київ: наук.-теорет. конф. [ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія]; - К., 2005. - С. 331-334.

11. Ласло О.О. Методи екологічного виховання молоді / О.О. Ласло // Полтавська державна аграрна академія: наук.-практ. конф. [Сучасні проблеми розвитку аграрної науки]; - Полтава, - 2007. - С. 44.

12. Ласло О.О. Біоетичні цінності екологічної освіти ХХІ століття / О.О. Ласло // Полтавський педагогічний університет ім. В.Г. Короленка: наук.-практ. конф. [Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення в загальноосвітній та вищій школі]; - Полтава, 2008. - С. 300-301.

13. Ласло О.О. Роль екологічної освіти у концепції гармонійного розвитку суспільства / О.О. Ласло // Донецький національний аграрний університет: міжнарод. наук. конф., [Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів]: міжнарод. наук. конф., - Донецьк, 2008. - С. 175-177.

Размещено на Allbest.ru