Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки України

Херсонський державний університет

Кафедра екології та географії

Курсова робота

з дисципліни "Екологія"

Екологічний менеджмент на прикладі приватного підприємства

ВАТ "Електромаш"

Виконала: студентка 331 групи

Тем'янинець Ольга В'ячеславівна

Науковий керівник: доц. Машкова О.В

Херсон 2015

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Екологічний менеджмент на промислових підприємствах
• 1.1 Екологічний менеджмент: функції, інфраструктура і принципи екологічного менеджменту
• 1.2 Стандарти в області екологічного менеджменту
• 1.3 Ведення екологічного менеджменту на підприємствах України
• Розділ 2: Аналітична оцінка діяльності ВАТ "Електромаш"
• 2.1 Історія розвитку ВАТ "Електромаш"
• 2.2 Розвиток системи менеджменту якості
• Висновки
• Список літератури

Вступ

Актуальність теми полягає в тому що, Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля.

Чисельність населення зростає, збільшуються його потреби. Все це вимагає створення нових виробництв, нових технологій, знаходження якогось балансу між екологією та економікою.

В останні десятиріччя під дією антропогенного фактора в області різко погіршився стан навколишнього природного середовища. Гостро постали такі екологічні проблеми: погіршення якості питної води; забруднення підземних вод; забруднення водойм стічними, нерідко зовсім неочищеними водами, погіршення екологічного стану річок; деградація земель під дією водної та вітрової ерозії, осолонцювання, вторинного засолення, підтоплення; забруднення землі побутовими та токсичними відходами, отрутохімікатами; зниження вмісту гумусу в ґрунтах, внаслідок чого зменшилась продуктивність сільськогосподарських угідь; розораність земель в області, яка перевищила всі припустимі межі; руйнування берегів річки Дніпра, Каховського водосховища, Азовського та Чорного морів; скорочення площі лісів та лісових смуг; забруднення атмосферного повітря в Херсоні канцерогенним для людини вуглеводнем бенз(а)піреном, який утворюється внаслідок викидів автотранспорту; наявність в Каланчацькому районі звалища з великою кількістю невизначених отрутохімікатів; збільшення кількості несанкціонованих сміттєзвалищ; загальне засмічення населених пунктів; недостатня площа об'єктів природно-заповідного фонду, внаслідок чого багато рідкісних видів флори, мікобіоти і фауни не охороняються; підвищення антропогенного тиску на ці об'єкти, особливо на біосферні заповідники; деградація біорізноманіття - стають рідкісними або навіть зникають види рослин, грибів, тварин; інтенсивне біологічне забруднення флори, в рослинні ценози проникають види-чужинці, серед яких є небезпечні карантинні види, та ін.

Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище досягло рівня, загрозливого для здоров'я людини і існування безпечного довкілля. Екологічний стан області можна охарактеризувати як напружений. В галузях охорони довкілля і здоров'я не забезпечується стійкий з екологічного погляду розвиток; органами державної і місцевої влади, як і окремими громадянами, з різних причин не виконуються в повному обсязі природоохоронні закони; спостерігається слабка екологічна освіта і екологічне виховання, недостатня екологічна обізнаність населення. В Херсонській області, порівняно з іншими областями України, зареєстровано дуже мало громадських екологічних організацій, причому деякі з них існують лише на папері. Громадськість в цілому пасивна в розв'язанні вказаних екологічних проблем. Не останньою причиною цього є слабка екологічна інформованість населення, дефіцит конкретної екологічної інформації, хоча за останні роки щодо території Херсонської і сусідніх областей накопичена значна її кількість.

Основний вклад у викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел вносить ВАТ "Електромаш", при діяльності якого в атмосферу надходить більше половини всіх викидів в області - в 2000 році 6028 тон та 87,8 % від викидів стаціонарних джерел м. Херсона. При чому "лідерство" цього підприємства непохитне протягом останніх багатьох десятиріч, незважаючи на різні соціально-економічні пертурбації. Склад забруднювачів повітря, що викидає АТ "Херсоннафтопереробка" такий - вуглеводні, сірководні, сірчаний газ, оксиди азоту, фенол. Іншим важливим джерелом забруднення атмосфери міста є Херсонська ТЕЦ - 232 тони викидів в 2000 році. Це, головним чином, оксиди азоту, сірчаний ангідрид, вуглеводні. До забруднюючих повітря виробництв слід в Херсоні віднести АТ "Херсонські комбайни"(феноли, хромовий ангідрид, луги, формальдегід,, фтористі сполуки тощо), ВО"Дніпро"(сірчана кислота, фенол, хлористоводнева кислота тощо), завод скловиробів (сірчаний ангідрид, луги тощо).

Мета та задачі досліджень. Метою курсової роботи є проаналізувати впровадження екологічного менеджменту та його виконання в Україні на прикладі приватного підприємства ВАТ "Електромаш" .

Виходячи з вищевказаної мети, були визначені наступні завдання:

1. Ознайомитись с поняттям екологічний менеджмент, його функціями і принципами екологічного менеджменту

2. Вивчити стандарти екологічного менеджменту

3. Розглянути впровадження екологічного менеджменту на прикладі приватного підприємства ВАТ "Електромаш".

Об'єкт дослідження ВАТ "Електромаш".

Предмет дослідження Екологічний менеджмент на підприємстві.

Для досягнення поставленої в роботі мети були використані такі методи: аналізу впровадження екологічного менеджменту на приватному підприємстві ВАТ "Електромаш", оцінка технологій проведення екологічного менеджменту на приватних підприємствах України.

Розділ 1. Екологічний менеджмент на промислових підприємствах

1.1 Екологічний менеджмент функції інфраструктура і принципи екологічного менеджменту

Менеджмент являє собою цілісну, комплексну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється. На цей час існує велика кількість визначень поняття "менеджмент". Наведемо ряд визначень, сукупність яких дає цілісне уявлення про менеджмент. Отже, менеджмент - це: функціональний аспект економіки; наука, практика, техніка управління та контролю; наука, практика і мистецтво управління; діяльність, яка забезпечує раціональне використання ресурсів і часу; вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей; процес планування, організації, мотивації і контролю. Строго кажучи, менеджмент треба розглядати не просто як окрему дисципліну, а як міждисциплінарну область знання, акумулюючи досягнення теорії управління, економічної теорії, маркетингу, соціології та психології управління, підприємництва, кібернетики. [10]

Екологічний менеджмент за останнє десятиліття у світовій практиці відбулися глибокі якісні зміни у підходах до вирішення екологічних проблем і, в першу чергу, проблем, пов'язаних з виробництвом товарів і послуг. Протягом 90-х років переважною більшістю провідних промислових компаній за кордоном досягнуті і продемонстровані суттєві результати в галузі зменшення негативного впливу на навколишнє середовище при одночасному збільшенні обсягів виробництва, зниженні питомих витрат сировини і матеріалів, економії енергоресурсів, підвищенні якості продукції. Екологічна діяльність, як одна зі складових збалансованого розвитку, стає все більш економічно виправданою, дозволяючи підприємствам використовувати пов'язані з нею різноманітні прямі і непрямі переваги та вигоди. Істотно якісні зміни у підходах до вирішення екологічних проблем полягає в поступовій відмові від переважання традиційних адміністративно-командних методів управління і перехід в основному до сучасних ринкових механізмів екологічного регулювання.[9]

Характерними особливостями даного процесу є: зростання екологічної відповідальності підприємств; перехід підприємств від пасивної позиції у вирішенні екологічних проблем, яка визначається вимогами державного екологічного контролю, до активної позиції, в значній мірі визначається власними цілями і завданнями; розширення меж ініціативної екологічної діяльності підприємств; встановлення прямого взаємозв'язку екологічної діяльності з можливостями залучення інвестицій, розвитком виробництва, економією і заощадженням ресурсів, зниженням втрат, підвищенням якості продукції та її конкурентоспроможністю; максимальне використання безвитратних і малозатратних методів і засобів для вирішення екологічних проблем; відкрита демонстрація підприємством екологічних цілей, завдань і досягнутих відповідно до них результатів, включаючи і негативні результати; активна співпраця з усіма зацікавленими в екологічних аспектах діяльності підприємства особами і сторонами (від інвесторів, акціонерів і ділових партнерів до споживачів, громадськості та конкурентів). У російській літературі термін "екологічний менеджмент" замінений "управлінням якістю навколишнього середовища", а в деяких випадках - "екологічним управлінням"

Разом з тим, для цих понять на основі аналізу існуючих нормативних документів, навчально-методичної літератури, практики діяльності можна виділити ряд істотних відмінностей, обумовлених суб'єктами екологічного управління та екологічного менеджменту, мотивацією діяльності, роллю відповідальних осіб, ставленням до результатів діяльності та ін.[12]

Виходячи з найбільш істотних відмінностей у поняттях "екологічне управління" та "екологічний менеджмент" можна запропонувати такі визначення. Екологічне управління - це діяльність державних органів і економічних суб'єктів, головним чином спрямована на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку і реалізацію відповідних цілей, проектів і програм. Екологічний менеджмент - це ініціативна і результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на досягнення їх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі самостійно прийнятої екологічної політики. Де, екологічна політика - сукупність основних принципів, зобов'язань і намірів діяльності підприємства в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Основні цілі та відповідні критерії оцінки їх досягнення в екологічному менеджменті пов'язані з процесами постійного поліпшення.

Послідовне з року в рік поліпшення повинне досягатися в усіх екологічно значимих аспектах діяльності економічних суб'єктів, де це практично досяжно. Подібне поліпшення в цілому неможливо імітувати і фальсифікувати, що створює необхідну основу для оцінки екологічної спроможності економічних суб'єктів. Таким чином, ефективний екологічний менеджмент забезпечує підприємству кредит довіри у відносинах з усіма зацікавленими в його діяльності сторонами. У цьому полягає основна перевага екологічного менеджменту в порівнянні з традиційним формальним екологічним управлінням. Слід підкреслити, що екологічний менеджмент не відміняє і не замінює існуюче державне та виробниче адміністративне екологічне управління, а доповнює його, будучи самостійною ініціативною діяльністю підприємства. В цілому екологічний менеджмент прийнято розглядати не тільки як ринковий інструмент, який сприяє розвиткові виробництва і отримання додаткового прибутку, але і як найбільш характерний і значимий прояв сучасної промислової екологічної культури, культури підприємництва і ринку. [21]

Принципово можливі три основні варіанти зміни фактичного впливу на навколишнє середовище по роках життєвого циклу будь-якого виробництва, починаючи з моменту його пуску в експлуатацію і виходу на проектну потужність:

1) збільшення впливу,

2) стабілізація впливу,

3) зниження впливу.

В якості впливу на навколишнє середовище тут розглядаються фактичні, відповідні реальної дійсності обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин, обсяги утворення відходів в розрахунку на одиницю готової продукції або основної сировини. Для більшості виробництв, що діють в Україні, характерна тенденція до збільшення фактичного впливу на навколишнє середовище (зниження екологічного порядку) по роках життєвого циклу, що пояснюється цілим рядом зрозумілих причин:

- фізичний знос обладнання;

- Збільшення технологічних втрат;

- Зниження ефективності очищення стічних вод і газів, що відходять;

- Зростання кількості дрібних і середніх аварійних ситуацій;

- Освіта вторинних джерел впливу на навколишнє середовище, наприклад, пов'язаних з розміщенням та похованням виробничих відходів, складуванням сировини, реагентів, готової продукції;

- Зниження виробничої і технологічної дисципліни;

- Низька ефективність державного екологічного контролю, переважання впливу на навколишнє середовище, не включається до статистичної звітності тощо.[9]



Рис. 1.1 Тенденції зміни фактичного впливу на навколишнє середовище в процесі експлуатації промислового підприємства.

Система екологічного менеджменту. Саме поняття "система екологічного менеджменту" вперше було чітко визначено і роз'яснено в Стандарті Великобританії BS 7750 (Системи екологічного менеджменту) в 1992 році. Система екологічного менеджменту - це частина загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації та вдосконалення екологічної політики, цілей і завдань.



Рис. 2.1 Етапи впровадження та функціонування системи екологічного менеджменту.

Формування системи екологічного менеджменту починається з розробки, затвердження та публічного декларування підприємством екологічної політики і цілей. В якості основних принципів екологічна політика має включати "послідовне поліпшення" і "запобігання впливу на навколишнє середовище". Подальша послідовність взаємопов'язаних дій в системі менеджменту включає планування, організацію та практичну реалізацію, внутрішній моніторинг та контроль діяльності, здійснюваної відповідно до прийнятої екологічною політикою та цілями. Обов'язковою складовою частиною будь-якої системи екологічного менеджменту є незалежна оцінка досягнутих результатів (аудит), періодичний аналіз та перегляд системи менеджменту в цілому за участю керівництва підприємства. Слід підкреслити, що відсутність або недостатня розвиненість якого-небудь з елементів робить всю систему менеджменту неефективною.



Рис. 3.1. Узагальнена модель системи екологічного менеджменту.

Отже: екологічний менеджмент являє собою не стільки виконання певних формальних вимог, скільки різноманітну активну практичну діяльність, зрозумілу і доступну для всіх фахівців і персоналу підприємства в цілому. Ініціативна діяльність з перелічених напрямів на сьогодні практично не здійснюється російськими підприємствами. При цьому подібна діяльність за небагатьма винятками цілком доступна для українських підприємств, незалежно від їх економічного становища та характеру поставлених перед ними екологічних проблем, і вимагає не стільки істотних додаткових витрат, скільки якісних змін у мотивації, плануванні, організації діяльності та використанні досягнутих результатів. Діяльність у сфері екологічного менеджменту повинна починатися з найпростіших цілей і завдань, поступово розвиваючись і ускладнюючи. Кожне підприємство може внести в неї свої характерні особливості і нові елементи. На двох подібних підприємствах можуть існувати різні і, в той же час, ефективні системи екологічного менеджменту.[8]

1.2 Стандарти в області екологічного менеджменту

Стандарти системи менеджменту якості виникли спочатку як процедурні стандарти системи контролю якості. Першим прийнятим стандартом такого типу був Британський стандарт BS 5750, що складався з трьох частин і затверджений в 1979р. Ідея створення такого стандарту лежала в забезпеченні єдиних загальноприйнятих підходів до контролю якості в використані стандарт організаціях; в значній мірі він грунтувався на стандартах оборонної галузі Великобританії. Міжнародна організація по стандартизації незабаром запозичила досвід Британської організації по стандартизації і на основі BS 5750 в 1987р. Була розроблена перша версія стандартів ISO серії 9000 - систем якості. Результати застосування ISO 9001: 1987р. та інших стандартів серії і практичний досвід функціонування системи екологічного менеджменту були використані в 1992р. Британською організацією зі стандартизації для розробки стандарту BS 7750 Специфікації систем екологічного менеджменту - першого стандарту систем екологічного менеджменту. У 1991р. Міжнародною організацією зі стандартизації була створена Стратегічна рекомендаційна група з навколишнього середовища, яка підготувала обґрунтування доцільності робіт із стандартизації в галузі екологічного менеджменту, а в 1993р. ІSО був створений Технічний комітет 207 "Екологічний менеджмент". В результаті роботи ISO / TC 207 на підставі BS 7750 був розроблений і в 1996р. Прийнятий перший міжнародний стандарт системи екологічного менеджменту - ISO 14001: 1996. Одночасно завершилася робота комітету і над рядом "допоміжних" стандартів серії 14000: загальним керівництвом по системі екологічного менеджменту згідно з ISO 14001 та стандартами, присвяченими питанням системи екологічного менеджменту. [13]

Підвищена увага до питань охорони навколишнього середовища з боку бізнесу на хвилі усвідомлення ним своєї ролі у сталому розвитку визначило його активну участь у розробці і підвищену популярність стандартів системи екологічного менеджменту: кілька підприємства сертифікували систему екологічного менеджменту ISO 14001 ще на етапі проекту стандарту. З появою ISO 14001 розвиток стандартів системи менеджменту не закінчилося. У 1994р. ІСО завершила перший перегляд стандартів серії 9000, в 2000р. завершився другий їх перегляд, в результаті якого система екологічного менеджменту придбала переважну орієнтацію на вимоги до системи менеджменту, принцип послідовного поліпшення.

Отже: стандарти систем менеджменту знаходять принципове застосування, що і технічні стандарти: так само, як і технічні стандарти, служать взаєморозумінню між співпрацюучими сторонами. Але і багато їх відрізняє: сама сфера - система управління, в якій неможливо абсолютно ідентичні рішення, і коло зацікавлених сторін, далеко не обмежується діловими партнерами і споживачами. [7]

1.3 Ведення екологічного менеджменту на підприємствах України

Міжнародні стандарти серії ISO 14000, на відміну від інших природоохоронних стандартів, орієнтовані не тільки на кількісні параметри й технології, а й на створення на підприємстві СЕМ, що є невід'ємною частиною системи загального управління підприємством

Розробка та впровадження СЕМ дає підприємству, у першу чергу, скорочення споживання на одиницю продукції сировини, води, енергії. До інших переваг, що одержує підприємство, можна віднести також економію на витратах, поліпшення якості продукції й виробничих процесів, забезпечення безперебійності виробництва. Слід також зазначити, зменшення обсягу довгострокових зобов'язань підприємства щодо ліквідації збитку, нанесеного навколишньому середовищу, поліпшення умов праці, що веде до посилення мотивації персоналу, й, звичайно ж, поліпшення іміджу підприємства. Ядром СЕМ є програма - комплексний документ, що описує організацію діяльності підприємства в галузі екологічного менеджменту, а також конкретні заходи й дії з її реалізації, розроблені відповідно до екологічної політики, цілей і завдань. Під час розробки програм екологічного менеджменту підприємства керуються принципом послідовного поліпшення, тобто досягнення кращих показників у всіх екологічних аспектах діяльності підприємства, там, де це практично можливо. При СЕМ послідовне поліпшення необхідно демонструвати, доводити зацікавленим сторонам: державним органам, громадськості, партнерам, інвесторам, конкурентам. Система екологічного менеджменту на підприємстві є природним продовженням контролю якості продукції та послуг. Раніше "стимулом" для компаній, включаючи постачальників, партнерів, була наявність сертифікованих систем контролю якості. Ті ж тенденції вже спостерігаються й щодо СЕМ. Сертифікована СЕМ означає високу якість природоохоронної діяльності. СЕМ може сприяти розширенню інноваційного процесу у сфері охорони навколишнього середовища.[31]

Систему екоменеджменту слід розглядати як процес, що дозволяє краще систематизувати пріоритети та проекти, а також ідентифікувати проблеми й можливі негативні впливи ще до їх прояву. СЕМ може сприяти зниженню плинності кадрів, удосконаленню системи добору нових співробітників, поліпшенню умов роботи, а також створенню кращого образу компанії в очах клієнтів, постачальників, кредиторів, сусідів і регулювальних органів. Під час розробки та впровадження СЕМ, звичайно, враховується ряд моментів:

· робочий час співробітників (трудові витрати);

· навчання (як силами підприємства, так і з залученням фахівців з інших організацій);

· плата за сертифікацію та зовнішню перевірку відповідності вимогам;

· реєстраційний внесок;

· організаційні й офісні витрати (папір, ПК, електронні носії, допоміжне устаткування);

· публікація положень екологічної політики організації та звітів про екологічну діяльність (тільки для СЕМА*).

Під час оцінки витрат не існує стандартних правил для попереднього аналізу витрат на впровадження СЕМ, але відомі загальноприйняті фактори, що впливають на витрати під час впровадження, а саме:

· розмір підприємства;

· розмір підрозділу, обраного для сертифікації;

· сфера діяльності підприємства;

· рівень розвитку інфраструктури підприємства, а також рівень його підрозділів, що займаються природоохоронною діяльністю та відповідають за впровадження й експлуатацію СЕМ;

· наявність сертифіката за ISO 9000;

· ефективність процесу впровадження.

Час, необхідний для впровадження СЕМ й підготовки до сертифікації, планується відповідно до кількості робочих днів, необхідних для впровадження й обслуговування СЕМ, а також рівня робочої групи, відповідальної за впровадження та експлуатацію системи. Практичний досвід показує, що на розробку та впровадження, звичайно, потрібно 12-18 місяців за умови повної підтримки з боку керівництва підприємства і розуміння важливості та необхідності з боку всього колективу. Показник ефективності СЕМ - специфічний індикатор, що відбиває ефективність і результативність упровадження, функціонування й розвитку СЕМ, які виявляються в характері діяльності організації. Не вдаючись у деталі, відзначимо, що відносна зміна кількості звернень громадян зі скаргами на порушення підприємством установлених нормативів або, навпаки, зростання активності співробітників, які беруть участь у виробленні пропозицій щодо поліпшення екологічної діяльності організації, належать до категорії показників ефективності СЕМ.[23]

Показник функціонування основних і допоміжних виробничих процесів - специфічний індикатор, що відбиває інформацію про реальні екологічні параметри виробничих процесів. Поряд із такими досить поширеними в Україні показниками, як маса викидів забруднюючих речовин в атмосферу, скидання їх у водні об'єкти й обсяги розміщення відходів, підприємства використовують внутрішні кількісні показники планування діяльності у сфері екологічного менеджменту. Серед них слід зазначити такі: питоме споживання надзвичайно небезпечних і високонебезпечних речовин; питомі обсяги матеріалів і реагентів, що рециклюються; питомі викиди і скиди забруднюючих речовин; питоме утворення відходів і їх накопичення на території промислового майданчика й ін..

Нарешті, у тих випадках, коли це можливо, організації використовують під час розробки й оцінки виконання програм екологічного менеджменту показники стану навколишнього середовища, що відбивають місцеві, регіональні або глобальні особливості стану навколишнього середовища.[20]

Як видно, практично всі показники, що застосовуються в системах екологічного менеджменту, так чи інакше пов'язані з нормативами гранично допустимого впливу й нормативами стану навколишнього середовища. Справді, навіть скарги жителів на порушення, допущені підприємствами, ґрунтуються на уявленнях людей про те, до якого ступеня вплив економічних суб'єктів може позначатися на стані природного середовища. Під час планування показників, що відбивають функціонування виробничих процесів, до уваги беруться: повнота використання ресурсів (пов'язана з обмеженням їх вилучення); втрати; типові процедури, наприклад, поводження з небезпечними речовинами й матеріалами. Оцінка виконання програм, дієвості заходів, спрямованих на зниження антропогенного впливу, має на меті організацію систематичних спостережень за зміною певних показників. Найбільш бажані ті ситуації, у яких показники є вимірними (в широкому значенні), верифікуються не тільки для самого підприємства, але й для інших зацікавлених сторін. Тому ідентифікація екологічних аспектів, планування діяльності, вибір показників, їх обговорення, узгодження позицій суб'єктів господарювання, державних органів, громадських організацій являють собою один з основних етапів розвитку СЕМ.

Під час розробки програм екологічного менеджменту, розподілі обов'язків між підприємствами, державними органами та громадськими організаціями щодо виробничого, державного й суспільного екологічного моніторингу загальні, сумарні й окремі показники якості природних і складу стічних вод можуть бути використані як окремі і маркерні параметри, що відбивають стан водних систем та особливості антропогенного впливу на водозбір.[40]

Глобальний ринок і конкуренція під час продажу товарів і послуг обумовлюють необхідність для більшості компаній засвоювати нові методи управління виробництвом і якістю. На даний час сертифікація за стандартами ISO 9001 визначає стандарт високої якості, що заміняє періодичні аудити постачальника з боку замовника. Сертифікація за стандартами забезпечення якості ISO 9000 фактично в усьому світі стала запорукою конкурентоспроможності в бізнесі. З виходом нової серії міжнародних стандартів ISO 14000 у 1996 р. з'явилася необхідність їх інтеграції з ISO 9000.

Інтегрована система може бути охарактеризована як система управління виробництвом, орієнтована на виготовлення якісної продукції (послуг), за умови виконання вимог екологічних нормативів і законодавства. Інтеграція систем забезпечує єдиний підхід до їх розробки та впровадження, а також проведення аудитів, що обумовлює зниження трудових і матеріальних витрат підприємства. Значна кількість зарубіжних та українських підприємств мають уже цю інтегровану систему. [26]

ISO 14000: світовий досвід і перспективи застосування в Україні. Україна з 1993 р. (час вступу до ISO) бере участь у роботі всіх Технічних комітетів (Technical Committees) зі стандартизації в галузі охорони довкілля: з якості повітря, ґрунтів. Але найбільшу увагу Українські фахівці приділяють роботі в новоствореному ISO/TC 207, який розробляє стандарти з управління навколишнім середовищем, що можуть широко застосовуватися в різних сферах бізнесу.

При цьому вже зараз країни, що розвиваються, стурбовані тим, що екологічні стандарти можуть виявитися перешкодою в торгівлі, тоді як промислово розвинені країни активно впроваджують стандарти ISO серії 14000 на системи управління довкіллям.[27]

Саме з метою підготовки українських підприємств до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління довкіллям може стати невід'ємною частиною вимог стратегічних партнерів України до українських товарів, Держстандарт України першим серед країн СНД підготував для прямого впровадження міжнародні стандарти ISO 14001, 14004, 14010, 14011, 14012, які встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологічного аудиту та кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології. Ці нормативні документи мають статус добровільних.

Стандарти серії 9000 регламентують лише мінімальні вимоги до систем якості, що діють на підприємствах, і не враховують факт впливу на природне середовище наслідків діяльності підприємств. За визначенням MC ISO 14001, "система управління якістю навколишнього середовища - частина загальної системи управління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологічної політики". Тому на підприємствах промислово розвинених країн уже впроваджують так звані комплексні системи загальнофірмового управління. У цих системах управління якістю тісно пов'язане із заходами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами.[33]

В Україні питанню поводження з відходами, їх класифікації приділяється велика увага. Проект Закону України "Про відходи", поданий Мінекобезпеки до Кабінету Міністрів України, побудований з урахуванням каталогу відходів Європейського Союзу, відповідно до якого Держстандарт затвердив (вперше у країнах СНД) державний класифікатор відходів, розроблений ДНДІ "Система" (м. Львів). Але законодавче вирішення в Україні питання утилізації упаковки на базі європейського законодавства потребує додаткового вивчення. У пригоді може стати досвід розвинених країн, що давно працюють в умовах ринкової економіки.

Переробляти відходи - це добре, ще краще їх уникати. Така провідна думка діючого в Німеччині з жовтня 1996 р. Закону про економічний цикл. Закон ставить чіткі вимоги: той, хто виробляє, має нести відповідальність за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, що виникають у процесі виробництва. Більше не діє колишній розподіл ролей, за яким міські комунальні служби мали знищувати відходи промисловості за рахунок громадян. Новий закон визначає, що, насамперед, слід уникати відходів на виробництві. Якщо це можливо, вони мають бути використані матеріально або енергетично. І тільки за браком перших двох можливостей відходи дозволяється знищити, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Виконання передбачених законом підходів, що одержали назву подвійної системи (збирання та переробка), вимагає від підприємств величезних витрат, тому німецькі підприємства створили недержавну фірму Dual Sistem Deutschlands, яка здійснює збирання, сортування й переробку сміття, що надходить із домашніх господарств. На тару й упаковку, що збираються, наноситься знак "Зелена точка". Уже понад 6 000 фірм, заощаджуючи кошти на створенні власних систем утилізації, подали заявки про приєднання до системи маркування "Зелена точка". Магазини, у свою чергу, з метою уникнення труднощів зі збиранням упаковки, у технічних умовах зазначають вимогу про постачання товарів в упаковці з таким маркуванням. Аналогічні закони про утилізацію тари й упаковки прийняті у Франції, Бельгії та ряді інших країн.[41]

У деяких країнах світу провадиться маркування екологічно чистої продукції, наприклад, у Німеччині це знак "Блакитний янгол", у Скандинавських країнах - "Білий лебідь", у Японії - "Еко-знак". Зрозуміло, що виникають труднощі в торгівлі, коли виробник країни-експортера розглядає питання етикетування своєї продукції з позиції місцевих, а не міжнародних інтересів. Питання про такі потенційні бар'єри в торгівлі турбують як стандартизаторів, так і виробників. Світова організація торгівлі, приділяючи велику увагу проблемі маркування екологічно чистої продукції як фактору усунення технічних бар'єрів у торгівлі, включила це питання до переліку основних тем для дослідження.

Міжнародна організація зі стандартизації розробила проект MC ISO 14024, що має об'єднати керівні принципи екомаркування та який був наданий Україні для розгляду. Цей документ передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обґрунтованості екологічних заяв для забезпечення їх точності, технічної перевірки й достовірності. На зовнішньому ринку сертифікат по ISO 14001 змінює позиції підприємства. Готуючись до вступу України до Світової організації торгівлі (COT), вітчизняні підприємства мають вживати заходи для підвищення своєї конкурентоспроможності. Сертифікат служитиме своєрідним підтвердженням відповідності підприємства вимогам ринку. Очевидно, що споживачі виберуть продукцію та послуги, що мають підтверджені й надійні природоохоронні показники протягом усього життєвого циклу. Привабливість компанії залежить також від її іміджу у сфері охорони навколишнього середовища, потенціалу в галузі СЕМ. Банки й інвестори почали віддавати належне підприємствам, що мають високі показники природоохоронної діяльності. [4]

Усі великі транснаціональні компанії на міжнародних фондових біржах уже сьогодні піддаються перевіркам, метою яких є вивчення природоохоронних показників їх діяльності. Незабаром такі перевірки стануть реальністю й для дрібних і середніх компаній в Україні. Тому впровадження СЕМ є інвестицією в довгострокову життєздатність організації. Для умов України необхідна відповідна коректура цього поняття, з огляду на те, що без трансформації загальної системи управління природоохоронною діяльністю в цілому, тобто в масштабах країни, неможливо говорити про реформування системи управління на локальному рівні, тобто на рівні організацій. Це визначено мотивацією і спонукальними стимулами реалізації СЕМЛ (система екологічного менеджменту та екоаудиту). Йдеться про підготовку відповідного базового підґрунтя (законодавчого, нормативного, економічного), яке б забезпечувало розвиток екологічного менеджменту в Україні. В даний час можна стверджувати, що системи спонукальних стимулів впровадження СЕМА в Україні і за рубежем значно відрізняються (схема 1).

Рис.4.1. Система спонукальних мотивів (стимулів) впровадження СЕМА

Отже можна дійти висновку, що законодавство України про екологічний менеджмент потребує вдосконалення, тож потребує поліпшення і державна політика що до екологічного менеджменту. При вдосконалені законодавства необхідно здійснити його систематизацію для розробки злагодженої системи законодавства про екологічний менеджмент. Але порядок розробки і впровадження такої системи-предмет подальших наукових досліджень що до екологічного менеджменту. Перспективними напрямками подальших наукових досліджень є також механізація впровадження систем екологічного менеджменту на підприємствах України.[6]

Розділ 2: Аналітична оцінка діяльності ВАТ "Електромаш"

2.1 Історія розвитку ВАТ "Електромаш"

Предметом дослідження в даній роботі є ВАТ "Авто-Електромаш", м. Херсон (м. Херсон. Фрунзе, 11). Розглянемо загальні відомості про підприємство в розрізі його історії.

Історія заводу пов'язана із автотракторним електрообладнанням. Розпочавши у 1930 році з ремонту магнето для американських тракторів "Фордзон", а потім із випуску перших радянських динамо "КК" і магнето марки БОШ, вже у 1932 році за рахунок скорочення поставок одного із предметів експорту зекономили державі 1,5 мільйони валюти.

Згодом (1934 р.) завод освоїв виробництво і випуск стендів для випробування якорів динамо, індукційних апаратів, апаратів, що намагнічують, і намоточних верстатів.

В роки Великої Вітчизняної війни завод було повністю зруйновано. У 1946 році завершено відновлення заводу, налагоджено випуск довоєнної продукції. антропогенний екологічний менеджмент довкілля

У 1947 році розпочато випуск електровимірювальних приборів: амперметрів, вольтметрів, трансформаторів току.[15]

В період з 1950 по 1960 рр. освоєно виробництво генераторів постійного току ПН-10 потужністю 1,5 - 0,8 кВт (для освітлення молотильних токів в нічний час), польових електростригальних апаратів РСА 12 і АСХ для стрижки овець.

В свою чергу на базі електростригальних апаратів розпочали випуск пересувних електростанцій ЕС-5 (220 В, 4,5 кВт), електродвигунів змінного току універсального застосування.

Продукція заводу користувалась широким попитом в Україні та інших республіках колишнього СРСР.[22]

У 1958 році прийнято рішення про створення на базі Запорізького заводу "Комунар" першого в Україні заводу автомобіля "Запорожець". Стартери і генератори постачав Московський завод АТЕ-1, а на Херсонський завод було покладено задачу - освоїти виробництво і розпочати випуск запасних частин (полюсні котушки, якорі, колектори), а в 1960 році заводу повністю передано виробництво стартерів і генераторів для першої моделі автомобілю "Запорожець".

У шістдесятих роках, із вводом нових потужностей, завод перетворився на сучасне підприємство із достатньо високим, для того часу, рівнем техніки і технології і повністю перейшов на розробку і випуск автотракторного електронного обладнання (стартери, генератори, комплектуючі для електронних систем запалювання). Вперше в галузі завод освоїв торцевий колектор для стартерів, який дав велику економію міді і зменшення ваги стартера.

В цей період випуск стартерів досяг рівня 1250 тис.шт. на рік, генераторів - до 620 тис.шт., збут продукції заводу розподілився наступним чином.[27]

По Україні - 68%, в Росії - 27%, Білорусі - 5%. Експортні поставки продукції вироблялись майже в 15 країнах світу. Але в результаті прорахунків і помилок реформування економіки, а також недосконалість митних правил і норм валютного регулювання між країнами СНД, хронічної неплатоспроможності споживачів значно зменшився експорт української продукції, доля експорту скоротилась до 8,6% до Росії і до 0,2% до Білорусі.

Новим етапом в історії підприємства стало перетворення його 1994 року у відкрите акціонерне товариство.

З 1996 року обсяги виробництва стабілізувались.

Завод зміг в умовах жорсткої конкурентної боротьби зберегти свою спеціалізацію і продовжити нарощування основних фондів і поповнення колективу.

Основними напрямками розвитку ВАТ "Електромаш" є технічне переозброєння, розширення експортних можливостей, пошук ділових партнерів та інвесторів.[39]

Одночасно приділяється багато уваги підвищенню якості для можливості поставок на зовнішній ринок. Проголошено "Політику в області якості" і визначено ділову філософію з урахуванням перспективного довгострокового планування розвитку підприємства.

Поставлені задачі успішно реалізуються. У 2000 р. отримано сертифікат системи якості за міжнародними стандартами ІСО серії 9000.

За останні роки завод освоїв компакт-генератор 14В 65А і на базі його 12 модифікацій генераторів, в тому числі генератори 14В 85А і 28В 32А, а також гамму запасних частин - приводів і реле стартерів для всіх типів автомобілів.

З 1999 року розпочато випуск стартерів 8,2 кВт 28В - для прямого пуску дизелів середньої потужності, а з 2000 року - генератор 28В 120А - для великих міських автобусів, комбайнів.

Завод випускає стартери, магнето і комплектує ними заводи з виробництва пускових тракторних двигунів. У 2004 році освоєно випуск 12 найменувань термостатів.

Здійснюється комплектація для сімейства ВАЗівських автомобілів всіх типів, включаючи ВАЗ 2110 і його модифікації.

ВАТ "Електромаш" в різні роки постачав і постачає свою продукцію на комплектацію заводам: АТ "АвтоВАЗ", м. Тольятті; АТ "Москвич", м. Москва; АТ "Рибінські мотори", м. Рибінськ; "Алтай-дизель", м. Барнаул; Мінський моторний завод; заводи пускових двигунів "Гомсельмаш", м. Гомель; заводи "Іжмаш", "Іжмех", м. Іжевськ; Харківський тракторний завод, Харківський завод "Серп і молот" та інші. В проекті визначено конкретну мету - адаптацію роботи підприємства за кон'юнктури ринку, що динамічно змінюється, підвищення ринкової вартості підприємства.[35]

ПКО "Концерн "Електромаш" заснований у 2002 році. Стратегією концерну є якнайповніше забезпечення потреб ринку і задоволення очікувань споживачів у виробах автотракторного електроустаткування шляхом комплексного підходу до процесів розробки, виробництва і реалізації продукції. Основою "Концерну "Електромаш" є відкрите акціонерне товариство "Електромаш", яке вже більше 70-ти років успішно працює на ринку автотракторного електроустаткування і є єдиним в Україні розробником і виробником стартерів і генераторів для автомобільних, тракторних і мотоциклетних двигунів електровентиляторів системи охолоджування двигуна автомобіля, магнето для тракторних пускових двигунів, хрестовин карданного валу, автомобільних фільтрів. Система управління якістю заводу сертифікована на відповідність міжнародному стандарту DIN ЕN ISO 9001:2000 (сертифікат Ллойда № QS-2478 НН). Всі вироби мають сертифікати відповідності і за своїм технічним рівнем і якістю відповідають світовим зразкам.[19]

2.2 Розвиток системи менеджменту якості

За час свого розвитку підприємство перебороло величезний шлях від дрібного, майже кустарного виробництва продукції електротехнічного призначення до масового випуску стартерів, генераторів, магнето, термостатів і запасних частин для автомобілів, тракторів, сільськогосподарських машин.

Не можна не відзначити, що з першого років створення заводу колектив успішно освоював вироби, що замінюють імпортні.

Особливо розвиватися завод почав з кінця сімдесятих років, коли стали освоюватися нові виробничі потужності, розроблятися й випускатися конкурентноздатна продукція, підвищуючи рівень якості й ефективності виробництва.

Завдяки оптимальному сполученню кращих традицій попередніх поколінь і сьогоднішніх сміливих економічних реформ продукція з маркою "Електромаш" високо цінується не тільки в Україні, але й далеко за її межами.[18]

Новою віхою в історії заводу став його вступ в 2002 році у виробничо-комерційне об'єднання Концерн "Електромаш". Підприємство завоювало репутацію надійного партнера і виробника високоякісної продукції, неодноразово визнавалося лауреатом Українських національних конкурсів якості, а в 2004 році одержало сертифікат EFQM "Визнання досконалості в Європі", активізувалася інноваційна діяльність [35].

Історія заводу пов'язана з автотракторним електроустаткуванням. Почавши в 1930 році з ремонту магнето для американських тракторів "Фордзон", а потім з випуску перших радянських динамо "КК" і магнето марки БОШ, уже в 1932 році за рахунок скорочення поставок одного із предметів експорту заощадили державі 1.5 мільйонів валюти.

Згодом (1934 рік) завод освоїв виробництво й випуск стендів для випробування якорів динамо, індукційних апаратів, що намагнічують апаратів і намотувальних верстатів.

У роки Великої Вітчизняної війни завод був повністю зруйнований. В 1946 році завершене відновлення заводу, налагоджений випуск довоєнної продукції.

В 1947 році почато випуск електровимірювальних приладів: амперметрів, вольтметрів, трансформаторів струму.

У період з 1950 по 1960 року освоєне виробництво генераторів постійного струму ПН-10 потужністю 1.5-0.8 кВт (для висвітлення молотильних струмів у нічний час), польових електростригальних апаратів РСА 12 й АСХ для стрижки овець.

У свою чергу на базі електростригальних апаратів почали випуск пересувних електростанцій ЭС-5 (220У, 4.5 кВт), електродвигунів змінного струму універсального застосування [35].

Продукція заводу користувалася широким попитом на Україні й в інших країнах СРСР.

В 1958 році ухвалено рішення про створення на базі Запорізького заводу "Комунар" першого в Україні заводу автомобіля "Запорожець". Стартери й генератори поставляв Московський завод АТЕ-1, а на Херсонський завод було покладене завдання - освоїти виробництво й почати випуск запасних частин (полюсні котушки, якорі, колектора), а в 1960 році заводу повністю передане виробництво стартерів і генераторів для першої моделі автомобіля "Запорожець".

У шістдесятих роках, з уведенням нових потужностей, завод перетворився в сучасне підприємство із досить високим, для того часу, рівнем техніки й технології й повністю перейшов на розробку й випуск автотракторного електронного устаткування (стартери, генератори, що комплектують для електронних систем запалювання). Уперше в галузі АТЕ завод засвоїв торцевий колектор для стартерів, що дав більшу економію міді й зменшення ваги стартера [35].

У цей період випуск стартерів досяг рівня 1250 тис. шт. на рік, генераторів - до 620 тис. шт., збут продукції заводу розподілився у такий спосіб:

По Україні - 68%, у Росії - 27%, Білорусії - 5%. Експортні поставки продукції провадилися майже в 15 країнах світу. Але в результаті прорахунків і помилок реформування економіки, а також недосконалість митних правил і норм СНД, хронічної неплатоспроможності споживачів значно зменшився експорт української продукції, частка експорту скоротилася до 8.6% у Росію й 0.2% у Білорусь.

Новим етапом в історії підприємства стало перетворення його в 1994 році у відкрите акціонерне товариство [35].

З 1996 року обсяги виробництва стабілізувалися.

Завод зумів в умовах жорстокої конкурентної боротьби зберегти свою спеціалізацію і продовжити нарощування основних фондів і поповнення колективу.

Основними напрямками розвитку ВАТ "Електромаш" є технічне переозброєння, розширення експортних можливостей, пошук ділових партнерів й інвесторів.

Одночасно приділяється багато уваги підвищенню якості для можливості поставок на зовнішній ринок. Проголошено "Політика в області якості" і визначена ділова філософія з обліком перспективного довгострокового планування розвитку підприємства.

Поставлені завдання успішно реалізовуються. В 2011 році отриманий сертифікат системи якості за міжнародними стандартами ІСО серії 9000.

За останні роки завод освоїв комплект генераторів 14У 85А и 28У 32А, а також гаму запасних частин - приводів і реле стартерів для більших міських автобусів, комбайнів [35].

Завод випускає стартери, магнето й комплектує ними заводи з виробництва пускових тракторних двигунів. У 2013 році засвоєно випуск 12 найменувань термостатів.

Здійснюється комплектація для сімейства ВАЗових автомобілів всіх типів, включаючи ВАЗ 2110 і його модифікації.

ВАТ "Електромаш" у різні роки поставляв і поставляє свою продукцію на комплектації заводам: АТ "АвтоВАЗ", м. Тольятті; АТ "Москвич", м. Москва; АТ "Рибінські мотори", м. Рибінськ; завод пускових тракторних двигунів, м. Липецьк; "Алтай-дизель", м. Барнаул; Мінський моторний завод; заводи пускових двигунів "Гомсельмаш", м. Гомель; заводи "Іжмаш", "Іжмех", м. Іжевськ; АТ "Автобаз", м. Запоріжжя; Харківський тракторний завод, Харківський завод "Серп і молот" та інших. У проекті визначена конкретна мета - адаптація роботи підприємства при динамічній, що змінюється, кон'юнктурі ринку, підвищення ринкової вартості підприємства [35].

Розвиток системи менеджменту якості. На базі діяла в 90-х роках минулого сторіччя комплексна система управління якістю продукції, керівництвом заводу ухвалено рішення про її переробку на відповідність вимогам ДСТУ ISO9001-1995.

У 2010 р. вона була розроблена й проведене навчання персоналу.

У 2011 році, після проведеної роботи, система якості була сертифікована в національному органі по сертифікації Укрсепро. А вже в 2002 році система якості ВАТ"Електромаш" одержала сертифікат визнання Німецької фірми Lloyd.

Вивчивши Модель досконалості EFQM, у лідерів підприємства з'явилася потреба брати участь в українському національному конкурсі по якості, тому що це дає можливість одержати об'єктивну оцінку діяльності підприємства, зрівнявши свої досягнення з досягненнями конкурентів. Почавши брати участь у національних конкурсах у 2011 році, ВАТ "Електромаш" завоював звання фіналіста 6-го конкурсу й лауреата 7, 8, 9- го конкурсів.

З 2012 року, як призер конкурсу, підприємство є членом клубу лідерів якості. Це дозволяє знайомити з корисною інформацією й обміном досвіду про менеджмент підприємств на конкретних прикладах кращих підприємств-переможців конкурсів.

У 2013 році керівництво підприємства ухвалює рішення щодо сертифікації системи управління якістю ВАТ "Електромаш" на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії ISO 9000 версії 2000 року, що й було успішно здійснене.[42]

Застосування європейської моделі ділової досконалості, використання передового досвіду у своїй діяльності дозволило колективу підприємства в 2014 році одержати сертифікат Європейського фонду управління якістю "Визнання досконалості в Європі".

Облік вимог стандартів на систему управління якістю, використання моделі ділової досконалості забезпечує постійний економічний ріст, дає можливість приєднатися до європейських вимог по якості, глибше вивчати й удосконалювати діючі процеси, оптимізувати зв'язок між ними, зміцнити позиції вітчизняного виробника на внутрішньому ринку, піднімати базовий рівень своєї продукції з перспективою виходу на міжнародний ринок і знижувати її собівартість за рахунок впровадження нових технологій [35].

Якість продукції - пріоритетне завдання компанії. Система управління якістю, що функціонує на підприємстві, сертифікована на відповідність міжнародному (Germanischer Lloyd Certification GMBH) і національному (УКРСЕПРО) стандартам ISO 9001:2000.

Зважаючи на важливість охорони навколишнього середовища, відповідальність підприємства за постійне поліпшення умов проживання людини, завод планомірно упроваджує систему екологічного менеджменту відповідно до ISO 14001.

В 2010 році було видано. Протокол №8 "Основні направлення екологічної політики ВАТ "Машинобудівельний завод "Електромаш" від 2 07.12.2010.- №01-09/07[38]

Висновки

На основі викладеного матеріалу можна зробити висновки про те, що система екологічного менеджменту на підприємстві є природним продовженням контролю якості продукції і послуг. Систему екологічного менеджменту слід розглядати як процес, що дозволяє краще систематизувати пріоритети і проекти, а також ідентифікувати проблеми і можливі негативні впливи ще до їх прояву. Система екологічного менеджменту може сприяти зниженню плинності кадрів, удосконаленню системи добору нових співробітників, поліпшенню умов роботи. У результаті впровадження системи екологічного менеджменту на виробничих підприємствах забезпечується економне використання сировини, матеріалів та енергоресурсів, зменшується негативний вплив на навколишнє середовище і, як наслідок, зменшуються екологічні платежі та штрафні санкції.

Екологічний менеджмент являє собою не стільки виконання певних формальних вимог, скільки різноманітну активну практичну діяльність, зрозумілу і доступну для всіх фахівців і персоналу підприємства в цілому. Ініціативна діяльність з перелічених напрямів на сьогодні практично не здійснюється російськими підприємствами. При цьому подібна діяльність за небагатьма винятками цілком доступна для російських підприємств, незалежно від їх економічного становища та характеру поставлених перед ними екологічних проблем, і вимагає не стільки істотних додаткових витрат, скільки якісних змін у мотивації, плануванні, організації діяльності та використанні досягнутих результатів. Діяльність у сфері екологічного менеджменту повинна починатися з найпростіших цілей і завдань, поступово розвиваючись і ускладнюючи. Кожне підприємство може внести в неї свої характерні особливості і нові елементи. На двох подібних підприємствах можуть існувати різні і, в той же час, ефективні системи екологічного менеджменту.

...