Вплив господарської діяльності на земельні ресурси: масштаби та наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський університет туризму економіки і права

«Вплив господарської діяльності на земельні ресурси: масштаби та наслідки»

Реферат з дисципліни «Основи наукових досліджень»

Виконала:

Студентка І курсу 12 Тд групи

Доленко Оксана Сергіївна

Перевірив:

Кручек Олександр Алікович

Київ 2015



План

Вступ

1. Особливості організації господарської діяльності

1.1 Поняття та види господарської діяльності

1.2 Масштаби господарської діяльності.

2. Вплив господарської діяльності на навколишнє середовище

2.1 Принципи проведення аналізу господарської діяльності

2.2 Проблеми забруднення навколишнього середовища як наслідки господарської діяльності

3. Наслідки та шляхи вирішення негативного впливу господарської діяльності на земельні ресурси

3.1 Наслідки людської діяльності на земельні ресурси.

3.2 Альтернативні шляхи вирішення, проблеми розвитку сільського господарства

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність: Під впливом господарської діяльності людини відбуваються зміни природних компонентів ландшафтів. Під час будівництва міст, доріг, гребель на річках, видобування корисних копалин порушується рельєф. Неправильний обробіток ґрунтів призводить до їх водної і вітрової ерозії, площинного змиву. Розорювання степів, луків, зведення лісів, осушення боліт позначаються на видовому складі рослинності, а отже, і тваринного світу: природні угруповання рослин витісняються культурними (поля, сади, виноградники), збіднюється видовий склад тварин. Зміни цих компонентів ландшафтів впливають на клімат і води.

Мета: Показати масштаби та наслідки господарської діяльності на навколишнє середовище та визначення шляхів запобігання.

Завдання: Відповідно до поставленої мети, можна виділити такі завдання:

Ш Показати масштаби та наслідки господарської діяльності.

Ш Визначити основні види впливу людини на земельні ресурси.

Ш Знайти альтернативні шляхи вирішення.

Об`єкт дослідження: Господарська діяльність на земельні ресурси.

Предмет дослідження: Масштаби та наслідки впливу на навколишнє середовище.

Структура реферату: У першому розділі йдеться про господарську діяльність, а особливо сільсько-господарську діяльність. Те що вони, і як впливають на землю. Поняття та види господарської діяльності, сільської діяльності. Масштаби діяльностей.

У другому розділі йдеться про вплив господарської діяльності на навколишнє середовище. Принципи введення господарської діяльності та проблеми забруднення навколишнього середовища як наслідки господарської діяльності.

У третьому розділі йдеться про наслідки та шляхи вирішення негативного впливу господарської діяльності на земельні ресурси. Наслідки господарської діяльності на земельні ресурси та альтернативні шляхи вирішення, проблеми розвитку сільського господарства.



1. Особливості організації господарської діяльності

1.1 Поняття та види господарської діяльності

Поняття господарської діяльності наводиться в ст. 3 Господарського Кодексу України (далі -- ГК). Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Класичні ознаки господарської діяльності, наголошуючи на її суспільно корисному характері, наводить авторитетний український учений В. С. Щербина: «Суспільно корисна господарська діяльність:

ь по-перше, полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб;

ь по-друге, виконується на професійних засадах;

ь по-третє, результати такої діяльності мають реалізовуватися за плату, тобто функціонувати як товар;

ь по-четверте, поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних верств населення тощо)».

Виходячи зі змісту ст. 3, 42, 52 ГК загальні різновиди господарської діяльності можна сгрупувати таким способом:

1) комерційна господарська діяльність (підприємництво) -- господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку;

2) некомерційна господарська діяльність -- господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку;

3) господарське забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів -- діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання.

Слід зауважити, що вичерпний перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню (а саме -- 57 видів господарської діяльності), установлює Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000.

Водночас відповідно до ст. 259 ГК вид господарської діяльності має місце в разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окре­мий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати низку процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації.

Виходячи з положень ГК можна виокремити такі види господарської діяльності:

1. Господарсько-торговельна діяльність -- діяльність, що її здійснюють суб'єкти господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію через надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може вестися суб'єкта­ми господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

2. Агентська діяльність -- комерційне посередництво, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання під час здійснення ними господарської діяльності способом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, що ґрунтується на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоч і в чужих інтересах, але від власного імені.

3. Перевезення вантажів -- господарська діяльність, пов'я­зана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний ван­тажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням ван­тажів, є транспортна експедиція.

4. Капітальне будівництво -- будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення та здійснюються на умовах підряду.

5. Інноваційна діяльність -- діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя. Фінансова діяльність включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

6. Фінансове посередництво -- діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюють установи банків та інші фінансово-кредитні організації. Страхування у сфері господарювання -- це діяльність, скерована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання. Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності).

7. Комерційна концесія -- за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'я­зується додержувати умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в повному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.

8. Зовнішньоекономічна діяльність -- господарська діяльність, під час здійснення якої майно та/або робоча сила перетинають митний кордон України.

1.2 Масштаби господарської діяльності

Світове господарство - це глобальний цілісний, але разом з тим і суперечливий економічний організм, в якому склалася взаємозв'язок всіх країн і народів планети. Для нього характерна інтернаціоналізація продуктивних сил і створення різноманітної системи міжнародних економічних відносин. Слід мати на увазі, що сучасна наукова і навчальна (спеціальна) література не містить єдиного тлумачення понять світової економіки, світового господарства. Класифікація країн сучасного світового господарства виробляється на основі різних критеріїв.

З позицій ступеня розвиненості ринкового господарства виділяють країни:

- З розвиненою ринковою економікою;

- З ринковою економікою;

- З перехідною економікою.

З позицій рівня розвитку продуктивних сил:

- Доіндустріальний (аграрні);

- Індустріальні;

- Постіндустріальні (створені на основі новітніх досягнень

науки і техніки).

Місце і роль кожної країни у світовому господарстві, її вплив на економіку інших країн і, навпаки, ступінь впливу світового господарства на економічне та політичне становище даної країни визначаються розміром економічного потенціалу та рівнем економічного розвитку кожної країни. Отже, визначити роль окремих країн у міжнародній економіці можна тільки на основі декількох ключових показників їхнього економічного розвитку, об'єднаних деякою взаємозалежністю. Неминуча проблема вибору цих показників. Відносна частка окремих країн може бути визначена тільки на основі набору економічних показників з поправкою на експертну оцінку відносного політичного впливу кожної з них на міжнародну економіку. Світове господарство на початку ХХI століття - глобальне за своїми масштабами, воно домінує на принципах ринкової економіки, об'єктивних закономірностей міжнародного поділу праці. Однією з провідних тенденцій світогосподарського розвитку повоєнних десятиліть був перехід багатьох країн від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу.

господарський діяльність земельний ресурс



2. Вплив господарської діяльності на навколишнє середовище

2.1 Принципи проведення аналізу господарської діяльності

Рис. 1.1 Принципи проведення аналізу господарської діяльності аналізу господарської діяльності

Аналітичне дослідження, його результати та їхнє використання в управлінні виробництвом мають відповідати визначеним вимогам. Важливішими принципами аналізу є (рис. 1.1):

Державний підхід - оцінка результатів діяльності підприємства з урахуванням державної, економічної, соціальної, екологічної, міжнародної політики та чинного законодавства тощо;

Науковість - використання діалектичної теорії пізнання, економічних законів розвитку, інноваційного підходу, новітніх прогресивних методів економічних досліджень;

Комплексність - охоплення максимуму структурних підрозділів і напрямків діяльності, всебічне вивчення причинно-наслідкових залежностей розвитку основної діяльності підприємства;

Системність - розуміння об'єкту, що вивчається, як складної динамічної системи, що містить елементи, пов'язані між собою та з зовнішнім середовищем;

Об'єктивність - використання перевіреної інформації, яка достовірно відбиває об'єктивну реальність;

Точність - обґрунтування висновків точними аналітичними розрахунками;

Дієвість - активний вплив на результати діяльності підприємства, своєчасне виявлення недоліків та прийняття відповідних управлінських рішень;

Плановість - проведення за планом і систематично, що викликає необхідність планування і контролю за проведенням аналітичної роботи на підприємстві, обумовлює розподіл обов'язків між виконавцями;

Оперативність - швидкий і чіткий аналіз ситуацій, генерування відповідних управлінських рішень і втілення їх у життя підприємства.

Реалізація зазначених принципів на практиці сприятиме ефективній організації і результативності аналізу господарської діяльності.

2.2 Проблеми забруднення навколишнього середовища як наслідки господарської діяльності

Проблема забруднення природного середовища стає гострою як через зростання обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва, так і в зв'язку з якісними змінами виробництва під впливом науково-технічного прогресу. Слід зазначити, що тільки 1-2% використовуваного природного ресурсу залишається в кінцевому продукті, а більшість йде у відходи, що не засвоюються природою. Відходи виробничої діяльності усе більше забруднюють літосферу, гідросферу й атмосферу Землі. Адаптаційні механізми біосфери не можуть справитися з нейтралізацією значної кількості шкідливих речовин, і природні екосистеми починають руйнуватися.

Забруднення, що надходять у Світовий океан, порушили в першу чергу природну рівновагу морського середовища в прибережній зоні континентального шельфу, де зосереджено 99% усіх морських біологічних ресурсів, що добуваються людиною. Антропогенні забруднення цієї зони послужили причиною того, що її біологічна продуктивність знизилася на 20%, а світовий рибний промисел не дорахувався 15-20 мільйонів тон улову. За даними ООН, щорічно у Світовий океан потрапляє 50 тис. т пестицидів, 5000 тон ртуті, 10 млн т нафти і безліч інших забруднювачів.

Кількість речовин, які щорічно потрапляють з антропогенних джерел зі стоком річок у води морів і океанів - заліза, марганцю, міді, цинку, свинцю, олова, миш'яку, нафти перевищує обсяг цих речовин, що надходять у результаті геологічних процесів. Дно Світового океану, у тому числі і глибоководні западини, усе ширше використовуються для захоронення особливо небезпечних токсичних речовин (включаючи »морально застарілі» бойові отруйні речовини), а також радіоактивних матеріалів. Так, з 1946 по 1970 рік США поховали на Атлантичному узбережжі країни близько 90 000 контейнерів з відходами загальною радіоактивністю приблизно 100 000 кюрі, а європейські країни скинули в океан відходів загальною радіоактивністю 500 000 кюрі. У результаті розгерметизації контейнерів спостерігаються випадки небезпечного зараження вод і природного середовища в місцях цих поховань.

Порушення озонового шару. Озон - одна з форм існування хімічного елемента кисню в земній атмосфері - його молекула складається з трьох атомів кисню 03, для утворення озону необхідно попереднє утворення вільних атомів кисню.

Зі збільшенням кількості атомарного кисню зростає і вміст озону в атмосфері. Однак з висотою збільшується й ультрафіолетова радіація, що руйнує озон швидше, ніж йде його утворення, тому концентрація озону в атмосфері починає зменшуватися. Виміри показують, що озон в атмосфері має шарувату структуру і його основна маса зосереджена в шарі на висоті 20 - 25 км, а починаючи з висоти 55 км, його концентрація активно зменшується, отже, озон присутній у тропосфері, стратосфері, мезосфері.

«Озонова дірка» - це явище зменшення загальної кількості озону. Помітне систематичне зменшення концентрації О3 навесні приблизно в 1,5 - 2 рази. Хлор- і фторвуглероди (ФХВ) вже більш ніж 60 років використовуються як холодоагенти в холодильниках і кондиціонерах, пропеленти для аерозольних сумішей, піноутворюючі агенти у вогнегасниках, очисники для електронних приладів, у хімічному чищенні одягу, при виробництві пінопластів. Інертність цих сполук робить їх небезпечними для атмосферного озону. ХФВ не розпадаються швидко в тропосфері (нижньому шарі атмосфери, що простирається від поверхні Землі до висоти 10 км), як це відбувається, наприклад, із більшістю окислів азоту, і зрештою проникають у стратосферу, верхня межа якої розташовується на висоті близько 50 км. Коли молекули ХФВ піднімаються до висоти 25 км, де концентрація озону максимальна, вони піддаються інтенсивному впливу ультрафіолетового випромінювання, що не проникає на менші висоти через дію озону, який екранує. Ультрафіолет руйнує стійкі в звичайних умовах молекули ХФВ, що розпадаються на компоненти, які мають високу реакційну здатність, зокрема атомний хлор. Таким чином, ХФВ переносить хлор з поверхні Землі через тропосферу і нижні шари атмосфери, де менш інертні сполуки хлору руйнуються, у стратосферу, до шару з найбільшою концентрацією озону. Дуже важливо, що хлор при руйнуванні озону діє подібно каталізатору: у ході хімічного процесу його кількість не зменшується. Внаслідок цього один атом хлору може зруйнувати до 10 000 молекул озону, перш ніж буде дезактивований чи повернеться в тропосферу. Зараз викиди ХФВ в атмосферу обчислюються мільйонами тонн, а дія тих, що вже потрапили в атмосферу, буде продовжуватися кілька десятиліть.

Могутнім джерелом знищення озону є азотні добрива. Потрапляючи в ґрунт, такі добрива розпорошуються, при цьому деяка кількість молекул потрапляє в приземне повітря. Далі відбувається цілий ланцюжок процесів: турбулентність у приземному шарі повітря, перенос збагаченого азотними окислами газу в низькі шпроти, зворотній горизонтальний перенос газу в більш високі широти вже в стратосфері.

Окисли азоту надходять в атмосферу також при спалюванні промислового палива. За наявними оцінками, кількість закису азоту, що потрапляє в повітря з димом працюючих на звичайному (не ядерному) пальному електростанцій, сама по собі досить велика і складає 3-4 мегатонни на рік, хоча вона і не настільки небезпечна в порівнянні з азотистими добривами.

У водневому циклі бере участь безліч водородовмісних сполук. Водень надходить в атмосферу у вигляді води.

Розвиток цивілізації призводить до усе більших викидів хлорних сполук в атмосферу, і одну з провідних ролей у цьому процесі відіграють фреони (хлорфторвуглеродовмісні сполуки, такі як CFC13 CF2Cl2). Зростання виробництва фреонів триває величезними темпами (це виробництво холодильної техніки, аерозолей, пінопласті в і т.д.). їхнє надходження в атмосферу пов'язано з технологічними втратами.

Визначено два шляхи відновлення озонового шару: видалення з атмосфери озоноруйнуючих речовин і продукування озону.

Перший шлях - видалення каталізаторів з атмосфери - поки не має реальних варіантів вирішення. Передбачалося використовувати лазерне опромінення озоновмісних шарів атмосфери з метою дисоціації молекул фреону. Але повільний розпад молекул фреону дотепер рятує нас від прискореного руйнування озонового шару і тільки невелика частина енергії лазера буде працювати па досягнення поставленої мети, основна її частина буде розсіюватися в космосі.

Другий шлях - виморожування озону в холодильних пристроях на Землі - для цього треба було б пропустити через них значну частку атмосфери.

Найбільш реальним є проект, що передбачає створення електричних розрядів у стратосфері за допомогою радіохвиль надвисокої частоти. Розряд створюється за допомогою нерухомих фазованих антенних ґрат, розташованих на землі. Розміри необхідної антени близько сотні метрів, управління фазою окремих елементів дозволяє реалізувати фокусування випромінювання і сканування на визначеній висоті. Енергопостачання можна забезпечити від АЕС потужністю в десятки мвт, причому ККД радіотехнічної частини стосовно первинного джерела може сягати 80%. Механізм утворення озону в процесі розряду - плазмохімічний і тепловий.

При плазмохімічному механізмі молекули кисню руйнуються електронами, що утворюються в електричному розряді.

Тепловий механізм відновлення озону може істотно вплинути на скорочення витрат енергії. Існує припущення про виникнення озонової »дірки» тільки при t - 80°С. Якщо це так і, припускаючи, що така температура існує тільки в окремих місцях »діри», з'являється можливість компенсувати дефіцит озону тільки в цих місцях. Таким чином, теоретична можливість відновлення озонового шару існує.

3. Наслідки та шляхи вирішення негативного впливу господарської діяльності на земельні ресурси

3.1 Наслідки людської діяльності на земельні ресурси

Оскільки людина займає одне з центральних місць у глобальній геосоціосистемі, ми розглянемо, як демографічні проблеми впливають на стан біосфери. У XX столітті природне середовище на планеті неухильно погіршувалося в результаті діяльності людини, яка піддає його щораз більшій дії фізичних, хімічних і біологічних навантажень. Люди вже не спроможні адаптуватися до цих швидких глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху та обмеженості природних ресурсів і життєвого простору Земної кулі.

За останні 150 років населення Землі зростало дуже швидкими темпами. На початку нашого літочислення кількість населення Землі сягала 230 млн. Тільки біля 1830 року вона досягла 1 млрд. чоловік, а в 1890 р. - 1,6 млрд. Вже в 1930 р. на планеті проживало більше 2 млрд. людей, через 30 років (1960 р.) кількість населення сягнула 3 млрд., і вже через 15 років (1975 р.) - 4 млрд. чоловік. У 1987 році населення Землі переступило через п'ятимільярдну відмітку, вже до кінця століття перевищувало 6 млрд., а в першій половині XXI ст., за деякими прогнозами, наблизиться до 12 млрд. Останнім часом темпи приросту населення планети почали знижуватися, але навіть при цій тенденції стабілізація наступить не раніше 2050 р.

Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість, катастрофічно вичерпуються й руйнуються. Незважаючи на темпи розвитку економіки, у світі невпинно збільшується кількість бідних і знедолених, і паралельно відбувається катастрофічне виснаження природних ресурсів.

Провідні вчені світу вважають, що головними заходами, які допоможуть зберегти нашу цивілізацію й біосферу, повинні бути відродження і збереження різноманіття природи та біотичних угруповань у обсягах, що забезпечували б стійкість довкілля. Ми повинні прагнути до гармонізації взаємовідносин людського суспільства і природи. А це можливо лише за умови зміни в свідомості людей, вдосконалення соціоекологічного мислення, спрямованого не лише на збереження біосфери, але й на усвідомлення пріоритету таких цінностей, як чисті повітря, вода, продукти харчування, незруйновані природні ландшафти, над матеріальними благами.

3.2 Альтернативні шляхи вирішення, проблеми розвитку сільського господарства

Одним з методів зниження темпів забруднення атмосфери - це очистка палива, а зокрема бензину від шкідливих домішок, таких як свинець, який ушкоджує головний мозок дітей. Правила, введені у 1960 - 70-х роках в Лос - Анджелесі з метою боротьби з нафтохімічним смогом, включає в себе вимогу облаштувати всі автомобілі каталітичними нейтралізаторами вихлопних газів. Але у 1980-х роках здійснення цієї програми уповільнилося, я кількість автомобілів продовжувала зростати. З метою п'ятикратного зменшення забруднення повітря в наступні 20 років у 1989 році в місті ввели нові правила. Фірмам радили, щоб їх службовці по черзі підвозили один одного на роботу. Добре сприймається перехід на чотирьохденний робочий тиждень та роботу на дому. Передбачається поступовий перехід автомобілів з бензину на більш екологічно чисте паливо. Місцеві промислові підприємства також мають знизити викиди в атмосферу.

Зменшення об'ємів та очистка викидів

Щоб зменшити викиди в атмосферу у розвинених країнах повсякчасно встанов-люються системи контролю викидів продуктів згорання, недивлячись на велику вартість таких систем. Посилюється контроль над вмістом вихлопних газів, за перевищення норм накладається штраф. Дає результати установка очисних споруд на електростанціях та інших промислових підприємствах. Введення технології десульфуризації димового газу на ТЕС , які працюють на вугіллі, дозволяють значно скоротити вміст двоокису сірки у димі. Комбіноване використання тепла та енергії на промислових підприємствах означає, що тепло, замість того, щоб „йти на вітер” і розсіюватися в атмосфері, буде обігрівати приміщення.

Установка каталітичних нейтралізаторів на бензинових автомобільних двигунах дозволить зменшити об'єми викидів у атмосферу оксидів азоту, угарного газу та вуглеводнів більш ніж на 75 %.

Необхідність залучати у виробництво більш ефективних і екологічно безпечних технологій визнають зараз у всьому світі. Важливо також вдосконалювати конструкцію автомобільних двигунів і скорочувати число особистого транспорту на дорогах.



Висновки

Основна діяльність людини, основана на застосуванні штучно створених засобів, приводить, в кінцевому рахунку, до різкого посилення активного втручання суспільства в хід природних процесів, яке дедалі прискорюється за темпами і зростає за силою дії. Саме тому останнім часом ми все частіше починаємо згадувати про проблеми пов'язані з екологією і безпекою нашого життя на планеті Земля. В останні декілька років людство почало усвідомлювати величезну кількість проблем, пов'язаних з нашим впливом на навколишнє середовище. Їх можна переліковувати безкінечно; це забруднення повітря пилом та іншими частинками, забруднення води та грунтів пестицидами, забруднення водойм, радіоактивні відходи, парниковий ефект, озонові дірки, проблема утилізації відходів, зменшення чисельності живих організмів, демографічна криза, антропогенна зміна ландшафтів, вирубка лісів, шум, нераціональне використання природних ресурсів, хімічне та біологічне забруднення, нестача прісної води, небезпечні захворювання, епідемії тощо.



Список використаної літератури

1. Государственний комитет Украинской ССР по охране природы - „Охрана природы - задача всенародная ” // Киев, Издательство полит. Литературы Украины, 1987.

2. Світова економіка: Учеб. посібник для вузів / Під ред. проф. І.П. Ніколаєвої .- 3-е изд., Перераб. і доп. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007 - 510с

3. Журнал „Древо познаний” // 2002; 2003.

4. Щербина В. С. Господарське право. -- К., 2003. -- С. 6--7.

5. http://pidruchniki.com/1924070151711/ekologiya

Размещено на Allbest.ru

...