Майже як апокаліптичне попередження звучать слова Ріфкін: «Ми вступаємо в нову епоху глобальних ринків і автоматизованого виробництва. Шлях до економіки майже без робочих чітко видно. Чи призведе цей шлях у надійну гавань або до жахливої прірви, буде залежати від того, наскільки добре цивілізація зуміє підготуватися до після ринкової ері, яка послідує за третьою промисловою революцією. Кінець роботі може означати смертний вирок цивілізації в тій формі, в якій ми її знаємо. Кінець роботі може також сигналізувати про початок нової соціальної трансформації, відродження людського духу. Майбутнє в наших руках ».

Небезпека такого «глобалізму» не тільки в тому, що він порушує права народів на самостійний розвиток. Тим самим обмежуються і ресурси поліваріантного розвитку людства, необхідні як гарантія коректності ходу та перспектив його розвитку в можливих кризових ситуаціях. »У цьому сенсі виникає, може бути, самий головний конфлікт глобальних процесів. З одного боку, основним предметом впливу, основним засобом виробництва стає інтелект людини, а значить його особистість, самобутність, творчий потенціал, які повинні прагне до розвитку повної реалізації. А з іншого - всесвітня уніфікація, яка прагне усереднити все і вся.

3. Шляхи та можливості вирішення глобальних проблем

Загострення глобальних суперечностей ставить на порядок денний загальну для всіх проблему виживання людства. Різними фахівцями вкладається різний зміст поняття виживання. Наприклад, під останнім нерідко розуміють притуплення соціально-класових конфліктів з метою подолання ядерної війни або екологічної катастрофи. Висловлюється також судження, що концентрація сил виживання та розгортання їх дій буде йти поряд з роздільною здатністю соціально-економічних, морально-етичних конфліктів і протиріч, які повинні поступово вирішуватися на гуманістичній основі. Це судження ближче до реальностей суспільного розвитку, його об'єктивним законам. Важливо відзначити, що саме поняття «виживання» стосовно до людського суспільства не зводиться тільки до збереження оптимальних фізичних і природно-природних умов існування людей. І в цьому сенсі масштаб вимірів виживання припускає: продовження суспільного прогресу, подальший розвиток цивілізації; гідне існування всіх країн і народів; гарантію природного права на життя і розвиток кожного індивіда; пріоритет природного та природного начала над науково-технічним компонентом. Основним з перелічених напрямів розвитку є забезпечення соціального прогресу людства. Таким чином, напрошується висновок, що для оптимального вирішення глобальних проблем сучасного етапу суспільного розвитку необхідні дві групи передумов: науково-технічні і соціально-політичні. Зміст перших полягає в забезпеченні науково-технічного прогресу в межах, необхідних для регулювання природно природних процесів; друге - у створенні таких соціально-політичних умов, які дадуть можливість практично вирішувати глобальні проблеми. Найбільш повне вирішення глобальних проблем вимагає, очевидно, корінного перетворення суспільних відносин в масштабі світового співтовариства. Значить на найближчий осяжний період єдиним шляхом вирішення глобальних проблем є розгортання взаємовигідного, широкого міжнародного співробітництва. Для вироблення загальної стратегії виживання, для узгодження активної діяльності людства з можливостями біосфери планети, з можливістю її розвитку будуть потрібні, мабуть, неординарні політичні рішення і акції. Цілком можливо, що обставини продиктують необхідність не тільки створення загальнопланетарного економічного механізму, сукупних дій та узгодження потреб людства, а й перебудови всього побуту, правил співжиття. Життя може стати більш суворою, грубою і бідною. Вона вимагає не тільки поневірянь, а й обмеження дій особистості на догоду суспільної необхідності. Зміняться відносини власності. У всякому випадку поняття "приватної власності» як власності, з якою її власник може робити все, що йому заманеться, - стане явним анахронізмом. І ми бачимо, що вже зараз суспільство накладає різні обмеження на використання приватної власності в таких формах, як державна, акціонерна або кооперативна форми власності. Тотальний відмову від усіх благ нинішньої цивілізації неможливий, а система жорстких заборон, швидше за все, не дасть результатів. Лише глибинні духовні і матеріальні процеси всередині народного життя зможуть дати реальний вихід з кризи. Сподіватися на безболісність подібного роду процесів не доводиться, тому що мова про певну систему обмежень, про свідоме підпорядкуванні своєї індивідуальності певної суспільної необхідності, новими принципами моральності. Іншими словами необхідно переосмислення всієї системи ціннісних орієнтацій і зміна життєвих установок, зсув акцентів з засобів життя, якими так довго були зайняті люди, на цілі життя. Може бути, ці великі випробування і призведуть не тільки до преображення буття, а й духовного преображення. І тоді «глобальна катастрофа» обернеться не загибеллю людей, а сходженням їх на новий щабель.

Особливістю сучасного етапу розвитку людства є, зокрема, надзвичайне загострення глобальних проблем. Загострення глобальних проблем створило принципово нові умови для розвитку людства, умови постійної, реальної загрози життю на Землі.

У об'єктивної реальності ми маємо справу не з сукупністю, а з системою глобальних проблем. Характерною її особливістю є те, що вона володіє надзвичайною складністю і багатофакторністю. І проявляється це, перш за все в тому, що сутнісною основою системи глобальних протиріч є соціальні взаємозв'язки, що визначаються фундаментальними закономірностями суспільного розвитку. Чисто соціальних і суто соціоприродних глобальних проблем немає. Всі вони висловлюють ті чи інші сторони єдиного процесу соціоприродних розвитку. Характерною рисою глобальних проблем сучасності, є те, що вони, виникнувши з соціальних причин, ведуть до наслідків більш, ніж соціальним, зачіпають біологічні та фізичні основи існування людини.

Центральною ланкою стратегії вирішення глобальних проблем є розвиток всеосяжного міжнародного співробітництва, об'єднання різноманітних зусиль всього людства. Отже, у світової спільноти існує об'єктивна можливість зберегти себе і життя на планеті. Проблема в тому - чи зможе воно скористатися цією можливістю?

Література

1. Основи політології: Підручник для вузів. - М.: ІТРК РСПП, 1997. - 480 с.

2. Радугин А.А. Філософія курс лекцій. - К.: Вид-во «Центр», 1996.

3. БЕС, М., 1998.

4. Ю.В. Ірхін, В.Д. Зотов: Політологія, «МАУП», 1999

5. В.А. Мальцев. Основи політології. М. 1997, стр.461

Размещено на Allbest.ru