Екологічна оцінка ландшафтів Чорноморського біосферного заповідника

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Курсова робота «Екологічна оцінка ландшафтів Чорноморського біосферного заповідника» містить: 47 сторінок, 3 розділи, 9 підрозділів, 2 таблиці, 3 рисунки (один з яких додаток), 29 використаних джерела.

Об'єктом дослідження роботи є промисловість Херсонської та Миколаївської областей та ландшафти Чорноморського біосферного заповідника.

Мета роботи: дати екологічну характеристику ландшафтам заповідника.

У роботі були використані аналітичний, порівняльний та дедуктивний методи дослідження.

Спектр джерел, використаних при дослідженні: опубліковані доклади, конференції, науково-дослідницькі роботи, симпозіуми, картографічні відомості, кількісні та якісні характеристики навколишнього середовища з internet, навчальні посібники та ін..

ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА, ЛАНДШАФТИ, СУДОБУДІВНИЦТВО, БУДМАТЕРІАЛИ, НАФТОВІ ПЛЯМИ, ЗАБРУДНЕННЯ АКВАТОРІЇ, БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК, СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛАНДШАФТІВ ЧОРНОМОРСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ЗАБРУДНЕННЯ, ЩО МАЮТЬ ПОТЕНЦІЙНИЙ ВПЛИВ НА ДАНУ ТЕРИТОРІЮ

2.1 ПрАТ " Херсонський нафтопереробний завод"

2.2 ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1"

2.3 ВАТ "Югцемент"

2.4 Миколаївське ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара"

2.5 Сільськогосподарські угіддя

РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАЛ ЛАНДШАФТІВ ЧОРНОМОРСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА

3.1 Вплив виробництва будматеріалів на живі організми

3.2 Екологічна оцінка акваторії Чорного моря

3.3 Негативний вплив нафтопродуктів

3.4 Формування ландшафтів під впливом господарської діяльності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК



ВСТУП

Чорноморський біосферний заповідник - найбільший в Україні заповідник, територія якого складається з кількох ділянок, що репрезентують різні ландшафти приморського півдня України: азональний лісостеповий, азональний піщано-степовий, зональний пустельно-степовий, приморський солончаковий.

Заповідник забезпечив збереження до цього часу унікальних еталонних фрагментів причорноморського степу, піщаного лісостепу, прибережних екосистем.

На території заповідника знаходяться 446 видів хребетних тварин, більше 3000 видів безхребетних, 728 видів рослин. З них до Червоної книги України та Європейського Червоного списку занесені 14 видів ссавців, 57 видів птахів, 37 видів комах, 41 вид рослин.

З ботанічної точки зору Чорноморський біосферний заповідник складний і своєрідний комплекс порівняно молодої рослинності, сформованої в місці зближення дельти великої річки з морським узбережжям, і характеризується об'єднанням особливостей, які притаманні обом біотопам.

Птахи - головне багатство Чорноморського заповідника. Велике значення заповідника складається в охороні популяції лебедів.

Чорноморський біосферний заповідник - найбільший морський заповідник держави, один з найстаріших і найбільш цінних в Україну.

Проблема екології навколишнього середовища у наш час дуже гостра. Все більше навколишнє середовище піддається негативній дії промислових міст. Нажаль, коли на важелі стають матеріальні та природні цінності, вони схиляються до сторони цінностей матеріальних. Тому проблеми напружених та несприятливих екологічних ситуацій потребують все нових і нових досліджень та рішень як з боку «природознавців», так і з боку «економістів». Існує не мало розробок для рішення цих проблем, але мало з них обґрунтовано та підтверджено екологічно та економічно.

Метою роботи є розкриття впливу забруднення навколишнього середовища на ландшафти Чорноморського біосферного заповідника. Для поставленої цілі необхідно вивчити промисловість Херсонської та Миколаївської областей, потужність їхнього впливу на навколишнє середовище, та екологічний стан території заповідника.

Об'єктом дослідження роботи є найбільш значимі заводи названих областей, акваторія північного Причорномор'я та ландшафти даного заповідника.

Предмет дослідження даної роботи є екологічний стан ландшафтів Чорноморського біосферного заповідника.

Для досягнення поставленої мети в роботі був використаний аналітичний метод дослідження для висновків загального стану ландшафтів території. Порівняльним методом дослідження я вивчала зміну ландшафтів заповідника в динаміці. Був використаний також дедуктивний метод, який я використала для підведення підсумків своєї роботи.



РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛАНДШАФТІВ ЧОРНОМОРСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА

Чорноморський біосферний заповідник - державний заповідник на території Херсонської та Миколаївської областей України [13]. Історія становлення цього заповідника надто довга і складна, внаслідок чого територія його змінювалася неодноразово. Заснований в 1927 р. Спочатку він входив до Надморського заповідника, в 1933 році став самостійною природоохоронною та науково -дослідною установою. У 1984 р. рішенням сесії Координаційної Ради ЮНЕСКО оголошений біосферним. У 1998 році, згідно з Указом Президента України, розширений до сучасних кордонів [14, 15]. Найбільший в республіці за площею, займає 40 % території всіх заповідників республіки. Включає ділянки суші (Ягорлицький Кут, Потіївка, Солоно-Озерний, Івано-Рибальчанський, Волижин ліс і о-ви: Довгий, Орлов, Бабин, Просмолений, Круглий і ін, Тендрівська коса) [15]. Площа заповіданих земель - майже 100 тисяч гектарів. Перебуває у віданні Національної Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря, захоплює акваторію та дрібні острови в Тендрівській і Ягорлицькій затоках [13].

На території заповідника знаходяться 446 видів хребетних тварин, більше 3000 видів безхребетних, 728 видів рослин. З них до Червоної книги України та Європейського Червоного списку занесені 14 видів ссавців, 57 видів птахів, 37 видів комах, 41 вид рослин [12].

У гирлах річок Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро за мільйони років утворилися широкі і розлогі так звані піщані арени, острови і півострови, затоки та лимани. Внаслідок цього виникли сприятливі умови для перельотів птахів. Саме вздовж берегів північно-західного Причорномор'я з давніх часів пролягають магістральні повітряні траси щорічних міграцій водоплавних птахів. З першим подихом осені, а особливо з настанням холодів, зграї диких гусей, качок, лебедів, куликів, мартинів та інших водоплавних, водоболотних і прибережних птахів з берегів Північного Льодовитого океану, водойм Західного Сибіру, Уралу і всієї північної Європейской частини СРСР короткочасними або і стрімкими перельотами кочують на захід і південь Європи і далі в тропічну Африку. Північно-західне Причорномор'я з його узбережжям, розсіченим численними мілководними водоймами, з чагарниками очерету, косами, довколишніми степами, березовими, дубовими, осиковими колками серед піщаних пагорбів, з великою кількістю різнорідних кормів є чудовим притулком для птахів, і ці надзвичайно затишні місця - справжні природні "станції" для перепочинку птахів (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - північно-західне Причорномор'я [21]

Вони заселяються не тільки восени, а й навесні, коли птахи повертаються з вирію на батьківщину. Одночасно тисячі птахів постійно живуть на південно-західному узбережжі Чорного моря.

Ще наприкінці XIX ст. вчені-зоологи та шанувальники природи піднімали питання про необхідність охорони місць зимівлі і перепочинку перелітних птахів, а для осілих популяцій - місць постійного їх проживання, створення орнітологічних резерватів-заповідників і заказників. Проте, це питання було дозволено тільки в радянський час [15].

Територія заповідника поділяється на дві функціональні зони-заповідну, площею 70509,0 га (землі надані заповіднику у постійне користування) та буферну, площею 18620,0 га . Близько 84 % території заповідника -74971 га - це акваторія Тендрівської і Ягорлицької заток Чорного моря, на сухопутні ділянки припадає всього 16% - 14158 га. Навколо окремих ділянок заповідника встановлено охоронну зону загальною площею 9278,0 га [13].

Територія заповідника розкинулася в межах Причорноморської низовини. За фізико-географічним районуванням вона знаходиться в степовій зоні Причорноморсько-Приазовської засухостепной провінції в Нижньодніпровської фізико-географічної області (Опілля). За положенням висот - від 0 до 100 м над рівнем моря.

Клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура становить +9,7°С. За багаторічними даними середня температура січня -3,2°, липня +24°. Разом з тим літо характеризується значною специфікою і частими засухами, температура повітря в окремі дні сягає +40°, а грунт нагрівається до +68°С.

Зима досить м'яка, малосніжна, з частими відлигами, різкими перепадами температури. В окремі суворі зими морози досягають -34°С. Сніговий покрив в середньому лежить 25-40 днів, а в разі частих відлиг зникає зовсім. Льодовий покрив на водоймах дуже неміцний, замерзання і розкриття водойм впродовж зими повторюються кілька разів.

Весна настає рано - в кінці лютого або в першій декаді березня, але часом буває затяжною і холодною. Навесні тут часто бувають сильні вітри, суховії, які супроводжуються чорними бурями. Опадів дуже мало. Літо дуже сонячне, довге - триває 5 місяців. Сонячна радіація настільки потужна, що рослинність часто вигорає, особливо на солончаках і піщаних буграх-кучугурах.

Осінь також досить довга, бувають роки, коли вона триває до першої декади січня. Це найкраща пора року в заповіднику. На початку її стоять сухі, погожі дні, вітрів майже немає. Така відносно тепла погода може тривати аж до середини грудня.

Район Чорноморського заповідника бідний на опади. За багаторічними спостереженнями річна кількість опадів коливається від 300 до 400 мм.

За геоморфологічними умовами територія заповідника охоплює ділянки молодих приморських піщано-черепашникових морських, дуже засолених відкладень старовинного русла Дніпра. Піщані арени мають досить складний мезорельеф, який характеризується чергуванням високих (до 3-5 м) овальних горбів, заметів з западинами. Ці піски виникли в місцях давнього розмиву лесових терас і являють собою відкладення Дніпра, русло якого у минулому перебувало набагато східніше і поєднувалося з Джарилгацькою затокою. Товща піщаних відкладень на Іванівській арені і Кінбурнській косі досягає 86 м. Вони лежать на понтійських вапняках.

Острови, які входять до складу заповідника, є частиною розмитого корінного берега або намиті водою з піском і черепашками молюсків (черепашникові) - цінні геологічні об'єкти, які вимагають охорони.

Рельєф материкових ділянок рівнинний, з плоскими зниженнями, які зорієнтовані вздовж узбережжя. Невисокі кручі зустрічаються на берегах великих озер і на окремих ділянках узбережжя. Для морського узбережжя характерним є черепашково-піщаний літоральний вал, який відокремлює від моря знижені рівнинні солончакові і солонцюваті ділянки і горбисті піски.

Від рельєфу залежить і характер грунтів. Це солончакові і вилужені чорноземи на материковій частині заповідника, темно-каштанове, різного ступеня засоленості ґрунти, глибокоствольні солонці на низинних ділянках узбережжя і островів, а також піски заплавній тераси Дніпра.

Територія заповідника відноситься до басейну Дніпра. Береги його омиваються морськими затоками, є ділянки відкритого моря, лимани, прісні і солоні озера. Річок і джерел з поверхневим стоком у межах заповідника немає. Заповідник розташований у південно-засухостепній підзоні степової зони України. Строкатість умов місця зростання зумовила різноманітність його рослинного покриву. В основному рослинність представлена ??такими групами: піщаний степ; рослинність розбитих пісків; колки; лучна рослинність на піщаних ґрунтах; рослинність прісноводних боліт; рослинність солончакових боліт; рослинність солонцевого степу на каштанових грунтах; рослинність солонцьово-солончакового комплексу; прибережна рослинність солончакового комплексу; рослинність піщано-ракушкової степу [15].

Заповідник створений для охорони гніздових і перелітних птахів, а також ландшафтів типчаково-полинових причорноморських степів і солончаків.

Рослинності представлена: лісами, в яких зазначено 22 асоціації, що входять до 4-х формацій, чагарниками - відповідно 5 асоціацій і 2 формацій, степами - 29 і 8, луками - 28 і 7, прибережно-водною та водною рослинністю - 11 і 1, солончаками - 23 і 8. До Зеленої книги України занесено 11 степових та лісових асоціацій, які відносяться до 3-х формацій.

На території заповідника зустрічається близько 60 видів ендемічних рослин, як вузьколокальних ендемів (береза ??дніпровська, ковила дніпровська, жовтозілля дніпровське, козельці дніпровські, чебрець дніпровський, астрагал дніпровський тощо), так і більш широкоареальних ендемів - представників самофітно-степових, галофітних і лугових комплексів (ковила Лессінга, тюльпан Шренка, волошка короткоглавий, піщанка Зоза, сон чорніючий, холодок прибережний, зозулинець болотний, запашний розмальований та салеповий та ін.) Тут зберігаються 16 видів рослин, занесених до Європейського червоного списку та 24 види, занесені до Червоної книги України [13].

Заповідник становить цілісну систему, яка поєднує надзвичайно різноманітні приморські, прирічні, аренні і материкові природні комплекси із лісовою, лучною, болотною, водною, степовою та галофітною рослинністю і відповідних їм різноманіттям тварин. Здається, що це земний рай для всього живого царства півдня.

На лісостепових ділянках - Івано-Рибальчанський (3104 га), Соленоозерний (2293 га) і Волижин ліс (203 га) - охороняються рідкісні природні комплекси Нижньодніпровських пісків, представлені мозаїкою піщаних степів, лук та невеликих гайків з дуба звичайного, ендемічної берези дніпровської, груші звичайної, заростей степових чагарників, а також болотної і солончакової рослинності навколо озер і заток. У трав'яному покриві лісів переважає конвалія звичайна, пролісок дволистий, самосил лісовий та іншими. Піщаний степ утворює групу з житняку пухнастоквіткового, плоскозубої тощо. Болотна рослинність представлена ??звичайними заростями очерету, рогози широколистої та вузьколистої. Навколо численних водойм, у тому числі і штучного походження, внаслідок зрошення формуються засолені луки переважно з покісниць велетенської і Фоміна. У плоских пониженнях островів, уздовж морського узбережжя, а також навколо солоних озер формується галофітна маловидова з спрощеною структурою рослинність. Її формують солонец європейський, сарсазап шишкуватий, рідше - галіміона бородавчаста і содник простягнений. На берегах солоних озер поширені зарості прибережниці берегової, а на морських - колосняку чорноморського. Верхівки приморського валу займає напівпустельна ефедра двоколоскова.

Затоки заповідника з їх островами є справжнім царством птахів. Вони віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Зональні типчаково-полинові, пустельні приморські степи поширені лише на ділянках Потіївська (1064 га) і Ягорлицький Кут (840 га). Тут степова рослинність росте не тільки на пісках , а й на зональних каштанових грунтах. Ці степи чергуються з великими ділянками приморських солончаків, що займають плоскі пониження із засоленими грунтами. Переважаючими видами на них є: костриця бороздкова, ковили волосисті та лессінга, житняк гребінчастий, полин сантопінская з участю віниччя сланкого, камфоросми монпелійської та інші. У місцях підтоплення скидними меліоративними водами сформувалися зарості очерету, що призвело до часткової втрати генетичної, ценотичної та екосистемної цінності Потіївської ділянки.

В екосистемах морських і заток заповідника ще збереглися значні запаси харових та філофорових водоростей, зокрема, філофори жилистої, а також вищих водних рослин - зостер морської та малої. Вони є головним джерелом біоресурсів, кисню, обміну речовин у водних екосистемах одного з найважливіших в північно-західній частині Чорного моря районів нересту 49% видового складу риб. На жаль, цей резерват генетичного і ценотичного фонду прибережних аквальних комплексів збіднюється внаслідок значного погіршення екологічних умов. Головною причиною цього є скидання стічних та меліоративних вод у мілководдя заповідника та суміжних територій.

Територія заповідника репрезентує різноманіття умов і організмів степового півдня України. За чисельністю рослин, занесених до Європейського червоного списку, вона займає четверте місце в Україні, поступаючись лише трьом відомим заповідникам гірського Криму. Нині Чорноморський біосферний заповідник практично став головним центром, де збереглися найбільш багаті природні комплекси рослинного світу крайнього півдня, котрі до втручання людини були поширені від східного кордону України до західного . На його території вже виявлено понад 700 видів судинних рослин, 90 - лишайників, 61 вид мохів, 87 видів шапкових грибів та 84 види фітотрофічних грибів-паразитів. Це лише початок, оскільки водорості і гриби тут ретельно ще не досліджувалася. Слід підкреслити також цінність цієї території і як центру видоутворення, оскільки ендемічні види її становлять десяту частину флори, і як прикордонно-ареальної - значна кількість видів тут перебуває на межі ареалу завдяки наявності азональні ценокомплексів. Всього до Червоної книги України і до Європейського червоного списку занесено 20 раритетних видів флори заповідника , з яких у списку - 17 видів , що підкреслює її світове значення.

Крім вузьколокальних ендемів (берези дніпровської, ковили дніпровської, жовтозілля дніпровського, козельців дніпровських, чебрецю дніпровського, астрагалу дніпровського тощо), це і більш широко - ареальні представники псаммофітная - степових, галофітних та лучних комплексів. А саме: ковила Лессінга, тюльпан Шрепка, волошка короткоголовий , піщанка Зоза , соп чорніючий, холодок прибережний, зозулинці болотний, запашний, розмальований, салеповий та інші.

Багатий також тваринний світ заповідника, чому сприяли різноманіття його ландшафтів та географічне положення. У своєму поширенні він значною мірою пов'язаний з розглянутими вище природними піщано-лісостеповим, приморським, пустельно-степовим та прибережно-острівним комплексами. Нині в заповіднику вже відомо понад 4000 видів комах, близько 100 видів кліщів, 30 - павуків, для заток - більше 250 видів макрозообентосу, у тому числі 10 губок, 10 актиній, 68 многощетінкових черв'яків, 64 види ракоподібних. Фауна хребетних тварин представлена ??452 видами, з них 68 % - птиці. Фауна плазунів налічує 9 видів і є однією з найрізноманітніших серед заповідників України. За всі роки спостережень у морських водах заповідника виявлено 74 види риб (49% їх видового складу у Чорному морі) . Наземна фауна ссавців складається з 48 видів , а морська - із 3 [14].

В умовах піщаного субстрату Соленоозерний та Івано-Рибальчанський ділянок поширені своєрідні рослинні формації в зниженнях рельєфу, які зазвичай заповнені водою. Але ці водойми дуже дрібні, з мулистим дном і в посушливі роки пересихають. За своїми умовами вони близькі до боліт, місцеве населення називає їх "сагами", наголошуючи цим самим на їх своєрідності і деякому відміну від типових боліт. Саги бувають прісноводні і солоні. Рослинність цих різновидів боліт різко відрізняється між собою.

Як відзначають вчені-ботаніки, Чорноморський заповідник з ботанічної точки зору - це складний і своєрідний комплекс порівняно молодий рослинності, сформованої в місці зближення дельти великої річки з морським узбережжям, і характеризується об'єднанням особливостей, які притаманні обом біотопам.

Найбільше тут проживає ссавців. У заповіднику кожен з видів тварин розглядається з точки зору його взаємин з птахами. Так, проводиться боротьба з лисицями, які знищують нельотний молодняк, яйця і дорослих птахів. Особливиої шкоди вони завдають птахам на островах. Працівники заповідника організовують осінні та весняні облави, руйнують лисячі нори. Знищують також єнотовидних собак, які розоряють гнізда, і які живуть на всіх ділянках, крім островів Орлов, Просмолений і Бабій.

Лісостепові ділянки прикрашають плямисті олені, які в заповідник були завезені з Асканії-Нова в 1957 р. З 20 особин їх кількість почала швидко зростати. Нині вони розселилися по багатьом угіддям Кінбурнського півострова. Це стадний вид. Своїми гострими копитами олені розбивали легкі грунти, тому довелося різко скоротити поголів'я цих красенів у заповіднику.

Багата в заповіднику і ентомофауна. Тут виявлено 4 види богомолів і 62 прямокрилих. Особливо цікавим є те, що в степовій зоні заповідника майже 200 видів цикадових, які дуже рідко тепер зустрічаються на півдні України, оскільки цілинні ділянки розорані. На території заповідника зареєстровано понад 100 видів клопів, понад 600 видів жуків. Близько 1000 видів метеликів і серед них такі рідкісні, як сатурнія. Багато також представників бджолиних - понад 60 видів . Зареєстровано 10 видів мурах.

Тому не дивно, що в заповіднику досить поширені деякі види комахоїдних ссавців і різні види комахоїдних птахів. З точки зору кормової бази акваторія заповідника дуже сприятлива. Багаті життям водойми Тендрівської і Ягорлицької заток. У заростях водоростей зареєстровано 179 видів безхребетних, які відносяться до 78 сімейств. У акваторіях заповідника близько 50 видів риб, серед них чимало бичкових, але найдоступнішим кормом для птахів зазвичай є тюлька, хамса, шпрот та інші дрібні види риб.

Птахи - головне багатство Чорноморського заповідника. Тут визначено близько 300 видів птахів, які відносяться до 24 загонів: гагари - 2 види, нирки - 5, трубконосі -1, весільні -17, пластинчатодзьобі - 32, хижі птахи - 3, курячі - 3, журавлеподібні - 13, ржанкоподібні - 60, голуби - 7, зозулі -1, сови - 8, дрімлюги - 1, сизоворонки - 4, довгокрилі - 1, дятли - 6, горобині - 109.

Встановлено , що в заповіднику гніздиться 145 видів, а решта мігрують, зимують, прилітає на линяння або є залітними. Орнітологи виділяють чотири екологічних групи птахів: деревно-кущових насаджень, відкритого простору (ті, які поселяються в степу і на луках), водно-берегові і синантропні види, які поселяються в населених пунктах. Є такі види, які зустрічаються в декількох орнітокомплексах.

На лісостепових ділянках - Соленоозерний, Івано-Рибальчанський і в Волижин лісі в різні пори року живе до 100 видів птахів. Гніздяться і добувають їжу в деревно-кущових насадженнях 39 видів, причому 33 з них в'ють свої гнізда на деревах, а 6 - на землі. Різко збільшується кількість і видовий склад птахів у всіх типах деревно-кущових насаджень під час весняних і осінніх перельотів. 22 види північних гостей постійно залишаються тут на зимівлю.

Орнітофауну відкритих просторів представляють близько 20 гніздових видів, а більш ніж 90 добувають тут їжу в різні пори року.

За кількістю видів і особин найбільше птахів водно-берегового комплексу. Тут гніздиться 60 видів, а під час весняно-осінніх міграцій і кочівлі зустрічається ще близько 190 видів, які у заповіднику зупиняються для відпочинку та підгодівлі. Водно-болотні птахи заселяють морське узбережжя, затоки розташовані на них острови, Дніпровсько-Бузький лиман, очеретяні зарості, саги і болота, береги прісних і солоних водойм.

Серед птахів водно-берегового комплексу найбільш характерними для заповідника є види морського узбережжя, затоки і острови.

Три чверті птахів, які гніздяться, зосереджені на островах. Перлинами Чорноморського заповідника є три невеликих острови - Орлов (25 га), Просмолений (8 га) і Бабин (5 га). Своєрідний і неповторний вигляд мають вони у весняно-літній період. На маленьких ділянках суходолу, з усіх боків оточених водою заток, гніздяться сотні тисяч мартинів, качок, крижнів і куликів. При наближенні людини до островів птиці піднімаються великою білою хмарою, а пташиний гомін заглушає гуркіт мотора човна.

Велике значення заповідника складається в охороні популяції лебедів. Значна кількість їх збирається влітку на линяння в Тендрівській і Ягорлицькій морських затоках. Далеко видно цих красивих птахів на блакитний морської гладі. Працівники заповідника пильно оберігають спокій лебедів, адже вони в даний час майже зовсім беззахисні. У цей період проводиться і кільцювання лебедів, а трохи раніше, на початку літа, інших видів птахів [15].

Природні умови Херсонської області не просто різноманітні, в якійсь мірі вони унікальні і неповторні. Таке твердження хтось може вважати і перебільшенням, але факт залишається фактом - на Херсонщині є таке поєднання природних ландшафтів, якого немає, мабуть, ні в одній іншій області України. Тому і заповідних об'єктів у нас чимало. І найбільший з них за площею - Чорноморський державний біосферний заповідник.

Що стосується сьогоднішніх проблем. Головна з них, за словами директора Чорноморського заповідника, - відсутність уваги до заповідної справи на державному рівні. Адже рівень фінансування явно не відповідає потребам заповідної справи: вкрай мізерне фінансування наукових досліджень і охорони, затримки у виплаті заробітної плати.

Сучасної системи радіозв'язку у охорони заповідника немає. Але передбачалося її придбання. Кошти на це пообіцяли виділити Світовий банк і Глобальний екологічний Фонд у рамках програми з охорони Азово-Чорноморських шляхів міграції птахів. На потреби Чорноморського заповідника передбачалося виділити $ 700 тисяч. Адже, згідно зі світовими стандартами, засоби зв'язку, транспорт, паливно-мастильні матеріали, спорядження, наукові дослідження та їх опублікування - це не розкіш, а необхідність. Те, без чого і заповідного об'єкту, як такого, немає.

Крім цього, у нас в країні не вирішена проблема управління заповідними об'єктами. Заповідники і національні парки України підпорядковані Міністерству охорони навколишнього середовища, Академії сільськогосподарських наук, відділенню загальної біології Академії наук, Держкомітету з лісового господарства. Важко сказати, що в цьому розмаїтті добре, а що погано. Але реальність така: відсутня система управління заповідними об'єктами.

До речі, Георгій Борисович згадував, що було в історії заповідників України "золотий час", коли вони підпорядковувалися управлінню по заповідниках при Раді Міністрів. І, судячи з усього, цей час дійсно можна назвати золотим: існувала організація, єдиним завданням якої було забезпечення заповідних об'єктів. "Це мрія кожного з директорів заповідників України", - ці слова Георгій Маяцький повторив двічі. Але як би не було важко, заповідник буде працювати і виконувати свої завдання. Нехай навіть реальність така, що робити це зараз ох як непросто! [16].

Чорноморський біосферний заповідник - найбільший морський заповідник держави, один з найстаріших і найбільш цінних в Україну.

Значна кількість рідкісних і ендемічних видів визначає величезну цінність гено - і ценофонду екосистем охоронюваних територій. Заповідник займає ключове положення, перш за все для охорони місць гніздування, міграцій і зимівлі навколоводних птахів Причорномор'я, і має надзвичайне європейське і світове значення для збереження і відтворення їхніх популяцій.

Чорноморський біосферний заповідник забезпечив збереження до цього часу унікальних еталонних фрагментів причорноморського степу , піщаного лісостепу , прибережних екосистем [13].



РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ЗАБРУДНЕННЯ, ЩО МАЮТЬ ПОТЕНЦІЙНИЙ ВПЛИВ НА ДАНУ ТЕРИТОРІЮ

2.1 ПрАТ " Херсонський нафтопереробний завод"

Це потужний, третій за потужністю на Україні, технологічний комплекс з виробництва нафтопродуктів. Частина продукції, що випускається на ХНПЗ, йде на експорт. Завод займається переробкою нафти по паливному варіанту [1].

В даний момент, на існуючих потужностях, підприємство має можливість переробляти до 90 тис. т. нафти на місяць, і виробляти наступну товарну продукцію:

* бензини (головним чином , високооктанові);

* бензин експортний технологічний;

* літній і зимовий дизельне паливо;

* паливо пічне побутове;

* нефрас (уайт-спірит);

* скраплений газ;

* вакуумний газойль;

* рідкий і газоподібний кисень і азот;

* топковий мазут;

* бітуми дорожні та будівельні;

* нафтовий кокс [2].

Промислові підприємства паливно-енергетичного комплексу, у тому числі хімічній, нафтопереробній і нафтохімічній промисловості, а також автомобільний транспорт нині є одними з найбільш великих джерел забруднення природи: атмосфери, ґрунту, водойм.

За характером впливи на природу усі забрудники можна розділити на хімічні, механічні, теплові, біологічні, акустичні(шумові), електромагнітні, радіоактивні; по фізичному стану - на газоподібні, рідкі, тверді; за походженням - на природні і антропогенні.

За своїми джерелами антропогенні атмосферні забруднення розділяються на групи:

1) транспортні, пов'язані передусім з вихлопними газами автомобілів. В таблиці 2.1 наведені показники для різних типів двигунів по відносних питомих викидах основних токсичних компонентів. Вони містять оксиди вуглецю, сірки, азоту, вуглеводні, канцерогенні поліциклічні вуглеводні і найбільш активний з них 3,4-бензпирин, саджаю, а також сильно токсичні продукти, що містять хлор, бром, свинець. Оксиди вуглецю, сірки, азоту у свою чергу в результаті взаємодії з вологою повітря утворюють вторинні забруднення, так звані "кислотні дощі". Частки саж концерогенны з тієї причини, що є хорошими адсорбентами для бензперина. Шкідлива дія вихлопних газів посилюється у зв'язку з тим, що поступаючи в приземні шари атмосфери і осідаючи на ґрунті і концентруючись на рослинах, вони потім потрапляють в організм тварин, людини і стають збудниками канцерогенних захворювань. Кількість транспортних забрудників, що виділяються в атмосферу, залежить від чисельності і структури автомобільного парку, технічного стану автомобіля і двигуна, типу двигуна і виду вживаного палива, а також умов його експлуатації.

Таблиця 2.1 - Показники для різних типів двигунів по відносних питомих викидах основних токсичних компонентів

Двигун	СО	[СН]	NO	Сажа	Бензперин
Карбюратний Дизельний Газотурбинний	15 1 1	6 2 1	2 1 6	1 20 1	2 1 20

2) газові викиди ТЭС і котельних. Вони містять приблизно ті ж домішки, що і транспортні забрудники, а також частинки вугілля, золи і так далі. Природа цих забруднень змінюється залежно від виду палива, типу спалювання, режиму роботи і регулювання пальників. З усіх атмосферних забруднень ТЭС найбільш небезпечні оксиди сірки і азоту, що завдають сильної шкоди рослинності і викликають корозію устаткування і будівель. При однаковій мощости ТЭС кількість сірчистого газу, що виробляється, при роботі на газі, мазуті і вугіллі знаходяться в співвідношеннях 1:4,5:11,5. Найбільш екологічно чистим паливом ТЭС є природний газ.

Не менш небезпечна дія на природу, чим оксиди вуглецю, азоту і сірки, роблять викиди ТЭС у вигляді діоксиду вуглецю, викликаючи так званий парниковий ефект. В результаті спалювання органічних пальних копалин на ТЭС в атмосферу щорічно поступає близько 20 млрд. т вуглекислого газу. Зміст його в атмосфері сьогодні перевищує рівень 40-х років на 15 - 20 %%, в результаті посилюється процес поглинання біосферою інфрачервоного випромінювання Сонця і тим самим потепління клімату Землі. Парниковий ефект може привести до значної зміни атмосферної циркуляції, танення льодів, затоплення материків і інших глобальних соціальних і економічних потрясінь;

3) газові викиди промислових підприємств. Більше всього забруднюють довкілля металургійна, топливно-енергетична, нафтохімічна і хімічна промисловості. Ці забруднення дуже різноманітні, і їх склад залежить від якості сировини і технології переробки.

Забруднення в атмосфері (як і в гидро- і літосфері) розподіляються нерівномірно і мають локальний характер. Так, забруднення в повітряному середовищі розподілені: над промисловими комплексами - 80%; над містами - 12,9%; над сільською місцевістю - 1%.

Виключно сильний негативний вплив на природу роблять також рідкі або розчинні у воді забрудники, що потрапляють у вигляді промислових, комунальних і дощових стоків в річки, моря і океани. Об'єм стічних вод, що скидаються у водойми світу, щорічно складає ~ 1500 км3.

До найбільш великих забрудників водойм відноситься хімічна, нафтохімічна, нафтопереробна, нафтова, целюлозно-паперова, металургійна і деякі інші галузі промисловості, а також сільське господарство. Із стічними водами НПЗ у водойми потрапляють солона вода ЭЛОУ, пасткова нафта, нафтопродукти, хімічні реагенти, кислі гудрони, відпрацьовані лужні розчини і так далі. З талими і дощовими стоками у водойми скидається у величезних кількостях практично уся гамма вироблюваних у світі неорганічних і органічних речовин: нафта, нафтопродукти, мінеральні добрива, отрутохімікати, важкі метали, радіоактивні, біологічно активні і інші забрудники.

Нафтові плівки істотно погіршують газообмін і випар на межі атмосфера - гідросфера, в результаті гинуть планктон, водяна флора, морські тварини і так далі (1 тонна нафти утворює на поверхні води плівку діаметром близько 12 км) [22].

У процесі виробництва товарних нафтопродуктів, в т. ч. дистилятів, моторних та інших нафтових масел, широко застосовуються методи очистки, пов'язані з використанням концентрованої сірчаної кислоти або олеуму. При цьому видаляються ненасичені та ароматичні вуглеводні, а також сірко- і азотовмістні з'єднання, смолисті речовини, що знижують стабільність і експлуатаційні характеристики товарних нафтових масел. Як відходи утворюються кислі гудрони, які складуються в ставках-накопичувачах і є джерелом забруднення навколишнього середовища.

Кислі гудрони являють собою густу, в'язку масу з різким кислуватим запахом, обумовленим наявністю в їх складі сірчистих сполук, що відрізняються високою корозійною агресивністю по відношенню до металів.

Ставкові кислі гудрони тривалого строку зберігання (більше 10-15 років), за властивостями досить стабільні. Розчинні речовини (головним чином сірчана кислота і сульфокислоти) поступово вимиваються паводковими і дощовими водами; інші сполуки, що входять до складу кислих гудронів, вступають в різні хімічні реакції (десульфірованія, конденсації, ущільнення тощо).

Проблема утилізації відходів нафтопереробної промисловості є однією з актуальних завдань сучасної хімії та хімічної технології. Кислі гудрони - відходи II класу небезпеки. Складовані у відкритих ставках-накопичувачах, вони завдають величезної шкоди довкіллю. Забруднення водного та повітряного басейнів в процесі зберігання, необхідність рекультивації ґрунтів після видалення вмісту ставків-накопичувачів в повному обсязі, нейтралізація кислих вод, утилізація вторинних сірковмісних відходів переробки кислих гудронів - все це свідчить про необхідність невідкладного вирішення проблеми утилізації останніх [17].

2.2 ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1"

«Завод будівельних матеріалів № 1» - велике підприємство з виробництва автоклавного ніздрюватого бетону в Україні і у всій Східній Європі. У 2011 році обсяг виробництва досяг 400 тис.куб.м. Основний напрямок продажів - це вітчизняний ринок. Також продукція представлена ??на ринках Молдови, Румунії та Росії [1].

«Завод будівельних матеріалів № 1» побудований з урахуванням останніх розробок для виробництва газобетону. Це одне з новітніх і найбільших підприємств у Східній Європі і наймогутніша в Україні [6].

Газобетон виготовляють за допомогою автоклавів, і цей процес досить не простий. При чітко певній напрузі і постійній температурі в суміш: вапно, цемент, пісок, вода додають спеціальний газоутворюватель, в якості якого використовують алюмінієву пудру. Це сприяє виділенню кисню, який у декілька разів збільшує об'єм сирої суміші, що дозволяє досягти комірчастої структури блоку. Саме це надає газобетону унікальні особливості: міцність, рівну гладку поверхню, рівномірні фізико-механічні характеристики [7].

2.3 ВАТ "Югцемент"

«Югцемент» - найбільше підприємство промисловості будівельних матеріалів на півдні України, заснований на базі Ольшанського цементного заводу. Проектна потужність підприємства - 1266 тис. тонн цементу в рік. Розташоване підприємство в Миколаївському районі Миколаївської області України в 35 кілометрах від м. Миколаїв. Має свою сировинну базу - кар'єр вапняку та глини , розташований в 2 км від заводу. З великими промисловими центрами і містами країни підприємство пов'язують проходять поблизу залізнична магістраль Одеської залізниці та автомагістраль Одеса - Сімферополь [1].

Розробка кар'єру і видобуток сировини ведеться потужними екскаваторами, бульдозерами і навантажувачами.

На виробництві постійно оновлюється і впроваджується нове обладнання , удосконалюються технології, впроваджується автоматизація і механізація виробництва , підвищується якість продукції.

"Югцемент" традиційно забезпечує цементом південний регіон України - Крим, Одесу, Миколаїв, Херсон. Продукція підприємства широко використовувалася при будівництві суднобудівних і глиноземних заводів, портових споруд, атомних електростанцій, доріг, житла, сільськогосподарських і культурно -побутових об'єктів. Уже в незалежній Україні Oльшанскій цемент використовувався при будівництві автобану Київ-Одеса, реконструкції Ялтинської набережної й Одеського оперного театру, поставлявся на відповідальні будівництва на всьому Кримському півострові [3].

Завод має під'їзну залізничну колію з виходом на станцію Ясна Зоря.

Перебуваючи в географічно вигідному положенні - близькість портів Чорного і Азовського морів - завод має можливість робити постачання продукції за кордон [4].

Виробництво цементу є джерелом 5 %% викидів вуглекислого газу(CO2) у світі. Цементна промисловість неминуче призводить до викидів CO2 :

- 60 %% викидів відбуваються внаслідок перетворення сировини при високих температурах("декарбонізація" вапняку);

- 40 %% викидів є результатом спалювання палива при нагріві матеріалу до потрібної температури. (Необхідна температура для утворення клінкеру - 1500 °С)

Головні дії на довкілля при виробництві цементу пов'язані з наступними чинниками:

- Пил (викиди з димарів і быстроиспаряющиеся компоненти)

- Газоподібні викиди в атмосферу (NOx, SO2, CO2, ін. )

В основному причиною викидів пилу є сировинні заводи, печі для випалення, клінкерні холодильники, цементні млини. Основна особливість цих процесів це те, що гарячий відпрацьований газ або відпрацьоване повітря проходить через подрібнений до стану пилу матеріал, що призводить до утворення дисперсійної суміші газу і пилу. Основні властивості часток залежать від початкового матеріалу, клінкеру або цементу. Пилоутворення з розосереджених джерел на території заводу(пил, що здувається), може відбуватися в результаті зберігання і вантаження, тобто в транспортній системі, складських запасах, під час руху підйомного крану, упаковки в мішки, і так далі, і в процесі транспортування, під час руху транспорту по ґрунтових дорогах. Оскільки хімічний і мінералогічний склад цементного пилу подібний до природного каменю, її дія на здоров'я людини вважається шкідливою, але не токсичною.

Газоподібні виділення від системи печей, що викидаються в атмосферу, є проблемою номер один у боротьбі із забрудненням довкілля при виробництві цементу сьогодні. Основні гази, які викидаються в атмосферу це NOx і SO2. Інші менш шкідливі з'єднання - CO, аміак, HCl, і важкі метали. Формування NOx є неминучим наслідком високотемпературних процесів горіння. Сірка, що поступає в печі разом з сировиною і паливом, значною мірою поглинається продуктами печі. Проте, сірка, що містилася в сировину як сульфіди(чи органічні сірчисті речовини), - легко випаровується при низьких температурах (тобто 400-600 °C), що може привести до значних випарів SO2 через димарі. Інші небажані речовини, що легко випаровуються, поступають в систему печей або ефективно руйнуються при високотемпературному горінні, або майже повністю поглинаються продуктом.

Невід'ємною частиною процесу в печах для випалення цементу є незначні виділення газів, таких як HCl, HF, NH3 або важкі метали. Наявність органічних компонентів в природній сировині може істотно підвищити рівень вуглеводня і викиди СО. Виділення хлоровмісних вуглеводнів типу діоксину і фурану зазвичай значно нижче існуючих граничних норм.

Інші леткі компоненти, такі як ртуть - ретельно контролюються, щоб запобігти небажаним викидам в атмосферу. Як результат випалення початкової сировини і згорання викопного палива виділяється вуглекислота. Виділення вуглекислого газу, як результат споживання палива, було прогресивно понижене в результаті дії сильного економічного стимулу до мінімізації споживання паливної енергії [20].

2.4 Миколаївське ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара"

Це одне з найбільших суднобудівних об'єднань України [9]. Підприємство розташоване в місті Миколаєві на берегах річки Інгул, 55 миль від Чорного моря. Технологічні та організаційні можливості заводу дозволяють будувати сучасні, високоефективні судна всіх типів з вагою корпуса до 28000 тон. Обсяги суднобудування складають до 93,5 % загального обсягу виробництва, решта - ремонт суден, виробництво виробів суднового, загальнопромислового та спеціального машинобудування [1].

Виробнича діяльність:

* цивільне суднобудування , військове суднобудування;

* ремонт судів і кораблів;

* виготовлення виробів машинобудування.

Загальна площа підприємства складає 1414,5 тис. м2 , площа забудови - 476,5 тис м2. Виробничі потужності підприємства сконцентровані в 286 промислових будівлях і 165 промислових спорудах. Підприємство володіє потужностями з виготовлення суднових конструкцій, здійснює будівництво суден, їх ремонт та має високий потенціал по суднобудуванню [10].

У зв'язку з конверсією у завода з'явилися надлишкові виробничий площі (20 тис. м2), криті термінали для зберігання та переробки різних вантажів (30 тис. м2), обладнаний термінал для прийому, зберігання та видачі пально-мастильних матеріалів (10 тис. м2).

Всі види виробництва оснащені необхідними метало- і деревообробних, а так само підйомно-транспортним устаткуванням [11].

Судна, які плавають під прапором України, їх устаткування, в цілому, відповідають міжнародним стандартам, проте діюча національна і галузева нормативна база не повною мірою відбиває зміни міжнародного законодавства за останнє десятиліття. Враховуючи гостру потребу судноплавства в національних правилах екологічної безпеки судів, які охоплювали б усі діючі міжнародні і національні норми і правила, закінчена переробка Настанови по відвертанню забруднення з судів, наказом Міністра транспорту України введені Правила реєстрації операцій з шкідливими речовинами на судах, морських установках і в портах України, за участю Мінтрансу переробляються Правила охорони територіальних і внутрішніх вод України від забруднення і засмічення. Проте цього недостатньо.

Транспортування сторонніх морських організмів разом з баластними водами на морських судах є не лише великою екологічною проблемою, але і проблемою безпеки мореплавання, рибальства і рибництва, сільського господарства, тобто величезною економічною і соціальною проблемою.

Вибрані методи обробки баласту мають бути безпечними, економічними, ефективними і, при цьому, не завдавати шкоди довкіллю.

Боротьба з перенесенням водних організмів з водяним баластом є великим і важким завданням, оскільки вимагає в першу чергу великих фінансових витрат. ландшафт заповідник забруднення ґрунт

До кардинального рішення проблеми, потрібно визнати прямо, ні Україна, ні Чорноморський регіон, ні навіть усе світове судноплавство доки ще не готові [24].

2.5 Сільськогосподарські угіддя

На території Херсонської області також чимало сільськогосподарських угідь, які займаються в основному скотарством, що має дуже негативні впливи на формування та схоронність ландшафтів. У таблиці 2.2 наведено перелік лише деяких з них та короткі характеристики.

Таблиця 2.2 - перелік сільськогосподарських угідь Херсонскої та Миколаївської областей

Ферма	Діяльність	Площа с.-г. угідь, га	Чисельність стада, голів	Дійне стадо, голів
1	2	3	4	5
ГП ОХ «Асканийское»	Молоко та доїння	8753	1325	550
1	2	3	4	5
ООО «Свитанок»	Молоко та доїння	7750		290
ООО «Днепро»	Молоко та доїння	2077,5	436	208
СООО «Россия»	Молоко та доїння	6000	432	210
ООО «Торговый дом «Долинское»	Молоко та доїння	7495	1350	610
ЧСП «Родина»	Молоко та доїння	3500	2000	850
ООО «Дельта»	Молоко та доїння	800	600	288



РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАЛ ЛАНДШАФТІВ ЧОРНОМОРСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА

3.1 Вплив виробництва будматеріалів на живі організми

Одним з основних індикаторів забруднення промислових викидів на природне довкілля є рослинність, оскільки вона, завдяки високій чутливості до антропогенної дії, першій переймає на себе своєрідний "удар" техногенного пресу. Пилові частки, забиваючи устічний апарат рослин, призводять до погіршення їх життєвого стану, що відбивається в темпах зростання і розвитку.

У зоні дії викидів практично будь-якого цементного заводу на відстані до 2-х км спостерігаються зміни в хімічному складі, як снігового покриву, так і рослин. Так само відбувається зміна видового складу рослин, антропогенна трансформація рослинних співтовариств уздовж чинника забруднення, а також пригноблення життєвого стану лісу визначаються мірою дії викидів цементного заводу.

При проведенні хімічних аналізів снігового покриву у цементного заводу виявляється висока концентрація хімічних елементів в сніговому покриві, що пов'язано з техногенним забрудненням території в результаті впливу викидів цементного заводу і продуктів переробки гірських порід діючого кар'єру.

Аналіз проб рослин виявив високий вміст в межах санітарно-захисної зони (1000 м) вивчених хімічних елементів: ванадію, хрому, марганцю, кобальту, нікелю, міді, цинку, молібдену і свинцю. Перевищення їх змісту над фоновими показниками складає від декількох десятків до 350 разів. На відстані 2 км від цементного заводу їх зміст зменшується, але залишається вище за фонові значення.

Оцінка життєвого стану лісу також показала антропогенну трансформацію рослинності. Найбільш сильне навантаження випробовують лісові ділянки, розташовані поблизу заводу, де спостерігається велика кількість сухостою, сильна пригніченість дерев (низькорослість, суховершинність, зменшення кількості молодих пагонів, помітна зміна кольору хвої і мала густина крон) клас ОЖС яких складає 5 і 4. У міру видалення від цементного заводу на відстань до 2 км загальний життєвий стан лісу досягає класів 1 і 0, тобто у дерев крона стає густіше і зеленіше. Органи рослин не мають зовнішніх ознак ураження або послаблення.

Цементна промисловість - базова галузь в комплексі галузей, що виробляють будівельні матеріали. Роль цементу в сучасному будівництві дуже велика, його нічим неможливо рівноцінно замінити. Цемент і що виготовляються з нього бетон і залізобетон є нині основними будівельними матеріалами, які використовуються в найрізноманітніших областях будівництва. При цьому цемент залишається відносно простою, універсальною і дешевою речовиною, для виготовлення якого потрібно широко поширені матеріали - вапняк, глини, мів, а також вода.

Проте, не дивлячись на усю важливість цементного виробництва, воно має ряд недоліків, як в економічній, так і в екологічній сфері.

Головні джерела цих викидів: вибухи в кар'єрі при здобичі сировини, щічні і молоткасті дробарки, млини мокрого/сухого млива, печі випалення клінкеру, транспорт для перевезення сировини і готової продукції.

Негативним чинником цементного виробництва є його вплив на рослини, тварин і людину.

Спостерігаються зміни в хімічному складі рослин і снігового покриву. Так само відбувається зміна видового складу рослин, антропогенна трансформація рослинних співтовариств уздовж чинника забруднення, і пригноблення життєвого стану лісу.

У тварин цементний пил викликає ушкодження шкірних покривів тіла, розвиток запалень слизових оболонок. Найбільший вплив пил робить на дихальні шляхи тварин, осідаючи у бронхах і легенях.

У людини цементний пил викликає ряд серйозних захворювань дихальної системи. А лужна основа цементу і висока алергенність хроматів, можуть призводити до серйозних захворювань шкіри, дихальних шляхів і слизових оболонок носоглотки і порожнини рота у людини [19].

3.2 Екологічна оцінка акваторії Чорного моря

За останні півстоліття екосистема Чорного моря зазнала значні структурні зміни, пов'язані з серйозним антропогенним навантаженням на акваторію. Порушення природного гідрологічного режиму великих річок, створення гребель і водосховищ, промислове, сільськогосподарське і побутове забруднення морського басейну, розвиток газо- і нафтовидобутку, будівництво і прокладення газо- і нафтопроводів по дну Чорного моря, об'єми морських перевезень нафти, що збільшуються, і цілий ряд інших чинників, привели до зміни гідрохімічного режиму Чорноморського басейну і створення загрози екологічної безпеки регіону.

За даними МС Одеса зміна середньої температури в ХХ столітті має хвилеподібний вигляд, а монотонне збільшення спостерігається з середини 50-х років по теперішній час.

Перший сигнал про наявність екстремально високих температур поверхневого шару води(> 29,50 °С) був отриманий в липні 2000 р. в ході реалізації трирічного щотижневого суднового моніторингу термохалинного стану вод по маршруту Одеса - Стамбул. Друга ситуація тривалого, екстремально високого і всеосяжного прогрівання поверхневих вод Азово-чорноморського басейну мала місце в літній період 2010 р. В п. Одеса в першій половині серпня уперше була зафіксована термінова денна температура води вище 30 °С (30,8 °С - 08, 10 і 12 серпня). Дуже висока температура води отримана і за даними супутникових спостережень(КОЛА). Максимальні значення температури морських вод в ці дні були злокалізовані на акваторії Одеської затоки. В цілому по морю високі температури поверхневих вод моря(30 - 31 °С) відзначалися епізодично в період з початку липня по кінець серпня (впродовж 29 діб: 4 - 6 і 16 - 27 липня, 1 - 16 і 19 - 20 серпня).

Збільшення стоку Дунаю за останні 160 років в цілому стимулює процеси розпріснення вод поверхневого і підповерхневого шарів шельфових вод. Виключення представляє літній режим солоності приповерхневого шару західної частини шельфу. Тут має місце підвищення середньої літньої солоності приповерхневого шару вод і пониження стійкості стратифікації, які ймовірно обумовлені великомасштабними змінами циркуляції атмосфери і, відповідно, вітрового режиму.

У останні 30 - 50 років різко інтенсифікувалася зміна екосистеми Чорного моря. Стік забруднюючих речовин, що збільшується, з промисловими і побутовими стоками, інтенсифікація тралового промислу (особливо донного тралення), судноплавство, судобудівництво і нафтоналивні роботи, а також розвідка і видобуток нафти і газу, але найосновнішим, явилося будівництво багаточисельних гребель і водосховищ, які істотно змінили характер прісного стоку і його хімічний склад. Передусім, усі водосховища "зацвіли" і фосфор, і азот скидаються у море не у вигляді фосфатів і нітратів, а у вигляді органічних сполук азоту і фосфору. Кремній, який завжди виносився у вигляді тонкої суспензії або колоїдів, після будівництва водосховищ, осів в донні опади.

...