Озонування води

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Існування біосфери і людини з самого початку було засноване на використанні води. Людство завжди прагнуло до збільшення водоспоживання, чинячи на гідросферу чималий тиск. Промислові, сільськогосподарські та комунально - побутові стічні води є основними джерелами забруднення води. Це призводить до появи у водоймах: фосфатів, азоту, калію, синтетичних поверхнево-активних речовин, пестицидів, скороченні розчиненого у воді кисню повітря, появі радіоактивних елементів та хвороботворних бактерій. Водний транспорт забруднює воду скиданням відходів і нафтопродуктів. Внаслідок такого антропогенного впливу, вода стає непридатною для питних цілей, купання, бо шкідливі речовини та збудники хвороб, що містяться в ній, завдають великої шкоди здоров'ю людей, можуть викликати різні інфекційні захворювання (дизентерія, холера та ін.). Відбувається процес евтрофікації, що призводить до заростання водоймища, обміління, зниження рибної продуктивності і утворення болота. Забруднена вода стає непридатною також і для використання у промисловості, оскільки порушує нормальний хід технологічного процесу, знижуючи якість продукції, що виробляють.

Усі природні водойми здатні самоочищатися, тобто нейтралізувати стічні води. Чинники самоочищення водойм умовно можна розділити на три групи:

1. фізичні чинники - розведення, розчинення і перемішування речовин. Цьому сприяє швидкість і протяжність річок, осідання нерозчинних речовин. Важливим є ультрафіолетове випромінювання Сонця - під його впливом гинуть бактерії, віруси, мікроби;

2. хімічні чинники - окислювання органічних і неорганічних речовин киснем, розчиненим у воді;

3. біологічні чинники - це водні організми. Наприклад, фільтратори - шляхом активних рухів відфільтровують із води різні речовини (ракоподібні, личинки комарів, деякі види риб) та седиментатори - утворюють кругообіг, водяну лійку, на дні якої осаджують речовини, якими вони живляться (інфузорії, губки, деякі молюски).

Якщо двадцяте століття минало під супровід глобального конфлікту за нафту та газ, то ХХІ стане ерою боротьби за чисту воду. В світі 2 з 10 людей не мають доступу до безпечної води; 780 млн. жителів планети не мають доступу до чистої води. Здебільшого це засушливі регіони нашої планети - такі як Близький Схід, Північна Африка та країни Середньої Азії. Ще майже 2,5 млрд мешканців нашої планети не знайомі з такими принадами цивілізації, як каналізація та водопостачання. В Україні сьогодні 19% прісної води непридатні для споживання. Згідно аналізу, проведеного ВООЗ, низька якість питної води спричиняє погіршення стану здоров'я 25% населення України, тобто кожен 4 житель нашої країни завдає шкоди своєму здоров'ю через вживання недоброякісної води. На Заході давно відмовилися від хімічних методів очистки води, застосовуючи найпередовіші технології, одною з яких є озонування.

Озонування є одним із перспективних методів обробки води з метою її зне- заражування та поліпшення органолептичних властивостей (прозорість, каламутність, запах, присмак). Установка системи очищення води озоном дозволяє ефективно очищати артезіанську, водопровідну і поверхневу воду від всіх можливих розчинених в ній забруднень, найбільш поширеними з яких є: залізо, марганець, сірководень, хлор, азот амонійний, нафтопродукти, солі важких металів. Ідеальна якість очищення і знезараження води озоном, недосяжне при застосуванні інших методів очищення питної води, за рахунок високої окислювальної здатності і обмеженого часу життя озону. Достоїнства системи озонового очищення води очевидні - немає витратних матеріалів, не потрібне додаткове обслуговування установки, одночасно відбувається очищення і знезараження води. Тому, встановивши устаткування на основі озонового очищення, ми отримуємо: питну воду високої якості, очищену від всіх непотрібних включень, стерилізовану, з пониженим вмістом солей. До того ж у воді відчутно зростає кількість розчиненого кисню, що робить воду особливо приємною на смак і корисною для всього організму.

Природа і властивості озону такі, що викликають необхідність постійного контролю за процесами його синтезу та взаємодії з оброблюваною водою, які людина самотужки контролювати не може. Створення автоматизованого контролю дозволяє: судити про якості води шляхом заміру залишкової концентрації озону; оцінювати величину тиску повітря в озонаторному котлі, ресивері і тиску озону на вході змішувача; регулювати рівень води у баці-акамуляторі та в резервуарі дозатора озону; значно скоротити число обслуговуючого персоналу очисних станції. Озонування води - складний хіміко-технологічний процес, який вимагає об'єднання в одній установці пристроїв для: компресування і кондиціонування повітря, отримання озону, змішування його з водою, розкладання непрореагованого озону.

1. Загальна частина

1.1 Опис фізичної суті знезараження води озоном

Озон є алотропічною модифікацією кисню (хімічний елемент існує у вигляді двох або кількох простих речовин), його молекула складається з трьох атомів кисню. Окислююча дія озону обумовлена термодинамічною нестійкістю його молекули. Завдяки високому окислюваному потенціалу, озон енергійно вступає до взаємодії з багатьма мінеральними та органічними речовинами, в тому числі і з протоплазмою бактеріальних клітин. Озон, як окислюючий реагент, діє швидше хлору в 10-15 разів (окислюваний потенціал озону - 1.95 В, хлору - 1.35 В). Крім того, при озонуванні, на відміну від хлорування, у воді не утворюються токсичні сполуки. Кількість озону, необхідна для знезараження питної води, залежить від ступеня забруднення води і складає 1-6 мг/л при контакті в 8-15 хв; кількість залишкового озону повинна складати не більше 0,3-0,5 мг/л, так як більш висока доза додає воді специфічний запах і викликає корозію водопровідних труб. Додатковою перевагою обробки води озоном є насичення її киснем, що приводить до ефекту джерельної води.

В даний час відомі кілька способів зробити воду чистою, однак очищення озоном визнана найефективнішим методом. Окислення озоном дозволяє одночасно забезпечити знебарвлення води, усунення присмаків і запахів, знезараження. Широко використовується озон для видалення марганцю і заліза. Озонуванням можна очищати стічні води від фенолів, нафтопродуктів, сірководню, сполук миш'яку, СПАР, барвників, пестицидів.

Фізичний механізм дії озону при знебарвленні води полягає в розкладанні речовин до простих - води і вуглекислого газу та в коагуляції (об'єднанні) речовин з подальшим випаданням їх в осад. Ефективне знебарвлення води озонуванням є одним з визначальних критеріїв у виборі озону при очищенні стічних вод.

Марганець і залізо додають воді кольоровість і характерний присмак. Якщо ці речовини містяться у формі органічних сполук (з розміром 0,1 - 0,01 мкм), то якісне знезалізнення і деманганація води можлива лише процесом озонування. Окисляючи комплексні з'єднання, озон переводить розчинні солі в нерозчинні, які видаляються подальшим відстоюванням або фільтрацією.

Неприємні присмаки і запахи в деяких природних водах викликані присутністю з'єднань мінерального і органічного походжень, що знаходяться в розчиненому або колоїдному стані. Завдяки вищій окислювальній здатності, озон в змозі діяти на такі з'єднання, які не піддаються дії інших хімічних реагентів. Обробка води надмірною кількістю озону не спричиняє за собою ніяких небажаних явищ: надмірний озон, будучи нестійким, знову перетворюється на кисень протягом декількох хвилин.

Велику небезпеку для водоймищ представляють феноли, що потрапляють в них із стоками промислових підприємств, накопичуючись в значних кількостях (до 14 мг/л) у водах, пов'язаних з нафтовим забрудненням. Негативно впливаючи на органолептичні властивості води, феноли порушують також кисневий режим водоймищ. Тому при початковій концентрації озону 7,5-10 мг/л при контакті з фенолами (до 10 мг/л) та його сполуками (до 0,5 мг/л) досягається практично повне їх руйнування в достатньо короткий час (10 хв.).

Озонування буває трьох видів:

1. Одноступінчате озонування: використання озону на стадії попереднього окислення води або після коагуляційного її очищення перед фільтрами (піщані, вугільні).

2. Двоступінчате озонування: попереднє озонування і озонування після коагуляційної обробки води.

3. Триступінчате озонування: попереднє озонування, після коагуляційної обробки і озонування після повного очищення води.

Первинне озонування проводиться з метою окислення легкоокислюваних органічних і неорганічних забруднень, поліпшення процесу коагуляції, а також для часткового знезараження води. В цьому випадку вихідна вода обробляється невеликими дозами озону. Вторинне озонування води дозволяє здійснити подальше глибше окислення забруднень, що залишилися (в даному випадку озон вводиться перед фільтрами). Завершальне озонування очищеної води забезпечує повне знезараження і покращує органолептичні показники води.

Окрім всіх позитивних властивостей озонування води з фізичної точки зору: а) забезпечення швидкого та надійного знезараження; б) значного покращення органолептичних властивостей води; в) змоги перетворювати в нерозчинні сполуки залізо, марганець та інші метали, які потім випадають в осад; г) видалення багатьох шкідливих домішок (феноли, сполуки азоту, органічні сполуки); ґ) знебарвлення води, надання блакитного відтінку, метод озонування повинен перехрещуватись з коагуляцією та сорбцією. Залишки озону у повітрі відносяться до найвищого класу небезпеки шкідливих речовин, що можуть призвести до летального випадку, тому в озонаторних процес очищення повітря повинен строго контролюватись датчиками концентрації озону.

1.2 Опис технологічної схеми озонування води

Установка для озонування питної води містить послідовно з'єднані магістралями фільтр, повітродувку, осушувач, ресивер, озонаторний котел і змішувач, що має підведення води для озонування і відведення проозонованої води (рисунок 1.1).

Сировиною для отримання озону є атмосферне повітря. Повітрозабір повинен знаходитися не менше ніж на 4 м вище коника даху будівлі, де розташована озонаторна. Подача повітря здійснюється повітродувками, що виключають забруднення його мастилами. Повітря проходить через фільтр, де позбавляється від пилу, комах та інших мікроскопічних частинок. Далі воно поступає в зрошувальний холодильник. Тут відбувається охолодження повітря, температура якого після забору підвищується до 40-50^ОС, і виділення з нього вологи. Охолоджується повітря, що рухається по трубах холодильника, водою, зрошуючи їх поверхню. Повітря охолоджують до температури 7^ОС і воно поступає в осушувач, який заповнений адсорбційними речовинами (активним оксидом алюмінію або силікагелієм, які регенерують продуванням парою), які понижують вологість повітря до 0,05 г/м³, що відповідає точці роси -48^ОС . Конденсат відводиться з осушувача.

Пройшовши ці стадії підготовки, повітря слідує до ресивера. Ресивер - це сталева посудина для накопичення повітря, а також для вирівнювання тиску у разі його нерівномірної витрати або надходження. За допомогою регулятора тиску прямої дії, що встановлений на повітропроводі і керує прохідним запірним вентилем, повітря подається в озонаторний котел під тиском 1,5 - 3 атм. Озон продукується внаслідок проходження безшумного електричного розряду через повітря. Електроліз проходить при низькій частоті змінного струму в 50-60 Гц та напрузі 20 кВ, що прикладена між двома ектродами, відокремлених скляним діелектриком. На практиці два електроди - це труби, які знаходяться в озонаторному котлі і їх чисельність може досягати кількох сотень. Приблизно 90-95 % вхідної енергії при розряді нагріває діелектрик і вона повинна усуватися за допомогою охолодженої води (15-20^ОС), яка, в свою чергу, утворює охолоджуючий кожух. Щоб підтримувати цю температуру кожуха, нагріту воду пропускають через вентиляторну градильню, де вона продувається повітрям з повітродувок і циркуляційний насос знову повертає її до озонаторного котла. Тиск води в цьому водопроводі залежить від рівня води в баці-акамуляторі, в якому знаходиться технічна вода для охолодження озонатора. Концентрація озону в озоно-повітряній суміші, після озонаторного котла складає 18 - 20 мг/м³.

Озон поступає до змішувача, де через пластину з отворами (дозатор) приблизно 2мм, що розташована на дні резервуару, змішується з водою, яка поступає на озонування. Тривалість контакту води з озоном приблизно складає 3-4 хв., доза необхідна для знезараження складає 1 - 3 мг/л. Іноді дози можуть бути збільшенні для поліпшення органолептичних властивостей води, після чого озонована вода поступає до резервуарів чистої води.

В зв'язку з токсичністю озону, концентрація якого більше ГДК, може вража ти органи дихання і центральну нервову систему, особлива увага при проектуванні озонаторних приділяється вентиляції приміщень. В них встановлюються потужні витяжні вентилятори, що не допускають ГДК озону більше 0,0001 мг/л.

Будь озон більш довгоживучим з'єднанням, таким, щоб його дезинфікуючі властивості зберігалися при проходженні довгих водопроводів до розподільчого крана, то озонування могло б претендувати на універсальний спосіб централізованого отримання знезараженої питної води. На жаль, озон у воді приблизно за 10 хвилин перетворюється на кисень, і ця вода після розпаду озону знову стає сприятливим середовищем для розмноження мікроорганізмів. Щоб уникнути вторинного мікробного зараження, у воду на вході в труби або при подачі на водопровідний кран додається невелика кількість стабільного хлору або його сполук. Дозування хлору при цьому значно менше, ніж при класичному хлоруванні води, але негативні наслідки водоочистки за допомогою хлору і в цьому випадку будуть мати місце. Одним із шляхів подолання зазначених недоліків озонування може стати розробка технологій і пристроїв озонування малої продуктивності (локальних озонаторів) , що працюють безпосередньо в місці розташування споживача води.

Рисунок 1.1 Технологічна схема процесу озонування води

Одним із шляхів подолання зазначених недоліків озонування може стати розробка технологій і пристроїв озонування малої продуктивності (локальних озонаторів) , що працюють безпосередньо в місці розташування споживача води.

1.3 Технічні умови автоматизації процесу озонування води

Дані технічні умови автоматизації призначені для розробки функціональної схеми автоматизації, вибору технічних засобів автоматизації та складання специфікації до функціональної схеми.

В даному курсовому проекті слід передбачити такі системи автоматизації:

- автоматичне керування приводом обертової сітки повітряного фільтру;

- дистанційне керування приводом повітродувки;

- автоматичне регулювання температури в осушувачі з регулюючою дією на клапан паропровода;

- автоматичне регулювання тиску повітря, що подається до озонаторного котла, прямої дії;

- автоматичне керування приводом циркуляційного насоса;

- автоматичне керування приводами вентиляторів охолоджуючої градирні в залежності від температури зворотної води після озонаторного котла;

- автоматичне керування підживлюючим насосом;

- автоматичне регулювання рівня води у баці-акамуляторі позиційної дії з регулюючою дією на вихідний соленоїдний вентиль;

- автоматичне керування приводом витяжного вентилятора в залежності від концентрації озону в повітрі приміщення озонаторного котла;

- автоматичне дистанційне вимірювання тиску повітря в ресивері і тиску озону на вході змішувача;

- автоматичне дистанційне вимірювання температури нагрітої і охолодженої води в системі зворотнього водопостачання;

- автоматичне вимірювання концентрації залишкового озону у знезараженій воді;

- автоматичне дистанційне вимірювання тиску води у системі зворотнього водопостачання;

- АСР рівня води в резервуарі дозатора озону.

1.4 Опис функціональної схеми автоматизації процесу озонування води

Функціональна схема автоматизації зображена на кресленні КП.ПОС.08.01.000 А2 графічної частини проекту.

На цьому кресленні зображенні такі системи автоматизації:

- автоматичне керування приводом обертової сітки повітряного фільтру (поз.позн. 1.1 - 1.4);

- дистанційне керування приводом повітродувки (поз.позн. 2.1 - 2.2);

- автоматичне регулювання температури в осушувачі з регулюючою дією на клапан паропровода (поз.позн. 3.1 - 3.4);

- автоматичне регулювання тиску повітря, що подається до озонаторного котла, прямої дії (поз.позн. 4.1);

- автоматичне керування приводом циркуляційного насоса (поз.позн. 5.1 - 5.4);

- автоматичне керування приводами вентиляторів охолоджуючої градирні в залежності від температури зворотної води після озонаторного котла (поз.позн. 6.1 - 6.11);

- автоматичне керування підживлюючим насосом (поз.позн. 7.1 - 7.4);

- автоматичне регулювання рівня води у баці-акамуляторі позиційної дії з регулюючою дією на вихідний соленоїдний вентиль (поз.позн. 8.1 - 8.5);

- автоматичне керування приводом витяжного вентилятора в залежності від концентрації озону в повітрі приміщення озонаторного котла (поз.позн. 9.1 - 9.6 та поз.позн. 15.1 - 15.2);

- автоматичне дистанційне вимірювання тиску повітря в ресивері і тиску озону на вході змішувача (поз.позн. 10.1 - 10.4);

- автоматичне дистанційне вимірювання температури нагрітої і охолодженої води в системі зворотнього водопостачання (поз.позн. 11.1 - 11.4);

- автоматичне вимірювання концентрації залишкового озону у знезараженій воді (поз.позн. 12.1 - 12.3);

- автоматичне дистанційне вимірювання тиску води у системі зворотнього водопостачання (поз.позн. 13.1 - 13.2);

- АСР рівня води в резервуарі дозатора озону (поз.позн. 14.1 - 14.5).

Автоматичне керування приводом обертової сітки повітряного фільтру

Для очищення припливного повітря використовують обертову сітку повітряного фільтру, що натягнута на два барабани з потужним електродвигуном. Періодично, для економії енергії, сітку необхідно промивати. Промивка здійснюється проходженням сітки через масляну ванну. Цей процес керується за допомогою сигналізатора тиску поз. 1.1 типу РПД-318, на виході якого виробляється сигнал електричної напруги, пропорційний виміряній різниці тисків, що буде вмикати чи вимикати магнітний однофазний нереверсивний пускач поз. 1.4 типу ПМЕ-245 привода двигуна повітряного фільтру.

Автоматичне регулювання температури в осушувачі з регулюючою дією на клапан паропровода

Відхилення температури в осушувачі від заданого значення фіксує термометр опору мідний поз. 3.1 типу ТСМ-50М, який підключений до мікроелектронного регулятора температури поз. 3.2 типу РС-29. Регулююча дія регулятора у вигляді напруги 24В постійного струму через блок керування поз. 3.3 типу БУ-21 приводить до включення тиристорного безконтактного пускача поз. 3.4 типу ПБР-2М, який вводить в дію електричний однообертовий виконавчий механізм поз. 3.5 типу МЄО. Цей механізм змінює положення регулюючого клапана на паропроводі, таким чином збільшуючи чи зменшуючи тиск пари в бік стабілізації температури в осушувачі.

Автоматичне керування приводом циркуляційного насоса

Циркуляційний насос забезпечує безперервну циркуляцію холодної води через виробничий тепловий об'єкт, в нашому випадку, через охолоджуючий кожух озонаторного котла. Якщо тиск у водопроводі холодної води почне знижуватись, то на це прореагує електроконтактний сигналізатор тиску поз. 5.1 типу ЕКМ-1У, який змусить увімкнути магнітний трифазний нереверсивний пускач поз. 5.4, типу ПМЕ-217, який у свою чергу включить привід циркуляційного насосу, що буде швидше перекачувати воду по системі зворотного водопостачання, створюючи необхідний тиск для подачі охолодженої води в охолоджуючий кожух.

Автоматичне керування приводами вентиляторів охолоджуючої градирні в залежності від температури зворотної води після озонаторного котла

Для забезпечення сталої температури охолодженої води, після нагріву її в озонаторному котлі, необхідно змінювати кількість працюючих вентиляторів вентиляторної градирні. Для визначення температури води, що виходить з озонаторного котла, використовують термобалон поз. 6.1, який входить до складу манометричного сигналізатора температури поз. 6.2 типу ТС-100. Якщо температура гарячої води максимальна, то сигналізатор буде подавати команду магнітним трифазним нереверсивним пускачам поз. 6.5, 6.8, 6.11 типу ПМЕ-245 увімкнути всі три повітродувки, а при мінімальній - одну. При середньому значенні температури достатньо задіяти дві повітродувки.

Автоматичне керування підживлюючим насосом

В зв'язку з тим, що в процесі використання води в системі зворотнього водопостачання для охолодження озонаторного котла, частина її випаровуватиметься і тиск води буде зменшуватись, що навіть циркуляційний насос не зможе забезпечити достатній її напір для підживлення охолоджуючого кожуха. В цьому випадку спрацює ще один електроконтактний сигналізатор тиску поз. 7.1 типу ЕКМ-1У, який включить магнітний трифазний нереверсивний пускач поз. 7.4 типу ПМЕ-245 привода підживлюючого насоса, який почне забирати воду з бака-акамулятора для стабілізації тиску в системі зворотнього водопостачання, після чого він відключиться по команді сигналізатора.

Автоматичне регулювання рівня води у баці-акамуляторі позиційної дії з регулюючою дією на вихідний соленоїдний вентиль

Після того як підживлюючий насос вилучить надмірну кількість води з бака-акамулятора, її потрібно відновити або ж навпаки, коли бак-акамулятор повний, вода не повинна більше до нього надходити. Це контролюється за допомогою електродного датчика рівня поз. 8.1, який входить до складу електричного сигналізатора рівня ЄРСУ-3, що подає команду магнітному однофазному реверсивному пускачу поз. 8.5 типу МПЕ-217, який змусить соленоїдний вентиль поз. 8.6 рухатись в бік відкриття чи призакриття отвору водопровода технічної води, тим самим регулюючи рівень підживлюючої води.

Автоматичне керування приводом витяжного вентилятора в залежності від концентрації озону в повітрі приміщення озонаторного котла

Озон є дуже токсичним, при перевищенні ГДК, яку приймають за 0,1 мг/ м³, його у повітрі, тому для забезпечення безпечного перебування людини в озонаторній потрібно контролювати вміст озону у повітрі. Для цього застосовують потенціометричний датчик концентрації озону поз. 9.1, який за допомогою нормуючого перетворювача-підсилювача поз. 9.2 типу СМ-140 підсилює сигнал, передаючи його на сигналізатор концентрації озону поз. 9.3 типу 652 ХЛ 04, що вмикає магнітний трифазний нереверсивний пускач поз. 9.6 типу ПМЕ-245 привода витяжного вентилятора, який забезпечує шестикратний обмін повітря за годину. Обов'язковою системою при проектуванні витяжної установки є реле потоку повітря поз. 15.1. Прилад виявляє наявність потоку за допомогою пелюсткової пластини, яка встановлюється в контрольованому середовищі. Якщо потік повітря відсутній, то на щиті КВП загориться сигнальне табло поз. 15.2 типу АС-220.

АСР рівня води в резервуарі дозатора озону

До змішувача, що представляє собою басейн, поступає вода для озонування. Щоб регулювати рівень заповнення басейну, встановлюють електродний датчик рівня поз. 14.1, що контролює як нижній, так і верхній рівень. Цей датчик входить до складу електричного сигналізатора рівня поз. 14.2 типу ЄРСУ-3, який спрямовує регулюючу дію на однофазний реверсивний магнітний пускач поз. 14.5 типу ПМЕ-217, що змусить виконавчий механізм поз. 14.6 типу МЄО змінити положення регулюючого клапану подачі води на озонування в бік її зменшення чи збільшення.

1.5 Опис електричної принципової схеми систем автоматизації процесу озонування води

Принципова схема автоматизації зображена на кресленні КП.ПОС.08.02.000 А3 графічної частини проекту.

На цьому кресленні зображенні такі системи автоматизації:

- автоматичне керування приводом обертової сітки повітряного фільтру (поз.позн. 1.1 - 1.4);

- автоматичне керування приводом циркуляційного насоса (поз.позн. 5.1 - 5.4);

- автоматичне керування приводами вентиляторів охолоджуючої градирні в залежності від температури зворотної води після озонаторного котла (поз.позн. 6.1 - 6.11);

- автоматичне керування приводом витяжного вентилятора в залежності від концентрації озону в повітрі приміщення озонаторного котла (поз.позн. 9.1 - 9.6 та поз.позн. 15.1 - 15.2);

Автоматичне керування приводом обертової сітки повітряного фільтру

Якщо обертова сітка повітряного фільтру забруднилась, то на ній збільшиться перепад тиску, який зафіксує електроконтактне реле перепаду тиску поз. 1.1 типу РПД-318, в якому замкнеться контакт SPD1. Це приведе до включення реле KV1, замикаючий контакт якого замкне електричне коло реле KV3. Замикаючий контакт цього реле замкнеться, увімкнувши автоматичне керування обмоткою КМ1 магнітного однофазного нереверсивного пускача поз. 1.4 типу ПМЕ-245 привода сітки, яка почне обертатись і, тим самим, промиватись в масляній ванні. При цьому реле KV3 візьметься на самоблокування.

Коли сітка промиється повністю і перепад тиску на ній зменшиться до норма- тивного значення, то в реле перепаду тиску замкнеться контакт SPD2, в колі живлення реле KV2 і його розмикаючий контакт в колі самоблокування реле KV3 розімкнеться. Пускач КМ1 відключиться і сітка зупиниться.

Автоматичне керування приводами вентиляторів охолоджуючої градирні в залежності від температури зворотної води після озонаторного котла

Якщо температура нагрітої води після озонаторного котла буде максимальною, то це зафіксує термобалон поз. 6.1 манометричного сигналізатора температури поз. 6.2 типу ТС-100. В приладі замкнеться контакт SТ2, через який увімкнеться реле KV5. Замикаючі контакти цього реле увімкнуть коло живлення обмоток КМ2, КМ3, КМ4 магнітних трифазних нереверсивних пускачів поз. 6.5, 6.8, 6.11 типу ПМЕ-245 всіх трьох повітродувок, і почнеться процес охолодження води.

При зниженні температури до мінімального значення, в сигналізаторі замкнеться контакт SТ1, через який включиться реле KV4. Замикаючий контакт цього реле ввімкне коло живлення обмотки КМ3 пускача 6.8 повітродувки №2.

Якщо температура води буде середнього значення, тобто посередині діапазону регулювання, то в сигналізаторі обидва контакти SТ1, SТ2 будуть розімкнуті, а реле KV4 і KV5 відключаться, їх розмикаючі контакти замкнуться і увімкнуть коло обмотки реле KV6. Замикаючі контакти цього реле увімкнуть обмотки КМ2 і КМ3 пускачів 6.5 і 6.8 повітродувок №1 і №2.

Автоматичне керування приводом циркуляційного насоса

На падіння напору в трубопроводі холодної води прореагує електроконтактний сигналізатор тиску поз. 5.1 типу ЕКМ-1У, який своїм замикаючим контактом SР1, увімкне реле КV7, замикаючий контакт якого в колі живлення обмотки КМ5 магнітного трифазного нереверсивного пускача поз. 5.4 типу ПМЕ-217 замкнеться, включивши привід циркуляційного насоса, що буде примусово перекачувати воду по системі зворотнього водопостачання озонаторного котла.

При стабілізації напору, своїм замикаючим контактом SР2, увімкнувши реле КV8, яке в свою чергу своїм розмикаючим контактом розірве коло живлення обмотки пускача КМ5, відключивши привід циркуляційного насоса.

Автоматичне керування приводом витяжного вентилятора в залежності від концентрації озону в повітрі приміщення озонаторного котла

На зміну концентрації озону в приміщенні озонаторної реагує потенціометричний датчик концентрації озону поз. 9.1, який передає сигнал, що підсилює нормуючий перетворювач-підсилювач поз. 9.2 типу СМ-140, до сигналізатора концентрації озону поз. 9.3 типу 652 ХЛ 04. У випадку, коли приміщення забруднилось озоном, в приладі замкнеться транзисторний ключ мікросхеми SQ_max і включить реле КV9, яке своїм замикаючим контактом увімкнеколо живлення обмотки КV11 і включить магнітний трифазний нереверсивний пускач поз. 9.6 типу ПМЕ-245 привода витяжного вентилятора КМ6.

Коли приміщення очиститься від озону, то в сигналізаторі замкнеться контакт SQ_min і включить реле КV10. Розмикаючий контакт цього реле розімкнеться і реле КV11 виключиться, призвівши до виключення пускача привода витяжного вентилятора та до його зупинки.

При включенні витяжного вентилятора замикаючий контакт КМ6, включить обмотку КМ7 реверсивного пускача привода дросель-клапана, який відкриється так, як замикаючий контакт КМ7, увімкне коло живлення привода двигуна дросель-клапана, який відкриється. Свіже повітря почне надходити в приміщення, витискаючи з нього повітря забруднене озоном.

Якщо вентилятор відключився, то через розмикаючий контакт КМ6 привода витяжного вентилятора включиться обмотка пускача КМ8, який почне закриватись так, як включиться привід двигуна в зворотньому напрямі. У випадку, коли клапан досягне кінцевого положення, то його привід розімкнеться за допомогою кінцевих вимикачів SQ1 і SQ2.

Обов'язковим є наявність в схемі реле потоку повітря поз. 15.1, яке при відсутності потоку повітря своїм замикаючим контактом SF змусить спрацювати дзвінок та сигнальну лампу в складі сигнального табла поз. 15.2 типу АС-220, подавши сигнал диспетчеру, який відключить витяжний вентилятор вручну, за допомогою кнопки SВ11, що розірве коло живлення обмотки пускача КМ6 привода вентилятора та відправить ремонтну бригаду для огляду системи витяжної вентиляції та ремонту витяжного вентилятора.

2. Спеціальна частина

2.1 Екологічні властивості озону. Природні джерела озону

Озон, в перекладі з грецької, означає «пахучий», «запашний», «той, що пахне». Кожен із нас відчував характерний запах цього синюватого газу після грози з частими блискавками чи при перебуванні біля пристроїв або машин в момент утворення іскор у відкритому повітрі.

Хімічний елемент «кисень» існує в атмосфері у вигляді трьох алотропічних видозмін: О - атомарному, О₂ - молекулярному та О₃ - трьохатомарному, що власне і називається озоном та утворюється при хімічному з'єднанні перших двох. Тому більше властивостей молекули озону можна зрозуміти краще, виходячи з властивостей молекулярного і атомарного кисню. озон заростання водойма синтетичний

До речі, людині корисна невелика концентрація озону в повітрі, але велика кількість його стає смертельно небезпечною. Дослідженнями виявлено велику роль природних концентрацій озону (одна молекула озону на кілька десятків мільйонів інших молекул повітря) в окислювальних процесах, що відбуваються у клітинах людського організму. Коли ж почали широко застосовувати очищене та кондиційоване повітря у робочих приміщеннях, то помітили незрозуміле підвищення кількості захворювань людей у порівнянні з минулим періодом, коли вони дихали «неочищеним повітрям». Не відразу, але знайшли причину - повна відсутність озону в кондиційованому повітрі призвела до розладів в організмі.

Використання озону зумовлено його окисними, а також антибактеріальними та дезінфікуючими властивостями. Його застосовують для екологічно чистого знезараження води, яка набуває гарних гігієнічних та смакових якостей. Також озон використовується для очищення стічних промислових вод. У харчовій промисловості озон використовується як бактерицидний засіб у холодильних установках, на консервних, пивоварних та інших заводах. Як окисник озон застосовується для відбілювання паперу, мастил тощо, а також у виробництві деяких хімічних речовин (ваніліну, камфори, жирних кислот). У дуже невеликих концентраціях озон використовують для дезодорації повітря. Останнім часом у медичній практиці все частіше застосовують озонотерапію. Застосування озону у терапевтичних дозах сприяє підвищенню ефективності кровообігу за рахунок розширення судин, поліпшенню постачання тканин киснем, зменшенню в'язкості крові. При цьому знижується ризик тромбоутворення, поліпшується обмін речовин, зв'язуються та виводяться з організму органічні недоокиснені продукти жирового обміну, які спричиняють розвиток атеросклерозу. Озонотерапію застосовують у хірургії, акушерстві, гінекології, урології, при серцево-судинних, шкірно-венеричних захворюваннях, гіпертонії та в косметології.

Найважливішою складовою частиною атмосфери, що впливає на клімат і захищає все живе на Землі від випромінювання Сонця, є озоносфера. Основна маса озону перебуває на висотах від 10 до 50 км, а його максимум - на 18 - 26км. З екологічної точки зору, найціннішою властивістю озону є його здатність поглинати біологічно небезпечне ультрафіолетове випромінювання Сонця. Можна вважати, що життя (рослинний та тваринний світ) змогло розвинутися на Землі тільки тоді, коли виник достатньо потужний "озоновий щит". Зрозуміло, що про цей щит ми маємо піклуватися і зараз.

Відомо, що основна частина природного озону зосереджена в стратосфері. Озон утворюється, коли сонячне ультрафіолетове випромінювання бомбардує молекули кисню (О₂ -> О₃).

Цікаве питання про вміст природного озону в повітрі хвойних лісів. Жодна рослина озон, звичайно, не виділяє. Але рослини, особливо хвойні, виділяють в повітря безліч летючих органічних сполук, в тому числі ненасичених вуглеводнів класу терпенів (їх багато в скипидарі). Так, в жаркий день сосна виділяє на годину 16 мкг терпенів на кожен грам сухої маси хвої. Терпени виділяють не тільки хвойні, а й деякі листяні дерева, серед яких - тополя та евкаліпт. А деякі тропічні дерева здатні виділити на годину 45 мкг терпенів на 1 г сухої маси листя. У результаті на добу один гектар хвойного лісу може виділити до 4 кг органічних речовин, листяного - близько 2 кг. Вкрита лісом площа Землі складає мільйони гектарів, і всі вони виділяють на рік сотні тисяч тонн різних вуглеводнів, в тому числі і терпенів. А вуглеводні під дією сонячної радіації і в присутності інших домішок сприяють утворенню озону. Як показали досліди, терпени у відповідних умовах дійсно дуже активно включаються в цикл атмосферних фотохімічних реакцій з утворенням озону. Так що озон в хвойному лісі - зовсім не вигадка, а експериментальний факт.

2.2 Опис конструкції та принцип роботи газоаналізатора озону 652 ХЛ-04

Газоаналізатор призначений для визначення поточної або (і) усередненої за певний час масової концентрації озону (О₃) в аналізованому повітрі і виведення цієї інформації на вбудований пристрій індикації (алфавітно - цифровий індикатор , надалі - АЦІ), а також для формування та видачі на зовнішні пристрою уніфікованих (цифрових і аналогових) електричних сигналів, пропорційних масовим концентраціям озону. Газоаналізатор відповідає вимогам ГОСТ 17.2.6.02-85. Діапазон вимірювань масової концентрації озону становить 0 - 1,0 мг/м³. Відображення вимірювальної інформації газоаналізатора забезпечується наступними вбудованими та зовнішніми пристроями :

- АЦІ ;

- зовнішньої ЕОМ, зв'язок з якою здійснюється через роз'єм «ВИХІД ЦИФРОВИЙ» в послідовному двійковому коді у вигляді 8 - ми розрядних двобайтових тактів. Одиниця найменшого розряду відповідає 0,001 мг / м³;

- аналоговими зовнішніми пристроями через роз'єм «ВИХІД АНАЛОГОВИЙ» у вигляді аналогових електричних сигналів 0 - 10В або 0 - 5мА.

Газоаналізатор являє собою одноканальний багатофункціональний прилад безперервної дії.

В основу його роботи покладено хемілюмінесцентний метод визначення концентрації озону в аналізованому повітрі. Суть методу полягає в тому, що хімічна взаємодія молекул окису азоту з озоном в певних умовах супроводжується люмінесценцією, причому кількість утворюваних фотонів пропорційна кількості молекул озону, що знаходиться в об'ємі взаємодії.

Газоаналізатор містить реакційну камеру РК, де відбувається взаємодія молекул окису азоту з озоном, і фотоелектронний помножувач (ФЕП), реєструючий виникнення при цьому випромінювання.

На виході ФЕП спостерігається послідовність імпульсів, кількість яких за одиницю часу пропорційна концентрації молекул озону в газовому потоці, що проходить через камеру.

Таким чином, кількість імпульсів за одиницю часу на виході пропорційна концентрації озону в аналізованому повітрі.

Основні елементи і вузли газоаналізатора, а також зв'язки між ними зображені на рисунку 2.1 .

Під дією спонукача витрати аналізоване повітря всмоктується через штуцер «ВХІД» в розподільник, звідки через фільтр пилу надходить в РК блоку детектора.

Одночасно в РК надходить суміш з генератора окислів азоту (ГОА) .

Інфрачервоне випромінювання хемілюмінесцентної реакції реєструється ФЕП, напруга на який надходить від високовольтного блоку живлення.

Імпульси знімаються з навантажувального резистора ФЕП, посилюються і нормуються підсилювачем, а далі поступає в електронний блок для обробки мікропроцесорним пристроєм (МПУ), після якого інформація (у вигляді величини концентрації озону) надходить на АЦІ. Крім цього електронний блок управляє роботою всього газоаналізатора за сигналами датчиків (або з клавіатури) за допомогою сигналів управління, що подаються на виконавчі пристрої вузлів і блоків.

Необхідні робочі напруги надходять від джерел живлення, на які відфільтрована від мережевих перешкод напруга 230В подається з блоку живлення (фільтр мережевий).

Конструктивно газоаналізатор виконаний в одному блоці. Блоки і вузли кріпляться до основи за допомогою невипадних гвинтів і легко демонтуються при заміні.

Два блоки джерел живлення розташовані під нижньою кришкою газоаналізатора. Доступ до них здійснюється після її зняття.

Розташування сигналів управління і індикації на лицьовій панелі газоаналізатора представлено на рисунку 2.2.

Підключення зовнішніх електричних і газових ланцюгів здійснюється через роз'єми, розташовані на лівій бічній панелі (рисунок 2.3).

Електричний монтаж виконаний переважно з допомогу плоских кабелів за винятком ланцюгів з мережевою напругою 220В, які захищені екранами. Корпус газоаналізатора підключений до клеми заземлення в місці її установки і гальванічно пов'язаний із загальною шиною вторинного живлення. Для забезпечення стабільної роботи корпус блоку детектора не пов'язаний з корпусом газоаналізатора.

Газоаналізатор зверху і знизу закритий кришками, які мають перфорацію для забезпечення ефективного охолодження елементів і вузлів. У верхній кришці знаходиться отвір «РОЗРІДЖЕННЯ» для доступу до шліцу стабілізатора тиску газу.

Рисунок 2.1 Газоаналізатор озону 652 ХЛ-04. Схема структурна

1 - контроль температури блока конвертора; 2 - контроль температури ФЕП; 3 - контроль температури реакційної камери; 4 - контроль витрати проби; 5 - контроль роботи генератора азоту; 6 - контроль струму випромінювача.

Рисунок 2.2 Лицьова панель газоаналізатора

Рисунок 2.3 Бокова панель газоаналізатора

3. Інженерні розрахунки

3.1 Дослідження на стійкість критерієм Михайлова АСР температури повітря на виході селікагельного осушувача. Визначення показників якості роботи АСР

Вихідні дані:

- табличні дані кривої розгону осушувача

Таблиця 3.1 Дані для кривої розгону осушувача

Час	t	хв	0	2	4	6	8	10	12	14
Температура	?	оС	100	100	101	103	106	107,5	108	108

- крива розгону отримана при = 10% ходу РО;

- задане значення температури ?_з = 60 ^оС;

- рекомендований процес регулювання - аперіодичний;

- закон регулювання реальний пропорційний;

- найбільш можливе навантаження на об'єкт регулювання = 50% ходу регулюючого клапану;

- допустиме перерегулювання ;

- допустима статична похибка

- допустимий час перерегулювання t_р = 25хв.

Порядок виконання роботи:

1. Користуючись табличними даними, будуємо криву розгону об'єкта регулювання (рисунок 3.1)

2. З кривої розгону знаходимо показники динамічних властивостей об'єкта регулювання, в тому числі:

- час запізнення хв;

- першу постійну часу хв;

- час розгону хв;

- зміна температури за час перехідного процесу ^оС.

3. Знаходимо числове значення

;(3.1)

4. Користуючись довідковим графіком (рисунок 3.2) знаходимо другу постійну

часу Т₂, так як досліджуємий об'єкт відноситься з динамічних властивостей

до категорії статичних другого порядку і описується диференціальним

рівнянням динаміки другого порядку, звідки:

; (3.2)

хв.

5. Визначаємо загальну постійну часу:

;(3.3)

хв.

6. Знаходимо коефіцієнт передачі об'єкта

; (3.4)

.

7. Визначаємо показник інерційності осушувача, як об'єкта регулювання:

; (3.5)

Висновок: Так як показник інерційності більше 0,2, але менше ніж одиниця, то в даному об'єкті слід реалізувати аналоговий закон регулювання.

8. З вихідних даних П - регулятор перевіряємо на допустимий час регулювання

(рисунок 3.3) t_р для статичного об'єкта аперіодичного процесу.

П - регулятор: для , тоді хв.

У зв'язку з тим, що цей регулятор працює зі статичною похибкою, він підлягає перевірці на допустиму статичну похибку.

9. Для визначення статичної похибки пропорційних регуляторів використовуємо

довідковий графік для статичних об'єктів та аперіодичного процесу

(рисунок 3.4)

Статична похибка у відносному виразі знаходиться з формули

,(3.6)

де у - довідкова величина, що знаходиться з графіку рисунка 3.4;

,(3.7)

де - коефіцієнт передачі об'єкта (Коб = 0,8);

- найбільше допустиме навантаження на об'єкт регулювання.

,(3.8)

де - відносна зміна температури; - відносна зміна положення РО в процесі отримання кривої розгону.

(3.9)

; (3.10)

Тоді: .

З графіка рисунка 3.4 для співвідношення знаходимо довідкову величину «у» - у = 0,8, тоді статична похибка з формули 3.6

Абсолютне значення похибки знаходять з виразу

; (3.11)

Висновок: П - регулятор забезпечує допустиме значення статичної похибки та фактичне значення часу регулювання хв., що менше допустимих значень, приведених у вихідних даних.

10. Досліджуємо автоматичну аналогову систему регулювання рівня на стійкість за допомогою частотного критерію Михайлова.

Суть критерію Михайлова:

Система автоматичного регулювання (АСР) буде стійкою, якщо годограф Михайлова, побудований в комплексній системі координат, буде починатися на дійсній вісі і проходити проти годинникової стрілки таку кількість квадрантів, яка відповідає порядку диференційного рівняння АСР.

10.1 Для знаходження рівняння динаміки АСР об'єкта регулювання використовуємо структурну схему паралельно-зустрічного з'єднання об'єкта з регулятором з від'ємним зворотнім зв'язком (рисунок 3.5)

(3.12)

- передаточна функція статичного об'єкта другого порядку;

- передаточна функція регулятора

Для паралельно-зустрічного з'єднання об'єкта з аналоговим регулятором та від'ємного зв'язку передаточна функція системи автоматичного регулювання

знаходиться з такого аналітичного виразу:

(3.13)

Для реального пропорційного (П) регулятора аналогової дії передаточна функція має такий вигляд:

(3.14)

Для отримання передаточної функції АСР формули 3.12 та 3.14 підставляємо в аналітичний вираз 3.13.

основі отриманого виразу 3.15 записуємо рівняння динаміки АСР

(3.16)

В отриманому рівнянні АСР коефіцієнти умовно записуємо:

(3.17)

(3.18)

(3.19)

(3.20)

(3.21)

(3.22)

Тоді в загальному вигляді рівняння динаміки АСР буде таким:

 (3.23)

Отримане рівняння динаміки АСР відноситься до різновидності статичних систем регулювання третього порядку, так як в правій частині цього рівняння мається вільний член.

Правильність визначення аналітичних виразів коефіцієнтів рівняння перевіряємо довідковою таблицею 3.2 для статичного об'єкту та аналогового П-регулятора.

10.2 Користуючись довідковою таблицею 3.3 розраховуємо параметри

налагодження рекомендованого регулятора та аперіодичного процесу

регулювання, у тому числі:

Коефіцієнт пропорційності :

(3.24)

Постійна часу

(3.25)

У вище приведені формули підставляємо числові значення показників динамічних властивостей об'єкта регулювання , .

Тоді:

хв.

10.3 Підставляємо числові значення параметрів налагодження регулятора та

показників динамічних властивостей об'єкта у формули 3.17 - 3.22 і знаходимо числові значення коефіцієнтів динаміки АСР:

10.4 Знайдені числові значення коефіцієнтів рівняння динаміки АСР підставляємо

у аналітичний вираз 3.23

(3.26)

10.5 Записуємо вище зазначене рівняння у оперативному виразі:

(3.27)

10.6 Прирівнявши праву частину рівняння 3.27 до нуля, отримаємо

характеристичне рівняння АСР:

(3.28)

В динамічному режимі, який описується лівою частиною рівняння 3.28 ?0. Тому вираз в дужках дорівнює нулю:

= 0 (3.29)

Це рівняння в операторній формі переведемо в частотну форму, замінивши оператор «р» на комплексно-частотний вираз , де - уявне число,

а - це кутова частота гармонічного синусоїдального інформаційного сигналу.

Тоді отримаємо такий аналітичний вираз:

 (3.30)

Розділимо аналітичний вираз 28 на дійсну Р - частину та уявну Q - частину. Тоді отримаємо вираз:

(3.31)

де: - дійсна частина комплексного числового виразу; (3.32)

- уявна частина комплексного числового виразу; (3.33)

10.7 Підставляючи у вирази 3.32 та 3.33 числові вирази кутової частоти від

нуля до якогось межевого значення, при якому годограф Михайлова прийме

форму прямої, знаходимо значення та . Значення , , заносимо в таблицю 3.4

Таблиця 3.4 Дані для побудови годографа Михайлова

щ	0	0,2	0,4	0,6	0,8	1	1,2	1,4	1,6	1,8	2,0	2,2	2,4	2,6
Р (щ)	1,65	1,3	-0,3	-1,3	-3,6	-6,5	-10,2	-14,4	-19,3	-25	-31,2	-38	-45,6	-53,8
Q (щ)	0	1,1	2	2,7	2,8	2,4	1,3	-0,7	-3,7	-7,9	-13,5	-20,5	-29,1	-39.5

10.8 По табличним даним будуємо годограф Михайлова (рисунок 3.6)

Висновок: так як годограф Михайлова аналогової статичної АСР температури повітря почався на дійсній додатній вісі комплексної системи координат і послідовно пройшов проти годинникової стрілки три квадранти, ніде не перетворившись на нуль і не пройшовши через початок координат, то досліджена система стійка.

Користуючись діаграмою Вишнеградського перевіряємо досліджену АСР на рекомендований типовий характер процесу регулювання (аперіодичний) в такій послідовності:

11. Визначаємо числові значення коефіцієнтів Вишнеградського X та Y:

(3.34)

(3.35)

Так, як точка з координатами А(3,6; 3,8) коефіцієнтів Вишнеградського лежить в секторі II, що відповідає аперіодичному процесу (рисунок 3.7), то вибір регулятора зроблено правильно.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.6 Годограф Михайлова

3.2 Вибір і розрахунок регулюючого клапану в складі АСР температури повітря на виході селікагельного осушувача

Вихідні дані:

- максимальна витрата пари через клапан ?_max = 10³ кг/год;

- мінімальна витрата пари через клапан ?_min = 800 кг/год;

- тиск пари перед клапаномР₁ = 150 кН/м²;

- тиск пари після клапанаР₂ = 60 кН/м²;

- питома вага парис = 0,25 кг/м³;

- діаметр паропроводаД_тр = 80мм;

- тип затвору клапана - циліндричний;

- вид конструктивної характеристики - параболічна.

1. Знаходимо коефіцієнти продуктивності клапана при max і min витратах.

Оскільки тиск пари після клапана менший, ніж 0,5 Р1 перед клапаном, то використовуємо формулу:

; (3.1)

2. Користуючись довідковою таблицею 3.5 та вихідними даними,

знаходимо табличне значення пропускної продуктивності клапана.

С_табл. = 100, звідки діаметр умовного проходу Д_у, задовольняє діаметр прохідного отвору d, і дорівнює 80мм.

Отже, за законом гідравліки, вибраний регулюючий клапан може бути врізаний в трубу з діаметром 80мм.

3. Перевіряємо вибраний клапан на діапазон регулювання, де б₁ - степінь

відкриття при max витраті; б₂ - степінь відкриття при min витраті.

; (3.2)

Д = - ; (3.3)

Д = 93,3 - 74,6 = 18,7%

Висновок: діапазон регулювання не перевищує 80%, тому регулюючий клапан вибрано вірно.

Таблиця 3.5 Довідкові дані для вибору регулюючого клапана

Література

1. Запольський А.К. Водопостачання, водовідведення та якість води, - К.: Вища школа, 2005. - 671 с.

2. Клюев А.С. и другие, Проектирование систем автоматизации технологических процессов: Справочное пособие, - М.: Энергоатомиздат, 1990. - 464 с.

3. Кульский Л.А Теоретические основы и технология кондиционирования воды, - К.: Наукова думка, 1980. - 564 с.

4. Тимонин А.С. Инженерно-экологический справочник. Т. 2. -- Калуга: Издательство Н. Бочкаревой, 2003. - 884 с.

5. Шаман О.М. Дипломне і курсове проектування, - К.: АМУ, 2005. - 192 с.

6. Шаман О.М Технологія і автоматизація водопостачання та водовідведення, - К.: АМУ, 2005. - 161 с.

Інтернет-ресурси

1. http://www.chystavoda.org.ua/znezarazhennya-vody-ozonom/

2. http://www.ai08.org/index.php (Технический словарь Том III - Озонаторная установка)

3. http://www.vodalos.ru/spravochniki-stroitelya/spravochnik-proektirovshika/6/7/1

4. http://eco.com.ua/content/ozon-ta-zhittya

5. http://www.argo-shop.com.ua/article-7195.html

6. http://bir-cdo.ru/wp-content/uploads/2012/11/ozon.pdf

7. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/53795/08-Mikheeva.pdf? sequence=1

Размещено на Allbest.ru

...