Проблеми якості поверхневих вод малих річок України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Херсонськийдержавнийуніверситет

Кафедра загальної та неорганічної хімії

Проблеми якості поверхневих вод малих річок України

Курсова робота

Виконавець

студент4 курсу 441 групи

напряму підготовки

Мироненко Олександр Віталійович

Науковий керівник

к.х.н., доцент Попович Т.А.

Херсон - 2016



ВСТУП

малий річка якість забруднення

Актуальність теми.Річки виконують цілу низку екологічних та соціальних функцій. Вони утворюють дренажну мережу суходолу, формують ландшафтну структуру та підтримують біорізноманіття території, забезпечують рекреаційні потреби населення. Але малі річки в Україні відчули за останні десятиріччя найбільший вплив людської діяльності, саме вони найбільше змінились, багато з них просто зникли з карти нашої Батьківщини[2].

Беручи до уваги те, що стан малих річок останнім часом дуже погіршився, а також те, що через місто Херсон протікає маленька річка Верьовчина ставить досить актуальним питання стану поверхневих вод малих річок України і окремо якість води малої річки Вірьовчини міста Херсон.

Мета курсової роботи з'ясувати екологічний стан малих річкок України та дослідити якість поверхневих вод річкиВірьовчини, що на херсонщині.

Для досягнення обраної мети були поставлені наступні завдання:

ознайомитись з екологічними проблемами малих річок України;

ознайомитиь з методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними класами;

опрацювати деякі методикидослідження якості води;

дослідження хімічного складу води річки Вірьовчиниза деякими показниками;

за одержаними данимидати оцінку якості поверхневих вод річки Вірьовчина та віднести її до певного класу.

Об'єкт дослідження- поверхневі води малих річок України.

Предмет дослідження -якість поверхневих вод малих річок України.

Структура роботи:складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.



РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН МАЛИХ РІЧОК УКРАЇНИ

1.1 Забруднення малих річок та необхідність їх охорони

Малі річки в Україні чи ненайбільше відчули за останні десятиліття тиск людської діяльності, саме вони найбільше змінились, а подекуди навіть повністю зникли. Безпосереднім фактором впливу на малі річки є наявність стоків (очищених і неочищених): комунальних, промислових, сільськогосподарських. Їхня дія особливо небезпечна, тому що в окремих випадках об'єм цих стоків може бути таким самим або й більшим, ніж об'єм стоку малої річки. Серед головних річкових басейнів найбільше використання водних ресурсів малих річок характерне для Причорномор'я, де за їхній рахунок забезпечується майже весь об'єм водокористування, Дунаю (77%), басейну Вісли (57%), Приазов'я (56%), басейну Дністра (51%)[1].

Посилення антропогенного пресу призвело до виникнення несприятливої ситуації у гідрологічному режимі, санітарному стані та ландшафтній структурі басейнів малих річок практично у всіх регіонах держави. На перший погляд малі річки не здатні відігравати провідної ролі у водозабезпеченні народного господарства. Проте, складаючи лише 20% сумарного державного водозабору, вони забезпечують на 67% потреби сільгоспводопостачання, на 35% - зрошення, на 25% - господарсько-побутові потреби населення. Об'єм забору води на народногосподарські потреби в басейнах малих річок сягає 20% забору з водних об'єктів суші на Україні.

Якщо врахувати все сказане і порівняти водні ресурси, на які можна розраховувати, з потребами в них, то можна зробити лише один висновок: до початку майбутнього століття водні ресурси будуть близькі до вичерпання для найбільш економічно розвиненої частини земної кулі. В окремих регіонах і річкових басейнах вони майже вичерпані чи близькі до цього вже нині.

Таким чином, генеральним напрямом у вирішенні водної проблеми повинно бути раціональне використання і охорона водних ресурсів. Вода перестала бути вічним, безплатним даром природи. Слід замислитись, чи не багато води ми використовуємо безцільно, що треба зробити для того, щоб річки і озера стали чистішими?

Розвиток економічного потенціалу тих чи інших районів України здебільшого пов'язаний з перспективою інтенсивного використання ресурсів малих річок, що в деяких місцевостях є основними, а то й єдиними джерелами водопостачання. Адже близько 90% водних ресурсів України формується саме за рахунок малих річок. Тому проблема їх охорони і раціонального використання набуває нині особливого державного значення[10].

Якщо раніше техногенні перетворення входили в життя річок поступово, то тепер ці зміни відбуваються дуже швидко і позначаються на всіх сторонах їх життя. Передусім змінюється величина річкового стоку, його сезонний розподіл, перебудовуються русло, заплава, дельта, схили терас, режим течії.

Так, внаслідок інтенсивних агромеліоративних робіт спостерігається скорочення стоку річок у лісостеповій зоні та у Поліссі на 5%, у Степу - на 10%. На окремих ділянках степової зони обсяг стоку скоротився аж на 40%, а у Поліссі - на 15-20%. У ряді випадків природні ресурси малих річок уже вичерпані або недостатні, щоб задовольнити потреби водоспоживачів. Але й поза діяльністю людини річки, особливо малі, досить динамічні природні об'єкти. Пам'ятаймо, що їх основні зміни відбуваються також під впливом природних факторів - клімату, зволоження території, характеру поверхні, пов'язаного з тектонікою[7].

В Україні водні джерела використовуються в усіх можливих напрямках: водний транспорт, рибне господарство, лісосплав, побутове, промислове і сільськогосподарське водопостачання, гідро- і теплоенергетика, водна меліорація і, нарешті, масова рекреація.

Тривога за долю малих річок зростає з посиленням господарського навантаження на навколишню природу та водозбірні площі річок.Зараз у багатьох країнах, напевне, не залишилось річок, які б мали первісний вигляд, у яких водний потік, русло і береги не мали б, як мінімум, слідів господарської діяльності людини. Тому проблема охорони і раціонального використання малих річок - об'єктів, найбільш чутливих і схильних до стрімких негативних перетворень, ніж середні та великі водотоки, віднесена до числа найважливіших державних проблем.

Оцінюючи сучасний чи очікуваний стан малих річок, необхідно враховувати такі їх особливості:

1. малі річки є основним джерелом живлення великих рік, тому збереження їх має найважливіше значення для захисту водних ресурсів від виснаження;

2. на водозборах малих річок розміщується значна кількість населення, промислових об'єктів, сільськогосподарських земель, що визначає велике народногосподарське значення цієї категорії річок;

3. внаслідок малої величини ці річки дуже чутливі до певних видів господарської діяльності, що особливо гостро позначається на водному режимі території. В їх числі:

* вилучення з річок значної кількості води, а також вся інша господарська діяльність, яка зумовлює зміни (насамперед зменшення) річкового стоку за рік в цілому і в меженні періоди;

* інтенсивний відбір підземних вод, що призводить до осушення великих територій та зменшення підземного живлення річок, аж до його повного зникнення;

* випрямлення річищ, що супроводжується збільшенням швидкості течії води, зниженням глибини і живого перерізу, тобто призводить до видимого зменшення параметрів річки;

* скидання стічних вод та інші види забруднень, які помітно погіршують якість води через її нестачу для розведення.

Існують й інші причини зміни водності, зумовлені впливом діяльності людини на формування стоку - осушення земель, збільшення врожайності сільськогосподарських культур та ін. Зменшення стоку малих річок може спричинити також відчленування частини водозбірної площі у зв'язку із прокладанням осушувальної мережі, коли стік річок-водоприймачів одержує своєрідну добавку.

З метою недопущення забруднення водних об'єктів, поліпшення екологічного стану річок, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води, запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.03.1999 р. № 465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами», на протязі 2014 року було затверджено 17 проектів нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин із зворотними водами в поверхневі водні об'єкти та встановлено 4 нормативи гранично допустимого скиду забруднюючих речовин із зворотними водами в поверхневі водні об'єкти.

1.2 Категорії якості поверхневих вод

Для визначення класу та категорії поверхневих вод використовують «Методику екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями»[25].

Ця методика є міжвідомчим документом і може використовуватися: установами, підпорядкованими Міністерству екології та природних ресурсів України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державному агентству з водних ресурсів України та іншим відомствам, діяльність яких пов'язана з охороною, використанням, моніторингом, менеджментом, регулюванням і контролем ресурсів поверхневих вод, а також у центральних, басейнових, обласних і місцевих управлінських та моніторингових установах з питань водного господарства та охорони природи; на підприємствах; у науково-дослідних і проектних інститутах; у закладах освіти за екологічними спеціальностями; у недержавних організаціях для інформування громадськості про стан довкілля.

Ця методика є основою для складання програм та аналізу даних спостережень на поверхневих водних об'єктах України, характеристики якості поверхневих вод з екологічних позицій, оцінки умов відтворення водних ресурсів і одержання інформації про стан водних об'єктів як важливої частини природного середовища людини[25].

Застосування цієї методики поширюється на всі поверхневі води суші та естуаріїв України та не поширюється на морські води. Для деяких показників, природний фон за якими істотно різниться у регіонах України, оцінка якості вод виконується з урахуванням гідрохімічного районування території.

Загальні вимоги та екологічні критерії, викладені у цій методиці, є основою для встановлення тенденцій змін якості поверхневих вод суші та естуаріїв України в часі та просторі, визначення впливу антропогенного навантаження на екосистеми водних об'єктів, оцінки змін стану водних ресурсів, інформування громадськості, вирішення економічних і соціальних питань, пов'язаних із забезпеченням охорони довкілля.

Екологічна оцінка якості поверхневих вод є складовою частиною нормативно-методичної бази комплексної характеристики стану навколишнього природного середовища України (стосовно гідросфери).

Екологічна оцінка якості поверхневих вод є базою для встановлення екологічних нормативів якості вод для окремих водних об'єктів та їх частин, груп водних об'єктів та басейнів річок. Вона є також основою для визначення та управління екологічним ризиком антропогенного навантаження на об'єкти довкілля.

Екологічна класифікація якості поверхневих вод України побудована за екосистемним принципом. Необхідна повнота й об'єктивність характеристики якості поверхневих вод досягається набором показників, які всебічно відображають особливості абіотичної і біотичної складових водних екосистем.

Комплекс показників екологічної класифікації якості поверхневих вод включає біологічні, фізико-хімічні та хімічні показники.

До групи біологічних показників входять: гідробіологічні, біохімічні, бактеріологічні та токсикологічні характеристики.

Група фізико-хімічних та хімічних показників включає загальні показники хімічного складу та властивостей поверхневих вод, які характеризують звичайні, властиві водним екосистемам інгредієнти, концентрація яких може змінюватись під впливом антропогенних чинників, а також показники забруднюючих речовин токсичної та радіаційної дії, що найбільш поширені у поверхневих водах України і впливають на функціонування біоценозів[25].

Крім того, екологічний стан поверхневих вод оцінюється за допомогою показників порушення гідроморфологічних параметрів водних об'єктів.

Система екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України включає дві супідрядні класифікації, а саме: класифікацію за біологічними показниками та класифікацію за фізико-хімічними і хімічними показниками (рис. 2).

Перша класифікація (додаток А) включає:

- блок оцінки якості вод за структурними характеристиками біотичних угруповань та біоіндикаційними індексами;

- блок оцінки якості вод за біохімічними критеріями;

- блок оцінки якості вод за бактеріологічними критеріями;

- блок оцінки якості вод за даними біотестування води та донних відкладів.

Друга класифікація має три складові:

- блок оцінки якості вод за критеріями сольового складу (додатки Б.1 - Б.3);

- блок оцінки якості вод за хімічними трофо-сапробіологічними критеріями (додаток Б.4);

- блок оцінки якості вод за критеріями вмісту специфічних речовин токсичної та радіаційної дії (додаток Б.5).

Блок оцінки якості вод за критеріями сольового складу включає такі спеціалізовані підсистеми, розроблені з урахуванням гідрохімічного районування території України:

- оцінку якості прісних вод за величиною загальної мінералізації та електропровідності (додаток Б.1);

- оцінку якості прісних вод за вмістом сульфатів (додаток Б.2);

- оцінку якості прісних вод за вмістом хлоридів (додаток Б.3).

Блок оцінки якості поверхневих вод за критеріями вмісту специфічних речовин токсичної та радіаційної дії (додаток Б.5, рис. В.4 додатку В) включає дві спеціалізовані підсистеми:

- оцінку якості вод за критеріями вмісту специфічних речовин токсичної дії у воді, донних відкладах та гідробіонтах, з окремою шкалою якості вод за вмістом заліза для північного Полісся;

- оцінку поверхневих вод за критеріями вмісту специфічних речовин радіаційної дії.

Екологічна класифікація якості вод за біологічними критеріями (додаток А) включає такі групи показників:

a) гідробіологічні:

- структурні показники окремих угруповань - чисельність, біомаса, число видів, індекс Шенона, структурні індекси та ін.,

- показники трофності - біомаса фітопланктону, концентрація хлорофілу “а”, первинна продукція;

- біоіндикаційні оцінки - індекси сапробності за системами Пантле-Букка і Гуднайта-Уітлея, біотичні індекси;

b) біохімічні - індекс А/R (самоочищення / самозабруднення), потенційна здатність вод до самоочищення, активність позаклітинних оксидоредуктаз у донних відкладах;

c) бактеріологічні - загальна чисельність бактеріопланктону, кількість сапрофітних бактерій та бактерій групи кишкових паличок.

d) біотестові - біотести на ракоподібних, біотестКнеппа.

Блок оцінки якості поверхневих вод за хімічними трофо-сапробіологічними показниками (додаток Б.4) включає такі групи показників:

a) загальні показники - температура, завислі речовини, прозорість, концентрація іонів водню;

b) показники кисневого режиму - концентрація розчиненого кисню, насичення киснем, для водойм і водосховищ - також насичення киснем у гіполімніоні;

c) показники вмісту сполук азоту - амонійного, нітритного, нітратного й загального азоту, а також сполук фосфору - загального фосфору та фосфору фосфатів;

d) показники вмісту органічних речовин - органічний вуглець, перманганатна та біхроматнаокислюваність, біохімічне споживання кисню.

Всі спеціалізовані системи оцінок екологічної класифікації якості поверхневих вод побудовані за однаковим принципом: поділяють води на п'ять класів.

Конкретні гідрофізичні, гідрохімічні, гідробіологічні та інші показники є елементарними ознаками якості вод. Інтегральні кількісні ознаки, що побудовані на інтегруванні елементарних ознак якості вод, є узагальнюючими ознаками якості вод. На основі елементарних і узагальнюючих ознак визначаються класи, категорії та індекси якості вод, зони сапробності та ступені трофності.

Визначені за цими ознаками класи і категорії якості вод характеризують природний стан, а також ступінь антропогенного забруднення поверхневих вод суші та естуаріїв України.

Назви, надані класам і категоріям якості вод (додаток В) за їх екологічним станом, є такими:

I клас з однією категорією (1) -- відмінні;

II клас -- добрі, з двома категоріями: дуже добрі (2) і добрі (3);

III клас -- задовільні, з двома категоріями: задовільні (4) і посередні (5);

IV клас з однією категорією (6) -- погані;

V клас з однією категорією (7) -- дуже погані.

Назви, надані класам і категоріям якості вод за ступенем їх чистоти (забрудненості), є такими:

I клас з однією категорією (1) -- дуже чисті;

II клас -- чисті, з двома категоріями: чисті (2) і досить чисті (3);

III клас -- забруднені, з двома категоріями: слабко забруднені (4) і помірно забруднені (5);

IV клас з однією категорією (6) -- брудні;

V клас з однією категорією (7) -- дуже брудні[25].

Процедура виконання ґрунтовної екологічної оцінки якості поверхневих вод складається з п'ятьох послідовних етапів:

- оброблення і групування вихідних даних;

- визначення класів і категорій якості вод за окремими показниками;

- узагальнення класів і категорій якості вод за окремими групами показників;

- узагальнення оцінок якості вод за показниками (вираженими у класах і категоріях) за окремими блоками з визначенням блокових значень класів і категорій якості вод;

- визначення об'єднаної екологічної оцінки якості вод (з визначенням класів і категорій) для певного водного об'єкта в цілому чи його окремих ділянок за певний період спостережень.

1.3 Загальні відомості про стан поверхневих вод річки Вірьовчина

Вірьовчина -- річка на півдні України, права притока Кошової.

Річка Вірьовчина бере свій початок біля села Київське Баштанського району Миколаївській області. Довжина річки 115 км (в межах Херсонської області -- 53 км), ширина річища від 6 до 20 метрів, ширина заплави 100-800 метрів. В деяких місцях річка перетинається Інгулецькою зрошувальною системою, тому часто важко прослідкувати за її руслом. Річка протікає вБаштанському, Снігурівському районах Миколаївської області, Білозерському районі Херсонської області, а також вДніпровському, Суворовському та Комсомольському районах м. Херсона. Впадає в р. Кошову[18].

Річка Вірьовчина протікає в таких населених пунктах: Київське, Явкине, Червоний Став Баштанського району, Покровське,Червона Долина, Широке, Любине, Новопетрівка, Любимівка, Куйбишеве, Бурханівка, Першотравневе, ГуляйгордокСнігурівського району, Загорянівка, Східне, Мірошниківка, Музиківка, Висунці, ЧорнобаївкаБілозерського району, ЗеленівкаДніпровського району міста Херсона, Степанівка, мікрорайон Північний Суворовського району міста Херсона, а також мікрорайон Шуменський, Куйбишеве та Комишани Комсомольського району міста Херсона.

Болотна рослинність річки Верьовчина займає більшу частину берегів річки і представлена переважно формаціями очерета звичайного. Це широко розповсюджена злакова рослина. Зарості його відіграють важливу екологічну роль. Вони очищають води річки від забруднення, виконують функції звичайного фільтра. А також захищають береги від руйнування, створюють сприятливі умови для життя та гніздування навколоводних птахів. Крім очерета звичайного зустрічаються також окремі ділянки рогоза вузьколистого та широколистого,осоки, крім того є поодинокі рослини плетухи звичайної, півників болотних, пасльона солодко-гіркого, куги озерної. На берегах річки зустрічаються верби, маслинка вузьколиста, а також тополі білі та чорні.

Дерева, що ростуть по обидва боки Вірьовчини, закріплюють береги річки, їхнє насіння служить кормом для зимуючих новколоводних птахів. На гілках дерев деякі птахи будують свої гнізда. На корі дерев виявлено проростання двох видів лишайників: пармелія та ксанторія[12].

За даними дослідників, ділянка заплави площею 0,4 га, на якій нараховується понад 50 видів трав'янистої рослинності.

У водах Вірьовчини та на поверхні мешкають такі водні безхребетні тварини: п'явка медична, водомірка, плавунець широкий,рак річковий, молюски, котушка обплямована, дресейна мінлива. У водному середовищі розвиваються личинки комарів, які є цінним елементом природного корму для риб. У річці в цей час зустрічаються окунь, щука, карась, лящ. Також у водах річки знаходять свій притулок тритони, водяні черепахи, жаби та вужі. На берегах Вірьовчини, особливо на схилах водяться ящірки.

Порівняно багато представлений пташиний світ річки.Найпоширеніші види, які зустрічаються восени: шпак, горобець польовий, грач, горобець хатній, мартин сріблястий. Навесні та влітку найпоширеніші такі види як: ластівка сільська, ластівка міська, серпокрилець чорний, шпак. Зимовий облік птахів показує, що найпоширеніші види птахів що в нас зимують: граки, голуби, горобці, мартини, костогризи, шпаки. Всього у 2000 році нараховано 22 види зимуючих птахів[18].

Весь цей живий світ річки постійно випробовується на стійкість людиною. Ще 5 років тому смітники були тільки на лівому березі, але зараз загроза забруднення нависла і над правим берегом. Приблизно 5 років тому тут було розпочато будівництво житлових будинків. Після того, як ми спробували вивчити природу річки Вірьовчини нам стали більш зрозумілими проблеми нашої малої річки.

Основні екологічні проблеми річки Верьовчини:

Відсутність прибережних захисних смуг та водоохоронних зон річки.

Скидання побутового та іншого сміття населенням в прибережній водоохоронній зоні.

Недосконалість очисних споруд, що скидають стічні води у річку.

Спалювання очерету.

Зрубування дерев, які закріплюють береги річки Верьовчина[12].

За даними Регіональної доповіді про стан навколишнього середовища у Херсонській обл. у 2014 р.у річціВірьовчина показники якості поверхневих вод перевищують ГДК за 8 гідрохімічними показниками (сухий залишок, азот амонію, нітрити, фосфати, хлориди, залізо заг., БСК, ХСК). Основним забруднювачем малої річки Вірьовчини є Херсонський міський водоканал, оскільки у 2014 році об'м скидання стічних вод становив 17908,8 тис. м3 на рік. Обсяг забруднюючих речовин, що скидаються становив 33029,82 тонн на рік.



РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ВОДИ РІЧКИ ВІРЬОВЧИНА

2.1 Методика відбору проб води

При застосуванні хімічних методів аналізу води велике значення відводиться правильному відбору проб води [26].

Для дослідження якостіводи малої річки Вірьовчини проби води відбиралися у двох місцях посезонно. Місця відбору проб води відмічені на карті (додаток Е).

Місце для відбору проб було вибирано у відповідності з метою аналізу. Перше місце відбору проб води вище скиду з очисних споруд. Друге ?нижче скиду з очисних споруд. Відстань від місця скиду з очистних споруд до місць відбору проб приблизно 500 метрів.

Були взяті змішані проби води.Змішана проба являє собою суміш простих проб, які відібрані одночасно в різних місцях досліджуваного об'єкта. Проста - це коли з одного місця разово відбирається увесь об'єм потрібної проби. Для зберігання проб було використано попередньо ретельно вимитий поліетиленовий посуд об'ємом 2 дм3. Перед відбором проб посуд кілька разів було сполоснуто тією ж водою, з якої береться проба.

Відбір проб здійснювався шляхом занурення ємкості у воду приблизно на 20-30 см, заповнюючи посуд до верху.Проби відбирались у місці із найбільш швидкою течією.

2.2 Методики визначення хімічного складу води та фізичних властивостей за деякими показниками

Кількісне визначення хлорид-іонів.Метод визначення хлорид-іонів заснований на утворенні у кислому середовищі (рН=2,5) розчинного, але практично неіонізованого меркурій (ІІ) нітрату. Кінець титрування встановлюють за появою комплексної сполуки меркурію з дифенілкарбазоном, який забарвлює розчин у фіолетовий колір. Величину рН контролюють бром феноловим синім [24].

У конічну колбу вмістом 250 см3 вносять від 1 до 10 см3 аналізованої води із таким розрахунком, щоб у ній містилось від 1 до 10 мг хлорид-іонів. Пробу розводять дистильованою водою до 100 см3, додають 10 крапель змішаного індикатору, додають розчин нітратної кислоти (0,2 моль/дм3) до переходу кольору розчину у жовтий (рН=3,5). Після цього встановлюють рН 2,5 додаванням ще 1 см3 розчину нітратної кислоти (0,2 моль/дм3). Далі вміст колби титрують розчином меркурій нітрату (0,05 моль/дм3) до фіолетового кольору розчину. Слід мати на увазі, що при значенні рН нижче 2,5 забарвлення не з'являється, а при рН=3 поява забарвлення запізнюється.

Визначення вмісту сульфат-іонів у досліджуваному розчині гравіметричним методом.Для осадження сульфат-іонів з розчинунайчастішевикористовуютьрозчинбарій хлориду. Реакціяосадженнявідбувається зарівнянням:

Ba2+ + SО42-=BaSO4.

Осаджувана фoрмаBaSO4малорозчинна уводі.ДP(BaSO4)= 1,1•10-10.

Барій сульфат не розчиняється в розведених кислотах, легко переходить у гравіметричну форму, не змінює складу при прожарюванні на повітрі. Крім того, осад BaSO4- кристалічнаречовина, щосприяєприскореннюопераційфільтрування. У даномувипадкуосаджувана і гравіметричнаформи сульфат-іонівспівпадають -BaSO4.

Визначення загальної жорсткості води. У мірну колбу на 100см3 вносять до риски досліджуваної води, потім цю воду переносять у велику конічну колбу (на 250см3) для титрування, додають 10см3амонійного буферного розчину і кристалічний індикатор еріхром чорний у такій кількості, щоб червоно-фіолетове забарвлення вмісту колби не було дуже інтенсивним. Суміш нагрівають до температури близько 40єС. При цій температурі перехід забарвлення розчину буде більш чітким.

Визначення питомої електропровідності. Для визначення питомої електропровідності проб води використовують кондуктометричний метод.

Калібрування кондуктометра проводять відповідно до додатка Д. У промитий дистильованою водою і пробою води стакан об'ємом 50см3 за допомогою циліндра наливають 50см3 води і доводять температуру до 25,00С. Електрод ополіскують пробою води та осушують фільтрувальним папером. Далі занурюють електроди у стакан із пробами води і відзначають значення електропровідності.

2.3 Результати дослідження та їх аналіз

У роботі визначали кількісний вміст деяких йонів у воді, яка взята з малої річки Вірьовчина м. Херсон вище та нижче скиду з очисних споруд у різні пори року. Отримані дані занесені до таблиці 2.1.

Таблиця2.1

Результати дослідження аналізованої води

Пори року та місця відбору проб	Вміст речовин, мг/дм3
	S2-	Cl?	SO42?	Fe3+	ХСК	Твердість	Сух. залишок	Електропровідність, мкСм/см
Осінь (жовтень 2015р.)	вода взята вище скиду з очисних споруд		262,7	94,7	0,17	4,2	10,3	7,4	430,4
	вода взята нижче скиду з очисних споруд		436,3	330,1	0,25	8,7	4,4	12,4	562,1
Зима (грудень 2015р.)	вода взята вище скиду з очисних споруд		326,1	193,0	0,17	4,5	10,9	7,6	447,5
	вода взята нижче скиду з очисних споруд		459,7	381,6	0,26	9,0	6,2	13,2	584,4



ВИСНОВКИ

За літературними джерелами з'ясували, щоекологічнийстан малих річок України має проблеми, пов'язані з:

недосконалість очисних споруд, що скидають стічні води у річки;

відсутність прибережних захисних смуг та водоохоронних зон річок;

скидання побутового та іншого сміття населенням в прибережній зоні.

У ході роботи опрацьовані методики для кількісного аналізу з визначення вмісту хлорид-іонів, сульфат-іонів, йонівФеруму (ІІІ), сульфід-іонів, перманганатної окиснюваності, визначення твердості води, сухого залишку та електропровідності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Малі річки України/ А.В. Яцик, Є.О. Богатов,Л.Б. Бишовець та ін.; за ред. А.В. Яцика. - К.: Урожай, 1991.-231 с.

Паламарчук, М.М. Нове життя малих річок/М.М.Паламарчук, О.З. Ревера. - К.: Урожай, 1991.-174 с.

Поліщук В.В. Малі річки України та їх охорона / В.В. Поліщук. - К.: Т-во “Знання” УРСР, 1988.-232 с.

Фильчагов Л. П.Возрождениемалыхрек/Л. П. Фильчагов, В.В. Полищук. - К.: Урожай, 1989.-423 с.

Перехрест В. С.Малим річкам - чистоту і повноводність /В.С. Перехрест, Т.А. Чекушкина. - К.: Урожай, 1984.-345 с.

ЯцикА.В. Воднегосподарство в Україні/ А. В. Яцик, В.М. Хорєв. - К.: Генеза, 2000.-322 с.

Вендров С.Л. Жизнь наших рек/ С.Л. Вендров. - Л.:Гидрометеоиздат, 1986.-531 с.

Яцик А.В. Экологические основы рационального водопользования / А.В. Яцик. - К.: Генеза, 1997.-623 с.

Использование и охрана малых рек/ А.Н. Альферович, В.В. Дроздов, В.Н. Плужников и др. ;за ред. В.Н. Плужников. -Минск:Ураджай, 1989.-648 с.

Алпатов А. М. Розвиток, перетворення і охорона природного середовища /А.М. Алпатов.-Л.: Наука, 1983.-458 с.

Возна Н.Ф. Хімія води і мікробіологія / Н.Ф.Возна. -М.:Вища школа, 1979.-324 с.

Бойко, М.Ф. Територія Херсонщини в національній екологічній мережі Україну / М. Ф Бойко. - Херсон: Терра, 2001.-92 с.

Константинов А.С. Загальна гідробіологія / А. С.Константинов.- М.: Вища школа, 1986.-122 с.

Лур'є Ю.Ю. Методианалізу вод/ Ю.Ю.Лур'є. -М.:Хімія, 1973.-197 с.

Рибникова А.І. Уніфікованіметодианалізуприродних і стічних вод / А.І. Рибникова, Ю.Ю.Лур'є.-М.:Хімія, 1971.-196 с.

Подорванова Н.Ф.Хімічнийаналізприродних вод / Н.Ф. Подорванова, Б.Б.Чернова. -Владивосток: ДВГМА, 1997.-231 с.

Таубе П.Р. Практикум з хімії води /П.Р. Таубе, А.Г.Баранова.-М.:Вищашкола, 1971.-241 с.

Бойко М.Ф.ЕкологіяХерсонськоїобласті/ М. Ф Бойко.-Херсон :Терра,2003.- 376с.

Троянський О.І. Моніторингякості води: монографія / О.І. Троянський.-Ж.: Волинь, 2004.-192 с.

Шевряков М.В. Аналітична хімія /навч.-метод. посіб. для студ. Університетів напрямку підготовки «Хімія*»/

М.В. Шевряков, М.В. Повстяний, Б.В. Яковенко, Т.А. Попович. - Херсон: Айлант, 2011.- 404с.

Шевряков М.В. Практикум з аналітичної хімії. Кількісний аналіз: навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /

М.В. Шевряков, М.В. Повстяний, Г.О. Рябініна. - Херсон: Олді-плюс, 2012. - 208 с.

Новиков Т.А. Основыобщейэкологии и охраныприроды/ Т.А. Новиков. - Лениград: Гидрометсоиздат, 1979.- 376с.

Аринушкина Е.В.Руководство по химическомуанализупочв/ Е.В. Аринушкина. - М.: МІ'У, 1970.- 281с.

Васильев В. П. Аналитическая химия в 2-х частях. Гравиметрический и титриметрический методы анали за /В. П. Васильев. - М.: Высш.шк., 1989. - 320 с.

Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями / А.В. Гриценко, О.Г. Васенко, Г.А. Верніченко та ін. - Х.: УкрНДІЕП. - 2012. - 37 с..

Набиванець Б.Й. Аналітична хімія природного середовищам : підручник / Б.Й. Набиванець, В.В. Сухан, Л.В. Калабіна. - К.: Либідь, 1996.304 с.

ДОДАТОК

Визначення питомої електропровідності

Калібровка приладу. Визначення питомої електропровідності проводять за допомогою кондуктометру, вигляд якого наведено на рис.Г.1.

Рис.Б.1. Кондуктометр:

1 - кнопка «Калібратор» (Calibrator);

2 - перемикач зміни масштабу;

3 - перемикач регулювання

Спочатку кондуктометр прогрівають 5 хв. і натискають кнопку 1 калібратор. Потім встановлюють масштаб перемикачем зміни масштабу 2 на 5 мСм і за допомогою ручки регулювання 3 переводять стрілку по верхній шкалі у правий кут на позначку 5. Далі виставляють максимальний масштаб 500 мСм. Якщо стрілка на шкалі не змінює свого положення, то прилад готовий до роботи, кнопку калібратор відтискають. Далі в процесі виконання роботи користуються тільки перемикачем зміни масштабу. Значення електропровідності відзначають з урахуванням масштабу. При цьому масштаб підбирають таким чином, щоб стрілка кондуктометра знаходилась приблизно посередині шкали.

При зануренні електроду у стакан із атмосферними опадами необхідно стежити, щоб три кільця електроду були занурені у розчин, а відстань від поверхні розчину до платинового кільця становила 1 см.

Визначення проводять при 250С, а тому проби опадів, що досліджуються попередньо термостатують. Результати виражають у мкСм•см-1.

Карта з місцями відбору проб води

Размещено на Allbest.ru

...