Екологічні наслідки військової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Історія проблеми

2. Результати досліджень

3. Вплив наслідків військового конфлікту в колишній Югославії на стан міжнародної екологічної безпеки

3.1 Атмосферне повітря

3.2 Водні ресурси

3.3 Ґрунти та земельні ресурси

1. Історія проблеми

Військові фактори -- фактори, обумовлені роботою воєнної промисловості (транспортуванням військових матеріалів і устаткування, іспитом зразків зброї і його знищенням, функціонуванням військових об'єктів, і всього комплексу військових засобів у випадку воєнних дій)[2].

Аналізуючи потреби військових колишнього СРСР у природних мінеральних ресурсах під час другої світової війни, геолог акад. О. Ферсман підрахував, що для забезпечення функціонування 300 дивізій (близько 6 млн чоловік) за рік потрібно було виробляти близько 30 млн т заліза і сталі, 250 млн т вугілля, 25 млн т нафти, 10 млн т цементу, 2 млн т марганцю, 20 тис. т нікелю, 10 тис. т вольфраму та багато інших металів. У розвинених країнах до 3% території відводиться для військових потреб, і це переважно родючі землі або лісові масиви. В усьому світі військовими зайнято близько 42 млн га суші [3]. У всі часи військові завдали шкоди природі, виyищували матеріальні та людські ресурси супротивників. Це відбувалося під час нашестя гунів, монголо-татарів, середньовічних і сучасних воєн.

Наслідки воєн жахають. За 40 повоєнних років у всьому світі лише в локальних війнах загинуло близько 20 млн чоловік, у другій світовій війні - близько 66 млн. Тільки на землях Індокитаю залишилося близько 400 тис. американських бомб і 2 млн снарядів, сотні тисяч воронок від вибухів, тисячі тонн залишків від вибухів речовин, пального, продуктів горіння, осколків, зруйнованої техніки, тисячі гектарів мертвої землі, де все живе було знищено сильнодіючою отруйною речовиною “ейджент оранж”. Цієї отрути (дуже токсичний дефоліант - арборицид) було розпилено над лісами та полями В'єтнаму близько мільйона літрів. Вимерла не лише флора, загинули жителі, а відновлення екосистем можливе лише через десятки років. Від “ейджент оранж” постраждало понад 2 млн чоловік, зокрема й самі американці. Ця речовина стала причиною збільшення генетичних і соматичних аномалій новонароджених, пошкоджень багатьох органів дорослих людей[4].

Страшної сили бомбардування (бомби масою 6,8 т) лісів, полів, дамб майже повністю знищували природне середовище. Загальна кількість вибухових речовин, які американці використали за сім років війни в Індокитаї, еквівалентна 450 “хіросімським атомним бомбам”. На цю землю було скинуто в три рази більше бомб, снарядів й інших боєприпасів, ніж усіма країнами, що воювали в 1941-1945 рр [5]. Важко уявити, які були б наслідки використання німцями вдругій світовій війні всіх хімічних отруйних речовин, які вони встигли виробити (всього - близько300 тис. т). Але набагато страшніше лихо могло б трапитися, якби стали застосовувати ядерну зброю. Вчені підрахували, що після обміну ядерними ударами потужністю 5 000-10 000 Мт одразу загине від 300 млн до 1 млрд осіб, стільки ж буде тяжко поранених, а ті, які залишаться живі, одержать такі дози радіації, що будуть вмирати тяжкою смертю, виникнуть нові хвороби, зміниться клімат на всій планеті, швидко почне необоротно деградувати вся біосфера [6].

Усьому світові нині стали відомі тяжкі економічні, моральні та загальноекологічні втрати, яких зазнали Афганістан, колишній СРСР і сусідні країни в результаті сумнозвісної війни, що, практично, не закінчилася ще й досі. Це не лише сотні тисяч загиблих і скалічених людей, це жахливо понівечена Земля, виведені на довгі роки з ладу господарство й економіка, понівечені локальні та регіональні екосистеми.

А хто підрахує збитки, яких зазнала біосфера планети від палаючих протягом восьми місяців 700 потужних нафтових свердловин Кувейту, навмисне підпалених спецслужбами Саддама Хусейна? Який внесок вони зробили в розвиток парникового ефекту, руйнування озонового шару земної кулі, збільшення кислотних дощів? І знову США готується до агресії проти Ірану.

Наведемо ще кілька фактів, що висвітлюють роль військових у виснаженні природних ресурсів планети. Вже згадувалося, що військовими об'єктами виводяться з користування великі площі земельних ресурсів, лісів, акваторій Світового океану, які дорівнюють площам середніх європейських країн. Крім того, мілітаристична економіка споживає величезну кількість мінеральної сировини, енергії, палива, металів. Так, лише один середній танк витрачає на 1 км 45 л пального, реактивний винищувач - 900 л/хв, бомбардувальник - приблизно 7 т/год, а великий бомбардувальник - до 14 т/год. Бригада танків (350 шт.) потребує близько 2,3 тис. т пального на день. Важко уявити, скільки пального було витрачено військовою технікою за повоєнні роки. Адже загальна чисельність військових у світі - близько 26 млн чоловік. У їх розпорядженні понад 2125 тис. танків, 225 тис. літаків. Загальні витрати військових у світі, за даними ООН, сягають одного трильйона доларів на рік. У колишньому СРСР майже 40% загального споживання національного продукту йшло на військові потреби - з 11,8 млн т бензину військова техніка споживала понад 2% (майже 1,5 млн т) [6]. А скільки шкоди людству, біосфері планети завдали наземні, підземні та підводні випробування атомної зброї військовими США та Франції в Тихому океані на мальовничих атолах Бікіні, Еніветок, Муруроа, в преріях штату Невада та ін., колишнього СРСР у Казахстані, Якутії, на Новій Землі, Китаю в пустелі Гобі та ін.?

З 1945 по 1981 рр. у світі було здійснено 1 315 ядерних вибухів (683 - США, 468 - колишній СРСР, решту - Франція, Китай, Англія). Лише у води океану під час цих вибухів було викинуто майже 2 т високоактивних і довгоживучих продуктів розпаду від підводних і надводних вибухів, а також майже 4 т від наземних. Величезна кількість продуктів розпаду, що надійшла в атмосферу, осідає ще й досі в усіх куточках земної кулі[7].

Не менше лиха біосфері заподіяли й ще заподіють захоронення радіоактивних відходів виробництва, відпрацьованих атомних реакторів з АЕС, атомоходів, підводних човнів, зокрема колишнього СРСР (Карське, Баренцове моря поблизу Нової Землі, де дуже недбало затоплено 12 атомних реакторів та сотні тонн радіоактивного бруду - 11 тис. контейнерів) [8].

2. Результати досліджень

Найновіші геофізичні дослідження й аналіз наслідків ядерних вибухів свідчать, що вони можуть спричинювати землетруси, пошкоджуючи земну кору на великих відстанях і зумовлювати розвиток великих тектонічних тріщин. Наприклад, підземний ядерний вибух у штаті Невада (США) та сильний землетрус у Гватемалі, коли загинули десятки тисяч людей (1976 р.), випробування французами потужного ядерного заряду на атолі Муруроа й сильний землетрус у Мексиці (1985 р.). Ціземлетруси сталися через лічені хвилини після ядерних вибухів. Велику небезпеку становлять бактеріологічна та хімічна зброя, арсеналами якої теж володіють військові. На щастя, нещодавно міжнародним співтовариством прийнята й підписана більшістю країн світу угода про заборону та знищення хімічної й біологічної зброї. Уперше трагічні наслідки від застосування хімічної зброї - хлорного газу - люди побачили під час першої світової війни, в районі французького міста Іпра - 5 тис. загиблих від синьо-зеленого туману. Всього тоді від газів, які застосову-вали проти росіян і французів німці, постраждало понад 1 млн чоловік, загинуло близько 100 тис. [9].

У наукових публікаціях з'явилися навіть нові терміни, пов'язані з навмисним винищенням природи військовими (“біоцид”, “екоцид”, “екологічна війна”), коли має місце не лише знищення живої сили ворога, а й затоплення територій, отруєння сільськогосподарських угідь, спричинення дощів (шляхом закидання в хмари з літаків дрібнодисперсних йодистих сполук срібла, свинцю), аварії на промислових підприємствах, внаслідок яких накопичуються шкідливі речовини тощо, тобто завдання дуже великої шкоди природі з метою економічного послаблення ворога, винищення його за допомогою організації природних катастроф[10].

Не можна не згадати ще про один жахливий факт, який став широко відомим людству останнім часом. Це розробка таємними військовими лабораторіями (і навіть цілими інститутами) різних психотропних препаратів і засобів фізико-хімічних, електромагнітних та ін.) для обробки, пригнічення й зміни психіки людей. Результати лабораторних і, за повідомленням засобів масової інформації, не лише, лабораторних експериментів по застосуванню цих засобів свідчать, що вже винайдено можливості, препарати, устаткування, які дозволяють масово впливати на психіку людей, підкоряючи їх волю й примушуючи виконувати які завгодно накази. Цей вид зброї - найбільш антилюдський та протиприродний[11].

Техногенний вплив на біосферу завдають військові заводи в усьому світі. У нас вони знаходяться в Жовтих Водах, Дніпродзержинську, Павлограді (Дніпропетровська обл.); Києві, Житомирі та багатьох інших містах, отруюючи важкими металами повітря, води, ґрунти, людей. Такий же стан спостерігається й у повністю мілітаризованих містах Росії (Томськ-7, Челябінськ-6, Арзамас-16, Красноярськ-45), де виробляють ядерну зброю. Велику небезпеку становлять аварії навійськових базах і полігонах, які неодноразово мали місце, зокрема й в Україні [12].

військовий забруднення атмосферний земельний

3. Вплив наслідків військового конфлікту в колишній Югославії на стан міжнародної екологічної безпеки

Ніколи ще до цього в історії військових конфліктів не застосовувалися такі масовані бомбардування промислових і хімічних об'єктів, як це спостерігалося в Югославії.

3.1 Атмосферне повітря

Цілком очевидно, що наслідки військових дій у Югославії не обмежуються її державними кордонами. Як повідомили грецькі фахівці, натовські бомби забруднили атмосферу семи країн. Зафіксовано підвищення рівня токсичних речовин в атмосфері Греції, Албанії, Македонії, Італії, Австрії, Угорщини. Хмари, що переносять забруднювачі, було зафіксовано над Бухарестом і навіть у Фінляндії [13].

Екологи відзначають, що перенесення бензапірену і сажі вже спостерігалися над значною частиною Болгарії, Румунії, Сербії, в кількох районах Західної України, Білорусі, Польщі та Прибалтики, а в північній Греції та Македонії забруднення повітря діоксином перевищувало допустимі рівні у 15-20 разів. Концентрації діоксинів і фуранів у північній частині Греції протягом 6-10 квітня 1999 р. становили 10-25 мг/м3 (найвищою вона була 8 квітня), і 18-20 квітня - 12-20 мг/м3, що пов'язано з операцією “Союзницька сила”. Споживання їжі з діоксином призводить до генетичних відхилень мозку, інших спадкових захворювань [14, 15].

У повітрі Тіміш (Румунія), що на заході країни, вміст двоокису сірки, азотної й аміачної кислот у повітрі перевищував допустимі норми у 10 разів. У повітряному басейні Болгарії не зареєстровано істотних відхилень від норм. Болгарія має спільний кордон з Югославією, але не з Косово, отже, проблема біженців не виникала. І лише географічне розташування країни (нижня течія Дунаю), роза вітрів, що превалює (Болгарія знаходиться на навітряній стороні), можуть призвести до несприятливих екологічних наслідків [16].

У повітрі Македонії виявлено підвищення радіоактивності у 8 разів (у порівнянні зі звичайними концентраціями). Але ці величини визнано в межах допустимого максимуму за стандартами Європейського Союзу.

На відміну від ядерних вибухів, які одразу завдають масові ураження та збитки, використання зброї зі збідненим ураном призводить до довгострокового негативного впливу на людину і навколишнє середовище. Але офіційний представник міжнародних миротворчих сил КФОР, відповідаючи на запитання про використання союзниками збідненого урану, сказав: “Ми не маємо права публікувати інформацію щодо того, коли і де було застосовано бомби зі збідненим ураном” [17].

Все це означає, що життя людини й інших живих істот на величезному просторі Південної Європи тривалий час знаходитиметься під загрозою (період піврозпаду збідненого урану - 4,5 млрд років) [18].

Оскільки північно-західні вітри найбільше властиві для регіону колишньої Югославії, то забруднення збідненим ураном можуть зазнати Угорщина, Німеччина, Хорватія, Боснія, Албанія, Македонія і Греція. Після початку бомбардувань колишньої Югославії літаками НАТО радіація в повітряному просторі Македонії збільшилася у 8 разів. Зокрема, за повідомленнями Державного інституту захисту здоров'я країни, вміст урану в повітрі над Скоп'є досяг майже 2 мілібекерелей на кубометр. Македонські вчені передали проби і дані досліджень вмісту урану в повітрі колегам з Національного центру з радіобіології й радіаційного захисту Болгарії. Софійські фахівці також підтвердили підвищений вміст урану в цих пробах, хоча сьогодні загальний гамма-фон у їхній країні перебуває в допустимих межах [15].

3.2 Водні ресурси

Забруднення річок Сербії негативно вплинуло на стан екологічних систем сусідніх країн, що знаходяться в низов'ях їхньої течії. Найбільш небезпечні екологічні наслідки можуть бути зафіксовані в Румунії, Болгарії та Україні - країнах, що розташовані нижче за течією Дунаю. Румунські екологи вважають, що екологія Дунаю перебуває в критичному стані через натовські бомбардування колишньої Югославії. На ділянці Дунаю від Молдови Веке до Залізних Воріт-1 вміст важких металів і фенолу у воді зріс удвічі, цинку - у 55 разів. У водах Дунаю нафта фіксувалася в допустимих концентраціях, фенол часто перевищував допустимі концентрації, важкі метали (мідь, хром, кадмій) вдвічі перевищили максимально допустимі концентрації [13].

Забруднення річок, що впадають у Чорне, Егейське та Адріатичне моря, може призвести до загального забруднення морської води. Улови італійських рибалок із початку бомбардувань бувшої Югославії зменшилися на 70%. Завдана їм шкода така велика, що уряд Італії був змушений терміново виділити компенсацію рибній галузі країни у розмірі 40 млн дол. США. Внаслідок того, що в Македонії знайшли притулок понад 250 тис. біженців з Косово, основною загрозою для водних ресурсів країни стали стічні води з їхніх таборів. За час біженської кризи кількість стічних вод з таборів досягла 663 900 м3. Більшість таборів для біженців розміщено у захисній зоні карстового гідроресурсу Рашче, який є джерельною частиною Жеденського підземного басейну, що оцінюється приблизно у 3 270 Ч 106 м3 води. Це джерело питної води має неоціненне значення для міста Скоп'є та навколишніх населених пунктів, що загострювало і без того напружену ситуацію [18].

Величезна кількість біженців, які оселилися в Албанії, мала значні проблеми з водою. Недостатнє очищення стічних вод, а іноді і його повна відсутність у таборах біженців виявилися ще однією загрозою здоров'ю населення й екології.

3.3 Ґрунти та земельні ресурси

Екологічні наслідки бомбардувань НАТО по території Югославії завдали всьому Балканському регіону й прилеглим країнам непоправних економічних збитків на найближчі 15-20 років. Вважається, що вже найближчим часом постане необхідність ретельного контролю сільськогосподарських продуктів, вироблених не тільки у Сербії, але й у сусідніх країнах.

У результаті забруднення атмосфери і “кислотних дощів” тільки в Румунії (повіт Тіміш) завдано збитків зерновим і овочевим культурам, фруктовим садам на площі понад 30 тис. га. На початку червня 1999 р. над територією Угорщини на Національний парк Хорто-бад несправний натовський літак-заправник злив 43 т пального [19, 20].

Для Македонії основною ідентифікованою загрозою є порушення ґрунтів таборами біженців. Внаслідок Косовської кризи Республіка Македонія на своїй території розмістила понад 250 тис. біженців з Косово, хоча за своїми можливостями спроможна була влаштувати лише 20 тис. Македонія під час кризи у Косово перевищила свої можливості майже у 12,5 разів. Біженці у країні становили понад 12,5% від населення держави, яке дорівнює близько 2 млн чоловік. Для прийому біженців у Македонії було споруджено табори: Блаце, Стенковец, Радуша, Бояне, Непроштено, Сенокос і Чегране, загальною площею 98,1 га. Існування таборів для біженців мали опосередкований вплив на довкілля країни.

Оскільки Албанія має дуже мало сільськогосподарських угідь, одним із основних чинників негативного впливу військового конфлікту було будівництво таборів біженців на орних землях. У результаті сотні гектарів ґрунту виведені зі сфери господарської діяльності. Значний приплив біженців завдав відчутних збитків територіям, що охороняються, у західній частині Албанії вздовж Адріатичного узбережжя. Контроль трансграничного забруднення практично не здійснювався, оскільки відсутні сучасні засоби виміру. Табори біженців завдали шкоди родючим ґрунтам, національним паркам, заповідним територіям.

Размещено на Allbest.ru