Природоохоронне значення дубових лісів Чорнобильської зони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Природоохоронне значення дубових лісів Чорнобильської зони

М.Ф. Петров

Анотації

Природоохранное значение дубовых лесов Чернобыльской зоны отчуждения. Петров М.Ф.

На протяжении многих сотен лет растительный покров современной зоны отчуждения изменялся человеком. После отселения людей уцелевшие элементы древесного и травянисто-кустарникового покрова стали источниками диаспор, от которых началось восстановление сообществ широколиственных лесов. В работе сравниваются дубравы на территориях объектов природно-заповедного фонда, существующих в зоне отчуждения, с фитоценозами широколиственных лесов, находящихся между селами Лубянка и Толстый Лес (участок "Толстый Лес"). Показано, что дубравы "Толстого Леса" отличаются уникальным составом растений травянистого яруса, наличием краснокнижных видов и значительным размером территории (360 га), не имеющих аналогов в зоне отчуждения. Ценность фитокомплексов такой дубравы даже выше, чем в дубравах существующих заповедных объектов, а потому требует соответствующего уровня охраны и дальнейших исследований.

Ключевые слова: Чернобыльская зона отчуждения, дубовые леса, структура растительных комплексов, краснокнижные растения, природно-заповедный фонд

Environmental value of oak forests in the Chernobyl exclusion zone. Petrov M.F.

During number hundreds years vegetation cover of the present exclusion zone was changed by Man. After the resettlement of people the survived elements of arboreal, grass and shrubs cover became a source of diaspore which began recovery of deciduous forest communities. A comparison of two kind oak forests is presented in the study: the forests in existing protected areas within the exclusion zone and deciduous phytocenosises between villages Lubyanka and Tolsry Les ("Tolsty Les" site). It was shown that oak forest of "Tolsty Les" has unique composition of grass layer, number of "red list" species, and considerable size of territory (360 ha) thai is unique for the exclusion zone as well. Environmental value of this oak forest is even higher than that in the existing protected areas, therefore it demands corresponding level of protection and further investigations.

Keywords: Chernobyl exclusion zone, oak forests, structure of vegetation complexes, "red list" plants, protected areas

Природоохоронне значення дубових лісів Чорнобильської зони М.Ф. Петров

Протягом багатьох сотень років рослинний покрив сучасної зони відчуження змінювала людина. Після відселення людей уцілілі елементи деревного й трав'яно-чагарникового наземного покриву стали джерелами діаспор, від яких почалося відновлення групувань широколистяних лісів. У роботі порівнюються діброви "на територіях об'єктів природно-заповідного фонду, які існують у зоні відчуження, із фітоценозами широколистяних лісів, що знаходяться між селами Луб'янка й Товстий Ліс (ділянка "Товстий Ліс"). Показано, що діброви "Товстого Лісу" вирізняються унікальним складом рослин трав'яного ярусу, наявністю червонокнижних видів і значним розміром території (360 га), що не має аналогів у зоні відчуження. Цінність фітокомплексів такої діброви навіть вища за наявні на територіях заповідних об'єктів, а тому вона потребує відповідного рівня охорони й подальших досліджень. чагарниковий діброва ліс

Ключові слова: Чорнобильська зона відчуження, дубові ліси, структура рослинних комплексів, червонокнижні рослини, природно-заповідний фонд

Протягом багатьох сотень років рослинний покрив сучасної Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ) змінювала людина. В наш час можна спостерігати лише фрагменти колишніх рослинних групувань і процеси взаємного пристосування їх до нових, часом швидко змінюваних умов. Ліси було знищено або дуже змінено майже по всій території регіону. Від первинних широколистяних, широколистяно-соснових і чорновільхових лісів залишилися лише окремі яруси та популяції, і дубові ліси посідають поміж них особливе місце.

З одного боку, деревостанів із дубом, старшим від інших видів на 50-80 і більше років, у ЧЗВ немало. Але, з іншого боку, значних за розмірами масивів з перевагою дуба у пертому ярусі майже не залишилося, а загальна площа широколистяних лісів не перевищує 4% лісових територій (рис. 11 на кольоровій вкладці) [1]. Більш того, значна кількість дібров і судібров ЧЗВ має вторинне постантропогенне походження та незначний вік.

Окремі великі дерева дуба залишилися на ділянках колишніх дібров і судібров (суборів), які відводили під пасовища та луки. Люди використовували їх для захисту худоби від сонця, а іноді - як межові дерева. Завдяки запасам жолудів, що створювали сойки та вивірки під чагарниковими вербами, поступово утворювалися розріджені одновидові діброви. По узліссях поширювалися вцілілі групи дерев із груші звичайної, яблуні лісової, клена татарського, а також небажані для лісівників на Поліссі "дерева-бур'яни" - осика та граб звичайний.

При зміні землекористування під покрив дуба вселялися берези, осика та в'язи. Формування схожих дібров відбувається й тепер: такі паркові діброви можна побачити у заплаві р. Прип'ять, у місцях колишніх літніх таборів великої рогатої худоби.

Відомими прикладами розвитку таких злакових (паркових) дібров є рослинний покрив комплексної пам'ятки природи "Городище" у Луб'янському лісництві та заказник "Пухівський" у Котовському лісництві ДСКП "Чорнобильська пуща" (рис. 12 на кольоровій вкладці).

Пам'ятка природи "Городище" розташована на мінеральному острові серед боліт. В епоху раннього заліза (VII-ІП ст. до н. е.) тут було поселення Милоградскої культури - городище [2, 3].

Воно було захищене двома валами, які помітні й через майже дві з половиною тисячі років. Острів поріс лісом паркового характеру зі сторічними дубами, грабами, березами, а також садженими для доповнення соснами (табл. 1). У трав'яному покриві домінують злаки, до яких домішуються типові судібровні узлісно-галявинні види: підмаренники запашний (Galium odoratum), м'який (G. mollugo) та північний (С boreale), материнка звичайна (Origanum vulgare), веснівка дволиста (Maianthemum bifolium), зірочник ланцетолистий (Stellaria holostea), горошок весняний (Lathyrus vernus) та червонокнижний вид - коручка чемерникоподібна (Epipactis helleborine) [4]. Схожі за рослинним складом eгрупування ростуть в кількох виділах кварталів 179, 194 і 195 Лубенського лісництва, займаючи загальну площу близько 21 uа.

Пухівський лісовий заказник місцевого значення (13,4 га), розташований у виділах 5 та 8 кварталу 95 Котовського лісництва. До виділу 5 з півдня прилягає виділ 13 із близьким видовим та віковим складом деревостану, але з переважанням берези повислої (табл. 1).

Наземний покрив представлено куртинами осоки шорстковолосистої (Carex pilosa) та зірочника ланцетолистого (Stellaria holostea), які вкривають до 10-15% поверхні ґрунту. Ростуть тут також копитняк звичайний, горлянка повзуча (Ajuga reptans), яглиця звичайна.

Виділ 13-го кварталу 95 не віднесено до Пухівського заказника, але у деревостані та наземному покриві добре помітно поступовість переходу від виділу 5 до виділу 13, зокрема витіснення підростом злаків. Зімкнутість крон у виділі 13 нерівномірна, є кілька галявин площею по 30-50 м 2. Підлісок майже відсутній. У підрості є поодинокі молоді деревця граба та пригнічені - берези повислої. Поновлення дуба на цих ділянках майже відсутнє, ймовірно, через поїдання врожаю жолудів кабанами та козулями. Майже суцільний наземний покрив утворюють куртини мітлиці тонкої (Agrostis capillaris), куничника наземного (Calamagrostis epigeios), осоки заячої (Carex leporina). Варто відзначити, що у цій частині заказника росте типовий для таких розріджених дубняків вид - серпій увінчаний (Serratula coronata), що став відносно рідкісним через знищення злакових дібров.

Таким чином, у Пухівському заказнику, як і в "Городищі", наявні ознаки демутації грабової діброви - розвиток мірмекохорних рослинних видів: у першому випадку - зірочника ланцетолистого, копитняка звичайного та горлянки повзучої, а у другому - материнки звичайної, зірочника ланцетолистого, та зоохорних - веснівки дволистої та горошку весняного.

У 2012 р. при обстеженні ділянки з робочою назвою "Товстий Ліс" у Лубенському лісництві ДСКП "Чорнобильська пуща" було виявлено початок післяпасовищної демутації діброви у виділі 12 кварталу 254. За матеріалами лісовпорядкування 2006 р. [1], місцевий деревостан складався з берези (10Бп) віком 5 років та повнотою 0,5 у типі лісу В 2ДС (дубово-сосновий субір). У 2012 році, крім берези повислої, він уже мав дуб, граб і сосну (10Бп+Дз+Гз+Сз). Також зустрічаються деревця ясеня звичайного, клена гостролистого, осики, груші, яблуні лісової. Це - перше спостереження явища залісення перелогів у ЧЗВ за участі широколистяних видів. Береза, яка тут росте, утворює, зімкнуті групи з 1-2 дерев 15-20 років та кількох дерев віком до 10 років. Інші види ростуть розосереджено, тільки зрідка змикаючись кронами. Загальне деревне покриття території становить до 40%. Травостій утворюють злаки й осоки свіжих і вологих лук. За сукупністю індикаторних видів такий комплекс вже відповідає лісовому типу "свіжі-вологі грабово-дубово-соснові сугрудки" (С 2-3ГДС).

Джерелами діаспор деревних видів для цього виділу є деревостани у сусідніх виділах 1, 5 та 15 кварталу 253 та виділу 4-го кварталу 279 (8Дз 1Бп 1Гз+Ос+Сз) (табл. 1), розміщених у широкому притерасному зниженні надзаплавної тераси р. Прип'ять. За матеріалами

лісовпорядкування, вік дуба в них становить 130 років, берези - 80, граба - 60. Найстаріші дерева берези, граба та осики засихають і вивалюються. Проективне покриту підліску досягає 40%. Переважає ліщина, є також малина, бруслина бородавчаста, крушина. У підліску - граб, клен гостролистий. У розрідженому наземному покриві типові дібровні та судібровні види - копитняк звичайний (Asarum europaeum), вороняче око звичайне (Paris quadrifolia), конвалія звичайна (Convallaria majalis), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), купина запашна (Polygonatum odoratum), куртини цибулі ведмежої (черемші) (Allium ursinum) та рясту повного (Corydalis solida). Частина найстарших дерев граба, берези та осики стоять відмерлими, частина - вже впалі Підвищена родючість перерахованих виділів та формування тут грабових дібров пояснюється розміщенням їх у притерасному зниженні надзаплавної тераси р. Прип'ять.

Іще одна з досліджених і близька за складом деревостану діброва знаходиться заповідному урочищі місцевого значення (14,6 га) у виділі 26 кварталу 203 Луб'янського лісництва. Вона розташована на вирівняній міжрічковій рівнині з невеликими зниженнями На дій ділянці спостерігаються загибель і вивалювання дерев граба та дуба біля заболочених галявин. Тут знайдено кілька рідкісних рослин, на заболочених галявини ростуть червонокнижні півники сибірські (Iris sibirica), по просіках і лісових дорогах зозульки Фукса (Dactylorhiza fuchsii). Росте тут і досить рідкісна чемериця Лобеля (Veratrum lobelianum). Усі інші трав'янисті види практично такі самі, як і в дубово-грабових лісах кварталів 253 та 279. За матеріалами лісовпорядкування 2006 р. [1] загальна площ дібров, розташованих між дослідженими кварталами "Товстого Лісу" 203 і 204 на півночі і 279 на півдні становить близько 360 га (рис. 8 на кольоровій вкладці). Такий розмір старих дібров не має аналогів у ЧЗВ.

При подібності домінування дуба віком 110-130 років у кварталах 203, 253, 279 ділянки "Товстий Ліс" і 179 та 195 ділянки "Городище" Лубенського лісництва легко помітна відмінність видового складу їхнього трав'яного покриву. У "Товстому Лісі домінують дібровні й судібровні види - копитняк, вороняче око звичайне, конвалія, яглиця, купина запашна, рясти повний та порожнистий (Corydalis cava), цибуля ведмежа (черемша), зустрічаються чемериця Лобеля й зозульки Фукса. Натомість у трав'яному покриві дібров "Городища" домінують злаки, до яких домішуються типові судібровні узлісно-галивинні види - підмаренники запашний, м'який та північний, материнка звичайна. Отже діброви ділянки "Товстий Ліс" є унікальними й за складом трав'яного покриву.

У дослідженнях, проведених 2012 року в дібровах, було виявлено, що рідкісні або такі, що охороняються, види рослин найчастіше зустрічаються у двох типах місцеположення. Це або відносно найменш змінені умови (залишки грабових дібров із черемшею, чемерицею Лобеля, Петровим хрестом звичайним, гніздівкою лісовою (Neottia nidus-avis) і т. ін., тобто з рослинами із мінімальною міграційною здатністю), або ж ділянки із суттєвими змінами рослинного та ґрунтового покриву, гідрологічних умов, де відбувалося формування нових екотопів (перелогів, молодняків на перелогах, перелогів на осушених землях) із появою орхідних рослин, півників сибірських та синюхи (Polemonium caeruleum).

Швидкість відновлення рослинних комплексів дібров дуже вповільнюється здатністю до розселення їхнього насіння та пагонів. Якщо у верб і тополь ефективна дальність розселення може досягати 2000 м на нелісових територіях, у - беріз - 1000-1500 м, у дубів та ліщини - вже 500-700 м, а в кленів, лип і грабів - лише 50-150 м [5]. Тільки на таких відстанях від джерел насіву насіння можуть спостерігатися популяційні взаємини між новими рослинами, в першу чергу - запилення.

Розселення трав'янистих рослин діброви ще повільніше. Насіння (плоди) копитняку, рястів і черемші після дозрівання лежить на поверхні грунту біля материнської рослини і переміщається звідти тільки мурахами. Мірмекохорами також є ефмероїди Петрів хрест лускатий (Lathraea squamaria), види роду Anemone та літньозелені види родів Pulmonaria, Viola, Hepatica [6]. За даними цього дослідження, мурахи переносять насінини (плоди) на віддаль не більш 10-70 м. Іще менші значення показано в іншому дослідженні. 2002-2003 pp. у Нерусо-Деснянському Поліссі на південному сході Брянської області (Росія) спостерігали розселення деяких трав'янистих видів дібров у 20-річному березняку, що сформувався на зрубі. Як і ЧЗВ, ця територія ботаніко-географічно входить до Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції зони широколистяних лісів [7]. Наведені в табл. 2 результати свідчать, що дальність розселення мірмекохорних рослин становить лише кілька метрів на рік.

Зоохорне розселення трав'янистих рослин діброви теж дуже обмежене. Тільки окремі хижі ссавці (вовки, лисиці) іноді їдять плоди воронячого ока, конвалії та купини й таким чином сприяють розселенню їх. Рости поза межами проекцій крон може лише яглиця певний час, конвалія, найчастіше це відбувається на зрубах. Із часом вони витісняються дернотвірними злаками й осоками. Тому можна вважати, що у виділах, де вони зараз ростуть, рослини збереглися лише тому, що втручання людини доходило тільки до вирубування частини деревостану (пошукових вирубувань, вирубувань догляду) або подекуди - всього деревостану, але без дальшого інтенсивного випасу худоби та розкорчовування. Дуб при цьому залишали, і це був другий варіант формування подібних грабових дібров (судібров).

Таблиця 2. Параметри міграційних можливостей трав'янистих видів дібров у Поліській підпровінції (за [8])

Отже, збереження вцілілих у ЧЗВ дібров і сприяння їхньому розвитку та відновленню є дуже важливими у справі охорони загального біологічного та генетичного різноманіття.

Природоохоронна цінність Пухівського лісового заказника та заповідних урочищ Луб'янського лісництва із деревами дуба віком близько 200 років тепер і ще десятки років полягатиме у збереженні та поширенні генофонду автохтонної популяції через опилення молодих дубів у сусідніх лісових масивах та через розселення сойками жолудів по околицях (до 1-2 км). Старі дерева, які відмирають і падають, стають життєвим середовищем для деяких видів жуків із багаторічним розвитком личинок (наприклад червонокнижних жука-оленя (Lucanus cervus), стафіліна волохатого (Emus hirtus), деяких грибів, рідкісний статус яких зумовлено знищенням людиною саме старих лісів. Такі діброви стають місцем гніздування великих птахів - чорного лелеки (Ciconia nigra), малого підорлика (Aquila pomarina) (див. статтю "Орнітокомллекси ділянки "Товстий ліс" як передумова надання їй охоронного статусу", С.П. Гащак, С.В. Домашевсъкий у цьому номері, с. 79-89), - теж рідкісних із тієї ж причини - знищення людиною середовища існування. Тільки з такими ділянками дібров, у наземному покриві яких є рясти повний та порожнистий, пов'язано життєдіяльність червонокнижного метелика мнемозини (Parnassius mnemosyne), гусінь якого живиться листям цих рослин [9].

Висновки

На підставі польових спостережень, літературних даних та лісовпорядних матеріалів було визначено, що грабові діброви у кварталах 203, 204, 228-230, 250-253, 279, 301 Луб'янського лісництва мають високу й навіть вищу природоохоронну цінність (через вище біоценотичне різноманіття), аніж дубові ліси навколо пам'ятника природи "Городище" цього лісництва та Пухівського лісового заказника у Котовському лісництві. У зв'язку з цим доцільно добитися охорони їх, а також продовжити обстеження території для виявлення нових ділянок із автохтонними ценопопуляціями та біоценозами. Пропонується також узяти під державну охорону і прилеглу ділянку післяпасовищної демутації діброви у виділі 12 кварталу 254 під умовною назвою "Товстоліська притерасна діброва".

Список літератури

Проект організації лісового господарства Державного спеціалізованого комплексного підприємства "Чорнобильська пуща". - К: Ліспроект, 2006.

Печера М.П. Городище Милоградської культури в Київському Поліссі // Археологія. - 1976. - Вип. 20. - С. 88.

Шендрик Н. І. Довідник з археології України. Київська область. - К.: Наукова думка, 1977. - 142 с.

Балашев Л.С., Францевич Л.И., Шерстюк Н.И. Состояние объектов природно-заповедного фонда в зоне отчуждения // Проблеми Чорнобильської зони відчуження. - 1996. - № 4. - С. 3-12.

Удра И.Ф. Расселение растений и вопросы палео- и биогеографии. - К.: Наукова думка, 1988. - 200 с.

Горб Е.В., Горб С. К Мирмекохорный синдром // Журнал общей биологии. - 2001. - Т. 62, № 6, С. 496-511.

Растительность европейской части СССР. - Л., 1980. - 431 с.

Михайлова Н.В., Богданова Н.Е., Михайлов А.В. Скорость освоения территории неморальными видами трав (модельный подход) // Бюл. Московского общества испытателей природы. Отд. биол. - 2006. -Т. 111, вып. 1. - С. 37-44.

Червоно книга України. Тваринний світ. - К.: Глобалконсалтинт, 2009. - 600 с.

Размещено на Allbest.ru