Вплив суспільства на географічне середовище

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферативне повідомлення на тему:

Вплив суспільства на географічне середовище

2015

З відношенням людини до природи пов'язані не тільки економічні, але й правові, етичні, естетичні та інші проблеми. Вплив суспільства на природу дуже різноманітний. У сфері відносин людини з природою виникає ряд проблем.

1. Проблема природних ресурсів. Нерівномірний розподіл природних ресурсів між країнами в умовах виснаження багатих і доступних для розробки рентабельних запасів у розвинутих країнах може викликати міжнародні конфлікти.

2. Енергетична проблема. Здійснюються пошуки покращити енергетичний баланс за рахунок зменшення в ньому частки нафти і газу та збільшення частки вугілля, електроенергії, атомної та ін.

3. Проблема оточуючого середовища. Це насамперед забруднення, руйнування екосистем, знищення багатьох видів тварин і рослин. Заходи по охороні природи вимагають великих капіталовкладень.

4. Продовольча проблема. Ріст населення в країнах, що розвиваються, обганяє виробництво продуктів харчування.

Процеси взаємодії природи і суспільства складні і різноманітні. Для них характерні просторові і часові зміни. Часові зміни процесів визначаються соціальними законами, зміною суспільно-економічних формацій. Кожна наступна соціально-економічна формація залучала до виробництва все нові види природних ресурсів і освоювала нові регіони.

Ще в неоліті (VI-II тис. до н.е.) почався розвиток землеробства і тваринництва, коли людина почала цілеспрямовано змінювати природу і підвищувати її продуктивність. В цей час розвивались агрогенез та процеси розселення. Найкраще це виразилось в місцях розвитку великих землеробських цивілізацій. У Середземномор'ї і на Близькому Сході внаслідок господарської діяльності розширились відкриті простори, посилилась ерозія, утворились ландшафти відкритого карсту та ін. У III-II тис. до н.е. в Африці збільшилась площа саван та пустель, у Північній Америці - прерій. Ж.Дорст (1968) писав, що первісна людина могла уже своєю діяльністю накласти відбиток на цілий континент.

Приблизно в I тисячолітті до н.е. розвивається металургія, широко використовується залізо, що сприяло появі різних землеробських знарядь, , плавильних печей, іригаційних споруд та ін. Посилюється агрогенез, збільшуються площі орних земель, вирубуються джунглі, осушуються болота, зрошуються посушливі землі (долини рр. Хуанхе, Нілу, Тигру. Євфрату, Інду, Гангу та ін.). Саме тут виникли великі цивілізації.

Отже, широке застосування заліза і формування рабовласницького суспільства викликали якісні зміни процесів взаємодії природи і суспільства - їх розширення в просторі і освоєння нових ресурсів.

Наступним важливим етапом у розвитку взаємодії суспільства і природи явилась промислова революція XVIII ст. Ручна праця замінилась машинним виробництвом, виник пролетаріат. Провідною ланкою стає індустріальний фактор (гірничовидобувна промисловість, металургія, машинобудування). Різко зростає процес агрогенезу і урбанізації.

Кінець XIX і початок XX століття знаменує собою новий етап у процесі взаємодії природи і суспільства - почала формуватись єдина світова економічна система. Бурхливо розвивається техніка, неймовірно зріс видобуток корисних копалин, зросла експлуатація інших природних ресурсів. Процес перетворення природи досяг планетарних масштабів. В даний час основними ланками виробничої діяльності суспільства є процеси агрогенезу, техногенезу, урбанізації та рекреації. Кожна з цих ланок впливає на природу двояко: шляхом цілеспрямованого і керованого впливу та стихійно. Цілеспрямований і керований розвиток одних процесів призводить до стихійного прояву інших. Все більш зростаючі масштаби споживання природних ресурсів ведуть до зменшення здатності відновлення, самовідтворення, самоочищення природи.

Агрогенез - найдавніша форма виробничої діяльності суспільства і його впливу на природу. Біологічні ресурси - це основа існування людства. Ф.Енгельс у своїй праці "Походження сім'ї, приватної власності і держави" писав: "Люди в першу чергу повинні їсти, пити, мати житло і одежу, без чого вони не були б в змозі займатись політикою, наукою, мистецтвом, релігією і т.д." Агрогенез почав активно розвиватись ще з VI тисячоліття до н.е. Спочатку його розвиток йшов вшир за рахунок освоєння нових земель, виведення і використання продуктивніших видів рослин і порід тварин, а потім і в глиб за рахунок застосування інтенсивніших систем землеробства, механізації, іригації, хімізації, боротьби з шкідниками. Земельні ресурси планети обмежені. В даний час розорано 11% площі суші, зрошено і осушено 2,3%. Людство обробляє 1 млрд. 475 млн. га землі, а за свою історію воно перетворило на пустиню до 1 млрд. 400 млн. га. На Україні всього сільськогосподарських угідь 42,4 млн. га, в тому числі ріллі - 34,3 млн.га. У ряді країн ресурси орно-придатних земель уже вичерпані і йде процес їх скорочення внаслідок ерозії, засолення, забудови. Ріст населення йде швидше ніж розширення орних площ і тому в даний час основою розвитку агрогенезу є його інтенсифікація за рахунок механізації, меліорації, хімізації. Інтенсифікація має і свій зворотній бік - руйнується структура грунту, посилюється ерозія, забруднюється середовище.

З 1940 року масово застосовуються мінеральні добрива. Це підвищило продуктивність полів у 2-4 рази, але змив добрив призводить до забруднення грунтових і підземних вод у глобальному масштабі. Застосування пестицидів та різних хімічних сполук теж призводить до забруднення середовища і негативно впливає на здоров'я живих організмів, причому значна частина їх гине.

Агрогенез призвів до змін видового складу тварин і рослин внаслідок генетики та селекції, підвищення їх продуктивності.

Внаслідок агрогенезу прискорюються певні природні процеси: площинний стік, ерозія, засолення, дефляція та ін. Ерозією знищено 0,5 млн. км2, зокрема в США - 0,2 млн.км2, в КНР - 25% території.

За даними В.А.Ковди внаслідок ерозії в світі зіпсовано близько 430 млн. га родючих грунтів і до 2000 року буде ще зіпсовано 300 млн. га. За даними ФАО збитки від ерозії відносяться до першої категорії. У Світовий океан щорічно виноситься до 60 млрд. т грунту. У даний час ерозійною проблемою займаються десятки тисяч спеціалістів. У 1983 році була створена Міжнародна асоціація по боротьбі з ерозією грунтів.

Щорічно 21 млн. га родючих земель стають непридатними для сільськогосподарського виробництва., а ще 6 млн. га перетворюються в пустиню. людина природа техногенез антропогенний

Науково-технічна революція посилює значення техногенезу. У наш час техногенез досяг планетарного масштабу.

Техногенез - це сукупність різних процесів, основними ланками якого є гірничо-добувна промисловість, енергетика, металургія, машинобудівна промисловість, хімічна та ін. Суспільство використовує величезну кількість матеріалів, металів, мінеральних добрив, пластмас, що виражається в сотнях млн. т. Але ефективність техногенезу ще незначна. Бо, наприклад, 1/3 видобутих корисних копалин йде у відвали, багато сировини і продуктів розсіюється при перевезенні та споживанні.

Етапи розвитку техногенезу.

Початковий етап техногенезу пов'язують з використанням вогню первісною людиною, що сприяло збільшенню ареалу поширення людини, доповнило полювання і збиральництво новими прийомами, змінило способи приготування їжі, зародило можливість розвитку термотехнологій.

Із зародженням землеробства і скотарства частина людей звільнилась від добування їжі і почала розвивати ремесла, що сприяло професійному розподілу праці. Це була епоха мускульної енергетики, коли у розпорядженні людини була власна сила, а також сила приручених тварин і найпростіші механізми перетворення мускульної енергії.

Починаючи з VIII ст. масово будуються млини, які використовують силу води і вітру. Настала епоха механічної енергетики, що базувалася на відновлювальних природних ресурсах. Це розширило технічні можливості і збільшило вплив людини на природу. Ключовим моментом у розвитку техногенезу була поява парової машини. Машина повсюдно замінила мускульну тяглову силу, однак використовувала невідновні енергоносії - кам'яне вугілля, а з часом - нафту, нафтопродукти, природний газ. Наступила епоха хімічної теплоенергетики на невідновних енергоресурсах і масштабне забруднення навколишнього середовища продуктами техногенезу.

З середини ХХ ст. бурхливо розвивається ядерна теплоенергетика на невідновних ресурсах. Безаварійно діючі АЕС є екологічно безпечнішими, ніж теплові, що спалюють високозольне вугілля низької якості чи мазут. Однак численні аварії на АЕС, у тому числі і Чорнобильській, показують значно більшу загрозу для довкілля відходів і викидів атомної енергетики.

На початку ХХІ ст. впроваджуються принципово нові маловідходні, маловодні, малоенерго- і ресурсоємні технології, які розглядають як альтернативні щодо традиційних технологічних процесів. Серед них: виробництво біопалива; спорудження вітрових, сонячних, припливних, геотермальних електростанцій; зростання частки електротранспорту, особливо в міських поселеннях; запровадження замкнутих циклів водоспоживання; переробка й утилізація виробничих і побутових відходів.

На обширних площах формуються антропогенні ПТК, кар'єрно-відвальні типи ландшафтів та торфово-болотні пустища. Так, будови і комунікації зайняли 2% площі суші, антропогенні пустища 3%.

Великий вплив на природне середовище мають процеси урбанізації. Просторово-організаційною формою урбанізації є місто. (Роль міст). Перші міста виникли у VI-IV тисячолітті до н.е. Пізніше ріст міст посилився і ця тенденція триває. Тепер вже утворились цілі міські агломерації (Нью-Йорк, Бостон, Токійська та ін.). Проте за останні десятиліття в багатьох містах-мільйонерах число жителів зменшилось. Міста займають 2% території суші, а до 2000 року ця цифра зросте до 10-12%. Загальна площа всіх міст планети перевищує площу Франції.

Місто знищує природні біоценози, зональні типи рослинності замінюються азональними. Змінюється літогенна основа, накопичується "культурний" шар, лихом міст стало сміття. Забруднення атмосфери міст призводить до втрати освітлення на 20%. Міста споживають такий об'єм води, що набагато перевищує об'єм опадів над ними. Вони забирають поверхневі, грунтові і підземні води сусідніх регіонів. Забір підземних вод призводить до пониження рівня поверхні. Наприклад, осадка Мехіко з 1880 року по 1965 досягла 7,6 м. В дальнішому процес розповзання міст буде продовжуватись і до 2000 року в міських агломераціях проживатиме половина населення. Отже, ріст густої сітки поселень розширює фронт впливу суспільства на природу.

Урбанізамція -- зростання ролі міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі. За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків. Сучасна урбанізація як всесвітній процес має три спільні риси, характерні для більшості країн.

Перша риса -- швидкі темпи зростання кількості міського населення.

приклад: У 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.-- 29%, а в 1990 р.-- 46%. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн чоловік.

Друга риса -- концентрація населення і господарства в основному у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до сховищ інформації.

Приклад: На початку XX ст. у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ј. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.-- близько 300. 3-поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр.-- понад 200.

Третя риса -- «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення -- від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій -- компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.

Географічне середовище.

Упродовж усієї історії людство активно освоювало географічну оболонку, використовувало та видозмінювало природу, створюючи середовище свого мешкання - географічне середовище.

Географічне середовище - частина географічної оболонки, в якій безпосередньо взаємодіють природа й людина. Географічне середовище - необхідна умова для життєдіяльності суспільства, джерело основних ресурсів. Його освоєння стає більш інтенсивним завдяки розвитку науки, техніки й технології. Сучасний рівень розвитку продуктивних сил дозволив людині освоїти більшу частину земної поверхні, поникнути глибоко в надра та найближчий космос. Більше ніж 70 % поверхні Земної кулі видозмінено під впливом господарської діяльності людини. На зміну природним ландшафтам прийшли антропогенні. Це сільськогосподарські поля, сади, окультурені луки, ліси, посаджені людиною, водосховища, кар'єри, промислові відвали, терикони, промислові та ландшафти населених пунктів тощо.

Поширене в багатьох регіонах Південної Азії терасування схилів зменшує ерозію ґрунтів і створює зручні для землеробства ділянки.

Людська діяльність поширилась і на колись недоступні райони з екстремальними природними умовами - тропічні та арктичні й антарктичні пустелі, вічнозелені вологі екваторіальні ліси Амазонії, високогірні райони.

Активна взаємодія людини з природою відбувається у формі своєрідного обміну речовиною та енергією. Людство, вилучаючи з природи все необхідне йому для підтримання життєдіяльності та виробництва, повертає назад у природу відходи. Цей взаємообмін, як правило, призводить до виснаження природи та забруднення природного середовища.

Під забрудненням середовища розуміють небажану зміну його властивостей у результаті надходження різних речовин, радіоактивного випромінювання й тепла. Забруднення у переважній більшості випадків носить антропогенний характер, хоча інколи його причиною можуть бути стихійні природні явища - землетруси, виверження вулканів, поширення хвороботворних мікроорганізмів.

Антропогенне забруднення може бути пов'язане з потраплянням в природне середовище в надмірній кількості хімічних речовин та їхніх сполук, радіоактивних елементів і збільшенням радіоактивного випромінювання, неконтрольованим викидом тепла, підвищеним рівнем шуму та вібрації, підвищеною освітленістю, що призводить до порушення біологічних ритмів, появою нових мікроорганізмів та вірусів, розробкою біологічної зброї тощо.

Забруднюються всі оболонки Землі. Навіть в космічному просторі довкола нашої планети накопичилась значна кількість пилу, бруду, уламків космічних кораблів та супутників. Літосфера забруднюється внаслідок надходження промислових і сільськогосподарських відходів, які містять метали, їхні сполуки, мінеральні добрива, отрутохімікати, органічні сполуки. Нагальною проблемою є утилізація побутового та промислового сміття, рекультивація земель, спотворених в результаті будівництва доріг, прокладення комунікацій, видобутку корисних копалин. Забруднення гідросфери в результаті скидання забрудненої та підігрітої води призводить до зміни режиму, зменшення кисню у воді, появі хвороботворних мікроорганізмів. Головні забруднювачі гідросфери - чорна та кольорова металургія, хімічна та целюлозно-паперова промисловість, окремі галузі харчової промисловості, сільське господарство, а також комунальні служби. Розпилювання найдрібніших аерозолів та різноманітних газів, надмірний викид вуглекислого газу призводить до забруднення атмосфери. Як наслідок утворюються «парниковий ефект», кислотні дощі, зменшення озонового шару. Джерела забруднення атмосфери - металургія, хімічна промисловість, теплоенергетика, транспорт.

Як свідчить Програма з довкілля ООН, людство створило або відкрило понад 7 млн хімікатів і щороку до цього списку додається кілька тисяч нових.

Сучасний світ зіткнувся з проблемою деградації екологічних систем, поступового виснаження природних ресурсів, від яких залежить добробут людей, під загрозою саме існування людини на Землі. На часі розв'язання проблеми гармонійного співіснування людини та природи, перегляд споживацької філософії буття людини. Що більше ми покладаємось на технології, які дають нові можливості переробки природних ресурсів для забезпечення потреб людей, тим меншою є наша повага до природи. Берегти Землю - це означає по-розумному, по-хазяйському її використовувати, щоб служила вона довго багатьом прийдешнім поколінням. Процвітання народів і націй пов'язане з їх здатністю виробляти нову продукцію й технології, що сприятимуть економічному прогресу без руйнації довкілля.

На мою думку, людина та географічне середовище тісно взаємопов'язані, між ними існує єдність. Людина постійно змінює і вдосконалює географічне середовище у відповідності з потребами розвитку суспільства. До географічного середовища належать земна кора із корисними копалинами, ґрунти, луки, ліси, води, болота, рослинний і тваринний світи, дороги, села, міста, нижня частина атмосфери. Тобто та частина природи, яка є об'єктом діяльності людини і насамперед виробництва. Географічне середовище суттєво впливає на саму людину. Умови життя формують стиль і спосіб життя людей, їхню психологію, звичаї, традиції, форми одягу, специфіку харчування.

Размещено на Allbest.ru