Особливості існування міської флори та фауни

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство науки і освіти України

Маріупольський державний університет

Кафедра раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Загальна екологія та неоекологія»

на тему: «Особливості існування міської флори та фауни»

Студентки I курсу Кір'якової Д.О

денної форми навчання

галузі знань «Природничі науки»

Керівник: Надежденко А.О.

м. Маріуполь - 2016 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ФЛОРИ ТА ФАУНИ

1.1 Визначення поняття флори та фауни у міських середовищах

1.2 Формування флори та фауни в системі урбоекологія

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІСНУВАННЯ ФЛОРИ ТА ФАУНИ У ВЕЛИКИХ МІСТАХ

2.1 Особливості формування флори та фауни міста

2.2 Аналіз впливу антропогенних факторів на стан флори і фауни

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОЛІПШЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

3.1 Шляхи вирішення проблем озеленення території міста

3.2 Перспективні напрями розвитку біогеоценозу у м. Маріуполі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність досліджень в галузі вивчення флори та фауни міста полягає в тому, що необхідно знати історію розвитку свого рідного краю, але не тільки історію подій, а й розвиток природного середовища, від етапу появи та природного самостійного розвитку біосфери до етапу коли людський фактор почав не тільки співіснувати з нею, а й видозмінювати її під себе. Людина впливає на оточуюче середовище не завжди позитивно, бувають випадки, коли людина власноруч вбиває природу.

Суспільство іноді забуває про те, що ми повинні зберігати та охороняти навколишнє середовище ми повинні захищати та слідкувати за рідкими, вимираючими видами, слідкувати за рівнем радіації та нуклідів в повітрі. Люди повинні раціонально використовувати природні ресурси міста. Охорона природи була розпочата після розвитку науково-технічних заходів, які призвели до порушення рівноваги у відносинах між людиною та оточуючим середовищем. В Україні є державний орган охорони і регулювання використання її ресурсів.

Мета роботи - проаналізувати ,особливості існування міської флори та фауни ,у природно-просторовому ресурсі міста. Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі були та вирішені наступні завдання:

- висвітлити розвиток та формування флори та фауни;

- дослідити як пов'язана флора і фауна з діяльністю людини;

- визначити проблематику;

- визначити варіанти вирішення проблем;

- визначити особливості екології Маріуполя.

Предметом дослідження є навколишнє середовище, жива та не жива природа. Об'єктом дослідження є флора і фауна в міському середовищі.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ФЛОРИ ТА ФАУНИ

1.1 Визначення поняття флори та фауни у міських середовищах

Біогеографія - це наука про географічне розповсюдження і розміщення на Землі організмів і їх груп. Вона вивчає, як розміщені об'єкти її дослідження та на якій території поширені : рослини, тварини, гриби і мікроорганізми, які в сукупності утворюють органічний світ Землі. Біогеографія - це наука яка вивчає розповсюдження життя на Землі.

Біогеографія поділяється на географію рослин, географію тварин та географію грибів, а так само на географію їх таксономічних представників тобто - видів, родів.

Географія рослин :

1. фітогеографія- це розгляд ботанічних явищ у просторі, в географічній перспективі. Вона вивчає закономірності розподілу головним чином рослин і рослинних угруповань по поверхні земної кулі.

2. ботанічна географія,вивчає розповсюдження рослин по земній поверхні.

Географія тварин :

1. зоогеографія , розповсюдження тварин.

Географія грибів поки не оформилася в самостійну галузь біогеографії.

Всі з названих груп біогеографії оперують властивими їй законами розповсюдження організмів.

У сучасній науці існує три підходи до вивчення проблем біогеографії:

1. інвентаризаційний, що досліджує склад і структуру органічного світу різних територій земної кулі;

2. порівняльно-регіональний, що дозволяє порівнювати органічний світ конкретних регіонів і здійснювати біогеографічне районування;

3. казуальний, що виявляє причини просторового розповсюдження організмів і їх співтовариств, а також склад і структуру органічного світу конкретних регіонів і земної кулі в цілому. Біогеографія є наукою, стиковою між географією і біологією, тому вона тісно пов'язана з іншими науками.

Біогеографія - це наука яка об'єднує в собі географією і біологією, тому вона тісно пов'язана з іншими науками. Ця наука визначає також географічні ареали (видів, родів і інших таксономічних категорій організмів), вивчає закони їх розміщення в межах ареалу, розробляє методи картування ареалів і вивчення їх структури.

Одночасно біогеографія є біологічною наукою, тому що, саме живі організми складають її предмет. Від ботаніки і зоології вона запозичує флористичний і фауністичний напрям досліджень, пов'язаний з вивченням флори і фауни різних територій, Світового океану і районуванням суші. Вона визначає світові біологічні ресурси, що мають найважливіше значення для суспільства.

Отже, ця наука (біогеографія) вивчає географічне розповсюдження біогеоценозів і її спорідненість з біогеоценологією очевидно, географічне росположення визначених видів їх формування та розвиток.

Також, ця наука тісно пов'язана з екологією , географічне розповсюдження організмів безпосередній вплив чинить місце існування.

У науковій літературі присутнє загольновизначене поняття флори - історично сформована сукупність видів рослин, поширених на певній території в даний час або в минулі геологічні епохи. Кімнатні рослини, рослини в оранжереях і т. п. не входять до складу флори. [1]

Назва терміна походить від імені римської богині квітів і весняного цвітіння Флори (лат. Flora).

На практиці під виразом «Флора певної території» нерідко розуміють не всі рослини даної території, а тільки судинні рослини (Tracheophyta); рослини інших груп, як правило, розглядаються окремо в силу особливостей методики збору і визначення. [1]

У неї включаються квіткові, голонасінневі рослини, папороті, мохи, гриби, лишайники, мікроорганізми і рослини, випадково занесені і культивовані людиною. Відповідно до цього розрізняють флору квіткових рослин, папоротей і так далі.

Окремо зазначено, що «флора» та «рослинність» не є однаковими поняттями . На відмінність понять «флора» і «рослинність» вперше звернув увагу швейцарський фітогеограф І.Турман (1949). Рослинний покрив - це сукупність рослинності і флори. Рослинність - це сукупність фітоценозів, що населяють Землю або окремі її території. На відміну від флори рослинність характеризується не видовим складом, а певним поєднанням рослин (співтовариствами), їх чисельністю і взаєминами.

В свою чергу фауна (новолат. Fauna, від лат. Fauna - богиня лісів і полів, покровителька стад тварин) - історично сформована сукупність видів тварин, що мешкають в даній області і входять в усі її біогеоценози. Домашні тварини, тварини в зоопарках і т. п. не входять до складу фауни. [1]

Суттєвою ознакою будь-якої фауни є екологічна природа складових її видів. Наприклад, для фауни тропічних територій характерна велика кількість видів, пристосованих до перебування на деревах і пов'язаних з ними трофічними відносинами; для фауни степових територій характерне переважання бігають і риють тварин, що впадають в сплячку, тварин, що харчуються жорсткої травою і злаками.

Одним з основних показників фауни є частка ендеміків. Вона показує ступінь ізольованості і вік фауни. Видова величина різноманітних тварин навіть на обмеженій території не дозволяє привести їх повний перелік. Тому зоогеографи обмежуються описом фауни ссавців, орнітофауни та інших.

1)Зауважимо, що доволі часто «тваринний світ» і «тваринне населення» використовуються як синоніми,але це не є правильним.

2)Тваринне населення - це сукупність особин, що історично склалася, одного чи багатьох видів тварин в межах якої-небудь акваторії або території.

3)Тваринний світ - це сукупність тваринного населення і фауни. Біота - сукупність флори і фауни, сукупність рослин і тварин, об'єднаних загальною областю розповсюдження, що історично склалася, та існує на певній території. Види, можуть не мати екологічних зв'язків, хоча входять до складу біоти наприклад : ведмідь і жаба. [2]

1.2 Формування флори та фауни в системі урбоекологія

Формування та розвиток флори і фауни в системі урбоекологія ,пов'язаний з діяльністю людини.

Урбоекологія - нова галузь екології,яка сформувалася у 1960-1970-ті роки як відповідь на негативні урбанізаційні процеси з їх переущільненням міської забудови,демографічним пресом, забрудненням міської довкілля ,а головне - безжальним витісненням природних елементів ландшафту ,передусім його біогеоценозів ,які і стали об'єктом дослідження вчених - урбоекологів .

Предмет урбоекології -процеси розвитку міських біогеоценозіву складі екотопів (грунт,клімат) і біоценозів (о'єднання рослин ,тварин і мікроорганізмів). Сьгодні відбувається накопичення знань про стан окремих компонентів міських біогеоценозів, проте розрізненні дані не дають повного уявлення про їх функціонування. Гадаємо, в осяжному майбутньому екологічна наука завдяки системному підходу зможе формалізувати всі явища ,стани та процеси ,які відбуваються в екосистемах окремих міст ,їх районів чи мікрорайонів.

Урбоекологія вже сьогодні володіє інструментальними та біологічними методами індикації міського середовища,які дають можливість виявити дію урбогенних факторів і встановити рівень життєвості популяції людей. Здоров'я міської екосистеми - сума здоров'я всіх її компонентів (рослин,тварин і мікроорганізмів) ,серед яких осторонь стоїть людина. Тому урбоекологія має пильно стежити за урбогенними змінами довкілля,особливо його забрудненням (хімічним,фізичним,біологічним і радіаційним) він має постійно дбати про оптимізацію міської екосистеми .

Загалом урбоекологія - наука про взаємозв'язки та взаємодію у часі й просторі двох систем:міської (у складі підсистем -соціальної,технічної,енергетичної,інформаційної,адміністративної тощо) та природної (представленої біогеоценотичним покривом міста).

В цьому випадку флора і фауна міста також поповнюються за рахунок місцевих видів, які, як правило, не є вузько спеціалізованими і мають високий потенціал адаптації до умов життя в місті.

Популяції цих видів в містах стають більшою мірою синантропними, ніж початкові популяції. По цій же схемі в міста проникають солелюбні і водно-болотяні види рослин, якщо в результаті використовування солі для танення снігу і льоду і підтоплення формуються міські місцепроживання з відповідними умовами. Вірогідність поповнення флори і фауни міст видами по даній схемі вище в тих випадках, коли початкові місцепроживання зовні міста зв'язані системою «коридорів» з їх міськими аналогами.

Формування нових екологічних ніш, які займаються вилами-переселенцями з інших географічних областей відповідно до їх екологічних вимог. Поповнення флори і фауни міст по цій схемі припускає наявність у видів механізмів активного і пасивного розселення.

Активне розселення характерний для всіх рухомих тварин, а також тих рослин, у яких є повзучі або «стелючі» погони або спеціальні (гідропневматичні) механізми розкидання насіння. У багатьох випадках подібного розповсюдження видів активному освоєнню нових територій передує, як правило, випадкове занесення або цілеспрямована інтродукція. Пасивне розселення характерний для більшості видів рослин і багатьох тварин: земноводні (на стадії яйця або личинок), риби, комахи, павукоподібні, паразитичні черв'яки, найпростіші, причому у ряду видів тварин активне розселення часто комбінується з пасивним.

Агентами пасивного перенесення організмів або їх частин (насіння, плоди) є вітер (в цьому випадку процес перенесення називається анемохорією), вода (гідрохорія), тварини (зоохорія), людина (антропохорія). Повсюдно переважаюча частина нових видів, що потрапляють в містах з інших географічних регіонів, були занесені або завезені людиною, і лише після вселення види з пасивним розселенням використовують характерних для них агентів перенесення для закріплення в нових місцепроживаннях.[3]

В монографії Б. Клаусницера (1990) наведені десятки прикладів навмисної інтродукції, а також невипадкового занесення тварин з їжею, будівельними матеріалами, транспортом, шкіряними і хутряними виробами, інтродукованими і кімнатними рослинами і навіть музейними колекціями в міста Європи. Адвентивним видам рослин України і історії їх розселення присвячена популярна книга В. Протопоповой (1989). Найсприятливіші умови такі види знаходять частіше всього в порушених антропогенних ландшафтах, а їх розселенню сприяє розвинута дорожня і торгова сіть.

Міська фауна - це суттєвий компонент санітарного і емоціонального середовища людини, тому елементи стихійності в її формуванні мають бути зведені до мінімуму. біоценоз флора фауна екологічний

Розглядаючи екологічні та містобудівні аспекти середовища, в яке повинні "вписатися" дикі види тварин, не слід забувати і етносоціальну ситуацію, яка може бути визначальною для їх життя у містах, особливо для таких помітних видів, як ссавці, птахи, рептилії. В Індії, наприклад, в містах мешкає вражаюча кількість птахів, рептилій, звірів, яких оберігають релігійні звичаї. Інша картина спостерігається у містах серед пустель, у звичаях та віруваннях населення яких немає традицій оберігати будь-яких диких тварин.

Отже, наявність нових, не існуючих у природі екологічних ніш (особливо з точки зору харчування та структури займаного простору) разом з кліматичними особливостями привело до незвичайних сполучень факторів і формуванню специфічних угрупувань тварин, пов'язаних новими взаємовідносинами. Деякі параметри закономірно змінюються від периферії до центру міста.

Численні види і більш високі таксономічні групи, як і деякі життєві форми, потенційно виявляються особливо придатними для заселення міста. Численні міські мешканці настільки ізольовані одне від одного спорудами, транспортними шляхами, що їх можна розглядати як острівні і застосовувати у даному випадку концепції острівної біогеографії. На думку деяких авторів тут спостерігаються навіть еволюційні процеси, так що можна говорити про місто як про експериментальне поле еволюції. У цьому відношенні особливої уваги заслуговують фізіологічні, морфологічні і екологічні реакції тварин на особливості міського середовища, їх адаптації до нього і стійкість до антропогенних порушень, а також специфічні фактори смертності в умовах міста, явища урбанізації та синантропізації. [4]

Тварин, які проживають в місті, можна поділити на такі групи: ссавці; птахи; земноводні та плазуни; риби; комахи.

Флора, рослинність, фауна і тваринне населення характеризуються структурою, тобто кількісним співвідношенням елементів, які мають певні властивості.

Виділяють таі види структури:

· таксономічна структура - співвідношення різних таксонів, вищої ніж вид категорії;

· хронологічна структура - співвідношення елементів (таксонів), які групуються за ознаками спільності ареалів і географічного походження;

· біоморфна структура - співвідношення елементів (таксонів), які групуються за ознаками спільної життєвої форми (біоморфи);

· екологічна структура - співвідношення елементів (таксонів), які групуються за ознаками спільності їх екологічних характеристик - вимоги до місць існування, відношення до екологічних факторів і т. Д.;

· ценотична структура - співвідношення елементів (таксонів), які групуються за ознаками спільності їх функцій у складі біоценозів.

Сукупність особин виду, які утворюють популяцію, займає певну частину земної поверхні - ареал.

Аналізуючи зміни ареалів, які відбуваються в процесі урбанізації, можна зробити такі висновки.

1. Найбільше піддаються негативному впливу урбанізації ареали ендемічних видів. Чим менша проща ареалу виду-ендеміка і чим специфічніші вимоги до місць існування, тим більша ймовірність скорочення видового ареалу під впливом урбанізації.

2. Скорочення ареалів чи зменшення чисельності в середині ареалу в процесі урбанізації спостерігається і у більшості видів. Це відбувається в результаті порушення чи знищення місць існування самих видів чи видів, якими вони живляться, а також в результаті прямого знищення.

3. Ареали дуже поширених видів і видів-космополітів менше піддаються впливу і навіть можуть під впливом урбанізації розширюватись.

4. Урбанізація зумовлює формування нових умов існування, сприяє проникненню в міста видів із спеціалізованими вимогами до місць існування. В такому випадку урбанізація є фактором формування і розширення ареалів.

5. Міста відіграють значну роль в інтерконтинентальному і трансконтинентальному розширенні і формуванні сучасних ареалів видів, які займають нові ареали лише завдяки свідомій чи несвідомій діяльності людини.[4]



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІСНУВАННЯ ФЛОРИ ТА ФАУНИ У ВЕЛИКИХ МІСТАХ

2.1 Особливості формування

Є багато особливостей формування флори і фауни у місті, най важливіші шляхи можуть бути представлені наступним чином:

- «Поглинання» містом місцепроживань вигляду в межах існуючого ареалу. В результаті цього процесу флора і фауна міста поповнюються за рахунок автохтонних видів, які адаптуються до умов урбанізації і існують в місті із стабільною або збільшується чисельністю, а частина цих видів, що не можуть адаптуватися до нових умов, зникають з колишніх місцепроживань. Вірогідність зникнення прямо пропорційна ступеню порушення місцепроживань і обернено пропорційна чисельності популяцій вигляду. Б. Клаусницер відзначає, що у складі фауни міст частка аборигенних видів в більшості випадків менше ніж частка іммігруючих.

- «Зміна біотопів» і вселення в місто раніше неурбанізованих видів(додавання нових видів). В цьому випадку флора і фауна міста також поповнюються за рахунок місцевих видів, які, як правило, не є вузько спеціалізованими і мають високий потенціал адаптації до умов життя в місті. Популяції цих видів в містах стають більшою мірою синантропними(більш пристосованими), ніж початкові популяції.

По цій же схемі в міста проникають солелюбні і водно-болотяні види рослин, якщо в результаті використовування солі для танення снігу і льоду і підтоплення формуються міські місцепроживання з відповідними умовами. Вірогідність поповнення флори та фауни міст видами по даній схемі вище в тих випадках, коли початкові місцепроживання зовні міста зв'язані системою «коридорів» з їх міськими аналогами

- Формування нових екологічних ніш, які займаються вилами-переселенцями з інших географічних областей відповідно до їх екологічних вимог. Поповнення флори і фауни міст по цій схемі припускає наявність у видів механізмів активного і пасивного розселення. Активне розселення характерний для всіх рухомих тварин, а також тих рослин, у яких є повзучі або «стелючі» погони або спеціальні механізми розкидання насіння. У багатьох випадках подібного розповсюдження видів активному освоєнню нових територій передує, як правило, випадкове занесення або цілеспрямована інтродукція. [5]

Пасивне розселення характерний для більшості видів рослин і багатьох тварин: земноводні (на стадії яйця або личинок), риби, комахи, павукоподібні, паразитичні черв'яки, найпростіші, причому у ряду видів тварин активне розселення часто комбінується з пасивним. Агентами пасивного перенесення організмів або їх частин (насіння, плоди) є вітер (в цьому випадку процес перенесення називається анемохорією), вода (гідрохорія), тварини (зоохорія), людина (антропохорія). Повсюдно переважаюча частина нових видів, що потрапляють в містах з інших географічних регіонів, були занесені або завезені людиною, і лише після вселення види з пасивним розселенням використовують характерних для них агентів перенесення для закріплення в нових місцепроживаннях. В монографії Б. Клаусницера 1990 наведені десятки прикладів навмисної інтродукції, а також невипадкового занесення тварин з їжею, будівельними матеріалами, транспортом, шкіряними і хутряними виробами, інтродукованими і кімнатними рослинами і навіть музейними колекціями в міста Європи. Адвентивним видам рослин України і історії їх розселення присвячена популярна книга В. Протопоповой 1989. Найсприятливіші умови такі види знаходять частіше всього в порушених антропогенних ландшафтах, а їх розселенню сприяє розвинута дорожня і торгова сіть.

- Комбінована схема - результат процесів пасивного розселення і «зміни біотопів» раніше неурбанізованих видів.[5]



2.2 Аналіз впливу антропогенних факторів на стан флори і фауни

Антропогенні фактори середовища -- це фактори, які пов'язані з діяльністю людини (суспільства) іноді говорять «породжений людиною». Вони можуть бути прямими або непрямими.

Наприклад: прямий вплив людини (суспільства) на природу можуть служити зведення лісів , збір рослин що не знаходиться під контролем , надмірне знищення промислових тварин, що призводить до різкого скорочення чисельності багатьох видів, а в деяких випадках до їх повного зникнення.

Непрямий вплив антропогенних факторів здійснюється таким шляхом, зміни ландшафтів, зміна клімату, зміна фізичного стану та хімічного складу атмосфери, гідросфери, ґрунтів та ін.

Забруднення середовища промисловими і побутовими відходами викликає серйозні проблеми в екологічній рівновазі, призводить до деградації а іноді і до зникнення угруповань організмів -- біоценозів, що складалися й еволюціонували тисячоліттями. Збільшуючи продуктивність земель, утворюються нові угруповання організмів -- агробіоценози, людина на місці натуральних природних комплексів створила для культурних рослин і домашніх тварин практично нове середовище.

На даний момент важко знайти ділянку землі не порушену діяльність людини. Людство почало замислюватися о наслідках своєї діяльності прийняло заходи щодо збереження і раціонального використання ресурсів біосфери. Жодна екосистема на планеті не уникнула цього впливу, а багато екосистем були повністю знищені. Навіть цілі біоми, наприклад степи, майже повністю зникли з лиця землі.

З появою людини і суспільства природа вступила в новий етап свого існування -- почала відчувати на собі антропогенний вплив .

Спочатку відносини людини і природи являли собою взаємний вплив один на одного -- людина самостійно (без застосування складних технічних засобів) одержувала для себе користь з природи (їжа, корисні копалини), а природа впливала на людину, причому людина була не захищеною від природи (наприклад, різних стихій, клімату ), досить сильно залежала від неї.

У міру становлення суспільства, держави, зростання технічної оснащеності людини (складні знаряддя праці, машини) можливість природи впливати на людину зменшилася, а вплив людини на природу (антропогенний вплив) посилився.

У ХХ столітті, починається науково-технічний прогрес, людство починає вигадувати якісь шкідливі для природи речі. Згодом, починають будувати промислові заводи, які ще більше забруднюють атмосферу та шкодять флорі та фауні міста.

Завдяки цьому масштаби впливу суспільства на природу поширюються так швидко, що людство поступово перетворюється у потужну геологічну силу, яка впливає на природні процеси. На всі кругообіги, що здійснюються у природі, людина прямо чи опосередковано мас вплив. Під впливом антропогенних факторів відбуваються позитивні та негативні зміни у природі. Людство значною мірою підірвало природні умови власної життєдіяльності, завойовуючи природу.[6]

Достатньо навести деякі цифри і факти. Відомо, що за останні 100 років людство більше ніж у тисячу разів збільшило чисельність енергетичних ресурсів; за останні 35 років відбулося зростання більше ніж у 2 рази обсягів індустріальної і сільськогосподарської продукції. Загальний обсяг товарів;! послуг у розвинутих країнах через кожні 15 років зростає у 2 рази. Звідси відповідно збільшується і кількість відходів господарської діяльності, які забруднюють атмосферу, водойми, ґрунт.

Взявши у природи 100 одиниць речовини, людство використовує 3--4, а 96 одиниць потрапляє у відходи. У розрахунку на кожного мешканця індустріальне розвинутих країн, щорічно добувається близько ЗО тонн природних ресурсів, з них лише 1--1,5% набирає форми продукту, що споживається, а решта потрапляє у відходи. .

Внаслідок спалювання палива частка вуглекислого газу в атмосфері збільшилася за останні 30 років на 25--30 %. За передбаченням футурологів, це може призвести на початку XXI століття до підвищення середньої температури на 1,5-2 °С і зростання площі пустель.[6]

Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 куб. м шкідливих стоків, щорічно в ґрунти людством вноситься 500 млн. тонн мінеральних добрив і близько 4 млн. тонн пестицидів, більша частина яких осідає в ґрунтах та виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани, в дуже значних кількостях накопичується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри.

Пестициди (включаючи гербіциди, інсектициди та фунгіциди) -- хімічні речовини, що використовуються для знищення бур'янів, грибків, бактерій, різноманітних комах та тварин. Більшість пестицидів є синтетичними хімікатами, що мають токсичні властивості. Головна їхня властивість і роль -- знищувати різні форми життя. Всі пестициди є небезпечними.

На всіх стадіях виробництва, транспортування, зберігання та утилізації пестициди забруднюють навколишнє середовище. Вони проникають у водойми, де накопичуються у рибі та в інших водних організмах. Річки та дощі переносять пестициди в інші регіони, де вони отруюють ґрунти, джерела питної води, моря, вбивають рослин і тварин.

Людина завершує цикл отруєння, страждаючи від своїх невиважених дій. Зараз на Землі не залишилося куточка, не забрудненого пестицидами. Рівень забруднення 65 % сільськогосподарських угідь країн Західної Європи перевищив допустимі норми. На сьогодні в Україні накопичено 11 тис. тонн застарілих пестицидів. Проблема Їхньої утилізації не вирішена. Багато сховищ, де вони зберігаються, знаходяться в незадовільному стані.

Вся планета нині страждає від антропогенного тиску, він виявляється через забруднення навколишнього природного середовища, виснаження природних ресурсів і деградацію екосистем, ґрунтів, хижацьке винищення лісів.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив, що застосовуються в сільському господарстві, забруднень усіх видів транспорту, належать також транспортні та виробничі шуми, іонізуюче випромінювання, вібрації, світлові та теплові впливи, які детальніше будуть розглянуті далі.[7]



РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОЛІПШЕННЯ ПРИРОДНОГО РЕСУРСУ

3.1 Шляхи вирішення проблем озеленення території міста

Із зростанням міста, розвитком його промисловості, стає все більш складною проблема охорони навколишнього середовища, створення нормальних умов для життя і діяльності людини. В останні десятиліття посилилося негативний вплив людини на навколишнє середовище і, зокрема, на зелені насадження.

Проблема зелених масивів (міських парків, лісів, садів, луків) - одна з найважливіших екологічних проблем у місті. Рослинність, як средовосстанавлівающая система, забезпечує комфортність умов проживання людей у місті, регулює (в певних межах) газовий склад повітря і ступінь його забрудненості, кліматичні характеристики міських територій, знижує вплив шумового фактора і є джерелом естетичного відпочинку людей; вона має величезне значення для людини . Тому антропогенний вплив на озеленення є дуже важливим питанням вимагає вивчення.

В даний час накопичений великий досвід по благоустрою та озелененню міст, створений багатий озеленювальних асортимент рослин та розроблено агротехніка їх вирощування, знайдено необхідні прийоми озеленення, специфічні для міст, визначено способи утримання зелених насаджень.[8]

У цілому в усьому світі робляться значні зусилля з озеленення та благоустрою міського господарства. Підвищена загазованість і запиленість повітря, несприятливі фізико-механічні властивості грунту, асфальтове покриття вулиць та площ, наявність підземних комунікацій і споруд у зоні кореневої системи, додаткове освітлення рослин у нічний час, механічні пошкодження та інтенсивний режим використання міських насаджень населенням - все це надає постійне негативний вплив на життєдіяльність рослин в умовах міського середовища і призводить до передчасного відмирання дерев, задовго до настання природної старості.

Чималу роль в процесі деградації природного середовища і погіршення здоров'я населення відіграє промислове виробництво, і зокрема хімічна галузь, яка тільки за обсягом скидання забруднених стічних вод займає друге місце серед промислових виробництв. І тут стає актуальним питання озеленення території, з метою зниження техногенного навантаження.[9]

Благоустрій та озеленення населених місць - це комплекс робіт щодо створення і використання зелених насаджень у населених пунктах. У містобудуванні благоустрій та озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів по плануванню, забудови населених місць. Воно має величезне значення в житті людини, має великий вплив на навколишнє середовище. Особливо цей вплив помітно проявляється у містах.

Зелені насадження є основними елементами художнього оформлення населених пунктів. Об'єктами озеленення називається земельну ділянку, на якій складові ландшафту (рельєф, водойми, рослини) і будівельні споруди взаємопов'язані і призначені для задоволення потреб у відпочинку на відкритому повітрі.

Основа системи озеленення сучасного міста - насадження на житлових територіях (у дворах при групах будинків, в садах житлових районів і мікрорайонів), на ділянках шкіл, дитячих установ. Їх доповнюють насадження загальноміського та районного значення в парках культури і відпочинку, дитячих, спортивних та інших спеціалізованих парках, в скверах і на бульварах, на промислових, комунально-складських територіях, на смугах відводу земель для транспортної комунікації, а також заповідники, санітарно-захисні та водоохоронні зони.

Озеленення має проводитися за науково обгрунтованими принципами і нормативам. Передбачається рівномірне розміщення серед забудов садів, парків та інших великих зелених масивів, пов'язаних бульварами, набережними, озелененими смугами між собою і пов'язаними з приміськими лісами та водоймами в єдину і безперервну систему.

Також при будівництві необхідно стежити за збереженням максимальної кількості існуючих насаджень.

Організація благоустрою та озеленення території муніципального освіти регулюється в основному муніципальними правовими актами, які приймаються відповідно до містобудівного та житловим законодавством, вимогами СНіП і іншими федеральними та регіональними актами. До числа актів, які, як правило, повинні прийматися органами місцевого самоврядування, належать :

- Правила благоустрою та озеленення території муніципального освіти;

- Правила землекористування і забудови в муніципальному освіту;

- Положення про регулювання містобудівної діяльності на території муніципального утворення;

- Положення про паспорт зовнішньої обробки фасадів будівель і споруд;

- Положення про порядок встановлення, здачі в експлуатацію, обліку, заміни та зносу тимчасових споруд на території муніципального освіти;

- Паспорти благоустрою прилеглої території та ін. [10]

Такими актами регулюється діяльність щодо: організації і здійснення робіт по святковому оформленню муніципального освіти; контролю за використанням, створенням і зміною об'єктів (елементів) благоустрою навколишнього середовища.

Благоустрій навколишнього середовища - це сукупна діяльність по впорядкуванню територій муніципальних утворень, зміни (реконструкції), підтримання в належному стані зовнішнього вигляду будівель, споруд та об'єктів благоустрою, що формує комфортне середовище життєдіяльності.

Сучасний етап розвитку міського благоустрою та озеленення ставить ряд нових завдань, які неможливо вирішити без широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, передового практичного досвіду, без систематичного підвищення кваліфікації кадрів.

Благоустрій та озеленення міст відображено в роботах таких вітчизняних авторів, як Ю.П. Бочаров і О.К. Кудрявцев («Планувальна структура сучасного міста»), М. Н. Болотова та В.А. Ригалов («Благоустрій промислових підприємств»), Я.Т. Кравчук («Формування нових міст»), Л.Є. Бірюкова («Основи планування і благоустрою населених місць»), І.А. Миколаївська («Благоустрій міст») і ін..

У своїх роботах такі автори, як В.В. Таболин, В.С. Занадворов, А.В. Занадворова, В.Б. Зотов, Ю.Л. Хотунцев розглядали проблеми управлінняозелененням та благоустрою міст.[11]

3.2 Перспективні напрями розвитку біогеоценозу у м. Маріуполі

У зв'язку зі стабільною роботою більшості великих підприємств (заводів), місто постійно стикається з екологічними проблемами.

Наприкінці 70-х років XX століття Жданов (Маріуполь) за кількістю промислових викидів в атмосферу займав 3-є місце в СРСР (після Новокузнецьку й Магнітогорську).

В1989 році всіма підприємствами міста викидалося в атмосферу через 5 215 джерел забруднення 752,9 тис. тонн шкідливих речовин у рік (близько 98 % доводилося на металургійні комбінати й «Маркохім»). У 2003 році цей показник склав 401,6 тис. тонн.[12]

З 316,4 тис. тонн викинутих шкідливих речовин (у тому числі твердих - 11,0 % - 34,9 тис. тонн, газоподібних - 89,0 % - 281,5 тис. тонн) підприємствами міста в 1999 році припадало:

· 69,2 % - 218,8 тис. тонн на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;

· 26,9 % - 85,2 тис. тонн на Металургійний комбінат «Азовсталь»;

· 3,0 % - 9,5 тис. тонн на Маріупольський коксохімічний завод «Маркохім»;

· 0,9 % - 2,9 тис. тонн на інші підприємства.

У тім же 1999 року підприємствами міста було скинуто у водойми (ріки Кальчик, Кальміус, Азовське море) 885,0 млн мі стічних вод (у тому числі 403,9 млн мі забруднених стічних вод), у тому числі:

· 87,1 % - 770,5 млн мі на Металургійний комбінат «Азовсталь», у тому числі 357,9 млн мі - забруднених;

· 5,1 % - 45,5 млн мі на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;

В 1999 році утворено промислових відходів I-IV класів - 8,5 млн тонн, у тому числі:

· 62,9 % - 5,35 млн тонн - Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;

· 38,8 % - 3,3 млн тонн - Металургійний комбінат «Азовсталь»;

· 0,6 % - 50,6 тис. тонн - Маріупольський коксохімічний завод «Маркохім».[13]

Навіть у період деякого ослаблення активності промисловості в державі (середина 90-х років XX століття) гранично-припустима концентрація (ГПК) багатьох забруднювачів навколишнього середовища було перевищено:

· для аміаку в 1,3 рази

· для фенолу в 1,3 рази

· для формальдегіду в 2,0 рази [14]

У житлових районах, що безпосередньо примикають до промислових гігантів, концентрація бензапірену (канцероген) коливається в межах 6-9 ГПК, фтористого водню, аміаку, формальдегіду - 2-3,5 ГПК, пилу, окислів вуглецю, сірководню - 6-8 ГПК, двоокису азоту - 2-3 ГПК. Були зафіксовано випадки перевищення ГПК по фенолу в 17 (!) разів, а бензапірену до 13-14 разів. [14]

Не зовсім продумане розташування ділянок для будівництва Азовсталі і Маркохіму (передбачалася економія в транспортних витратах, як під час будівництва в 30-х роках, так і під час наступної експлуатації) призвело до того, що відповідно до рози вітрів, всі викиди, головним чином, відносяться до центральних районів Маріуполя.

Трохи рятує положення висока інтенсивність цих вітрів і географічна «рівність» рельєфу, що не дозволяє довгий час скопичуватися забруднювачам.

Пилогазові викиди підприємств формують над містом важке темно-фіолетове марево, що містить шкідливі домішки в концентраціях, у багато разів перевищуючі гранично припустимі.

Місто розташоване на піднесеній слабохвилястої рівнині, що обривається до моря крутим уступом. Рельєф місцевості й наявність постійних вітрів (узимку - бору, улітку - бриз) забезпечує гарну провітрюваність території міста й розсіювання пилогазових викидів. У той же час при вітрі підсилюється запилювання численних відвалів промислових відходів, піщаних і еродованих ділянок ґрунтового покриву.[15]

У тяжкому становищі перебуває й Азовське море поблизу міста. Улов риби по всьому морю скоротився за останні 30-40 років у кілька разів. Море в районі Маріуполя темно-бурого кольору, особливо в центральній частині набережної, де впадає річка Кальміус, стік якої, як і стік її правобережного припливу ріки Кальчик, на 70-80 % сформований із шахтних і стічних вод.

У Таганрозьку затоку попадають міські стічні води Маріуполя і його найбільших промислових підприємств, що мають самостійні випуски. На якість морської води в Таганрозькій затоці несприятливо позначається прибережна морська течія, що формується під впливом стоку річки Дон.

Плин відносить забруднені води Дону й стічні води Таганрога на захід, убік Маріуполя.

Прозорість морської води в районі Маріуполя знижується до 0,5 метри, у той час як у відкритій частині Азовського моря прозорість води становить 8 метрів. Азовське море є внутрішнім морем.

Процеси водообміну, a, отже, і процеси самоочищення йдуть у ньому досить уповільнено. Період водообміну Азовського моря становить 60-80 років.

Стік Кальміусу й скидання стічних вод підприємств Маріуполя приводять до зниження змісту кисню в придонному шарі моря практично до нуля, особливо в літню пору.

Це викликає періодичні замори риби. Замори підсилюються в післеповеневий період, коли з підвищенням швидкості й інтенсивності прибережної морської течії із дна мілководдя піднімається накопичений за багато років великий шар донних відкладень техногенного походження. В акваторії Таганрозької затоки іржавіють численні кістяки кинутих морських суден.

Територія міста, особливо його прибережна частина, захаращена залишками металевих конструкцій і смітниками виробничих відходів, пересічена численними залізничними під'їзними коліями.

Багато робиться в Маріуполі для утилізації промислових відходів. На базі переробки доменних шлаків створене виробництво будівельних матеріалів і виробів.

Однак обсяг нагромадження промислових відходів продовжує рости й досяг уже 2,5 млрд т. Незважаючи на досить важку екологічну обстановку Маріуполь надалі залишається кліматичним і бальнеологічним курортом.

У природоохоронну діяльність провідні підприємства Маріуполя вкладають мільйони гривень, але цього виявляється недостатньо для того, щоб розв'язати екологічні проблеми, накопичені в місті роками.

Кожна свідома людина повинна обов'язково знати про особливості сучасного екологічного стану (свого міста,регіону та країни), а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Маріуполь Ї основні джерела забруднення повітря. З труб промислових гігантів щодня у повітря міста викидаються майже всі складові таблиці Менделєєва.

За словами лікарів, хімічні елементи, що накопичуються у повітрі здатні накопичуватися й в організмі людини. Вони негативно впливають на дихальну систему, провокують перебої з тиском, викликають знесилення.

Влада міста та благодійні організації, повинні вирішувати ці питання, для збереження міських біоценозів, та для захисту здоров'я мешканців міста Маріуполя. Якщо люди не будуть слідкувати за станом навколишнього середовища, почнуться дуже великі екологічні проблеми, які дуже складно потім вирішувати.[15]



ВИСНОВКИ

В ході дослідження було зроблено такі висновки, рослинний та тваринний світ тісно пов'язані між собою та співіснує з людиною. Флора і фауна міста великою мірою залежить від людини. Людина може впливати на розвиток та функціонування видів рослин та тварин на певній території.

Коли людина почала свій новий етап в житті, тобто розвиток індустрії (машини, заводи, атомні-електростанції і т.д.) почалися проявлятися проблеми, які в подальшому призвели до катастрофічних наслідків. Поступово почали зникати рідкі види рослин та тварин, клімат в цих містах став гіршим, частіше почав з'являтися смог, він не давав людям спокійно дихати и т.д.

Суспільство почало думати над вирішенням цих проблем. Міські влади та благодійні організації почали звертатися до народу з питанням вирішення. Разом з добровольцями , міська рада збирає семінари по озелененню та благоустрою міста. На цих семінарах вони обговорюють різні проблеми сучасної екології, які стосуються їх міста, збирають наради, роблять суботники. Роблять все щоб їх місто та люди цього міста знаходилися в злагоді з природою та оточуючим середовищем.

Особливо багато проблем в нашому Місті. Як говорять, Маріуполь самий індустріальний город України, завдяки цьому наше місто знають далеко за кордоном. Але, Маріуполь ще є найзабрудненішим містом України. Через нашу екологію, страждають мешканці городу (здоров'є людей низько падає, ризик захворюваності віще ніж в інших містах країни), ще через це процент смертності зріс до неможливого(в Маріуполі най більше кладовище в Європі). Я вважаю, що люди повинні пам'ятати що ми творці свого життя, якщо ми бажаємо жити у злагоді з природою, тому ми повинні слідкувати за її розвитком та формуванням .



СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

[1] http://uadoc.zavantag.com/text/2063/index-1.html

[2] http://um.co.ua/2/2-14/2-141848.html

[3] http://www.novaecologia.org/voecos-1956-1.html

[4] Владимиров В.В. Урбоєкологія. - М.:МНЭПУ, 1999. - 204 с.

[5] http://refy.ru/113/339207-2-b-ocenozi-m-sta-chern-gova.html

[6] Владимиров В.В., Микулина Е. М., Яртина З.Н. Город и ландшафт. - М.: Мысль,1986.-236 с.

[7] Голубець М.А. Місто як екологічна і соціальна проблема //Вісник АМУРСР. - 1989. - №12. - С. 47-58.

[8] Зукопп Г.,Єльберс Г., Миттес Т. Изучение экологии урбанизованых территорий (на примере Заподного Берлина) // Экология. -1981. -№2. -С. 15-20

[9] Клауснитцер Б. Экология городской фауны. - М.: Мир, 1990. -246 с.

[10] Кучервый В.А. Зеленая зона города. - К.: Наукова думка, 1981. -247 с.

[11] Кучерявый В.А. Природная середа города. - Львов: Вища школа, 1984. -144 с.

[12] Ландсберг Т.Е. Клымат города.- Л.: Гедраметиздат, 1983. - 248 с.

[13] Ленькова А. Оскальпировання земля. - М.:Прогресс, 1971. -284 с.

[14] Мишинский Л.О. Город и природа.-М.: Стройиздат, 1980.- 225с.

[15] Одум Ю. Экология. - Т.1.-М.: Мир,1986. - 328 с.

Размещено на Allbest.ru

...