Екологічне районування України та його основні принципи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічне районування України та його основні принципи

Для ренатуралізації (відновлення) навколишнього природного середовища та збереження біорізноманіття найважливішим і найактуальнішим вважається розширення бази заповідних територій, що потребує розробки науково обґрунтованої програми. Це особливо актуально сьогодні для України.

Україна є лідером у світі з використання сільськогосподарських земель. Розораність сільськогосподарських угідь досягає майже 80 %, що виснажує природну родючість землі. Для порівняння: орні землі в США без Аляски займають 28,4 % загальної площі сільськогосподарських угідь, в Англії - 47,4 %; у Німеччині - 58 %; в Японії - 56,8 %.

Сьогодні в Україні накопичено близько 25 млрд т твердих відходів. Кількість підприємств, що виробляють відходи, перевищує 2,5 тис. Щорічно в Україні утворюється близько 730 тис. т токсичних відходів. Найбільша кількість відходів утворюється на підприємствах гірничодобувної та гірничо-збагачувальної галузей виробництва. В Україні близько 300 нагромаджувачів відходів, у яких вміст токсичних речовин у 50 разів і більше перевищує гранично допустимі концентрації.

Територія України надзвичайно різноманітна в ландшафтному відношенні. Але корінні рослинні угруповання, які генетично визначають ландшафт на більшій частині території давно зведеш, строкатість ґрунтового покриву спрощена. У результаті природне ландшафтне різноманіття України суттєво зменшено під антропогенним впливом. Україна володіє різноманітними природними ресурсами та значним курортно-ресурсним потенціалом. Техногенне навантаження на середовище в Україні перевищує аналогічні показники в сусідніх країнах у 5-15 разів.

Але повернемося до моніторингу. Для здійснення практичного впровадження контролю за негативним антропогенним впливом на природне середовище та стеження за змінами, що відбуваються у геосистемах з наступним прогнозуванням їхнього подальшого розвитку, актуальним стає виконання екологічного районування України, під яким слід розуміти розчленування території за екологічними ознаками відповідно до якісних характеристик навколишнього середовища, а також ступеня впливу на ПТК регіону. Районування передбачає поділ території на такі умовно однорідні таксони, природні екосистеми яких подібним чином реагують на певний рівень фонового забруднення. Основні принципи екологічного районування такі:

- принцип комплексності, який полягає в необхідному комплексному розгляді всіх основних факторів екологічного районування в їхньому взаємозв'язку;

- системний принцип, згідно з яким таксономічні одиниці районування нижчого рангу розглядаються як підсистеми єдиного цілого вищого рангу;

- цільовий принцип, який передбачає визначення основних цілей, на досягнення яких спрямований процес екологізації на кожному із рівнів районування;

- принцип територіальної спільності: площа, яка відповідає таксономічній одиниці районування, обов'язково включає декілька територій, які межують між собою і належать до ієрархічних одиниць нижчого порядку;

- принцип пріоритетності: першочергова роль екологічних проблем у системі взаємодії природи та суспільства;

- принцип перспективної спрямованості: необхідне досягнення довготривалих господарських інтересів.

Таким чином, карта-схема екологічного районування України, побудована з максимальною прив'язкою до конкретних умов середовища, стане об'єктивною базою для наукового обґрунтування мережі розташування станцій геосистем ного моніторингу, а також господарських заходів щодо поліпшення геоекологічної ситуації в кожному конкретному регіоні.

Державна служба моніторингу довкілля створена для збирання, аналізу, зберігання та поширення інформації про стан довкілля, прогнозування Його змін і надання науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень. Тобто ця служба с відкритою інформаційною системою. Пріоритетами 27 функціонування служать захист життєдіяльності громадян і суспільства загалом, збереження природних геосистем, відвернення кризових змін у довкіллі, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій антропогенно-техногенного походження.

Геоекологічні принципи проектування природно-технічних геосистем

Геоекологічні принципи проектування сформульовані на основі знань про властивості природних та інтегральних геосистем з урахуванням особливостей територіального проектування. Можна сказати, що геоекологічні принципи - це вказівки, які орієнтують проектувальників на дії, що забезпечують найбільш раціональне використання природних ресурсів, збереження та відновлення властивостей середовища, що оточує людину.

Щоб краще розуміти сутність геоекологічних принципів проектування та основні шляхи їхньої реалізації при проектуванні, будівництві та експлуатації геотехсистем різного функціонального призначення, спочатку розглянемо загальні принципи охорони природи.

Під охороною природи розуміють систему заходів (технологічних, економічних, адміністративно-правових, біотехнічних, освітніх та ін.), які забезпечують можливість збереження природою ресурсо і середовищетвірних функцій, генофонду, а також збереження невідтворюваних ресурсів. Загальні принципи охорони природи - це принципи, яких потрібно дотримуватися не тільки в територіальному проектуванні, але й в усіх видах діяльності у сфері природокористування. Розглянемо найважливіші з них.

Принцип 1. Охорона середовища, що оточує людину, та раціональне використання природних ресурсів - суспільно необхідна діяльність. Вона проводиться в інтересах суспільства, і тому витрати на її здійснення е такими ж важливими, як і інші економічні та соціальні суспільно необхідні витрати (культура, освіта, охорона здоров'я тощо). Обумовлено це тим, що лише за допомогою природи відбувається задоволення потреб суспільства. Діяльність з охорони природи переслідує як соціальні цілі (здоров'я людей), так і господарські (збереження природних ресурсів для майбутнього розвитку). Фахівці, які беруть участь у проектуванні, повинні усвідомлювати свою особисту відповідальність за наслідки запропонованих і прийнятих рішень.

Принцип 2. Охорона природи мас здійснюватися о процесі її використання. Суть цього принципу полягає в тому, що природу можна і потрібно зберігати не тільки шляхом консервації, тобто виключення території з господарського використання, а й постійно, за будь-яких видів діяльності. Даний принцип можна сформулювати так: "хто використовує природу, той п й охороняє". Цей принцип висувається на противагу широко розповсюдженій концепції "поляризації", згідно з якою частина природи підлягає .активному використанню, інша частина - консервації. Сьогодні майже в усьому світі охорона природи в процесі використання є елементом державної політики країн, що відображається в законодавчих документах державного та міждержавного рівнів.

Принцип 3. Принцип оптимізації. Формулюється так: "Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів - завдання оптимізаційне". Основною метою цього принципу є найбільш повне задоволення потреб суспільства за мінімальних негативних наслідків впливу людини на природу, на середовище. Дотримання цього принципу базується на пошуках шляхів оптимізації, що включають у себе визначення мети використання території чи об'єкта, урахування тривалості відтворення використаних ресурсів, оцінку можливих варіантів проектів, виявлення природних, медико-біологічних, соціально-економічних обмежень, аналіз можливих наслідків у всіх сферах діяльності та життя суспільства.

Під оптимізацією розуміють процес вибору найкращого з багатьох можливих варіантів проекту, тобто вибір найбільш раціонального способу використання природної чи інтегральної геосистеми. Але оптимізація не повинна розглядатися тільки як отримання максимального результату при мінімальних витратах. Тут більш правильним є такий принцип: оптимальні результати при раціональних витратах. При цьому критеріями оптимізації можуть бути: біорізноманіття геоекологічний техногенний природний

- створення найбільш сприятливих умов для праці, відпочинку та оздоровлення населення;

- розширення відтворення відновлюваних ресурсів, підтримка їх на якісно високому рівні, раціональний перерозподіл у просторі й часі;

- перетворення природи, тобто створення більш продуктивних і більш відповідних потребам людей ландшафтів.

Принцип 4. Принцип превентивності (профілактичності, упередженості! природоохоронних заходів сформулювати можна таким чином: "Легше попередити, ніж лікувати". Суть цього принципу полягає в тому, що за будь-якої діяльності на перше місце мають бути поставлені заходи з попередження впливів, здатних викликати негативні необоротні наслідки. Дотримуватися цього принципу необхідно тому, що в результаті тісного взаємозв'язку окремих елементів геосистем будь-який вплив від проектованої геотехсистеми часто призводить до розгалуженого ланцюжка змін, що, у свою чергу, може викликати незворотні негативні наслідки. Характер та інтенсивність наслідків залежать від здатності геосистеми до саморегулювання, від її стійкості.

У кожному проекті мають бути передбачені окремі пункти, що стосуються не перевищення норм навантажень на природну складову ГТС з метою збереження її здатності до саморегулювання. Для зберігання цих властивостей важливо особливо уважно ставитися до трьох компонентів геосистем -- біоти (найбільш чутливої їхньої складової), води і повітря; саме вони визначають кругообіг речовин та енергії. Принцип профілактичності найчастіше реалізується через технологічні важелі (мало- та безвідходна технологія, оборотне водо- і теплопостачання), через дотримання норм і стандартів, через принцип територіально диференційованого розміщення.

Принцип 5. Принцип повсюдності природоохоронних заходів. Необхідність дотримання цього принципу зумовлена наявністю загального зв'язку явищ і процесів у географічній оболонці, відкритим характером геосистем, активністю горизонтальних зв'язків у речовинно-енергетичному обміні. Суть цього принципу полягає в тому, що природа має охоронятися завжди і всюди, що необхідно пам'ятати не лише про можливі її зміни у вузьких межах об'єкта, який проектується, але й у зоні його впливу на більших відстанях. Цей принцип підкреслює важливість охорони не лише заповідних територій, а й усього простору, де живе, працює і відпочиває людина. Його потрібно дотримуватися на всіх рівнях: локальному (у сфері дії конкретної природно-технічної геосистеми); регіональному (у схемах і проектах районного планування, при функціональному зонуванні території, при складанні "Територіальних комплексних схем охорони природа"); глобальному (при здійсненні великих проектів, особливо пов'язаних з дуже інтенсивним впливом, що передається на великі відстані, - ядерні випробування, викиди в атмосферу шкідливих газів з високих труб та ін.).

Геоекологічні принципи проектування

Геоекологічні принципи проектування випливають насамперед із властивостей природних та інтегральних геосистем, а також особливостей територіального проектування (рис. 24).

Принцип проектування просторово-часової природнотехнічних геосистеми

Цей принцип є основним, базовим геоекологічним принципом проектування, його навіть називають метапринципом. Формулюється він просто: "Геоекологічне проектування - це проектування просторово-часової природно-технічної системи, а не просто вписування певної технології, об'єкта або технічної системи в природу". Можна сказати, що цей принцип є геоекологічним вираженням системного підходу до проектування та збереження функцій природно-технічних систем.

При традиційному "вписуванні" технології в природу переслідувалася в основному мета отримання максимального економічного ефекту з мінімальними витратами та збереження технічної системи від впливу періодичних і неперіодичних змін природи. Тому проектувалися тільки технічні системи, а природа приймалася лише як змінний фон. При проектуванні ж природно-технічних систем завдання ускладнюється: необхідність урахування взаємозв'язку природи і техніки визначає забезпечення шляхом проектування стійкого високоякісного стану і природної, і технічної складової системи.

Ураховуючи системний характер проектованих об'єктів, при створенні проекту необхідно пам'ятати, що збереження властивостей як ландшафту в цілому, так і будь-якого з природних компонентів без залежності від збереження властивостей інших компонентів неможливе. Так, наприклад, поверхневі та ґрунтові води здатні залишатися чистими лише за умови збереження чистоти повітря і ґрунтів. Забруднення ж ґрунтів у результаті змиву призводить до потрапляння забруднювальних речовин у поверхневі водойми та підземні води. Поступове накопичення змін окремих компонентів може в результаті багатьох ланцюгових реакцій призвести до порушення усієї структури геосистеми, погіршення якості навколишнього середовища, утрати здатності до відтворення.

Рис.24. Зв'язок геоекологічних принципів проектування з властивостями екосистем

Конкретними проявами цього принципу виступають такі положення:

- Цілісність, системність, взаємопов'язаність елементів господарства визначають взаємопов'язаний розгляд при проектуванні будь-якого об'єкта його впливу на природу та зворотний вплив зміненої природи на стан господарства і здоров'я людей.

- У проекті має бути відображений як галузевий, так і територіальний підходи. Потрібно використовувати комплекс взаємопов'язаних природозберігаючих заходів: технологічних, просторово-планувальних, економічних, юридичних та ін.

- У проекті необхідно передбачати проведення комплексу природоохоронних заходів, які охоплюють, з одного боку, усі компоненти природи (повітря, воду, надра, ґрунти, рослинність, тваринний світ), цілісні природні комплекси (геосистеми); з іншого - усі галузі людської діяльності (від виробничої до рекреаційної). Пріоритетними мають бути профілактичні заходи" які запобігають забрудненню повітря, води, грунтів шкідливими відходами виробництва; зберігають ґрунти від ерозії та рослинність від знищення.

- У процесі проектування важливо пам'ятати, що цілісність, системність, взаємопов'язаність елементів геосистем визначає неможливість збереження як ландшафту в цілому, так і властивостей одного із природних компонентів ізольовано від турботи про збереження властивостей усіх інших компонентів або кожного окремо.

- Необхідним є взаємопов'язаний розгляд не лише створення природно-технічної геосистеми, але й її функціонування. Слід враховувати стан окремих компонентів не тільки на момент проектування, але й можливих їхніх змін у процесі будівництва та функціонування ПТГС. При цьому важливо передбачати можливий вплив ГТС на зміну окремих властивостей компонентів природи, а також вплив зміненої природи на стан господарства та здоров'я населення. Наприклад, при проектуванні геотехсистем сільськогосподарського призначення реалізація цього принципу означає, що створюватися має не простий набір сільськогосподарських угідь, розташованих поруч, а складна система, яка включає принципово різні природні й технічні елементи: сільськогосподарські угіддя, інфраструктуру, населені пункти, ліси та інші ділянки несільськогосподарської рослинності, водойми тощо.

Урахування цього принципу здійснюється шляхом оптимізації територіальної структури сільськогосподарських ПТГС, підтримки їхньої оптимальної геоекологічної різнорідності, різноманітності. Оптимізація досягається раціональною територіальною організацією використання природних ресурсів з урахуванням форми, розмірів і контрастності ландшафтів, а також місцеположення сільськогосподарських ГТС відносно сусідніх.

Якщо проектуються водогосподарські ГТС комплексного типу, то для забезпечення їхньої цілісності водосховище має розглядатися з декількох позицій. Наприклад, водосховище - це не лише склад води, здатний задовольнити потреби багатьох галузей господарства, а ще й об'єкт, що істотно змінює якість річкової води, джерело і акумулятор гідроелектроенергії, споживач землі при її затопленні та ін.

Стійкість забезпечується системою заходів, спрямованих на підтримку надійного і тривалого функціонування усіх елементів геотехсистем - як технічних, так і природних. Технічним елементам має постійно надаватися необхідний запас тривкості. Для забезпечення або підвищення стійкості природних елементів можуть бути застосовані ті природоохоронні заходи, які є найбільш доцільними в даних конкретних умовах. Так, у боротьбі з евтрофікацією водойм варто обмежувати надходження в них біогенних речовин, збільшувати проточність водойм, періодично вилучати біогенні речовини з донними відкладами або водоростями, вищою рослинністю та рибою.

При проектуванні лісогосподарських ГТС експлуатаційного профілю реалізується так зване "правило постійного користування лісом". Його дотримуються за допомогою проведення таких заходів, як збереження продуктивності лісових ґрунтів, безперебійне заміщення запасів деревини, а також розміщення нових запасів лісу на таких ділянках території, де доступно їхнє видобування і де воно не загрожує безпеці лісових біогеоценозів, розташованих поруч.

Цей перший (базовий) узагальнюючий принцип проектування природно-технічних геосистем ніби включає в себе всі окремі принципи, спрямовані на врахування просторових і часових аспектів проектування, управління і контролю. Усі ці принципи практично одночасно враховуються в процесі проектування. їхнє виділення важливе для того, щоб чіткіше уявляти методи та шляхи застосування на практиці проектування геоекологічних принципів.

Размещено на Allbest.ru