Екопоселення як нові екокультурні центри України

Сучасним суспільством у виробництво і споживання залучається така кількість речовин і енергії, яка в десятки і сотні разів перевершує біологічні потреби людини. Це призводить до порушення екологічної рівноваги і, як наслідок, до екологічної кризи. «Римський клуб» так охарактеризував дану проблему: «Головним ворогом людства є людина. У пошуках нового об'єднуючого ворога ми прийшли до думки, що забруднення, загроза глобального потепління, дефіцит питної води і голод якраз і є таким ворогом. У своїй сукупності ці грізні явища являють собою саме таку загрозу, протистояти якій можливо лише спільно. Однак, розглядаючи ці загрози в якості спільного ворога, слід чітко розділяти причини і наслідки. Всі ці загрози породжені втручанням людини у природні процеси, таким чином, подолати їх можна тільки шляхом зміни людського ставлення та поведінки. Справжній ворог - це сама людина» [4].

Наразі людство знаходиться перед відповідальним вибором, шлях від якого визначає можливість його виживання та розвитку. Це шлях екорозвитку - екологічно орієнтованого соціально-економічного розвитку. Людство повинно переводити свою економіку з невідновлюваних ресурсів на відновлювані, а технології - на ті, які не забруднюють навколишнє середовище. Саме тому, ідея створення екопоселення як острівця, основне завдання якого - збереження і відновлення природніх ресурсів, де кожен з нас зможе прийняти участь у спасінні нашої планети і зробити щось корисне для своєї землі, є надзвичайно актуальною у наш час. У України з'являється реальний шанс стати однією з провідних країн світу, оскільки далеко не кожна держава володіє поєднанням природно-кліматичних і трудових ресурсів такої якості, і далеко не кожен народ має таку природну любов до землі, до природи.

Хоча ідея створення альтернативних поселень, в яких людина була б економічно, екологічно і соціально незалежною і існувала б в гармонії із природою, не завдаючи їй шкоди, не нова, перші екопоселення зародилися лише у 80-х роках ХХ століття. Відомими зарубіжними дослідниками цього питання є Р. Гілман [2], Д. Крістіан [5], Л. Волкер. В Україні екопоселення з'явилися на початку ХІХ століття і є маловивченим екосоціальним явищем. Серед російських дослідників це питання вивчають: І. П. Кулясов, А. А. Кулясова [6], О. В. Шубін [10], І. Марковкін, І. В. Задорін [3] і його незалежна дослідницька група ЦИРКОН [8, 9]. В Україні цим питанням займається П. В. Писаренко, О.О. Бардакова [1], Т. Дієва.

Мета дослідження. Оскільки феномен екопоселеннь в Україні виник нещодавно і досить мало літератури, яка б могла в достатній мірі розкрити зміст цього питання для широкого кола читачів, перш за все, наша ціль полягала в детальному розгляді основних рис екопоселення, порівнянні специфіки українських екопоселення із західними аналогами і надання списку діючих екопоселень на території України.

Результати дослідження. Згідно визначення із Глобальної мережі екопоселень (GEN), екологічне поселення (екопоселення) -це альтернативне або традиційне поселення, створене для регіональної інтеграції екологічного, економічного, соціального та культурного аспектів сталого розвитку з метою відновлення соціального і природнього середовища [11].

Екопоселення відносять до альтернативних поселень, які з'явилися у світі в 1960-і роки, в період наростання соціально- екологічної кризи, як реакція на негуманну і екологічно нестійку систему взаємовідносин в сучасному суспільстві [6].

Вперше термін ''екопоселення'' був введений Робертом Гілманом, яким виділяє такі характерні риси якопоселення як:

1. Людський масштаб (такий, за якого всі в громаді знають один одного і при цьому кожен відчуває, що може впливати на напрям розвитку громади, масштаб має не перевищувати 500 чоловік);

2. Поселення з усіма рисами людської діяльності, які мають бути представлені в збалансованій пропорції;

3. Людська діяльність безпечно інтегрована у природне середовище;

4. Підтримує здоровий розвиток людини;

5. Може успішно існувати невизначено довгий час [2].

Хоча екопоселення почали виникати років 50 тому, потреби і можливості в них настільки нові, що суспільство, ще не встигло усвідомити їх. Вони виростають з потреб і можливостей викликаних:

- новими екологічними обмеженнями (через високий рівень щільності населення і технології),

- новою технікою і технологіями (від кращого розуміння екосистем до більш розгалужених каналів комунікації; від ефективних технологій по відновлювані використанню ресурсів до нових форм організації суспільства),

- новим рівнем свідомості, який включає глобальне знання, накопичене за мільйони років історії життя на цій маленькій планеті в безмежжі Всесвіту) [2].

Російські дослідники з дослідницької групи ЦИРКОН виділяють наступні принципи організації екопоселень:

• Органічне землеробство - використання невиснажливих технологій обробітку грунту (наприклад, принципи пермакультури). Забороняється використання отрутохімікатів і пестицидів на території поселення;

• Раціональне лісокористування і полікультурне лісовідновлення;

• Мінімізація енергоспоживання що виявляється в будівництві енергоефективного житла, використанні відновлювальних джерел енергії, економії побутового енергоспоживання;

• Прагнення до автономності та незалежності від поставок ззовні, до повного самозабезпечення;

• Серед жителів екопоселень звичайною практикою є такі системи харчування як вегетаріанство, сироїдіння, веганство;

• Більшість жителів екопоселень зазвичай дотримуються здорового способу життя, який включає в себе загартовування, активне фізичне навантаження, позитивний життєвий настрій. Також, на території екопоселень не вітається куріння, вживання спиртних напоїв і нецензурна лексика аж до повної їх заборони [9].

Згідно з класифікацією Глобальної мережі екопоселень (GEN), виділяють:

1) Екоміста, такі як Ауровіль в Південній Індії, Федерація Даманхур в Італії та Німбін в Австралії;

2) Сільські екопоселення, такі як Gaia Asociacion в Аргентині та Huehuecoyotl, в Мексиці;

3) Пермакультурні місця, включаючи Crystal Waters в Австралії, Cochabamba в Болівії і Barus в Бразилії;

4) Проекти міського відродження, такі як Los Angeles EcoVillage і Христианія в Копенгагені;

5) Освітні центри, подібні Findhorn Foundation в Шотландії, Centre for Alternative Technology в Уельсі і Ecovillage Training Center в Теннессі [7].

Російські вчені Шубін О.В. та Кулясов І.П., класифікують екологічні поселення за динамікою розвитку поселення і виділяють:

1) Виникнення ініціативної групи із створення екопоселення;

2) Протопоекопоселення (ініціативна група, яка вже має землю і житло, однак з членів групи на місці постійно живе лише кілька чоловік);

3) Екопоселення (переселення основної маси поселенців);

4) Мегаекопоселення (екомісто) [6, 10].

Екологічні ідеї екопоселенців грунтуються на концепції сталого розвитку. Сталий розвиток суспільства передбачає задоволення потреб людини при збереженні навколишнього середовища, причому не тільки для сьогодення, а й для майбутніх поколінь. Концепція включає в себе 3 складові: економічну, соціальну та екологічну. Екологічній аспект є найважливішим для жителів екопоселення. Теоретично це означає, що члени спільноти мають ґрунтовні знання з таких питань, як екологічний захист та збалансоване використання природніх ресурсів, живуть в гармонії з природою, усвідомлюючи, що людина - це частина природи, а не її володар.

Незважаючи на нечисленність екопоселень, вони вирішують цілком конкретні завдання, зберігаючи природу, відновлюючи зруйнований грунт, стійко розвиваючись, займаючись екологічною просвітою. Своїм прикладом вони намагаються довести, що можна жити в гармонії з природою, не руйнуючи, але відновлюючи середовище проживання, швидше за все за ними майбутнє. сталий розвиток екопоселення екологічний

Феномен екопоселень для України є новітнім явищем, тому що на відміну від західних країн, у нашій країні ніколи не виникали різного роду комуни та альтернативні поселення, як, наприклад, в США. Тож перші екологічні поселення виникли на початку XIX століття і були представлені Родовими поселеннями. Рух Родових поселень в Україну прийшов з Росії, де він зародився наприкінці 90-х років XX століття, після виходу в світ книг Володимира Мегре «Звенящие кедры России» [9].

Українські екопоселення в порівнянні з західними аналогами, з одного боку, поставлені в набагато більш жорсткі умови, будучи змушені долати опір бюрократичного механізму і тягар важких законів, але, з іншого боку, невизначеність загальної ситуації в країні і відсутність чіткого статусу українських екопоселень створює широкі можливості для знаходження нових форм існування та взаємодії з державою[8]. Також ситуація створення екопоселень в нашій державі є більш сприятливою в тому плані, що в Україні земля коштує набагато дешевше, у порівнянні з США.

В процесі аналізу розвитку американських екопоселень та порівнянням їх з українськими аналогами, нами була відмічена іще одна важлива різниця, яка полягає в самій мотивації створення екопоселення. В Україні, екопоселення, а зокрема, Родові поселення, створюються з метою стати господарем, самодостатнім одноосібним володарем на своїй землі, який сам вирішує всі господарські та політичні питання так, що ні в чому не залежить від держави. На заході, ситуація склалася діаметрально протилежна: довгий час американцям нав'язували культ «сильного чоловіка», культ приватної власності, і це призвело до того, коли люди просто розучилися спілкуватися один з одним і відносяться до всіх вороже. І тому американці прагнуть об'єднатися і створити такі поселення, де вони могли в жити разом, в колі однодумців і близьких людей, створюючи атмосферу гармонії і турботи один про одного [5].

Згідно з Інформаційним центром Творців Родових поселень та Карти Родових поселень Сайту «Поселення. Ру», на сьогодні в Україні налічується 55 екопоселень:

• «Буша», «Дивограй», «Купелія» (Вінницька область);

• «Заорілля» (Дніпропетровська область),

• «Благодатне», «Світанок» (Донецька область);

• «Ружичево», «Омелянівка», «Радужне»,

«Гранидуб», «Простір Любові», Урочище «Тартак» (Житомирська область),

• «Джерельне», «Луначарське», «Кутузівка» (Запорізька область);

• «Семигір'я» («Кіровоградська область);

• «Долина джерел», «Весела Слобідка», «Ладославне», «Кедрівка», «Рідне», «Роси» (Київська область);

• «Світле», «Лучисте», «Краснолісся», «Сонячне», «Мудре» (АР Крим);

• «Червонопопівка», «Миколаївка», с. Ковпаки (Луганська область);

• біля с. «Опака» (Львівська область);

• екопоселення на р. Інгул (Миколаївська область);

• «Благодатні Джерела», «Райська Долина», «Радісне» (Одеська область);

• «Джерела», «Долина» (Полтавська область);

• «Білка», «Благодатне», «Милість», «Хилькове» (Сумська область);

• «Веснянка», «Звенигора», «Подол» (Харківська область);

• «Струмочок», «Радісне» (Хмельницька область);

• «Астра», «Малинівка», «Південні Сокільники» (Херсонська область);

• «Буда», «Козацький Хутір» (Черкаська область);

• «Благодать» (Чернівецька область);

• «Долина майстрів», «Медуниця», «Журавлі» (Чернігівська область) [12, 13].

Найбільшим за кількістю сімей можна вважати «Долину Джерел», де мешкають 15 сімей - близько 70 чоловік і розташовано 56 ділянок під Родові поселення. Інші поселення налічують від 2 до 7 сімей [1].

Очевидно, що новий спосіб життя призводить до появи нових культурних традицій. Є всі підстави вважати, що екопоселення стануть не тільки центрами духовності та культури поза містами, а й новими типами культури суспільства [3].

Саме таким духовним поселенням став Ауровіль, Місто Зорі, заснований під егідою ЮНЕСКО. Його духовним засновником є Шрі Ауробіндо, котрий поширив ідею створення форми еволюційного переходу від людства, котре керується виключно Розумом, до людства, керованого істинною інтегрованою Свідомістю. Ауровіль - це те місце, де люди можуть жити в гармонії з самими собою і з оточуючими, відкидаючи всі національні суперечки, соціальні умовності, протиріччя моралі і протистояння релігій.

Щоб брати участь у створенні і житті екологічного поселення, людина часто повинна переосмислити і змінити свою систему цінностей. Саме тому не повинно бути ніякого насильства при ухваленні рішення про життя в поселенні. Стає очевидно, що багато моделей сталого розвитку, розроблені практикою екопоселень, і їх можна застосувати в якості альтернативного підходу до оживлення урбаністичного середовища сучасних міст, і навіть, можливо, для створення нової парадигми пригороду.

Висновки

Отже, екопоселення - це поселення людей, які прагнуть створити модель стійкого (збалансованого) життя. Це може бути новим поселенням або відродженим селом. Вони є прикладом моделі розвитку, яка об'єднує в собі декілька головних принципів: висока якість життя, збереження природних ресурсів, розвиток холістичного (цілісного) підходу до життя і людини, що, в свою чергу, має на увазі екологію людської домівки, залучення всіх членів поселення до прийняття загальних рішень, використання екологічних технологій.

Українські екопоселення мають ряд спільних рис із зарубіжними екопоселеннями: створення самодостатнього екологічного, технологічного, енергозберігаючого та економічного циклу

життєзабезпечення поселення на базі дбайливого ставлення навколишнього середовища; використання альтернативних біотехнологічних систем, що забезпечують біоутілізацію відходів, очищення і захист навколишнього природного середовища; раціональне використання природних ресурсів. В той же час, Родові поселення України характеризуються більшим індивідуалізмом, в той час як для їх західних аналогів притаманний колективізм.

Якщо порівнювати початок ХІХ століття і наші роки, то спостерігаємо позитивну тенденцію до збільшення кількості екопоселень на території України з 10 (2005) до 55 (2015) всього за 10 років.

Перспективи подальшої роботи в цьому напрямкові. Робота по цьому витанню буде продовжена. Розробляються критерії оцінки параметрів екопоселення. Планується відвідати більшість українських екопоселень, для оцінки їх стану розвитку і створити єдиний реєстр екопоселень України.

Список літератури

1. Бардакова О. О. Розвиток зеленого бізнесу на території екологічного поселення в Донецькому регіоні [Електронний ресурс] / О. О. Бардакова. Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua /2013/feht/bardakova/diss/indexu.

2. Гилман Р. Экодеревни и устойчивые поселения / Роберт Гилман; [пер. с англ. И. Гончаров, В. Шестаков]. Москва: Колос, 1991. 266 с.

3. Задорин И. В. Экопоселения как форма внутренней эмиграции:

4. мотивация и перспективы распространения [Електронний ресурс] / И. В. Задорин // Итоговый комплексный аналитический отчет по результатам исследования (Версия от 27.11.12). Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/alternativnye-selskie-poseleniya-v-rossii- stihiynaya-vnutrennyaya-emigratsiya-ili-osoznannyy-transfer-v-buduschee.

5. Краткий обзор докладов римского клуба [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://val--s.narod.ru/rome1.htm.

6. Кристиан Д. Творим совместную жизнь или Как вырастить экопоселение и общину вашей мечты [Електронний ресурс] / Диана Кристи; [пер с англ. Д. Ольховой]. 2001. 250 с. Режим доступу: http://www.ecology.md/section.php?section=ecoset&id=13123#.VRqGpfmsWss.

7. Кулясов И. П. Экопоселения - новая форма сельских сообществ в России / И. П. Кулясов, А. А. Кулясова // Экология и жизнь. 2008. №10. С. 20-26.

8. Сайт Глобальной сети Экопоселений [Електронний ресурс]. Global Ecovillage Network (GEN) - Режим доступу: http://gen.ecovillage.org.

9. Хомякова А. П. «Экопоселения в России: проблемы и перспективы развития» / А. П. Хомякова - Режим доступу: http://opec.ru/data/2013/04/09/1233209282/Хомякова-докл.pdf.

10. Циркон. Аналитический обзор экологических поселений России / Исследовательская группа ЦИРКОН. Москва, 2012. 54 с. Режим доступу:

11. http://www. zircon.ru/upload/iblock/e76/ Jekoposelenija v Rossii Analiticheskij obzor.pdf.

12. Шубин А. В. Альтернативная община - экзотика или дорога в будущее? [Електронний ресурс] / А. В. Шубин //. Режим доступу: http://old.russ.ru/journal/ist_sovr/98-07-29/shubin.htm.

13. Сайт Глобальной сети Экопоселений - Global Ecovillage Network (GEN) - Режим доступу: http://gen.ecovillage.org.

14. Сайт Информационный центр создателей родовых поместий - Режим доступу: http://pomestja.info/homepage.html.

15. Сайт Поселения.ру - Режим доступу: http://poselenia.ru/map.

Размещено на Allbest.ru