Методологічно-методичні основи оцінки природно-рекреаційного потенціалу земельних та інших природних ресурсів

За характером використання природних рекреаційних ресурсів рекреаційне землекористування нами розподілено на чотири головних підтипи використання [5]: рекреаційно-лікувальний (наприклад, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів щодо лікування мінеральними водами); рекреаційно-оздоровчий (наприклад, зелені зони і зелені насадження міст та інших населених пунктів, стаціонарні і наметові туристично-оздоровчі табори, купально-пляжні місцевості. земельні ділянки, надані для дачного будівництва тощо); рекреаційно- спортивний (наприклад, земельні ділянки гірськолижних та інших туристичних баз, кемпінгів, об'єктів фізичної культури і спорту, яхт-клубів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів тощо); рекреаційно- пізнавальний (наприклад, земельні ділянки навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас тощо).

Проблема оцінки природних ресурсів стоїть перед ученими й практиками вже не один десяток років. Зовсім очевидно, що якщо природні ресурси залучені в господарський оборот, то вони повинні бути оцінені, як і будь-який інший товар чи об'єкт послуг. У цілому необхідність грошової еколого-економічної оцінки природних ресурсів обумовлюється наступними обставинами:

• необхідністю точного обліку реальних витрат і вигід по проектах, призначеним до реалізації, важливістю обліку всіх екологічних наслідків кожного проекту. Це сприяє реалізації заходів, які сприяють сталому (збалансованому) розвитку суспільства;

• необхідністю корекції національних рахунків держави з метою включення в них вартості відтворення ресурсу через механізм так званої «амортизації» природного капіталу;

• необхідністю здійснювати адекватне цінове регулювання природокористування, спрямоване на стимулювання раціонального використання природних ресурсів за допомогою встановлення ставок оподатковування, що відображають їхню реальну вартість.

Існують різні підходи до того, як оцінювати ресурси. Найбільше теоретично обґрунтованим є підхід, орієнтований на рентну оцінку природних ресурсів, оскільки він дозволяє врахувати всі вигоди й витрати від його використання [6-7]. Однак рентний підхід у чистому виді націлений на розрахунок оцінки природного ресурсу тільки як елемента виробничої діяльності, або фактору виробництва, і зовсім не враховує інших властивостей природних ресурсів, не використовуваних для досягнення виробничих цілей. Наприклад, постає питання як оцінити ресурс, який не тільки використається у виробництві, але важливий і для рекреації, екологічного виховання дітей і т.д.?

Тут ми зіштовхуємося з необхідністю оцінити цінність природного капіталу із соціальної точки зору, урахувати природний ресурс як складову добробуту суспільства. При цьому ми будемо вважати, що вигодою від використання природного ресурсу стає все, що збільшує добробут суспільства, а витратами на його використання - усе, що зменшує цей добробут.

Індивід оцінює чисту вигоду (загальну вигоду мінус витрати) від наявності певного природного ресурсу. Природно кожен індивід оцінює таку чисту вигоду по-своєму, залежно від своїх споживчих переваг. Якщо ми розглядаємо всю сукупність індивідів- споживачів, то чиста вигода кожного буде різна залежно від його особистих переваг. Ці переваги формуються економічною ситуацією споживача, його споживанням як блага, історико- культурними й географічними традиціями, моральними якостями й т.д.

Звичайно в економіці індивідуальні переваги споживачів агрегуются у функцію попиту на ресурс, як правило з погляду теорії суспільного або індивідуального добробуту, що позначається бажанням платити кожного індивіда за ту або іншу кількість ресурсу. Саме бажання платити стає мірою переваг споживачів [8]. Поряд з бажанням платити важливою умовою є бажання зазнавати збитків. Інакше кажучи, ми можемо також визначити, скільки потрібно заплати. Відповідно до теорії, бажання платити й бажання зазнавати збитків не повинні сильно розрізнятися. Однак часто респонденти, що відповідають на питання соціолога, оцінюють свої можливі втрати вище, ніж потенційну вигоду від одержання природного ресурсу. Дані про бажання платити звичайно більш статистично значимі, відповіді про бажання зазнавати збитків піддані більшому розкиду От чому при оцінці ресурсів, як правило, намагаються визначити саме бажання платити, а не бажання зазнавати збитків. Для того щоб визначити, як змінився добробут у цілому при придбанні визначної кількості ресурсу, ми повинні скласти індивідуальні бажанням платити усіх, хто придбав додаткову вигоду від його споживання, і відняти індивідуальні збитки всіх, хто втратив від недовико- ристання даного ресурсу. Якщо результат виявився позитивним, то це значить, що в цілому суспільство придбало від його споживання.

У ринковій економіці ціна завжди використається як індикатор корисності того або іншого товару. Однак з подібним підходом виникають складності, якщо ринок товару з обліком всіх наявних корисних властивостей відсутній. Крім того, ціни на товари можуть бути перекручені за допомогою державного регулювання цін або субсидування виробництва товарів і послуг. Отже, для того щоб оцінити природні ресурси, ми повинні скорегувати існуючі ціни на природні ресурси для більше точного відображення соціальних цінностей, а також оцінити неоцінені споживчі властивості природних ресурсів.

Тому пропонується підхід який дозволяє оцінити так названу загальну економічну вартість природного ресурсу, що виявляється значно більшою, ніж пряма рентна оцінка природного ресурсу, навіть скоректована з урахуванням недосконалості ринку. В цьому аспекті заслуговують на увагу дослідження А.М. Третяка, В.М. Дру- гак [9] щодо методології формування вартості економічної цінності природних благ землекористування територій природно-заповідного фонду яка відображається у вигляді логічно- смислової моделі (рис. ).

Вартість відкладеної альтернативи (умовно можливої вартості), являє собою оцінку вигод, які можна одержати в майбутньому за умови, що даний природний об'єкт збережеться і це відноситься у своїй більшості до землекористування заповідних територій. Вартість спадкування являє собою оцінку готовності людей платити за збереження певних природних благ й об'єктів для майбутніх поколінь. Вартість існування являє собою оцінку готовності людей платити за існування конкретних природних територій або об'єктів. При цьому передбачається, що людина, яка здійснює оцінку, може ніколи не використати можливість відвідати це місце.

Логічно-смислова модель вартості землекористування територій та об'єктів природно-заповідного фонду [8]

Таким чином, запропонований методологічний підхід оцінки вартості землекористування територій і об'єктів природно заповідного фонду, який обумовлений загальною цінністю для певного суспільства людей, може бути використаний і для оцінки рекреаційного землекористування.

Показники оцінки вартості існуючого використання земель та інших природних ресурсів, вартості не прямого використання у випадках багатофунк- ціональності землекористування як це має місце у рекреаційних зонах національних природних парків тощо.

У цьому зв'язку нами пропонується застосувати методологічно- методичний підхід до оцінки природно-рекреаційного потенціалу землекористування в розрізі його підтипів. Розглянемо вказаний підхід на прикладі виділених підтипів землекористування в межах території національного природного парку «Подільські Товтри».

Досліджуючи методику нормативної грошової оцінки земель несільсь- когосподарського призначення нами пропонується використати її підходи до еколого-економічної оцінки природно-рекреаційного потенціалу землекористування в розрізі його підтипів землекористування. Зокрема, вартість (Врп) прямого і не прямого (дотичного) існуючого та можливого використання рекреаційних ресурсів нами пропонується визначати за модифікованою (синтезовано) нами формулою на основі [10-11, 13]:

Врп = Е * Тк * Кц * Км * Кв * Кі * Прз (1),

де Врп - вартість прямого і не прямого (дотичного) існуючого та можливого використання рекреаційних ресурсів (у грн);

Е - нормативний середньорічний економічний ефект від використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення в розрахунку на 1 га (у грн), що визначається згідно додатку 2 таблиця 2.1 вказаного Порядку [11];

Тк - термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, що визначається для всіх категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення) - 33 роки, для земель лісогосподарського призначення - 50 років;

Км - коефіцієнт, який враховує місце розташування в регіоні (районі) землекористування, що визначається згідно додатку 1 таблиця 1.5 вказаного Порядку [11];

Кв - коефіцієнт, який враховує вид (підтип землекористування) використання земель, визначається за формулою:

Кв = Кві х Кв2 х Кв3 (2),

де Кві - коефіцієнт, який враховує склад угідь земельної ділянки відповідно до даних Державного земельного кадастру та визначається згідно додатку 7 пункт 2.7 проекту Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) [12];

Кв2 - коефіцієнт, що враховує продуктивність лісових насаджень та визначається для земель, вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, згідно додатку 10 пункту 2.8, додатку 14 пунктів 2.8 проекту Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) [12], а для інших земельних угідь прирівнюється до одиниці;

Кв3 - коефіцієнт, що враховує продуктивність водних об'єктів та визначається для земель із водами (природні водотоки (річки та струмки); штучні водотоки (канали, колектори, канави); озера, прибережні замкнуті водойми, лимани; ставки; штучні водосховища) згідно додатків 15-19 пункту 2.11. проекту Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) [12], а для інших земельних угідь прирівнюється до одиниці.

Кц - коефіцієнт, який характеризує цінність земель відповідного функціонального використання, що визначається згідно додатку 20 до пункту 2.12 проекту Порядку [12];

Прз - - площа земель відповідного підтипу рекреаційного землекористування, що приймається за даними обстежень або документації із землеустрою, га;

Кі - коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, що визначається згідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України [14].

Визначення вартості природноресурсного потенціалу відповідних підтипів рекреаційного землекористування НПП «Подільські Товтри» [15] за формулою 1 проведено в табл.

Еколого-економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу за підтипами рекреаційного землекористування НПП «Подільські Товтри»

За даними Державного агентства земельних ресурсів України станом на 1 січня 2015 нормативну грошову оцінку земель за 2014 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,249. Коефіцієнт розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2014 рік - 124,9 % (відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України з врахуванням змін, внесених до пункту 289.2 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-УШ).

Як показують дані табл. вартість використовуваного потенціалу на території національного природного парку «Подільські Товтри» складає 256,1 млн. грн. Разом з тим, якщо здійснити зонування території за підтипами рекреаційного землекористування, площа земель із рекреаційним потенціалом зросте до 54470 га а його вартість складатиме 13,9 млд. грн., що на 11,3 млд. грн. більше по відношенню до використовуваного існуючого.

природний рекреаційний землекористування

Висновки