Питання екологічної безпеки, здоров’я людини в сучасних історичних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання екологічної безпеки, здоров'я людини в сучасних історичних умовах

Йдеться про актуальні проблеми збереження здоров'я громадян України, гарантування їм екологічної безпеки.

Вище означена тема розглядається в роботах таких авторів як М. А. Павловський, Л. С. Тупчієнко, В. П. Меркотан, М. В. Галан, Ю. Н. Шайгородський та інших. Однак її актуальність і важливість обумовлені необхідністю дослідження проблеми збереження здоров'я людей як найважливішого завдання соціальної політики, особливо з урахуванням екологічного фактору сучасного суспільства.

Мета статті - довести актуальність і важливість проблеми забезпечення екологічного комфорту людини, збереження її здоров'я.

Постановка проблеми. Визначальна складова соціальної стратегії держави - збереження здоров'я кожної людини, попередження хвороб і боротьба з причинами захворювань, формування здорового генофонду.

Подальший розвиток системи охорони здоров'я, вихід медичної галузі України з кризи вимагають, окрім використання бюджетних коштів, максимального екологічний здоров'я природоохоронний

залучення засобів добровільної страхової медицини. Остання здатна дати найвищу соціальну віддачу завдяки певним психологічним чинникам: сама людина в змозі і повинна боротися за збереження свого здоров'я, а страховий капітал на правах власності - надійна фінансова опора для цього [1, с. 17].

Виклад основного матеріалу. Конкретними кроками на цьому шляху мають бути:

- створення національної (всеукраїнською) медичної страхової компанії із структурами обласного, міського, районного і сільського рівнів;

- відновлення державної системи опіки здоров'я підростаючих поколінь;

- розвиток сімейної медицини;

- ефективне впровадження профілактичних програм;

- припинення приватизації дитячих здравниць і таборів відпочинку;

- припинення процесу руйнування і відновлення мережі сільських медичних установ;

- направлення діяльності медичної галузі на ліквідацію хвороб, викликаних соціальними причинами, передусім таких, як туберкульоз, СНІД, алкоголізм, наркоманія, венеричні і психічні захворювання.

Розвиток суспільства викликає до життя нові сфери і напрями державного управління. Серед них особливого значення набуває система заходів, здійснюваних державою з метою збереження довкілля і захисту природи. Відомо, що Україна зазнала величезних втрат - економічних, політичних, особливо тяжких людських - в результаті аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Серйозного збитку довкіллю завдає нинішня економічна криза, а властиве періоду первинного накопичення капіталу руйнування природи загрожує перетворенню на пустелю і розвалини значних територій колись родючого і квітучого краю.

Тому слід говорити не лише про екологічну політику, а ширше - про забезпечення балансу між освоєнням соціального простору і природним довкіллям. Мати на увазі, що поняття соціального простору ще мало поширене в українському суспільстві. А тим часом у світовій науковій спільноті цьому поняттю приділяється все більша увага, оскільки воно відбиває умовні межі, в яких розгортається життєдіяльність суспільства, тобто ще одна з його фундаментальних основ.

Якщо конкретизувати завдання державного управління в цьому напрямі, то слід передусім відмітити, що екологічна політика із-за своєї ваги і значущості для своєї реалізації потребує вдосконалення законодавства, серйозного фінансування, вироблення природозбережуючих технологій, політичних рішень як на національному, так і на регіональному і глобальному рівнях. «Екологічна проблематика, - пише член- кореспондент Міжнародної академії наук екології і безпеки Л. Тупчіенко, - переводить державну діяльність в площину буденних справ, де для великих політиків і для громадян стає об'єднуючим мотивом не закличне слово, а загальна турбота... протиріччя природи і людини об'єктивно стає головним протиріччям епохи... виступає реальним двигуном світового розвитку» [2, с. 27-28].

Головним завданням в екологічній політиці є досягнення гармонії між суспільством і довкіллям, інтеграція екологічної політики в усі сфери життя. Охорона довкілля і раціональне використання природних ресурсів є невід'ємною частиною процесу громадського розвитку держави, запорука здоров'я і добробуту українського народу. Екологічна гармонізація суспільства - одна з найважливіших передумов соціально-економічного розвитку. Як суспільство, так і влада повинні засвоїти положення, що економічно вигідним є те, що являється екологічно доцільним. Виховання екологічної свідомості повинне стати необхідній складовій освітньо-виховного процесу в усіх учбових закладах. Загалом екологічна збалансованість припускає системне впорядкування громадських стосунків на принципах гуманності, гармонійного поєднання інтелекту і духовності, співпраці, співіснування і співтворчості з природою. Порушення гармонії з довкіллям повинне сприйматися передусім почуттями, підсвідомо, і служити стимулом до активної екологічної діяльності.

Незважаючи на істотне скорочення об'ємів промисловості, у більшості регіонів України рівень насичення атмосфери шкідливими викидами залишається надзвичайно високим; накопичуються промислові і побутові відходи, забруднюються річки і водойми, загострюється проблема очищення промислових і комунальних вод. Частішають випадки масових отруєнь і захворювань, викликаних неякісною питною водою. Ряд населених пунктів стали непридатними для проживання людей.

Тому громадськості слід активніше виступати за:

- чисте довкілля як умову здійснення права кожної людини на життя;

- право кожного споживати натуральні, не модифіковані продукти;

- вирішення проблеми питної води;

- впровадження екологічно чистих технологій, замкнутих циклів виробництва.

У питаннях охорони природи в Україні слід зосередити увагу передусім на двох глобальних довгострокових проблемах: активнішій ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС і захисті від зростаючої небезпеки, яка з роками все більше наноситься греблями водосховищ, побудованих уздовж Дніпра. Ці проблеми не лише внутрішні, їх рішення важливо і для усієї європейської спільноти, а тому потребують постійної зовнішньої допомоги.

У наш час доки не досить ефективно діє комплекс адміністративних важелів управління природоохоронними процесами, тому для оперативного вирішення проблем довкілля у все більших повноваженнях потребують органи місцевого самоврядування. Регіональна екологічна політика має бути головним пріоритетом охорони і раціонального використання природних ресурсів, невід'ємної складової регіональних програм соціально-економічного розвитку. У ринкових умовах відповідальність за здійснення заходів з довкілля охорони і раціонального використання ресурсів повинні нести організації і підприємства усіх форм власності.

До основних завдань екологічної політики слід віднести:

- зменшення техногенного навантаження на екосистему;

- законодавче впровадження екологічних вимог до функціонування економіки;

- створення загальнодержавної системи екологічних нормативів, правил і стандартів;

- розвиток екологічного контролю і моніторингу, підвищення ролі місцевої влади у виконанні екологічних програм і заходів (і її відповідальності), залучення до захисту довкілля широких громадських кругів, рухів, окремих громадян;

- перехід до інтенсивного ресурсозберігаючому типу виробничих технологій, формування збалансованої системи природокористування;

- узгодження національних екологічних стандартів з європейськими і світовими, максимальне використання міжнародного досвіду, міжнародно-правових норм у сфері екології, які, зокрема, не лише передбачають відповідальність за забруднення і виснаження довкілля, але і визначають завдання і засоби для його повного відновлення;

- формування національної екологічної мережі;

- обов'язковий облік екологічної безпеки при розробці соціально-економічних планів розвитку;

- стабілізація і поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-придніпровського регіону;

- облік усіх аспектів природоохоронної діяльності і екологічної безпеки в діяльності усіх суб'єктів господарювання, а також в податковій політиці;

- суворе дотримання загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами, підвищення рівня їх знешкодження і утилізації, у тому числі заборонених до використання хімікатів і пестицидів, вибухових і хімічних речовин військового призначення;

- забезпечення екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення і довкілля, безумовне і беззастережне виконання усіх програм мінімізації наслідків катастрофи на ЧАЕС і повне їх фінансування;

- ведення постійного моніторингу стану гребель водосховищ, побудованих уздовж течії Дніпра, і їх інженерних споруд;

- поліпшення екологічного стану річок, водойм України і якості питної води;

- забезпечення роздільного сортування побутового сміття, повсюдне впровадження тендерних стосунків при зборі, переробці і похованні побутових відходів, активне будівництво екологічно чистих сміттєпереробних заводів, будівництво нових і реконструкція діючих комунальних очисних каналізаційних споруд;

- збереження біологічної і ландшафтної різноманітності, розвиток заповідників, національних парків.

Висновки. У наш час поки що недостатньо ефективно діє комплекс адміністративних важелів управління природоохоронними процесами. Тому для оперативного вирішення проблем довкілля усі у великих повноваженнях потребують органи місцевого самоврядування. Регіональна екологічна політика має бути головним пріоритетом охорони і раціонального використання природних ресурсів, невід'ємною складеною регіональних програм соціально-економічного розвитку. У ринкових умовах відповідальність за здійснення заходів з довкілля охорони і раціонального використання ресурсів повинні нести організації і підприємства усіх форм власності.

Список використаних джерел

1. Галан М. В. Державне регулювання інноваційного розвитку України: монографія / М. В. Галан. - К.: Вид-во НАДУ, 2008. - 388 с.

2. Правові основи захисту особових цінностей і суспільної моралі: збірка нормативних актів України / Сост. Ю. Ж. Шайго- родский, К. П. Меркотан. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2007. - 440 с.

3. Тупчиенко Л. С. Деякі теоретичні і практичні питання вивчення і впровадження міжнародного досвіду соціальної роботи в український соціальний простір / Л. С. Тупчиенко // Вісник Національного авіаційного університету: Соціологія. Політологія. Історія: Сб. науч. раб. - 2013. - №1. - С.39-44.

4. Павлівський М. А. Живу тобою, Україна / М. А. Павлівський. - К.: Муз. Україна, 2003. - 640 с.

5. Геополітичне майбутнє України: Міжнародна науково- практична конференція. 19-20 березня 1998 м. Київ: Дипломатична академія України, 1998. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru