Економічний розвиток як фактор негативного екологічного впливу на природоохоронні території

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМЧНИЙ РОЗВИТОК ЯК ФАКТОР НЕГАТИВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ

Л.В. Касперевич, аспірант, Інститут агроекології і природокористування, м Київ

Наведено динаміку викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел забруднення. Встановлено, що викиди від пересувних джерел переважають над викидами від стаціонарних джерел. основна частка промислової продукції Львівської області припадає на переробну промисловість, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря Виявлено, що найбільша питома вага викидів забруднюючих речовин спостерігалась у Кам'янка-Бузькому та Сокальському районах, однак загальна динаміка обсягів викидів забруднюючих речовин в області ілюструє їх зниження. На основі кореляційного аналізу виявлено слабку залежність між обсягом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, обсягом реалізованої продукції та кількістю підприємств. Тому можна стверджувати, що динаміка зменшення обсягів викидів зумовлена впровадженням природоохоронних заходів. Проаналізовано екологічно небезпечні та промислові об'єкти досліджуваного регіону, які є найбільшими забруднювачами довкілля. Ідентифіковано, які саме забруднюючі речовини від них потрапляють в атмосферне повітря та який вплив вони здійснюють на природні екосистеми та здоров'я людей.

Ключові слова: забруднюючі речовини, природоохоронні території, джерела забруднення.

Постановка проблеми. Сучасний світ це складна динамічна система, в якій здійснюється взаємодія людини з природою, технікою та суспільством. Однак така взаємодія має суперечливий характер, оскільки заради отримання прибутку та для власного виживання ігноруються екологічні норми. В результаті особистих звичок, побуту, дозвілля, інноваційної діяльності змінюється склад біосфери, структура земної поверхні, рослинний і тваринний світ. Цілком логічним є те, що створені інституції, які дають змогу деяким економічним суб'єктам виконувати публічні функції, спрямовані на задоволення потреб суспільства, мали б контролювати їх діяльність не лише на основі встановлених державою норм і правил, а й стимулювати суб'єктів різних галузей економіки до їх виконання. У зв'язку з цим, дедалі актуальнішими є проблеми збереження якісного стану довкілля, оскільки масштаби залучення та виснаження ресурсів для економічної діяльності зростають, а відтак будуть збільшуватись побічні продукти (у вигляді відходів та викидів) та знижуватиметься здатність природних комплексів до самовідновлення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нині в наукових публікаціях спостерігається підвищена увага до проблем негативного впливу на довкілля. Даному питанню присвятили свої праці такі дослідники як С.М. Стойко, М.Д. Гродзинський, І.П. Ковальчук, С.І. Дорогунцов. Питання здатності економіки країни до нарощення економічної могутності, що не супроводжується посиленням тиску на довкілля розкривають Веклич О.О., Туниця Т.Ю., Хілько М.І. та ін. Таке широке коло спеціалістів зумовлюється складністю та міждисциплінарністю питання, а актуальність досліджень випливає з пожвавленням економічного розвитку в країні, розповсюдженню глобалізаційних процесів, що загострює проблеми взаємовідносин навколишнього природного середовища та суспільства.

Мета та об'єкт дослідження. Метою дослідження є аналіз впливу забруднюючих речовин на природоохоронні території Львівської обл.

Виклад основного матеріалу дослідження. Природоохоронні території, продукуючи позитивні зовнішні ефекти для людей, що проживають поблизу таких територій та суб'єктів господарювання, що функціонують на прилеглих територіях до природоохоронних територій, водночас потерпають від негативних екологічних впливів. На функціонування та розвиток елементів природоохоронних територій здійснюють вплив галузі національного господарства, транспортна галузь, туризм, рекреація, тощо. Проте, саме енергетика та промисловість є найвпливовішими джерелами забруднення атмосферного повітря, погіршення умов існування екосистем та їх деградації [1]. Характер їх забруднення надзвичайно різноманітний і практично не піддається кількісному обліку у повному обсязі.

Одне з провідних місць у нашій державі посідає Львівська область. Відсутність значних покладів руд, солей чи залягання чорноземів дозволили їй зберегти мало порушеними природні ландшафти, однак рівень забруднення довкілля є досить високим [2].

Економіка Львівської області представлена галузями агропромислового комплексу, видобувної (вугілля та нафта), машинобудівної, хімічної, деревообробної, легкої, харчової промисловості, а також електроенергетикою. В області здійснюють виробничу діяльність близько 2,8 тис. підприємств різної галузевої та організаційно-правової приналежності. Зокрема, в м. Червоноград здійснюється видобуток вугілля та функціонують підприємства легкої промисловості; у м. Сокаль - підприємства хімічної промисловості; у м. Самбір - підприємства харчової, машинобудівної, деревообробної, легкої промисловості; у м. Дрогобич - підприємства машинобудівної, деревообробної, легкої промисловості; у м. Борислав - підприємства нафтовидобувної, легкої і хімічної промисловості. У м. Стрий окрім машинобудування, харчової і деревообробної промисловості розвинена газотранспортна галузь та знаходиться великий транспортний вузол області. Найбільш комплексно всі галузі представлені у м. Львові [3, 4].

Загальновідомо, що суб'єкти господарювання здійснюють негативний вплив на довкілля, а особливо на природоохоронні території шляхом викидання забруднюючих речовин у атмосферне повітря, скидання забруднених стічних вод у поверхневі водні об'єкти, розміщення на своїх територіях або спеціально організованих сховищах і полігонах токсичних відходів виробництва тощо. У процесі біологічного кругообігу відбувається надходження забруднюючих речовин до екосистем, що функціонують на прилеглих територіях.

Аналіз викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у Львівській області за 2009-2014 рр. свідчить про неоднозначність тенденцій щодо їх динаміки (табл.1).

викид атмосферний забруднюючий повітря

Таблиця 1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у Львівській області від усіх джерел забруднення, 2009-2014 рр.

Впродовж досліджуваного періоду найбільша питома вага викидів забруднюючих речовин спостерігалась у Кам'янка-Бузькому, Сокальському, Стрийському, Городоцькому, Перемишлянському районах. Незважаючи на те, що зазначені райони за обсягами викидів випереджують інші райони, в них спостерігається тенденція до зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин. Зокрема, у Городоцькому, Стрийському, Кам'янка-Бузькому районах обсяги викидів зменшилися майже на 50%, а в Перемишлянському - на 80% порівняно з 2009 р. Натомість швидкими темпами збільшується обсяги викидів у таких містах як Червоноград, Стрий та Новий Розділ на 225, 51 і 15% відповідно. Найбільш екологічно стабільними можна вважати Сколівський район та міста Моршин, Трускавець та Самбір, оскільки саме на їх території викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є найменшими.

У 2015 р. загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу становив 203,1 тис. т, що на 35,3 та на 43,2 тис. т менше ніж у 2013 р. та 2010 р. відповідно. Зокрема від стаціонарних джерел - 102,4 (табл. 2) та пересувних - 100,7 тис. т. (з них 95,8 тис. т автомобільним транспортом) (табл. 3).

Таблиця 2. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, 2008-2014 рр.

Сумарний обсяг викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення свідчить, що найбільша частка викидів шкідливих речовин припадає на Кам'янко-Бузький, Сокальський, Перемишлянський, Стрийський райони та м. Червоноград. Найменша - на Сколівський (1,2), Золочівський (1,3 тис. т) райони та міста Трускавець (0,3 тис. т), Самбір (0,3) і Моршин (0,4 тис. т). Впродовж досліджуваного періоду в окремих районах та містах спостерігається тенденція до зростання викидів (м. Стрий - на 376%, Червоноград - 181, Новий Розділ - 84, Борислав - 22% та в районах Радехівському - 94%, Жовківському - 30 й Жидачівському - на 13%). Проте загальна динаміка обсягів викидів забруднюючих речовин в області ілюструє їх зниження.

Зазвичай такі явища пояснюють зменшенням обсягів виробництва та скороченням кількості промислових підприємств. Однак, проведений кореляційний аналіз для встановлення залежності між «кількість підприємств обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» з однієї сторони та «кількість підприємств - обсяг реалізованої продукції» - з другої, дозволив виявити, що по шкалі Чеддока, що в першому випадку зв'язок дуже слабий у 15 випадках, помірний - у семи, помітний - двох, високий - чотирьох (Миколаївський, Буський, Бродівський та Самбірський райони) та дуже високий лише в одному випадку (Турківський район). Така ж тенденція спостерігалась і між «кількість підприємств - обсяг реалізованої продукції». Тому можна стверджувати, що динаміка зменшення обсягів викидів зумовлена комплексом інших факторів.

Важливо зазначити, що основна частка промислової продукції Львівської області припадає на переробну промисловість - 77,1% та постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря - 17,7, а менша на добувну промисловість - 3,8 та водопостачання; каналізація, поводження з відходами - 1,4%. Отже логічно припустити, що підприємства переробної промисловості є найбільшими забруднювачами природоохоронних територій в області. У виробництві продукції переробної промисловості найбільша частка припадає на такі підгалузі (рис. 1): виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів. Підгалузь в області, представляють 4 цукрових заводи, підприємства по переробці молока, 8 спиртзаводів, кондитерські фабрики тощо; виготовлення виробів з деревини, паперу та поліграфічна діяльність представлена підприємствами ПП "ВЕЕМ", ТзОВ "Перемишлянський паркетний завод", ТзОВ "Балмікс"; виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції (ДП "Пластік", ВАТ "Зміна", Спільне українсько-чеське підприємство "Сторпласт").

Рис. 1. Розподіл підгалузей переробної промисловості у Львівській області за участю у виробництві продукції у 2010 та 2015 рр.

Проведений аналіз динаміки викидів шкідливих речовин стаціонарними джерелами в розрахунку на 1 км2 у розрізі площі районів продемонстрував, що у 2014 р. цей показник коливався від нуля в Сколівському та Турківському районах до 684,1 т у м. Червоноград. У розрахунку на 1 км2 площі природно-заповідного фонду - від нуля в Сколівському та Турківському районах до 63984,3 т у Кам'янка-Бузькому районі. Що стосується динаміки викидів шкідливих речовин стаціонарними джерелами в розрахунку на душу населення, то цей показник коливався від 0-0,3 кг в Турківському та Сколівському районах до 669 кг в Кам'янка-Бузькому районі.

Якщо порівнювати кількість викидів від стаціонарних і пересувних джерел, то можна побачити, що у більшості районів (окрім Кам'янко-Бузького, Сокальського, Стрийського та м. Червоноград і Стрий) викиди від пересувних джерел переважають над викидами від стаціонарних джерел (табл. 3). Насамперед, це пов'язано з тим, що по території Львівської області пролягають міжнародні комунікації, які з'єднують Україну з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

Таблиця 3. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення у Львівській області, 2010-2014 рр.

Найбільша кількість забруднень від пересувних джерел спостерігається в Пустомитівському, Яворівському, Жовківському, Сокальському районах та в містах Львів і Дрогобич. Від автомобільного транспорту впродовж 2010-2014 рр. викиди забруднювальних речовин по всіх районах мають тенденцію до зниження в середньому на 20%. Основними пересувними забруднювачами є авіаційний та залізничний транспорт.

У Львівській області від стаціонарних (рис. 2 а) та пересувних (рис. 2 б) джерел в атмосферу потрапляє оксид вуглецю, метан, діоксид та інші сполуки сірки, оксид азоту, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок та летких органічних сполук. Стаціонарні джерела найбільше забруднюють атмосферу речовинами у вигляді метану, діоксиду та інших сполук сірки та оксидом вуглецю. Найбільший внесок у забруднення повітря та земель області вносять саме підприємства: з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води - Добротвірська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» (95-98% впродовж досліджуваного періоду від усіх стаціонарних забруднень Кам'янко-Бузького району), добувної промисловості - ДП «Львіввугілля» (7 шахт, які займаються видобутком кам'яного вугілля та розміщені Сокальському районі та м. Червоноград) та підприємства з транспортування природного газу - УМГ «Львівтрансгаз». Крім цього до найбільш екологічно небезпечних об'єктів відносяться підприємства з оброблення відходів (МКП «Збиранка») та стічних вод (ЛМКП «Львівводоканал»), а також Роздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка», ПАТ «Миколаївцемент», ПАТ «Жидачівський ЦПК» та ін [6].

Результати дослідження продемонстрували, що причина зменшення викидів зумовлена впровадження природоохоронних заходів. Так, наприклад, на Добротвірській ТЕС із встановленням пилогазоочисного обладнання - електрофільтрів скоротились обсяги викидів майже на чотири тисячі тон, а в Сокальському районі зменшення обсягу викидів зумовлений зниженням потужності видобутку вугілля. Ще одним прикладом може бути ПАТ «Миколаївцемент» (Миколаївський р-н), в якому зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбулося за рахунок будівництва і введення в дію нових газоочисних установок і споруд, підвищення ефективності роботи існуючих очисних установок (включаючи їх модернізацію, реконструкцію), а також із зменшенням обсягів виробництва та зупинення обертових печей з червня 2014 р.

Рис. 2. Розподіл часток шкідливих речовин, що викинуто в атмосферу а) стаціонарними та б) пересувними джерелами у Львівській області, 2015 р.

Найбільш небезпечними забруднювачами є діоксид сірки, оксиди азоту сполуки фтору і азоту. Висока концентрація СО2 і його похідних викликає серйозні пошкодження рослинного покриву, в результаті чого відбувається порушення вуглеводного, фосфорного і азотного обміну поживних речовин, пригнічення життєдіяльності клітин, зниження імунітету до шкідників та хвороб як у рослин так і тварин, засихання дерев та іншої рослинності. Екосистеми природоохоронних територій накопичують забруднюючі домішки та в результаті біологічного кругообігу частково передають їх травоїдним тваринам, а ті в свою чергу стають продуктом харчування для м'ясоїдних тварин, що і є причиною зниження видової різноманітності. Діоксиди сірки й азоту, які утворюються при спалюванні палива (вугілля, мазут) є причиною виникнення кислотних дощів.

Забруднення атмосферного повітря діоксидом сірки має негативний вплив і на здоров'я населення та призводить до виникнення таких захворювань, як хронічний і астматичний бронхіт, бронхіальна астма, емфізема легенів. Дуже несприятливо діє на організм оксид вуглецю (чадний газ). Він міститься в атмосферному повітрі в кількостях, здатних підвищити вміст карбоксигемоглобіну, що погіршує стан тканинного дихання, негативно впливає на функцію центральної нервової і серцево-судинної системи. У людини порушується сон та працездатність, підвищується втомлюваність, послаблюється увага, різко змінюється настрій. При хронічному отруєнні чадним газом порушується робота нервової системи, печінки, нирок. Зростання кількості викидів свинцю в атмосферу відображується на здоров'ї населення міста і в першу чергу дітей. Дуже небезпечними для людини є сполуки азоту - нітрити і нітрати, що потрапляють у повітря з відпрацьованими газами автомобілів і під час внесення мінеральних добрив. Деякі з них є вихідними продуктами для синтезу канцерогенних речовин. Вдихання оксидів азоту є причиною розвитку емфіземи легенів, звуження дихальних шляхів, набряку легенів. Довготривале забруднення повітря відбивається також на генетичному апараті людини. Це призводить до зниження народжуваності, народження недоношених або ослаблених дітей, до їх розумової та фізичної відсталості тощо [7, 8].

Вагомим фактором дестабілізації екологічної ситуації на Львівщині є функціонування (чи наслідки колишнього функціонування) підприємств гірничо-видобувної, хімічної та паливно-енергетичної промисловості. Відсутність в області сортувальних та переробних потужностей призводить до зростання площі і кількості сміттєзвалищ. Також суттєвим чинником негативного впливу на природоохоронні території, і зокрема об'єкти природно-заповідного фонду Львівської області є розміщення небезпечних відходів I- IV класу небезпеки. Станом на 31.12. 2014 р. їх утворилося близько 3,3 млн. т. Найбільша кількість їх спостерігається у Кам'янка-Бузькому, Радехівському, Сокальському районах і у містах Львові та Червонограді, що складає 86,0% від загального обсягу утворених відходів. Відходи IV класу небезпеки становили 3322,5 тис. т (99,99%), а відходи I-III класів небезпеки - 0,5 тис. т (0,01%). Слід відмітити, що обсяги утворених відходів I-III класів небезпеки порівняно з 2013 р. зменшились на 1,4 тис. т (на 75,6%), однак IV класу небезпеки збільшились - на 672,1 тис. т (на 25,4%). Основна маса відходів І-ІV класів небезпеки зберігаються на території підприємств Сокальського (52,5%) та Яворівського (18,9%) районів. Однак незадовільні умови зберігання призводять до того, що токсичні речовини потрапляють до навколишнього природного середовища, і насамперед до екосистем, зумовлюючи виникнення ризику отруєння людей і тварин [6].

Відомо, що об'єкти природно-заповідного фонду та інші елементи природоохоронних територій слугують певним природним бар'єром і фільтром, що адсорбують забруднюючі речовини, які було викинуто у довкілля. Однак таке поглинання відбувається лише до тієї межі, що зумовлена асимілятивною здатністю екосистем поглинати забруднювачі. У випадку, коли межу асимілятивної здібності перевищено, екосистеми вже не будуть виконувати буферні та очищуючі, еколого-стабілізуючі функції, і ставатимуть, з одного боку, об'єктом забруднення, а з іншого - джерелом забруднення для людей, що мешкають поруч.

Логічно припустити, що для розробки і впровадження максимально ефективних та економічно обґрунтованих заходів зі зниження негативного впливу на природоохоронні території необхідно визначити реальну величину втрат (економічних, соціальних, екологічних) від забруднення компонентів довкілля. Однак методики, яка давала б можливість визначити такий вплив досі немає. На думку науковців, оцінити вплив стаціонарних джерел забруднення на екосистеми, що знаходяться поруч, можна лише гіпотетично. Знаючи обсяги шкідливих речовин, що викидаються у повітря, скидаються у поверхневі води або розміщуються у довкіллі, та їх фізико-хімічні характеристики, а також відстань між підприємствами і екосистемою (природно-заповідним фондом), можна припустити наскільки великим (за обсягом і відстанню), шкідливими (за ефектом) можуть бути ті чи інші викиди чи розміщення забруднюючих речовин [9].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Забруднення атмосферного повітря чинить безпосередній вплив на асиміляційні функції рослин, органи дихання тварин та людей, а також на стан ґрунту і навіть на кліматичні умови та опосередкований вплив на окремі елементи екосистеми, обумовленого змінами стану і функціонування цих елементів під дією забруднення повітря.

Виходячи із проведеного дослідження можемо зробити висновок, що обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу у майбутньому будуть залежати від розвитку економіки та впровадження природоохоронних заходів, оновлення устаткування, модернізації очисних фільтрів, застосування екологічно безпечних джерел енергії, безвідхідної технології виробництва, боротьби з вихлопними газами автотранспорту, тощо. Відзначаючи роль природоохоронних територій у збереженні біотичного, ландшафтного, геологічного різноманіття та підтримання екологічної рівноваги виникає необхідність посилення економічного, правового їх захисту та формування раціонального організаційно-економічного механізму їх розвитку.

Бібліографічний список

1. Зеркалов Д. В. Проблеми екології сталого розвитку: Монографія / Д. В. Зеркалов. - К.: Основа, 2013. - 430 с.

2. Васюкова Г.Т. Екологія: підручник / Г.Т. Васюкова, О.І. Ярошева. - К.: Кондар, 2009. - 524 с.

3. Зіновчук Н.В. Аналіз негативних екологічних впливів на сільське господарство України / Н.В. Зіновчук // Вісник Державного агроекологічного університету. - Житомир: Вид-во ДАУ. - 2006. - № 1 (16). - С. 143-150

Размещено на Allbest.ur