Планетарна безпека

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

ІНДЗ з безпеки життєдіяльності

на тему:

"Планетарна безпека"

Виконав: студент

Сорока Олег Вікторович

Перевірив: викладач Твердохліб М.М.

Суми

2014

Зміст

Вступ

1. Природні процеси як загроза планетарній безпеці

2. Порушення екологічної рівноваги. Поняття екологічної безпеки

3. Зменшення видового різноманіття

4. Вплив науково технічного прогресу на людину

5. Шляхи досягнення прийнятного рівня загально планової безпеки

Список використаної літератури

Вступ

Природа -- завжди мінлива хмара:

ніколи не лишаючись тією ж самою,

вона завжди лишається сама собою

Р. Емерсон

На своєму багатовіковому досвіді людство переконалося, що найбільші небезпеки для нього виходять від природи і, як це не парадоксально, від цивілізації. Природа, що володіє яку можна з располагаемой людством енергією, може створювати катастрофи, що зачіпають держави, регіони і світ в цілому. У той же час цивілізація, здавалося б, орієнтована на створення для людини комфортних умов існування, принесла з собою руйнівні засоби військового призначення колосальної потужності, а наслідки виробництва у вигляді його побічних продуктів призводять до порушень екосистеми грандіозних масштабів. Останні такі, що можна стверджувати про формування в надрах нашого світу екологічної бомби, про яку невідомі ні її руйнівна сила, ні момент вибуху.

Майбутнє людства затьмарене безпрецедентною загрозою природі. Швидке зникнення лісів, погіршення якості води, зростаючі зміни клімату можуть підірвати світову економіку в найближчі десятиліття. Всі ці впливи призводять до порушення екологічної рівноваги, зменшення видового різноманіття, адже погіршення природного середовища існування призводить до зникнення багатьох живих організмів, що загрожує порушенням екологічного балансу в природі на різних рівнях.

1. Природні процеси як загроза планетарній безпеці

На своєму багатовіковому досвіді людство переконалося, що найбільші небезпеки для нього виходять від природи і, як це не парадоксально, від цивілізації. Природа, що володіє яку можна з располагаемой людством енергією, може створювати катастрофи, що зачіпають держави, регіони і світ в цілому. У той же час цивілізація, здавалося б, орієнтована на створення для людини комфортних умов існування, принесла з собою руйнівні засоби військового призначення колосальної потужності, а наслідки виробництва у вигляді його побічних продуктів призводять до порушень екосистеми грандіозних масштабів. Останні такі, що можна стверджувати про формування в надрах нашого світу екологічної бомби, про яку невідомі ні її руйнівна сила, ні момент вибуху.

Всі ці загрози з часом стають все більш серйозними через зростання народонаселення, збільшення темпів розвитку промисловості і все більшої взаємозалежності в світі. Землетруси ховають під руїнами багатоповерхових будинків десятки тисяч людей, інфекції поширюються зі швидкістю реактивного літака, радіоактивні зараження позбавляють продуктивності величезні території суші і моря.Природні процеси планетарного масштабу настільки складні, що в більшості своїй не піддаються формальному опису. Занадто багато факторів, за своєю природою випадкових, виявляються взаємозалежними і визначальними розвиток природного явища. Саме цим пояснюється неможливість достовірного прогнозу атмосферних явищ. Але відсутність представницької математичної моделі не єдина причина, що перешкоджає можливості убезпечити людство від сил природи[1,c.117].

Планета володіє колосальним енергетичним потенціалом, який знаходить свій вихід у непередбачуваних (відсутність моделі!) Проявах у всіх трьох середовищах. У розпорядженні людства просто немає джерел енергії такої потужності, щоб контролювати вплив природи на ноосферу: не можна заблокувати виверження вулкана, зародження цунамі або спрямованість урагану.

З цих причин немає можливості використовувати принцип локальності при побудові системи безпеки від природних явищ, і людство змушене застосовувати принцип глобальності в його пасивній формі. А саме: будувати систему спостереження за виникненням і розвитком природних загроз, здійснювати своєчасне оповіщення про них і заздалегідь вживати заходів щодо зменшення збитків у небезпечних районах. Так, для боротьби з землетрусами організується сейсмічна служба спостережень, виділяються сейсмонебезпечні райони, в яких приймаються запобіжні заходи в основному будівельні: по обмеженню поверховості та зміцненню конструкцій[2,c.97].

2. Порушення екологічної рівноваги. Поняття екологічної безпеки

З розвитком промисловості і сучасних технологій у всьому світі гостро стало питання порушення екологічної рівноваги. Ця проблема досягла такого рівня, при якому вирішити її практично неможливо. Багато чого з того, що було знищене, на жаль вже не вдасться відновити.

Екологічна рівновага - кількісне і якісне співвідношення природних ізмінених людиною екологічних компонентів і природних процесів, щоприводить до тривалого існування еосистеми визначеного виду.

Порушення екологічної рівноваги між природними факторами і діяльністю людини -- це соціально-екологічна криза. Це означає, що баланс між навколишнім середовищем і суспільством порушений. Така ситуація може призвести до загибелі людства.

Ступінь порушення екологічної рівноваги може бути різна. Забруднення -- це найменший шкоди, який був зроблений навколишньому середовищу. У цьому випадку, природа може сама впоратися з проблемою. Протягом певного часу вона відновить баланс, за умови, що людство перестане завдає їй шкоду.

Друга ступінь -- порушення екологічної рівноваги. Тут біосфера втрачає свою здатність до самовідновлення. Для того, щоб баланс прийшов у норму, необхідне втручання людини.

Остання стадія -- найнебезпечніша, і називається деструкція. Це межа, при якому, відновити первозданну екосистему ставати неможливим. Це екологічна катастрофа, до якої призводять необдумані дії людини і його недозволене знищення навколишньої природи. Цей факт вже має місце в деяких районах земної кулі.

Масштаби цієї взаємодії почали помітно мінятися лише в новий час - у зв'язку з розвитком машинного виробництва, що зажадало нових видів сировини і джерел енергії і, отже, більш глибокого проникнення в "комору" природи. Людина почала тепер не тільки значно більше брати в природі, але і робити це в істотно інших формах; вона не просто споживала матеріал природи, а усе більш ґрунтовно переробляла його, додавала йому нові, неприродні властивості, так що в сумі продуктів виробництва соціальніякості, створені діяльністю, одержували зростаючу перевагу над якостямиприродними. З цього моменту відносини споживання заміщаються відносинами скорення природи, розширюється експлуатація природних ресурсів.

Причини порушення екологічної рівноваги пов'язані з розвитком науки і техніки. Неекономічна трата природних ресурсів, вирубування лісових масивів, забруднення водойм -- це те, через що відбувається екологічна катастрофа. Завдаючи шкоди природі, людина наражає на небезпеку своє існування. Це породжує великі неприємності людства: демографічна криза, голод, брак природних копалин і знищення навколишнього середовища. Необгрунтована вирубка лісів веде до зникнення тварин і птахів. Це призводить до зміни екологічної рівноваги[2,c.57]

Екологічна безпека - це запобігання значних екологічних катастроф і аварій. Сюди входить комплекс дій, що забезпечують екологічну рівновагу у всіх регіонах Землі. Забезпечення екологічної безпеки в одному регіоні держави має важливе значення для іншого регіону держави, тому що для поширення забруднення навколишнього середовища не існує границь. Тому досягнення екологічної безпеки це задача всього людства.

Екологічна безпека є органічним складовим компонентом планетарної безпеки. її зміст полягає у тому, щоб забезпечити прогресивний розвиток життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави через здійснення управління реальними або потенційними загрозами та небезпеками, які є наслідком функціонування антропогенних, природних та техногенних систем.

3. Зменшення видового різноманіття

Глобальне біорізноманіття змінюється з безпрецедентною швидкістю. Факторами, що найбільшою мірою відповідальними за ці зміни, є трансформування земної поверхні, кліматичні зміни, забруднення, неконтрольований видобуток природних багатств і інтродукція екзотичних видів (Sala and others 2000). Ступінь впливу цих факторів варіює залежно від екосистем. Наприклад, перетворення земної поверхні найбільш інтенсивно в зоні тропічних лісів і менш інтенсивно в помірних, бореальних і арктичних областях; азотне забруднення атмосфери найбільш інтенсивно в північних помірних районах поблизу міст; обсяг інтродукції екзотичних видів залежить від характеру господарської діяльності: галузі, віддалені від втручання людини , в цілому отримують менше інтродукованих видів. Основними причинами зменшення видової різноманітності є зростання чисельності населення разом із збільшенням неконтрольованого споживання, зростання виробництва відходів та забруднювачів, розвиток міст, міжнародні конфлікти і збільшення нерівномірності розподілу багатств і ресурсів.

Протягом останніх трьох десятиліть проблема зменшення видової різноманітності увійшла до розряду найбільш гострих екологічних питань. Поточна швидкість видового виснаження в кілька разів вище "фонових" темпів, які переважали на протязі усього геологічного часу. Оцінки, засновані на даних по викопних останків тварин і рослин, показують, що фонова швидкість виснаження видового складу серед ссавців і птахів становила один вид на кожні 500-1000 років.

Інформація про видовий збереженні живих ресурсів надається Світовим союзом охорони природи (МСОП), який регулярно публікує Червоної книги видів, що знаходяться на межі зникнення. В останній Червоної книги МСОП (Hilton-Taylor 2000) показано, що близько 24 відсотків (1130) видів ссавців і 12 відсотків (1130) видів птахів в даний час знаходяться на межі зникнення (див. таблицю внизу). З моменту розрахунків, зроблених для Червоної книги в 1996 році, число зникаючих видів збільшилося з 169 до 189. Аналіз показує, що протягом наступних 100 років темпи вимирання груп хребетних можуть досягти 15-20 відсотків. Однак тенденції стану видів, відображені в Червоній книзі, повинні уважно аналізуватися, оскільки критерії, покладені в основу обліку, змінюються з плином часу, і деякі зміни стану відображають таксономічні виправлення

4. Вплив науково технічного прогресу на людину

Однією з важливих умов для досягнення людством високого рівня цивілізації є розвиток науки і техніки. Науково-технічний прогрес в кожній історичній епосі завжди відігравав роль "моста", через який людство переходило на новий якісний рівень свого існування. Прогресивним розвитком науки і техніки відзначається наше суспільство і сьогодні.

Підвищення рівня життя нашого суспільства, яке є основною ознакою науково-технічного прогресу, не повинно вступати в протиріччя із суспільною необхідністю у збереженні і зміцненні здоров'я людини як основного показника у визначенні рівня розвитку суспільства.

Багато дослідників працювали над цією проблемою. Так, наприклад, Н.Трубчанінова, Ф.Трубчанінов, досліджуючи вплив комп'ютера і мобільного телефона на здоров'я людини зазначають, що при роботі цих технічних засобів у навколишнє середовище генеруються, розповсюджуються різні види електромагнітного випромінювання (ЕМВ). Це певною мірою стосується і побутової електронної техніки: РДА, ноутбуків, пейджерів, DVD - плейєрів, ігрових пристроїв тощо. Науковці доводять, що тривала дія ЕМВ на організм людини спричиняє дегенеративні процеси ЦНС, рак крові, пухлини мозку, гормональні захворювання, ураження щитовидної залози. Не меншу небезпеку для здоров'я становить і мобільний телефон, який, навіть коли лежить замість будильника біля власника, порушує його сон і нічний відпочинок .

На сьогоднішній день є досить актуальною проблема дії радіоактивності на організм людини. Досягнення вітчизняних і зарубіжних науковців в області ядерної фізики, пов'язані з дослідженням атома та використання його енергії для задоволення суспільних потреб є важливою складовою НТП. Але, як зазначає О.Перепелиця, вплив радіації на організм людини, може спричинити певні патології в її функціональному стані:

*· гостре захворювання, спричинене інтенсивним опроміненням (променева хвороба);

*· хронічні порушення деяких функцій (лейкопенія - зменшення кількості лейкоцитів у крові, пригнічення статевої діяльності та ін.);

*· гострі наслідки локального опромінення великою дозою (променеві опіки), некротичні явища в тих чи інших тканинах);

*· віддалені наслідки опромінення (пухлини, катаракти, порушення розвитку плода, генетичні дефекти, пришвидшене старіння організму тощо).

Недостатня розробленість технологій контролю енергії атома в штучно створених умовах стала причиною аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого у природне середовище потрапила значна кількість радіоактивних речовин, що нанесло великої шкоди не тільки людині, але і всій еко-системі. Стати жертвами руйнівної дії атомної енергії довелось і населенню Японії, яка завжди відзначалось високим рівнем розвитку науки і техніки. Останні події у Фокусімі (аварія на АЕС) черговий раз довели, що на сьогоднішній день в світі виникає крайня необхідність у пошуках альтернативних, безпечних джерел енергії.

Ще одним чинником, який у відповідних умовах згубно діє на здоров'я людини, є магнітне поле. З появою генераторів електромагнітного випромінювання мікрохвильового та інших діапазонів і їх широким використанням у сільському господарстві, військовій справі (в тому числі теле - радіолокаційних станцій) збільшується кількість захворювань, пов'язаних з дією магнітного поля на організм людини. Науковцями (В.Білокриницьким, А.Гоженком, Ю.Думанським) встановлена достовірна кореляційна залежність електромагнітного навантаження рівня і структури захворювання від ступеня виявлення реального навантаження чинника: перевищення навантаження електромагнітної енергії щодо нормального рівня на 50%, веде до збільшення загальної захворюваності населення на 17%; збільшення реального навантаження на 150% - до збільшення захворювання населення на 37%. З них - захворювання органів дихання в першому випадку зафіксовано на 20% більше, в другому - на 57%, алергічних захворювань на 41% і 55%, інфекцій шкіри 69%. Збільшується кількість захворювання нервової системи та органів відчуттів. Серед населення, яке проживає в умовах дії електромагнітного випромінювання, в 1,5-2 рази збільшується загроза виникнення різноманітних патологій та хронічних захворювань[3,c.372]. природній видовий екологічний рівновага

Технізація й урбанізація нашого життя, що з року в рік стають все більш інтенсивними, призвели до збільшення шуму та його джерел. Найбільше клопоту завдають транспорт і промислові установки. Інше джерело - побут (побутові електроприлади, радіоапаратура), спорт (гоночні автомобілі, моторні човни) та ін. Аналіз наукових праць В.Хохлова, Ю.Лісіцина, А.Суглобової, які досліджують проблеми, пов'язані з впливом шуму на організм людини та небезпекою шумового забруднення, показує, що дія шуму може викликати у людини певні психічні реакції, відхилення у функціонуванні (ЦНС) і вегетативної нервової системи, що проявляється у (підвищення тиску крові, розширення зіниць, зменшення виділення шлункового соку, посилення м'язової активності й електричного опору шкіри, а також посилення виділення гормонів, що позначається на функціонуванні вегетативної нервової системи); спричинятиме ушкодження слухового аналізатора..

Глобальною на сьогоднішній день є проблема відходів, породжена продуктивністю науково-технічного прогресу. У широкому розумінні відходи - це все те, що людина викидає на планету в результаті господарювання, одержання енергії та всієї життєдіяльності. Це вихлопні гази автомобілів, нечистоти промисловості і сільського господарства, побуту, дим та гази з труб. Лише вуглекислого газу в атмосферу щоденно викидається 5 млрд. тон - по тонні на кожну людину. До відходів потрібно віднести і нафтові плями, згубні для життя океанів. На кожен квадратний кілометр океанської площі припадає 17 т різних відходів суші. Відходами є і важкі метали та отруйні речовини, які насичують грунт, повітря, воду, продукти харчування. Внаслідок потрапляння в організм людини, важкі метали стають причиною виникнення різноманітних небезпечних захворювань[4,c.115].

Науково-технічний прогрес є важливою умовою (складовою) культурного розвитку нашого суспільства. На сьогоднішній день нам важко уявити своє життя без продуктів НТП (комп'ютера, мобільного телефона, побутової техніки, аудіо і відеоапаратури, різного роду машин та устаткування, автомобілів та ін.), які не тільки створюють комфортні умови для існування, але і сприяють якості, продуктивності нашого навчання і праці. Та, на жаль, НТП містить в собі і певні загрози для життя і здоров'я людини, вплив яких необхідно максимально обмежити, підвищити якість створених ним продуктів (в плані безпеки) для збереження здоров'я і благополуччя майбутнього покоління.

5. Шляхи досягнення прийнятного рівня загально планової безпеки

Забезпечення безпеки -- складний процес, в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.

Законодавчі принципи -- закріплені законом правила, що забезпечують прийнятний рівень безпеки.

Орієнтуючі принципи -- основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і слугують методологічною та інформаційною базою.

Технічні принципи спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.

Управлінськими називаються принципи, що визначають взаємозв'язок і відносини між окремими стадіями і етапами процесу забезпечення безпеки. До них належать: плановість, контроль, управління, зворотний зв'язок, підбір кадрів, відповідальність.

До організаційних належать принципи, за допомогою яких реалізуються положення із залученням науково-обгрунтованих рішень. Це принципи несумісності, ергономічності, раціональної організації праці і відпочинку, компенсації та ін.

Список використаної літератури

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник - К.: Каравела, 2005. -327 с.

2. Овчаров О.В. Конспект лекцій з дисципліни "Безпека життєдіяльності" - Харків: СОП ІОЦ ХНАМГ, -2006. -132 с.

3. Лушкін В.А., Торкатюк В.І., Коржик Б.М., Ачкасов А.Є., Ніколаєнко Л.Ф. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник - Житомир, 2001. -671 с.

4. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник. - Суми: "Університетська книга", 2000. - 301 с.

Размещено на Allbest.ru