Екологічні небезпеки транскордонного походження у західних регіонах України: еколого-економічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

За сучасних умов глобалізації та регіоналізації світових еколого-економічних відносин підвищується і роль регіональних утворень окремих держав, особливо щодо спільного вирішення транскордонних проблем стану навколишнього природного середовища, шляхом використання різних організаційно-економічних механізмів та інструментів. Оскільки проблеми в екологічній сфері накопичувалися протягом тривалого часу, для захисту населення і території недостатньо боротися із наслідками забруднення. Вирішення цього питання лежить у площині превентизації ризиків та загроз, що вимагає значних інвестиційних, організаційно-економічних, технічних та ін. витрат. Варто брати до уваги і той факт, що нині Україна є учасником понад 70 міжнародних угод і конвенцій, виконання яких вимагає також обміну інформацією щодо стану навколишнього середовища та прогнозування його змін. Тому створення, функціонування та подальший розвиток національної системи запобігання екологічного забруднення, моніторингу стану території та прогнозування ризиків і загроз має здійснюватися з урахуванням світових вимог.

Волинська, Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області межують на Заході із низкою країн ЄС та перебувають у зоні поширення транскордонних екологічних та природно-техногенних загроз і ризиків. У регіональному розрізі потенційну техногенно-екологічну загрозу для Чернівецької області становлять карстові процеси, активізація яких на території Румунії здатна спровокувати прискорення аналогічних процесів у Дністровсько-Прутському міжріччі. Через неефективно працюючі очисні споруди в містах Новоселиця, Сторожинець, Глибока, Вижниця, Сокиряни, стічні води потрапляють у транскордонні річки Черемош, Сірет і Дністер. На стан атмосферного повітря області значно впливають транскордонні перенесення шкідливих речовин із країн центральної Європи, однак відсутність мережі постів контролю не дає можливості реально оцінити величину впливу транскордонних забруднень до загальної оцінки стану атмосферного повітря області. Вплив підприємств сусідніх держав Румунії та Молдови мінімізований у зв'язку з відсутністю таких у прикордонній зоні зазначених країн. Цьому також сприяє переважання на території області рози північних вітрів. Для покращення ситуації та попередження транскордонних загроз, на території області активно запроваджуються процеси та механізми щодо підвищення екологічної складової конкурентоспроможності регіону (переважно розуміючи під цим процес поступового і послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дають змогу підвищувати ефективність використання природних ресурсів і умов поряд з покращенням або збереженням якості природного середовища). Це одна із головних вимог сучасності в умовах глобальної екологічної кризи, особливо для транскордонних територій.

Транскордонні ризики і загрози для Івано-Франківської області становлять переноси із Катовіце (30 тис. т сульфатної сірки, 20 - амонійного азоту, 10 - нітратного азоту), а разом з ними велика кількість інших хімічних елементів щорічно. За даними Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів, Західний метеорологічний центр (Осло, Норвегія) неодноразово надавав інформацію, що з території Польщі в Україну щорічно переноситься і випадає 691 тис. т діоксид у сірки, а у зворотному напрямі переноситься 215 тис. т, тобто баланс взаємних забруднень не на нашу користь. Також на стан атмосферного повітря області значно впливають транскордонні перенесення шкідливих речовин з країн центральної Європи, однак відсутність мережі постів українського контролю не дає можливості реально оцінити величину впливу транскордонних забруднень до загальної оцінки стану атмосферного повітря.

Водночас низка екологічних проблем Івано-Франківської область становить загрозу транскордонного характеру для суміжних територій ЄС. Незважаючи на те, що протягом 2010-2012 рр. із Держбюджету було виділено біля мільярда гривень на покращення ситуації на території міста Калуш та прилеглих територій, екологічна ситуація постійно погіршується, наближається до межі виникнення транскордонної екологічної катастрофи, у тому числі - через забруднення р. Дністер.

Для Волинської області потенційно можливими джерелами техногенно-екологічної транскордонної загрози можуть бути хімічні підприємства Польщі: азотний, газопереробний комбінати в м. Пулави; сірчанокислотний-суперфосфатний завод у Махуві (поблизу м. Тарнобжег); група підприємств коксохімічного виробництва у Верховній Сілезії (міста Хожув, Битом, Зарже, Кандзежин). Як прикордонний регіон Волинь приймає на себе транскордонний перенос забруднюючих речовин і похідних від них - кислих опадів із Заходу і Сходу; напруженим тут є транзит автотранспорту, що додатково забруднює повітря. Волинським гідрометеоцентром протягом 16 років проводяться спостереження за програмою транскордонного переносу на метеостанції «Світязь». Щороку, згідно зі спостереженнями, фіксується до 5-7 випадків перевищень ГДК по діоксиду азоту.

Закарпаття - один із найбільш чистих регіонів України. Однак останніми роками вкрай часто потерпає від аварій та шкідливих викидів промисловості Румунії, у першу чергу негативний вплив транскордонного забруднення відчуває на собі головна водна артерія Закарпаття - Тиса. Особливе занепокоєння українських експертів, точку зору яких підтримують і угорські фахівці, викликає подальше використання ціанідів на золотодобувному австралійсько-канадсько-румунському СП Gabriel Resources (комплекс поверхневих золотодобувних копалень у гірській зоні Рошія Монтане, басейн р. Тиса). У свою чергу води Тиси забруднюють Дунай, а, отже, і всю Європу. Для Закарпаття особливо болючою проблемою є також забруднення річок побутовими відходами. Також на негативний екологічний стан Закарпатської області впливають нафтохімічний завод в м. Вояні, що технологічно пов'язаний з заводом «Хемко» в м. Стражське (виробництво азотних добрив і синтетичних матеріалів). З даними підприємствами тісно кооперується і завод «Хемлон» у м. Гуменне (виробництво синтетичного волокна). Значну потенційну небезпеку також являють хімічні підприємства Румунії: комбінат мінеральних добрив у м. Рознов, комбінат синтетичного каучуку і нафтопереробний комбінат у Георге-Георгіу-Деж, завод свинцевих білил у Бая-Маре, завод хлоросодових продуктів у м. Борзешть, завод хімволокна в Яссах, група підприємств у Центральній Трансільванії на основі переродки калійної і кам'яної солі, комбінат комплексних добрив в Турну-Мегуреле, завод органічних барвників у м. Кодля.

Щодо Львівської області, то, за даними обласного центру з гідрометеорології, протягом року відбирається до 400 проб для визначення вмісту діоксиду сірки та діоксиду азоту у атмосферному повітрі транскордонних переносів. Точка спостереження для визначення забруднення по транскордонному переносу знаходиться у м. Рава-Руська. За останній рік спостережень виявлені перевищення ГДК по діоксиду азоту у 52 пробах. Також зафіксовано неодноразово скид неочищених стічних вод з очисних споруд в басейни транскордонних річок (Дністер, Сян, Зах. Буг). Аналогічні процеси фіксуються на прикордонних територіях Польщі та Молдови. Джерелом техногенно-екологічних загроз у регіоні є транскордонні нафто- й газопродуктопроводи, підземні сховища газу, родовища корисних копалин. Так, на Львівщині розробляються три небезпечні у транскордонному аспекті родовища - Коха- нівське (нафтове), та Хідновицьке і Свидницьке (газові). Може мати негативні транскордонні наслідки рекультивація Яворівського кар`єру ДГХП «Сірка». Зоною підвищеної небезпеки є ділянки області, де проходять магістральні нафтопроводи Філії МН «Дружба» ВАТ «Укртранснафта», продуктопровід ДП «ПрикарпатЗахідтранс», газопровід високого тиску Уренгой-Помари-Ужгород та газопроводи (високого, середнього та низького тиску) УМГ «Львів- трансгаз» та ПАТ «Львівгаз». Загрозу виникнення великомасштабних пожеж створюють 8 компресорних (Кам'янка-Бузька, Бібрка, Волиця, Дашава, Більча-Волиця, Опари, Угерсько, Комарно-2) та 104 газорозподільних станції, а також 3 сховища (Стрийське, Опарське, Дашавське) підземного зберігання газу НАК «Нафтогаз України».

Нині через накопичені проблеми організаційного характеру та системне хронічне недофінансування заходів запобігання поширенню забруднення, Україна фактично втратила важелі впливу на обмеження транскордонних загроз і ризиків. Проте ведеться активна робота з апроксимації екологічного законодавства України, згідно з вимогами Директив ЄС з охорони навколишнього природного середовища. Поряд із «горизонтальними» Директивами, важливим інструментом регулювання транскордонних відносин у сфері запобігання поширенню забруднення навколишнього середовища у межах Європи виступає Фонд згуртування (The Cohesion Fund). Згідно з його статутом, виділяється в цілому 63,4 млрд. € для інвестування проектів за низкою категорій, серед яких:

• підтримка розвитку проектів з низьковуглецевої економіки;

• сприяння адаптації до зміни клімату, попередження й управління ризиками, у т.ч. інвестиційне заохочення проектів для вирішення конкретних ризиків, що забезпечують стійкість, а також розробка систем аварійного управління стихійними лихами;

• збереження та захист навколишнього природного середовища і підвищення ефективності використання ресурсів шляхом сприяння сталому функціонуванню транспорту та усуненню недоліків у ключових мережевих інфраструктурах. екологічний транскордонний законодавство загроза

Використовуючи в якості головних механізмів інвестиційні гранти, субсидії, податкові пільги та компенсації, за період 2007-2014 рр. коштами Фонду згуртування було підтримано близько 20 програм у 14 країнах Європи. Більшість з них були спільного фінансування (разом із ERDF), та стосувалися оптимізації чи розбудови ТЕ№Т та інфраструктури всередині країни, з дотриманням вимог охорони навколишнього природного середовища. Ефективність та успішність освоєння коштів фонду оцінюється за прийнятим набором показників, серед яких: показники стану навколишнього середовища, розвитку відновлювальної енергетики та зміни клімату, стану транспортної мережі. На період 2014-2020 рр. Фонд Згуртування розрахований на сприяння розвитку та оптимізації стану навколишнього природного середовища в Болгарії, Хорватії, Кіпру, Чехії, Естонії, Греції, Угорщини, Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини та Словенії. На жаль, нині Україна ще не має юридичної можливості повною мірою скористатися коштами фонду для проектів запобігання ризикам та подолання загроз для населення і території прикордонних регіонів, навіть при умові спільного фінансування транскордонних програм з однією із країн ЄС. Детально проблематика цього напряму транскордонного співробітництва розкривається у роботах Є. Матвіїшин, де автор аналізує причини слабкої активності громад прикордонних регіонів у реалізації проектів запобігання забрудненню навколишнього середовища, або подолання його наслідків.

Отже, будь-яка господарська діяльність, а особливо та, що здійснюється на суміжних територіях, може стати причиною виникнення і поширення екологічних загроз і небезпек. Тому у прикордонних регіонах особлива увага при впровадженні різних видів економічної діяльності повинна приділятися дотриманню низки принципів, серед яких запобігання транскордонної шкоди, належна обачність, відповідність нормам міжнародного екологічного законодавства тощо.

Нині Україна є потенційним джерелом забруднення для територій суміжних держав унаслідок низки економічних, технічних, технологічних організаційних та інших причин. Проте її територія зазнає не менших небезпек та загроз від країн Євросоюзу, що межують із західними регіонами. Організаційно-економічним потенціалом (котрий поки що недоступний для України) у вирішенні вищезазначених проблем, володіють структурні фонди ЄС, а особливо - Фонд Згуртування, котрий через цілу систему механізмів надає інвестиції для подолання територіальних диспропорцій, у т.ч. і в екологічній сфері. Подальші дослідження у цьому напрямі автор продовжує в рамках виконання науково-дослідних робіт за державним замовленням за темами: «Екологічна модернізація в системі природно-техногенної та екологічної безпеки України» (ДР 0114и005281), «Державна екологічна політика України в умовах децентралізації влади» (ДР 0114Ш05282).

Размещено на Allbest.ru