Заповідні території Полісся

На емблемі Черемського заповідника у центральній частині зображена шейхцерія болотна (реліктова рідкісна рослина), яка є його своєрідним символом. Саме завдяки наявності угруповань цього "червонокнижного" виду у 1978 році тут був створений заказник, а Черемське болото не було осушене. Напис "Черемський природний заповідник" зображено червоним кольором на білому фоні стрічки. Білий і червоний - традиційні кольори Волині та Полісся, а також червоний - це колір заповідання, охорони природи, білий - символ чистоти і прозорості. Салатовим кольором показане болото, в межах якого синім відмічено озеро, у верхній частині - голубе небо. По боках від озера зображено ялини, які символізують плечі заповідника - зелені лісові масиви. Як науково-дослідна та еколого-освітня установа заповідник тісно співпрацює із закладами освіти (школами, ліцеями, університетами) та інститутами НАН України (Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена). У заповіднику існує науковий відділ, який займається дослідницькою роботою. Закладено дванадцять постійних пробних площ (науково-дослідних полігонів-стаціонарів), еколого-ценотичний профіль з метою моніторингу сукцесійних змін. Розроблено екологічну стежку, формується гербарій, експозиційні матеріали і бібліотека, проводяться екскурсії, польові практики студентів.

3. Сучасний стан і перспективи використання заповідних територій Полісся

Кліматичні умови Українського полісся сприятливі для формування широколистяних та мішаних лісів, які тут є зональними угрупованнями. Значне поширення флювіогляціальних відкладів зумовлює переважання піщаних ґрунтів і пов'язаних з ними соснових лісів. Високий рівень ґрунтових вод, знижений характер поверхні сприяють розвитку торфових боліт. Все це обумовлює формування різноманітного рослинного покриву.

Природна рослинність збереглась значною мірою. Розораність регіону досягає 30-40%, збільшуючись у південній та центральній частинах. Середня залісненість регіону за різними джерелами 26-29%, вона зменшується в напрямку з півночі на південь та із заходу на схід. Переважають і становлять 65-70% всіх лісів соснові та дубово-соснові ліси, співвідношення між ними в зв'язку зі збільшенням площі культур змінюється весь час на користь соснових насаджень. Заболоченість Українського Полісся до проведення осушувальної меліорації становила 6,3%, найбільша вона на Західному Поліссі. Нині близько половини площ боліт осушено та трансформовано. В останнє десятиріччя відбувається ренатуралізація осушених боліт.

Нині в регіоні налічується 3 природні заповідники, З національні природні парки, 52 заказники та 18 пам'яток природи загальнодержавного значення. Запроектоване створення 5 національних природних парків. Для кожного із заповідників і парків висвітлюються його природні умови, рослинність та флора, їх раритетна компонента, наукова значущість їх територій. Дається ботанічна характеристика заказників та пам'яток природи загальнодержавного значення. Ряд існуючих та проектованих природно-заповідних територій охарактеризовані вперше - Рівненський природний заповідник, проектовані НПП „Прип`ять-Стохід", „Надслгучанський" та ін.

Формування природоохоронних мереж зумовлено низкою об'єктивних чинників: розбалансованістю і екологічно небезпечною діяльністю систем матеріального виробництва, радіоактивним забрудненням. Природоохоронна система орієнтована на подолання негативних екологічних тенденцій, наявних у регіоні. Формування цілісної поліфункціональної природоохоронної мережі (екомережі), основними природними елементами якої виступають території та об'єкти природно-заповідного фонду, що забезпечують збереження біотичного й ландшафтного різноманіття Полісся, оптимальне використання природно-ресурсного потенціалу стане екологічним стабілізатором природного середовища життєдіяльності населення краю. Сьогодні необхідною умовою для розв?язання питання виділення основних структурних елементів перспективної регіональної екомережі є вивчення стану природоохоронних територій, аналіз можливостей їх розширення та реорганізації.

Висновки

Рівненський природний заповідник було створено Указом Президента України від 3 квітня 1999 року № 356 на площі 47046,8 га, проте згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2003 року № 1271 заповіднику було передано у постійне користування земельну ділянку площею 42288,7 га.

Територія заповідника складається з чотирьох окремих ділянок, які з 1984 року мали статус заказників загальнодержавного значення: ландшафтний заказник "Білоозерський" (Володимирецький р-н), загальнозоологічний - "Перебродівський" (Дубровицький та Рокитнівський р-ни), ботанічний - "Сира Погоня" (Рокитнівський р-н), гідрологічний - "Сомино" (Сарненський р-н). Це найбільші за площею і найкраще збережені болотні масиви України, взяті під охорону. Значну роль у їх вивченні та розробці рекомендацій щодо охорони відіграли українські болотознавці на чолі з професором Є.М.Брадісом та вчені-орнітологи.

Заповідник створено з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся.

Характерною ознакою Рівненського заповідника є те, що в ньому представлені болота всіх типів, які є на Українському Поліссі. Найбільшою різноманітністю боліт визначається Білоозерська ділянка. Саме на ній добре представлені болота з багатим живленням - низинні (евтрофні). На решті ділянок переважають сфагнові болота: ті, що досягли високого ступеня розвитку - верхові (оліготрофні) та менш розвинені - перехідні (мезотрофні).

Шацький національний природний парк було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 року № 533, на площі 32515,0 га. Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. № 159-р в постійне користування парку було надано 6761,8 га, а відповідно до Указу Президента України від 16 серпня 1999 року № 992 площу парку було розширено і на сьогодні вона становить 48977,0 га, з них 20856,0 га земель знаходиться у його постійному користуванні.

Парк було створено на базі державних ландшафтних заказників "Озеро Кримне", "Озеро Пісочне", "Озеро Пулемецьке", "Озеро Світязь", які були оголошені у 1974 році, зоологічної пам'ятки природи "Озеро Климівське", гідрологічних пам'яток природи "Болото Луки", "Болото Мелеване", "Болото Піддовге-Підкругле", що були оголошені у 1975 році.

На сьогодні до території парку входять ботанічний заказник загальнодержавного значення "Втенський" (130,0 га), лісові заказники місцевого значення "Ростанський" (14,6 га) та "Ялинник" (83,0 га), іхтіологічний заказник "Сомиець" (46,0 га) та 4 ботанічні пам'ятки природи місцевого значення.

Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На даний час у парку функціонують чотири зони відпочинку: "Гряда", "Світязь", Урочище Гушове" та "Пісочне". На берегах озер розміщено велику кількість баз відпочинку, пансіонат "Шацькі озера" (600 місць), санаторій "Лісова пісня" (420 місць), спортивні та дитячі табори та низка малих наметових містечок. В останні роки у парку проводиться Міжнародний пісенний фестиваль "На хвилях Світязя".

Поліський природний заповідник було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року № 568. Площа заповідника становить 20104,0 га, площа його охоронної зони - 14146,0 га.

Заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Це типовий і, разом з тим, унікальний куточок мальовничої поліської природи у межиріччі р. Уборті та її притоки - р. Болотниці. Територія заповідника знаходиться на межі Українського кристалічного щита та Прип'ятьської низовини. Основу геологічної будови становлять докембрійські породи (граніти, гнейси, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою, представлені водно-льодовиковими та алювіальними пісковиками дніпровського зледеніння, а також сучасний алювій і органогенні утворення - торфовища. полісся природний заповідник

Черемський природний заповідник був створений Указом Президента України від 19 грудня 2001 року № 1234 на базі Черемського заказника загальнодержавного значення, площею 903 га та його охоронної зони, а також трьох заказників місцевого значення: орнітологічного заказника "Урочище Сузанка", загальнозоологічного заказника "Карасинський" та ботанічного заказника "Карасинський ялинний-1". Це перший заповідник, створений у Волинській області. Заповідник створено з метою збереження типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся.

Таким чином, Українське Полісся багате на заповідні території та об'єкти. У даній роботі були розглянуті найважливіші заповідні території.

Список використаних джерел

1. Гетьмом В. Заповідне Шацьке поозеря межує з Європою // Науковий світ + Атестаційний вісник . - 2011. - № 2 . - С . 20-22.

2. Остроушко О. Рівненський Природний Заповідник / О. Остроушко // Чумацький шлях. - 2011. - № 2 . - С. 21-22.

3. Бумар Г. Скарби Поліського природного заповідника / Г. Бумар // Країна знань. - 2011. - № 8. - С. 24-27.

4. Коніщук В. В. Еколого - економічні передумови розширення Черемського природного заповідника та створення національного парку «Західне Побужжя» / В. В. Коніщук // Екологічний вісник. - 2010. - № 3. - С. 28-29.

5. Сушик Л. Заповідна Волинь / Л. Сушик , Н. Пушкар // Краєзнавство. Географія. Туризм. Шкільний світ. - 2009. - № 5. - С. 18.

6. Мельник В. Перлина Європа - Шацькі озера / В. Мельник // Дивосвіт. - 2009. - № 3. - С. 14-16.

7. Хомік Н. В. Водні ресурси Шацького національного природного парку // Вісник аграрної науки. - 2008. - № 1. - С. 77-79.

8. Стойко С. М. і ін. Шацький природний національний парк / С. М. Стойко, П. Т. Ященко, М. П. Жижин. - Львів : Каменяр, 1986. - 48 с.

9. Сушик Л. Заповідна Волинь / Л. Сушик // Краєзнавство. Географія. Туризм. Шкільний світ. - 2009. - № 5. - С. 18.

10. Бумар Г. Й. Болота - цінні ландшафти Поліського природного заповідника / Г. Й. Бумар // Країна знань. - 2012. - № 5. - С. 30-33.

11. Жила С. Поліський заповідник дверлянської землі / С. Жила // Верегиня. - 2006. - № 2. - С. 23-30.

12. Щербатюк М. Поліський природний заповідник - резерват дикої природи / М. Щербатюк, Ю. Куцоконь // Біологія і хімія в сучасній школі. - 2012.

13. Шипко Н. Озера Шацького природного парку / Наталя Шипко // Краєзнавство. Географія. Туризм. Шкільний світ. - 2011. - № 11. - С. 8-10.

Размещено на Allbest.ru