Еколого-економічні аспекти забезпечення збалансованого використання та охорони земель сільськогосподарського призначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еколого-економічні аспекти забезпечення збалансованого використання та охорони земель сільськогосподарського призначення

Постановка проблеми. Здійснення земельної реформи в Україні, розпочатої у 1991 році, обумовило докорінний перерозподіл земельних ресурсів, у результаті чого виникло багато проблем щодо раціонального використання та охорони земель. Це вилучення земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, використання земельних ресурсів без науково обґрунтованої системи правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель.

При цьому виникають ризики безсистемного використання земельних ресурсів, зокрема, без прогнозування, планування та регулювання, а отже і управління раціональним використанням та охороною земель.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження щодо раціонального використання та охорони земель, а також прогнозування та управління земельними ресурсами висвітлені у працях українських та зарубіжних науковців Л. Я. Новаковського, Д. С. Добряка, О. П. Канаша, Д. І. Бабміндри, І. А. Розумного, А. М. Третяка, М. А. Хвесика, П. Г. Казьміра, Й. М. Дороша, В. І. Семчика, В. М. Кривова, В. І. Нудельмана, І. К. Бистрякова, С. М. Волкова. Але належної оцінки Схем землеустрою як базового документа в системі охорони земельних ресурсів адміністративно-територіальних одиниць не розкрито.

Формування цілей статті. Метою статті є дослідження аспектів раціонального використання земельних ресурсів та охорони земель сільськогосподарського призначення адміністративно-територіальних одиниць.

Виклад основного матеріалу. Сутність охорони використовуваних в аграрному виробництві земель, полягає в забезпеченні умов для збереження продуктивних угідь як необхідної основи сталого розвитку сільськогосподарського виробництва та забезпечення продовольчої безпеки країни. Особливості землі, яка є живим організмом і відіграє особливу роль у житті людини, а також специфіка її використання в сільському господарстві характеризують двоїстий характер землі. З одного боку, землі сільськогосподарського призначення є об'єктом господарювання, з іншого - об'єктом природокористування і це впливає на зміст системи їхньої охорони та раціонального використання.

Як об'єкт природокористування земля бере участь у відновленні й підтримці основних екологічних процесів та екосистем у рівноважному стані. Зміст охорони земель у цьому випадку має включати комплекс взаємопов'язаних заходів щодо збереження, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та довкілля з метою збереження природних умов для розвитку людського суспільства. Як природний об'єкт господарювання, який бере участь у процесі сільськогосподарського виробництва, земля є особливим незамінним засобом виробництва, що здійснює вплив на стійкість та ефективність агроекосистеми. Чим якісніші земельні ресурси і чим краще вони використовуються, тим більші обсяги сільськогосподарської продукції можна отримати з одиниці земельної площі [4, с. 18]. Зміст охорони земель має включати заходи щодо забезпечення збереження ґрунтової родючості (попередження деградації) та поліпшення її якісних характеристик. Сюди можуть входити оптимізовані для умов виробництва агротехнічні заходи, що дозволяють поліпшувати ґрунтову родючість у процесі використання земель. При виборі агротехнічних прийомів повинні враховуватися вимоги природних законів, зональні особливості, типологічні й індивідуальні властивості ландшафтів, стійкість сільськогосподарського виробництва (агроекосистеми) (рис. 1).

Рис. 1. Схема дії системи охорони земель сільськогосподарського призначення

охорона економічний сільськогосподарський земля

В цілому зміст системи охорони земель сільськогосподарського призначення має включати функції раціонального розподілу і ефективного використання землі як невід'ємної частини агроекологічної системи, забезпечення збереження (попередження деградації) та поліпшення вихідних якісних характеристик сільськогосподарських угідь (підвищення родючості). При необхідності система охорони земель повинна включати перерозподіл земель, що сприяє підвищенню стійкості сільськогосподарського землекористування і не завдає шкоди довкіллю.

Усе сказане свідчить про необхідність у сучасних умовах системного підходу до організації використання й охорони земельних ресурсів сільського господарства для забезпечення виробництва необхідних обсягів продовольства. Системний підхід передбачає врахування сукупності всіх взаємопов'язаних між собою та із зовнішнім середовищем елементів, що утворюють певну єдність, спрямовану на досягнення функцій системи охорони земель [1, с. 17]: збереження родючих земель, виключення з інтенсивної господарської діяльності масивів зі порушеним ґрунтовим шаром, попередження розвитку негативних процесів, пов'язаних з деградацією і забрудненням земель.

З цих позицій вважаємо, що система охорони земель сільськогосподарського призначення являє собою сукупність елементів, які забезпечують узгодження природно-кліматичних, екологічних, соціально-економічних і організаційно-правових умов ведення сільськогосподарського виробництва з метою забезпечення ефективного розвитку сільського господарства та збереження земель для майбутніх поколінь. З економічної точки зору виконання заходів з охорони земель є більш ефективним, ніж усунення негативних наслідків їхньої деградації або повної втрати для сільського господарства родючих земель. Тому своєчасне проведення природоохоронних заходів дозволяє не тільки пом'якшити вплив негативних процесів на стан навколишнього природного середовища, а й сприяє збереженню земель для сільськогосподарського використання нинішнім і майбутнім поколіннями, підвищенню їхнього виробничого потенціалу.

Згідно Закону України «Про охорону земель» [6] система заходів у галузі охорони земель включає: державну комплексну систему спостережень; розробку загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; створення екологічної мережі; здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; стандартизацію і нормування.

Землеустрій є одним із головних важелів управління земельними ресурсами конкретної території, а також елементом охорони земель сільськогосподарського призначення. У сфері землеустрою одним із передпроектних документів з реалізації державної політики щодо використання та охорони земель, вдосконалення земельних відносин, наукового обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо є Схеми землеустрою адміністративно-територіальних одиниць.

Законодавством України, зокрема статтею 45 Закону України «Про землеустрій», визначено, що схеми землеустрою адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспектив щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організацій раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо [3].

Наказом Держземагентства України від 02.10.2013 р. № 395 затверджено Методичні рекомендації щодо розроблення Схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, які носять рекомендаційний характер стосовно складу, змісту та порядку розроблення Схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Схеми землеустрою є передпроектним документом, в якому, на основі врахування природних економічних та соціальних умов, розробляється комплекс взаємопов'язаних заходів щодо раціонального використання земельних ресурсів, їх розвитку і організації, встановлення інфраструктури, яка відповідає потребам адміністративно-територіальної одиниці.

Схеми землеустрою містять рекомендації щодо вирішення таких основних питань:

а) удосконалення розподілу земель між категоріями відповідно до перспектив розвитку, для чого рекомендується: установити відповідність фактичного використання земель їх цільовому призначенню з урахуванням їх об'єктивної придатності; виявити резерви земель, придатних до використання в сільському господарстві і для інших цілей; визначити й обґрунтувати потреби земель для несільськогосподарського призначення; скласти баланс розподілу земель по категоріях на кожен розрахунковий період;

б) розробка пропозицій щодо ефективнішого використання сільськогосподарських угідь шляхом: освоєння нових земель, трансформації сільськогосподарських угідь, поліпшення меліоративного стану земель, удосконалення структури посівних площ і впровадження прогресивної системи землеробства;

в) удосконалення організації територій, для чого рекомендується: розробити пропозиції стосовно формування нових і усунення недоліків існуючих землекористувань, розміщення центральних садиб сільськогосподарських підприємств, їхніх виробничих підрозділів, господарських центрів і тваринницьких комплексів, їхньої організації території агропромислових і інших виробничих об'єднань; визначити потреби земель для внутрішньогосподарських нестатків (господарські центри і тваринницькі комплекси за межами населених пунктів, захисні насадження, гідромеліоративна мережа, дороги, скотопрогони тощо);

г) розробка заходів щодо охорони земель: рекомендується визначити обсяги робіт із захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії та рекультивації порушених земель; виявити джерела забруднення земель промисловими відходами й розробити заходи щодо запобігання негативних наслідків цього забруднення; дати пропозиції з поліпшення ландшафту;

д) визначення економічної ефективності і черговості здійснення намічених заходів [5].

А тому органам місцевого самоврядування, органам державної виконавчої влади в сфері земельних відносин необхідно звернути увагу на вирішення питань щодо розробки Схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

На сьогодні із 365 рад базового рівня Рівненської області в період з 2009 року розроблено Схеми землеустрою на територіях 57 сільських та селищних рад, що складає 15,6 % від потреби, а саме у:

- Володимирецькому районі для 14 сільських та 2 селищних рад;

- Демидівському районі для 11 сільських та 1 селищної рад,

- Здолбунівському районі для 2 сільських рад;

- Корецькому районі для 25 сільських рад;

- Рівненському районі для 1 сільської ради;

- Сарненському районі для 1 сільської ради.

У зв'язку із відсутністю заходів з підвищення продуктивності та охорони земель на території Рівненської області, незначним показником наявності документації із землеустрою та іншими прорахунками в сучасних умовах необхідно на державному, регіональному і локальному рівнях здійснити заходи щодо приведення використання земель у відповідність із місцевими агроекологічними характеристиками кожної конкретної території [2].

Схеми землеустрою розробляються для використання при поточному та перспективному плануванні діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин.

Виходячи із практики, пропонується така структура Схем землеустрою адміністративно-територіальних одиниць:

Розділ 1. Характеристика природних умов.

Розділ 2. Сучасний стан використання земель.

2.1. Розподіл земель за категоріями, угіддями та землекористувачами.

2.2. Стан використання земель сільськогосподарського призначення.

2.3. Аналіз використання та охорони земель несільськогосподарського призначення.

2.4. Радіоактивно забруднені території.

Розділ 3. Оптимізація землекористування.

3.1. Класифікація земель за придатністю для використання у галузях економіки.

3.2. Обґрунтування розмірів та потреб земель для розвитку населених пунктів.

3.3. Комплекс протиерозійних заходів.

3.3.1. Організаційно-господарські заходи.

3.3.2. Агротехнічні заходи.

3.3.3. Лісомеліоративні заходи.

3.4. Консервація деградованих та малопродуктивних земель.

3.5. Рекультивація порушених земель та землювання малопродуктивних угідь.

3.6. Меліорація земель.

3.7. Організація території радіоактивно забруднених земель.

3.8. Формування екологічної мережі.

Розділ 4. Формування обмежень щодо використання земель.

Розділ 5. Перспективи розвитку використання земель.

5.1. Перерозподіл земель відповідно до господарських потреб та екологічних вимог. Баланс земель за типами землекористування.

5.2. Регулювання використання земель агроландшафтного типу.

5.3. Регулювання використання земель середовищестабілізуючого типу.

5.4. Регулювання використання земель сельбищного типу.

Розділ 6. Вдосконалення управління земельними ресурсами.

6.1. Планування використання та охорони земель.

6.2. Розвиток системи землеустрою.

Розділ 7. Еколого-економічна ефективність Схеми землеустрою.

Розділ 8. Розгляд, погодження та затвердження Схеми землеустрою, реалізація її заходів.

Графічні матеріали.

1. Схема сучасного використання земель.

2. Схема природно-сільськогосподарського районування й агровиробничих груп ґрунтів.

3. Схема організації території з обмеженнями прав на землю.

4. Схема протиерозійних заходів та меліорації земель.

5. Схема перспективного використання та охорони земель.

У процесі розробки Схеми землеустрою використовується наявна документація із землеустрою, матеріали ґрунтового обстеження, дані Державного земельного кадастру, генеральні плани населених пунктів, Схеми планування території та інша наявна актуальна проектна документація. Для визначення заходів щодо перспективного використання та охорони земель важливе значення має сучасний стан використанням земельних ресурсів адміністративно-територіальної одиниці.

У результаті аналізу, систематизації, оцінки вихідних даних про сучасний стан та використання території адміністративно-територіальної одиниці узагальнюються дані:

- про природні й економічні умови розвитку території;

- про земельні ділянки власників земель та землекористувачів;

- про стан використання земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення;

- про використання земель за угіддями та категоріями земель;

- про стан використання осушених земель;

- про оцінку якісного стану сільськогосподарських угідь та розвиток водної та вітрової ерозії;

- про використанням радіоактивно забруднених земель;

- про розвиток території сільських населених пунктів;

- про наявність корисних копалин;

- про об'єкти транспорту, технічної інфраструктури, відпочинку тощо.

Крім того, враховуються пропозиції місцевих рад, територіальних органів земельних ресурсів, органів містобудування та архітектури, охорони навколишнього природного середовища, охорони культурної спадщини щодо подальшого розвитку території, організації використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового, водного господарства, промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення, територій природно-заповідного, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також перспективи розвитку територій сільських населених пунктів.

На основі проведеного аналізу зібраних і оброблених даних визначено науково-обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення структури земельного фонду відповідно до господарських потреб та екологічних вимог, що визначають комплекс протиерозійних заходів (організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних); меліоративних заходів (гідротехнічна, культуртехнічна, хімічна, агротехнічна, агролісотехнічна меліорація); об'єкти консервації (залуження, заліснення); рекультивації порушених земель; території для дезактивації радіоактивно-забруднених земель; створення або розширення територій природно-заповідного, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення; формування обмежень щодо використання земель.

При розробці Схеми землеустрою також вирішується одне із найважливіших завдань з охорони земель - збереження особливо цінних земель на території адміністративно-територіального утворення.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Діюча в даний час система охорони земель в сільському господарстві в силу впливу різних природних і економічних факторів, а також недостатньої уваги з боку держави не забезпечує їх раціонального використання. У зв'язку з цим, вважаємо за необхідне створення комплексної системи охорони земель сільськогосподарського призначення. Дослідження показали, що дієвим інструментом в сфері охорони земель сільськогосподарського призначення є землеустрій. Загалом, схеми землеустрою є основним планувальним і передпроектним документом для регулювання земельних відносин органами державної влади та місцевого самоврядування. Тому для уникнення чи зменшення ризиків безсистемного використання земельних ресурсів, що призводить до зменшення площ земель сільськогосподарського призначення, необхідна наявність розроблених на всій території Схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Література

1. Давыдова Я.Е. Экономическое стимулирование охраны сельскохозяйственных угодий / Я.Е. Давыдова // Агромир Поволжья. - 2011. - № 2. - С. 15-19.

2. Добряк Д. С. Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екологобезпечного використання / Д. С. Добряк, О. П. Канаш, Д. І. Бабміндра, І. А. Розумний. - К.: Урожай, 2009. - 464 с.

3. Дорош Й. М. Місце і роль схем землеустрою в системі прогнозування та планування використання і охорони земель / Й. М. Дорош, М. П. Стецюк // Землевпорядний вісник - 2014. - № 5. - С. 30-34.

4. Корнева Н.Н. Совершенствование регулирования охраны земель сельскохозяйственного назначения / Н.Н. Корнева, Я.Е. Давыдова // Экономика, труд, управление в сельском хозяйстве. - 2013. - № 3 (16). - С. 18-35.

5. Наказ Держземагентства України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць» від 02 жовтня 2013 року № 395 // Землевпорядний вісник - 2013. - № 10. - С. 46-52.

Размещено на Allbest.ru