Оцінка рівня забруднення аерозольними викидами пожежі

.

При вирішенні конкретної задачі про поширення в атмосфері аерозольних продуктів горіння приймемо наступні допущення [53-55], які дозволяють істотно спростити вигляд рівняння (1.4):

· вплив пожежі на навколишнє середовище розглядається на заключній стадії його розвитку, коли інтенсивність викиду продуктів горіння М = const, a концентрація продуктів горіння в атмосфері відповідає сталому значенню (стаціонарний режим), тому Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

;

· вісь ОХ орієнтована в напрямку вітру, тому v = 0;

· продукти горіння поширюються над рівній горизонтальній підстильної поверхнею і вертикальні рухи в атмосфері не враховуються. У цьому випадку для важких продуктів горіння w дорівнює швидкості їх осадження (зі знаком мінус), а для легких можна прийняти w = 0;

· в напрямку вітру (по осі ОХ) дифузійний потік продуктів горіння набагато менше адвентивних, тому K _X = 0;

· продукти горіння є збереження домішкою, тому ?= 0.

Таким чином, у разі усталеною дифузії зберігається домішки над однорідної горизонтальній місцевістю після зазначених спрощень вихідне рівняння приймає вид

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

. (2.8)

В якості початкової умови в роботі [38] пропонується задавати конвективний потік домішки, що надходить від джерела в атмосферу, а для опису точкового джерела вводити d---функцію:

uc = M(y)(z-H) при x=0, y=0 и z=H, (2.9)

де М - маса забруднюючої домішки, яка викидається пожежею в одиницю часу (інтенсивність викиду); Н - висота, на якій відбувається переважно горизонтальний перенос домішки вітром.

Граничні умови на нескінченному віддаленні від джерела мають вигляд:

с ®0 при Z ®Ґ--і Y ®--Ґ. (2.10)

Граничні умови на підстильної поверхні

при z=0. (2.11)

Рішення крайової задачі (2.8) - (2.11) має різний вигляд для випадків легкої та важкої домішок.

Легка домішка

Для випадку легкої аерозольній домішки значення коефіцієнта w в рівнянні (2.8) можна прийняти w = 0.

Рішення крайової задачі (2.8) - (2.11), що дає значення наземної концентрації (z = 0) домішки від точкового джерела з інтенсивністю викиду М, розташованого на висоті Н, має такий вигляд [38]:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

(2.12)

де u ₁ - швидкість вітру на висоті z = 1 м; k ₁ - коефіцієнт обміну на висоті z = 1 м, зазвичай приймають k ₁ = (0.1… 0.2) м ² с; n - безрозмірний параметр для інтерполяції вертикального профілю швидкості вітру, зазвичай приймають n = 0.15; k ₀ - масштаб турбулентності в приземному шарі атмосфери, зазвичай приймають k ₀ = 0.1… 1 м.

Рішення (2.12) відповідає випадку, коли швидкість вітру з висотою змінюється за степеневим законом, а коефіцієнт обміну лінійно зростає з висотою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

де z ₁ = 1 м., а показник ступеня m = 1.

Як випливає з аналізу формули (2.12), найбільша концентрація домішки досягається при у = 0, тобто на осі 0Х. Від осі 0Х в поперечному напрямку концентрація убуває симетрично по експонентному закону, причому з ростом х це спадання сповільнюється. Основна частина домішки, таким чином, зосереджена в порівняно вузькій струмені домішки (або факелі), вісь якої відповідає у = 0. При цьому на осі викиду на деякій відстані Х _М від джерела спостерігається максимум приземної концентрації С _М домішки.

2.4 Залежність концентрації легких аерозольних викидів від відстані до пожежі

Значення максимуму приземної концентрації С _М і відстань від джерела викидів (пожежі) Х _М, на якому цей максимум спостерігається, визначається з умови рівності нулю приватних похідних функції с (х, у, 0) по просторовим змінним х і у, тобто знаходиться з наступної умови:



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

.

Проробивши операції диференціювання, необхідні перетворення і підставивши значення відомих величин, отримуємо такі вирази для З _М і Х _М на осі факела (у = 0):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

, (2.13)

. .

Таким чином, координати і величина максимуму концентрації легкої домішки визначаються, в основному, приземній швидкістю вітру і висотою, на якій розташовується джерело викидів.

Важка домішка

Особливості поширення важких домішок визначаються наявністю у них власної швидкості осадження. При описі атмосферної дифузії це відбивається в появі відповідного члена W?0 у вихідному рівнянні (2.8). Швидкість осадження w частинок визначається їх щільністю і розмірами.

Швидкість падіння частинок аерозолю може бути визначена за відомою формулою Стокса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

(2.14)

Формула Стокса справедлива для частинок, розміри яких значно перевищують середню довжину вільного пробігу молекул повітря. При її виведенні робиться ряд припущень, зокрема, покладається, що частинки аерозолю мають форму, близьку до сферичної, а їх розміри лежать в межах від 1 до 100 мкм.

Для частинок, значно менших 1 мкм, формула Стокса уточнюється за рахунок множення її на безрозмірний коефіцієнт Куннінгема, більший одиниці. Однак для дифузійних задач в цьому уточненні немає необхідності [38], оскільки такі дрібні частинки мають дуже малу швидкість і переносяться в атмосфері практично так само, як і легкі домішки, для яких швидкість осідання w = 0.

Для більш великих часток, коли число Рейнольдса Rе Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

> 1, обчислені за формулою Стокса значення w потрібно, згідно [38], помножити на коефіцієнт 1+ Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Rе.

Для ще більших частинок (понад 200 мкм) величину w потрібно визначати за формулою Ньютона. При цьому треба мати на увазі, що дуже великі частки внаслідок великих швидкостей осадження знаходяться в повітрі порівняно нетривалий час, і часто немає необхідності враховувати їх дифузію.

Рішення крайової задачі (2.8) - (2.11) для випадку важкої осідає домішки має наступний вигляд [38]:

, Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

, (2.15)

Розподіл приземної концентрації важкої домішки таке ж, як і у випадку легкої домішки. У розподілі приземної концентрації по напрямку вітру (уздовж осі ОХ) відзначається максимум на деякій відстані від джерела.

Значення максимуму концентрації С _МТ і його відстані до джерела Х _МТ знаходяться так само, як і для легкої домішки. З (2.15) випливає, що

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/



, (2.16)

.

Полідисперсна домішка

Викиди аерозольних продуктів при горінні різних матеріалів часто є полідисперсними. Вони також мають різну щільність частинок ?_A, від якої залежить швидкість їх осідання w.

Як зазначається в [38], зручно розглядати не окремо щільність і спектр розмірів часток, а більш стійку їх комплексну характеристику Р (w) - функцію розподілу ваги часток з різними швидкостями осідання w.

Для визначення величини сумарної концентрації полідисперсної домішки спектр Р (w) розбивається на рівні інтервали Р (W _I), для кожного інтервалу визначається середня швидкість осідання W _I і середня концентрація з _i (зазвичай виявляється достатньо 5 ч 7 інтервалів). Сумарна концентрація знаходиться за формулою

С = SР (W _I) C _I. (2.17)

Полідисперсність викидів призводить до рознесенню положень максимумів концентрації для окремих фракцій за напрямком вітру і сприяє зменшенню максимуму сумарної концентрації [38].

Дисперсійні характеристики продуктів горіння, що викидаються в атмосферу в результаті пожежі, наведені в ряді робіт [22, 24]. У табл. 2.1 і табл. 2.2 наведено дані [24] по счетному і масового розподілу часток аерозолю, що виділяються при горінні різних матеріалів.



Таблиця 2.1. Рахункове розподіл часток аерозольних продуктів горіння за розмірами, %

Матеріал, режим горіння	Діаметр часток, мкм
	<0.5	0.5 ч 1,0	1.0 ч 2,5	2.5 ч 4	4 ч 5	> 5
«Міська суміш», горіння	90.5	6.67	2.6	0.11	0.08	0.04
«Міська суміш», піроліз	60.69	35.8	2.74	0.44	0.33	0.03
Дерево сухе, горіння	85.1	13.9	0.88	0.097	0.018	0.003
Дерево сухе, піроліз	74.2	21.83	3.4	0.47	0.08	0.02
Нафта, горіння	82.18	16.8	0.50	0.11	0.01	0.01
Бензин А-76	78.7	18.8	2.37	0.103	0.02	0.007
Гас	79.7	17.8	2.3	0.173	0.02	0.007
Мазут	80.1	17.6	2.1	0.182	0.01	0.008
Торф, горіння	81.5	17.2	1.1	0.12	0.016	0.023

Таблиця 2.2. Масовий розподіл часток аерозольних продуктів горіння за розмірами, %

Матеріал, режим горіння	Діаметр часток, мкм
	<0.5	0.5 ч 1.0	1,0 ч 2,5	2.5 ч 4	4 ч 5	> 5
«Міська суміш», горіння	33.3	8.3	41.7	11.1	5.6	0.7
«Міська суміш», піроліз	8.4	14.3	36.4	26.0	10.4	4.6
Дерево сухе, горіння	36.7	18.9	34.4	4.4	3.3	2.2
Дерево сухе, піроліз	14.8	14.8	29.6	25.9	11.1	3.7
Нафта, горіння	39.4	27.3	15.2	15.1	3.0	0.1
Бензин А-76	26.3	21.2	34.2	10.6	5.3	2.6
Гас	30.1	29.6	28.8	8.4	2.3	0.8
Мазут	40.1	26.2	12.3	10.4	6.1	4.9
Торф, горіння	31.8	22.7	18.2	13.6	4.6	9.1
Пінополіуретан	98.56	1.0	0.15	0.1	0.1	0.05
Поліетилен	21.05	26.32	21.05	5.26.	16.79	10.5
Поліхлорвініл	22.86	40.0	17.14	11.43	5.71	2.86

Дані табл. 2.1 свідчать про те, що найбільше число аерозольних часток (від 90% до 95%), що виділяються при горінні і піролізі різних матеріалів, мають розміри в інтервалі 0.2 ч 1 мкм. Для всіх зазначених матеріалів спостерігається унімодальне розподіл.

Аналіз табл. 2.2 показує наявність значних варіацій масового розподілу часток за розмірами для аерозольних продуктів горіння.

Тут можна виділити три основні групи аерозолю:

· з максимумом масового розподілу часток по раз заходам, які лежать в області малих часток з діаметром d <0,5 мкм;

· з максимум в області d = 1,0 ч 2,5 мкм

· з бімодальному розподілом.

Перша група - аерозолі, отримані при горінні деяких полімерних матеріалів, торфу і нафти, хоча й у них функція розподілу різна. Ці аерозолі, як показав проведений спектральний аналіз [24], містить значну кількість сажі, в основному дрібнодисперсного.

Друга група найбільш численна, до неї відносяться аерозолі, отримані при спалюванні матеріалів рослинного походження, в першу чергу при піролізі «міський суміші», деревини, а також деяких полімерів.

Третя група - аерозолі з бімодальному розподілом, що мають максимуми в області дрібних частинок d <0,5 мкм і в області d = 1,0 ч 2,5 мкм, якими є аерозолі продуктів горіння «міський суміші» і деревини.

2.5 Моделювання форми зони забруднення земної поверхні викидами пожежі

Як зазначалося вище, основна частина аерозольної домішки, що викидається пожежею, зосереджена у вузькій струмені ??факелі, вісь якого збігається з напрямком вітру. Форма забруднення земної поверхні викидами пожежі, таким чином, являє собою краплевидну область, витягнуту вздовж напрямку вітру. Однак при знаходженні оптимального розміщення джерел викидів (пожежі) в області W-- не можуть бути точно вказані значення кліматичних параметрів (напрям і швидкість вітру, умови стратифікації тощо) у момент пожежі через невизначеність часу його виникнення. У цьому випадку найбільш ймовірне напрям вітру і його швидкість моделюється розою вітрів, характерної для даної місцевості [57], а форма області забруднення буде зовсім інший - це восьмикутник, кожна з вершин якого відповідає одному з напрямків частин світу: Північ, Північний схід, Схід, Південно-схід, Південь, Південно-захід, Захід і Північний Захід. Модель зони забруднення земної поверхні викидами пожежі дана на рис. 2.2.

Розрахунок ліній рівних концентрацій аерозольних викидів пожежі проводиться з урахуванням середньорічного значення швидкості вітру (u) розглянутого географічного регіону по кожному з напрямків.

Кордон Г _к отриманого восьмикутника Р _К - це лінія, в кожній точці якої досягається максимальна концентрація домішки в даному напрямку ?:

С (х, у) |_{х, у) ?Гк} = mах С (х, у) |_L.

Така побудова області забруднення гарантує, що за її межами концентрація домішки буде менше, ніж на кордоні.

При побудові моделі форми зони забруднення викидами пожежі були зроблені наступні допущення:

· в межах області W троянда вітрів не змінюється Тому області забруднення всіх джерел (пожеж) є подібними восьмикутниками, відповідні сторони яких паралельні;

· область розміщення W - пласка горизонтальна рівнина, вертикальні руху атмосфери відсутні. Тому не враховується вплив рельєфу місцевості на зміни швидкості вітру в горизонтальному напрямку.

2.6 Кількісні критерії рівня забруднення приземного шару атмосфери викидами пожежі

Основним показником, використовуваним для визначення рівня забруднення атмосферного повітря, є вагова концентрація забруднюючої домішки. Такий показник справедливий для газових викидів, пилу і аерозольних викидів [36], хоча в окремих випадках для останніх істотну роль може грати дисперсність.

Як максимальне припустимого рівня забруднення вводяться гранично допустимі концентрації шкідливих речовин (ГДК). Гранично допустима концентрація забруднюючої домішки - це максимальна концентрація, віднесена до певного часу осереднення, яка при періодичному впливі або протягом усього життя людини не чинить на нього шкідливого впливу, включаючи віддалені наслідки на нього і на навколишнє середовище в цілому. В даний час кількість шкідливих домішок, для яких визначені ГДК за вмістом у повітрі, ґрунтах і воді, охоплює понад 2500 різних речовин [115].

Таким чином, ступінь небезпеки забруднення приземного шару атмосферного повітря викидами аерозольних продуктів горіння визначається за найбільшою розрахованим значенням С _M (мг/м ³), яке встановлюватися на відстані Х _М від місця викиду. Для легких аерозолів використовується формула (2.13), для важких аерозолів - формула (2.16).

Значення С _M не повинно перевищувати максимальної разової допустимої концентрації даної речовини в атмосферному повітрі:

C _M Ј--ГДК. (2.18)

При одночасному спільній присутності в атмосфері декількох (n) шкідливих речовин, що володіють сумація дії, їх безрозмірна сумарна концентрація не повинна перевищувати одиниці [36]:

С = C ₁ / ГДК ₁ + C ₂ / ГДК ₂ + C ₃ / ГДК ₃ +… + C _N / ГДК _N Ј1, (2.19)

де С ₁, С ₂, С ₃,…, С _n - концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі в одній і тій же точці місцевості, мг / м ³; ГДК ₁, ГДК ₂, ГДК ₃,…, ГДК _n - відповідні максимальні гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, мг / м ³, n - кількість шкідливих речовин, що володіють сумація дії.

Сумарна концентрація кількох шкідливих домішок наводиться до значення концентрації З однією з них і розраховується за формулою:

С = С ₁ + С ₂ Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

+… + С _n Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

, (2.20)

де С ₁ - концентрація речовини, за яким здійснюється приведення; ГДК ₁ - його ГДК; З ₂,…, С _n і ГДК ₂,…, ГДК _n - відповідно концентрації і ГДК інших речовин, що входять до групи сумації.

Висновки:

1. Здійснено постановку основної оптимізаційної задачі розміщення в заданій області пожежонебезпечних об'єктів, які у разі виникнення пожежі є джерелами забруднення навколишнього середовища аерозольними викидами. Розміщення здійснюється з урахуванням геокліматичних факторів (напрямку і сили вітру) в області.

2. Досліджено систему обмежень основний оптимізаційної задачі. Показано, що система обмежень у випадку включає умови геометричного і фізичного характеру. Число обмежень квадратично залежить від числа розміщуваних в області пожежонебезпечних об'єктів.

3. Проведено аналіз особливостей задачі оптимізації розміщення пожежонебезпечних об'єктів в заданої області з урахуванням впливу на навколишнє середовище можливого пожежі.

4. Проаналізовано особливості пожежі як джерела забруднення навколишнього середовища викидами аерозолю. Показано, що викиди пожеж можна характеризувати як періодичні, високотемпературні і локальні, що надходять у навколишнє середовище у вигляді конвективних потоків. Незважаючи на зазначені особливості, для опису процесу впливу пожежі на навколишнє середовище можна скористатися відомими методами прогнозу забруднення.

5. Проведено аналіз математичних моделей поширення аерозольних домішок в атмосфері. Показано, що розрахунок рівня забруднення приземного шару атмосфери продуктами горіння ґрунтується на рішенні рівняння турбулентної дифузії.

6. Проведено моделювання можливої ??форми зони забруднення земної поверхні викидами пожежі. Показано, що можлива зона забруднення моделюється восьмикутник, кожна з вершин якого відповідає одному з напрямків частин світу. Розрахунок ліній рівних концентрацій аерозольних викидів пожежі проводиться з урахуванням середньорічного значення швидкості вітру (u) розглянутого географічного регіону по кожному з напрямків.

7. Розглянуто основні кількісні критерії рівня забруднення приземного шару атмосфери викидами пожежі. Показано, що основним показником, використовуваним для визначення рівня забруднення атмосферного повітря, є вагова концентрація забруднюючої домішки, а в якості максимального допустимого рівня забруднення вводяться гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих домішок.



3. Побудова моделі впливу пожежі на довкілля

У даному розділі побудована математична модель впливу пожежі на навколишнє середовище.

Виділено основні характеристики пожежі, що визначають його вплив на навколишнє середовище. Показано, що до них ставляться геометричні та теплофізичні параметри пожежі, характеристики продуктів горіння.

Виконана параметризація концентраційного поля аерозольних викидів пожежі в деякій області W, для чого визначений явний вид функціональної залежності концентрації забруднюючих домішок у приземному шарі атмосфери і на підстильної поверхні від фізичних параметрів пожежі та кліматичних характеристик області W.

Проведено чисельні дослідження математичної моделі впливу пожежі на навколишнє середовище, для чого розраховані концентраційні поля аерозольних викидів пожеж при горінні ряду речовин в різних кліматичних умовах.

3.1 Побудова математичної моделі впливу пожежі на навколишнє середовище

Нехай в заданій області W----виникла пожежа, що викидає на висоту Н з інтенсивністю М аерозольні продукти горіння (домішки). Процес поширення домішок в атмосфері породжує концентраційне поле, яке описується крайової завданням виду (2.8) - (2.11). Рішення крайової задачі дає концентраційне поле забруднює домішки. Для випадку легкої аерозольній домішки рішення має вигляд (2.12) - (2.13), для важкої аерозольній домішки - вид (2.15) - (2.16). Основними параметрами рішення є: інтенсивність викиду продуктів горіння М, висота початкового підйому продуктів горіння Н.

У цьому випадку побудова математичної моделі впливу пожежі на навколишнє середовище полягає у визначенні функціональних залежностей величин M і Н від параметрів, що характеризують пожежа, і природно-кліматичних умов в області W.

Для побудови математичної моделі впливу пожежі як джерела аерозольних викидів на стан навколишнього середовища необхідно виконати аналіз параметрів математичної моделі впливу пожежі на навколишнє середовище (параметрична ідентифікація моделі).

Параметрична ідентифікація математичної моделі впливу пожеж на довкілля

Побудова математичної моделі [116] передбачає вирішення двох взаємопов'язаних завдань:

· виділення значущих чинників, що впливають на вихідні дані моделі;

· визначення структури, тобто виду оператора, який встановлює зв'язок між вхідними та вихідними даними моделі.

У термінах загальної теорії систем довкілля являє собою складну динамічну систему S, стан Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

якої в момент часу Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

однозначно визначається її попереднім станом Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

в момент часу t і результатом впливу деякого кінцевого числа зовнішніх збурень:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

де T - оператор, що визначає процедуру, яка переводить систему S зі стану Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

в стан Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

; U = {u ₁, u ₂,…, U _N} - функціонал, що задає зовнішні впливи.

З безлічі впливів U, що викликають зміну стану навколишнього середовища, виділимо деяку підмножину U _П = {u _П1, u _П2,…, u _ПM}, що характеризує вплив пожежі. Елементи цієї підмножини будемо називати екологічно небезпечними факторами пожежі. Іншими словами, u _П1, u _П2,…, u _ПM представляють собою деякі функції, що описують негативний вплив пожежі на навколишнє середовище. З усього комплексу впливів нас цікавитиме процес забруднення приземного шару атмосфери і підстильної поверхні аерозольними продуктами горіння.

Функції u _П1, u _П2,…, u _ПM, що визначають вплив пожежі на навколишнє середовище [54], залежать від його параметрів G (g ₁, g ₂,…, G _K). Ці параметри мають різну природу, тому природно об'єднати їх в групи:

a) Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

геометричні параметри пожежі. До них відносяться геометрична форма пожежі, його розміри, площа, а також швидкість поширення;

b) Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

теплофізичні параметри пожежі. До них відносяться температура пожежі, швидкість тепловиділення, загальна кількість виділеної теплоти, величина теплового потоку, масова швидкість вигоряння, інтенсивність теплового випромінювання, швидкість виділення продуктів горіння;

c) Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

характеристики продуктів горіння. До них відносяться загальна кількість (маса) викидів, інтенсивність викидів, їх хімічний склад, агрегатний стан, дисперсність, швидкість осідання;

d) Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

тривалість пожежі. Визначається часом, протягом якого відбувається вплив пожежі на навколишнє середовище. Під цим параметром розуміється час, протягом якого виділяються продукти горіння, які забруднюють навколишнє середовище.

На формування кількісних значень зазначених параметрів пожежі G (g ₁, g ₂,…, G _K) істотний вплив роблять такі величини і характеристики [54]:

· характеристики пожежної навантаження - її кількість, склад, теплофізичні і хімічні властивості, агрегатний стан;

· природно-кліматичні умови - напрямок і швидкість вітру, стан атмосфери, природний та штучний рельєф місцевості в області пожежі;

· умови газообміну - недостатня кількість окисника або повне згоряння, швидкість та інтенсивність газообміну.

Стан Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

навколишнього середовища в загальному випадку характеризується кінцевим набором параметрів, частина з яких змінюється під впливом пожежі. Основним з цих параметрів, який розглядатиметься в роботі, є загальна кількість забруднює домішки (аерозольних продуктів горіння), що потрапило в приземний шар атмосфери і на підстилаючої поверхню в результаті пожежі.

Як вказувалося в розділі 2, кількісної характеристикою забруднення деякій заданій області продуктами горіння є їх концентрація в точках розглянутої області. Тому завдання моделювання процесу впливу пожежі на навколишнє середовище зводиться в загальному випадку до визначення функціональної залежності концентрації продуктів горіння від параметрів розміщення пожежі та її фізичних характеристик, а також від метеорологічних умов [55]:

с = C (x, y, Z, G, Q), (3.1)

де Z = (х _П, у _П) - вектор параметрів розміщення пожежі; G = (g ₁, g ₂,…, G _K) - вектор фізичних параметрів пожежі; Q = (q ₁, q ₂,…, q _р.) - вектор параметрів, які характеризують природно-кліматичні умови в розглянутій області.

Таким чином, для побудови математичної моделі забруднення навколишнього середовища продуктами викидів пожежі необхідно провести параметризацію концентраційного поля випала домішки.

Параметризація концентраційного поля домішки здійснюється на основі рішення крайової задачі математичної фізики, яка описує процес поширення домішки в турбулентному середовищі (атмосфері) та її випадання на підстилаючої поверхню.

Аналіз параметрів математичної моделі впливу пожежі на навколишнє середовище

Як випливає з формул (2.12) - (2.13) і (2.15) - (2.16), основними параметрами, визначальними розподіл концентраційного поля забруднює домішки в приземному шарі атмосфери і на підстильної поверхні, є інтенсивність викиду пожежею продуктів горіння М і висота початкового підйому продуктів горіння Н.

Вплив висоти початкового підйому продуктів горіння

В разі, коли джерелом забруднення є пожежа, що викидає в атмосферу аерозольні продукти горіння, величина Н має сенс висоти, починаючи з якої спостерігається переважно горизонтальний перенос вітром аерозольних продуктів горіння.

Висота початкового підйому продуктів горіння складається з наступних складових (рис. 3.1):

H = h ₁ + h ₂ + h ₃, (3.2)

де h ₁ - висота області горіння над поверхнею землі; h ₂ - висота полум'я; h ₃ - висота конвективного факела пожежі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Схема розрахунку висоти початкового підйому продуктів горіння



Як зрозуміло з аналізу формули (3.2), для визначення H необхідно висловити висоту полум'я h ₂ і висоту конвективного факела h ₃ через фізичні параметри пожежі G = (g ₁, g ₂,…, G _K).

Параметрами пожежі, визначальними висоту полум'я h ₂, є наступні [26]:

· розмір області пожежі D, м;

· масова швидкість вигоряння горючої речовини m ^/ = dm / dt, кг / (хв * м ²⁾;

· питома теплота згоряння горючої речовини DQ _C, Дж / кг;

· інтенсивність тепловиділення пожежі Q ^/ = dQ / dt, КДж / с;

Таким чином, висоту полум'я h ₂ в загальному вигляді можна представити виразом

h ₂ = F ₁ (D, m ^/, DQ _C, Q ^/). (3.3)

В свою чергу, параметри пожежі m ^/, ?Q _C, Q ^/ визначаються, в основному, видом горючої речовини. Таким чином, виходячи з виду пального речовини при конкретному пожежі, визначається величина h ₂.

Висоту конвективного факела пожежі h ₃ можна визначити з таких міркувань [37]. Навколо пожежі створюється поле вертикальних швидкостей w, загасаючих з віддаленням від нього і сприяють підйому продуктів горіння вгору. Величина h ₃ визначається як рівень z (відлічений вгору від висоти h ₁ + h ₂), на якому значення вертикальної швидкості w мало в порівнянні з швидкістю вітру u, і перенесення продуктів горіння приблизно горизонтальний. Іншими словами, виконується умова w (z) = EU (e<< 1).

Основними параметрами, що впливають на висоту конвективного факела пожежі, є, згідно [37], такі величини:

· швидкість вітру u;

· геометричні розміри області пожежі D;

· початкова вертикальна швидкість продуктів горіння w _0;

· перепад DT температур продуктів горіння і навколишнього повітря.

В свою чергу, початкова вертикальна швидкість продуктів горіння w ₀ і перепад температур DT продуктів горіння і навколишнього повітря залежить, в основному, від питомої теплоти згорання горючої речовини ?Q _C і величини інтенсивності тепловиділення пожежі Q ^/.

Таким чином, висоту конвективного факела пожежа h ₃ в загальному вигляді можна представити виразом

h ₃ = F ₂ (u, D, DQ _C, Q ^/). (3.4)

Виходячи з співвідношень (3.3) і (3.4), висота початкового підйому продуктів горіння Н являє собою функцію від фізичних параметрів пожежі і швидкості вітру:

Н = F ₃ (D, u, m ^/, DQ _C, Q ^/). (3.5)

З вище наведеного випливає, що визначення фізичних характеристик конкретного пожежі та природно-кліматичних умов в області пожежі дозволяє на основі співвідношень (3.2) - (3.5) знайти висоту початкового підйому Н продуктів горіння, що забруднюють навколишнє середовище, необхідне для розрахунку їх концентрації.

Вплив інтенсивності джерела М.

Величина М являє собою масу продуктів горіння, що викидаються пожежею в одиницю часу. Вона визначається масової швидкістю вигоряння горючої речовини m ^/, площею пожежі, умовами горіння [117]:

М = F ₄ (S _ГОР, m ^/). (3.6)



Таким чином, для визначення концентрації аерозольних продуктів горіння, що забруднюють довкілля, залежно від характеристик пожежі та природно-кліматичних умов місцевості необхідно визначити вид функцій F ₁, F ₂, F ₃ і F ₄, тобто здійснити параметризацію концентраційного поля продуктів горіння.

3.2 Параметризація концентраційного поля продуктів горіння

Здійснимо параметризацію концентраційного поля аерозольних викидів пожежі в деякій області W, тобто визначимо явний вид функціональної залежності концентрації забруднюючих домішок у приземному шарі атмосфери і на підстильної поверхні від фізичних параметрів пожежі та кліматичних характеристик в області W.

Як випливає з формул (2.12) - (2.13) і (2.15) - (2.16), основними параметрами, визначальними розподіл концентраційного поля забруднює домішки в приземному шарі атмосфери і на підстильної поверхні, є інтенсивність викиду пожежею продуктів горіння М і висота початкового підйому продуктів горіння Н.

Проведемо параметризацію концентраційного поля викидів пожежі, для чого висловимо величини М і Н через фізичні параметри пожежі та кліматичні характеристики в області W.

Залежність інтенсивності викидів аерозольних продуктів горіння М від характеристик пожежі і властивостей горючої речовини

Визначення інтенсивності викиду аерозольних продуктів горіння пожежею проводиться за формулою [117]

M = m^/ S_ГОР, (3.7)



Таким чином, інтенсивність викиду залежить як від площі пожежі, так і від швидкості горіння горючої речовини. Ця швидкість може бути виражена у вигляді масової витрати летючих продуктів горіння, що надходять в полум'я.

Масова швидкість вигоряння горючої речовини m ^/ при пожежі визначається з таких міркувань.

Існують два режими горіння газоподібних речовин:

· режим, в якому горюча речовина утворює однорідну суміш з киснем або повітрям до початку горіння (кінетичне полум'я);

· режим, в якому горюча речовина і кисень (або повітря) спочатку розділені, а горіння протікає в області їх перемішування (дифузійне полум'я).

При горінні в умовах пожежі струменів газу, а також рідких і твердих горючих речовин спостерігається дифузний тип полум'я.

В дифузійних полум'ях швидкість горіння дорівнює швидкості надходження газоподібного пального речовини, яка в разі газових струменів не залежить від характеру процесів горіння.

При горінні твердих і рідких речовин, що супроводжується виникненням полум'я, необхідний їх попередній перехід в газоподібну форму. У разі горіння рідин цей процес зазвичай полягає в простому кипінні з випаровуванням у поверхні. Рідини з високою температурою кипіння можуть піддаватися хімічному розкладанню.

Таким чином, при горінні рідини масова швидкість вигоряння дорівнює її кількості, випарувалася з поверхні за одиницю часу, і може бути визначена за формулою:

M = m^/ S_ГОР, (3.7)

де V _L -------лінійна швидкість горіння, м / с; r--_ГВ --- горючої речовини, кг / м ³.

Підставивши результат (3.8) у вихідну формулу (3.7), отримаємо залежність інтенсивності викиду пожежі від його характеристик, умов горіння і властивостей горючої речовини.

Результуюча формула має вигляд:

M = m^/ S_ГОР, (3.7)

Таким чином, отримано явний вид функціональної залежності інтенсивності викидів аерозольних продуктів горіння пожежі від його площі, швидкості горіння, щільності пального речовини і коефіцієнта, що характеризує вихід аерозольних продуктів при горінні.

Залежність початкової висоти підйому продуктів горіння Н від параметрів пожежі, властивостей горючої речовини і кліматичних умов місцевості

Початкова висота підйому продуктів горіння Н складається, згідно (3.2), з наступних складових:

H = h ₁ + h ₂ + h ₃,

де h ₁ - висота області горіння над поверхнею землі; h ₂ - висота полум'я; h ₃ - висота конвективного факела пожежі.

Значення h ₁ є відомим (наприклад, це висота палаючого резервуара з нафтопродуктами).

Здійснимо параметризацію концентраційного поля продуктів горіння, для чого величини h ₂ і h ₃ висловимо через фізичні параметри пожежі G = (g ₁, g ₂,…, G _K) і кліматичні характеристики області ??.

Залежність висоти полум'я від характеристики пожежі та швидкості вітру

Як узагальнення даних багатьох джерел, включаючи дані про пожежі розливів рідин, в роботі [26] для визначення висоти полум'я h ₂ було запропоновано наступне рівняння (без урахування швидкості вітру):

, (3.10)

де D - характерний розмір області горіння (наприклад, діаметр палаючого резервуара з нафтопродуктами), а безрозмірний параметр N задається виразом

, (3.11)

де Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

= DQ _C / dt - інтенсивність конвективного тепловиділення пожежі, кВт; з _р - питома теплоємність повітря; Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

і Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

??відповідно щільність навколишнього повітря і його температура, кг / м ³і К; Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

??питома теплота згоряння горючої речовини; r - стехіометрична концентрація парів пального речовини в повітрі; g - прискорення вільного падіння.

Інтенсивність конвективного тепловиділення при пожежі є важливим фактором, що впливає на його динаміку. Згідно [26] вона може бути визначена за формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

,

де S _ГОР - площа пожежі, м ²; c-- - коефіцієнт, що враховує неповноту згоряння горючої речовини, CЈ1.

З урахуванням (3.8) вираз для інтенсивності конвективного тепловиділення приймає вигляд:

. (3.12)

Підставивши числові значення відомих членів рівняння (3.10), отримаємо наступний вигляд функціональної залежності висоти полум'я пожежі від його фізичних і геометричних параметрів, а також характеристик пального речовини:

. (3.13)

На рис. 3.2 приведені залежності висоти полум'я від діаметра резервуара з горючою речовиною при відсутності вітру.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2. Залежності висоти полум'я від діаметра резервуара з горючою речовиною при відсутності вітру:

1. мазут;

2. етиловий спирт;

3. нафту;

4. гас;

6. бензин;

7. дизельне паливо

Таким чином, висота полум'я визначається характеристиками горючої речовини, інтенсивністю тепловиділення і розмірами пожежі.

Виходячи з [27], формула (3.13) визначає висоту полум'я пожежі за відсутності вітру або при невисокій його швидкості, що не перевищує деяке порогове значення u ₀.

На відкритому просторі полум'я буде відхилятися при будь-якому русі повітря, яке визначається швидкістю вітру u. В роботі [27] для кутового відхилення полум'я під дією вітру запропонована формула:

Sin Q= 1 при v <1, (3.14)

Sin Q= v ^-1/2 при v> 1,

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

(3.15)

В якості характеристичної швидкості вертикального руху повітря на осі факела w можна взяти максимальну швидкість висхідного потоку, яка досягається в зоні переривчастого полум'я [26]. В цьому випадку w визначається за формулою:

w = 1.9 ,

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

або з урахуванням (3.12)

w = 1.9 , (3.16)

Після підстановки (3.16) в вираз (3.15) формула для визначення синуса кута нахилу полум'я пожежі під впливом вітру прийме остаточний вигляд:

(3.17)

Очевидно, що при Sin ??<1, висота полум'я буде менше, ніж обчислена за формулою (3.13):

(3.18)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таким чином, якщо величина функції v <1, то висота полум'я пожежі визначається за формулою (3.13), в іншому випадку необхідно скористатися формулою (3.18). При U ?U ₀, впливом швидкості вітру можна знехтувати. Порогове значення швидкості вітру u ₀ визначається за формулою:

. (3.19)

На рис. 3.3 представлені залежності порогового значення швидкості вітру u ₀ від діаметра резервуара, в якому відбувається горіння.



Рис. 3.3. Залежності швидкості вітру u ₀ від діаметра резервуара D

1. мазут;

2. етиловий спирт;

3. нафту;

4. гас;

5. бензин;

6. дизельне паливо

На рис. 3.4 приведені графіки залежності від висот полум'я h ₂ ^/ різних горючих речовин залежно діаметра резервуара D і швидкості вітру u, обчислених за формулою (3.18).

На всіх графіках простежується зростання величини h ₂ ^/ із збільшенням діаметру резервуара і її зменшення при зростанні швидкості вітру.

Залежність висоти конвектовного струмка від характеристики пожежі та швидкості вітру

Величина h ₃ (висота конвективной струменя пожежі) визначається як рівень z (відлічений вгору від висоти h ₁ + h ₂), на якому значення вертикальної швидкості продуктів горіння w мало в порівнянні з швидкістю вітру u, і перенесення продуктів горіння переважно горизонтальний, т.е. виконується умова w(z) = u (<<1).

Для визначення висоти h ₃ в роботі [37] пропонується формула

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

, (3.20)

Для визначення виду функціональної залежності h ₃ від параметрів пожежі необхідно висловити через них величини початкової швидкості викиду W _O і перегріву DТ. Скористаємося для цього формулами [26], що зв'язують W _O і DТ з параметрами пожежі (інтенсивністю тепловиділення) і висотою над вогнищем горіння:

Швидкість висхідного потоку на осі дифузійного полум'я визначається

, (3.21)

де k і a-- - постійні, залежні від виду пального речовини і області полум'я, в якій визначається W _O; z - висота над вогнищем горіння, z = h ₂.

Температура на осі дифузійного полум'я, формованого висхідними потоками, визначається

, (3.22)

де С - постійна, що залежить від виду пального речовини і області полум'я, в якій визначається ?Т.

Як було показано в роботі [118], полум'я пожежі має три чітких області:

· ближня область над поверхнею горіння, де підтримується сталий полум'я й прискореної потік газів (область стійкого полум'я);

· область, де спостерігається переривчасте займання і майже постійна швидкість висхідного потоку газів (переривчасте полум'я);

· факел, формований висхідним потоком, який характеризується зменшуваної швидкістю потоку газів і температурою по висоті.

Відповідно до формули (3.20), найбільша висота конвективной струменя h ₂ спостерігатиметься при максимально можливих величинах швидкості висхідного потоку w ₀ і температури на осі полум'я. Як випливає з [26], ці величини досягають свого максимального значення в області переривчастого полум'я. В цьому випадку параметри С, k і ??в формулах (3.21) і (3.22) мають такі величини: С = 0.9, k = 1.9 м / (кВт ^1/5 с) і ??= 0.

З урахуванням (3.12) формули (3.21) і (3.22) приймають вигляд:

, (3.23)

, (3.24)

де висота полум'я пожежі h ₂ визначається по формулі (3.13) при швидкості вітру менше порогової u <u ₀ або по формулі (3.18) в іншому випадку.

Підставивши в формулу (3.20) значення величин w ₀ і ?T, визначені за формулами (3.23) - (3.24), і провівши очевидні перетворення, отримуємо остаточну формулу для обчислення висоти конвективного факела пожежі h ₃:

(3.25)



Таким чином, висота конвективного факела полум'я визначається характеристиками горючої речовини, інтенсивністю тепловиділення, розмірами пожежі та швидкістю вітру.

Висновки:

1. Здійснено побудову математичної моделі впливу пожежі на навколишнє середовище, для чого проведена її структурна ідентифікація та проаналізовано її параметри. Показано, що основними параметрами моделі є інтенсивність викиду продуктів горіння М і висота початкового підйому продуктів горіння Н.

2. Виділено основні характеристики пожежі, що визначають його вплив на навколишнє середовище. Показано, що до них відносяться геометричні та теплофізичні параметри пожежі, характеристики продуктів горіння, а також тривалість пожежі.

3. Одержаний явний вид функціональної залежності інтенсивності викидів аерозольних продуктів горіння пожежі від його площі, швидкості горіння, густини пального речовини і коефіцієнта, що характеризує вихід аерозольних продуктів при горінні.

4. Одержаний явний вид функціональної залежності висоти конвективного факела пожежі від його площі, інтенсивності конвективного тепловиділення, теплофізичних характеристик пального речовини і навколишнього середовища, а також режиму горіння, коефіцієнта, що характеризує неповноту згоряння і швидкості вітру.Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/



Висновки

У магістерській роботі приведені теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі, що складається з розробки математичної моделі і методу рішення задачі раціонального розміщення пожежонебезпечних об'єктів з урахуванням впливу небезпечних чинників можливої пожежі на навколишнє середовище і кліматичних умов в області розміщення. По роботі й отриманих результатах зроблені наступні висновки.

1. Обґрунтовано актуальність рішення задачі оцінки рівня забруднення аерозольними викидами можливої пожежі заданої області і його зниження шляхом оптимізації розміщення пожежонебезпечних об'єктів. Необхідність подібних прогнозів закладена в ряді нормативно-правових документів.

2. Здійснено постановку й аналіз особливостей основної оптимізаційної задачі розміщення в заданій області пожежонебезпечних об'єктів, що у випадку виникнення пожежі є джерелами забруднення навколишнього середовища аерозольними викидами. Досліджено систему обмежень основної оптимізаційної задачі.

3. Проаналізовано особливості пожежі як джерела забруднення навколишнього середовища аерозольними викидами. Показано, що викиди пожеж можна характеризувати як періодичні, високотемпературні і локальні, що надходять у навколишнє середовище у вигляді конвективних потоків.

4. Проведено моделювання можливої форми зони забруднення земної поверхні викидами пожежі. Показано, що можлива зона забруднення моделюється восьмикутником, кожна з вершин якого відповідає одному з напрямків частин світу. Розрахунок ліній рівних концентрацій виконується з урахуванням середньорічного значення швидкості вітру по кожному з напрямків.

5. Побудовано математичну модель впливу пожежі на навколишнє середовище, для чого проведена її структурна ідентифікація і проаналізовані її параметри. Показано, що основними параметрами моделі є інтенсивність викиду продуктів горіння и висота початкового підйому продуктів горіння.

6. Виконано параметризацію концентраційного поля аерозольних викидів пожежі в заданій області, для чого визначений явний вид функціональної залежності концентрації забруднюючих домішок у приземному шарі атмосфери і на поверхні, що підстилає, від фізичних параметрів пожежі і кліматичних характеристик області.



Список використаної літератури

1. Закон України «Про охорону оточуючого середовища» от 25.06.1991 г. №1264-XII.

2. Стан техногенної та природної безпеки в Україні у 20013 році / - Київ: «Чорнобильінтерінформ», 2013. - 413 с.

3. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2013 році / Керівники підготовки: Гева Г.В., Поляков С.В., - Київ: «Чорнобильінтерінформ», 2004. - 436 с.

4. Брушлинский Н.Н., Соколов С.В., Вагнер П. Проблема пожаров в мире в начале XXI столетия // Пожаровзрывобезопасность. 2003. №1. С. 7 - 16.

5. ДБН А.2.2-1-2003 Состав и содержание материалов оценки воздействий на окружающую среду (ОВОС) при проектировании и строительстве предприятий, зданий и сооружений. - Киев: Изд. «Укрархбудінформ», 2004. - 23 с.

6. ДНАОП 0.00-4.33-99 Положение по разработке планов локализации и ликвидации аварийных ситуаций и аварий. Введено: впервые. Утв. приказом Госнадзорохрантруда Украины от 17.06.99. №112. - Киев: Госнадзорохрантруда, 1999. - 95 с.

7. Закон Украины «Об объектах повышеной опасности» №2245-ІІІ от 18.01.2001 г.

8. Алехин Е.М., Брушлинский Н.Н., Вагнер П. и др. Пожары в России и в мире. Статистика, анализ, прогнозы. - М.: Изд. Калан, 2002. - 157 с.

9. Hall John R. The total cost of fire in the United States.-NFPA, 2001. Р.21-38.

10. International Comparison Reports. Fire Analysis and Reseach Division NFPA, 2000

11. Баратов А.Н. Горение - Пожар - Взрыв - Безопасность. - М.: Изд. ФГУ ВНИИПО МЧС России. - 2003. - 364 с.

12. Моделирование пожаров и взрывов. / Под ред. Н.Н. Брушлинского и А.Я. Корольченко. - М.: Асс. «Пожнаука», 2000. - 483 с.

13. Микеев А.К. Пожар. Социальные, экономические, экологические проблемы. - М.: Асс. Пожнаука, 1994. - 368 с.

14. Осипов В.И. Природные катастрофы на рубеже XX века // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. Вып. 1. 2001. С. 54 - 79.

15. Махутов Н.А., Гаденин М.М., Грацианский Е.В. и др. Анализ тяжелых техногенных аварий и катастроф // Проблемы безопасности при черезвычайных ситуациях. М.: ВИНИТИ, 2003. - №1. - С. 26 - 64.

16. Фалеев М.И. Основы государственной политики в области обеспечения комплексной природно-техногенной безопасности в Украине в современных условиях // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. Вып. 4. 2002. С. 223 - 229.

17. Савельев П.Е. Пожары - катастрофы. - М.: Стройиздат, 1988. - 431 с.

18. Махутов Н.А., Фролов К.В., Осипов В.И. и др. Основные результаты научных исследований и прикладных разработок по проблемам безопасности природно-техногенной сферы // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. 2002. - №1. - С. 18 - 63.

19. Исаева Л.К. Экология пожаров, техногенных и природных катастроф. - М.: Академия ГПС МВД России, 2000, - 301 с.

20. Аэрозоль и климат. Под ред. акад. К.Я. Кондратьева. Л. Гидрометеоиздат, 1991, 542 с.

21. Пришивалко А.П., Астафьева Л.Г. Человек в мире аэрозолей. - М.: Наука и техника, 1989. - 158 с.

22. Грин Х. Аэрозоли - пыли, дымы и туманы: Пер. с англ. - Л.: Химия, 1969. - 428 с.

23. Гординя М.П., Волощенко О.Г. Забруднення атмосфери сажею. 2-е вид., випр. і доп. - Київ: Здоров я, 1982 - 36 с.

24. Андронова А.В., Костина Е.М., Кутов А.С. Оптические и микрофизические свойства аэрозолей, полученных при горении различных материалов // Известия АН ССР. Физика атмосферы и океана. 1988. Том 24. №3. С. 14-88.

25. Пащенко С.Э., Сабельфельд К.К. Атмосферный и техногенный аэрозоль. Институт кинетики и горения. - Новосибирск.: ВЦ СО РАН, 1992 - Ч-1, Ч-2.

26. Драздейл Д. Введение в динамику пожаров. - М.: Стройиздат, 1990. - 424 с.

27. Ray P., Moussa A.N., Aravamudan K. Experiments involving pool and vapour fires from spills of liquid fied natural gas on water. US Coast Guard Report. 1979. Р. 103-112.

28. Блинов В.И., Худяков Г.Н. Диффузионное горение жидкостей. - М.: Изд. АН СССР, 1961. - 426 с.;

29. Hall A.K., Pool burning. Oxidation and Combustion Reviews, 1961, №6, p. 169-255; Hottel H.C. Certain laws govering the diffusive burning of liquids. Fire Research Abstracts and Reviews, 1959, №1, p. 41-43

30. Hinkley P.L. Luminous heights of turbulent diffusion flames. Fire Safety Journal, 1983, 5, p. 103-108.

31. Ройтман М.Я. Пожарная профилактика в строительном деле. - М.: ВИПТШ МВД СССР, 1975. - 526 с.

32. Копылов Н.П., Сядук В.Л. Определение зон загазованности и задымления при пожарах и оценка токсичности продуктов горения. // Сборник трудов ВНИИПО «Безопасность людей при пожаре». - М.: 1980. вып. 2. - С. 74 - 84.

33. Еремкин А.И., Квашнин И.М., Юнкеров Ю.И. Нормирование выбросов загрязняющих веществ в атмосферу: уч. пособие. - М.: Изд. Ассоц. строит. вузов, 2000. - 176 с.

34. Сборник методов определения вредных веществ в воздухе рабочей зоны и атмосферном воздухе населенных мест /[Разработчики: Ком. По вопросам гигиен. регламентации МОЗ Украины, Гос. науч. центр лекарств. средств]. - Х.:Б. и., 2001. - 496 с.

35. Терминологический словарь по загрязнению атмосферного воздуха: (Перевод). - М.: медицина, 1982. - 156 с.

36. Берлянд М.Е. Прогноз и регулирование загрязнения атмосферы. - Л.; Гидрометеоиздат, 1985. - 271 с.

37. Берлянд М.Е. Атмосферная диффузия и загрязнение воздуха, - Л.: Гидрометеоиздат, 1987. - 361 с.

38. Берлянд М.Е. Современные проблемы диффузии и загрязнения атмосферы. - Л.: Гидрометеоиздат, 1975. - 543 с.

39. I.A. Sherenkov, J.S. Levashova The model of the air quality forming on urban areas. NATO ASI. Flow and transport processes in complex obstructed geometries: from cities and vegetations calories to industries problems. Kyiv. May 2004.

...