Еколого-економічні механізми раціонального використання і охорони водних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Водні ресурси є національним багатством кожної держави, важливим природним ресурсом і визначають можливості розвитку більшості галузей господарського комплексу України. В даний час, на фоні збільшення водоспоживання та підвищення вимог до якості води, спостерігається тенденція до зниження в Україні запасів прісних вод та їх прогресуючого забруднення шкідливими стоками, що порушило рівновагу екологічних систем та призвело до втрати їх самовідновної здатності. Погіршення екологічного стану водних об'єктів спричинило виникнення таких гострих соціальних, економічних і екологічних проблем, як непридатність для використання без додаткового очищення переважної більшості природних водних ресурсів, зростання затрат на очищення стічних вод, незацікавленість водокористувачів у впровадженні водозберігаючих технологій та ін. Вирішення цих проблем залежить передусім від удосконалення еколого-економічного управління водогосподарським комплексом, організації збалансованого механізму використання, відтворення й охорони водних ресурсів.

Теоретико-методологічні, методичні та прикладні еколого-економічні аспекти організації використання, відтворення і охорони водних ресурсів досліджено в наукових працях відомих учених різних напрямків - економістів, ґрунтознавців, географів, геологів та ряду ін. Вагомий внесок у вирішення цієї проблеми зробили: А. Б. Авакян, О. Ф. Балацький, А. В. Бодюк, Л. П. Брагинский, З. Ф. Бриндзя, Т. П. Галушкіна, С. А. Генсірук, З. В. Герасимчук, А. П. Голиков, Ю. М. Грищенко, Б. М. Данилишин, С. І. Дорогунцов, О. О. Дмитрієва, В. С. Кравців, В. Р. Лозанский, С. С. Левківський, В. О. Лук'янихін, Я. О. Мариняк, О. О. Мінц, М. М. Паламарчук, А. М. Романенко, В. П. Руденко, В. В. Файфура, М. А. Хвесик, В. М. Хорев, П. І. Яковенко, А. С. Яцик, P.J. Cloke, H.E. Daly, N.S. Grigg, I.T. Kresge, D.N. Mottershead, C.C. Park, M.J. Scott, I.D. White, O.R. Young та ін.

Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю наукового пошуку напрямків і механізмів удосконалення водокористування в межах окремо взятого регіону з метою покращення ефективності використання водних джерел і захисту їх від надмірного антропогенного навантаження. Теоретична і практична значущість цих питань визначили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри земельних відносин і технологічних дисциплін Тернопільського національного економічного університету за бюджетною темою “Дослідження і еколого-економічне обґрунтування раціонального використання і охорони природних ресурсів в умовах ринкових відносин” (державний реєстраційний номер 0103U007680) ), в рамках якої автором удосконалено теоретико-методичні і прикладні аспекти ефективного використання і охорони водних ресурсів на регіональному рівні.

Мета дисертаційного дослідження - розробка науково обґрунтованих підходів до удосконалення організації використання, відтворення й охорони водних ресурсів у межах окремого регіону на засадах збалансованого розвитку території.

Відповідно до мети, у дисертаційній роботі визначено такі завдання:

- обґрунтувати еколого-економічні основи використання і охорони водних ресурсів регіону на засадах збалансованого розвитку в умовах ринкової системи господарювання;

- дослідити методичні засади оцінки якісного стану водного фонду з метою визначення ступеня антропогенного навантаження на водні об'єкти;

- розкрити управлінські аспекти раціоналізації водокористування на регіональному рівні, спрямовані на зменшення антропогенного навантаження на водні джерела;

- провести диференціацію адміністративних районів Тернопільської області залежно від ступеня антропогенного впливу на водні ресурси;

- удосконалити методичні підходи до визначення плати за використання водних ресурсів та скиди стічних вод із врахуванням рівня дефіцитності водних ресурсів та категорії водного об'єкту;

- розробити пропозиції щодо оптимізації процесу фінансування основних водоохоронних заходів у басейні річки Дністер у межах окремо взятого регіону;

- сформувати рекомендації щодо вдосконалення еколого-економічного механізму раціонального водокористування.

Об'єктом дослідження є процес використання, відтворення й охорони водних ресурсів у водогосподарському комплексі окремого регіону в умовах ринкової системи господарювання.

Предмет дослідження - теоретичні, методичні та прикладні еколого-економічні механізми використання, відтворення й охорони водних ресурсів.

Методи дослідження. Інформаційну базу дослідження становлять: законодавчі та нормативно-правові акти України; статистична інформація виробничого управління по меліорації і водному господарству, державного управління охорони навколишнього природного середовища, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, в яких висвітлено фундаментальні теорії організації використання та охорони водних ресурсів, формування екологічно стабільних екосистем, становлення і розвиток екологічної політики та еколого-економічного механізму стимулювання раціонального водокористування в ринкових умовах.

У процесі виконання визначених завдань використано комплекс методів економічних досліджень: індукції та дедукції - для формування теоретичних і методологічних положень дослідження, висновків та рекомендацій; монографічний - для вивчення і поширення досвіду організації використання й охорони водних джерел; графічний - для узагальнення статистичних даних; економіко-математичний - для визначення ефективності використання водних джерел у межах окремого регіону. За допомогою порівняльного методу проаналізовано напрямки використання водних ресурсів, встановлено закономірності динаміки розвитку процесу водокористування. Як один із найважливіших методологічних і методичних підходів, у дисертаційній роботі застосовано системний підхід з урахуванням міждисциплінарного характеру дослідження. Системний підхід у дисертації передбачає досягнення збалансованості економічної вигоди та екологічної безпеки водокористування і розглядається як системно-екологічний підхід.

У результаті проведеного дослідження вперше виносяться на захист такі наукові результати:

вперше:

запропоновано диференціацію адміністративно-територіальних районів окремого регіону залежно від ступеня забруднення промислових та побутових стоків, які скидаються у водні джерела, з метою її подальшого використання при плануванні перспективних напрямків розвитку водогосподарського комплексу регіону;

побудовано економіко-математичну модель оптимізації фінансування водоохоронних заходів у басейні річки Дністер у межах окремо взятого регіону, в якій враховано еколого-економічну ефективність здійснення водоохоронних заходів при визначенні черговості фінансування будівництва водоочисних споруд;

удосконалено:

управлінські аспекти раціоналізації водокористування на регіональному рівні, що передбачають зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти і базуються на басейнових принципах управління;

еколого-економічний механізм раціонального використання відтворення й охорони водних джерел у межах певного регіону шляхом застосування таких важелів як пільгові кредити на здійснення водоохоронних заходів, платежі за екосистемні послуги, податкові пільги, виплати з екологічних фондів, що дасть змогу істотно підвищити роль екологічного фактора у процесі водокористування;

методичні підходи щодо визначення плати за використання водних ресурсів та скиди стічних вод з урахуванням рівня дефіцитності водних ресурсів і категорії водного об'єкта, що надалі забезпечить адекватність нарахованої плати відповідно до використаних ресурсів та ефективний захист водних джерел від шкідливого антропогенного впливу;

набули подальшого розвитку:

визначення еколого-економічних засад використання, відтворення і охорони водних ресурсів в напрямку підвищення ролі екологічного фактора при організації діяльності регіонального водогосподарського комплексу;

науково-методичні основи дослідження якісного стану водного фонду для оцінки ступеня антропогенного навантаження на водні джерела з метою подальшого визначення можливостей розвитку водогосподарської галузі.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати доведено до рівня теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій, що дасть змогу удосконалити процес використання й охорони водних ресурсів на регіональному рівні.

Основні рекомендації автора щодо оптимізації процесу фінансування водоохоронних заходів у басейні річки Дністер взяті для впровадження при розробці програми екологічного оздоровлення басейну річки Дністер (Довідка управління охорони навколишнього природного середовища у м. Тернополі № 854/1 від 11.10.2007 р.).

Результати дисертаційного дослідження отримали позитивну оцінку та впроваджені у практичну діяльність підприємства “Ринок”, смт. Підволочиськ Підволочиського району Тернопільської області (довідка № 186 від 03.10.2007 р.); фермерського господарства “Щедра нива”, с. Городниця Підволочиського району Тернопільської області (довідка № 138 від 20.09.2007 р.).

Дані наукового дослідження автора частково використано при підготовці лекційних курсів дисципліни “Економіка підприємств” (довідка Хмельницького економічного університету № 589-01 від 26.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто і є внеском у розвиток економічної науки з питань природокористування та охорони навколишнього середовища. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано тільки ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, викладені в дисертації, були відображені у наукових статтях, опублікованих у фахових та інших виданнях, а також доповідалися й обговорювалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки” (м. Тернопіль, 26-27 березня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Освіта і наука без кордонів - 2005” (м. Дніпропетровськ, 19-27 грудня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Екологічні аспекти охорони родючості ґрунтів і навколишнього природного середовища” (м. Бережани, 17-19 травня 2006 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери (у контексті вступу до СОТ)” (м. Вінниця, 30 листопада 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в Світове співтовариство” (м. Тернопіль, 18 травня 2007 р.); Міжнародній науково-технічній конференції “Еколого-економічні проблеми Карпатського єврорегіону - 2007” (м. Івано-Франківськ, 22-25 травня 2007 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць, у тому числі 12 - одноосібних і 1 ? у співавторстві загальним обсягом 4, 1 друк. арк., в тому числі у фахових виданнях - 7 наукових статей загальним обсягом 2, 7 друк. арк., в тому числі авторські - 2, 5 друк. арк., в інших виданнях - 6 наукових праць загальним обсягом 1, 4 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладено на 194 аркушах друкованого тексту. Дисертаційна робота вміщує 31 таблицю, 16 рисунків і 19 додатків. Список використаних джерел налічує 172 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Еколого-економічні засади раціонального використан-ня і охорони водних ресурсів” досліджено роль водно-ресурсного потенціалу в контексті забезпечення сталого розвитку господарського комплексу України, розкрито теоретико-методологічні основи визначення якісного стану водного фонду та основні підходи до визначення економічної оцінки водних ресурсів, дається теоретичне обґрунтування еколого-економічного механізму управління водокористуванням.

Екологічна оцінка якості води дає інформацію про воду як складову системи, життєве середовище гідробіонтів і важливу частину природного середовища, в якому проживає людина.

Доведено, що нині при визначенні розміру плати за використання водного ресурсу має враховуватися, в першу чергу, вплив окремого водокористувача на екологічний стан водного об'єкта, а вже потім економічна цінність для користувача водного ресурсу, а також попит на нього. Встановлено, що витратний та рентний підходи є найбільш ефективними при визначенні економічної оцінки водних ресурсів і встановленні плати за їхнє використання. Порівняльна характеристика цих підходів представлена на рис. 1.

Рис. 1. Порівняльна характеристика витратного та рентного підходів до визначення економічної оцінки водних ресурсів

Найбільш об'єктивною, на наш погляд, є економічна оцінка використання водних ресурсів на основі диференціальної ренти, коли грошова оцінка природних вод відображає принесений ефект, що виникає в результаті додавання суспільної праці до обмежених природних ресурсів різної якості і місця розташування, з урахуванням визначальної ролі екологічного фактора.

Можна констатувати, що одне з найвужчих місць у справі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів займає сформована система управління природокористуванням. У роботі доведено, що структура управління водокористуванням і принципи, закладені у ній, а також спроби її модернізації та вдосконалення не спроможні сприяти вирішенню основних проблем охорони і відтворення водних ресурсів. Тому більш конструктивним напрямком є розробка якісно нового підходу до управління водними ресурсами на основі врахування регіонального фактору. Основною ланкою повинен стати басейн ріки, тобто єдиний географічний район, у рамках якого здійснюється комплексне використання водних ресурсів.

Для більш повної реалізації басейнового принципу необхідно створити управлінські структури, що будуть здійснювати в межах водозбірних басейнів функції планування, координації і контролю з розмежуванням повноважень у питаннях використання водних ресурсів між органами державної влади і місцевого самоврядування. Передумовою використання басейнової системи є формування для всього річкового басейну такого органу управління, який би включав до свого складу представників усіх верств суспільства, яких стосуються водні проблеми (як споживачів води, так і тих, хто відповідає за водозабезпечення).

Обґрунтовано, що раціональне використання водних ресурсів і скорочення їх втрат потребують спрямованого управління процесами водоспоживання. Воно може бути забезпечене тільки за умови розробки і широкого впровадження комплексу взаємопов'язаних техніко-організаційних заходів з оптимізації систем водопостачання, вдосконалення методів планування та економічного стимулювання як стосовно водопостачальників, так і стосовно споживачів води, а також покращення нормування, підвищення ефективності обліку та контролю витрачання води.

Вдосконалення системи управління водокористуванням має проходити в напрямку розширення повноважень місцевих органів управління природоохоронною діяльністю. Відповідно, регулювання використання водних ресурсів повинно здійснюватися територіальними органами, базуючись на пріоритетах державної екологічної політики, але з врахуванням тієї обставини, що в регіоні можуть бути свої першочергові цілі.

Доведено, що стратегічна мета управління водними ресурсами за басейновим принципом має полягати у забезпеченні збалансованості розвитку водного господарства, охорони вод і відтворення водних ресурсів на основі узгодженості правових засад та управлінських дій суб'єктів водокористування, спрямованих на стале водозабезпечення населення і галузей економіки, впровадження перспективних технологічних нормативів використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод.

У другому розділі “Оцінка сучасного стану використання, відтворення та охорони водних ресурсів регіону” проведена економічна оцінка водно-ресурсного потенціалу регіону, досліджено принципи побудови регіонального водогосподарського комплексу, виявлено основні еколого-економічні проблеми, що пов'язані з використанням водних джерел.

Водні ресурси Тернопільської області є досить обмежені, і за водозабезпеченістю регіон займає 15 місце в Україні. Гідрологічною особливістю водних ресурсів регіону є значний вклад місцевого стоку, що формується в межах області на схилах Волино-Подільської височини; його середньо-багаторічний обсяг становить 1, 81 км³, а в маловодний рік він скорочується до 1, 05 км³ на рік. Загальний обсяг річкового стоку на території регіону в середньо-багаторічному виразі дорівнює 7, 26 км³. У маловодний рік 95%-ної забезпеченості сумарні водні ресурси зменшуються в 1, 77 рази і становлять 4, 10 км³ на рік.

На території регіону проходять межі Верхньодністровського (басейн Дністра) і Прип'ятського (басейн Дніпра) інтегральних водогосподарських районів, які поділяють на чотири водогосподарських райони внутрішньообласного значення: Кременецький, що входить до складу Прип'ятського інтегрального району, а також Бережанський, Тернопільський і Чортківський, які входять до Верхньодністровського інтегрального району внутрішньообласного значення. Їхні межі в загальних рисах збігаються з водно-ресурсними районами.

Встановлено, що найбільшим потенціалом водних ресурсів у грошовому виразі володіють Бучацький, Зборівський, Кременецький, Лановецький, Теребовлянський, Тернопільський і Шумський адміністративні райони. Оцінка їхньої вартості становить відповідно 213, 6; 217, 66; 355, 72; 336, 07; 300, 04; 214, 28; 310, 10 млн. грн. або 53, 5% водних ресурсів області. Дещо менші показники потенціалу водних ресурсів спостерігаються у Бережанському, Гусятинському і Підволочиському районах - відповідно 205, 48 205, 91 і 206, 74 млн. грн.

Найменша забезпеченість водними ресурсами у південних регіонах, а саме: у Борщівському, Заліщицькому і Підгаєцькому районах - відповідно 110, 37; 137, 32 і 147, 46 млн. грн., що свідчить про обмежені можливості розміщення на цій території водомістких галузей сільськогосподарського та промислового виробництва. Господарська цінність потенціалу водних ресурсів (ПВР) у розрізі адміністративних районів Тернопільської області представлена у таблиці 1.

При сучасному рівні розвитку промисловості та сільськогосподарського виробництва умови водокористування визначаються не тільки природними якостями і кількістю водних ресурсів, а й ступенем їхнього забруднення. За очищеними скидами у відкриті водойми Тернопільська область займає 23 місце у нашій державі. Особливо великої шкоди водним ресурсам регіону завдають надмірна хімізація земель, тотальна розораність території, недостатня кількість очисних споруд, складів для зберігання мінеральних добрив і отрутохімікатів, недоброякісне будівництво гноєсховищ або їхня відсутність, зношеність водогосподарських та водоохоронних споруд.

У результаті проведеного аналізу використання, відтворення та охорони водних ресурсів у водогосподарських районах внутрішньообласного значення визначено низку пріоритетних заходів, спрямованих на оптимізацію водокористування. При цьому розвиток водогосподарського комплексу має враховувати як соціально-економічні, так і екологічні вимоги.

Таблиця 1. Рейтингова оцінка адміністративних районів Тернопільської області за господарською цінністю потенціалу водних ресурсів

У дисертації розраховано розмір збитків, завданих державі окремими підприємствами-водокористувачами в різних адміністративних районах Тернопільської області внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. При цьому встановлено невідповідність між фактичним антропогенним впливом на водні об'єкти і збитками, які підлягають компенсації. Підприємствам-водокористувачам вигідніше сплатити штрафні санкції за нанесену шкоду, ніж здійснювати водоохоронні заходи, що вимагають значних капіталовкладень.

Розрахунок індексу забрудненості стічних вод (ІЗВ) для адміністративних районів дає змогу здійснити їхнє групування залежно від якісного стану стоків та визначити перспективи розвитку водогосподарського комплексу регіону у територіальному розрізі:

- райони незначного забруднення стічних вод (Підгаєцький адміністративний район);

- райони допустимого забруднення стічних вод (Бучацький, Гусятинський, Збаразький, Козівський, Підволочиський, Тернопільський і Шумський адміністративні райони);

- райони помірного забруднення промислових та побутових стоків (Борщівський, Лановецький, Монастириський, Чортківський адміністративні райони і м. Тернопіль);

- райони надмірного антропогенного забруднення стічних вод (Бережанський, Заліщицький, Зборівський, Кременецький і Теребовлянський адміністративні райони).

Впровадження запропонованих автором ефективних водоохоронних і водогосподарських заходів дасть змогу в найближчій перспективі істотно покращити стан справ у господарському комплексі регіону й поліпшити якісний стан водних джерел.

У третьому розділі “Основні еколого-економічні механізми вдосконалення водокористування і охорони водних ресурсів регіону” запропоновано напрями раціоналізації використання водних ресурсів в населених пунктах регіону, визначені шляхи удосконалення економічних важелів управління водокористуванням та механізми забезпечення зменшення антропогенного впливу на водні ресурси.

При реформуванні економічного механізму екологічного управління в Україні доцільно, по-перше, провести необхідні зміни в уже існуючій методологічній базі щодо економічних інструментів, по-друге, запровадити нові, більш ефективні регулятори водокористування. Авторська пропозиція передбачає розрахунок суми платежу з урахуванням природної цінності водного ресурсу і результативності його використання.

Структуру інструментів економічного механізму раціонального водокористування зображено у вигляді схеми, яка подана на рис. 2.

Рис. 2. Структурна схема інструментів економічного механізму раціонального водокористування.

З метою економічного стимулювання водоохоронних заходів, упорядкування джерел їхнього фінансування і кредитування та відшкодування народногосподарських збитків, завданих внаслідок забруднення поверхневих вод, а також підземних горизонтів, важливе значення має застосування плати за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти. При цьому мають зрости розміри нормативів плати за меншу кількість забруднювачів, але насамперед тих речовин, які є особливо шкідливими або для зниження викидів яких склалися технологічні та технічні передумови. Перегляду потребують ставки плати за забруднення, диференційовані щодо токсичності забруднюючих речовин або їхньої потенційної екологічної небезпеки.

Показники штрафів за екологічні порушення доцільно встановлювати залежно від: розмірів ставки плати за забруднення; економічних збитків від порушення; можливих витрат підприємства-порушника на водоохоронні заходи, невиконання яких призвело до екологічного порушення; вартості діяльності, спрямованої на вирішення існуючої екологічної проблеми. Розраховані в такий спосіб штрафи спроможні виконати функцію запобіжного економічного регулятора водокористування. Доцільно змінити й абсолютні показники сум штрафів за екологічні порушення. Вони мають бути настільки значними, щоб усунути можливість одержання підприємствами-водокористувачами вигоди від порушення встановлених норм забруднення. До того ж, при визначенні розміру штрафу за скидання стічних вод необхідно враховувати асимілюючу здатність водного об'єкта, його гідрологічні особливості, режим водовідведення та інші фактори.

Доцільно запровадити систему заліку в рахунок платежів за забруднення водних ресурсів тих коштів, які підприємство-водокористувач витратило на виконання водоохоронних заходів, що спричинили зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти.

За економічних умов, що склалися на сьогодні, посилюється роль позабюджетних екологічних фондів як доволі надійного джерела нагромадження і використання коштів на природоохоронні потреби саме на підприємствах завдяки запровадженню елементів кредитування.

Для забезпечення оптимізації процесу фінансування водоохоронних заходів в басейні річки Дністер у дисертації запропоновано економіко-математичну модель першочергового розподілу коштів, використання якої допоможе досягнути максимального еколого-економічного ефекту при здійсненні зазначених заходів в регіональному розрізі (рис. 3).

Суть максимального ефекту в такому разі полягає в очищенні якомога більшої кількості потенційно можливих скидів стічних вод за визначений період часу. В нашому випадку при проведенні водоохоронних заходів і будівництві водоочисних споруд перевага буде надаватися тим об'єктам, де в адміністративному районі зафіксовано найвищі показники індексу забрудненості стічних вод. При цьому необхідно зазначити, що водоохоронний об'єкт тільки тоді приноситиме користь, коли його будівництво чи реконструкція завершиться, і він буде введений в експлуатацію. З огляду на це, передбачено, що будівництво запланованих об'єктів має завершуватись до кінця поточного року та за умови їх повноцінного функціонування.

Рис 3. Алгоритм розрахунку черговості фінансування водоохоронних заходів в басейні ріки окремого регіону.

Особливої актуальності сьогодні набувають розвиток екологічних і ресурсозберігаючих напрямків науково-технічного прогресу й необхідність переходу до принципово нових моделей, способів та методів водоспоживання, охорони і відтворення водних ресурсів. При цьому в процесі ринкового регулювання використання, відтворення і охорони водних ресурсів важливо забезпечити вдале поєднання різних інструментів екологічного управління і їх подальшу ефективну взаємодію.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення проблеми раціоналізації використання, відтворення й охорони водно-ресурсного потенціалу окремого регіону, що виявляється у наведених нижче наукових і практичних результатах:

1. Стан водних ресурсів та їхнє використання в регіоні вказує на низку еколого-економічних проблем в цій галузі, що, як правило, пов'язані з екстенсивним шляхом використання водних джерел. Незважаючи на спад виробництва, антропогенне навантаження на водні об'єкти залишається на дуже високому рівні, що насамперед виявляється через великі обсяги скидів забруднених стоків у водні джерела.

2. Перехiд на ринкову систему господарювання потребує пошуку нових можливостей у сферi рацiоналiзацiї водокористування й охорони водних джерел, тому закладення наукових основ для формування екологiчно безпечного використання водно-ресурсного потенцiалу залишається важливим i невiдкладним завданням як на нацiональному, так i на мiсцевому рiвнi. При розробцi заходiв з полiпшення стану водного басейну чи його оздоровлення необхiдно враховувати основнi екологiчнi принципи та методичнi рекомендацiї щодо комплексного використання водних джерел.

3. Державне управлiння в галузi використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв повинно здiйснюватися за басейновим принципом. При цьому в умовах iнтенсивного формування виробничо-територiальних комплексiв зростають вимоги до всебiчного обґрунтування управлiнських рiшень у галузi рацiонального використання й охорони водних ресурсiв, виникає потреба в екологiчному нормуваннi господарської дiяльностi.

4. Визначено основнi напрямки вдосконалення економiчного механiзму екологiчного управлiння, що передбачають: реорганiзацiю системи органiв управлiння водними ресурсами, створення єдиної узгодженої функцiональної системи; розширення повноважень мiсцевих органiв управлiння в питаннях охорони навколишнього природного середовища i рацiонального використання водних ресурсiв; прискорення процесу формування органiв екологiчного контролю на регiональному рiвнi.

5. За результатами дисертаційного дослідження виділено окремі території в межах Тернопільської області, де здійснюється найбільший антропогенний вплив на водні об'єкти, що дало змогу визначити пріоритетні заходи, спрямовані на оптимізацію водокористування в умовах загострення економічної й екологічної кризи. Надалі це сприятиме природному очищенню водних джерел та, як наслідок, покращенню якості водних ресурсів.

6. Запропоновано економіко-математичну модель оптимізації фінансування водоохоронних заходів в регіональному розрізі, яка показує залежність першочерговості фінансування будівництва нових і реконструкції діючих водоочисних споруд від потенційно можливого екологічного ефекту, що дасть змогу суттєво підвищити еколого-економічну ефективність водоохоронних заходів при обмежених фінансових ресурсах.

7. Реалiзацiя еколого-економiчного механiзму буде сприяти виконанню основних положень державної програми рацiонального використання й охорони водних ресурсiв та забезпечить ефективне функцiонування регiонального водогосподарського комплексу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Сидорук Б. О. Еколого-економічний аналіз джерел та видів забруднення водного фонду / Б.О. Сидорук // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. - Тернопіль: ТДПУ, 2004. - № 16. - С. 185 - 188. - ( Серія: Економіка).

2. Сидорук Б. О. Основні принципи раціонального використання водних ресурсів та їх теоретичне обґрунтування / Б. О. Сидорук // Наукові записки ТДПУ ім.В. Гнатюка.- Тернопіль: ТДПУ, 2004. - № 17. - С. 248 - 252. - (Серія: Економіка).

3. Сидорук Б. О. Еколого-економічний аналіз основних проблем раціонального використання водних ресурсів Тернопільської області / Б. О. Сидорук // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє: зб. наук. праць. каф. українознавства ТДЕУ. Вип. 10. - Тернопіль: Екон. думка, 2005.- С. 266 - 273.

4. Cидорук Б. О. Плата за використання водних ресурсів: теоретичне обґрунтування та напрями вдосконалення / Б. О. Сидорук // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць Дніпропетровськ. нац. ун-ту. Вип. 212: в 4 т. Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 1029 - 1037.

5. Сидорук Б. О. Основні напрями удосконалення економічного механізму раціонального водокористування / Б. О. Сидорук // Вісник національного університету водного господарства та природокористування: зб. наук. праць нац. ун-ту вод. госп. і природокор. - Вип. 4 (36). - Рівне, 2006.- С. 168 - 175.

6. Бриндзя З. Ф. Інноваційний шлях розвитку водогосподарського комплексу України: теоретичні і методологічні аспекти / З. Ф. Бриндзя, Б. О. Сидорук // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2006. - № 12. - С. 92 - 99 (автору належить матеріал, що стосується вдосконалення механізму наукового забезпечення розвитку водогосподарського комплексу).

7. Сидорук Б. О. Обґрунтування основних напрямів вдосконалення водовідведення в населених пунктах окремого регіону / Б. О. Сидорук // Інноваційна економіка. - 2007. - № 3 (5). - С. 209 - 213.

Інші публікації

1. Сидорук Б. О. Еколого-економічне обґрунтування проблем використання водно ресурсного потенціалу України / Б. О. Сидорук // Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки: тези доповідей Всеукр. наук.-практ. конф., (Тернопіль, 26-27 берез. 2004 р.) / М-во освіти і науки України, Терноп. акад. нар. госп. - Тернопіль: ТАНГ, 2004. - С. 105 - 107.

2. Сидорук Б. О. Еколого-економічні основи формування регіональних водогосподарських комплексів // Б. О. Сидорук // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: праці П'ятої міжнар. наук. конф. студ. і молодих учених, (Донецьк, 15 груд. 2004 р.) / М-во освіти і науки України, Донецьк. нац. ун-т.- Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 318 - 320.

3. Сидорук Б. О. Екологічний водний фонд - перспективне джерело фінансування водогосподарської галузі / Б. О. Сидорук // Образование и наука без границ - 2005: матеріали Другої міжнар. наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, 19-27 груд. 2005 р.). - Том 9. Економічні науки. - Перемишль: Nauka i studia, 2005. - С. 61 - 63.

4. Сидорук Б. О. Водогосподарський моніторинг - основа раціонального використання джерел водних ресурсів / Б. О. Сидорук // Дні науки - 2006: матеріали Другої міжнар. наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, 17-28 квіт. 2005 р.). - Т. 2: Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 86 - 88.

5. Сидорук Б. О. Еколого-економічне обґрунтування основних водоохоронних заходів в басейні річки Дністер / Б. О. Сидорук // Еколого-економічні проблеми Карпатського Єврорегіону “ЕЕП КЄ 2007”: матеріали IV міжнар. наук.-техн. конф., (Івано-Франківськ, 22-25 трав. 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Ін-т менеджм. та екон. “Галицька академія”. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 174 - 181.

6. Сидорук Б. О. Еколого-економічне обґрунтування основних шляхів покращення використання і охорони водних ресурсів у агропромисловому виробництві / Б. О. Сидорук // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в Світове співтовариство: тези доповідей між нар. наук.-практ. конф., (Тернопіль, 18 трав. 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Терноп. держ. екон. ун-т, Укр. акад. аграр. наук, Терноп. ін-т АПВ УААН: у 2 ч. Ч. 2.- Тернопіль: ТНЕУ, 2007. - С. 74 - 76.

Размещено на Allbest.ru