Сучасний стан та актуальні завдання охорони піонерної рослинності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Сучасний стан та актуальні завдання охорони піонерної рослинності України

Вступ

рослинність синтаксон абіотичний

Піонерні фітоценози є своєрідним та унікальним типом організації рослинного покриву. Вони виконують винятково важливі функції (біологічну, екологічну, регуляторну, рекреаційну та багато інших), виступають первинними продуцентами органічної речовини, є стабілізуючим початком і суттєвим фактором для розвитку похідних угруповань (Dubyna et al., 2012а). Геокомплекси, в яких формується піонерна рослинність, -- це місця походження та збереження біологічного різноманіття. Вони є рефугіумами для багатьох видів рослин і тварин, каналами розповсюдження їх генетичного матеріалу, а також виконують роль міграційних шляхів, котрими поширюються адвентивні види (Dubyna et al., 2012b). Крім того, новоутворені екотопи стають центрами формування ендемічних флористичних комплексів, які, зокрема на аренах, відзначаються родовим ендемізмом (Lavrenko, 1936).

У зв'язку з підвищеною флуктуаційною активністю та високою інтенсивністю екологічних процесів такі геокомплекси мають специфічну структуру, а рослинність, що в них розвивається, -- особливий склад і механізми стійкості, відмінні від таких у ценозах стабільніших місцезростань. Значна мінливість факторів середовища забезпечує винятково важливу роль піонерних угруповань у розвитку адаптаційних і формотворчих процесів (Dubyna et al., 2007). Нерідко зростаючи в умовах екологічних екстремумів, піонерна рослинність надзвичайно вразлива до змін абіотичних чинників, серед яких провідними є інтенсивність алювіальних, інфляційно-дефляційних процесів і згін- но-нагінних явищ, ступінь насичення ґрунтів елементами водно-мінерального живлення, а також рівень антропогенного навантаження.

Через слабку ценотичну сформованість піонерні угруповання відзначаються вкрай низькою антро- потолерантністю. Тому посилення впливу господарської діяльності людини призводить до зменшення флористичної та ценотичної різноманітності даних фітосистем, спрощення їхньої структури, порушення функціональної ролі, а подекуди -- і до цілковитого знищення. У зв'язку з цим значної актуальності набуває проблема збереження даного типу організації рослинності, що, в свою чергу, зумовлює необхідність дослідження піонерних угруповань у фітосозологічному аспекті та розроблення концептуальних питань і стратегічних заходів їхньої охорони з метою ліквідації реально існуючих і потенційних ризиків. Найвразливіши- ми та практично не здатними до відновлення є літоральні угруповання. Під впливом зростаючого антропопресингу відбуваються деградація корінних угруповань природної рослинності, їх інтенсивна синантропізація й адвентизація. У більшості приморських районів чисельність звичайних приморських видів настільки знижена, що не може забезпечити самовідновлення популяцій (Dubyna et al., 2011a).

Досліджень з питань охорони та збереження піонерної рослинності в Україні ще недостатньо, оскільки як об'єкт спеціального вивчення вона тривалий час залишалася поза увагою вітчизняних геоботаніків. У цій роботі дається аналіз раритетних угруповань, висвітлені основні загрози та провідні фактори антропогенного впливу на рослинність, а також представленість піонерних ценозів у мережі природно-заповідного фонду України, обґрунтовані першочергові та довготривалі завдання їхньої охорони.

Об'єкти та методи досліджень

Матеріалом досліджень слугувала зведена база даних геоботанічних описів галофітної та літоральної рослинності України (Dziuba, 2015) з додаванням описів класів Koelerio-Corynephoretea Klika in Klika et Novak 1941, Isoeto-Nano-Juncetea Br.-Bl. et R. Tu- xen ex Br.-Bl. et al. 1952 та Bidentetea tripartitae R. Tu- xen et al. ex von Rochow 1951, до якої увійшли як власні оригінальні описи авторів, так і наведені в публікаціях. Оцінка ступеня раритетності угруповань піонерної рослинності здійснювалась за созо- логічними ознаками діагностичних видів синтак- сонів (Dubyna, Dziuba, 2007). Зокрема, до раритетних угруповань віднесено такі, в яких: а) рідкісні та зникаючі види (насамперед реліктові й ендемічні) є характерними або диференційними для асоціацій і субасоціацій; б) діагностичні види асоціацій і субасоціацій перебувають на межі свого географічного ареалу; в) рідкісні та зникаючі види не є діагностичними для асоціацій і субасоціацій, але відзначаються високим ступенем константності (ІІІ клас і вище), а отже, це характеризує їхню приуроченість саме до даного синтаксону. Виходячи з цьо- го, були виділені такі чотири категорії охорони: І категорія -- угруповання, діагностичними видами асоціацій і субасоціацій яких виступають релікти, ендеми (субендеми) або види, занесені до міжнародних Червоних списків (МСОП (Mosyakin, 1999), Європейського (European red list..., 1991) та ін.) і до «Червоної книги України» (Chervona knyga..., 2009); ІІ категорія -- угруповання, діагностичні види асоціацій і субасоціацій яких знаходяться на межі свого географічного ареалу; ІІІ категорія -- угруповання, супутні види асоціацій і субасоціацій яких є рідкісними (реліктами, ендемічними або іншими, занесеними до міжнародних Червоних списків, «Червоної книги України» та регіональних Червоних списків (Ofitsiyni pereliky.., 2012 Далі посилання на Червоні списки та «Червону книгу України» не наводяться.)), і відзначаються високим ступенем константності (III, IV, V клас); IV категорія -- угруповання, типові для території України (Dubyna, Dziuba, 2007).

Результати досліджень та їх обговорення

Піонерна рослинність України об'єднує ценози 76 асоціацій, що належать до 13 союзів, 10 порядків і 9 класів: Cakiletea maritimae R. Tuxen et Preising ex Br.-Bl. et R. Tuxen 1952, Ammophiletea Br.-Bl. et R. Tuxen ex Westhoff et al. 1946, Thero-Salicornietea (Pignatti 1953) R. Tuxen in R. Tuxen et Oberdorfer 1958, Crypsidetea aculeatae Vicherek 1973, Crithmo-Staticetea Br.-Bl. in Br.-Bl. et al. 1952, Festucetea vaginatae Soo ex Vicherek 1972, Koelerio-Corynephoretea, Isoeto-Nano-Juncetea та Bidentetea tripartitae. У системі синтаксономіч- них одиниць еколого-фітоценотичної класифікації піонерні угруповання розглядалися у складі справжньосолончакової сукулентно-трав'янистої, лучно-галофітної (Bilyk, 1963) та псамофітної рослинності (Roslynnist URSR, 1973). Натомість ценози наноефемеретуму (Isoeto-Nano-Juncetea) через періодичність розвитку, динамічність, комплексність просторової структури, розрідженість і незначну зімкнутість трав'яного ярусу взагалі не знайшли відповідного місця в ієрархічних схемах, побудованих на домінантних засадах. Використання системи Браун-Бланке дало змогу детальніше охарактеризувати рослинність новоутворених екотопів з позицій її флористичного та ценотичного різноманіття.

Піонерна рослинність України відзначається високим ступенем раритетності. У формуванні її ценозів беруть участь багато рідкісних видів: релікти, ендеми та субендеми, види, занесені до міжнародних Червоних списків (МСОП, Європейського Червоного списку та ін.), «Червоної книги України», «Червоної книги Чорного моря» (Black Sea Red Data Book, 1999) та ін. Значна кількість видів піонерної рослинності на території України знаходиться також на межі свого ареалу. Угруповання даного типу нерідко займають рідкісні біотопи. Так, практично всі біотопи угруповань класу Festucetea vaginatae охороняються Директивою Ради Європи 92/43/EEC (Council Directive..., 1992) як «пон- тійсько-паннонські піщані степи» (№ 6260), класу Cakiletea maritimae (№ 1210) -- як «біотопи з однорічною рослинністю поблизу лінії прибою», класу Crithmo-Staticetea (№ 1240) -- як «вкриті рослинністю кліфи середземноморського узбережжя та Чорного моря». Ці класи відзначаються найвищим ступенем раритетності.

У класі Festucetea vaginatae, що об'єднує угруповання піщаних, кам'янистих степів і псамофітних лук, більшість асоціацій є рідкісними і належать до першої категорії охорони (Dubyna et al., 2011b). Це, зокрема, Centaureo odessanae-Stipetum capillatae Dubyna, Neuhauslova et Shelyag-Sosonko 1995, Centaureo odessanae-Caricetum colchicae Tyschenko 1999, Centaureo odessanae-Festucetum beckeri Vicherek 1972, Centaureo brevicipiti-Festucetum beckeri Vicherek 1972, Dauco guttati-Chrysopogonetum grylli Popescu, Sanda et Doltu 1980; до діагностичних видів цих синтаксонів належать Stipa capillata L., Centaurea breviceps Iljin, Chrysopogon gryllus (L.) Trin., занесені до «Червоної книги України», ендем Centaurea odessana Prod. і субендем Polygonum pseudoarenarium Klokov, а також Tragopogon borysthenicus Artemcz. i Senecio borysthenicus (DC.) Andrz. ex Czern., занесені до Європейського Червоного списку. В асоціаціях Ephedro-Caricetum colchicae (Prodan 1939) Sanda et Popescu 1973, Astragalo borysthenici- Ephedretum distachyae Korzhenevskiy et Klyukin 1990 і Melico chrysolepo-Ephedretum distachyae Umanets et I. Solomakha 1999 діагностичним видом є Ephedra distachya L., занесена до «Червоної книги Чорного моря», і Astragalus borysthenicus Klokov з «Червоної книги України». Інші раритетні асоціації цього класу діагностують Agropyron dasyanthum Ledeb., занесений до Червоного списку МСОП (Linario odorae-Agropyretum dasyanthi Vicherek 1972), Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin, занесена до «Червоної книги України» (Koelerio glaucae-Stipetum borysthenicae Popescu et Sanda 1987 i Secali-Stipetum borysthenicae Korzhenevskiy 1986), ендеми Centaurea borysthenica Grun. (Centaureo borysthenicae- Festucetum beckeri Vicherek 1972), Apera maritima Klokov (Aperetum maritimae Popescu et Sanda 1972) та ін. Часто в угрупованнях супутніми видами з високим ступенем константності виступають причорноморські ендеми та субендеми: Crambe maritima L., Astrodaucus littoralis (M. Bieb.) Drude, Astragalus borysthenicus, Agropyron lavrenkoanum (Prokudin) Prokudin, Cerastium syvashicum Kleopow (асоціації Carici colchicae-Holoschoenetum vulgaris Sorbu et al. 1995, Anisantho tectori-Helichrysetum arenariae Tyschenko 1999, Poo bulbosae-Caricetum colchicae Dubyna, Neuhauslova et Shelyag-Sosonko 1995, Heliotropio dolosi-Brometum japonici Dubyna, Neuhauslova et Shelyag-Sosonko 1995 та ін.).

Загалом клас Festucetea vaginatae відзначається участю багатьох рідкісних видів, які в ценозах є супутніми. Крім названих вище, це занесені до Червоного списку МСОП Salvia scabiosifolia Lam., Rumia crithmifolia (Willd.) Koso-Pol., Vincetoxicum rossicum (Kleopow) Barbar., Agropyron cimmericum Nevski, Allium pervestitum Klokov, Alyssum calycocarpum Rupr. До Європейського Червоного списку входять Cerastium schmalhausenii Pacz., Dianthus bessarabicus Klokov, Asparagus litoralis Steven, до «Червоної книги України» -- Astragalus ponticus Pall., Carex liparicarpos Gaud., Conioselinum tataricum Hoffm., Glycyrrhiza glabra L., Koeleria talievii Lavrenko, Anacamptis coriophora (L.) R.M. Bateman, Pridgeon & M.W. Chase та ін. Причорноморськими ендемами та субендемами в угрупованнях піщаних степів є Achillea euxina Klokov, A. leptophylla M. Bieb., Arenaria zozii Kleopow, Asparagus maritimus Pall., Elytrigia bessarabica (Savul. & Rayss) Prokudin, Helichrysum corymbiforme Oppermann ex Katina, Jurinea longifolia DC., Melica monticola (Prokudin) Prokudin, Polygonum pseudoarenarium, Tamarix gracilis Willd. та ін.

Високим ступенем раритетності характеризується вся приморська рослинність України. Всі асоціації класу Cakiletea maritimae належать до першої категорії охорони, оскільки в них діагностичним видом виступає причорноморський ендем Cakile euxina Pobed. Деякі інші види ценофлори класу також є рідкісними. Так, Euphorbia peplis L. (асоціація Cakilo euxinae-Euphorbietum peplidis Dubyna, Neuhauslova et Shelyag-Sosonko 1994) знаходиться на межі свого географічного ареалу і занесена до «Червоної книги Чорного моря», Corispermum ucrainicum Iljin (Lactuco tataricae-Cakiletum euxinae Korzhenevskiy et Klyukin in Korzhenevskiy 2001) є причорноморсько-каспійським ендемом. До «Червоної книги України» занесені такі супутні види ценозів, як Glaucium flavum Crantz, Crambe maritima і Astrodaucus littoralis. Ендемічними та субендемічни- ми видами у ценофлорі класу є Centaurea odessana, Elytrigia bessarabica, Polygonum pseudoarenarium. На межі ареалу, крім Euphorbia peplis, тут зростає Eryngium maritimum L., занесений до «Червоної книги Чорного моря».

Угруповання піщаних дюн класу Ammophiletea займають вразливі приморські екотопи, багато їхніх синтаксонів є раритетними. До першої категорії охорони належать асоціації Asparago levinae-Calamagrostidetum epigei Vicherek 1971, Elymo-Astrodaucetum littoralis Korzhenevskiy et al. in Korzhenevskiy 2001 і Crambetum maritimae §erbanescu 1970, до третьої -- Elymetum gigantei Morariu 1957, Artemisietum arenariae Popescu et Sanda 1975 та Tournefortietum sibiricae Popescu et Sanda 1975. Ценофлора класу відзначається участю багатьох рідкісних видів, які виступають у ценозах супутніми. Це Asparagus litoralis, Tragopogon borysthenicus (занесені до Європейського Червоного списку), Crambe maritima, Astrodaucus littoralis, Euphorbia paralias L., Astragalus borysthenicus, Glycyrrhiza glabra, Glaucium flavum (занесені до «Червоної книги України»), Elytrigia bessarabica, Centaurea odessana, C. borysthenica, Achillea euxina, Apera maritima, Asparagus maritimus, Cakile euxina, Cerastium ucrainicum Pacz. ex Klokov, C. syvashicum, Corispermum ucrainicum, Crepis ramossisima D'Urv., Galium tenderiense Klokov, Helichrysum corymbiforme, Linaria dulcis Klokov, Polygonum pseudoarenarium (ендеми та субендеми) та ін.

Угруповання валунно-галькових пляжів абразійних берегів Південного берега Криму, що формуються під впливом морських солоних бризок (клас Crithmo-Staticetea), є вразливими, зважаючи на їх розмивання морськими хвилями та значний рекреаційний вплив. Ці біотопи, як зазначалося вище, охороняються Директивою Ради Європи та мають високі категорії охорони в Україні. Діагностичними видами асоціації Crithmo-Elytrigietum bessarabicae Korzhenevskiy et Klyukin in Korzhenevskiy 2001 є занесений до «Червоної книги України» Crithmum maritimum L. і причорноморський ендем Elytrigia bessarabica. У складі цих угруповань також беруть участь Asparagus litoralis і Crambe aspera M. Bieb. (Європейський Червоний список). До «Червоної книги України» та «Червоної книги Чорного моря» внесено такі види ценофлори, як Crambe maritima, Astrodaucus littoralis, Euphorbia paralias, Glaucium flavum. Діагностичним видом синтаксону Lactuco tataricae-Elytrigietum bessarabicae Korzhenevskiy et Klyukin in Korzhenevskiy 2001 є причорноморський ендем Elytrigia bessarabica, а в складі його це- нофлори відзначені також вищеназвані рідкісні види Asparagus litoralis, Crambe aspera, C. maritima, Astrodaucus littoralis i Glaucium flavum. Ці асоціації належать до першої категорії охорони. В угрупованнях асоціації Puccinellio distantis-Limonietum meyeri Korzhenevskiy et Klyukin in Korzhenevskiy 2001 супутніми видами є Asparagus brachyphyllus Turcz., занесений до «Червоної книги України» та «Червоної книги Чорного моря», а також Ephedra distachya з «Червоної книги Чорного моря».

Піонерні галофітні, флористично збіднені угруповання однорічних сукулентів на добре зволожених екотопах (клас Thero-Salicornietea) підлягають охороні задля збереження біорізноманіття, підтримання екологічної рівноваги в південних регіонах, як оселища, що мають загальноєвропейське природоохоронне значення, зокрема, «International Bird Areas» -- важливі для збереження видової різноманітності та кількісного багатства птахів. Їхні біотопи охороняються Директивою 92/43/EEC (№ 1310) як «угруповання однорічників Salicornia та інших на засолених болотах». Фітоценози класу містять низку рідкісних фітокомпонентів, що підвищує їхній синфітосозологічний статус. Так, Ofaiston monandrum (Pall.) Moq. -- ранньочетвертинний релікт, який зростає на крайній західній межі ареалу -- є діагностичним видом асоціації Ofaisto monandri- Salicornietum Dubyna et Neuhauslova 2003. Діагностичний вид асоціації Suaedetum confusae Golub et Tchorbadze in Golub 1995 -- Suaeda acuminata (С.Л. Mey.) Moq. -- занесений до Європейського Червоного списку. Petrosimonia oppositifolia (Pall.) Litv. -- причорноморсько-каспійський ендем -- діагностує синтаксон Petrosimonio oppositifoliae- Salicornietum Korzhenevskiy et Klyukin in Dubyna et al. 2007. На північній межі свого ареалу зростає в Україні діагностичний вид асоціації Bassietum hirsutae §erbanescu 1965 -- Bassia hirsuta (L.) Asch. (друга категорія охорони). Супутніми видами з високим ступенем константності є Lepidium syvaschicum Kleopow, Asparagus litoralis, Puccinellia syvaschica Bilyk (Європейський Червоний список), Frankenia pulverulenta L., Limonium tschurjukiense (Klokov) Lavrenko ex Klokov («Червона книга України»), Puccinellia fominii Bilyk, Limonium danubiale Klokov (субендеми), L. suffruticosum (L.) O. Kuntze (на межі ареалу).

До третьої категорії охорони належить єдина асоціація класу Crypsidetea aculeatae, угруповання якої формуються в умовах різко змінного режиму зволоження і засолення верхнього шару ґрунту -- Polygono salsuginei-Crypsidetum aculeatae Korzhenevskiy et Klyukin in Korzhenevskiy, Klyukin et Korzhenevskaya 1997. У складі її ценофлори з високим ступенем константності трапляються як супутні два рідкісні види -- Bassia hirsuta і B. sedoides (Pall.) Asch.

Біотопи угруповань класу Koelerio-Corynephoretea охороняються Директивою Ради Європи 92/43/ EEC (№ 2340) як «паннонські континентальні дюни». Вони займають рухливі малопотужні піщані екотопи у заплаві лісостепового Дніпра та на Поліссі. Рослинність на незакріплених пісках дуже вразлива і має охоронятися. До першої категорії охорони належить асоціація Thymo angustifolii- Festucetum beckeri Vicherek 1972, в якій діагностичними видами є занесений до Європейського Червоного списку Tragopogon ucrainicus Artemcz. і дніпровсько-донський ендем Centaurea borysthenica Grun., з високою константністю трапляється Astragalus arenarius L. із «Червоної книги України». До третьої категорії охорони належить синтаксон Chamaecytiso ruthenicae-Festucetum beckeri Shevchyk et Solomakha 1996, у складі якого з високою постійністю бере участь Pulsatilla pratensis (L.) Mill. -- вид з «Червоної книги України». В угрупованнях класу поодиноко трапляються інші рідкісні види, зокрема Senecio borysthenicus (DC.) Andrz. ex Czern. (Європейський Червоний список), Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin, Pulsatilla patens (L.) Mill. («Червона книга України»), Taeniopetalum arenarium (Waldst. & Kit.) V.N. Tichom., Syrenia cana (Pill. & Mitterp.) Neilr. (ендеми та субендеми), а також регіонально рідкісні для північної частини України Centaurea sumensis Kalen., Allium podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib., Dianthus pseudosquarrosus (Novak) Klokov, Polypodium vulgare L., Jurinea cyanoides (L.) Rchb., Sedum sexangulare L. та деякі інші (Ofitsiyni pereliky..., 2012).

Біотопи угруповань класу Isoeto-Nano-Juncetea поширені на новостворених, періодично затоплюваних алювіальних ділянках з мулисто-піщаними ґрунтами по берегах річок, струмків, краях боліт, днищах пересохлих заток, проток, озер і ставків. Вони охороняються Директивою Ради Європи 92/43/EEC (№ 3130) як «оліготрофні та мезотрофні непроточні водойми з рослинністю Littorelletea uniflorae та/або Isoeto-Nano-Juncetea». У формуванні ценозів класу беруть участь деякі рідкісні види. Зокрема, у складі асоціації Cyperetum micheliani Horvatic 1931 поодиноко трапляються Carex bohemica Wahlenb., Isoetes lacustris L. i Marsilea quadrifolia L. -- види, занесені до «Червоної книги України».

Біотопи угруповань класу Bidentetea tripartitae охороняються Директивою Ради Європи 92/43/ EEC (№ 3270) як «мулисті береги річок з рослинністю Chenopodion rubri p. p. та Bidention p. p.».

Загрозою для біорізноманітності піонерних фі- тосистем України є інтегральний ефект дії комплексу негативних чинників, які пов'язані з антропогенними перетвореннями природного середовища. Основними деструктивними факторами в межах піонерних екотопів приморської смуги України є гідротехнічне будівництво та його наслідки. Спорудження й експлуатація каналу «Дунай--Чорне море», зведення морських дамб і молів, антропогенне навантаження рекреаційних територій надморських кіс -- призводять до порушення алювіальних процесів, зміни тривалості й інтенсивності повеневого режиму, зменшення обсягів твердого стоку тощо (Dubyna et al., 2012b). Скорочення площ і різноманіття ландшафтів через порушення процесів їхнього формування, в свою чергу, блокує природні механізми видоутворення, насамперед в аренних флорокомплексах (Dubyna et al., 2013). Крім того, негативно впливають на біорізно- маніття піонерних фітосистем Півдня України розширення селітебних територій, неконтрольований розвиток рекреаційної інфраструктури та неорганізованого туризму, функціонування великих портово-промислових агломерацій, а також лісомеліорація і надмірне пасквальне навантаження (Dubyna et al., 2011a). Не менш загрожуваними є угруповання алювіальних пісків і піонерного ефемеретуму, які зазнають деструктивного впливу внаслідок зміни гідрорежиму водойм, стихійної забудови прируслових територій, посилення рекреації, забруднення прибережних ділянок, формування штучних ландшафтів, стихійних звалищ побутових відходів тощо.

Збереженню фітоценозів новоутворених екотопів, як уже зазначалося, тривалий час не приділялося належної уваги. Вперше геокомплекси, зайняті піонерною рослинністю, були непрямо взяті під охорону в 20-х роках минулого століття зі створенням в Україні великих комплексних заповідників, до складу яких увійшли численні приморські території, в тому числі алювіальні ділянки та піщані дюни (Lavrenko, 1927). Проте вже в 30-х роках більшість цих природоохоронних об'єктів були ліквідовані або реорганізовані для господарських потреб. У сучасній мережі природно-заповідного фонду, де здійснюється пряма охорона піонерних угруповань, останні є лише супутньою фітокомпо- нентою, оскільки переважна більшість природоохоронних об'єктів створені з метою збереження інших типів організації рослинності. Найбільші площі таких фітоценозів представлені на територіях Дунайського і Чорноморського біосферних заповідників, природних заповідників «Канівський», «Поліський» і «Розточчя», національних природних парків «Азово-Сиваський», «Білобереж- жя Святослава», «Вижницький», «Гуцульщина», «Дворічанський», «Джарилгацький», «Меотида», «Нижньодніпровський», «Олешківські піски», «Пирятинський», «Приазовський», «Сколівські Бескиди», «Тузловські лимани», а також у багатьох регіональних ландшафтних парках та заказниках загальнодержавного і місцевого значення.

Піонерні фітоценози мають охоронятися на території України згідно з міжнародними угодами, державними нормативно-правовими актами у сфері збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Однак, незважаючи на розвинуту в Україні інституційну базу, стан їхньої охорони є вкрай незадовільним. У зв'язку з цим необхідне опрацювання першочергових і довготривалих завдань, спрямованих на збереження даних угруповань, які мають базуватися на науково обґрунтованих підходах і заходах.

Одним з основних завдань у сфері охорони це- нотичного різноманіття піонерної рослинності, в тому числі раритетного, має бути розширення існуючої мережі природно-заповідного фонду, насамперед за рахунок створення нових природоохоронних територій. У плануванні останніх важливим є максимальне врахування ландшафтних критеріїв, що забезпечить невтручання у природні процеси розвитку геоморфоструктур, як передумови формування піонерних ценозів та їхнього збереження.

На територіях уже існуючих об'єктів природно-заповідного фонду має бути проведена детальна інвентаризація піонерної рослинності для виявлення її ценотичної репрезентативності із подальшим виділенням раритетної фітокомпоненти. У контексті виконання цих завдань необхідна созологічна класифікація піонерних угруповань природоохоронних об'єктів. Важливого значення набуває також проблема геоботанічного картування новоутворених екотопів для відображення сучасного стану їх рослинного покриву, екологічного приурочення та динамічних тенденцій піонерних фітоценозів.

Для чинних і перспективних природоохоронних територій важливою є організація еколого-созоло- гічного моніторингу за станом раритетного і типового ценофонду, а також забезпечення контролю за дотриманням встановлених режимів природокористування. З огляду на високу динамічність та особливості структурно-функціональної організації піонерних угруповань необхідним є запровадження системи спостережень за появою та поширенням у їх складі адвентивних видів, а також проведення відповідних, в першу чергу превентивних, заходів, спрямованих на запобігання масовим інвазіям у контактні фітоценози. У цьому контексті важливо врахувати, що введення охоронного режиму на територіях, які перебували до заповідання під значним антропогенним впливом, призведе до активного поширення неаборигенних видів (Dubyna et al., 2007). Тому є очевидною необхідність впровадження комп'ютеризованого контролю за станом біорізноманіття піонерних екосистем та оперативного інформування про зміни, що відбуваються.

Крім ценотичного, важливо враховувати й еко- системний критерій збереження цих своєрідних угруповань з огляду на типовість, унікальність, вразливість тощо. Їх розроблення, зокрема на еко- системному рівні, стримується відсутністю необхідних напрацювань щодо біотопічної структури піонерних геокомплексів. Це не дає змоги виділити біотопи, зокрема рідкісні, які є ключовими об'єктами, що забезпечують збереження біорізно- маніття та перехід на якісно вищий рівень -- охорону екосистем загалом (Dubyna et al., 2013). Сьогодні інвентаризація біотопів в Україні лише розпочата (Didukh et al., 2011). Наступним етапом має стати дослідження функціональних зв'язків між їх компонентами та розв'язання практичних завдань, спрямованих на впровадження науково обґрунтованих заходів із вибору оптимальних режимів охорони піонерних фітосистем.

Зважаючи на низьку антропотолерантність даного типу рослинності та неможливість, за теперішніх умов розвитку продуктивних сил, ліквідації негативного впливу господарської діяльності, дієвим механізмом збереження піонерних угруповань є долучення їхніх територій до проектованої екомережі. Остання є втіленням екосистемного підходу в процесі насамперед просторово-планувальної діяльності та базовим інструментом екологічно збалансованого розвитку (Movchan, 1997; Ekomerezha..., 2013). Особлива роль піонерних фітоценозів у системі природних ядер і сполучних територій випливає з їх екосистемної функції -- за- початкування еколого-ценотичних рядів рослинності. Тому входження таких угруповань до екоме- режі в територіально максимальному обсязі дасть змогу зберегти не лише окремі осередки біорізно- манітності, а й забезпечить їх оптимальне природне функціонування та можливість безперешкодного обміну генетичним матеріалом. Останнє є вкрай важливим за умов уже існуючого роз'єднання піонерних геокомплексів, особливо приморських, які дотичні до багатьох форм діяльності населення і відзначаються надмірною трансформованістю. Саме розбудова екомережі берегової смуги України шляхом формування Азово-Чорноморсько- го екокоридору забезпечить не лише збереження унікальних за походженням і функціонуванням природно-історичних комплексів, а й сприятиме розвитку економічно вигідного використання природної біорізноманітності та збалансуванню різних форм господарювання в екологічно напруженому регіоні. Крім того, це дасть змогу об'єднати природно-заповідний фонд Півдня України в єдину мережу та успішно інтегрувати її у міждержавні та Всеєвропейську природоохоронні системи. Водночас значна трансформація та фрагментація рослинного покриву приморських геокомплек- сів значно ускладнюють цей процес. Це зумовлює необхідність планування та деталізації схем екомережі з високими показниками зв'язаності й ефективності функціонування до регіонального та локального рівнів. Особлива увага має бути також приділена буферним і відновлювальним територіям зі збереженими на них вихідними піонерними екотопами, як потенційного резерву збільшення площ природних ядер у майбутньому.

Крім пасивних природоохоронних, необхідними є активні конструктивні заходи щодо запобігання антропогенним трансформаціям довкілля, зокрема тим, які можуть дестабілізувати розвиток і функціонування піонерних екосистем з огляду на біосферну значущість останніх. Це передбачає застосування комплексу фітосозологічних і ландшафтно-планувальних методів охорони. Останні є особливо важливими, оскільки передбачають цільове планування ландшафтів, а також поліпшення і відновлення екологічних умов та рекультивацію порушених геокомплексів. Це насамперед стосується ліквідації негативного впливу штучного лісорозведення, розширення селітебних зон, забудови прибережних смуг тощо. Система прямих фітосозологічних заходів має передбачати цільову оптимізацію середовища шляхом відновлення гідрологічного режиму територій, проведення біотех- нічних робіт зі стимулювання розвитку рідкісних і зникаючих піонерних фітоценозів, здійснення репатріації раритетних флорокомпонент тощо.

Вкрай важливою, в сучасних умовах зіткнення природоохоронних та економічних інтересів, є організація та впровадження системи управління довкіллям на конкретних територіях, яка передбачатиме узгодженість між задоволенням господарських потреб людини та необхідністю збереження рослинності, в тому числі піонерної, із притаманними їй природними функціями. У цьому контексті необхідно переглянути пануючу парадигму природокористування задля досягнення компромісів, а в подальшому -- органічного співіснування виробництва та охорони навколишнього середовища. У рамках такої діяльності вкрай важливим є розроблення комплексу довготривалих та оперативних цілей, спрямованих на висунення й оцінку пропозицій щодо альтернативних шляхів використання піонерних фітосистем без порушення їхньої функціональної цілісності. Так, серед довгочасних завдань найактуальнішими мають стати збереження максимально природного перебігу алювіальних процесів за частково регульованого водного режиму та рекреаційного навантаження, а також забезпечення стабільного функціонування піонерних екосистем, збереження їх біологічної різноманітності, екологічної ємності та економічного потенціалу в умовах ведення господарства та використання природних ресурсів. Крім того, необхідно розробити стратегію оптимізації рослинного покриву піонерних геокомплексів, яка передбачатиме запобігання втратам фіторесурсів на фоні послаблення прямого та непрямого антропогенного впливу. Оперативні цілі мають передбачати комплекс заходів, які забезпечать екологічний і соціально-економічний менеджмент, проведення наукових та моніторингових досліджень, а також еколого-освітню роботу.

Для ефективного впровадження всіх вищепе- релічених стратегічних заходів у галузі охорони та збереження піонерної рослинності необхідне вдосконалення нормативно-правової та фінансової політики. Остання передбачає створення цільових фондів, що формуватимуться із відрахувань, як компенсації за використання природних ресурсів. Відповідні кошти будуть спрямовуватися на реалізацію природоохоронних розробок і запобігання втратам біорізноманіття. Важливим також є відповідне нормативно-правове забезпечення в галузі раціонального природокористування та у сфері відпрацювання механізмів співпраці із приватним сектором щодо врегулювання господарської діяльності в межах новоутворених екотопів і на суміжних територіях. Сучасне природоохоронне законодавство має низку недоліків, зокрема, в частині встановлення нормативів екологічно обґрунтованого використання фіторесурсів, охорони місцезростань піонерної рослинності, збереження її раритетного та типового фітоценофонду тощо. Крім того, більшість законів мають непряму дію і не забезпечують достатньою мірою охорону рослинного покриву піонерних геокомплексів. У зв'язку з цим стає актуальним опрацювання природоохоронних законів, спрямованих на запобігання та мінімізацію антропогенного впливу, а також рестабілізацію порушених екотопів.

Успішна реалізація цих та інших природоохоронних завдань можлива лише за умови досягнення належного рівня екологічної освіти та суспільної свідомості шляхом пропаганди принципів бережливого ставлення до природи, різноманітних освітніх програм і посилення діяльності неурядових громадських організацій.

Висновки

Піонерна рослинність України об'єднує ценози дев'яти класів: Cakiletea maritimae, Ammophiletea, Thero-Salicornietea,Crypsideteaaculeatae,

Crithmo-Staticetea, Festucetea vaginatae, Koelerio- Corynephoretea, Isoeto-Nano-Juncetea і Bidentetea tripartitae. У зв'язку зі зростанням в умовах екологічних екстремумів вона надзвичайно чутлива до змін абіотичних факторів, серед яких провідними є інтенсивність алювіальних й інфляційно-дефля- ційних процесів, згінно-нагінних явищ, рівень насиченості ґрунтів елементами водно-мінерального живлення, а також антропогенний вплив. Ступінь раритетності синтаксонів піонерної рослинності є високим (усі асоціації класів Cakiletea maritimae, Crithmo-Staticetea і більшість Festucetea vaginatae належать до першої категорії охорони), однак усі вони зазнають впливу комплексу деструктивних чинників, особливо екотопи приморської смуги.

Головною загрозою біорізноманіттю піонерної рослинності є комплексна дія антропогенних перетворень природного середовища. Цей тип організації рослинності недостатньо представлений в об'єктах природно-заповідного фонду України. Основними напрямами його охорони є застосування низки прямих і опосередкованих заходів. Також, з огляду на високу динамічність та особливості структурно-функціональної організації піонерних угруповань, необхідне запровадження системи моніторингу за появою та поширенням у їхньому складі адвентивних видів, а також проведення превентивних заходів, спрямованих на запобігання масовим інвазіям у контактні фітоценози.

Размещено на Allbest.ru