Інженерний захист території м. Луцька в контексті екологічно збалансованого розвитку територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інженерний захист території м. Луцька в контексті екологічно збалансованого розвитку територій

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Питання перспективного розвитку міст є винятково актуальними у сучасній містобудівельній та екологічній науці і практиці. Оскільки міста є полюсами концентрації населення, виробництва, а отже й гострих екологічних проблем. Тому при розробці Генпланів міст, міських програм соціально-економічного розвитку та інших документів розвитку міст необхідним є врахуванням поряд із економічною та соціальною і екологічної складової. Для екологічно збалансованого розвитку території необхідним є впровадження комплексу заходів поліпшення екологічного стану міста. Такий комплекс заходів базується на інженерному захисті території.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми

Дослідження цих питань проводили в своїх роботах Бабуров В.В., Мікуліна Є.М., Бєлкін А.Н. (1987), Белоусов В.Н. (1997), Вергунов А.П. (1982), Владимиров В.В. із співавторами (1989) [2], Григорян А.Г. (1986), Мазур І.І., Молдаванов О.І. (1999) [5], Солу- хаБ.В. (1982) та багато інших закордонних та вітчизняних дослідників. Проте ці та інші роботи аналізують розвиток міст переважно з точки зору містобудівної, архітектурно-будівельної, а нас цікавить екологічно збалансований розвиток території міста.

Формулювання цілей статті

Під час підготовки статті ми ставили перед собою такі цілі: визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку міста; аналіз основних аспектів екологічно безпечного розвитку міста; розробка основних напрямків та заходів інженерного захисту території.

Виклад основного матеріалу

Інженерний захист території м.луцька повинен включати:

- інженерно-гідрогеологічне впорядкування, яке передбачає захист від несприятливої дії підземних вод;

- розробку і втілення механізмів ефективної протидії несприятливим екзогенним геологічним процесам;

- заходи по захисту території міст від несприятливої дії поверхневих вод;

- заходи по захисту від ерозії ґрунтів;

- комплекс технічних рішень підвищення екологічної безпеки міст та локальному рівні.

Перша група заходів вирішує проблеми підтоплення території, просадок ґрунтів у зоні депресійних воронок, руйнування будинків і споруд. Конкретний перелік заходів:

- облаштування каналізації зливового стоку та очисних споруд на ній;

- зменшення втрат води у підземних інженерних комунікаціях (особливо на водопроводі, на сьогодні вони становлять 20%);

- проведення дренажних робіт у тих районах міста, де на сьогодні спостерігається підйом рівня ґрунтових вод;

- регулювання водовідбору з артезіанських джерел із врахуванням сформованих депресійних воронок (наприклад, на Дубнівсько- му, водозаборі) з метою попередження їх росту.

Деталізуючи особливості реалізації заходів із цього переліку, варто зазначити, що ситуація із забезпеченням відведення поверхневого стоку в різних районах міста неоднозначна. У межах окремих частин міста існує роздільна система каналізування комунальних стічних вод і стоків із міської території (дощових, талих, по- ливо-миєчних). В інших частинах міста ці води відводяться спільно, ще в деяких - узагалі відсутня каналізація дощового стоку [6]. Причому поверхневий стік з урбанізованих територій повсюдно відводиться без очищення й обліку. Рівень його забрудненості може перевищувати аналогічний показник для міських стоків, особливо навесні. За даними досліджень Укр- комунНДІпрогрес на поверхневий стік припадає близько 78% завислих речовин, 20% органічних сполук та 68% нафтопродуктів від річної кількості забруднень, що містяться в усіх видах стічних вод із міської території. Дана обставина є об'єктивною передумовою значного погіршення екологічного стану р. Стир нижче м. Луцька. Тому необхідним є перехід до роздільної системи каналізування зливового стоку і побудова очисних споруд для їх окремої очистки перед скиданням у річки.

Проблема величезних втрат води у підземних інженерних комунікаціях дісталось місту у спадок від радянських часів. Навіть в 80-ті роки XX ст. втрати води при подачі її кінцевому споживачу перевищували 15%. На сьогодні зношеність основних виробничих фондів Луцькводоканалу більше 80%, втрати води за їхніми оцінками - 20%, на нашу думку ще вищі [8]. Вся ця вода, потрапивши в грунт, перезволожує його (а місто й так знаходиться в зоні надлишкового зволоження) і сприяє активізації таких негативних процесів як просадки, суфо- зія, затоплення будівель, заболочування тощо. Для поліпшення ситуації потрібно проводити технічну модернізацію водоканалу, замінювати мережі, які відслужили свій термін.

Як уже згадувалось вище, внаслідок перезволожений грунтів, в окремих районах міста має місце підйом рівня грунтових вод. Це приводить до підтоплення підвалів будинків в окремих районах (Привокзальний, Теремно), часткового руйнування споруд (пр. Соборності. 8а), просідання каналізаційних колодязів, суфозії тощо. З метою попередження таких негативних явищ, окрім заходів, згадуваних вище, потрібно здійснювати дренаж грунтових вод міської території [7]. Існуюча система каналізації зливового стоку (зливостоки) із цією задачею не справляються, що особливо було видно під час паводку у місті влітку 2013 р. В окремих районах міста є також заболочені території. На сьогодні їх використання не є можливим. Крім того, заболоченість території суттєво підвищує афалогенну небезпеку в місті.

Останнім із цієї групи заходів є регулювання водовідбору з артезіанських джерел із врахуванням сформованих депресійних воронок. На сьогодні в місті для водозабезпечення використовуються Дубнівський та Омелянівський водозабори. Депресійні воронки ділянок Дубнівсь- кого водозабору перекриваються між собою на 30-60%, спричинюючи водопониження в межах водозабору і на прилягаючих територіях [6]. Так, наприклад, в с. Рованці, яке знаходиться у сфері впливу Ново-Дубнівського водозабору, зниження рівня ґрунтових вод у порівнянні з 1970 р. становить 15-22 м. Шлях виходу із такої несприятливої ситуації наступний - місто має не один, а декілька водозаборів і, маніпулюючи потужністю водовідбору на кожному з них, можна емпірично-модельним шляхом вибрати оптимальний режим водозабезпечення міста при мінімальному впливі на підземні води.

Серед несприятливих екзогенних геологічних процесів в місті відбуваються карст, суфо- зія, просадки ґрунтів фільтраційного та гідродинамічного характеру, зсуви на заплаві річок та в місцях підрізання терас (наприклад, мікрорайон Випіків), руйнування берегів унаслідок меандрування річок, ускладнення умов будівництва тощо. Для протидії цим процесам необхідно проведення берегоукріплювальних робіт, дренаж окремих районів міст із високим рівнем ґрунтових вод та заболочених територій, закладання масивів зелених насаджень, які понижують рівень ґрунтових вод (верба, вільха, явір, очерет), укріплення стінок та дна каналізаційних колодязів, де найвища інтенсивність суфозійних явищ, будівництво споруд у районах із складною гідрогеологічною ситуацією на свайних фундаментах і з неглибокими підвалами [7].

Несприятлива дія поверхневих вод проявляється в місті в основному під час повеней і па- водків, коли річки виходять із берегів і затоплюють розміщені на заплаві житлові будинки, підприємства, дороги. Комплекс протиповене- вих заходів включає:

- заборону будівництва на заплавах;

- перенесення існуючих об'єктів у безпечні-ші відносно затоплення райони;

- будівництво дамб і укріплення берегів (такі дамби в місті існують, наприклад, дамба побудована ще в 1930 р. за проектом польського інженера В. Лібровича, але на сьогодні вона вже не зовсім відповідає вимогам до такого роду споруд, а вважаючи на зростаючу катастрофічність паводків у Європі (1998 р., 2005 р.) вимагає реконструкції й добудови);

- облаштування санітарно-захисних смуг уздовж річок.

Підвищення екологічної безпеки міста полягає у підвищенні екологічної стійкості ландшафтів, зменшенні техногенних навантажень, зменшенні екологічного ризику на потенційно- небезпечних об'єктах. Підвищення екологічної стійкості ландшафтів досягається засобами фі- томеліорації, а також збільшення екологічно стабільних угідь в структурі міської території (лісопарків, парків, луків тощо). Зменшення техногенних навантажень пов'язане із зменшенням викидів, скидів забруднюючих речовин, утворення відходів, біологічного, шумового, радіаційного та інших видів забруднень довкілля міста, а отже меншим потенційним їх впливом на живі організми урбоекосистеми. Зменшення екологічного ризику очікуємо, перш за все, при дотриманні технічних вимог тут відсутні с/г угіддя. Але зміна механічного складу грунту, відносно слабкий рослинний покрив, великі перепади висот на невеликих відстанях сприяють руйнуванню грунту. Це може спричинити обвали, руйнування будівель та споруд, доріг тощо. Заходи по захисту від ерозії ґрунтів передбачають спорудження во- дозатримувальних валів. Особливо це актуально в межах надзаплавних терас р.р. Стир і Сапалаївка. Наші уявлення про комплекс технічних рішень підвищення екологічної безпеки міст ілюструє рис. 1.

Рис. 1. Концептуальна модель екологічної безпеки міст [7]

та регламентів безпеки під час експлуатації потенційно небезпечних об'єктів у містах: радіаційно-небезпечних, пожежо-вибухо-не- безпечних та хімічно-небезпечних [8].

Висновки і перспективи подальших досліджень

Реалізація всіх передбачених заходів сприятиме формуванню раціональної функціонально-планувальної структури міста, спрямованої на забезпечення комфортних умов проживання, покращення екологічного стану та збереження навколишнього природного середовища. Подальші наші дослідження в цьому напрямку будуть спрямовані на вивчення аспектів екологічного розвитку міста, зокрема, не врахованих Генпланом - афалогенну небезпеку, аналіз потенційних екологічних ризиків [9], сприятливість міського середовища тощо.

Література

1. Владимиров В.В. Город и ландшафт: проблемы, конструктивные задачи и решения / В.В. Владимиров, Е.М. Микулина, З.Н. Яргина - М.: Мысль, 1986. - 238 с.

2. Генеральний план м. Луцька. Пояснювальна записка. - К.: УД НДІПМ "Діпромісто", 2008. - 226 с.

3. Карагодин В.Л. Отвод поверхностных вод с городской територии / В.Л. Карагодин, М.В. Молоков - М.: Стройиздат, 1974. - 161с.

4. Клюшниченко Є.Є. Управління містом / Є.Є. Клюшниченко - К.: КЛУБА, 2003. - 260 с.

5. Мазур И.И. Курс инженерной экологии / И.И. Мазур, О.И. Молдаванов. - М.: Высшая школа, 1999. - 447 с.

6. Мольчак Я.О. Луцьк: сучасний екологічний стан та проблеми. / Ярослав Мольчак, Василь Фесюк, Олена Картава. - Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2003. - 488 с.

7. Фесюк В.О. Конструктивно-географічні засади формування екологічного стану великих міст Північно-Західної України. / Василь Фесюк. - Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2008. - 344 ст.

8. Фесюк В.О. Луцьк: сталий розвиток та соціально-екологічні проблеми. / Василь Фесюк. - Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2014. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru