Нормативно-правові засади туристсько-рекреаційного використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Нормативно-правові засади туристсько-рекреаційного використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Михайло МЕЛЬНШЧУК

У статті розглянуто нормативно-правові засади туристсько-рекреаційного використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Охарактеризовано основні блоки законодавчого та підзаконного регулювання системи природно-заповідного законодавства. Проаналізовано основні положення нормативно- правових документів, в яких визначається сутність туристсько-рекреаційного використання природно- заповідного фонду. Виділено категорії природно-заповідного фонду, в межах яких дозволений розвиток туристсько-рекреаційної діяльності.

Ключові слова: природно-заповідний фонд, природоохоронні території та об'єкти, природно-заповідне законодавство, рекреаційне природокористування.

Постановка проблеми

Рекреаційна діяльність виступає невід'ємною частиною життя кожної людини. Реалізація рекреаційних потреб населення можлива на різних рівнях, відповідно до яких використовуються об'єкти і території. Одним з актуальних напрямів на сьогодні в Україні виступає організація рекреаційної діяльності на природоохоронних територіях, який ще не має достатнього наукового та організаційного обґрунтування, що і обумовлює актуальність його вивчення та подальшого дослідження.

Відповідно до Закону України "Про Загальнодержавну програму розвитку заповідної справи на період до 2020 року" з метою сприяння розвитку рекреаційної та оздоровчої діяльності у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду передбачається оптимізація їх рекреаційного використання.

Аналіз останніх досліджень

У науковій літературі питання заповідної справи, її структури та принципів організації знайшли своє відображення в роботах В.Шевчука, В.Гетьмана, Ф.Гамора, М.Голубця, В.Комендара, В.Парпана, М.Стеценка. Дослідженням проблем організації рекреаційного природокористування займалися фахівці різних дисциплін, зокрема економісти (О.А.Воробйова, Л.М.Черчик, О.І.Мілашовська, Б.В.Буркинский, М.С.Нудельман), експерти з питань державного управління (3. В. Герасимчук, П. І. Гаман). Деякі аспекти управління рекреаційними зонами розкриті у працях учених-юристів (О.М.Ткаченко, А.М. Орлов, А.Г. Бобкова). Проте, розробки науковців з даної тематики розкривають лише окремі аспекти досліджуваного питання. Тому важливим завданням постає визначення правових основ використання природоохоронних територій та об'єктів у туризмі.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження нормативно-правової бази туристсько-рекреаційного використання природно-заповідного фонду в Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

розглянути систему природно-заповідного законодавства в Україні;

проаналізувати основні положення нормативно-правових документів, в яких визначається сутність туристсько-рекреаційного використання ПЗФ;

визначити категорії ПЗФ, в межах яких можливий розвиток туризму та рекреації.

Виклад основного матеріалу

Природно- заповідний фонд (ПЗФ) України - ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища [4].

В Україні формується система природно- заповідного законодавства, що включає наступні основні блоки законодавчого та подзаконного регулювання:

Конституційне регулювання природно- заповідних правовідносин, яке закріплює найбільш важливі принципи цих відносин. Стаття 13 Конституції України [7] проголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Спеціальне природно-заповідне регулювання, що базується на нормах Закону України "Про природно-заповідний фонд" від 16 червня 1992 р. [4]. Цей закон визначає правові основи організації охорони, наукових досліджень, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. Питання охорони та збереження ПЗФ знайшли відображення у законах, підзаконних нормативно-правових актах: постановах Верховної Ради України, указах і розпорядженнях Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, відомчих актах, зокрема, в наказах та інструкціях Міністерства охорони навколишнього природного середовища України тощо.

Загальне еколого-правове регулювання, що базується, насамперед, на нормах Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. [11]. Стаття 61 Закону містить поняття ПЗФ, його склад і зазначає, що порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів ПЗФ, додаткові їх категорії визначаються законодавством України.

Петров В.В. зазначає, що ПЗФ складається із природних об'єктів, значна частина яких (земля, надра, води, ліси) уже входять до відповідних природоресурсових фондів (земельного, водного, лісового, фонду надр) [10]. Отже, правовий режим територій та об'єктів ПЗФ регулюється так званими поресурсними кодексами - Земельним [5], Лісовим [8], Про надра [6] та Водним [1].

Регулювання природно-заповідних відносин нормами інших галузей законодавства, наприклад, цивільного, кримінального, адміністративного, трудового, що визначають підстави та особливості відповідальності за порушення законодавства про охорону територій та об'єктів ПЗФ.

Міжнародно-правове регулювання за допомогою ратифікованих Верховною Радою України міжнародних конвенцій, дво- та багатосторонніх угод України з іншими державами світу.

За Законом України "Про природно-заповідний фонд України" виділені 7 категорій природно-заповідних територій та об'єктів - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища та 4 категорії штучно створених об'єктів - ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Указані природо-заповідні території та об'єкти формують природоохоронний фонд і утворюють природно-заповідну територіальну мережу [2].

Відповідно до ст. 9 Закону "Про природно- заповідний фонд України" одним із видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду за умови дотримання природоохоронного режиму, встановленого зазначеним Законом та іншими актами чинного законодавства України, є використання їх в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Дані цілі можуть бути реалізовані, зокрема, шляхом здійснення туризму як активного виду відпочинку в межах територій та об'єктів природно- заповідного фонду, причому моделлю збалансованого використання природних рекреаційних ресурсів як важливого принципу сталого розвитку держави може бути один з різновидів туризму - екологічний, який включає всі види туризму, орієнтовані на збереження природного довкілля.

У зв'язку із активним використанням територій та об'єктів природно-заповідного фонду в рекреаційних цілях, у тому числі для цілей туризму, виникла необхідність у правовому регулюванні цих відносин, що знайшло своє відображення у проекті "Положення про рекреаційну діяльність в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" [9], розробленому Державною службою заповідної справи при Мінприроди України, основною метою якого є створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони природних комплексів та об'єктів.

Дія цього Положення поширюється на юридичних осіб незалежно від організаційно- правових форм та форм власності, фізичних осіб - підприємців, діяльність яких пов'язана з наданням усіх видів рекреаційних послуг на територіях ПЗФ, та громадян - споживачів цих послуг. Суб'єкти рекреаційної діяльності на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду здійснюють свою діяльність відповідно до вимог чинного природоохоронного законодавства та інших нормативно-правових актів та нормативних документів.

Відповідно до "Положення про рекреаційну діяльність в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" основними напрямами ведення рекреаційної діяльності у межах територій та об'єктів ПЗФ є:

створення умов для організованого та ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

забезпечення попиту рекреантів на загальнооздоровчий, культурно-пізнавальний відпочинок, туризм, любительське та спортивне рибальство, полювання тощо;

обґрунтування і встановлення допустимих антропогенних (рекреаційних) навантажень на території та об'єкти ПЗФ;

організація рекламно-видавничої та інформаційної діяльності, екологічної просвіти серед відпочиваючих, туристів у межах територій та об'єктів ПЗФ; формування у рекреантів та місцевих жителів екологічної культури, бережливого та гуманного ставлення до національного природного надбання.

Рекреаційна діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється установами ПЗФ, підприємствами, установами та організаціями, яким ці території та об'єкти підпорядковані, забезпеченням таких умов:

створення і функціонування рекреаційної інфраструктури на визначених згідно із законодавством територіях та об'єктах ПЗФ;

організація та інфраструктурне облаштування туристичних та екскурсійних маршрутів, еколого-освітніх стежок;

координація діяльності установами ПЗФ суб'єктів рекреаційної діяльності незалежно від форми власності та підпорядкування з огляду на використання природних та істо- рико-культурних ресурсів у межах територій та об'єктів ПЗФ;

створення і ведення інформаційного банку даних щодо рекреаційних закладів, які розташовані в межах територій та об'єктів ПЗФ;

участь у вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференціях, з'їздах, семінарах, присвячених питанням розвитку рекреації;

вивчення, узагальнення та впровадження вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо організації рекреаційної діяльності на природно-заповідних територіях та об'єктах.

Рекреаційна діяльність організовується відповідно до функціонального зонування та проектів організації території національних природних парків (НПП) і регіональних ландшафтних парків (РЛП), охорони, відтворення та рекреаційного використання їхніх природних комплексів і об'єктів, проектів організації території біосферних заповідників та охорони їх природних комплексів, а також проектів утримання та реконструкції парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, проектів організації території зоопарків, дендропарків тощо.

Рекреаційна діяльність у межах заказників і пам'яток природи може здійснюватись за умови забезпечення охорони та збереження їхніх природних комплексів відповідно до положень про заказники та охоронних зобов'язань власників або користувачів земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказниками або пам'ятками природи.

Згідно із Положенням рекреаційна діяльність у межах територій та об'єктів ПЗФ України може здійснюватися за такими основними видами:

Відпочинок:

загальнооздоровчий відпочинок;

культурно-пізнавальний відпочинок;

короткостроковий відпочинок (від 5-10 годин до 1-2 днів; розбиття наметів і розкладання вогнищ у спеціально обладнаних та відведених для цього місцях).

Екскурсійна діяльність:

екскурсії (прогулянки) маркованими екологічними стежками, а також на виставки, в музеї, засновниками яких є установи ПЗФ, інші суб'єкти рекреаційної діяльності.

Туристична діяльність:

науково-пізнавальний пішохідний туризм;

орнітологічний туризм (спостереження за птахами);

етнографічний туризм (кантрі-туризм) - ознайомлення з народними традиціями, фольклором, побутом, архітектурою та інтими ментальними цінностями місцевого населення;

лижний туризм (лижні подорожі та прогулянки);

велосипедний туризм (прогулянки, подорожі на велосипедах);

кінний туризм (прогулянки, подорожі на конях);

водний туризм (спуск річкою на надувних плотах, човнах, катамаранах (рафтинг), катання на водних лижах, прогулянки на човнах);

спелеотуризм (відвідування печер);

підводний туризм (підводне плавання з аквалангом, екскурсії до підводних печер і гротів (дайвінг));

парапланеризм (прогулянки, подорожі на парапланах), дельтапланеризм (прогулянки, подорожі на дельтапланах), балунінг (прогулянки, подорожі на повітряних кулях).

Оздоровлення:

використання рекреантами природних лікувальних ресурсів ПЗФ з метою відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини.

Любительське і спортивне рибальство.

Любительське і спортивне полювання.

Організаційними формами здійснення у

межах територій та об'єктів ПЗФ рекреаційної діяльності, пов'язаної з туризмом, є внутрішній і міжнародний туризм.

"Положення про рекреаційну діяльність в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" також встановлює правила ведення рекреаційної діяльності у межах територій та об'єктів ПЗФ. Рекреаційна діяльність у межах територій та об'єктів ПЗФ організовується спеціальними адміністраціями установ ПЗФ, а також підприємствами, установами, організаціями, яким підпорядковані ці території та об'єкти. Для забезпечення організації рекреаційної діяльності у межах територій та об'єктів ПЗФ можуть створюватися підрозділи (відділи або сектори рекреації) спеціальних адміністрацій національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, зоопарків. Відповідне положення про підрозділ (відділ або сектор рекреації) має містити вимоги з організації рекреаційної діяльності та затверджується керівником установи ПЗФ.

Підприємства, установи, організації, у підпорядкування яких перебувають території та об'єкти природно-заповідного фонду, здійснюють рекреаційну діяльність у межах цих територій та об'єктів за власними програмами та планами, погодженими з:

центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення;

територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів місцевого значення.

Окрім того, у даному Положенні чітко прописані обов'язки суб'єктів рекреаційної діяльності у межах територій та об'єктів ПЗФ. Суб'єкти рекреаційної діяльності зобов'язані надавати рекреантам необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про рекреаційні послуги, програму обслуговування, можливі ризики під час подорожей, роз'яснення щодо їхніх прав та обов'язків та забезпечувати виконання вимог чинного законодавства щодо раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів та їх збереження.

Дане Положення визначає також особливості взаємовідносин установ ПЗФ з іноземними рекреантами та суб'єктами рекреаційної діяльності. З метою активізації участі України у міжнародному співробітництві з питань рекреаційної діяльності у межах природно-заповідних територій та об'єктів установи ПЗФ повинні проводити роботу, спрямовану на укладення багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод у сфері рекреаційної діяльності. Необхідно сприяти широкій участі науковців та громадськості у виконанні міжнародних проектів, спрямованих на розв'язання проблем охорони довкілля та розвиток рекреаційної діяльності, стажуванню українських фахівців з рекреаційної діяльності за кордоном, розвитку міжнародного екологічного туризму. Важливо систематично аналізувати міжнародний досвід щодо здійснення рекреаційної діяльності, брати участь у підготовці відповідних міжнародних видань, в інформаційному забезпеченні міжнародної туристичної системи.

До установ ПЗФ України, які організовують і здійснюють рекреаційну діяльність, належать: національні природні парки (НПП), біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, зоопарки, дендропарки.

В Законі України "Про природно-заповідний фонд України" в статтях 20-22 регламентується статус і завдання національних природних парків, їх структура, вимоги до режиму охорони та діяльності. Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, наукову, оздоровчу, історико- культурну, освітню та естетичну цінність. Одним із завдань, які покладаються на національні природні парки, є створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних об'єктів та комплексів.

Одним із охоронних заходів, передбачених законодавством, слід розглядати функціональне зонування територій природно-заповідного фонду. Так, на території національного природного парку виділяється чотири функціональні зони:

заповідна;

регульованої рекреації;

стаціонарної рекреації;

господарського використання [4].

В зоні регульованої рекреації може бути організований короткотривалий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих та пам'ятних місць. Тут дозволяється організовувати постійні екологічні стежки та туристичні маршрути з відповідним обладнанням. В цій зоні обмежуються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство та інша діяльність, яка може негативно вплинути на природні екосистеми. Дозволяється організація на платній основі любительського рибальства та мисливства.

Зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення пансіонатів, мотелів, санаторіїв, турбаз, спортивно-оздоровчих таборів та культурно-побутових об'єктів. Сюди відносяться території, які характеризуються великим рекреаційним потенціалом і значною потенційною рекреаційною стійкістю при їх використанні. Тут допускається реконструкція природних комплексів з метою створення культурних форм ландшафту за умови максимального використання його природних комплексів.

Потрібно зазначити, що відповідно до функціонального зонування національних природних парків туристсько-рекреаційна діяльність у зоні стаціонарної рекреації може здійснюватися екстенсивним чи інтенсивним шляхом.

На територіях екстенсивної рекреації з метою огляду місцевості та відпочинку головним чином створюються туристські маршрути, екскурсійні та прогулянкові еколого-освітні стежки (лінійні, радіальні, кільцеві), обладнуються місця для ночівлі (хижі, бівуачні стоянки) тощо. В цій підзоні на спеціально виділених та відповідно обладнаних ділянках дозволяється здійснення промислових видів екотуризму - любительське та спортивнеє рибальство, збирання грибів, дикорослих плодів і ягід, фото- мисливство ("тихе полювання"). Ці види діяльності здійснюються під екологічним контролем працівників служби державної охорони національних природних парків. заповідний природний рекреаційний

На територіях інтенсивної рекреації на базі розміщених тут рекреаційних закладів можуть створюватися: гірськолижні комплекси, до складу яких входять лижні поля, траси, канатні (крісельні, бугельні) підйомники, трампліни, льодові стадіони тощо. Зарубіжний досвід свідчить також, що привабливими та економічно вигідними закладами є рекреаційно-акваторіальні комплекси, до складу яких входять пляжі, зупинки для яхт і човнів, готелі та об'єкти обслуговування.

Зонування території кожного національного природного парку проводить згідно Положення і Проекту по організації, охороні, відтворенню та рекреаційному використанню його природних комплексів та об'єктів, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Щодо територій біосферних заповідників, то законодавством встановлюється диференційований режим охорони та використання природних ресурсів шляхом виділення в його межах певних зон - заповідної, буферної та зони антропогенних ландшафтів, яка включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, рекреації та інших видів господарської діяльності.

За Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 37-38) парками- пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою їх охорони та використання з естетичною, виховною, науковою, природоохоронною та оздоровчою метою. З точки зору туристсько-рекреаційного використання на їх території організовуються екскурсії та масовий відпочинок населення [4].

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого або регіонального значення. При створенні регіональних ландшафтних парків вилучення земель, як правило, не проводиться [2]. Виділяють такі функціональні зони з різним режимом охорони та використання:

заказна зона об'єднує природо-заповідні території та об'єкти місцевого значення парку (заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища). Масові екскурсії та відпочинок населення в заказній зоні забороняється. Можливе лише проведення наукових екскурсій та освітня і наукова діяльність, що несу перечить загальним вимогам щодо охорони довкілля;

зона нестаціонарної рекреації охоплює маршрути постійних екскурсій та екологічного туризму на території парку. Ця площа може становити 50-70% площі парку і є основою на його території. До неї можуть бути включені угіддя з напівприродньою та культурною рослинністю, які є об'єктом демонстрації та складовою ландшафту. Основна вимога до режиму зони - це збереження існуючого ландшафту, заборона будівництва промислових підприємств, що можуть бути джерелом забруднення навколишнього середовища, негативно впливати на рослинний та тваринний світ. У даній зоні можлива реконструкція ландшафту, ренатуралізація окремих ділянок природних комплексів;

зона стаціонарної рекреації є невеликою за площею (5-10% території парку) і призначена для розміщення будинків відпочинку, санаторіїв, готелів та інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку. Тут може бути розміщена дирекція парку та центр екологічного виховання, наукові та екскурсійні відділи;

господарська зона.

За Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 31-32) ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних та типових видів місцевої та світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної та освітньої роботи [4].

Територія ботанічного саду може бути поділена на такі зони [2]:

експозиційну - відвідування цієї зони дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

наукову;

заповідну;

адміністративно-господарську зону.

Зонування території ботанічних садів проводиться відповідно до Положення про ботанічний сад і Проекту організації території ботанічного саду за погодженням з Мінеко- ресурсів України для ботанічних садів загальнодержавного значення, для ботанічних садів місцевого значення - органами цього міністерства на місцях.

За Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 35-36) зоологічні парки створюються з метою організації екологічної, освітньо-виховної роботи, створення експозиції рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення у неволі. Одним із основних завдань зоопарків є здійснення різноманітних форм культурного обслуговування, створення умов для відпочинку та дозвілля населення, при цьому зберігати сприятливі умови для утримання тварин. Для забезпечення виконання поставлених перед зоопарком завдань на території виділяються такі зони, як експозиційна, наукова, рекреаційна (призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку) та господарська.

Дендрологічні парки створюються з метою збереження та вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев та чагарників та їх композицій для більш ефективного наукового, культурного та іншого використання (Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 33-34)). Територія дендрологічних парків може бути зонована відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів за спеціально розробленим Проектом організації території дендрологічного парку. Умови організації, завдання та режим охорони дендрологічних парків такі ж, як для ботанічних садів.

Відповідно до Закону України "Про Загальнодержавну програму розвитку заповідної справи на період до 2020 року" рекреаційна та оздоровча діяльність буде здійснюватись на підставі аналізу інвестиційних можливостей конкретних заповідних територій, розвиток обсягів та асортименту існуючих платних послуг, поліпшення їх якості.

З метою сприяння розвитку рекреаційної та оздоровчої діяльності у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду передбачається:

фонду, визначення допустимих рекреаційних навантажень на природні комплекси в кожному конкретному випадку, допустимих видів рекреації та контроль за дотриманням цих норм;

розвиток спеціальних видів туризму, зокрема: спостереження за тваринами, походи маршрутами історичних та літературних героїв, "наодинці з природою" тощо;

реалізація економічних проектів установ природно-заповідного фонду у сфері рекреації та інших видів господарської діяльності в тих її формах, що не руйнують і не пошкоджують навколишнє природне середовище;

широке залучення до рекреаційної діяльності місцевого населення, в тому числі до сільського та екотуризму;

рекламування рекреаційних можливостей установ природно-заповідного фонду;

розробка та реалізація нормативних документів щодо спрощення сертифікації туристичних послуг у межах територій установ ПЗФ, оптимізації орендних відносин при використанні рекреаційних об'єктів.

Реалізація цих напрямів забезпечить створення сприятливих умов для відпочинку та оздоровлення населення в природних умовах, екологічно-збалансованого розвитку громад та регіонів, створенню нових робочих місць.

Висновки

Таким чином, основним законом, який визначає правові основи організації та ефективного використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду є Закон "Про природно-заповідний фонд України". Правове регулювання відносин у сфері туристсько-рекреаційного використання природно-заповідного фонду відображено у "Положенні про рекреаційну діяльність в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України", основною метою якого є створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони природних комплексів та об'єктів. Розвиток рекреаційної та оздоровчої діяльності у межах територій та об'єктів природно- заповідного фонду регламентується Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку заповідної справи на період до 2020 року".

Література

Раціональне природокористування і охорона природи Наукові записки. МІ. 2015.

Екологічне право України: Підручник / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - К.: Право, 2005. - 380 с.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: htto://zakonl .rada.gov.ua/laws/show/2456-12

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 46. - Ст. 2038.

Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 36. - Ст. 340.

Конституція України від 28 червня 1996 року// ВВРУ. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Лісовий кодекс України (в редакції Закону від 8 лютого 2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2006. -- № 21. - Ст. 170.

Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Про затвердження Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" [Електронний ресурс]. - 2009. - № 330. - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0679-09

Петров В.В. Экология и право / В.В. Петров. - М.: Юрид. лит., 1981. - 228 с.

Размещено на Allbest.ru