Українські попередники ідеї глибинної екології

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКІ ПОПЕРЕДНИКИ ІДЕЇ ГЛИБИННОЇ ЕКОЛОГІЇ

Ідея глибинної екології (deep ecology) була висунута і розроблена норвезьким екофілософом Арне Нейсом (A.Naess) в 1972-1991 рр. Основний труд Нейса, який приніс йому світову популярність, під назвою «Ecology, community and life-style» опублікований у 1989 р. Його екософія найбільш точно характеризується таким чином: задоволення, отримане від впроваджень, що призводять до руйнування природи, є пасивним. Інакше кажучи, не можна вважати за щастя володіння матеріальним цінностями, що несуть в собі шкоду навколишньому середовищу; при відповідній самореалізації піклування про природу не обов'язок, а потреба, і це є активне задоволення. Нейс вводить поняття внутрішньої цінності, властивої дикій природі, і стверджує, що біорізноманіття повинно бути нормою, а його підтримання є єдиним шляхом до стійкого розвитку. З концепції глибинної екології випливають такі основні висновки: 1) необхідною умовою співіснування людини з природою є усвідомлення єдності всього живого, ідентифікація двох «я» - Людини і Природи; 2) глибинна екологія - це не лише філософія, це стиль життя [1].

Вперше досить близькі по духу думки висловлював український медик та економіст Сергій Подолинський. Метою даної публікації є довести, що ідеї соціальної економії С. Подолинського, поставши як складова ноосферної концепції В.Вернадського, разом з підходами глибинної екології А.Нейса сьогодні визначають принципи стійкого (збалансованого) розвитку суспільства і природи. Нині визнано, що ідеї, розроблені в 1880-1883 рр. С.А.Подолинським - вченим, який випередив свій час, формували нові науково-практичні погляди і закладали фундамент нового світогляду, що спирався на об'єктивні закономірності історичного розвитку людства. Якщо їх не усвідомити, це трагічно впливає на подальші цивілізаційні шляхи, наближаючи катастрофічні екологічні наслідки [2].

С.А.Подолинський намагався відповісти на питання - чи може існувати такий клас природних процесів, який би характеризувався коефіцієнтом корисної дії понад 100%. Свої міркування і розрахунки з цього приводу він поклав в основу роботи під назвою «Людська праця та її відношення до розподілу енергії», опубліковану російською в 1880 р. в петербурзькому журналі «Слово» [3]. В цей же час він публікує фрагменти роботи в німецьких, французьких та італійських журналах. Скорочений німецький варіант мав назву «Людська праця і єдність сили» [4]. Перевидані ці публікації в 1990 та 2000 рр. українською мовою і в 1991 р./російською.

Ф.Енгельс назвав «справжнім відкриттям» висновки С.Подолинського щодо ролі людської праці у розподілі сонячної енергії на земній поверхні, але водночас вважав помилковими його економічні коментарі до цього [5].

Яким же чином обґрунтовує свої висновки Сергій Подолинський?

В розділі 5, який називається «Значення тварин і людини у розподілі енергії. Поняття праці», він вказує, що енергія, добута рослинами й тваринами, звичайно зрештою розпорошувалася у просторі без будь-якої користі, тобто ніколи не спрямовувалась на дійсно корисну роботу - в сенсі збільшення запасів енергії на планеті Земля, на трансформацію її в інші форми енергії. І як приклад, Подо- линський посилається на перетворення енергії сонячних променів у механічну роботу. В подальших розділах він спеціально зупиниться на особливостях різних видів трудової діяльності в сенсі розподілу енергії. А в цьому розділі він констатує: поглянувши навколо себе, ми побачимо, що нині на земній поверхні поступово збільшуються запаси сонячної енергії, що трансформується в інші види енергії. Далі по тексту С.Подолинський стверджує, що нині кількість рослин, тварин (також і людей) безумовно більша, ніж в часи появи людей на планеті. Багато з раніш безплідних місць нині є оброблюваними та вкриті розкішною рослинністю. Врожаї в усіх цивілізованих країнах зросли. Збільшилось і число домашніх тварин. І підкреслює: що б не казали про чисельність стад диких тварин, є незаперечним, що домашні тварини і люди разом складають більше живої речовини і споживають більше поживного матеріалу, накопиченого рослинами, ніж лише дикі тварини. Між іншим, С.Подолинський робить досить значиме - з сучасних позицій - спостереження: існують країни, які були раніш заможними, а нині перетворені майже в пустелі. Але такі факти, пише він, явно залежали від помилок у господарюванні.

Загальний висновок С.Подолинського з усього досі ним викладеного: з часів появи людства на планеті відбувається збільшення виробництва поживного матеріалу, який містить у собі запас трансформованої енергії на земній поверхні.

Звідки ж береться - задається питанням С.Подолинський - надлишок енергії, необхідної для створення поживного та горючого матеріалу? І відповідає: лише з праці людини і домашніх тварин. Що ж тоді є праця? Праця це - такий процес засвоєння механічної і психічної роботи, який в результаті збільшує кількість трансформованої енергії на земній поверхні. Збільшення це може відбуватися безпосередньо, шляхом трансформації нових порцій сонячної енергії в більш перетворювану форму або через збереження від розсіювання тої кількості перетворюваної енергії, яка вже існує на земній поверхні, і це без втручання праці є неминучим.

Наступне питання С.Подолинського - як реалізується здатність трудитися?

Відповідь його є такою, - тільки в тому випадку енергія, накопичена рослинами, збільшує її запас на якісно значиму величину, коли ця енергія використовується через харчування тварини або людини, які виконують роботу, або якщо цей запас є паливом для двигуна, сконструйованого та керованого працею людини. Тобто роботу виконує тварина, що тягне плуга, або людина, яка піклується про тварину і керує нею. Щодо двигуна, то це є результат роботи його конструктора. С.Подолинський констатує, що поняття про працю передбачає споживання механічної чи психічної роботи, яка має своїм безумовним результатом збільшення перетворюваної енергії або перешкоджання її розпорошенню, що має наслідком збільшення енергетичного запасу.

Допоки людина існувала серед інших тварин, підкоряючись спільним законам боротьби за існування і отримуючи від навколишньої природи все, що їй було необхідно для задоволення її потреб, - до того часу людина помітно не впливала на величину енергетичного потенціалу земної поверхні. Тим самим С.Подолинський підкреслює, що звичайну мускульну напругу не слід плутати з корисною працею. За часом першою корисною (у сенсі трансформації енергії) працею він вважає одомашнення тварин, їх розведення та охорону, зокрема боротьбу з хижаками як з постійною небезпекою для господарського скота. Первісний баланс в енергетичному обміні на поверхні планети Земля, який встановився під тиском боротьби за існування, цими діями було порушено. Дійсно, розведення і охорона домашніх тварин, разом із скороченням числа хижаків збільшувало певною мірою кількість перетворюваної енергії, що маніфестується почасти механічною роботою численних домашніх тварин, почасти ж і прискоренням процесу збільшення кількості людей. Але ж це збільшення відбувалося лише за рахунок наступного перетворення сонячної енергії, вже збереженої рослинами, і тому цей резерв виявляється недостатнім. Пасовища вже не можуть прогодувати занадто численні маси кочових народів. Це стає зрозумілим, коли прийняти до уваги, що праця з розведення домашніх тварин лише сприяє переходу збереженої рослинами енергії в іншу, перетворювану форму, але сама по собі ще не супроводжується збереженням додаткової кількості сонячної енергії. Тим не менше, роль тваринництва в удосконаленні праці, за С.Подолинськім, є у великій мірі благотворною. Більш ніж достатня кількість домашніх тварин, оберігши людське суспільство на певний час від нестатків, надала їм дозвілля, зумовила винахідливість і розвиток, необхідні для успішного здійснення наукових спостережень і більш-менш вдалих дослідів, які передували впровадженню та поширенню землеробства.

Так відповідає на чергове своє запитання С.Подолинський. При цьому він підкреслює, що надлишок енергії, залученої таким чином людиною в енергетичний обмін, обумовило її перевагу над тваринами. Праця ж, витрачена на мисливство й рибальство, хоч і опосередковано, але збільшила обмін енергією на земній поверхні і тому також може бути включеною до категорії корисної праці або праці взагалі в дійсному значенні цього слова.

Наразі в суспільстві відбувалося винайдення зброї та знарядь праці. Тут вже співвідношення між збереженням чи збільшенням енергії і працею значно виразніше, ніж при первісних мисливстві та рибальстві. Важливою уявляється наступна думка С.Подолинського, а саме - бідний харч людей при цьому змінюється на рясний, і саме завдяки цьому в них розвивається здатність до виконання збільшеної фізичної роботи. Аналогічні міркування С.Подолинський вживає і щодо оцінки значення перших, ще досить примітивних гончарних людських виробів. Праця, витрачена на виготовлення предметів гончарства, щедро віддячується збереженням в організмі людини перетворюваної енергії і залученням в енергетичний обмін нової порції збереженої рослинами променевої енергії, яка без втручання праці, можливо, ще довго б не залучалася до обміну або ж більшою мірою розсіялася би непродуктивно. Людина ціною витрати власних енергетичних запасів, врешті решт, призводить до того, що складається враження нібито збереження енергії відбувається само собою або принаймні створюється можливість зберегти від розпорошення ту частку перетворюваної енергії, яка вже існує в людському розпорядженні.

Коментарем до наведених основних положень, розроблених Сергієм Подо- линським, може бути наступне. За його думкою, людська праця це таке природниче явище, яке збільшує енергетичну потужність. Якщо рослини поглинають енергію Сонця і накопичують її, не перетворюючи в механічну роботу, а тварини використовують засвоєну рослинами енергію для здійснення рухів, необхідних для життєдіяльності, хоча й дещо розсіюють її в навколишньому середовищі, то в людини відбувається якісно інше. Перехід людини від збиральництва та мисливства до осілого землеробства, а згодом створення людством все більш складних пристосувань і механізмів для полегшення своєї праці кардинально змінює ситуацію. А саме, все згадане веде до накопичення надлишку енергії, і це збільшує коефіцієнт корисної діяльності людини до рівня, більшого, ніж 100%. Це означає - людина дістає можливості отримувати і вигідно розподіляти вільну енергію.

С. Подолинським, як природничником, було зроблено спробу, за його словами, погодити додаткову працю людини з панівними на той час фізичними теоріями, що й було реалізовано у вказаній його монографії. Він стверджував, що в енергетичному бюджеті поверхні Землі дедалі меншу роль відіграє її внутрішня енергія, тому слід забезпечити її збереження або перетворення сталої енергії (тепла) у вищу форму, здатну перетворитись у механічний рух. Це відбувається завдяки процесу праці - саме вона спричинює нагромадження енергії, яка є у розпорядженні людства. Людина не створює ні матерії, ні енергії - все це дає природа, але завдяки праці енергія зберігається і примножується. Праця, за розрахунками вченого, зберігає енергії в десять разів більше, ніж створює сама.

С.Подолинський, погоджуючись з тим, що природні запаси палива (тобто нафта, торф, вугілля тощо) невпинно вичерпуються і з часом стануть недостатніми для забезпечення зростаючих потреб людей, пропонує розробляти способи накопичення невичерпної енергії Сонця через подальшу раціоналізацію людської праці. Він стверджує: якщо політична економія постулює, що додатковий продукт, отриманий в результаті нарощування енергетичного потенціалу, перетворюється на прибуток для подальшого розвитку виробництва, то т. зв. соціальна економія, одним із творців якої вважається саме С.Подолинський, розглядає ефект від надлишку енергії на користь людських інтересів.

Окрім енергетичних витрат, необхідних для підтримання життєдіяльності, людині потрібно задовольняти також потреби психічної діяльності, питома вага яких у загальному балансі енергії зростає з плином розвитку суспільства. С.Подолинський вважав, що чим вище стає розвиток людини, тим стає складнішим її інтелектуальне життя і тим більше праці вона повинна витрачати на задоволення саме цих потреб. Задоволення потреб у знаннях викликало, підкреслював він, виникнення в суспільстві університетської освіти, згодом організацію дослідницьких лабораторій, наукових експедицій і ще багато інших заходів, які вимагали додаткової праці. Він уточнював - викладачі передають знання учням, студентам, які в подальшому використовують ці знання задля збільшення запасів накопиченої енергії. При цьому мистецтво, яке намагається спонукати людину до діяльності, що забезпечує додаток в енергетичному балансі, теж виявляється корисним в цьому аспекті.

В цілому, найважливішими висновками, зробленими С.Подолинським в його роботі, нам уявляються наступні (якщо викласти їх сучасною мовою):

- Загальна кількість енергії, що отримує поверхня Землі зі своїх надр та від Сонця, поступово зменшується. Водночас загальна кількість енергії, яка нагромаджена на земній поверхні та якою може користатися людство, невпинно зростає. Збільшення це відбувається за рахунок праці людини і використання домашніх тварин та створених механізмів.

- Людині властивий певний економічний еквівалент, який зменшується по мірі того, як людські потреби зростають.

- Існування людей та їхнє відтворення забезпечено до того часу, поки кожна людина може використовувати сукупність енергетичного потенціалу, що перевищує його власний в кількості, кратній тому, в скільки разів знаменник його економічного еквівалента більше чисельника. Пояснення цьому таке: механічна робота завжди виражається певною мірою в поживних речовинах та інших засобах задоволення людських потреб. Обмеженням цієї тези є лише абсолютна кількість енергії, що ми отримаємо від Сонця, та сукупність корисних копалин нашої планети.

- Основні питання, що стоять на порядку денному в сенсі продовження на нашій планеті процесу накопичення енергії з найвищим коефіцієнтом корисної дії, це - застосування сонячної енергії як рушія і виготовлення поживних речовин з неорганічних висхідних матеріалів (в подальшому це постало як теза про автотрофність, за В.Вернадським [6]).

Український вчений В.І.Вернадський, працюючи над біосферно-ноосферною теорією, неодноразово повертався до ідей С.А.Подолинського, розглядаючи його як свого попередника [7].

С.А.Подолинський науково обґрунтовує створення людством енергетичної бази для задоволення своїх фізіологічних, соціальних і культурних потреб і водночас дає оптимістичний прогноз його подальшого розвитку. Він першим визначив доцільність еколого-економічної діяльності людства на противагу нераціональній дисипації енергії, чим заклав фундамент майбутньої еколого- енергетичної концепції розвитку суспільства. Саме це дозволяє розглядати ідеї С.Подолинського в одній лінії розвитку концепцій В.Вернадського і І.Пригожина. Фактично, вузлові питання природничо-наукового знання - проблема життя і відповідність життєвим процесам другого закону термодинаміки - є двома сторонами одного й того ж феномену, цілісного уявлення про сутність життя [8].

Завершуючи, треба підкреслити, що Україні належить пріоритет у опануванні антропокосмічного мислення, яке розглядає людину як космічну істоту, а її господарювання на Землі - як частину економіки Всесвіту. Можна стверджувати, що розвиток таких двох потужних потоків ідей - Подолинського- Вернадського та Нейса - сьогодні реалізується в сучасній концепції стійкого розвитку як прагнення досягти усталеного рівня взаємодії суспільства і природи, збалансованого їх поступу.

Джерела та література

1. Duplenko Yu.K. Arne Naess' idea of deep ecology, it is history and modern development / Yu.K. Duplenko // Шостий Національній конгресс з біоетики є міжнародною участю. 27-30 вересня 2016. Київ, Україна. К. 2016. С. 80.

2. Dup;enko Yuri, Gamaliia Kateryna. Ukranian naturalist and economist Serhii Podolinsky and his role in the formation of the noosphere concept / Yuri Duplenko, Kateryna Gamaliia // Acta Baltica Historiae et Philosophiae Scientarum. 2014 Autumn. Vol. 2, No. 2. Pp. 43-54.

3. Подолинский С. Труд человека и его отношение к распределению энергии / С. Подолинский // Слово. 1880. № 4/5. С. 135-211.

4. Podolinsky S. Menschliche Arbeit und die Einheit der Kraft / S. Podolinsky / S. Podolinsky // Die Neue Zeit. Revue des geistigen und offentlichen Lebens. 1883. Vol. 1, no. 9. S. 413-424; vol. 2, no. 10. S. 440-457.

5. Маркс К. и Энгельс Ф. Труды / Карл Маркс и Фридрих Энгельс. М: Госполитиздат. 1954. Т. 35. С. 109-112.

6. Вернадский В.И. Биогеохимические очерки. 1922-1932 / В.И.Вернадский. М.-Л.: Изд. АН СССР. 1985. С. 47-58.

7. Вернадский В.И. Дневники, март 1921 - август 1925 / В.И.Вернадский. М.: Наука. С. 114.

8. Чесноков В.С. Сергей Андреевич Подолинский. 1850-1981: 2-е изд., пе- рераб. и доп. / В.С. Чесноков. Москва: Наука. 2006. 316 c.

Анотація

На підставі аналізу тексту роботи «Труд человека и его отношение к распределению энергии» автор статті підтримує погляд сучасних дослідників щодо ідей С. Подолинського, опублікованих в роботі (1880), як передтечі ноосферної концепції В. Вернадського, синергетичних підходів І. Пригожина та глибинної екології А. Нейса.

Ключові слова: ноосферна концепція, соціальна економіка, Сергій Подолинський, В. Вер- надський, А. Нейс, синергетичний підхід, глибинна екологія.

Аннотация

Дупленко Ю.К. Украинские предшественники идеи глубинной экологии

На основе анализа текста работы «Труд человека и его отношение к распределению энергии» автор статьи солидаризуется с современными исследователями относительно идей С. Подолинского, опубликованных в его работе (1880) как предтечи ноосферной концепции В. Вернадского, синергетических подходов И. Пригожина и глубинной екологии А. Нейса.

Ключевые слова: ноосферная концепция, социальная економика, Сергей Подолинский, В. Вернадский, А. Нейс, синергетический подход, глубинная экология.

Annotation

Duplenko Yu.K. Ukrainian predecessors of the deep ecology's idea

On the basis of the analysis of the working text “Human work and its relation to the energy distribution” the author of article supports the opinion of modern researchers that S. Podolinsky's ideas published in his work (1880) had been foreseen by V. Vernadsky's noosphere concept, I. Prigozhin's synergetic approaches and A. Naess's deep ecology.

Key words: noosphere concept, social economics, Sergey Podolinsky, V. Vernadsky, A. Naess, synergetic approach, deep ecology.

Размещено на Allbest.ru