Основні передумови та принципи екологізації харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Бескупська О.В.

аспірант кафедри економіки та аналізу

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто харчову промисловість, як одне з найбільших джерел забруднення навколишнього середовища. Описано основні причини погіршення сучасного екологічного стану всередині країни. Визначено місце харчової промисловості серед джерел забруднення навколишнього середовища. Наведено приклади розвинених країн в процесі екологізації виробництва. Надано рекомендації щодо можливих варіантів зменшення негативного впливу на навколишнє середовище в Україні.

Ключові слова: харчова промисловість, екологізація, утилізація відходів, навколишнє середовище, безпека аграрного бізнесу, життєвий цикл товару. харчовий промисловість україна екологічний

АННОТАЦИЯ

В статье рассмотрено пищевую промышленность, как один из наибольших источников загрязнения окружающей среды. Описаны основные причины ухудшения экологического состояния внутри страны. Определено место пищевой промышленности среди источников загрязнения окружающей среды. Приведены примеры развитых стран в процессе экологизации производства. Даны рекомендации относительно возможных вариантов уменьшения негативного воздействия на окружающую среду в Украине.

Ключевые слова:пищевая промышленность,

экологизация, утилизация отходов, окружающая среда, безопасность огранного бизнеса, жизненный цикл товара.

ANNOTATION

The article deals with the food industry, as one of the largest sources of environmental pollution. The basic causes of the current ecological state deterioration within the country are described. The place of the food industry among the sources of environmental pollution is defined. Examples of developed countries in the process of production ecologization are given. Recommendations on possible options to reduce the negative impact on the environment in Ukraine are listed.

Keywords:food industry, ecologization, recycling, environment, agri-environment, product life cycle.

Постановка проблеми. Україна після розпаду СРСР опинилася в повній неготовності до усіх змін, що мали місце наприкінці 20 сторіччя. Країна залишилася сам на сам з такими проблемами, як залежність від енергоносіїв, падіння виробництва, гіперінфляція, дефіцит державного бюджету та багато інших. Відсутність плану з оновлення матеріально-технічної бази ще більше поглиблювала дані проблеми. Харчова промисловість опинилася на рівні 1950-х років, при тому, що Україна мала найбільш сприятливий клімат (як природний так і людський) у всьому світі для її розвитку. Поняття захисту навколишнього середовища та сільськогосподарського виробництва розуміли як окремі галузі. З того часу, змінилосянебагато. В Україні все так же переважає енергоємне та застаріле обладнання, і на сьогодні лише невелика частина компаній інвестують в екологічні програми.

Аналіз останній досліджень і публікацій. Питання екологізації харчової промисловості останнім часом викликають інтерес у вітчизняних та зарубіжних вчених, оскільки цей метод дасть змогу не лише покращити екологічний стан країни, а й принесе фінансову вигоду підприємствам. Вплив антропогенного навантаження промислових підприємств описаний у роботах І. Брижаня, І. Кобушка, М. Пашкевича. Необхідність управління водними ресурсами в контексті екологізації розглянені в роботах М. Стадник. С. Дембіцька розглядає проблему екологізацію виробництва комплексно з іншими проблемами всередині країни. Однак є необхідність узагальнити окремі положення, розробити методи, принципи та способи впровадження екологізаційних програм та порівняти досвід України з розвиненими країнами світу. Усі ці питання потребують більш ґрунтовного вивчення.

Мета статті полягає у дослідженні екологі- зації харчової промисловості як найважливішого фактора покращення стану навколишнього середовища та якості продукції, аналізі потенційної ефективності екологізаційних програм та надання рекомендацій щодо можливих наслідків їх впровадження.

Виклад основного матеріалу дослідження. Харчове виробництво відіграє важливу роль у житті кожної людини. Більшість людей навіть не замислюються, який негативний вплив несе ця промисловість на навколишнє середовище. Адекватний та стабільний розвиток промисловості неможливий без чіткого розуміння необхідності об'єднання економіки та екології в одне ціле.

На сьогодні харчова промисловість -- друга серед експортних галузей України. Проте ті умови, в яких знаходиться наша країна, роблять значно важчим процес розвитку цієї галузі. Це і економічна, і політична нестабільність, висока вартість оновлення матеріально-технічної бази, відсутність плану саме з комплексної еколо- гізації, що передбачає екологізацію не лише виробничої системи, а й усієї системи її управ-

ління. Реалізація природоохоронних програм зіштовхується як з техніко-технологічними та фінансовими проблемами, так і з нормативно- правовими та організаційно-економічними суперечностями [1]. Особливо актуальною являється проблема розробки практичних рекомендації щодо ефективного використання капіталовкладень природоохоронного призначення.

Варто також визначити, що в країні відсутня чітка система оцінення еколого-економічного рівня виробництва, яка була б вкрай важливою в прийнятті науково-обґрунтованих рішень щодо пріоритетності фінансування природоохоронних програм на окремих підприємствах, та визначати їх еколого-економічну ефективність.

Таблиця 1 Кількість активних підприємств України

Джерело: побудовано автором на основі [2]

На нашу думку, говорячи про екологізацію виробництва, варто робити акцент не стільки на виробництві, експлуатації та утилізації, скільки на розробці. На етапі розроблення товару здійснюється аналіз еколого-превентивних заходів, що включаються в себе розрахунок технології виробництва, процеси експлуатації та процеси утилізації. Саме тут проводиться економічний аналіз, прогнозується, планується та контролюється вплив усіх етапів з урахуванням екологічного фактора.

Таблиця 2 Утворення та утилізація відходів

Джерело: побудовано автором на основі [3]

У Великобританії діє програма «попередження краще, ніж лікування» (Prйvention is better than cure) щодо поліпшення стану навколишнього середовища. Встановлена оцінка влади до зменшення відходів виробництва та змальовані шляхи та дії, які держава має прийняти для переходу до більш ефективної економіки. Була розроблена спеціальна державна програма «Запобігання утворення відходів на 2010--2015 рр.» (The waste prevention programme for England), яка дає можливість знизити витрати компаній шляхом впровадження утилізаційних програм. Тобто не допустити розвитку

негативного впливу промислового виробництва шляхом запобігання та мінімізації відходів. Ця програма передбачає:

1. Заохочення бізнесу сприяти більш стійкій економіці шляхом побудови нової моделі роботи, надаючи альтернативні бізнес-моделі та покращені продукти та сервіс.

2. Пропагування культури бережного ставлення до ресурсів шляхом надання населенню вільного доступу до інформації про те, як і де можна утилізувати той чи інший продукт, подовжити «вік» певного продукту, ремонтувати зламані речі та зробити можливим повторне використання для інших людей.

3. Допомога підприємствам усвідомити та діяти відповідно до потенційної економії шляхом більш ефективного використання ресурсів та запобігання утворення відходів, та зрозуміти можливості росту за рахунок даних змін.

4. Запровадження різноманітних заходів підтримки з боку центральних та місцевих органів влади, бізнесу та громадянського суспільства для отримання вигоди [6].

Лише розрахувавши усі можливі ризики та переваги, можна будувати ефективне та безпечне виробництво. У розвинених країнах поняття агроекологічності почало активно використовуватися ще на початку 1980 рр., метою якого було надання субсидій фермерам за внески у збереження «екологічно вразливих зон». Така найперша агроекологічна міра дуже скоро прийняла форму довгострокових договорів між державними органами та фермерами, які отримували компенсація за впровадження практики управління землями, що вважалися екологічно чистими.

Агроекологічні заходи мають стати для нашої країни першим кроком не лише до європейської інтеграції, а й до серйозних змін у свідомості людей. Вони створені, щоб заохотити виробників сільськогосподарської продукції захистити та покращити стан навколишнього середовища. У Європейському Союзі витрати на агроекологічні цілі за 2007--2013 рр. становили близько 20 млрд євро, або 22% від витрат на розвиток сільських територій.

Фермери беруть на себе зобов'язання протягом мінімального періоду, наприклад п'яти років, прийняти екологічно безпечні та чисті методи ведення сільського господарства, що виходять за рамки правових зобов'язань. Фермери, у свою чергу, отримують виплати, які забезпечують компенсацію додаткових витрат і втрачених доходів в результаті застосування цих екологічно чистих методів ведення сільського господарства відповідно до агроекологічних договорів.

Ще одним способом покращення стану еко- лого-економічного складника харчової промисловості є заохочення бізнесу брати на себе відповідальність за відходи та викиди. Говорячи про екологічний складник, для багатьох бізнесменів екологізація не є пріоритетом, хоча повинна бути. Яким чином можна підштовхнути бізнес брати більше відповідальності за управління відходами та більше піклуватись про їх вплив на навколишнє середовище? Дуже важливою є координація зусиль держави та бізнесу, оскільки у вітчизняних підприємств недостатньо фінансових ресурсів для екологіза- ції діяльності, і лише політика держави щодо забезпечення доступу до недорогих кредитів, а також надання еколого-орієнтованим підприємствам податкових пільг, може кардинально змінити ситуацію, яка склалася [7].

Тобто мова йде навіть не про компенсації за впровадження екологізаційних програм, а про елементарні умови для переходу промислового комплексу на екологічний рівень. До того ж має бути сформована система обліку використання подібних кредитів та податкових пільг, і якщо виявиться, що для держави не вигідно інвестувати у подібні проекти, компанії-бенефі- ціари мають відшкодовувати державі збитки.

Екологізація українського промислового виробництва, як і будь-якого іншого, має бути направлена на підвищення обізнаності населення з усіх питань, що стосуються навколишнього середовища. У Директиві 2003/4/ЄС Європейського Парламенту про доступ громадськості до екологічної інформації зазначено, що кожна людина має повне право до вільного доступу до текстів міжнародних договорів, конвенцій або угод, політичних питань, планів і програм тощо. Отже, в першу чергу, в нашій країні повинні відбутися зміни щодо вільного доступу до інформації, лише тоді можна буде вивчати вплив на навколишнє середовище та оцінювати ризики [8].

Висновки. Для того, щоб покращити екологічний стан країни, підприємствам харчової промисловості необхідно забезпечити виробництво екологічно безпечною та якісною сировиною, вдосконалювати наявні та впроваджувати нові технології. На порядку денному стоять питання про необхідність удосконалення теоретичних та науково-методичних підходів до планування, впровадження та управління реалізацією природоохоронних програм на харчових підприємствах. Для реалізації природоохоронної стратегії необхідно реформувати систему господарських мотивацій, змінити всю систему прийняття господарських рішень на підприємствах. Необхідно змінити систему утилізації та переробки відходів, а також заохочувати підприємства до радикальних змін у веденні бізнесу. Удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки може суттєво вплинути на ефективність екополітики та підвищити рівень екологічної безпеки не лише на підприємствах харчової промисловості, а й у країні в цілому.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Анализ эколого-экономических проблем предприятий пищевой промышленности Украины [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://rusnauka.com/33_ МО_2009/Есопот^/54743^ос.Мт.

2. Кількість активних підприємств за видами економічної діяльності [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

3. Поводження з відходами [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

4. Особливості впливу підприємств харчової промис

ловості на навколишнє середовище [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://econf.at.ua/publ/

konferencija_2016_03_24_25/sekcija_2_tekhnologiji_i_ priroda/osoblivosti_vplivu_pidpriemstv_kharchovoji_ promislovosti_na_navkolishne_seredovishhe/40-1-0-873.

5. Вплив українських підприємств харчової галузі на довкілля [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://inteMigence.org.ua/publ/katalog_statej_zhur- nalu_2_2014/lozovska_n_m_vpliv_ukrajinskikh_pidpriemstv_ kharchovoji_galuzi_na_dovkiNja/13-1-0-88.

6. 2010 to 2015 government policy: waste and recycling [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://gov.uk/ govemment/publications/2010-to-2015-government-policy- waste-and-recyding/2010-to-2015-government-policy-waste- and-recycling#appendix-5-anaerobic-digestion-and-energy- recovery-from-waste.

7. Іскарова Н. Розвиток еколого-орієнтованого бізнесу як фактор підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної економіки / Н. Іскарова // Финансы, учет, банки. - 2014. - № 1(20). - С. 122-128.

8. Управління довкіллям та інтеграція екологічної політики до інших галузевих політик [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://if.gov.ua/files/uploads/Upravlinnya_brochure_ final_(1).pdf.

Размещено на Allbest.ru