Екологічний ризик як компонент аудиторського ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК ЯК КОМПОНЕНТ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ

Маліновська Д.К.

аспірант

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто компоненти аудиторського ризику. Визначено методи їх оцінки, які представлено в чотирьох групах. Визначено критерії прийнятності аудиторського ризику залежно від екологічного ризику. Запропоновано методику розрахунку екологічного ризику через математичну модель. Наведено регресивне рівняння для екоризику. Визначено критерії ефективності для його розрахунку.

Ключові слова: аудиторський ризик, екологічний ризик, властивий ризик, методи оцінки, компоненти екологічного ризику.

АННОТАЦИЯ

В статье рассмотрен аудиторский риск и приведены основные его компоненты. Определены методы его оценки, которые представлены в четырех группах. Установлен неотъемлемый аудиторский риск, который готов взять на себя аудитор. Определена необходимость учета экологического риска при установлении общего аудиторского риска. Расчет экологического риска рассмотрен через математическую модель. Приведено регрессивное уравнение, с помощью которого можно рассчитать экориск. Определен эффективный способ его расчета.

Ключевые слова: аудиторский риск, экологический риск, неотъемлемый риск, методы оценки, компоненты экологического риска.

АNNOTATION

The article consists consideration of audit risk and its main components. Defined methods of evaluation, and presented in four groups. Established an inherent audit risk, which is ready to take on the auditor. The purpose of this research is to identify the necessity of taking into account environmental risk in audit risk calculation. It can be calculated by a mathematical model. This article also describes regression equation for eco-risk calculation.

Keywords: audit risk, environmental risk, inherent risk, evaluation methods, components of ecological risk.

Постановка проблеми. В умовах нестабільної економічної та політичної ситуації підприємства в Україні вимушені будувати свою стратегію на основі аналізу ризиків діяльності та за допомогою виваженої системи компенсації їх негативної дії. Аудиторська діяльність не є виключенням. Загрози зовнішнього середовища, нестабільне національне законодавство, політична нестабільність -- тільки частина ризиків для підприємства, які потрібно враховувати аудитору. Разом із тим вони повинні бути завжди в курсі тенденцій та потреб замовника. Інтерес замовників уже вийшов за межі надання аудиторських послуг та потребує підтвердження не лише фінансової стабільності підприємства, а й його репутації, надійності та відповідальності як майбутнього партнера.

Визначення аудиторського ризику є одним з ключових моментів планування всієї аудиторської перевірки, адже його розмір має вплив на визначення обсягу необхідних аудиторськихпроцедур, часу, необхідного на його проведення та, відповідно, вартість аудиторських послуг. Проте сучасна модель визначення аудиторського ризику не враховує вплив факторів, що є за межами підприємства, але разом із тим є наслідками (або ризиками для) його діяльності. Одним із таких основних та гострих є ризик щодо впливу природного середовища (природоохоронної діяльності).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам аудиту та контролю природоохоронної діяльності присвячено наукові праці таких відомих учених-економістів, як: Н.І. Дорош, Г. Купалова, А. Москаленко, Н. Пахомова, В. Шевчук, Л. Гнилицька, Л. Максимів та ін. [1--5]. Проте наукові праці недостатньо розкривають питання врахування екологічних ризиків під час проведення аудиту діяльності підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Оцінка ризиків є одним із ключових моментів контролю діяльності. Природоохоронна діяльність підприємства інколи не дає очікуваних результатів. Відхилення та невідповідність результатів запланованим діям можуть бути викликані різними причинами. Для запобігання негативним наслідкам на підприємстві повинна бути побудована комплексна система оцінки ризиків, у тому числі і екологічних. Така система вимагає визначити, задокументувати та розробити систему коригуючих або компенсуючих заходів щодо компенсування ризиків. аудиторський екологічний ризик регресивний

Аудиторський ризик -- це ризик того, що аудитор висловить невідповідну думку у випадку, коли інформація з предмету завдання містить суттєві викривлення [6, с. 12].

Аудиторський ризик (АР) складається з трьох компонентів:

— властивий ризик (ВР) -- оцінюється через імовірність виникнення суттєвих помилок під час обліку операцій підприємства, що перевіряється, та складання звітності. Переважно залежить від особливостей бізнесу підприємства, його організації, структури, досвіду і кваліфікації працівників, які задіяні в наданні інформації та прийнятті основних рішень, історична репутація підприємства як платника податків та наявність інших обставин, які можуть впливати на викривлення інформації;

— ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування внутрішнього контролю (РК) -- це

ризик того, що процес внутрішнього контролю є неефективним чи, може, взагалі відсутній.

де EcoRi.sk -- екологічний ризик, обумовлений техногенним впливом, грн./год.; п -- кількість потенційних техногенних факторів (викиди забруднювальних речовин в атмосферу, скид у водні об'єкти, забруднення ґрунтів, розміщення токсичних відходів і т.д.); т -- кількість зон екологічного ризику; д -- ступінь по- рушеності екосистеми або ступінь погіршення показників здоров'я населення у техногенно навантаженому регіоні; Р ^) -- потенційний ризик виникнення екологічної небезпеки унаслідок техногенного впливу для реципієнта R; Е -- еколого-економічний збиток, грн. [8].

Вітчизняні експерти вважають, що для України ризик виникнення аварій безпосередньо залежить від трьох груп чинників і описується регресійним рівнянням:

R = 6,77 - 0,56Х1 - 0,43Х2 - 0,27Х3,

де Х1 -- ефективність екологічної політики місцевих органів влади;

Х2 -- капітальні вкладання в ресурсозберігаюче та природоохоронне устаткування;

Х3 - ефективність реалізації екологічних державних програм.

Своєю чергою, дієвість такої політики (Х1) обумовлюється передусім прийняттям місцевими радами ефективних нормативних рішень, що регулюють питання охорони навколишнього середовища. У групі чинників Х2 провідна роль належить забезпеченню економічного стимулювання екологічних заходів. Для оцінки екологічного ризику часто використовують технологію «нейронних мереж», яка дає можливість забезпечувати аналітичну підтримку рішень, коли використання традиційних статистичних методів викликає труднощі. Важливою властивістю нейронних мереж є здатність до самонавчання з метою поліпшення якості функціонування, що досягається за допомогою алгоритмів, які навчають і визначають, яким чином мають змінюватися зв'язки у відповідь на вхідну дію.

Аналогічний алгоритм розрахунку можливо розрахувати для кожного конкретного підприємства.

Деякі підприємства користуються послугами експертів, які за допомогою експертного методу визначають екологічний ризик. Вони враховують не лише діяльність регіону, в якому веде свою діяльність підприємство, а и цілої країни, а іноді і світовий рівень екологічної забрудненості. ДаниИ підхід, на нашу думку, є найбільш точним. Тому якщо підприємство володіє достатніми фінансовими активами для залучення експерта, аудитору необхідно її використати, адже наведені вище розрахунки є досить умовними та усередненими, а помилка може вартувати набагато більше.

Врахування екологічно ризику необхідно під час визначення властивого ризику. ЕР визначається від 0,1 до 1 (існує припущення, що абсолютно безпечних екологічних зон не існує). Врахування екологічного ризику вимагатиме збільшення кількості необхідних процедур для підтвердження інформації про об'єкт перевірки. Також доцільним буде дещо розширити набір процедур з огляду на екологічний ризик, тобто включити до звичайного набору процедур ті, що направлені на дослідження екологічних проблем. Але це, відповідно, не має зменшити кількість необхідних аудиторських процедур перевірки, таких як:

— перевірка;

— спостереження;

— зовнішнє підтвердження;

— повторне обчислення;

— повторне виконання;

— аналітичні процедури;

— запит;

— інші.

Врахування екологічного ризику на етапі підписання договору з аудиторського обслуговування є необхідним для уникнення непорозумінь між клієнтом та виконавцем, адже екологічний ризик є ризиком, на який аудитор не може впливати, але його настання може вплинути на висловлену ним думку та поставити під загрозу кваліфікацію аудитора і, відповідно, його репутацію.

Наголосивши на необхідних процедурах аудиту, важливо зазначити про необхідність класифікації окремих статей нефінансового звіту (найчастіше в проведенні аудиту природоохоронної діяльності перевіряються данні, наведені в нефінансовому звіті як основному звіті, що стосується природоохоронної діяльності підприємства) виходячи з оцінки ризиків суттєвого викривлення. Тобто управлінський персонал найчастіше хоче відобразити більше проведених екологічних програм, аніж є насправді. Це робиться з метою підвищення екологічної репутації підприємства серед зовнішніх користувачів інформації, зокрема суспільства та інвесторів.

Разом із тим підлягають зменшенню або компенсуванню екологічні ризики діяльності підприємства, знову ж таки для приваблення інвесторів та задоволення зацікавленості з боку органів державного контролю над природоохоронною діяльністю. Відповідно, аудиторам необхідно приділити більшу частину свого часу на дослідження цих статей та провести більшу кількість аудиторських процедур, аніж, наприклад, дослідженню витрат на оплату праці персоналу, який задіяний в природоохоронній діяльності.

Під час проведення аудиту питань природоохоронної діяльності з урахуванням МСА 500 «Аудиторські докази» необхідно використовувати такі процедури [6]:

— вивчення установчих документів;

— запити управлінському персоналу;

— звірка даних нефінансової звітності з даними фінансової звітності, накопичувальних відомостей і даними бухгалтерського обліку;

— опитування співробітників природоохоронного відділу підприємства;

— аналіз динаміки основних показників нефінансової звітності, відстеження їх взаємозв'язків із причинами їх змін та коливань;

— огляд основних договорів на предмет суті здійснення господарських операцій;

— вибіркова перевірка застосування правильності застосування плану рахунків, чи відповідає їх відображення обліковій політиці підприємства та суті здійсненої операції;

— огляд первинних документів, на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства;

— вибіркова або суцільна звірка даних наявних первинних документів з їх відображенням у регістрах бухгалтерського обліку;

— перевірка способів утилізації відходів підприємства відповідно до встановлених вимог екологічного законодавства;

— перевірка арифметичної правильності документів та записів;

— перевірка бази оподаткування екологічним податком підприємства;

— проведення зовнішніх запитів.

Отже, екологічний ризик може мати суттєвий вплив на висловлення аудиторської думки. Тому, на нашу думку, необхідно враховувати екологічний ризик під час висловлення незалежної думки аудитора щодо завдань, пов'язаних із підприємствами, для яких він є суттєвим, адже наслідки від настання негативної екологічної події є великими та можуть поставити під загрозу всю подальшу діяльність підприємства. Разом із тим відсутність загальноприйнятих методичних рекомендацій щодо його розрахунку ускладнюють цей процес та збільшують вимоги до професійного рівня аудитора. Наукова література містить щонайменше два загальних підходи до визначення екологічного ризику, але все ж таки найкращим, на нашу думку, є його встановлення експертним шляхом. Результати роботи експерта з екологічного ризику аудитор може використати на етапі оцінки аудиторського ризику і відповідно скоригувати види та кількість аудиторських процедур.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація: [монографія] / Н.І. Дорош. - К.: Знання КОО, 2001. - 402 с.

2. Купалова Г. Екологічна звітність підприємств як складова національної інформаційної системи з охорони довкілля / Г. Купалова, Т Матвієнко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2012. - Вип. 142. - С. 12-16.

3. Москаленко А.П. Экономика природопользования и охраны окружающей среды: [монография] / А.П. Москаленко. - М.: МарТ, 2003. - 224 с.

4. Пахомова Н.В. Экологический менеджмент: [монография] / Н.В. Пахомова, А. Эндерс, К. Рихтер. - СПб.: Питер, 2003. - 352 с.

5. Шевчук В.Я. Екологічний аудит: [монографія] / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький. - К.: Вища школа, 2000, - 344 с.

6. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг/ Міжнародна федерація бухгалтерів. -К.: Фенікс, 2014. - Ч. 1. - С. 985.

7. Станкевич Г. Аналіз аудиторських ризиків під час перевірки: практичний аспект / Г Станкевич // Аудитор України. - 2015. - № 5 (234). - С. 14-19.

8. Пляцук Д.Л. Економічні аспекти оцінки екологічних ризиків у техногенно навантажених регіонах / Д.Л. Пляцук, В.В. Бойко // Механізм регулювання економіки. - 2012. - № 4.

Размещено на Allbest.ru