Глобальні виклики сучасності: проблема класифікації та пріоритезації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобальні виклики сучасності: проблема класифікації та пріоритезації

Олена Шевченко

Актуальність теми дослідження. У XXI столітті людство стикнулось з низкою серйозних ризиків і викликів, які вимагають ефективних дій глобального масштабу. Політично обумовлене насильство, зброя масового ураження, а також зміни клімату, продовольча криза, бідність, нестача питної води, урбанізація, міграція, приріст населення й інші масштабні виклики являють загрозу для всіх народів світу, і жодна держава не здатна самотужки надійно захистити своїх громадян від них. Провідні актори міжнародних відносин все більше занепокоєні впливом глобальних викликів сучасності. Розуміючи факт невідворотної подальшої еволюції та загострення глобальних викликів, вченими та політиками наголошується на впливі глобальних ризиків на кожну людину, що мешкає на планеті.

Сучасна ситуація характеризується тим, що ризики чинять комплексний вплив як на систему міжнародних відносин, так і на внутрішньополітичну ситуацію, зокрема, напружені стосунки між країнами віддзеркалюються на діяльності транснаціональних корпорацій і компаній; невирішені, тривалі внутрішні кризи призвели до найбільшого числа біженців після Другої світової війни; в результаті терористичних атак гинуть люди і страждають економічні системи; зміни клімату проявляються через посуху в Каліфорнії і повені в Південній Азії; швидкий розвиток інформаційних технологій переростає у кібер-атаки, тощо.

Складність і мінливість міжнародної політичної, економічної, демографічної, технологічної та екологічної ситуації на думку дослідників лише посилює невизначеність щодо глобальних ризиків, а саме, «який», «коли», «де» і «хто». Тому актуальним постає питання щодо визначення пріоритетності та ваги глобальних ризиків і викликів, що дозволить широкому колу акторів міжнародних відносин спільно шукати шляхи та ресурси їх подолання. Йдеться про затвердження «імперативу стійкості» через співпрацю всіх зацікавлених сторін.

Мета роботи -- систематизувати підходи до класифікації глобальних проблем сучасності та визначити найбільш пріоритетні глобальні виклики людству.

Виклад основного матеріалу. Історично, еволюція носила природний характер. За останні декілька десятків років, на думку більшості вчених, практично всі глобальні зміни спричинені антропогенним фактором. Шведський вчений Джеймс Мартін, називає сучасне покоління «транзитивним поколінням», оскільки саме цьому поколінню «доведеться вивести людство з періоду хаосу, небезпеки і можливостей, враховуючи, що ми не встигаємо пристосовуватися і реагувати на зміни, що відбуваються» [1].

В другій половині XX століття технологічна модель суспільства трансформувалася в антропоцентричну, що надає можливості для інноваційної діяльності особистості, зокрема, розвитку інформаційних технологій та генної інженерії. Починаючи з 70-х років минулого століття визначальними факторами глобалізації на думку українського дослідника Е.Афоніна стали: «демографічно-екологічні фактори (демографічний вибух, який стимулював дискусію щодо «меж зростання»); глобалізація техносфери (науково-технічна революція створила передумови для формування нового пост-індустріального суспільства); економічна глобалізація; геополітична глобалізація; соціокультурна глобалізація)» [2, с. 135].

Проблема вивчення глобальних викликів та ризиків сучасності достатньо широко представлена у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Осмислення глобальних ризиків знаходить своє відображення в роботах мислителів-класиків, зокрема, К.Ясперса, Ж.Бодрийяра [3; 4], які досліджували взаємовідносини людини із сучасним світом, покинутість, заброшеність сучасної людини. К.Ясперс закликає ризикувати, оскільки в цьому він бачить єдину можливість справжньої комунікації з іншими людьми і свого самовираження. Французький соціолог Ж.Бодрийяр вказує на ризик деградації, виснаження, що таїться в культурі XX століття. Проблеми ризиків і викликів в умовах глобалізації були підняті в виступах В.Вернадського, А.Ейнштейна, дослідженнях Д.Медоуза і доповідях Римського клуба [5; 6]. Так, В.Вернадський створив вчення про ноосферу, тобто середовище, в якому живе людина. Суть цього підходу полягає у поєднанні філософських, політичних, природничих та техніко-економічних знань до відповідних сфер людської діяльності. Вчений вважав, що людина у сучасному світі повинна мислити планетарно. В дослідженнях У.Бека, Д.Белла, Е.Гідденса, М. Дуглас, С.Лаша, Дж.Рітцера [7:11] міститься теоретична розробка феномена «виклику» в умовах сучасного глобалізованого суспільства, а також розглядається глобалізація як фактор, що продукує ризики світового масштабу, від вирішення яких залежить як майбутнє глобальної цивілізації, так і вибір життєвих стратегій індивіда. У.Бек, зокрема, розглядає безпосередньо «виклик» як регулятор сучасного суспільства і вводить поняття «суспільство ризику». Д.Белл та Е.Гідденс розглядають «виклик» як проблему сучасності та відзначають зростаючий ступінь «викликів» в сучасному суспільстві, що набуває загрозливого характеру.

Проблеми глобалізації та глобальних викликів сучасного суспільства в аспекті невизначеності нової реальності, нестабільності соціальних процесів висвітлені в роботах вітчизняних фахівців. Особливо це стало характерним для більшості дослідників української академічної школи глобалістики. В колективних публікаціях представників цієї школи О.Білоруса, Д.Лук'яненко, Ю.Мацейка, Ю.Пахомова, О.Зернецької та ін. вперше дається комплексна спроба вирішення проблем глобалістики та глобальних проблем сучасності, зокрема, політичної, економічної, інформаційної, соціальної, екологічної [12; 13]. Сучасне вивчення глобальних ризиків безпосередньо пов'язане із глобалізованим суспільством, при цьому глобалізація виступає як чинник, який інтенсифікує зазначені виклики. Ці аспекти відображені в роботах української дослідниці Є.Тихомирової [14]. Вітчизняні вчені Ю.Пахомов та Ю.Павленко розвивають ідеї викликів у розвитку сучасного суспільства з позиції синергетики.

З одного боку, глобалізація торкається абсолютно всіх сфер життя суспільства. З іншого -- глобалізація виявила слабкі місця міжнародних взаємовідносин і загострила глобальні виклики і глобальні ризики. Під «глобалізацією» будемо розуміти інтенсифікацію, інтеграцію і уніфікацію економічних, політичних, соціальних і культурних зв'язків, посилення взаємозалежності, між країнами і народами, що є закономірністю розвитку сучасної цивілізації. «Глобальні виклики» - це будь-які глобальні тенденції розвитку чи деградації, що несуть в собі потенціал для серйозних глобальних дій, можуть створити гуманітарні та політичні потреби і змінити оточуюче середовище, в якому міжнародні актори діятимуть найближчими роками, тобто це сукупність соціально-природних проблем, від вирішення яких залежить соціальний прогрес людства і збереження цивілізації. «Глобальні тренди» - це тривалі події, які відбуваються в теперішньому часі і можуть сприяти посиленню глобальних викликів та/або зміні співвідношень між ними.

Існує дуже багато класифікацій глобальних проблем сучасності. Український дослідник Д.Лук'яненко виділяє три групи загальноцивілізаційних проблем, а саме: проблеми взаємодії природа-суспільство, до яких відносить демографічну проблему та проблему ресурсного забезпечення існування людства; проблеми розвитку і забезпечення майбутнього людини, тобто проблему освоєння світового океану, інформатизації та інтелектуалізації розвитку, а також безпеки розвитку; та проблеми суспільно - економічних взаємовідносин, тобто екологічні, етнічно-релігійні проблеми та проблеми нерівномірності розвитку [15, с.87].

Російські дослідники А.Торкунов і А.Мальгін виділяють три групи глобальних проблем: перша - суперглобальні або загальносвітові проблеми, тобто відвертання світової ракетно - ядерної війни, розвиток економічної інтеграції, новий міжнародний порядок на умовах взаємовигідної співпраці; друга - загальнопланетарні або ресурсні проблеми, тобто взаємовідносини суспільства і природи, екологічні, демографічні, енергетичні, продовольчі проблеми, проблема використання космосу; тертя група - загальнолюдські або субглобальні проблеми гуманітарного ряду, тобто відносини суспільства і людини, проблеми ліквідації експлуатації людини, бідності, освіта, охорона здоров'я, права людини [16, с. 64].

Однією з найбільш популярних є класифікація глобальних проблем, яка була запропонована норвезьким соціологом И.Галтунгом. Дослідник визначив чотири критичні ситуації, з якими зіткнулося людство у другій половині XX століття, а саме: «криза насильства і загроза насильства, що проявляється у загрозі міжнародного тероризму; криза зубожіння і загроза бідності; криза відторгнення окремих осіб та соціальних груп і загроза загального придушення прав людини; криза навколишнього середовища і загроза локального порушення екологічного балансу» [17, с.189].

Традиційною є класифікація, запропонована Всесвітнім Економічним Форумом (WEF) і викладена у звітах організації. Так, згідно з цим підходом, всі глобальні ризики поділяються на п'ять груп: економічні ризики, ризики навколишнього середовища, геополітичні, соціальні і технологічні ризики. У Звіті WEF «The Global Risks report 2016» до економічних ризиків відносяться, зокрема, нестабільно переоцінені активи, такі як предмети споживання, нерухомість, пакети акцій у великих галузях економіки або регіонах; тривала наднизька інфляція або дефляція; колапс головного фінансового механізму або установи і/або неправильне функціонування фінансової системи, що впливає на світову економіку; відмова/недостатність критичної інфраструктури, тобто недостатнє інвестування капіталу в оновлення і безпечні мережі (інфраструктуру, енергетику, транспорт, комунікації), що може привести до тиску або відмови всієї системи; фінансові кризи в ключових економічних системах, тобто надмірні боргові навантаження, які спричиняють кризи ліквідності і/або кризи суверенного боргу; високе структурне безробіття або неповна зайнятість; незаконна торгівля (наприклад, незаконний фінансовий потік, ухилення від сплати податків, торгівля людьми, організована злочинність, і т. д.), що підриває соціальні взаємодії, регіональну або міжнародну співпрацю і глобальне зростання; шокові коливання ціни на енергоносії (збільшення або зменшення), що негативно відбивається на залежних від енергоносіїв галузях промисловості і споживачах; і некерована інфляція в ключових економічних системах.

До ризиків навколишнього середовища фахівці WEF відносять: екстремальні погодні явища, такі як повені, шторми і ін., які наносять максимальну шкоду інфраструктурі і довкіллю і викликають великі людські жертви; відсутність результатів і ефективних заходів в діях національних урядів і представників бізнесу в питаннях щодо пом'якшення наслідків і адаптації до змін клімату; значне зниження біо-різноманітності і крах екосистеми, тобто безповоротні наслідки для довкілля, що стали результатом використання непоновлюваних природних ресурсів для потреб людства і галузей промисловості; великі природні катастрофи, наприклад, землетруси, цунамі, виверження вулканів, зсуви, геомагнітні шторми, які завдають шкоди довкіллю, інфраструктурі і викликають людські жертви; екологічні катастрофи спричинені людським фактором, наприклад, розливи нафти, радіоактивне забруднення тощо.

Група геополітичних ризиків визначена такими факторами як нездатністю національних урядів управляти країною, корупцією в країні; міждержавними конфліктами з регіональними наслідками, в т.ч. торговими або валютними війнами, військовими, кібер-, соціальними або іншими конфліктами; повномасштабними терористичними атаками; державними або військовими переворотами, громадянськими конфліктами, державами, що не відбулися; зброєю масового знищення, тобто наявністю розроблених ядерних, хімічних, біологічних і радіологічних технологій і матеріалів, які можуть бути причиною міжнародних криз і потенціалом для значного руйнування.

До соціальних ризиків включено неграмотне міське планування, коли погано сплановані міста, урбанізація і пов'язана з ними інфраструктура створюють соціальні, екологічні і медичні проблеми; продовольчі кризи, доступність, необхідна кількість і якість харчування; масштабна вимушена міграція, викликана конфліктами, лихами, екологічними або економічними причинами; глибока соціальна нестабільність, яка негативно впливає на населення і економічну діяльність; швидке і велике поширення інфекційних захворювань, що призводить до смертельних випадків і економічного руйнування; зниження доступу до якісної прісної води, що призводить до несприятливих ефектів для здоров'я людини і/або економічної діяльності.

Технологічні ризики пов'язані із негативними наслідками технічних досягнень, таких як штучний інтелект, гео-інженерія і синтетична біологія, які можуть спричинити людські жертви, екологічні і економічні збитки; відмова критичної інформаційної інфраструктури і мереж (Інтернет) і супутників; великомасштабні кібератаки або шкідливе програмне забезпечення, що завдає великих економічних збитків, що посилюють геополітичну напругу або втрату довіри до Інтернет; масштабні інциденти шахрайства/крадіжок конфіденційних даних [18].

В зв'язку з цим актуальним є визначення найбільш ймовірної глобальної проблеми сучасності та такої, що матиме найбільший вплив на людство. Скористаємось методологією, запропонованою WEF. Як було зазначено вище, експерти WEF визначили 29 глобальних викликів та згрупували їх в 5 категорій. Наступним кроком в дослідженні було визначено глобальні тенденції, які потенційно підвищують ймовірність та планетарний ефект від глобальних викликів. Еволюцію настання глобальних викликів за критерієм «ймовірність» див. табл.1.

Таблиця 1 Топ-5 найбільш ймовірних глобальних ризиків у 2012-16 рр.

Ми бачимо, що в 2016 році найбільш ймовірним ризиком було визначено масштабну вимушену міграцію, яка відноситься до групи соціальних ризиків. Щодо «екстремальних погодних явищ», які відносяться до ризиків навколишнього середовища, то їх ймовірність третій рік поспіль знаходиться на другому місці, що свідчить про перманентність їхньої загрозу людству. Також в дослідженні експертів WEF було визначено рейтинг глобальних ризиків за показником їх впливу на міжнародну спільноту - див табл.2.

Таблиця 2. Топ-5 глобальних викликів за показником впливу у 2012-2016 рр.