Рекогносцирувальне виділення функціональних зон проектованого Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рекогносцирувальне виділення функціональних зон проектованого Чорнобильського радіаційно- екологічного біосферного заповідника

Розроблення функціонального зонування природно-заповідних територій є однією з пріоритетних і основоположних проблем заповідної геосозології. Воно виконується з метою ефективної реалізації основних функцій природно-заповідних територій.

Вирішення цієї наукової проблеми має здійснюватися, насамперед, на правових засадах, оскільки функціональне зонування для біосферних заповідників розробляється згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України» [5] і за вимогами Севільської стратегії [6], а також на підставі затвердженого Положення про установу природно-заповідного фонду. Безперечно, зона відчуження створена і нині функціонує за законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Значною мірою цим законом визначено суворіший режим, ніж режим біосферного заповідника. Зате створення біосферного заповідника надасть Україні ширші можливості для міжнародної природоохоронної співпраці, впровадження нових екологічних проектів та організації глобальних і фонових моніторингових досліджень. Забезпечити такі можливості дозволить функціональне зонування, яке має розроблятися на об'єктивній науковій основі й бути основним наукомістким розділом проекту організації території біосфер- ного заповідника.

Згідно із українським законодавством, у біосферному заповіднику виділяють такі функціональні зони: заповідну, буферну та зону антропогенних ландшафтів, у деяких випадках зону регульованого заповідного режиму. Відповідно до міжнародних стандартів функціональне зонування біосферних резерватів передбачає виділення лише перших трьох зон (А, В, С) для виконання власне трьох функцій.

Метою цієї публікації було попередньо виділити функціональні зони для проектованого Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, територія якого з сукупністю об'єктів природно-заповідного фонду власне й була об'єктом досліджень.

Для досягнення мети на основі геосозологічних і методологічних оптимізаційних підходів та мережі природно-заповідного фонду головними завданнями були розробити картосхему рекогносцирувального функціонального зонування біосферного заповідника та легенду до неї. Для цього необхідно було виявити найбільш збережені лісові та водно-болотні природні екосистеми. Тому був застосований метод кластерного поліфункціонального зонування біосферних заповідників із розміщенням ділянок заповідної зони у центрі відокремлених заповідних масивів.

Вже доведено багатьма геосозологами, що ефективнішим прийомом для розроблення функціонального зонування є розташування зон концентричними кругами, де центральний круг складає власне заповідна зона. Напроти, небажаним для збереження екосистем є запровадження функціонального зонування за дрібномозаїчним малюнком, коли заповідна зона межує із зоною антропогенних ландшафтів. Тобто, ділянки заповідної зони оточуються, якомога, концентричними кругами, у межах яких розміщуються інші функціональні зони. Це -- класичний підхід до функціонального зонування біосферного заповідника, бо ґрунтується на геосозологічних засадах як головних для означеної тематики.

Проте Чорнобильська зона має свою специфіку. Якщо здійснити таке функціональне зонування, наприклад, за ступенем щільності радіоактивного забруднення (стронцієм, цезієм, плутонієм) чи рівнем пожежної небезпеки, тоді геосозологічні засади не виступатимуть як головні. У такому разі, на наш погляд, функціональне зонування матиме менше природоохоронне значення, що є недопустимим у біосферному заповіднику.

Вихідними даними для написання статті були матеріали лісовпорядкування і плани лісонасаджень, зокрема вікова структура лісів, карти рослинного покриву окремих об'єктів та мережі природно-заповідного фонду, фізико-географічна карта, геоботанічні описи тощо. Тому автор розробив і пропонує своє бачення системи зонування з огляду на наявне лісовпорядкування, що може бути відкориговане у подальшому детальнішими відомостями про стан флори і фауни, результатів фауністичного, радіоекологічного, пірологічного та іншого картування тощо.

Результати досліджень та їх обговорення

Досі ще мало публікацій про функціональне зонування біосферних заповідників України. Як відомо, окрім транскордонних [3], нині в нашій країні функціонують чотири біосферні заповідники («Асканія-Нова», Чорноморський, Карпатський, Дунайський). Оскільки вони розташовані у різних біогеографічних районах, мають різну територіальну організацію, ступінь збереження екосистем, тому й функціональне зонування для них розроблене на різних методологічних засадах [1, 2, 4 та ін.].

Пропозиції щодо величин співвідношення та взаємного розташування функціональних зон повинні базуватися на даних про особливості екостану, структури, динаміки, поширення, про кількісні та якісні параметри елементів екосистем тощо. При цьому значна увага має надаватися їхнім раритетним компонентам. Величини площ функціональних зон мають визначатися залежно від необхідності збереження екосистем різного ступеня стабільності, який встановлюється за переважаючим у зоні типом ландшафту та рослинності й рівнем їхнього розвитку. Ступінь стабільності, у свою чергу, визначається за співвідношенням інтенсивності протікання природних та антропічних змін екосистем [4].

У результаті застосування оптимізаційного підходу до збереження репрезентативних природно-територіальних комплексів зони відчуження його територія, на наш погляд, має складатися із трьох масивів:

1) Чорнобильського (від назви лісництв -- Корогодсько-Дитятківсько-Опачицько-Пари- шівського), основну частину якого уособлюватиме загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Чорнобильський спеціальний»;

2) Іллінського (Денисовицько-Лубенського), незначну частину якого складатиме Іллін- ський гідрологічний заказник загальнодержавного значення;

3) Пухівського (Котовського), незначну частину якого представлятиме Пухівський лісовий заказник місцевого значення (табл. 1, рис.).

заповідник чорнобильський природний

Далі коротко опишемо зміст функціональних зон.

Заповідна зона. Оптимальною формою заповідної зони є квадратна, компактна округла або овальна. До неї включаються території, що призначені для збереження і відновлення найцінніших природних та мінімально порушених антропічними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу. Її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Абсолютно заповідний режим застосовується для екосистем, які не потребують втручання і можуть самостійно розвиватися в недоторканому стані. Регульований заповідний режим застосовується для екосистем, в яких за абсолютно заповідного режиму відбуваються небажані негативні природні або антропогенні зміни, які призводять до деградації заповідних екосистем чи їх компонентів. Залежно від необхідності застосування зазначених вище видів заповідного режиму, на основі наукових обґрунтувань заповідна зона може поділятися на дві підзони -- абсолютної заповідності та регульованої заповідності.

Площі функціональних зон у межах лісництв проектованого Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника

Заповідна зона біосферного заповідника може мати й ділянки особливо цінних природних комплексів у межах інших зон. У разі виділення таких комплексів у межах зони антропогенних ландшафтів вони оточуються ділянками буферної зони. Особливо цінні природні комплекси можуть бути представлені заказниками, пам'ятками природи та заповідними урочищами. У ландшафтному аспекті заповідна зона має охоплювати всі корінні і найкраще збережені природно-територіальні комплекси. У цілому заповідна зона представлятиме збережені, добре відновлені, частково змінені або довготривалі похідні екосистеми на незначних площах, що мають наукове або екостабілізуюче значення. У таксономічному аспекті сюди мають бути віднесені ділянки, де виявлені найбільші осередки біорізноманіття, які увійшли до «червоних списків» та «зелених списків» міжнародного, національного, регіонального та локального рівнів.

Рослинний покрив заповідної ділянки Чорнобильського масиву строкатий. Тут переважають звичайнососнові ліси, значно менше повислоберезових лісів. Зрідка трапляються зви- чайнодубові (два локалітети) та клейковільхові (п'ять локалітетів) ліси. Тому закономірно, що у цьому масиві досить значна частка пристигаючих і стиглих звичайнососнових лісів, дуже мало такого ж віку звичайнодубових і клейковільхових деревостанів. Досить великі площі масиву зайняті водно-болотними угіддями, які переважно розташовуються у долині р. Прип'яті, яка у цій частині формує густу мережу різних водотоків, стариць, озер тощо. Із типів боліт переважають евтрофні та мезотрофні. До цієї заповідної ділянки з існуючих природно-заповідних територій масиву входитимуть загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Чорнобильський спеціальний», а також ботанічна пам'ятка природи «Ділянка сосни звичайної».

Рослинний покрив заповідної ділянки Іллінського масиву строкатіший, ніж у попередньому масиві. Так же у його межах переважають звичайнососнові ліси, які займають дві третини масиву. Подекуди трапляються пристигаючі й стиглі звичайнососнові ліси. Лише у північно-східній частині домінують повислоберезові та осикові ліси, тут значна частка верболозів. Звичайнодубові ліси невеликими фрагментами розпорошені у центральній частині, серед них трапляються пристигаючі й стиглі деревостани. Клейковільхові ліси різного віку ростуть по всій території масиву. Тут же поширені евтрофні й, рідше, мезотрофні болота. До цієї заповідної ділянки з існуючих природно-заповідних територій масиву входитимуть Іл- лінський гідрологічний заказник, ботанічні пам'ятки природи «Вікові дубові насадження» та «Насадження дуба черешчатого», заповідні урочища «Загір'я» та «Вікові дубові насадження». Всі ці об'єкти місцевого значення.

Майже вся заповідна ділянка Пухівського масиву покрита звичайнососновими лісами. Дуже малі площі зайняті повислоберезовими, звичайнодубовими і клейковільховими лісами. Невеликими виділами трапляються пристигаючі й стиглі деревостани Pinus sylvestris L. та Quercus robur L. Тут рідко на незначних площах трапляються лише евтрофні болота. Із існуючих природно-заповідних територій заповідну ділянку цього масиву представлятиме Пу- хівський лісовий заказник місцевого значення, деякі лісові екосистеми якого нині потребують відновлення, а згодом запровадження заповідного режиму.

Зона регульованого заповідного режиму. Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» [5] до неї в межах біосферних заповідників можуть включатися регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їхньої охорони, встановлених для цих категорій, а також особливо цінні природні комплекси, що знаходяться в інших функціональних зонах, опріч заповідної. На території зони регульованого заповідного режиму проектованого Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника має бути дозволено проведення лише необхідної господарської та іншої діяльності, спрямованої на зменшення впливу радіаційного забруднення, відновлення природного стану екосистем, а також запобігання загрози шкідливого впливу на природні об'єкти.

Основні площі зони регульованого заповідного режиму мають складати достатньо цінні в природоохоронному відношенні компактні масиви з переважанням широколистяних і мішаних лісів за участю видів листяних деревних рослин, деякі виділи старовікових звичайнососнових лісів, сфагнові мезотрофні та оліготрофні болота, заплавні луки та водойми, місцезнаходження видів рослин і тварин Червоної книги України [7], місця скупчення перелітних птахів. Також варто долучити частину великих суцільних ділянок перелогів, які мають вагомий науковий інтерес для моніторингу природного процесу -- сукцесій рослинності в контексті залуження та поступового заростання лісом.

Буферна зона. До неї включаються ділянки, що виділені з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих до неї землях, її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників. Вона чітко виділяється на плані зонування, де її контури повинні оточувати заповідну зону. Ширина буферної зони визначається за науковими рекомендаціями. Вона може збільшуватися залежно від виникнення загроз, але не може бути вужчою за 1 км смугою. Буферною зоною необхідно оточувати особливо цінні природні комплекси, що мають місце у зоні антропогенних ландшафтів. До буферної зони також включаються частково змінені природні та колись окультурені екосистеми. Режим господарювання у ній має бути направлений на відновлення природних екосистем, сприяння спонтанним сукцесіям у природних екосистемах та підтримання їхнього стабільного розвитку.

Зона антропогенних ландшафтів. З часом із зниженням рівня радіоактивного забруднення поступово на деяких запропонованих ділянках може виділятися ця зона з перспективою виваженого землекористування, лісокористування, водокористування та інших видів господарської діяльності. Бажано в цю зону надалі включати ландшафти з різними формами майбутнього господарювання, а також різні типи колишніх людських поселень. Також необхідно передбачати можливість невиснажного використання за різних форм людської діяльності та можливість відновлення антропічно порушених та деградованих ландшафтів. Тобто, вона виділятиметься для активізації та розвитку збалансованого менеджменту природних ресурсів. Ця зона оточує по периферії буферну зону, не обмежується у просторі, її розміри можуть змінюватись у зв'язку з проблемами, що виникають у біосферному заповіднику. Вона повинна включати природно-територіальні комплекси різного ступеню антропогенної трансформації, а також деградовані ландшафти, в яких доцільно проводити практичні заходи щодо їхньої оптимізації, відтворення та меліорації.

Охоронна зона. Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» [5] охоронні зони створюються навколо природних заповідників. У разі необхідності вони можуть установлюватися на окремих кризових ділянках, котрі прилягають до інших природно-заповідних територій. У проектованому Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику охоронну зону доцільно виділити по периметру заповідної зони із зовнішньої сторони заповідника. У такому разі розміри охоронної зони визначаються відповідно до її цільового призначення на основі спеціальних обстежень режимів господарської діяльності на прилеглих територіях. Тобто, режим охоронних зон визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на ділянки заповідної зони.

Заказна зона. У біосферному заповіднику вона буде тимчасовою і доцільною для відновлення природних і наближених до природних комплексів. Її треба виділити у межах таких покинутих населених пунктів та на аграрних землях їхніх околиць: Городище, Іванівка, Кам'янка,

Купувате, Ладижичі, Опачичі, Оташів, Паришівка, Плютовище, Теремці, Хутір Золотніїв, Ям- піль. Після досягнення відповідного рівня відновлення екосистем ці землі мають бути переведені в легітимну функціональну зону антропогенних ландшафтів.

Таким чином, запропонована нами схема функціонального зонування буде корисною, насамперед, з природоохоронних позицій, а здійснення традиційної наукової, природоохоронної роботи, протипожежних, меліоративних заходів чи іншої оптимізаційної діяльності буде визначено для конкретних ділянок відповідних функціональних зон проектом організації біосферного заповідника, безперечно, оминаючи ділянки надзвичайно щільного радіоактивного забруднення.

Проектування функціонального зонування майбутнього Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника має ґрунтуватися, передусім, на міжнародному та українському законодавствах, а також на професійних геосозологічних та созотехнічних оптимі- заційних науково-методичних підходах.

Представлене функціональне зонування дає можливість здійснювати на території біосфер- ного заповідника усі потрібні природоохоронні, лісівничі й меліоративні заходи, вести наукові спостереження, постійний радіаційний та протипожежний догляд. Офіційно межі та площі функціональних зон біосферного заповідника будуть визначені після його створення у Проекті організації території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Після створення біосферного заповідника необхідно створити мережу стаціонарних моніторингових досліджень.

Література

заповідник чорнобильський природний

1. Біорізноманіття Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління / Гол. ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко. -- Київ: Наукова думка, 1999. -- 704 с.

2. Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника / Гол. ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко. -- Київ: Інтерекоцентр, 1997. -- 715 с.

3. Біосферний заповідник «Східні Карпати» // Жива Україна. Екологічний журнал. -- 2002. -- № 1-2. -- С. 6.

4. Попович, С. Ю. Природно-заповідна справа. Навчальний посібник. -- Київ: Арістей, 2007. -- 480 с.

5. Про природно-заповідний фонд України: Закон України // Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. Спеціальний випуск. -- Чернівці: Зелена Буковина, 2004. -- Том 10. -- С. 26-39.

6. Севільська стратегія біосферних резерватів / Національний Комітет України з Програми «Людина і біосфера»; Держслужба заповідної справи; Проект Тасіс «Озера Нижнього Дунаю». -- Київ, 2001. -- 30 с.

7. Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я. П. Дідуха. -- Київ: Глобалконсалтинг, 2009. -- 900 с.

Размещено на Allbest.ru