Адитивна модель сукупного ризику у природокористуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 001.5:519.248

ВНДІ гідротехніки ім. Б.Є. Вєдєнєєва

Адитивна модель сукупного ризику у природокористуванні

Стефанишин Д.В.

У ході історичного розвитку людства природокористування істотно змінилося: від локального - до глобального; від функцій життєзабезпечення - до функцій відтворення природних ресурсів та розвитку; від короткочасного - до довгострокового; від екстенсивного - до інтенсивного; від специфічного - до багатофункціонального. Задачею природокористування на сучасному етапі є зміна його статусу з конфліктного з навколишнім середовищем - на гармонійний; з непередбачуваного за наслідками - на керований.

Найбільш важливий висновок, який можна зробити з досвіду природокористування в різні історичні епохи, - це висновок про те, що без комплексного вивчення та врахування всього різноманіття природних і антропогенних процесів, що відбуваються при перетворенні людиною навколишнього середовища, прогнозування цих процесів та керування ними, ефективне та безпечне природокористування неможливе.

Освоєння природних ресурсів завжди велось з метою поліпшення матеріальних і соціально-економічних умов життя людей. Однак, якщо ще донедавна для більшості видів господарської діяльності людини корисність природокористування обґрунтовувалась і виправдовувалась переважно економічними міркуваннями, то в останній час, поряд з питаннями ефективного природокористування з метою задоволення економічних та соціальних потреб людини, увагу привертає корисність збереження, відтворення та ощадливого, екологічно безпечного, використання природних ресурсів - як основного джерела забезпечення стійкості й виживання екологічних систем та життєдіяльності наступних поколінь [1-12].

Проблемами безпеки в природокористуванні на пострадянському просторі в різні роки займалися такі відомі вчені як А.В. Дончева, Б.А. Іванов, В.Д. Комаров, В.А. Легасов, І.І. Мазур, Ц.Є. Мірцхулава, О.І. Молдаванов, Б.Н. Порфірьєв, А.Ф. Реймерс, А.Ю. Ретеюм та ін. Слід особливо відзначити роботи А.Ф. Реймерса [9], котрий здійснив систематизацію соціальних й екологічних проблем у сучасному природокористуванні й намітив основні шляхи їхнього рішення. Реймерсом А.Ф. була сформульована основна вимога екологічної й соціальної безпеки в природокористуванні: поступове впровадження системи раціонального природокористування, покликаної забезпечити ощадливу експлуатацію природних ресурсів й умови ефективного їхнього відтворення при збереженні елементів соціальної стабільності - життя й здоров'я людей, мінімізації екологічних і соціальних втрат.

Серед робіт українських вчених, котрі займалися проблематикою безпеки в природокористуванні, слід відзначити роботи Л.Я. Аніщенко, Г.А. Бачинського, А.Н. Качинського, М.О. Клименка, П.І. Ковальчука, А.В. Яцика та ін.

Сучасна суспільна думка не тільки посилює вимоги до природокористування убік його екологічного спрямування. В кожному конкретному випадку громадськість вимагає вивчати усе більш широкий спектр альтернативних планів використання природних ресурсів. Поряд з економічними інтересами традиційних природокористувачів, що орієнтуються переважно на споживання та трансформацію природних ресурсів, постають економічні інтереси альтернативних природокористувачів (екологічний туризм, рекреація тощо), діяльність яких на разі розглядається громадськістю як більш екологічно та соціально безпечніша і перспективніша.

Іншою важливою особливістю природокористування в сучасних умовах є його орієнтація на комплексне використання природних ресурсів, задоволення різних цілей та критеріїв: економічних, соціальних, екологічних. Використовувати природні ресурси тільки заради отримання максимуму чистого доходу вже неможливо. Питання соціальної справедливості та диверсифікації ризиків, перерозподілу національного багатства між членами суспільства і якості навколишнього середовища та життя стали настільки важливими для сучасного суспільства, як і економічна ефективність проектів. Ситуації, коли прибутками від природокористування користується одна частина суспільства (зазвичай - це обмежена кількість осіб), а ризикує інша, не є нормальними. З часом вони стають конфліктними, дестабілізують суспільні відносини.

Сучасні національні стратегії екологічної й техногенної безпеки орієнтуються на концепцію прийнятного («ненульового») ризику в природокористуванні (так звану концепцію «практично досяжного мінімального ризику», as low as reasonably practicable risk principle, ALARP). Ця концепція визнає недосяжність абсолютної безпеки. Згідно з концепцією ALARP вважається, що відповідні ризики, якщо вони є меншими за встановлену межу терпимості, є прийнятними в тих випадках, коли подальше зменшення ризиків або практично неможливе (за наявних технологічних й економічних умов), або ціна такого зменшення буде непропорційно великою порівняно з отриманим при цьому підвищенням безпеки. Такий підхід розглядається як достойна відповідь цивілізації існуючим викликам, пов'язаним з ризиками в природокористуванні, і не суперечить концепції сталого розвитку.

Сучасне природокористування характеризується тим, що його корисності та небезпеки тісно переплітаються. Немає корисності в природокористуванні, з якою не пов'язувалися б певна небезпека, певний ризик втрат, шкоди тощо, але і відмова від природокористування теж пов'язана з ризиками - з ризиками втрачених можливостей, коли суспільство, не використовуючи раціонально наявних природних ресурсів, ризикує відстати в своєму розвитку.

З розвитком цивілізації грань між економічними, екологічними і соціальними проблемами в природокористуванні згладжується. Тому їх намагаються вирішувати одночасно, керуючись єдиною стратегією. В розвинутих країнах світу така стратегія отримала назву концепції «стійкого розвитку». Концепція включає три аспекти: економічний, екологічний і соціальний. Реалізація концепції передбачає одночасне розв'язання всіх трьох задач забезпечення стійкого розвитку - зростання економіки при одночасному поліпшенні екологічної ситуації й вирішенні соціальних проблем. природокористування адитивний ризик економічний

Україна не є винятком в загальносвітовій тенденції екологізації природокористування, незважаючи на те, що країна переживає складний етап політичного, соціально-економічного та екологічного розвитку. Можна стверджувати, що важливим моментом раціоналізації і екологізації природокористування в Україні на сучасному етапі є досягнення оптимального поєднання ризиків, пов'язаних з експлуатацією та збереженням природних ресурсів.

Формування механізмів реалізації концепції сталого розвитку в тому чи іншому проекті у кінцевому варіанті зводиться до прийняття відповідних рішень. Формальний підхід до прийняття рішень у природокористуванні передбачає порівняння варіантів та вибір серед них оптимальних (квазіоптимальних, компромісних тощо) варіантів [13-15].

Оскільки ефекти від природокористування реалізуються в майбутньому, забезпечити достатню вірогідність інформації для отримання достовірних оцінок порівнюваних варіантів неможливо. Тому оцінка і порівняння варіантів здійснюються в умовах невизначеності. З метою формалізації задачі прийняття рішення в умовах невизначеності використовується ризик, як інструмент її подолання. Відповідно виникає проблема моделювання ризику в природокористуванні з врахуванням особливостей поставленої задачі.

При цьому повинні враховуватися наступні аспекти:

- остаточне вирішення проблеми раціонального використання природних ресурсів, як загалом, так і на окремих територіях і акваторіях, неможливе, тому що цілі різних природокористувачів, економічні і соціально-екологічні пріоритети суспільства в цілому та місцевих общин, критерії й обмеження постійно змінюються в часі;

- як загальні, так і часткові рішення при природокористуванні повинні базуватися насамперед на пошуку компромісів та узгодженні як індивідуальних, так і суспільних інтересів, з врахуванням економічних, соціологічних, екологічних, культурних, етнічних, психологічних критеріїв і обмежень;

- послідовне врахування соціально-екологічних вимог та обмежень може бути пов'язане не тільки зі збільшенням капітальних та операційних витрат на розширення природоохоронних і соціальних заходів у традиційному природокористуванні, але й зі запровадженням нових технологій; при цьому, вимоги до традиційних та нових технологій природокористування слід уніфікувати з точки зору охорони навколишнього середовища та екології.

Покладемо, що:

1) оптимальне рішення щодо природокористування на заданій території (акваторії) належить множині допустимих альтернатив (варіантів) , ; де - деяка нульова альтернатива - відмова від природокористування з метою отримання прямої економічної вигоди;

2) вибір оптимального рішення здійснюється за правилом:

,

де - деякий сукупний ризик, пов'язаний з альтернативою ;

3) сукупний ризик, пов'язаний з порівнюваним варіантом природокористування, визначається не тільки можливими сукупними втратами , а й відсутністю сподіваних позитивних результатів (надбань) ;

4) сукупні втрати та позитивні результати по -м варіантам складаються з -х втрат та надбань в економічній, соціальній, екологічній сферах, формуючи відповідні суми:

; ;

де - загальна кількість критеріїв, за якими здійснюється порівняння варіантів природокористування;

5) окремі складові можливих втрат й надбань в залежності від варіантів можуть оцінюватися у вигляді добутків:

, ,

де - деяка сукупна цінність, якою оперують при природокористуванні для отримання вигоди , - ймовірність втрати цінності при -му варіанті природокористування з метою отримання вигоди , - ймовірність отримати -й сподіваний позитивний результат (вигоду ) при -му варіанті природокористування;

6) для всіх допустимих варіантів природокористування більшим ймовірностям відповідають більші ймовірності ; тобто, якщо для і справедливо , то і ; ; ; .

Представимо функції сукупного ризику, пов'язаного з вибором варіанта , , за умови існування альтернативи ,, , у вигляді лінійних комбінацій:

; .

Модель (4) є адитивною щодо можливих складових сукупного ризику. При цьому згідно з (4) для кожного варіанту може задаватися значень, де - загальна кількість допустимих альтернатив, сукупного ризику , які визначаються можливими сумарними втратами при цьому варіанті та сподіваними позитивними результатами при варіантах природокористування, що відкидаються, , , .

Складову узагальненого ризику можна визначити як прямий сукупний (або власний) ризик альтернативи , а - як непрямий сукупний ризик (або ризик невикористаних можливостей).

Пояснення представленню сукупного ризику у вигляді суми (4) може бути наступним.

Вибір передбачає наявність як мінімум двох альтернатив (одна з них у нашому випадку може визначатися і як відмова від природокористування - нульовий варіант ). Ризик невикористаних можливостей для - це відсутність позитивного результату від дієвого варіанта , який при цьому відкидається. Відповідно . Сукупний ризик дієвої альтернативи в цьому випадку буде рівним її власному ризику - можливим втратам: .

При виборі з трьох альтернатив , , , одна з яких нульова - відмова від природокористування, маємо наступні значення сукупних ризиків: для нульової альтернативи або ; для - , ; для - , .

Таким чином, по-перше, модель сукупного ризику у вигляді (4) дозволяє при прийнятті рішень згідно з критерієм (1) одночасно оперувати як програшними (затрати, збитки тощо), так і виграшними (вигоди, прибутки) ефектами від природокористування.

По-друге, комбінуючи можливими втратами та сподіваними надбаннями , можна не тільки підібрати оптимальний варіант, якому відповідає мінімальний сукупний ризик, а й врахувати при виборі оптимального варіанта природокористування ті чи інші пріоритети, критерії та обмеження в природокористуванні. Ці пріоритети, критерії та обмеження, так чи інакше, формуються відношенням до ризику невикористаних можливостей.

Так, зважаючи в першу чергу на ризик невикористаних можливостей носій рішення виступає з більш оптимістичних позицій щодо природокористування, орієнтується на максимізацію вигоди, і, навпаки, зважаючи на власний ризик варіанта, діє більш обережно, орієнтується на безпечніші технології, природоохоронні заходи тощо.

Соціально-економічний розвиток вимагав і буде вимагати розширення сфери природокористування. Розв'язання можливих протиріч не завжди буде мати раціональний характер в локальному вимірі часу. Але досвід багатьох розвинених країн свідчить, що досягнення економічної, соціальної та екологічної гармонії за рахунок мінімізації сукупного ризику може стати дієвим фундаментом для взаємодії інженерів з екологами.

Література

1. Дончева А.В. Экологическое проектирование и экспертиза: Практика. - М.: Аспект Пресс, 2005.

2. Ковальчук П.И., Лахно Е.С. Прогнозирование и оптимизация санитарного состояния окружающей среды. - К.: Вища школа, 1988.

3. Мазур И.И., Молдаванов О.И. Введение в инженерную экологию. - М.: Наука, 1989.

4. Мирцхулава Ц.Е. Опасности и риски на некоторых водных и других системах. Виды, анализ, оценка. В 2-х книгах. - Тбилиси: «Мецниереба» («Наука»), 2003.

5. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням/ За ред. Л.Г. Мельника, М.К. Шапочки. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.

6. Основи соціоекології / Г.О. Бачинський, Н.В.Беренда, В.Д. Бондаренко та ін.; За ред. Г.О. Бачинського. - К.: Вища школа, 1995.

7. Порфирьев Б.Н. Экологическая экспертиза и риск технологий. Итоги науки и техники. Серия «Охрана природы и воспроизводство природных ресурсов». Т.27. - М.: ВИНИТИ, 1990.

8. Пупырев Е.П. Опыты конструктивной экологии. - М.: Прима-пресс, 1997.

9. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. - М.: «Мысль», 1990.

10. Экономика природопользования / В.В. Глухов, Т.В. Лисочкина и др. - СПб.: Изд-во СПбГТУ, 1994. 11. Яремчик І.Г. Економіка природокористування. - К.: Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам'яті України», «Просвіта», 2000.

12. Яцик А.В. Екологічна безпека в Україні. - К.: Генеза, 2001.

13. Векслер А.Б., Ивашинцов Д.А., Стефанишин Д.В. Надежность, социальная и экологическая безопасность гидротехнических объектов: оценка риска и принятия решений. -СПб.: Изд-во ОАО «ВНИИГ им. Б.Е. Веденеева», 2002.

14. Мушик Э., Мюллер П. Методы принятия технических решений: Пер. с нем. -М.: Мир, 1990. 15. Саати Т. Принятие решений методом анализа иерархий. Пер. с англ. -М.: Радио и связь, 1989.

Размещено на Allbest.ru