Система екологічно прийнятних методів освоєння нафтогазоконденсатних родовищ

Размещено на http://www.allbest.ru/

144

|

?

СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНО ПРИЙНЯТНИХ МЕТОДІВ ОСВОЄННЯ НАФТОГАЗОКОНДЕНСАТНИХ РОДОВИЩ

Я.О. Адаменко, Т.В. Кундельська, М.М. Николяк

Всі технологічні процеси в нафтовій і газовій промисловості (розвідка, буріння, видобування, збір, транспорт, зберігання і переробка нафти і газу) можуть стати причиною порушення природної екологічної рівноваги. Нафта, нафтовий і буровий шлам, стічні води, що містять різні хімічні сполуки, забруднюють навколишнє середовище. Їх проникнення у ґрунт і водойми відбувається у випадках аварійного фонтанування нафтових свердловин, порушення герметичності колон у свердловинах, скиду неякісно очищених промислових стічних вод на поля випаровування, в поверхневі водоймища і водотоки. буріння нафтогазоконденсатний рекреаційний

В останні роки при проектуванні, будівництві і експлуатації об'єктів газової і нафтової промисловості значна увага приділяється розробці екологічно прийнятних методів освоєння і експлуатації газових і нафтових родовищ, розташованих в різних природних умовах.

В більшості країн світу вживають заходи для захисту ресурсів, земних надр та здоров'я людей від забруднення навколишнього середовища. Були розроблені або розробляються юридичні, процедурні та технічні стратегії для оцінки потенційних змін у довкіллі, які викликаються: розвитком нових місць діяльності людей, продовженням розвитку вже існуючих місць, виправленням становища вже уражених та забруднених місць. Дана оцінка реалізується за досвідом розвинутих західних країн через процес оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС). Екологічна оцінка або оцінка впливів на навколишнє середовище - це визначення масштабів та рівнів впливу проектної діяльності на довкілля, заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів.

Основним нормативним актом, що регламентує процедуру проведення ОВНС в Україні є ДБН А 2.2-1-2003 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд" [7], який ґрунтується на аналізі моделей та принципів ОВНС, прийнятих в Європі та США, а також на матеріалах міжнародних конвенцій, ратифікованих в Україні, зокрема "Про ОВНС в транскордонному контексті", "Про доступ до інформації, залучення громадськості в процес прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища".

Норми та нормативи, яких необхідно дотримуватись при проведенні діяльності, що здійснює вплив на довкілля, містяться у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовище", "Про охорону атмосферного повітря", "Про охорону здоров'я", Лісовий, Водний та Земельний кодекси України, постанови Кабміну України щодо охорони навколишнього середовища [3].

Що стосується об'єктів нафтогазового комплексу, які згідно з ДБН належать до екологічно небезпечних об'єктів, то при їх створенні належить розробляти повний комплекс природоохоронних заходів. Деякі матеріали такого роду можна знайти у спеціалізованих науково-технічних журналах, матеріалах конференцій та науково-технічних нарад і ряді спеціальних видань з охорони довкілля в цій галузі [1,2,4,5,6].

На основі аналізу матеріалів конкретного досвіду розробки природоохоронних заходів для нафтогазового промислу і на основі Демонстраційного проекту ОВНС Пасічнянського нафтогазоконденсатного родовища, що був спільною програмою Агентства охорони середовища США та Програми Розвитку ООН при підтримці Міністерства охорони навколишнього середовища України, а також проведених ОВНС для нафтогазових родовищ західного регіону України, в яких брали участь автори даної статті, були запропоновані заходи для екологічно безпечної розробки нафтогазових родовищ за прийнятою схемою.

Згідно з ДБН та рекомендаціями ЄС відповідно до проведення ОВНС усі доцільні засоби мінімізації та уникнення негативних впливів проектної діяльності повинні включати типи заходів, які в комплексі формують схему екологічно прийнятного виконання даної діяльності, це: охоронні заходи - моніторинг території зон впливів проектної діяльності, система оповіщення населення про надзвичайні ситуації; захисні заходи (ресурсозбереження, очистка, поводження з відходами, використання безпечних технологій, функціональне зонування, створення захисних споруд тощо); відновлювальні заходи - усунення наднормативних впливів, нормалізація стану компонентів довкілля; компенсаційні заходи - компенсація впливів, яких неможливо уникнути, шляхом проведення заходів щодо рівноцінного покращення природного і соціального середовища або грошове відшкодування цих втрат.

Пропозиції щодо заходів надавались відповідно до типів екологічних наслідків діяльності з видобування нафти і газу та відповідно до різних видів і етапів виконуваних робіт за всіма складовим навколишнього середовища. Комплекс природоохоронних заходів стосувався таких видів робіт: спорудження доріг, бурові роботи, спорудження трубопроводів, роботи щодо завершення та випробовування, роботи з видобутку, відновлення ділянок. Дані заходи для уникнення, послаблення, мінімізації і обмеження впливів нафтогазовидобувної діяльності в свою чергу стосуються таких ресурсів: геологічне середовище, якість повітря, ґрунти, водні ресурси, рослинність, тваринний світ, рекреаційні ресурси, візуальні ресурси, соціальні ресурси.

Захисні заходи. Для забезпечення нормативного стану основних компонентів довкілля необхідно забезпечити виконання захисних заходів, що розглядаються нижче.

Загальним правилом при проектуванні і плануванні будь-яких робіт є зменшення площі пошкодження до абсолюту мінімуму, необхідного для будівництва та видобутку, і використання технічно справного автотранспорту та розміщення робочих майданчиків за межами приватної власності, враховуючи ландшафтні особливості місцевості.

Бурові майданчики проектних свердловин необхідно розміщати на відстані не менше 300 м від найближчого житлового будинку, а від берега річок довжиною до 50 км та понад 50 км відповідно - 25 та 50 м; свердловини, дороги та трубопроводи - на відстані не менше 25 м від тимчасових та періодичних дренажних каналів; 100 м від потоків, озер, водосховищ, каналів та прибережної зони, а також колодязів; 150 м від джерел, артезіанських та протічних колодязів (свердловин). Винятки з цього правила затверджує управління екології і природних ресурсів згідно з планами впровадження запобіжних заходів на цих ділянках. При розміщенні бурового майданчика проектної свердловини поблизу населеного пункту застосовують безамбарний метод буріння. У випадку співпадання проекції вибою свердловини на денну поверхню з водоохоронними зонами або населеними пунктами необхідно проектувати похилоспрямовані свердловини для забезпечення допустимих відстаней між майданчиком бурової та житловим будинком або водотоком. Закладати свердловини необхідно не в заплавній частині річок, а на першій та вищих терасах. При будівництві майданчиків бурових необхідно дотримуватися вимог природоохоронного законодавства стосов-но питного водопостачання та водоохоронних зон річок: водна свердловина закладається на відстані не менше 100 м від гирла свердловини і має два пояси санітарної охорони з метою захисту водної свердловини і експлуатаційного водного горизонту від можливого забруднення з поверхні. Там, де повне уникнення впливу неможливе, необхідно забезпечити максимальну його мінімізацію.

Планування робіт на родовищі повинно враховувати уникнення впливів на заповідні зони, які можуть знаходитись поблизу родовища, що розробляється. Загальним правилом є розміщення всіх об'єктів нафтовидобутку на значній відстані (понад 3 км) від заповідних зон. При виборі місця розташування основних і допоміжних об'єктів нафтогазовидобувного комплексу необхідно враховувати дані про поширення рідкісних і вразливих видів рослин. Якщо на місці запропонованої діяльності буде знайдено вид рослин, який потребує захисту, вплив слід мінімізувати по можливості через уникнення ареалів цієї рослини.

На етапі планування розміщення об'єктів нафтогазового промислу необхідно враховувати природний стан і властивості геологічного середовища: геолого-тектонічну будову та неотектонічні особливості, літологічні характеристики гірських порід, геоморфологічні умови території, властивості четвертинних відкладів, геологічні параметри пласта, які можуть обмежувати їх використання для закачування води через низькі колекторні властивості. Такі заходи дають змогу зменшити негативний вплив на геологічне середовище.

Слід уникати будівництва бурових майданчиків, проектних свердловин та нафтозбірного обладнання в межах сейсмо- та/або екзодинамічноактивних зон, зон виходу тектонічних розломів на денну поверхню та зон газогеохімічних аномалій. Крім цього, в місцях будівництва на ділянках з підвищеними вуглеводневими аномаліями не рекомендується застосовувати асфальтове покриття - його слід заміняти плиточним. Якщо згаданих небезпечних ділянок неможливо уникнути, то необхідно передбачити відповідні захисні заходи для стабілізації ділянки, наприклад, в зсувонебезпечних зонах необхідно облаштувати підпірні сітки, особливо в місцях проходження трас трубопроводів, доріг та майданчиків свердловин.

При плануванні окремих ділянок максимально уникати місць з чутливим ґрунтом, районів з малим та дуже малим відновлювальним потенціалом. Там, де таких місць уникнути неможливо (ділянки, на яких безпосередньо проводяться роботи, чутливі пошкоджені ділянки, ділянки з високою схильністю до ерозії, які залишаються незайнятими або невідновленими більше одного місяця), слід забезпечити захисне покриття з певного матеріалу, наприклад, мульчі або рослинного покриву до того часу, коли можна буде засівати їх певною сумішшю насіння у перший посівний сезон (весна або осінь). На всіх інших пошкоджених ділянках необхідно установити ефективне захисне покриття протягом 6 місяців. Доцільно розробити і спеціальні методи спорудження на вразливих ділянках і обмежити споруджувальні роботи періодами, коли ґрунт сухий, а не замерзлий або вологий.

Запобігання пошкодженню цінних палеонтологічних та культурних/історичних ресурсів також має важливе значення. Інформація про такі об'єкти і про поводження із знайденими у зоні робіт окам'янілостями повинна надаватись працівниками, задіяними у спорудженні. Зменшення негативного впливу на культурні/істори-чні ділянки, яких неможливо уникнути, можна досягти шляхом розробки плану захисту культурних ресурсів, документацією фізичних решток. Повне уникнення певних ділянок може не розглядатись як пріоритетний вихід, якщо воно призводить до більшого пошкодження земель та спричинює серйозний вплив на інші ресурси, такі як тваринний світ, гідроресурси, ґрунти або земельні ресурси. Якщо культурні ресурси чи окам'янілості будуть знайдені під час проведення робіт, усі роботи слід припинити до видачі відповідного дозволу на продовження робіт та негайно повідомити працівників управління екології і природних ресурсів.

При проектуванні нових доріг та під'їзних шляхів до бурових слід максимально використовувати існуючі дороги. Там, де це доцільно, та враховуючи такі чинники як сприятливі погодні умови та ландшафт, слід будувати ґрунтові дороги для зменшення впливу на ґрунтове і геологічне середовище. Під'їзні шляхи необхідно прокладати через біологічно малоцінні землі з мінімальним порушенням ландшафту і рельєфу місцевості, під час планування доріг уникати крутих схилів, що знаходяться поблизу одноразових та періодичних потоків. Дороги, споруджені на землях, що мають схильність до вітрової ерозії, слід вкривати гравієм, а на неасфальтованих місцевих, колекторних та головних дорогах, де існують проблеми пилоутворення, періодично використовувати інгібітори пилу. Також можна встановити обмеження швидкості на усіх неасфальтованих дорогах і стежити за його виконанням. Нові дороги слід проектувати та будувати згідно з стандартами для доріг, щоб зменшити обсяг відновлювальних робіт, якщо свердловина виявиться непродуктивною. Після закінчення експлуатації родовища дороги закривають або знищують шляхом рекультивації, якщо вони не будуть потрібні для місцевого користування. Аналогічні вимоги стосуються й інших об'єктів нафтогазовидобувної інфраструктури.

Піщано-гравійну суміш для будівництва та підсипки доріг слід використовувати зі спеціально відведених місць. Заборонити використання руслових відкладів для будівництва.

Слід внести до проектів доріг заходи щодо дренажу (дорожні берми та дренажні канави, відвідні канави, перехресні стоки, дренажні галереї, насипи та гасники енергії) на достатній відстані та з достатньою щільністю для адекватного контролю стоку над, під та в межах дороги для уникнення концентрованих ерозійних потоків. Дренажні канави повинні перетинатись, по можливості під кутом 90⁰, слід уникати крутих схилів, згинів доріг малого радіуса. Всі дренажні відводи одноразового та періодичного дренажу слід спроектувати так, щоб вони витримували одноразовий пропуск 25-50 річних норм, але при цьому мінімізувати площу пошкодження поблизу цих дренажних каналів. Разом з поверхневими заходами контролю стоків та дренажу слід застосовувати пристрої та заходи щодо контролю ерозії, такі як тимчасові бар'єри, блоки канав, ерозійні екрани, покриття, мульчі та рослинні покриття для відновлення ґрунту, що забезпечується покриттям пошкоджених територій рослинами, які характерні для даної місцевості.

Прокладання трубопроводів проводити на відстані не менше 50 м до найближчого житлового будинку. При перетині трубопроводом русла, труби повинні прокладатися набагато нижче максимальної глибини розмиву русла або мінімум на 30 см нижче дна русла. Збірні трубопроводи, як правило, споруджуються вздовж доріг до свердловин, крім тих випадків, коли це ускладнюється структурою місцевості, або вздовж існуючих трубопроводів, по можливості використовуючи їх замість спорудження нових. Переважно трубопроводи роблять підземними. Коли для видобутку необхідно більше ніж один збірний трубопровід, обидва трубопроводи прокладаються в одній траншеї. Прокладку трубопроводів на ділянках перетину доріг слід здійснювати в захисних кожухах, а їх переходи через річки доцільно робити наземним шляхом. Необхідно також передбачати в плані будівництва спеціальні заходи щодо від-новлення ділянки проходження трубопроводу.

Воду для проведення гідростатичних випробувань трубопроводів та споруджувальних робіт необхідно брати з джерел водопостачання, що мають достатні запаси. Забір води технічного та господарсько-питного призначення проводити за погодженням дозволу на спецводокористування. Після завершення випробовувальних робіт воду закачують у цистерни і перевозять на бурові у проектній зоні для використання при проведенні бурових робіт. Якщо вода не буде потрібна для бурових робіт, її слід злити на непошкоджену ділянку з рослинним покривом або у визначений потік, щоб запобігти виникненню посиленої ерозії. У деяких випадках для цього необхідно застосовувати розсіювачі потоків (водобої та випускні точки). Вода, видобута разом з природним газом та нафтою, може також використовуватись при випробовуванні нового трубопроводу. Слід повністю виключити можливість зливу пластових, господарсько-побутових і дощових вод з пунктів збору продукції в поверхневі водойми і на ґрунт; рідина повинна збиратись через каналізаційні споруди закритого типу у відстійники з подальшим вивозом на очисні споруди.

При будівництві амбарів-накопичувачів відходів необхідно, по можливості, уникати проникливих ґрунтів, дно і стінки необхідно ізолювати протифільтраційними екранами з щільної в'язкої глини, водонепроникних плівок або рулонних матеріалів. По їх периметру необхідно влаштувати обваловку з мінерального ґрунту. Об'єми амбарів повинні відповідати об'ємам відходів буріння свердловини. Бурові амбари слід будувати таким чином, щоб запобігати проривам їх стінок та не допускати їх перенавантаження. Резервні амбари споруджувати так, щоб половина їх загальної глибини знаходилась нижче початкового рівня ґрунту у найнижчій точці амбара. При виявленні витікання необхідно припинити роботу до проведення ремонтних робіт.

Конструкції свердловин для запобігання негативним впливам повинні забезпечувати: міцність свердловин та технічного обладнання протягом тривалого періоду експлуатації; ізоляцію водоносних, нафтових і газових пластів; попередження прориву газу в інші пласти або на денну поверхню в процесі буріння; розділення продуктивних горизонтів, які є об'єктами самостійної розробки; винесення рідини з вибою. Необхідно в робочих проектах на буріння свердловин передбачити комплекс заходів з боротьби з тим чи іншим ускладненням. Усі ізоляційні матеріали, крім цементу, слід використовувати лише після погодження.

Необхідно проводити посилений контроль за ступенем корозії нафтозбірного обладнання, а особливо за трубопроводами в місцях, що проходять через природні та техногенні перешкоди, в місцях їх виходу на денну поверхню та в місцях з'єднання з нафтозбірним обладнанням. Здійснювати контроль якості зварних швів трубопроводів високоточними радіографічними і магнітографічними методами. Проводити очистку викидних нафтопроводів від парафіну шляхом пропарювання.

Обов'язкове використання герметизованої системи збору та підготовки продукції свердловин на всіх технологічних етапах, розміщення технологічного обладнання збору нафтопродуктів (сепаратори, ємкості, резервуари, підігрівачі) на бетонованих площадках, обмежених бордюрами, з влаштуванням на них каналізаційної системи для прийому дощових, талих вод, витікань нафти при ремонтних і аварійних ситуаціях.

Необхідно зрізати та зберігати верхній шар ґрунту товщиною 15-30 см з усіх пошкоджених ділянок на бурових. Цей ґрунт складають у бурти і використовують для рекультивації пошкоджених ділянок. Необхідно уникати змішування верхнього та нижнього шарів ґрунту та змішування ґрунту різної структури.

При розливах нафти оконтурюють забруднену ділянку боронуванням. При середніх і значних розливах по контуру ділянки слід будувати траншеї і облаштовувати їх екранами, щоб уникнути просочування нафтопродуктів в ґрунт. Нафта збирається і за допомогою спеціальної нафтозбірної техніки, хімічних сорбентів, після чого забруднена земля вивозиться, а ділянка підлягає технічній і біологічній рекультивації.

Необхідно боротись з викидами пилу (застосовувати воду, хімічні супресанти або інші заходи). Дотримуватись техніко-технологічних рішень щодо очистки вихлопних газів привода силового агрегату бурової. Проводити періодичні огляди та за необхідності налагодження технічного обладнання, яке пов'язане зі стаціонарними та тимчасовими джерелами викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у поверхневі води.

Застосовувати на збірних ємностях запобіжні клапани. Факельна система повинна бути обладнана сепараторами та конденсатовідстійниками для відділення вуглеводневої рідкої фракції перед спалюванням газу.

Суворо дотримуватися технологічного регламенту проведення робіт для запобігання розривів трубопроводів та інших можливих викидів токсичних речовин у навколишні річки або ґрунтові води. Обмежити спорудження дренажних ліній періодами з малим обсягом стоків або періодами, коли він взагалі відсутній. Якщо ємності для зберігання нафтопродуктів не відповідають критеріям, слід розробити план запобіжних заходів та контролю за викидам.

Необхідно заборонити непотрібну діяльність персоналу за межами бурової. Інформувати усіх працівників проекту про відповідні закони, що стосуються дикої природи та відповідальність за їх порушення.

Під час відновлювальних робіт визначити види кормових рослин, що є корисними для місцевих травоїдних тварин, вказавши необхідний склад сумішей насіння у затвердженому проекті на рекультивацію земель. Під час проведення бурових і видобовувальних робіт узгодити з власниками худоби питання функціональності загорож від худоби. Для забезпечення пересування та зменшення ймовірності поранення великих тварини дороги не огороджують.

З метою уникнення поранень та загибелі перелітних птахів, що плавають на поверхні резервних амбарів, вуглеводні слід зібрати швидко після закінчення бурових робіт. Якщо в амбарах буде певна кількість нафти, яка не буде зібрана після закінчення бурових робіт, амбари слід накривати сіткою для захисту перелітних птахів. Резервні амбари та амбари з пластовою водою або ж ділянки навколо них слід огороджувати для захисту від худоби та диких тварин.

Під час будівництва та після початку видобутку, слід вести облік усіх хімічних та небезпечних речовин, що знаходяться на території. Усі працівники повинні пройти відповідний інструктаж щодо зберігання, використання та знищення небезпечних речовин. Будь-які небезпечні відходи слід транспортувати та/або знищувати згідно з вимогами відповідних нормативних актів. Це стосується сміття та нетоксичних відходів. Слід планувати роботи так, щоб істотно зменшити потребу у надзвичайно небезпечних матеріалах (використовувати реагенти нетоксичніше ІІІ-ІV класів) та уникати утворення небезпечних відходів.

Необхідно приглушувати звук роботи обладнання та дотримуватись інструкцій заводу-виробника у роботі з ним. На двигунах бурових установлювати глушники, а також на усіх двигунах внутрішнього згоряння, установлених на компресорних, акумуляторних. При можливості біля чутливих до шуму ділянок (наприклад, біля гнізда або житлового будинку) використовувати електродизельні бурові у разі виконання робіт на відстані 0,5 км і менше від таких ділянок.

Забезпечити непорушність рекреаційних територій. Мінімізувати конфлікти між рухом транспортних засобів, обладнанням проекту та дорожнім рухом, пов'язаним з рекреацією, можна через установлення відповідних попереджувальних знаків.

Охоронні заходи. Метою будь-яких охоронних заходів довкілля є постійні інструментальні спостереження в зонах впливів за нормативним станом навколишнього середовища та розробка системи оповіщення населення при аварійних ситуаціях. Загалом охоронні заходи зводяться до такого: виробничий контроль за охороною довкілля на території родовища - проведення періодичного (один раз на рік та при несприятливих метеорологічних умовах) фізико-хімічного контролю за вмістом забруднюючих речовин у викидах, скидах та ґрунтовому покриві в межах промислових майданчиків; дотримання розрахункових концентрацій викидів забруднюючих речовин в атмосферу в межах санітарно-захисних зон промислових майданчиків і скидів забруднюючих речовин. Після завершення будівельних робіт та після припинення господарської діяльності на родовищі необхідно передбачити створення локальної моніторингової системи контролю технологічних процесів та їх впливів на навколишнє середовище. Охоронні заходи для геологічного середовища включають виконання періодичних замірів загазованості підґрунтового шару, забруднення прилеглих до свердловини гірських порід переважно у приповерхневому шарі. За наявності необхідних ресурсів необхідно проводити моніторинг небезпечних екзодинамічних процесів на території розробки нафтогазового родовища, які були виявлені на етапі підготовчих робіт або виникають в ході експлуатації родовища та у формі залишкових впливів - після закінчення видобувних робіт. Важливою є також охорона тваринного світу для боротьби з браконьєрством. Необхідно установити попереджувальні знаки вздовж доріг та обмежити швидкість руху для запобігання травматизму і загибелі тварин.

При виникненні аварійних ситуацій на промислових майданчиках працівники повинні сповістити населення прилеглих населених пунктів і відповідні спеціалізовані служби (ВГРС, ЦО, екології і природних ресурсів тощо) про ситуацію, що склалася. Необхідно скласти та затвердити у відповідних службах плани ліквідації аварійних ситуацій.

Відновлювальні заходи спрямовані на повернення стану навколишнього середовища до вигляду, який був до початку розбурювання площі родовища. З цією метою передбачається проведення комплексу заходів з технічної рекультивації порушених земель біля свердловин, доріг та трубопроводів, а саме: вивезення сміття і обладнання; захоронення забруднених ґрунтів у спеціально відведених місцях; хімічна меліорація токсичних ґрунтів; покриття вирівняного майданчика шаром родючого ґрунту або потенційно-родючої породи; виорювання майданчика до і після нанесення родючого шару ґрунту; внесення добрив у разі необхідності; проведення озеленення території після рекультивації порушених земель шляхом внесення насіння багаторічних трав, які характерні для даної місцевості, уникаючи внесення нових видів (біологічна рекультивація -- проводиться постійним землекористувачем).

Компенсаційні заходи включають внесення плати за використання води, викиди в повітря, видобування корисних копалин, компенсаційні виплати за вилучення придатних для с/г або інших видів діяльності земель їх власникам, а також виплати компенсацій у випадку аварійних ситуацій на родовищі та завдання шкоди майну і здоров'ю місцевим жителям.

Таким чином, оцінивши вплив техногенного навантаження процесів буріння та експлуатації свердловин на навколишнє середовище, автори розробили узагальнену систему екологічно прийнятних методів освоєння нафтогазоконденсатних родовищ. Виконання цих систематизованих заходів забезпечить збереження нормативного стану довкілля при відомих операціях на родовищах та зможе мінімізувати і певною мірою запобігти переважній більшості негативних впливів на всі компоненти навколишнього середовища, що особливо важливо, зважаючи на інтенсивність і масштаби перетворення довкілля на нафтогазових родовищах при їх розробці і експлуатації. Слід також зазначити, що нафтогазові об'єкти та природоохоронні служби повинні сприяти втіленню в життя всіх доцільних заходів при виконанні своїх проектів. Ефективне виконання цього завдання можливе при запровадженні загальної системи виконання ОВНС при складанні проектів розробки нафтогазових родовищ, як цього вимагає нове українське законодавство. Відповідно на часі розробка спеціалізованих галузевих настанов і методик виконання та підготовки матеріалів ОВНС окремо для нафтогазової промисловості, на що слід спрямувати подальшу роботу українських дослідників.

Література

1. Адаменко О.М., Рудько Г.І. Екологічна геологія. - Київ: Манускрипт, 1998. - 348 с.

2. Алексеев А.П., Зубарев В.Г., Николаев Б.А. Методическое пособие по экологии и природоиспользованию. - Москва, 1992. - 94 с.

3. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. Т.1-3. - Чернівці, 1996.

4. Кесельман Г.С., Махмудбеков Э.А. Защита окружающей среды при добыче, транспорте и хранении нефти и газа. - Москва: Недра, 1981. - 211 с.

5. Нормативні та практичні аспекти виконання оцінки впливів на навколишнє середовище: Збірник матеріалів / Під ред. Тихий В.О., Яровой Л.К. - Київ: Веселка, 2002. - 150 с.

6. Петряшин Л.Ф., Лысяный Г.Н. Охрана природы в нефтяной и газовой промышленности. - Львов: Вища школа, 1984. - 188 с.

7. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. ДБН А.2.2-1-2003. - Київ: Держбуд України, 2004. - 22 с.

Размещено на Allbest.ru