Екологічна безпека природних і антропогенно модифікованих геосистем

Впродовж господарського освоєння регіону Українських Карпат і прилеглих територій антропогенний вплив посилювався, змінювалися як масштаби, так і види впливу, серед яких виділені сельбищний, аграрний, лісоексплуатаційний, промисловий, транспортний, меліоративний, рекреаційний [387, с. 50]. Конструктивний антропогенний вплив (окультурювання видів рослин і тварин, системи осушування і зрошення земель та ін.) сприяв покращенню навколишнього (життєвого) середовища; деструктивний антропогенний вплив (нераціональне землекористування, знищення лісів, збіднення біотичного і ландшафтного різноманіття тощо) створює ризики для функціонування геосистем і життєдіяльності людей [387, с. 50]. Перетворення природних геосистем та формування сучасної структури природних і антропогенно модифікованих геосистем відбулися внаслідок дії природно-географічних, соціально-економічних та екологічних факторів, а також орографічних особливостей, спричинених місцем знаходження досліджуваного регіону у рівнинній, передгірській та гірській частинах, а також формування секторів економіки за ресурсними напрямами і відомчого підходу до природокористування. Освоєння нових територій призводить до ущільнення географічного простору [Родоман, 2002] і необхідності, у зв'язку з цим, введення певних обмежень у сфері територіального розвитку, споживання ресурсів та простору.

В регіоні Українських Карпат і прилеглих територій ще у І тисячолітті до нашої ери переважали природні (натуральні) лісові геосистеми [67, 68], які покривали понад 95 % території, за винятком субальпійського і альпійського поясів з природними лучними геосистемами [383, с. 165] (рис. 2.1). Антропогенний вплив у рівнинних і передгірських умовах почав проявлятися в період трипільської культури, у гірській частині - з кінця ХV ст. [387, с. 51]. Вирубування і зменшення площі природних лісових геосистем (денатуралізація) у досліджуваному регіоні почалося у XVІ ст. і пов'язано з розвитком поселень, сільськогосподарського і промислового виробництв. У XVІІІ ст. співвідношення між лісовими геосистемами і агрогеосистемами стало близьким до сучасного [128] (рис. 2.2).

Внаслідок знелісення і послідуючого розорювання лісових земель та створення післялісових лук (сіножатей, пасовищ) утворилися значні за площею ареали агрогеосистем, які раніше не були характерними для регіону Українських Карпат і прилеглих територій, істотно змінилась структура окремих природних зон. Природні зони мішаних і широколистяних лісів перетворились на лісопольову зону [111]. З позицій екологічних механізмів організації природи як сукупності зв'язків і відношень між природоформувальними компонентами і чинниками, що створюють таку територіальну єдність, як система [281], досліджувана територіальна єдність зазнала значних антропогенних перетворень, наслідком яких є гомогенізація (різні види геосистем стають дедалі більше схожі одна на одну, зменшується різноманіття геосистем). При цьому, антропогенна перетвореність геосистем - це змінність їх структурних та динамічних особливостей в результаті функціонального використання [98].

Оцінювання рівня антропогенної перетвореності та денатуралізації навколишнього природного середовища в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій проведено на підставі аналізу запропонованих нами індексів:

1) індекс природності (І_пр)

,

де

S_прг - загальна площа природних і умовно природних геосистем (лісових, лучних, водних), га;

S_заг - загальна площа території, га;

2) індекс антропогенної перетвореності (І_ап)

,

де

S_аг - площа антропогенних польових і лучних агрогеосистем (рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища), га;

S_вг - площа антропогенних водних геосистем (канали, ставки, водосховища), га;

S_зб - площа селитебних геосистем (забудовані земі), га;

S_заг - загальна площа території, га;

3) індекс збалансованості (І_зб)

,

де

S_лс - площа природних і умовно природних лісових геосистем, га;

S_лч - площа природних і антропогенно модифікованих лучних геосистем (сіножаті, пасовища), га;

S_вг - площа природних і антропогенних водних геосистем, га;

S_заг - загальна площа території, га;

Зазначені індекси дозволяють визначити рівень антропогенної перетвореності і денатуралізації природного середовища на рівні фізико-географічних одиниць (зон, областей), адміністративних утворень (областей, районів, поселень), басейнів річок.

Існуючі в досліджуваному регіоні наземні (суходільні) геосистеми - це, переважно, антропогенно модифіковані структурно-функціональні варіанти природних лісових і лучних геосистем. Природні геосистеми збереглися тільки у вигляді пралісів, субальпійських і альпійських лук. Лісові геосистеми, які не відносяться до пралісів, незважаючи на їх господарське використання, є близькими до природних за типом рослинності (деревна і чагарникова) і виконуваними ними функціями. У зв'язку з цим, вони віднесені нами до умовно природних лісових геосистем (табл. 2.1).

Розроблення управлінських рішень щодо еколого-безпечної організації території вимагає оцінювання рівнів антропогенної перетвореності і денатуралізації сформованого природними і антропогенно модифікованими геосистемами навколишнього середовища на рівні фізико-географічних областей, а також адміністративних областей та їх адміністративно-територіальних одиниць (адмінрайонів). Проведений нами аналіз структури земельного фонду, матеріалів ДЗЗ та відповідних індексів дає підстави зробити висновок, що за рівнем антропогенної перетвореності регіон Українських Карпат і прилеглих територій є дуже неоднорідним, що обумовлює необхідність диференційованого підходу до обґрунтування заходів щодо оптимізації організації території та забезпечення екологічної безпеки природних і антропогенно модифікованих геосистем та сформованого ними навколишнього середовища.

З одного боку існують території, які сформовані, переважно, природними і умовно природними лісовими, лучними і водними геосистемами, які відіграють екологостабілізуючу функцію, з іншого - є території із значною питомою вагою антропогенних агрогеогеосистем, сформованих орними землями (дестабілізуючий чинник), післялісовими луками (сіножаті, пасовища) та селитебних геосистем, що впливає на величину індексів природності, антропогенної перетвореності та збалансованості як на рівні адміністративних областей (табл. 2.2), так і адміністративних районів у їх межах (додаток А).

Таблиця 2.1 - Характеристика геосистем регіону Українських Карпат і прилеглих територій, тис. га

Адміністративні утворення (область)	Загальна площа, км2	Природні та умовно природні геосистеми	Антропогенно модифіковані та антропогенні геосистеми	Селитебні геосистеми
		всього	із них	всього	агрогеосистеми	водні
			лісові	лучні	водні		польові	лучні	всього	у тому числі
					всього	у тому числі					канали	ставки	водосховища
						річки	озера	болота
Закарпатська	12750	739,78	704,3	24,32	11,16	9,89	0,43	0,84	435,23	226,7	200,52	8,01	5,8	1,31	0,9	46,6
Львівська	21830	704,69	659,35	22	23,34	12,74	1,16	9,44	1250,5	818,5	403,12	28,88	14,4	10,05	4,43	112,2
Івано-Франківська	13930	664,96	614,4	33	17,56	14,65	0,33	2,58	594,92	407,1	179	8,82	3,33	3,81	1,68	62
Чернівецька	8100	289,97	247,7	34,41	7,86	6,57	0,06	1,23	448,27	361,1	75,03	12,14	1,42	4,74	5,98	39,4
Всього по регіону	56610	2399,4	2225,75	113,73	59,92	43,85	1,98	14,09	2728,92	1813,4	857,67	57,85	24,95	19,91	12,99	260,2

Територія, сформована різними геосистемами, вважається стійкою, якщо співвідношення екологостабілізуючих геосистем (лісових, лучних, водних) до дестабілізуючих (польові агрогеосистеми) становить 60:40% [264].

Ареали природних і умовно природних геосистем є територіями, які формують природний каркас екологічної безпеки досліджуваного регіону. У природних і умовно природних лісових і лучних геосистемах сконцентровані рідкісні ендемічні, реліктові і зникаючі види рослин (у тому числі і «червонокнижні». Разом з тим є окремі місцезростання «червонокнижних» видів рослин на відносно ізольованих ділянках в межах територій з високою антропогенною перетвореністю.

Отримані нами індекси природності та антропогенної перетвореності навколишнього середовища в межах фізико-географічних областей (табл. 2.3; рис. 2.3, 2.4) свідчать, що дуже високий рівень денатуралізації й антропогенної перетвореності природних геосистем (І_ап - більше 0,80) мають фізико-географічні області: Волинська височинна (площа 1 114 км²), Прут-Дністровська височинна (4 937 км²), Закарпатська низовинна (2 024 км²), загальною площею 8 075 км² (14,3 % площі регіону); високий рівень перетвореності (І_ап - 0,61-0,80) мають області: Малого Полісся (5 900 км²), Розтоцько-Опільська горбогірна (5 870 км²), Середньоподільська височинна (726 км²), Передкарпатська височинна (13855 км²), загальна площа яких - 26 351 км² (46,6 % площі регіону); середній рівень антропогенної перетвореності (І_ап - 0,41-0,60) мають Вододільно-Верховинська область (3 723 км²) і Вулканічно-міжгірно-улоговинна (3 777 км²) (7 500 км², 13,2 % площі регіону); низький рівень перетвореності (І_ап - 0,21-0,40) характерний для Зовнішньо-Карпатської області площею 8 597 км² (15,2 % площі регіону); дуже низький рівень перетвореності (І_ап - менше 0,20) мають Полонинсько-Чорногірська (5 699 км²) і Мармароська (388 км²) області, загальною площею 6 087 км² (10,7 % площі регіону).

Таблиця 2.2 - Індекси природності, антропогенної перетвореності і збалансованості навколишнього середовища в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій

Адміністративні утворення (область)	Загальна площа, км2	Індекси
		природності (Іпр)	антропогенної перетвореності (Іап)	збалансованості (Ізб.)
Закарпатська	12750	0,58	0,42	0,74
Львівська	21830	0,32	0,68	0,52
Івано-Франківська	13930	0,48	0,52	0,61
Чернівецька	8100	0,33	0,67	0,48
Всього по регіону	56610	0,42	0,58	0,59

З метою оцінювання рівнів природності й антропогенної перетвореності у межах басейнових геосистем досліджуваного регіону, нами виділено 120 річкових басейнів 4-7 порядків (за Хортоном) [183], які належать до басейнів головних рік - Вісли, Дніпра, Дунаю і Дніпра (рис. 2,5; додаток Б). Найвищі рівні денатуралізації й антропогенної перетвореності навколишнього середовища (дуже високі і високі) у басейнових геосистемах Західного Бугу, Сяну (басейни Вісли), Стира (басейн Дніпра), а також лівих приток Дністра і Прута (рис. 2.6, 2.7, додаток Б).

Середній, низький і дуже низький рівні денатуралізації й антропогенної перетвореності характерні для басейнових геосистем Дністра, Прута і Тиси, які занходяться у передгірській і гірській частинах досліджуваного регіону.

Основними негативними наслідками зменшення площі природних геосистем є виникнення екологічних ризиків і обумовлене ними зниження рівня екологічної безпеки навколишнього середовища. Екологічними ризиками є:

– руйнування цілісності, фрагментація природного рослинного покриву і, як наслідок, руйнування природного екологічного каркасу території;

Таблиця 2.3 - Рівні денатуралізації та антропогенної перетвореності навколишнього середовища та їх оцінювання

в межах фізико-географічних областей регіону Українських Карпат і прилеглих територій

Фізико-географічна область [О.М. Маринич, 2003]	Площа області, км2	Індекс природності (Іпр)	Рівень денатуралізації	Індекс антропогенної перетвореності (Іап)	Рівень перетвореності	Еколо гічний стан території
Волинська височинна (VII)	1114	0,12	дуже високий	0,87	дуже високий
Малого Полісся (II)	5900	0,26	високий	0,74	високий
Розтоцько-Опільська горбогірна (VIII)	5870	0,29	високий	0,70	високий
Середньоподільська височинна (IX)	726	0,35	високий	0,65	високий
Прут-Дністровська височинна область (XI)	4937	0,14	дуже високий	0,85	дуже високий
Передкарпатська височинна (I)	13855	0,25	високий	0,74	високий
Зовнішньо-Карпатська (ІІ)	8597	0,73	низький	0,26	низький
Вододільно-Верховинська область (ІІІ)	3723	0,58	середній	0,42	середній
Полонинсько-Чорногірська (ІV)	5699	0,85	дуже низький	0,14	дуже низький
Мармароська (V)	388	0,90	дуже низький	0,10	дуже низький
Вулканічно-міжгірно-улоговинна (VI)	3777	0,43	середній	0,55	середній
Закарпатська низовинна (VII)	2024	0,10	дуже високий	0,91	дуже високий
Всього по регіону	56610	0,42	середній	0,58	середній

– утворення значних за площею безлісих територій, на яких формується поверхневий стік;

– зміна структурно-функціональної організації лісових геосистем і зниження їх захисних функцій;

– значна втрата біотичного і ландшафтного біорізноманіття.

Наслідки розвитку екологічних ризиків:

– втрата водоакумулюючої ємності території, що призводить до зменшення водності рік, зниження рівня і запасів підземних вод, формування паводків, ерозійних і зсувних процесів, селей;

– порушення природних геохімічних циклів, зниження родючості грунтів;

– втрата здатності геосистем до саморегуляції і самовідновлення;

– зниження екологічного потенціалу геосистем.

Зменшення площі природних геосистем (лісових, лучних) призводить до збіднення біорізноманіття і порушення природної рівноваги, які оцінюються як незворотні процеси, наслідки яких передбачити неможливо, оскільки їх цінність до цього часу не визначена [163, с. 22]. Біотичне і пов'язане з ним ландшафтне (геосистемне) різноманіття є важливими складовими природної спадщини, ресурсною базою сталого (збалансованого) розвитку регіону. Різноманітність геосистем (лісових, лучних, водних) забезпечує підвищення стійкості сформованого ними навколишнього середовища, його екологічного потенціалу та рівня екологічної безпеки. Реалізація принципів збалансованого розвитку потребує не тільки збереження існуючих природних геосистем та їх екологічного потенціалу, але й забезпечення ренатуралізації навколишнього середовища - процесу, спрямованого на відновлення природних геосистем з властивими їм функціями самовідновлення, самопідтримання і саморегулювання.

За впливом на навколишнє середовище лісові геосистеми є найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупованням, що впливає на гідрологічний і кліматичний режими, характер і спрямованість екзогенних процесів, ґрунтоутворення, флору і фауну, умови проживання людини, як на зайнятій лісом, так і на прилеглих до нього безлісних територіях. Після зведення лісу радикально перетворюється грунтовий покрив, змінюється водний і тепловий режим, баланс елементів живлення та органічної речовини, знижується інфільтраційна здатність грунтів (водопроникність лісових грунтів у 2-50 разів вища, ніж на угіддях без лісу). Об'єм поверхневого стоку в лісових геосистемах складає не більше 3 % від кількості атмосферних опадів, на безлісній території він може перевищувати 60 % [161, 234]. Зростають об'єми поверхневого стоку та швидкість добігання води до водотоків, що призводить до формування паводків, розвитку ерозійних, зсувних та інших екзогенних процесів. Системні зміни, спричинені вирубуванням лісів виражаються у деградації грунтів по «нисхідній спіралі»: зміна гідрологічного режиму - зниження родючості грунтів і біопродуктивності ценозів - втрата запасів органіки в грунтах - погіршення структури грунтів - ерозія - зниження біорізноманіття [451, 458].

Існуючі на досліджуваній території лісові геосистеми поширені нерівномірно, що обумовлено фізико-географічними умовами (геологічною будовою, рельєфом), особливостями господарського освоєння території, розташуванням поселень. Найбільш інтенсивно ліси вирубувались поблизу населених пунктів. У передгірських і, особливо, у рівнинних ландшафтах лісові геосистеми мають острівний характер, розміщені окремими ділянками між масивами агрогеосистем, займаючи непридатні для агрогеосистем типи місцевостей. Природні лісові геосистеми (праліси) збереглися у Закарпатській та Івано-Франківській областях на території Карпатського біосферного заповідника, природного заповідника „Горгани”, Ужанського національного природного парку, національного природного парку «Синевір», Карпатського національного природного парку. Загальна площа пралісів - близько 60 тис. га.

Первісна структура природних лісових геосистем (їх деревостанів) порушена. У сучасних лісових геосистемах розбалансовані механізми стабільності, стійкості, саморегуляції і самовідновлення. Природні мішані багатоярусні різновікові деревостани замінені деревостанами, в яких вторинний екологічний потенціал (зокрема, продуктивність, захисні і середовищетвірні функції) нижчий від первинного екологічного потенціалу природних лісових геосистем.

Для ренатуралізації навколишнього середовища шляхом збільшення площі лісових геосистем першочерговим завданням є створення на нелісових землях лісів з деревних і чагарникових порід, біологічні особливості яких відповідають типам лісорослинних умов певної території. Однак, для реалізації цього завдання необхідно прийняти нормативно-правові акти, які б зобов'язували землекористувачів і землевласників створювати ліси (у тому числі приватні) на визначених проектом землеустрою сільської (селищної) ради землях (еродовані схилові землі, улоговини, балки, полезахисні і стокорегулюючі лісосмуги, прибережні захисні смуги уздовж річок і навколо водойм та ін.) у складі місцевої екомережі. На землях, зайнятих агрогеосистемами (польовими, лучними), на яких припинено господарське використання, спостерігається їх поступова ренатуралізація внаслідок демутаційних сукцесій - поширення піонерних деревно-чагарникових видів рослинності: береза повисла (Betula pendula), терен (Prunus spinosa), осика (Populus tremulа), вільха чорна (Alnus glutinosa), вільха сіра (Alnus incana), види роду верби (Salix) та ін.

Продовження екологічно незбалансованого освоєння території в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій призведе до нарощування антропогенного навантаження на геосистеми, зниження рівня природності навколишнього середовища, порушення ходу природних процесів, саморегуляції і самовідновлення, а також ущільнення географічного простору [353, 373], що спричиняє необхідність переоцінки ролі простору, як категорії. що є визначальною для дій і рішень з метою досягнення цілей сталого розвитку [354, с. 3] та розробки природоохоронних заходів на основі принципів оптимізації структурно-функціональної організації території та ландшафтного планування, яке розглядається як планування, спрямоване на збереження природи та управління ландшафтом [354, с. 3] і, як перспективне планування, що має за мету поліпшення, відновлення та формування ландшафтів [137, 301, 408]. При цьому, актуальним є досягнення у процесі ландшафтного територіального планування стратегічних цілей, таких як зменшення антропогенного навантаження на природні геосистеми і навколишнє середовище, відновлення природних геосистем, забезпечення збалансованого ресурсокористування, збереження і примноження біотичного та ландшафтного різноманіття, впровадження системи інтегрованого управління геосистемами за басейновим принципом і, як наслідок, підвищення рівня екологічної безпеки регіону.

Підтримання і відновлення ландшафтно-екологічної рівноваги та природних процесів є основним завданням оптимізації структурно-функціональної організації території і формування екологічно безпечних територіальних геосистем на різних рівнях (сільських рад, адміністративних районів і областей, фізико-географічних областей, басейнів рік). При цьому, екологічно безпечна територіальна геосистема розглядається нами як спеціально сформована просторово-часова сукупність взаємопов'язаних природних і антропогенно модифікованих геосистем, які функціонують як єдине ціле і виконують різноманітні функції (продукційні, захисні, середовищетвірні, рекреаційні, естетичні).

2.3 Екологічні ризики забруднення компонентів геосистем

Сучасна екологічна ситуація та рівень екологічної безпеки в Україні та її регіонах характеризуються як кризові. Це зумовлено екологічно незбалансованим (наднормативним) використанням головних життєзабезпечуючих ресурсів (земельних, водних, біотичних, мінерально-сировинних), розвитком енерго- та ресурсомістких виробництв без будівництва ефективних природоохоронних споруд та впровадження технологій переробки відходів, значним довгостроковим антропогенним навантаженням на природні та антропогенні геосистеми [7, 91, 135, 142, 163, 215, 311, 319, 331, 356, 357, 358 438].

Україна знаходиться на стадії переходу природокористування в новий етап - комплексного (синергетичного) впливу екологічних ризиків на стан геосистемно організованого навколишнього середовища, перманентного розвитку екологічно небезпечних процесів та явищ з підсиленим впливом глобальних змін клімату [23, 319, 331, 438]. Значні зміни природних геосистем (їх антропогенна модифікація) та досягнуті рівні антропогенного навантаження на геосистеми спричиняють подальше зростання імовірності виникнення і активізації розвитку екологічних ризиків.

Насамперед це стосується екологічних ризиків забруднення формуючих навколишнє середовище природних і антропогенно модифікованих геосистем [319]. Проблема забруднення атмосферного повітря, водних геосистем і грунтів є однією з найбільш актуальних у зв'язку із змінами клімату, значним погіршенням умов життєдіяльності людини та середовищ існування рослин, тварин і мікроорганізмів, збідненням біорізноманіття і зростанням захворюваності населення. У зв'язку з цим, дослідження просторового поширення екологічних ризиків забруднення геосистемно диференційованого навколишнього середовища та обґрунтування шляхів їх мінімізації, є надзвичайно актуальними.

Унікальність регіону Українських Карпат і прилеглих територій, стратегія пріоритетного його використання для туризму і оздоровлення населення визначають необхідність зміни підходів щодо подальшого соціально-економічного розвитку з обов'язковим урахуванням екологічного імперативу, наявності екологічних ризиків та стану екологічної безпеки. Для розроблення заходів щодо збереження і відновлення природних геосистем, екологічної безпеки геосистемно диференційованого навколишнього середовища, необхідно оцінити специфіку та рівень екологічних ризиків забруднення компонентів геосистем (атмосферного повітря, вод, грунтів), пов'язаних з розвитком промисловості, аграрного виробництва, транспорту, комунального господарства.

2.3.1 Забруднення атмосферного повітря

Атмосфера - повітряна оболонка Землі, є однією з найголовніших умов життя. Складові компоненти атмосферного повітря (азот, кисень, вуглекислий газ) відіграють важливу роль у біосфері, забезпечуючи людей, рослинний і тваринний світ необхідними газовими речовинами. Маса атмосфери досить велика - 5,15·10¹⁵ тонн, що становить близько 10^-6 маси Землі [357]. Незважаючи на це, атмосферне повітря є лише умовно невичерпним природним ресурсом. Для життєдіяльності людини і живих організмів необхідне чисте повітря, в якому концентрації газоподібних і твердих часток не перевищують допустимі рівні. Внаслідок антропогенної діяльності хімічний склад і фізичні властивості повітря погіршуються.

Забруднення атмосферного повітря є однією з найбільш негативних для суспільства змін природного середовища. Забруднюючі речовини завжди надходили в атмосферу природним шляхом і при нормальному навантаженні розпилювались і перероблялись в геосистемах. В результаті різних видів діяльності людини (добувна, хімічна і нафтохімічна промисловість, енергетика, транспорт, сільське господарство) хімічний склад і фізичні властивості повітря погіршуються внаслідок його забруднення - надходження забруднюючих речовин (твердих, рідких, газоподібних), біологічних агентів і енергії (тепла) в кількостях і концентраціях, що перевищують природний для живих організмів рівень [407].

При надходженні значної кількості забруднюючих речовин, в атмосферному повітрі утворюється специфічна «забруднена зона», яка за своїми параметрами значно відрізняється від незабрудненої атмосфери. Природні процеси (фізичні, хімічні, фотохімічні) не в змозі привести атмосферу до такого її стану, який вона мала до забруднення. Атмосфера втрачає здатність до самоочищення. «Забруднені зони» є зонами екологічного ризику як для людей, так і компонентів геосистем (рослин, тварин, мікроорганізмів).

Площа забруднених зон і концентрація у повітрі газоподібних складових (SO₂, NO₂, CO та ін.) і фізичних домішок (пил, аерозолі) залежать від процесів (швидкість і напрям вітру, температурна стратифікація атмосфери, опади), що відбуваються в атмосфері, які зумовлюють як розсіювання забруднюючих речовин, так і їх концентрацію у приземному шарі повітря.

За всіх інших рівних умов є небезпечна швидкість вітру, за якої у приземному шарі атмосфери виникають максимальні концентрації забруднюючих речовин. Залежно від розподілу температури повітря за висотою формуються три стани атмосфери: байдужий, нестійкий і стійкий. При байдужому стані атмосфери (суходіабатичний градієнт - зниження температури повітря на кожні 100 м висоти на 1°С) вертикальне і горизонтальне розсіювання забруднюючих речовин задовільне. Нестійкий стан атмосфери (градієнт температур повітря перевищує суходіабатичний - температура повітря на кожних 100 м висоти знижується більше, ніж на 1°С) найбільш сприятливий для розсіювання забруднюючих речовин і зменшення їх концентрації у приземному шарі. Стійкий стан атмосфери (градієнт температур повітря менший за суходіабатичний - температура повітря на кожних 100 м висоти знижується менше, ніж на 1°С) несприятливий для розсіювання забруднюючих речовин, внаслідок чого посилюється забруднення приземних шарів атмосфери. За умов стійкого стану атмосфери у гірських і горбистих типах місцевостей внаслідок формування «інверсійної пастки» холодне забруднене повітря опускається вниз по схилах і накопичується в долинах (котловинах).

Забруднення атмосферного повітря проявляється у прогресуючому зростанні певних хвороб і спадкових аномалій людини (серцево-судинні захворювання, бронхіт, астма, рак легенів, хвороби очей і шкіри та ін.), призводить до опосередкованого впливу на геосистеми (лісові, водні, лучні), зумовлюючи зміни їх структури (складності), стійкості та функціонування, втрату біотичного різноманіття і зниження екологічного потенціалу. Діоксиди сірки і азоту, формальдегід, фтор є забруднюючими речовинами, до яких найбільш чутливі рослини [19].

Стан повітряного середовища в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій визначається кількістю викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними і пересувними джерелами. Територія досліджуваного регіону (5,66 млн. га) займає 9,3 % площі України, а загальний обсяг викидів складає 9,0 % від загальних викидів в Україні. Це 602,9 тис. тонн/рік забруднюючих речовин, із яких 299,1 тис. тонн (49,6 %) складають викиди із пересувних джерел. Майже 93 % від загальної кількості забруднюючих речовин із стаціонарних джерел викидається в атмосферне повітря у Львівській (37,2 %) та Івано-Франківській (55,6 %) областях (табл. 2.4; рис. 2.8; додаток Б). За обсягами загальних викидів в атмосферу Івано-Франківська область займає 5-е, а Львівська - 7-е місце серед областей України.

У загальному обсязі викидів переважають оксид вуглецю - 230,3 тис. тонн (38,2 %), діоксид сірки - 156,8 тис. тонн (26,0 %) і метан - 82,0 тис. тонн (13,6 %). Крім цього, в атмосферне повітря із стаціонарних і пересувних джерел щорічно надходить 12,8 млн. тонн (в Україні - близько 200 млн. тонн) діоксиду вуглецю, який не відноситься до забруднюючих речовин (табл. 2.5).

У викидах, які надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел понад 1 000 підприємств, переважають діоксид сірки - 153,3 тис. тонн (50,4 %), метан - 81,1 тис. тонн (26,3 %) і тверді частки - 32,2 тис. тонн (10,6 %); із пересувних джерел: оксид вуглецю - 221,0 тис. тонн (73,8 %), діоксид азоту - 34,0 тис. тонн (11,3 %) і неметанові леткі органічні сполуки - 33,8 тис. тонн (11,2 %).

Оксид вуглецю (СО) високотоксичний газ, відіграє важливу роль у формуванні фотохімічного смогу. Основним його джерелом є вихлопні гази автотранспорту та інших пересувних джерел. Концентрація СО у повітрі залежить від інтенсивності руху транспорту і змінюється впродовж доби.

Діоксид вуглецю (СО₂) надходить в атмосферне повітря в результаті багатьох природних процесів (фотосинтез, розклад органічних речовин тощо).

Таблиця 2.4 - Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних і пересувних джерел (складена за даними [120-122, 256, 259])

Адміністративні утворення (область)	Стаціонарні джерела	Пересувні джерела	Всього викидів
	кількість джерел	Обсяг викидів, тис. тонн	індекс наванта-ження, тонн/км2	обсяг викидів, тис. тонн	індекс наванта-ження, тонн/км2	тис. тонн	індекс наванта- ження, тонн/км2
Закарпатська	133	17,6	1,4	69,7	5,4	87,3	6,8
Львівська	344	113,2	5,1	133,1	6,1	246,3	11,2
Івано-Франківська	318	169,2	12,1	55,7	4,1	224,9	16,2
Чернівецька	142	3,8	0,5	40,6	5,0	44,4	5,5
Всього по регіону	937	303,8	5,3	299,1	5,2	602,9	10,5
Україна	9312	4131,6	6,8	2546,4	4,2	6678,0	11,0

Таблиця 2.5 - Обсяги викидів основних забруднюючих речовин і діоксиду вуглецю в атмосферне повітря (складена за даними [120-122, 256])

Адміністра- тивні утворення (область)	Забруднюючі речовини, тис. тонн	Діоксид вуг- лецю, млн. тонн
	метали та їх сполу- ки	діо- ксид сірки	діо- ксид азоту	оксид вуг- лецю	вугле- водні (метан та ін.)	немета- нові леткі органічні сполуки	твер- ді част- ки	інші
Стаціонарні джерела
Закарпатська	0	0,1	1,1	1,2	14,6	0,2	0,2	0,2	0,2
Львівська	0,035	31,6	5,9	5,5	54,5	3,5	10,9	1,3	3,0
Івано-Франківська	0,033	121,0	10,3	2,0	11,2	2,2	21,0	1,5	6,4
Чернівецька	0	0,6	0,3	0,6	0,8	0,7	0,1	0,7	0,2
Всього	0,068	153,3	17,6	9,3	81,1	6,6	32,2	3,7	9,8
Пересувні джерела
Закарпатська	0	0,8	7,7	51,5	0,2	7,9	1,2	0,4	0,8
Львівська	0	1,6	15,7	98,2	0,4	14,9	2,1	0,2	1,0
Івано-Франківська	0	0,6	6,0	41,1	0,2	6,6	0,7	0,5	0,7
Чернівецька	0	0,5	4,6	30,2	0,1	4,4	0,6	0,2	0,5
Всього	0	3,5	34,0	221,0	0,9	33,8	4,6	1,3	3,0
Разом по регіону	0,068	156,8	51,6	230,3	82,0	40,4	36,8	5,0	12,8

Між кількістю СО₂, який виділяється у процесі дихання, і його кількістю, що поглинається у процесі фотосинтезу, існує динамічна рівновага. При спалюванні викопного палива (вугілля, нафта, газ) виділяється така кількість діоксиду вуглецю, яка на три порядки більша тієї, що повертається у викопне паливо. Вміст СО₂ в атмосфері подвоюється через кожні 23 роки. За останні 30-40 років вміст СО₂ у повітрі збільшився на 20 % [366, с. 238]. Результатом збільшення кількості СО₂ в атмосфері є парниковий ефект - здатність атмосфери, що пропускає короткохвильове електромагнітне випромінювання від Сонця, затримувати тепловий потік від земної поверхні, повертаючи його до Землі у вигляді «зустрічного випромінювання» і, як наслідок, глобальне підвищення температури повітря [23, с. 361; 28, с. 239]. Середньорічна температура повітря на Землі підвищилася на 0,6°С і у найближчі десятиріччя може підвищитись на 1,5-2,0°С. [357, с. 66]. Підвищення температури повітря призводить до втрати динамічної рівноваги в атмосфері, що спричиняє зміни напрямку і сили вітрів, територіального перерозподілу кількості та інтенсивності дощів, формування паводків, посилення континентальності клімату, зниження продуктивності рослинного покриву, зникнення ендемічних, реліктових і рідкісних видів рослин і тварин [357, с. 64]. Крім вуглекислого газу, парниковий ефект спричиняють метан, оксиди азоту і аерозолі.

Шкідливим є забруднення повітря діоксидом сірки (SO₂), який надходить в атмосферу як природним шляхом (вулкани, розклад органічних сполук), так і внаслідок спалювання вугілля і нафти (містять 0,2-7,0 % сірки) на теплових електростанціях, підприємствах. Забруднене діоксидом сірки повітря згубно впливає на здоров'я людей (легеневі захворювання), тварини і рослинність.

Діоксид азоту (NO₂) викликає подразнення слизової оболонки носа і очей, легеневі захворювання. Під впливом сонячного світла (ультрафіолету) з діоксиду азоту утворюється оксид азоту і кисень, який вступає в реакцію з наявними у повітрі вуглеводнями, утворюючи вторинні забруднюючі речовини (формальдегід, пероксиацитилові нітрати). Ці речовини разом утворюють дуже шкідливий для здоров'я людини «фотохімічний смог». Усі газоподібні забруднюючі речовини (SO₂, NO₂, СО, вуглеводні) взаємодіють між собою і мають значно більший шкідливий вплив на людину і живі організми, ніж кожна з цих речовин окремо (синергетична дія).

Найбільше забруднюючих речовин у досліджуваному регіоні надходить в атмосферне повітря із стаціонарних джерел підприємств з виробництва електроенергії (Бурштинська ТЕС, Добротвірська ТЕС) і тепла («Теплокомуненерго»), які при спалюванні вугілля і газу викидають понад 90 % від загальної кількості таких шкідливих речовин як SO₂, NO₂, тверді частки (пил, зола), а також 70 % діоксиду вуглецю (табл. 2.6; рис. 2.8).

Це зумовлено недотриманням підприємствами технологічних режимів спалювання палива (вугілля, газу), низькою ефективністю устаткування (електрофільтрів) з очищення димових газів від твердих часток (золи), відсутністю заходів щодо зниження викидів діоксиду сірки до нормативного рівня та недопущення здування пилу із золовідвалів. Теплова енергетика сприяє також забрудненню атмосферного повітря пилом та хімічними елементами, що входять до його складу (зокрема важкі метали) внаслідок звітрювання пилу із золовідвалів і шлаконакопичувачів.

Процеси, пов'язані із добуванням і збагаченням вугілля у Львівській області, створюють ризики забруднення атмосферного повітря внаслідок звітрювання з поверхні породних відвалів (териконів) дрібнозему, який містить шкідливі хімічні елементи, зокрема, важкі метали (Pb, Zn, Co та ін.). У межах Червоноградського гірничо-промислового району є 22 терикони висотою 25-40 м і загальною площею близько 170 га. У них розміщено 78,8 млн. м³ відвальних порід [143а, с. 242].

До стаціонарних джерел забруднення слід відносити також автомобільні дороги, з яких у приземні шари атмосферного повітря надходить пил (частинки грунту, гумових покришок, асфальту). У зв'язку з цим необхідно вирішувати проблему попередження забруднення атмосферного повітря в зоні впливу автомобільних доріг. Найбільш ефективним методом захисту атмосферного повітря пришляхових територій від забруднення є створення геохімічних бар'єрів - лісових захисних смуг.

Таблиця 2.6 - Обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел за видами економічної діяльності, тис. тонн (складена за даними [120-122, 256])

Вид економічної діяльності	Адміністративні утворення (область)
	Закарпатська	Львівська	Івано-Франківська	Чернівецька
Усі види діяльності	17,6	113,2	169,2	3,8
у тому числі:
виробництво та розподіл електроенергії, газу і води	0,1	41,9	149,5	0,1
добувна промисловість	13,0	37,5	4,8	0,2
переробна промисловість	1,5	8,5	2,3	1,9
діяльність транспорту та зв'язку (транспортування газу)	2,7	21,7	8,8	0,3
сільське і лісове господарства	0,04	1,3	1,2	0,8
торгівля	0,15	2,5	2,5	0,04
будівництво	0,11	0,16	0,03	0,03
Інші види діяльності	-	-	0,88	0,43

Рівень екологічного ризику забруднення приземних шарів повітря викидами із стаціонарних і пересувних джерел визначається величиною «індексу навантаження» (І_н) за запропонованою нами шкалою: дуже низький рівень (І_н - щільність викидів менше 1,0 т/км² забруднюючих речовин), низький (1,1-3,0 т/км²), середній (3,1-6,0 т/км²), вище середнього (6,1-9,0 т/км²), високий (9,1-12,0 т/км²), дуже високий (більше 12,1 т/км²).

Стаціонарні і пересувні джерела викидів сконцентровані у містах і промислових зонах. Саме тут ризики забруднення і негативний вплив на людину та біотичні компоненти геосистем найбільш значні (додаток В). Дуже високий рівень екологічного ризику забруднення приземних шарів атмосферного повітря у містах Бурштин, Добротвір, Червоноград, для яких І_н перевищує 450 т/км² за рахунок викидів із стаціонарних джерел (Бурштинська ТЕС, Добротвірська ТЕС). У Львові, Ужгороді, Моршині І_н становить відповідно 273, 265 і 250 т/км²; Стрию, Трускавці, Дрогобичі, Івано-Франківську, Мукачеві - відповідно 206, 200, 180, 157 і 150 т/км². Висока щільність забруднення у цих містах формується переважно за рахунок викидів пересувних джерел (автотранспорт).

Забруднюючі речовини, які надходять в атмосферне повітря від пересувних джерел, сприяють збільшенню забруднення приземного повітряного середовища у містах під димопиловим куполом, сформованим викидами із стаціонарних джерел. Наявність вузьких вулиць і високих будинків перешкоджає розсіюванню забруднюючих речовин і, як наслідок, сприяє збільшенню концентрацій (перевищують ГДК) забруднюючих речовин (СО, NO_x, сульфати, вуглеводні, бенз(а)пірен, пил та ін.) у повітрі.

В регіоні Українських Карпат і прилеглих територій наявні території з різним рівнем екологічного ризику забруднення приземних шарів атмосферного повітря. До територій з дуже низьким рівнем ризику забруднення відносяться Путильський і Вижницький райони Чернівецької області і Верховинський район Івано-Франківської області. Території з низьким рівнем ризику забруднення - Велико-Березнянський і Міжгірський райони Закарпатської області; Старосамбірський, Сколівський і Турківський райони Львівської області; Рожнятівський і Тлумацький райони Івано-Франківської області. До територій високого ризику забруднення належать Виноградівський район Закарпатської області, Перемишлянський, Городоцький і Стрийський райони Львівської області; Богородчанський район Івано-Франківської області. Території дуже високого ризику забруднення - це Кам'янка-Бузький і Сокальський райони Львівської області, а також Галицький район Івано-Франківської області. Адміністративні райони, які не увійшли до зазначених вище, належать до територій середнього ризику забруднення приземних шарів атмосферного повітря (рис. 2,9; Додаток В).

Враховуючи перспективу збільшення обсягів викидів і особливості просторового поширення екологічного ризику забруднення атмосферного повітря, у досліджуваному регіоні необхідно вирішувати проблему забезпечення екологічної безпеки повітряного середовища та управління нею, особливо для територій високого і дуже високого рівнів ризиків. При цьому екологічна безпека атмосферного повітря - це такий його стан (рівні забруднення), за якого не виникає небезпека для здоров'я людей і функціонування геосистем (концентрації забруднюючих речовин у приземному шарі повітря не перевищують гранично-допустимі рівні). Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити очищення викидів із стаціонарних і пересувних джерел до нормативних рівнів, а також видалення із атмосферного повітря забруднюючих речовин, у першу чергу за допомогою зелених насаджень. У населених пунктах площа зелених насаджень (сквери, парки, насадження уздовж вулиць тощо) повинна бути не менше 10 м² на одного жителя.

У зв'язку з необхідністю подолання екологічного ризику забруднення атмосферного повітря необхідно визначити параметри асиміляційної спроможності навколишнього середовища (біосфери) до СО₂, СО, SO₂ та інших газів, а також встановити такі ліміти на викиди забруднюючих речовин, за яких не перевищуються максимально допустимі для людей і живих організмів рівні забруднення приземного шару атмосферного повітря (принцип прийнятного ризику), не знижується асиміляційна спроможність біосфери. Для зв'язування 12,8 млн. тонн СО₂, який щорічно викидається в атмосферне повітря в досліджуваному регіоні необхідно додатково створити 1,2 млн. га лісів різного цільового призначення, у тому числі „енергетичних лісів” для одержання біотичного палива.

2.3.2 Забруднення поверхневих вод

Вода є природним ресурсом, без якого неможливе життя людини, розвиток промисловості, енергетики, водного транспорту, ведення сільського і рибного господарства, забезпечення відпочинку, а також існування видів рослинного і тваринного світу. На сучасному етапі вода (її кількість і якість) розглядається як найбільш важливе не заміниме природне багатство і як лімітуючий фактор соціально-економічного розвитку.

Водні ресурси зосереджені у природних і антропогенних водних геосистемах. Природні водні геосистеми - це однорідні за походженням та історією розвитку водні об'єкти (річки, озера, болота) або їх частини з прилеглою до них береговою зоною (прибережною смугою), що характеризуються певним гідрологічним і гідрохімічним режимом, мають єдиний геологічний фундамент, однаковий склад донних відкладів та фітоценозів, які не змінені господарською діяльністю людини [284, 327]. Антропогенні водні геосистеми - це штучно створені людиною водні об'єкти (ставки, водосховища, канали) із прилеглою до них береговою зоною (прибережною смугою).

Природні і антропогенні водні геосистеми мають певний екологічний потенціал - сукупність ресурсів (кількість води, ресурси живих водних організмів, кінетична енергія) і корисних функцій (водопостачання, рекреаційні, естетичні), які може використовувати людина без негативного впливу на стан водних геосистем.

В основу водогосподарської політики на території України покладена стратегія екологічної безпеки водних геосистем, яка полягає у зменшенні екологічного ризику забруднення поверхневих і підземних вод, збереженні і відновленні екологічного потенціалу водних геосистем [58, 141, 327]. Проблема полягає у вирішенні протиріччя: господарська діяльність людини є основним фактором деградації водних геосистем внаслідок виснаження водних ресурсів та забруднення вод і в той же час постійно зростає потреба у безпечній для здоров'я людини і живих організмів чистій воді. У зв'язку з цим необхідно вживати заходи для зменшення ризиків виснаження водних ресурсів і забруднення водних геосистем.

Регіон Українських Карпат і прилеглих територій багатий водними ресурсами, які складаються із ресурсів річкового стоку, запасів підземних вод та об'ємів води у ставках і водосховищах. Середньорічний об'єм води загального річкового стоку, який формується у 30 940 річках складає 38,5 млрд. м³, місцевого стоку - 18,6 млрд. м³, що становить відповідно 44 % і 35 % річкового стоку України (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 - Водні ресурси в регіоні Українських Карпат і прилеглих територій

Адміністративні утворення (область)	Річковий стік	Підземні води, млн. м3/рік	Ставки	Водосховища
	кіль- кість річок, шт.	об'єм стоку, млрд. м3/рік	прог- нозні запаси	експлу- ата- ційні запаси	кіль- кість, шт.	об'єм, млн. м3	кіль-кість, шт.	об'єм, млн. м3
		місце- вого	загаль- ного
Закарпатська	9429	7,9	13,3	399	124	59	8,7	9	42,6
Львівська	8950	4,9	5,7	1330	470	1220	86,9	24	84,0
Івано-Франківська	8321	4,6	9,4	270	100	620	31,0	3	15,4
Чернівецька	4240	1,2	10,1	120	59	1150	43,9	4	3035,5
Всього по регіону	30940	18,6	38,5	2119	753	3049	170,5	40	3177,5
Україна	63119	53,0	87,1	21181	5366	28764	3345,0	1160	29503,0

У Карпатському регіоні зосереджено 10 % прогнозних і 14 % експлуатаційних запасів підземних вод України. Прогнозні запаси підземних вод - 2 119 млн. м³/рік; експлуатаційні запаси - 753 млн. м³/рік Найбільші запаси підземних вод у Львівській області, найменші - у Чернівецькій (табл. 2.7).

Значні об'єми ресурсів поверхневих вод зосереджені в антропогенних водних геосистемах (ставках, водосховищах). Загальна кількість ставків - 3049 одиниць, водосховищ - 40 одиниць. Запас води в них складає відповідно 170 і 3 177 млн. м³ (табл. 2.7), який використовується для виробничих потреб (Новодністровське, Бурштинське і Чечвинське водосховища), рекреації, риборозведення, ведення аграрного виробництва тощо.

В Івано-Франківській і Чернівецькій областях для водопостачання використовується переважно вода з поверхневих водних об'єктів (річок) - відповідно 92 і 72 % від загального забору води, у Закарпатській і Львівській областях - із підземних джерел (табл. 2.8). На господарсько-питні потреби щорічно використовується 122 млн. м³ води, на виробничі - 131 млн. м³, сільськогосподарські потреби - 69 млн. м³. Значними є втрати води при транспортуванні - 83,7 млн. м³, що становить 16,1 % від забраного об'єму води.

Таблиця 2.8 - Забір, використання і втрати води (складена за даними [120-122, 256])

Адміністративні утворення (область)	Забрано води з водних об'єктів, млн. м3	Використано води на потреби, млн. м3	Втрати води при транспортуванні
	всього	у тому числі:	господар- сько- питні	вироб- ничі	сільсько- господар- ські потреби	млн. м3	% до забраної
		з поверх- невих водних об'єктів	з підземних джерел
Закарпатська	42,4	17,9	24,5	14,24	4,83	3,10	8,55	20,1
Львівська	250,0	71,8	178,2	78,29	46,47	30,94

Подобные документы

• Аналіз еколого-економічної ефективності використання природоохоронних заходів в області охорони атмосферного повітря та поверхневих вод

  Розрахунок екологічної ефективності заходів, спрямованих на охорону та відновлення водних ресурсів. Забруднення атмосферного повітря Харківського району. Аналіз економічного збитку від забруднення водних об’єктів. Платежі за скиди забруднюючих речовин.
  
  курсовая работа [108,6 K], добавлен 26.02.2013
  

• Охорона навколишнього природного середовища й екологічна безпека

  Теоретичні і методологічні основи охорони природи. Оцінка антропогенного впливу на довкілля та проблеми екологічної безпеки. Особливості забезпечення рівноваги в природі, шляхи поліпшення якості довкілля та оптимізація використання природних ресурсів.
  
  контрольная работа [26,0 K], добавлен 19.10.2012
  

• Сучасний стан і перспективи забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту в Україні

  Основні способи захисту навколишнього середовища на залізничному транспорті України. Забруднення грунту, рослинного і тваринного світів залізним транспортом. Захист природних ландшафтів, атмосферного повітря, водного середовища, захист від шуму.
  
  реферат [40,2 K], добавлен 17.12.2014
  

• Оцінка природних ресурсів

  Природні ресурси як основна категорія природокористування. Значення, види оцінки природних ресурсів. Джерела і екологічні наслідки забруднення атмосфери. Еколого-економічні проблеми використання водних, земельних ресурсів. Оптимизація природокористування.
  
  реферат [61,0 K], добавлен 17.08.2009
  

• Оцінка екологічної безпеки території Добропільського району Донецької області

  Характеристика господарсько-виробничого комплексу Добропільського району Донецької області. Потенційні екологічні небезпеки території та визначення факторів екологічного ризику. Оцінка ризику для здоров’я населення від забруднення атмосферного повітря.
  
  курсовая работа [6,1 M], добавлен 18.03.2015
  

• Поняття екологічної безпеки та її правові форми

  Екологічна безпека - стан навколишнього середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я. Екологічна безпека регулюється Законом "Про охорону навколишнього природного середовища".
  
  реферат [12,9 K], добавлен 18.01.2009
  

• Аналіз екологічної системи мікрорайону "Північний"

  Поняття та суть соціоекосистеми, особливості її екологічних ризиків. Екологічні проблеми забруднення навколишнього середовища, основні причини незадовільної якості води. Характеристика екологічної системи, комплекс її властивостей і розробка структури.
  
  курсовая работа [42,3 K], добавлен 02.02.2010
  

• Природні ресурси та проблеми їх вичерпності

  Проблеми ефективного природокористування. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.
  
  реферат [69,4 K], добавлен 02.12.2010
  

• Управління якістю поверхневих водойм на прикладі басейну річки Ворскла

  Характеристика сучасного хімічного складу природних вод з точки зору оцінки їх якості. Аналіз домішок і сполук важких металів у природних водах. Фактори формування якості води, оцінка шкідливих характеристик забруднювачів, екологічні критерії якості.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 04.11.2011
  

• Екологічне нормування забруднень

  Система екологічних нормативів; обов'язкові норми, правила та вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Контроль шумових, вібраційних та електромагнітних забруднень.
  
  реферат [24,0 K], добавлен 15.11.2010
  

• Оцінка забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту

  Оцінка наслідків забруднень атмосферного повітря автомобільними викидами, склад, масштаби забруднень. Завантаження вулиць міста автотранспортом, оцінка ступеню забрудненості атмосферного повітря відпрацьованими газами автомобілів, шляхи їх зменшення.
  
  лабораторная работа [14,4 K], добавлен 11.05.2010
  

• Еколого-біологічні дослідження місцевості

  Екологічний стан атмосферного повітря, водного середовища, земельних ресурсів Чернігівського району. Розробка історично-туристичних та екологічних маршрутів екологічних стежок. Розрахунок плати за забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами.
  
  дипломная работа [340,2 K], добавлен 16.09.2010
  

• Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище

  Право на екологічну безпеку. Об’єкт права — навколишнє природне середовище. Характеристика безпечного довкілля. Система нормативів екологічної безпеки та атмосферного повітря в Україні. забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
  
  реферат [12,1 K], добавлен 23.01.2009
  

• Екологічні проблеми України

  Рівень негативних екологічних наслідків виробничої діяльності в Україні. Проблеми охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Забрудння повітря та ґрунту, промислові підприємства як основні забруднювачі довкілля.
  
  презентация [4,0 M], добавлен 05.05.2010
  

• Охорона водних ресурсів від забруднення і виснаження

  Поняття і показники стану води. Сучасний стан природних вод. Основні джерела забруднення природних вод. Заходи із збереження і відновлення чистоти водойм. Хімічні і фізико-хімічні способи очистки виробничих стічних вод від колоїдних і розчинних речовин.
  
  реферат [24,8 K], добавлен 19.12.2010
  

• Екологічне право України

  Екологічна безпека поняття. Екологічна безпека поняття. Першочерговими заходами в досягненні екологічної безпеки. Стан та оцінка загроз в екологічній сфері. Міжнародна торгівля відходами. Cучасний екологічний стан України. Визначених пріоритетів.
  
  контрольная работа [46,5 K], добавлен 30.03.2007
  

• Розробка методологічних засад інтегрованого управління лісовими ресурсами

  Лісові ресурси модельних підприємств Криму, Буковинських Карпат і Передкарпаття, Центрального Лісостепу, Західного Полісся. Система критеріїв еколого-економічного оцінювання лісових ресурсів. Антропогенна трансформація природних умов та лісових ресурсів.
  
  отчет по практике [712,1 K], добавлен 28.12.2012
  

• Динаміка вмісту забруднених речовин

  Автотранспорт та промислові об'єкти як головні джерела забруднення атмосферного повітря м. Ужгород. Аналіз чинників, які впливають на рівень забруднення. Дослідження вмісту шкідливих речовин у поверхневих водах. Моніторинг земельних ресурсів та надр.
  
  курсовая работа [671,2 K], добавлен 26.07.2015
  

• Екологічна проблема міста Києва

  Аналіз та оцінка екологічної ситуації в Києві очима його мешканців. Визначення їх відношення до проблеми забруднення навколишнього середовища при проведенні соціологічного опитування. Внесення пропозицій респондентами про шляхи виходу з екологічної кризи.
  
  практическая работа [16,4 K], добавлен 06.09.2010
  

• Актуальні проблеми у сфері екологічної безпеки

  Поняття і сутність нанотехнології, безпека наноматеріалів. Прогнозування небезпеки забруднення навколишнього середовища для людей, тварин, рослин і екосистем. Дослідження механізму токсичності та розробка критеріїв оцінки шкідливості дії екотоксикантів.
  
  реферат [1,3 M], добавлен 29.11.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам