Стійкий розвиток та економічні проблеми використання водних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стійкий розвиток та економічні проблеми використання водних ресурсів

О.М. Маценко

Анотація

У статті проведений короткий аналіз основних еколого-економічних проблем водокористування, для вирішення яких запропоновані методи, що ґрунтуються на концепціях стійкого розвитку.

Аннотация

В статье проведен краткий анализ основных эколого-экономических проблем водопользования, для решения которых предложены методы, основанные на концепциях устойчивого развития.

Сучасний розвиток економічних систем неможливий без достатнього водного потенціалу. У деяких регіонах прісна вода є лімітуючим фактором економічного розвитку. Жодна сучасна економіка не може нормально функціонувати без розвинутої системи водозабезпечення (Методы, 2005, с. 229). Ресурси води більше, ніж будь-який інший фактор, лімітують чисельність населення та розміщення промисловості у регіоні (Акимова, 1994, с. 82), на відміну від інших ресурсів, наприклад, нафти, газу, селітри і т.п., без води людство обійтися не зможе.

За останні роки активізувались дослідження з питань сталого розвитку, пов'язаних з вимогами оптимізації природокористування і оздоровлення стану природного середовища. Особливе місце в цьому процесі займають водні ресурси, тому що жодна сфера діяльності і життя людини неможлива без використання води. Нині водогосподарські і гідроекологічні проблеми України набули не тільки загальнодержавного, але й міжнародного значення. Водний фактор став одним із головних чинників національної безпеки України (Паламарчук, 2001, с. 5-6).

Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів України. Якщо проаналізувати сучасні тенденції споживання водних ресурсів в Україні, то можна виявити (рис. 1), що з 1990 року відбувався спад водовикористання аж до 2004 р., що пов'язано з процесами еволюційної економіки (Маевский, 2001; Титов, 2001). З 2004 спостерігається поступове збільшення водоспоживання, що можна асоціювати з реальним підйомом водомістких галузей.

Значне занепокоєння викликає ситуація із забрудненням водних джерел, що належить до найнебезпечнішого фактору створення дефіциту води. У той час як споживання свіжої води зменшувалося і стабілізувалося, абсолютні обсяги нормативно очищених вод майже не змінювалися, більш того, із зростанням водоспоживання, починаючи з 2004 р., вони почали зменшуватися (рис. 2). Обсяги відведення забруднених вод у порівнянні зі зменшенням обсягів споживання залишаються майже стабільними. Коефіцієнт варіації обсягів викидів забруднених вод за роками становить х=16,1%, що свідчить про однорідність сукупності, яка досліджується.

Для більш детального аналізу екологічного навантаження на використану свіжу воду введемо коефіцієнти забруднення і неочищення спожитої води:

Рис. 1. Динаміка споживання свіжої води

* Графік побудований на основі даних Державного комітету статистики України

Рис. 2. Відведення забруднених (об'єми неочищених та забруднених вод) і нормативно очищених вод

* Графік побудований на основі даних Державного комітету статистики України

, (1)

де K_з - коефіцієнт забруднення спожитої води;

K_н - коефіцієнт неочищення використаної води;

V_з.в - обсяг забруднених, у тому числі і неочищених вод;

V_с.в - обсяг спожитої свіжої води;

V_н.в - обсяг неочищених вод.

Використовуючи дані Державного комітету статистики (Державний, 2008), побудуємо графік динаміки запропонованих коефіцієнтів (рис. 3). Таким чином, починаючи з 1990 р. наведені коефіцієнти мають тенденцію до зростання. Аналізуючи даний рисунок, можна зробити висновок, що діючі на сьогодні економічні механізми стимулювання введення очисних споруд і зменшення викидів у водні об'єкти є неефективними. До цього часу у нашій країні не звертають уваги на екологічну складову, що може призвести врешті-решт нашу економіку до катастрофічних наслідків. Економіка країни може опинитися один на один з екологічними наслідками після існуючих тенденцій використання водних ресурсів. І витрати на відновлення природних екополісів (у межах деяких басейнів річок) будуть набагато більшими, ніж отримана «сьогоднішня» економічна вигода.

Рис. 3. Динаміка забруднення спожитої свіжої води в Україні

* Графік побудований на основі даних Державного комітету статистики України

Таким чином, проведений аналіз сучасних тенденцій водоспоживання дозволяє зробити наступні висновки:

- на водокористування спостерігається вплив еволюційних процесів, які викликали динамічне зменшення споживання свіжої води до 2004 р. При здійсненні водогосподарської політики протягом багатьох десятиріч річковий стік ніколи не розглядався як основа життєзабезпеченості водної екосистеми та людини, не враховувався і не прогнозувався екологічний стан водного об'єкта - джерела водопостачання. Після розпаду Радянського Союзу, коли в Україні почала формуватися ринкова економіка, якість водних ресурсів не поліпшилася, не стабілізувалася, а навіть погіршилася - спостерігається тенденція до зниження якості поверхневих вод у річках і водоймах за вмістом органічних та біогенних речовин, солей фенолів, нафтопродуктів і металів. Кризовий стан водних ресурсів, крім техногенного навантаження, зумовлений ще й тим, що Україна є однією з найменш забезпечених водою країн Європи (Яцик, 2004, т. 3, с. 279-281);

- що стосується водовідведення, то при майже незмінних щорічних обсягах викидів забруднених вод вже зараз в деяких регіонах України (Донбас, Кривбас, Автономна Республіка Крим, південні області) спостерігається загострення проблем дефіциту води. Забруднення поверхневих і підземних вод пояснюється також низьким рівнем екологічної культури (особливо людей, які приймають рішення). Таким чином, можна стверджувати, що основними причинами забруднення поверхневих і підземних вод та виникнення кризової екологічної ситуації, яка загрожує перейти у катастрофу, є скид у водні об'єкти неочищених або недостатньо очищених промислових і комунальних стічних вод, надходження з поверхневим стоком забруднюючих речовин із сільськогосподарських угідь, забудованих територій та шляхів (Яцик, 2004, т. 3, с. 279-280).

Постановка завдання. Проблема екологічних обмежень, компромісу між теперішнім та майбутнім споживанням повинна стати основною при розробленні соціально-економічної стратегії розвитку на довгострокову перспективу для будь-якої країни (Гирусов, 1998, с. 145, 146).

В умовах стійкого розвитку для раціонального споживання води необхідно науково обґрунтувати норми споживання таким чином, щоб дати можливість майбутнім поколінням задовольняти свої власні потреби. Аналіз сучасного стану водовикористання показав, що поряд із проблемою обґрунтування норм забору води з природних джерел існує не менш актуальна проблема оптимального лімітування викидів неочищених та недостатньо очищених вод.

Водовикористання необхідно планувати у часі з позицій стійкого розвитку та давати можливість ринковим механізмам ефективно розподіляти науково рекомендовані норми відбору прісної води з природних джерел у просторі між споживачами (юридичними і фізичними особами).

Таким чином, реалізація механізму оптимального водовикористання зводиться до таких основних етапів:

1) обґрунтування норм споживання на розрахунковий проміжок часу і видачу відповідних дозволів (ліцензій) первинним постачальникам (користувачам) водних ресурсів;

2) розроблення методу контролю за ринковим розподілом забраної з природних джерел води між споживачами, який дозволить виявляти ступінь ефективності використання водних ресурсів;

3) обґрунтування безпечних обсягів скидів у водні об'єкти неочищених і недостатньо очищених стічних вод, що повинно супроводжуватися створенням ринку ліцензій на викиди у природні джерела.

У межах даної статті є можливість більш детально зупинитися тільки на 1-му і 2-му етапах. водний економічний забруднення спожитий

Використання водних ресурсів при переході до стійкого розвитку. Економіка стійкого розвитку насамперед приділяє увагу ефективному розподілу ресурсів і стійкому їх використанню. Ринки досить ефективно розподіляють рекомендовані норми природних ресурсів по споживачах за законами ринкової економіки, проте, виступаючи у ролі розподільчого механізму, вони не в змозі визначити стійку норму природних ресурсів, які вони розподіляють (Социально-экономический, 2007, с. 519, 533). Тобто ринкові механізми не можуть створити умови стійкого споживання природних ресурсів, тому цю роль повинна взяти на себе держава.

А.В. Яцик вважає, що основою стійкого розвитку економіки держави з позиції водокористування є розроблення теоретико-методологічних основ оцінки і нормування антропогенного навантаження на водні екосистеми з урахуванням основних видів водокористування, здійснення водогосподарсько-екологічного районування території України, а також наукове обґрунтування системи заходів для екологічно безпечного водокористування (Яцик, 2004, т. 2, с. 15, 16).

Відповідність водоспоживання умовам стійкого розвитку можна забезпечити, якщо норми використання водних ресурсів не будуть перевищувати несучої здатності природного середовища. Іншими словами, швидкість забору води , наприклад, з басейну, не повинна перевищувати темпи відновлення природного джерела.

(2)

Для реалізації даної умови необхідно проводити геолого-екологічну оцінку водного джерела і з позицій стійкого розвитку рекомендувати норми його природного відтворення. Таким чином, знаючи загальний об'єм, наприклад, озера і темпи його відновлення, можна рекомендувати норми забору води.

Що стосується забруднення природи, то тут все залежить від ступеня асиміляції природним середовищем забруднених речовин, а також від якості (токсичності) і кількості відходів. Якщо темпи забруднення навколишнього середовище будуть перевищувати темпи асиміляційної здатності природного середовища , то можливі такі наслідки:

- зменшується здатність природного середовища асимілювати у майбутньому відходи попередніми темпами;

- зменшується здатність природного середовища забезпечувати економіку природними ресурсами (Социально-экономический, 2007, с. 525).

Отже, наступна фундаментальна властивість стійкості матиме такий формульний вигляд:

(3)

Сучасні вітчизняні вчені значну увагу приділяють закону піраміди енергій (сформульований Р. Ліндеманом): з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший переходить у середньому не більше 10% енергії. З даного закону випливає відоме правило 10% (Яцик, 2004, т. 3, с. 111, 113). Таким чином, вилучаючи водні ресурси об'ємом більше 10 %, річкова екосистема втрачає здатність до самовідновлення.

Зупинимося більш детально на цьому критерії вилучення водних ресурсів. У роботі О.В. Яроцької рівень навантаження на водні ресурси запропоновано визначати за коефіцієнтом виснаження водоресурсного потенціалу (К_висн), який відображає відношення фактичних показників виснаження водних ресурсів річкового басейну до науково обґрунтованого нормативу забору води з джерела (за умови скидання чистих стічних вод). За норматив забору води взято 10 % об'єм води від річкового стоку за рік (Яроцька, 2007).

(4)

де V_бп - об'єм безповоротного водоспоживання;

V_носв - об'єм недостатньо очищених стічних вод;

V_босв - об'єм стічних вод без очищення;

V_нз - нормативний об'єм забору води з річкового басейну.

Недоліком запропонованого коефіцієнта є насамперед те, що його доцільніше було б розбити на два: коефіцієнт виснаження за рахунок безповоротного водоспоживання та коефіцієнт виснаження за рахунок неочищених та недостатньо очищених стічних вод. При цьому їх можна навіть сумувати, якщо кожному буде відповідати своя вага.

Але, незважаючи на вищесказане, цінність такого підходу досить велика. Використовуючи правило 10%, можна визначити оптимальні норми забору та забруднення води. На цій основі пропонується розробити метод, який дозволить розраховувати як норми забору води, так і норми скидів забруднених вод для будь-яких природних джерел досліджуваного басейну, враховуючи сезонні коливання річкового стоку. Для цього, по-перше, необхідно обґрунтувати вагу об'єму безповоротного водоспоживання V_бп і об'єму скиду забруднених вод V_зв = V_носв + V_босв.

Пропонується розподілити вагу згідно з пропорціями минулого водокористування.

; (5)

де - питома вага безповоротного водоспоживання;

- питома вага скиду забруднених вод;

n - кількість років (пропонується брати від 3 до 5);

- об'єм безповоротного водоспоживання в і-му році;

- об'єм скиду забруднених вод в i-му році.

Сезонні норми безповоротного водоспоживання для поверхневих водних джерел можна визначати за формулою

(6)

де - коефіцієнт водообміну ( - тривалість сезону; - тривалість умовного водообміну);

- коефіцієнт, що залежить від річкового стоку і сезону.

Під сезоном розуміється пора року (весна, літо, осінь, зима). Для визначення коефіцієнта можна скористатися таблицею, наведеною в (Яцик, 2004, т. 1, с. 35), а коефіцієнта - таблицею, наведеною в (Яцик, 2004, т. 2, с. 105-107).

Сезонні норми скиду забруднених вод у поверхневі об'єкти пропонується визначати за такою формулою:

(7)

При цьому повинна виконуватися умова

(8)

де - об'єм скидання i-ї забруднюючої речовини j-ї концентрації С;

- об'єм свіжої води, необхідний для розбавлення до безпечної концентрації i-ї забруднюючої речовини j-ї концентрації.

Розрахунок наведених норм дасть змогу стабілізувати на безпечному рівні антропогенне навантаження на поверхневі водні об'єкти у межах річкового басейну.

Висновки

У межах даної статті, на погляд автора, були висвітлені найбільш актуальні проблеми, які з часом загострюються при сучасних тенденціях водокористування.

З вищенаведеного очевидно, що стійкість пов'язана із законом обмеженості природних ресурсів (Яцик, 2004, т. 3, с. 110): усі природні ресурси (і умови) Землі вичерпні. Земля (планета) - природне обмежене ціле і на ній не можуть існувати нескінченні складові частини. Звідси випливає, що категорія невичерпних ресурсів виникла як непорозуміння. Такий ресурс, як вода, насамперед обмежений у просторі і часі оптимальними з точки зору стійкого використання нормами.

Для стабілізації ситуації у сфері водовикористання запропоновані підходи до лімітування водозабору і скидів неочищених та недостатньо очищених вод, які базуються на екологічних законах і повністю задовольняють закони стійкого розвитку.

У межах статті нерозкритим залишається проблема пасивного контролю за ринковим розподілом еколого-економічно обґрунтованих норм забору, а також формування ринку ліцензій на скиди.

Література

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Основы экоразвития: Учебное пособие. - М.: Изд-во Рос. экон. акад., 1994. - 312 с.

2. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов / Под ред. проф. Э.В. Гирусова. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - 455 с.

3. Державний комітет статистики [Електронна версія] // http://www.ukrstat.gov.ua (актуально на 14.03.2008 р.).

4. Маевский В.И. Эволюционная экономическая теория и некоторые проблемы современной российской экономики // Вестник молодых ученых. - 2001. - № 2.- С. 3-8.

5. Методы решения экологических проблем / Под редакцией доктора экон. наук, проф. Л.Г. Мельника и канд. экон. наук, доц. В.В. Сабадаша. - Сумы: Винниченко Н.Д., ОАО «СОТ» Издательство «Козацкий вал», 2005. - 530 с.

6. Паламарчук М.М., Закорчевна Н.Б. Водний фонд України: Довідковий посібник / За редакцією В.М. Хорєва, К.А. Алієва. - К.: Ніка-Центр, 2001. - 392 с.

7. Социально-экономический потенциал устойчивого развития: Учебник / Под ред. проф. Л.Г. Мельника (Украина) и проф. Л. Хенса (Бельгия). - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2007. - 1120 с.

8. Титов П.М. О синергетической модели экономической эволюции // Вестник молодых ученых. - 2001. - № 2. - С. 75-87.

9. Яроцька О.В. Еколого-економічна оцінка водокористування в басейнових водогосподарських комплексах України: Автореферат канд. екон. наук: 08.00.06. - К., 2007.

10. Яцик А.В. Водогосподарська екологія: У 4 т., 7 кн. - К.: Генеза, 2004. - Т.1, Кн. 1-2. - 400 с

11. Яцик А.В. Водогосподарська екологія: У 4 т., 7 кн. - К.: Генеза, 2004. - Т.2, Кн. 3-4. - 384 с.

12. Яцик А.В. Водогосподарська екологія: У 4 т., 7 кн. - К.: Генеза, 2004. - Т.3, Кн. 5. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru