Механізм взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Механізм взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Рибальченко Світлана Миколаївна

Суми - 2012



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Кислий Володимир Миколайович, Сумський державний університет, професор кафедри управління

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Андрєєва Наталя Миколаївна, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, головний науковий співробітник відділу економіко-екологічних проблем приморських регіонів

кандидат економічних наук, доцент Подлєсна Василина Георгіївна, Державний вищий навчальний заклад Українська академія банківської справи Національного банку України», доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки

Захист відбудеться «___» ___________ 2012 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.051.01 Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, ауд. М-209.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2.

Автореферат розісланий «____» ______ 2012 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. М. Таранюк



АНОТАЦІЯ

Рибальченко С. М. Механізм взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Сумський державний університет, Суми, 2012.

У дисертації обґрунтовано необхідність розроблення механізму формування стратегій розвитку господарських систем у рамках регіональної екологоорієнтованої стратегії розвитку. Основою механізму є комплексне використання програмного-цільового та кластерного підходів і система збалансованих показників соціальної, економічної та екологічної результативності. Розроблено алгоритм інтеграції основ екологоорієнтованого управління в стратегії господарських систем з метою формування системи стратегічного менеджменту на основі принципу «екогармонізму». Запропонована класифікація системи збалансованих показників стратегічного управління на регіональному та локальному рівнях, що дозволяє максимально використовувати потенціал соціо-еколого-економічної системи різних ієрархічних рівнів.

Удосконалено систему показників стратегічного управління господарськими системами в рамках екологоорієнтованої стратегії розвитку регіонів, що відрізняється поєднанням пропозицій Глобальної ініціативи зі звітності та системи статистичної звітності України. Розроблено механізм узгодження соціальних, економічних та екологічних цілей господарських систем і регіонів. екогармонізм стратегічний управління

Ключові слова: стратегія розвитку, потенціал території, соціо-еколого-економічна система, регіональна стратегія, екогармонізм, збалансовані показники, екологоорієнтоване управління.



АННОТАЦИЯ

Рыбальченко С. Н. Механизм взаимодействия административных и хозяйствующих систем при формировании стратегии экологоориентированного развития региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Сумский государственный университет, Сумы, 2012.

В диссертации обоснована необходимость разработки механизма формирования стратегий развития хозяйственных систем в рамках региональной экологоориентированной стратегии развития на основе комплексного использования программно-целевого и кластерного подходов к стратегическому управлению, который базируется на системе сбалансированных показателей социальной, экономической и экологической результативности деятельности, адаптированной к системе статистической отчетности Украины.

В исследовании отмечена важность использования программно - целевого подхода при формировании программ регионального развития. В работе обосновано, что одним из результатов стратегического управления выступает экономический потенциал региона, обеспечивающий достижение стратегических целей. Другими конечными продуктами стратегического управления являются внутренняя организационная структура и организационные изменения, обеспечивающие восприимчивость региона к внешним воздействиям.

Усовершенствован алгоритм интеграции основ экологоориентированного управления в стратегии хозяйствующих систем, с целью формирования системы стратегического менеджмента на основании концепции «экогармонизма». Разработана типология системы сбалансированных показателей для формирования стратегий на региональном уровне и управления хозяйствующими системами, позволяющая максимально использовать потенциал социо-эколого-экономических систем разных иерархических уровней.

При разработке научно-методической базы формирования стратегии развития региона был предложен кластерный подход. В качестве критерия формирования кластеров, объединяющих предприятия региона, предложено использовать комплексные показатели, характеризующие экологическую, социальную и экономическую результативность деятельности предприятий.

Усовершенствована система показателей стратегического управления хозяйствующими системами в рамках экологоориентированных стратегий развития регионов, формируемая на основе критериев экологической, социальной и экономической результативности, отличающаяся учетом предложений Глобальной инициативы по отчетности и системы статистической отчетности Украины. Предложен механизм согласования социальных, экономических и экологических целей хозяйственных систем и регионов, который базируется на учете направлений и приоритетов регионального развития и обеспечивает взаимодействие административных и хозяйственных систем на основе принципа экогармонизма и максимальном использовании потенциала социо-эколого-экономических систем различных иерархических уровней.

Ключевые слова: стратегия развития, потенциал территории, социо-эколого-экономическая система, региональная стратегия, экогармонизм, сбалансированные показатели, экологоориентированное управление.



SUMMARY

Rybalchenko S. M. The Mechanism of Interaction of Administrative and Facilities Systems in the Formation of Environmentally Oriented Region Development Strategy. - Manuscript.

Thesis for the candidate degree in economic sciences in the speciality 08.00.06 - Economics of Nature Management and Environment Protection. - Sumy State University, Sumy, 2012.

The necessity of creating the formation mechanism of facilities systems development strategies in frames of the regional environmentally oriented development strategy is grounded in the thesis. The basis of the mechanism is the integrated usage of program, me purpose, and cluster approaches and the system of balanced indexes of social, economic, and environmental performance.

The scheme of integration of environmentally oriented management foundations in facilities systems strategy is improved for the purpose of strategic management system formation on the basis of the «ecoharmonizm» concept.

The typology of the balanced indexes of strategic management both at regional and local levels was introduced, which allows using potential of social, ecological and economic systems at different hierarchical levels to the highest extent.

The indexes system of strategic management of economic systems is improved within the regional development environmentally oriented strategy, that differs by the combination of the Global Reporting Initiative offers and statistical reporting system of Ukraine. The mechanism of coordination of social, economic? and environmental goals of facilities systems and regions is improved.

Keywords: development strategy, social, ecological and economic system, regional strategy, ecoharmonizm, balanced scorecard, environmentally oriented management.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Провідною ідеєю концепції стратегічного менеджменту на початку ХХІ сторіччя визнано необхідність гармонічного розвитку територіальних і господарських систем, що передбачає орієнтацію на узгодження інтересів суб'єктів господарювання і суспільства у цілому на основі інтегрування економічних, екологічних та соціальних пріоритетів розвитку. При цьому всебічне обґрунтування стратегії розвитку передбачає її відповідність критерію безпеки життєдіяльності людини, потребує подальшої гармонізації взаємовідносин людини і природи, максимального врахування природних умов і ресурсів, узгодження інтересів суб'єктів господарювання і територіальних громад шляхом формування екологічно збалансованих систем господарювання, екологізації економічного потенціалу промислових підприємств і системи управління соціально-економічним розвитком територій.

У фундаментальних працях вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема Н. М. Андрєєвої, О. Ф. Балацького, Б. М. Данилишина, Л. Г. Мельника, П. Г.Олдака, В. О. Паламарчука, Б. В. Прикіна, М. Ф. Реймерса, Є. В. Рюміної, В. М.Сахаєва, В. М. Степанова, О. М. Теліженка, С. К. Харічкова та інших, ґрунтовно досліджені теоретичні питання, пов'язані із загальними проблемами екологоорієнтованого управління і, зокрема, з оптимізацією процесів взаємодії економічних і екологічних систем, формуванням наукових основ екологічно сталого розвитку.

Разом із тим проблеми збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку та оптимізації соціо-еколого-економічних відносин на рівні окремих територіальних і господарських систем перебувають на початковій стадії свого вирішення. Актуальними залишаються теоретичні та практичні питання щодо формування екологоорієнтованих стратегій розвитку на рівні конкретного регіону, забезпечення екологічно сталого розвитку в умовах саморегуляції господарського механізму управління регіоном, розроблення механізму взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні екологоорієнтованої стратегії регіонального розвитку.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження полягає в об'єктивній необхідності подальшого удосконалення системи регіонального управління шляхом створення ефективного механізму узгодження інтересів господарських та адміністративних систем різних ієрархічних рівнів при формуванні стратегій їх екологоорієнтованого розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних та гуманітарних наук на 2009 - 2013 роки (Постанова Президії НАН України від 25.02.2009 року, № 55), а саме відповідно до таких пріоритетних комплексних міждисциплінарних досліджень: п. 4.1.15 - проблеми раціонального природокористування; п. 4.1.16 - регіональний розвиток; Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. № 880-р, та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р. (Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2006 р., № 1001).

Тема дисертаційного дослідження відповідає державним, галузевим та регіональним науковим програмам і темам, тематиці наукових досліджень Сумського державного університету. Наукові результати, висновки та рекомендації дисертації були використані під час виконання науково-дослідної роботи на тему «Розробка теорії інтегральної оцінки пореципієнтних питомих показників еколого-економічного збитку від забруднення атмосферного повітря» (№ держ. реєстр. 0108U000671), де автором було узагальнено аналітичні методи розрахунку еколого-економічних показників; науково-дослідної роботи на тему «Еколого-збалансований розвиток територіальних соціально-економічних систем» (№ держ. реєстр. 0107U009207), де автором були запропоновані науково-методичні основи формування стратегії регіонального розвитку з урахуванням екологічних чинників та проведений аналіз методичних підходів до дослідження регіональних соціо-еколого-економічних систем.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення науково-методичного забезпечення взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації були визначені такі основні завдання:

- визначити передумови та етапи переходу від принципу «охорони навколишнього середовища» до принципу «екогармонізму»;

- виявити основні тенденції екологічної політики на рівні держави та території;

- обґрунтувати методичні основи формування механізму взаємозв'язків між стратегіями розвитку регіону та окремих підприємств;

- обґрунтувати можливості використання принципу екогармонізму як основи стратегії довгострокового розвитку регіону;

- дослідити теоретичні та науково-методичні основи формування стратегій розвитку на рівні підприємств та регіону;

- удосконалити підходи до формування критеріїв визначення господарських систем у рамках регіональної соціо-еколого-економічної системи;

- розвинути систему показників оцінки соціальної, екологічної та економічної результативності діяльності підприємств та регіону;

- розробити механізм стратегічного управління соціо-еколого-економічним розвитком господарських систем на регіональному рівні;

- сформувати алгоритм узгодження стратегічних цілей розвитку адміністративних та господарських систем.

Об'єктом дослідження є система науково-методичного забезпечення узгодження інтересів адміністративних та господарських систем у процесі екологоорієнтованого управління розвитком регіону.

Предмет дослідження - еколого-економічні відносини, що виникають між адміністративними та господарськими системами в процесі формування та реалізації стратегії екологічно сталого розвитку регіону.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, фундаментальні положення загальної економічної теорії, основні положення теорії сталого розвитку. У роботі були використані загальнонаукові методи дослідження: абстрактно-логічний і системно-структурний аналіз - для розроблення структурних схем механізмів та алгоритмів упровадження стратегій розвитку регіону та суб'єктів господарювання; порівняльний аналіз та групування - під час аналізу існуючих підходів до дослідження регіональних соціо-еколого-економічних систем; розрахунково-аналітичний - для визначення та розрахунку коефіцієнтів кореляції показників і комплексних показників економічної ефективності, соціальної та екологічної результативності.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження склали зібрані, опрацьовані й узагальнені особисто автором первинні матеріали внутрішньої документації підприємств, офіційні дані Державного комітету статистики України, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

розроблено науково-методичний підхід до формування стратегій розвитку господарських систем у рамках регіональної екологоорієнтованої стратегії розвитку, що базується на використанні комплексу адаптованих до системи регіонального управління показників соціальної, економічної та екологічної результативності діяльності, що дозволяє ефективно перетворювати управлінський вплив регіональних органів управління в позитивний ефект екологоорієнтованої господарської діяльності;

удосконалено:

методичні засади формування екологоорієнтованої системи стратегічного менеджменту суб'єктів господарювання, яка на відміну від існуючих базується на принципі «екогармонізму», що передбачає вирішення проблем збалансованого екологічного та соціально-економічного розвитку на основі раціонального використання економічного, екологічного і соціального потенціалу регіону та суб'єктів господарювання;

науково-методичний підхід до визначення екологічних, соціальних та економічних показників господарських систем, який на відміну від існуючих передбачає їх взаємоузгодженість з показниками регіонального розвитку та відповідність Глобальній ініціативі зі звітності (GRI), що дозволяє проводити наскрізну оптимізацію екологоорієнтованого розвитку за єдиними критеріями на різних ієрархічних рівнях управління;

дістали подальшого розвитку:

науково-методичні засади формування механізму узгодження цілей та інтересів адміністративних та господарських систем, які на відміну від існуючих базуються на використанні кластерного підходу до визначення однотипних груп суб'єктів господарювання за критеріями максимальної екологічної, економічної та соціальної результативності, що дозволяє оптимізувати заходи економічного та адміністративного впливу на них регіональних органів управління;

науково-методичний підхід до формування комплексної системи екологічних, економічних та соціальних показників розвитку адміністративних та господарських систем, який на відміну від існуючих передбачає групування, стандартизацію та оптимізацію показників на основі встановлення їх зв'язку з обраним критерієм ефективності діяльності цих систем.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки і рекомендації, які спрямовані на забезпечення взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону, можуть бути практично застосовані державними та регіональними органами управління та суб'єктами господарювання.

Науково-методичні та практичні результати дисертаційного дослідження були впроваджені в роботу ПАТ «Центролит» під час розроблення «Дослідження впливу вентиляції, освітлення, наявності шуму й вібрації на працездатність в корпусі сталевого литва» при визначенні впливу показників екологічної та соціальної результативності діяльності підприємства на продуктивність праці (довідка про впровадження № 614/20 від 23.04.2012 р.).

Результати дисертаційного дослідження були використані у навчальному процесі Сумського державного університету під час викладання дисциплін «Регіональний менеджмент» і «Стратегічний менеджмент» (акт від 14.05.2012 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід до розроблення механізму взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону. Сформульовані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки та рекомендації належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які запропоновані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і отримали позитивну оцінку на таких наукових та науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науковій конференції «Екологічний менеджмент у загальній системі управління» (Суми, 2004, 2006-2007 рр.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Господарський механізм екологічно-збалансованого розвитку» (Суми, 2007 р.), Науково-практичній конференції «Перспективні розробки науки та техніки» (Бєлгород (Росія) та Дніпропетровськ (Україна), 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (Київ, 2008 р.), Міжнародній інтернет-конференції «Інформаційні системи та технології управління» (Донецьк, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 12 наукових працях загальним обсягом 3,36 друк. арк. (із них особисто автору належить 3,19 друк. арк.), у тому числі в 5 статтях у наукових фахових виданнях (із них 1 - у співавторстві), 7 публікаціях у матеріалах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 193 сторінки, у тому числі основного тексту 158 стор., 23 таблиці на 12 сторінках, 27 рисунків на 14 сторінках, список використаних джерел на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, з'ясовано ступінь її дослідженості, сформульовано мету, завдання, об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, а також відображено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів, отриманих автором.

У першому розділі «Екогармонізм як принцип сучасного стратегічного управління» розкрито понятійний апарат екологізації розвитку, досліджено особливості таких понять, як «екогармонізм», «екосистема», «сталість», «стратегія», «соціо-еколого-економічна система». Проаналізовано тенденції та основні напрямки екологічної політики України. Проведено аналіз проблем та напрямків забезпечення екологічно збалансованого економічного зростання.

За останні роки докорінним чином змінилися концептуальна структура, засоби і методи наукового мислення, тобто сформувався абсолютно інший стиль мислення, для якого характерним є таке: тенденція до цілісного, системного дослідження природних, соціальних та економічних процесів; вивчення еволюції і розвитку не тільки окремих природних, соціальних та господарських систем, але й систем регіональних і навіть глобальних; розкриття внутрішніх механізмів самоорганізації, що лежать в основі усіх процесів розвитку. У роботі визначено, що лише при переході на екологічні пріоритети розвитку і підпорядкуванні економічних цілей соціальним інтересам системи різного рівня ієрархії (світ - держава - регіон - підприємство) переходять до стану сталого розвитку.

Традиційні підходи до ухвалення стратегічних рішень, правила планування соціально-економічного розвитку і проектування господарської діяльності (які майже не враховують компоненти природного середовища і надзвичайно повільної відновлюваності порушених екосистем) уже вичерпали себе та не дозволяють запобігти виникненню нових екологічних проблем, тим самим погіршуючи несприятливу ситуацію. У дослідженні зроблено висновок про необхідність комплексного вирішення екологічних, економічних та соціальних проблем. У цих умовах базисною основою формування та реалізації стратегічних рішень щодо сталого розвитку повинен стати принцип «екогармонізму». Стратегічною метою «екогармонізму» є збалансоване вирішення проблем збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу і завдань соціально-економічного розвитку на користь нинішнього і майбутніх поколінь.

«Екогармонізм» визначається в роботі як гармонічне узгодження та поєднання соціальних, екологічних та економічних цілей функціонування й розвитку соціо-еколого-економічних систем різного ієрархічного рівня на основі оптимального використання їх потенціалу. Саме екогармонізм має стати не тільки основою економічного розвитку при певних соціальних та екологічних обмеженнях, але й основою життя людства як такого.

Екологічна політика в Україні реалізується на трьох рівнях управління: національному, регіональному і місцевому. Таким чином, необхідним є визначення функцій та інструментів впливу на розвиток соціо-еколого-економічних систем різних ієрархічних рівнів у всіх секторах життєдіяльності суспільства. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища є системою організаційно-економічних заходів із використання, відновлення і охорони природних ресурсів. У роботі визначено, що метою формування такого механізму є насамперед узгодження економічних, соціальних і екологічних інтересів усіх суб'єктів соціо-еколого-економічних відносин включно з природним середовищем на всіх ієрархічних рівнях управління.

У другому розділі «Науково-методичні підходи до формування екологоорієнтованої системи стратегічного менеджменту» проаналізовано існуючі підходи до дослідження регіональних соціо-еколого-економічних систем. Розглянуті науково-методичні основи формування стратегій регіонального розвитку з урахуванням екологічних чинників. Проведено інтеграцію основ екологічного управління у стратегії розвитку господарських систем.

У дослідженні було проаналізовано основні підходи до дослідження окремих підсистем регіональних соціо-еколого-економічних систем і визначено, що найбільш повно враховує взаємодію та взаємоузгодженість розвитку соціальної, економічної та екологічної підсистем регіону програмно-цільовий підхід. Програмно-цільовий підхід застосовується для вирішення соціально-економічних проблем і тісно пов'язаний із системним підходом, в основу якого покладені дві головні ідеї: системний розгляд складних об'єктів і управління ними за допомогою зворотного зв'язку. Основною особливістю програмно-цільового підходу є його орієнтація на вирішення значних соціально-економічних і науково-технічних проблем, у тому числі й на регіональному рівні. Основоположним у методології програмно-цільового підходу є комплекс заходів науково-дослідного, соціально-економічного, виробничого, організаційного та іншого характеру, здійснення яких незалежно від галузей належності забезпечує реалізацію поставленої мети або комплексу взаємозв'язаних цілей.

Стратегічне планування соціо-еколого-економічного розвитку території необхідно розглядати як науково обґрунтоване та практично орієнтоване прогнозування розвитку, яке передбачає визначення напрямів і параметрів економічного, соціального та екологічного розвитку територій, формування системи заходів щодо реалізації намічених програм та проектів, визначення засобів та шляхів їх досягнення на довготермінову перспективу. Наукове і практичне значення розроблення стратегії сталого розвитку регіону визначається також розглядом у взаємозв'язку і збалансованості тріади: «природа-населення-господарство». Така регіональна система розглядається як частина загальної територіальної структури країни. Усе це зумовлює відмінності механізмів переходу до сталого розвитку окремих регіонів у рамках реалізації глобальних, національних та державних завдань. Зроблено висновок про те, що кожному регіону належить виробити власну регіональну стратегію переходу до сталого соціо-еколого-економічного розвитку.

Доведено, що ефективність діяльності як окремих підприємств, так і функціонування регіонів у цілому визначається тим, наскільки вдало їм вдається пристосовуватися до змін зовнішнього середовища та використовувати свої потенційні можливості. З цією метою використовується система стратегічного управління, суть якої полягає в тому, що, з одного боку, формується комплексна стратегія розвитку, а, з іншого - структура управління формується так, щоб забезпечити досягнення поставлених цілей шляхом створення механізмів реалізації цієї стратегії.

Одним із об'єктів і одночасно кінцевим продуктом стратегічного управління є економічний потенціал регіону, який забезпечує досягнення стратегічних цілей. Іншим кінцевим продуктом стратегічного управління є внутрішня організаційна структура і організаційні зміни, що забезпечують чутливість регіону до змін у зовнішньому середовищі, тобто в державі та світі. Відповідно до ієрархії економічних відносин у роботі виділено такі взаємозв'язані та взаємообумовлені економічні потенціали: потенціал господарських систем (підприємств); потенціал кластерів (як географічно локалізованих груп підприємств, що характеризуються спільною діяльністю та взаємодоповнюють одна одну); потенціал регіонів (економічний, природний, соціальний); потенціал країни; глобальний (світовий) потенціал.

Розглядаючи економічний потенціал як систему, можна виділити такі складові елементи (потенціали нижчого рівня): трудовий потенціал; інвестиційний потенціал; природно-ресурсний потенціал; інноваційний потенціал, кожий з яких характеризується визначеною величиною та якісним станом відповідних видів економічних ресурсів. Економічний потенціал регіону є складною, динамічною, ієрархічною і стохастичною системою (рис. 1).

Рис. 1. Структура рівнів управління та розроблення стратегій розвитку потенціалу



При цьому економічний потенціал більш високого рівня не можна розглядати як суму потенціалів нижчого рівня. Це зумовлено властивостями синергізму складних систем, що виявляються в результаті взаємодії елементів системи і не спостерігаються ні в одному із складових елементів окремо. Тому економічний потенціал регіону перевищує за своєю величиною суму економічних потенціалів окремих господарських систем (підприємств). Але існує і зворотний зв'язок: величина економічного потенціалу підприємства багато в чому визначається величиною складових елементів економічного потенціалу регіону, в якому воно розміщене.

Ієрархічність рівнів управління та розроблення стратегій розвитку потенціалу передбачає підпорядкованість стратегій розвитку, основою яких має стати максимальне використання потенціалу як регіональних, так і господарських соціо-еколого-економічних систем. Таким чином, формуючи стратегію регіонального розвитку, пропонується використовувати базові поняття, як «економічний (екологічний, соціальний) потенціал регіону і підприємств».

У третьому розділі «Концептуальні засади формування механізму взаємодії адміністративних та господарських систем при розробленні екологоорієнтованої стратегії розвитку» запропоновано науково-методичні основи формування організаційно-економічного механізму екологоорієнтованого стратегічного управління регіональним розвитком.

Основним елементом системи стратегічного управління є комплекс соціо-еколого-економічних показників (індикаторів), який дозволяє сформувати науково обґрунтовану базу прийняття управлінських рішень. Інститутом системного аналізу НАН України та МОН України запропонована система вимірів сталого розвитку, що застосовується в багатьох країнах світу і базується на обчисленні Індексу сталого розвитку, який розраховується на основі індексів економічного, екологічного та соціального вимірів. У дослідженні було доведено неможливість використання існуючого Індексу сталого розвитку при формуванні регіональних стратегій та визначено його недоліки: необхідність розрахунку значної кількості проміжних індексів; неможливість безпосереднього поєднання індексів економічного, соціального та екологічного вимірів; неможливість застосування одного й того самого переліку показників для оцінки діяльності господарських систем і регіональних соціо-еколого-економічних систем; складність адаптації переліку запропонованих індексів до системи статистичної звітності України.

Основними етапами формування системи соціо-еколого-економічних показників (індикаторів) діяльності господарських систем (підприємств) у роботі визначені такі: 1) попередній відбір показників та їх класифікація (відповідно до Глобальної ініціативи зі звітності (GRI) та системи статистичної звітності України); 2) аналіз, ранжування та відбір найбільш значущих показників; 3) об'єднання окремих показників у систему шляхом виявлення їх зв'язку з обраним критерієм ефективності діяльності підприємства - доходом, прибутком, мінімумом витрат, продуктивністю праці (показники, зв'язок яких з обраним критерієм буде встановлено, залучаються до системи, інші - ні); 4) оптимізація обраних показників (визначення оптимальних значень окремих показників, що входять до системи).

Таблиця 1. Класифікація показників діяльності господарських систем, адаптованих до системи регіонального управління та рекомендацій GRI

Показник екологічної результативності	Показник соціальної результативності	Показник економічної ефективності
1. Нарахування збору за викиди стаціонар-ними джерелами забруднення, грн (Хекол 1). 2. Нарахування збору за викиди пересув-ними джерелами забруднення, грн (Хекол 2). 3. Нарахування збору за розміщення відходів, грн (Хекол 3). 4. Загальна кількість відходів, грн (Хекол 4).	1. Розподіл робочої сили за типом зайнятості (повна), % (Хсоц 1). 2. Розподіл робочої сили за контрактом (безстроковий), % (Хсоц 2). 3. Загальна кількість створю-ваних робочих місць, од. (Хсоц 3). 4. Відсоток співробітників, представлених незалежними профспілковими організаці-ями, об'єднаннями або інши-ми визнаними представни-ками, % (Хсоц 4). 5. Кількість нещасних випадків на виробництві, од. (Хсоц 5). 6. Типовий рівень випадків тимчасової непрацездатності, од. (Хсоц 6). 7. Загальна кількість керівників, чол. (Хсоц 7). 8. Загальна кількість спеціалістів, чол. (Хсоц 8). 9. Загальна кількість службовців, чол. (Хсоц 9). 10. Загальна кількість робітників, чол. (Хсоц 10).	1. Обсяг продажів, тис. грн (Хекон 1). 2. Вартість усіх придбаних товарів, матеріалів і послуг, тис. грн (Хекон 2). 3. Відсоток контрактів, які були сплачені відповідно до обумовлених умов, за винятком обумовлених штрафних санкцій, % (Хекон 3). 4. Загальний обсяг виплат співробітникам (включаючи зарплати, пенсійні виплати, інші виплати, а також вихідну допомогу), грн (Хекон 4). 5. Виплати джерелам капіталу, та дивіденди за всіма видами акцій, грн (Хекон 5). 6. Збільшення / зменшення нерозподіленого прибутку в кінці періоду, грн (Хекон 6). 7. Загальна сума сплачених податків усіх видів, грн (Хекон 7). 8. Пожертви співтовариствам, структурам громадянського суспільства та іншим групам, грн (Хекон 8). 9. Загальна сума коштів, отриманих на розвиток інфраструктури, грн (Хекон 9).

Аналіз показав, що завдання пошуку показників сталості розвитку зводиться до визначення ступеня збалансованості функціонування соціо-еколого-економічних систем. У дослідженні запропонована класифікація системи збалансованих показників для формування стратегій розвитку на регіональному рівні та управління господарськими системами регіону на основі таких класифікаційних ознак, як: «екологічна характеристика внутрішніх бізнес-процесів», «розвиток персоналу та інноваційних процесів», «задоволення потреб клієнтів та вимог акціонерів», що дозволяє максимально враховувати потенціал соціо-еколого-економічних систем різних ієрархічних рівнів. Крім того, пропонується виділити групи показників за критеріями економічної, соціальної та екологічної результативності (ефективності).

Формування запропонованої системи показників було проведено на основі рекомендацій Глобальної ініціативи зі звітності (GRI) та адаптовано до системи статистичної звітності України (табл. 1).

У роботі зроблено висновок про те, що розроблення системи показників потребує поетапного переходу від використання окремих показників до узагальнювальних комплексних показників, які повинні максимально враховувати взаємозв'язки, що існують між соціальною, екологічною та економічною підсистемами підприємства та регіональними підсистемами. Запропонований у роботі комплексний показник розраховується на основі визначення інтегрального ступеня наближення співвідношення фактичних значень окремих показників до їх еталонних значень (розрахованих для груп однорідних підприємств) із урахуванням коефіцієнтів значущості окремих показників, які пропонується визначати з рівняння регресії в стандартизованому вигляді, що відображає залежність вибраної критеріальної характеристики ефективності діяльності підприємства від значень окремих показників.

У дослідженні було проведено розрахунок коефіцієнтів значущості показників екологічної та соціальної результативності, а також економічної ефективності діяльності господарських систем (підприємств) Сумської області за критерієм - продуктивність праці. Були визначені коефіцієнти кореляції показників економічної, екологічної та соціальної підсистем регіону. Сформовано формули для визначення комплексних показників діяльності підприємств Сумщини. Результати розрахунків наведені в табл. 2. Комплексний показник екологічної результативності підприємства

(1)

Комплексний показник соціальної результативності підприємства

(2)

Комплексний показник ефективності економічної діяльності підприємства



(3)

У дослідженні при розробленні науково-методичної бази формування соціо-еколого-економічної стратегії розвитку економічного потенціалу регіону був запропонований кластерний підхід. Кластери пропонується формувати у тривимірному просторі з використанням розрахованих комплексних показників соціальної, економічної та екологічної результативності діяльності господарських систем (рис. 2).

Таблиця 2. Комплексні показники соціальної, економічної та екологічної результативності діяльності господарських систем регіону

Господарська система	Кекол	Ксоц	Кекон	Номер кластера
Підприємство 1	0,07	0,11	0,23	1
Підприємство 2	0,78	0,94	0,89	4
Підприємство 3	0,11	0,24	0,03	1
Підприємство 4	0,32	0,41	0,72	2
Підприємство 5	0,68	0,13	0,09	3
Підприємство 6	0,39	0,84	0,14	2
Підприємство 7	0,45	0,18	0,38	3
Підприємство 8	0,74	0,39	0,53	4
Підприємство 9	0,89	0,36	0,67	4
Підприємство 10	0,34	0,27	0,27	3
Підприємство 11	0,39	0,78	0,42	4
Підприємство 12	0,14	0,68	0,37	3

Основними критеріями формування кластерів, що визначають вибір певної кластерної стратегії, визначено такі: географічну (побудова просторових кластерів економічної активності, починаючи від суто місцевих до глобальних); горизонтальну (підприємства однієї галузі об'єднуються у кластер); вертикальну (у кластерах можуть бути наявні підприємства, що мають суміжні етапи виробничого процесу); латеральну (у кластері об'єднуються підприємства різних галузей, які можуть забезпечити економію за рахунок ефекту масштабу); технологічну (сукупність підприємств, що використовують однакову технологію); фокусну (кластер підприємств, зосереджених навколо одного центра); якісну (у кластер об'єднуються підприємства відповідно до якості співпраці в межах кластера).

У роботі запропоновано критерій виділення окремих кластерів використовувати величину комплексного показника, що характеризує сумарну оцінку результативності соціальної, екологічної та економічної підсистем підприємств. У результаті аналізу сукупності вихідних даних створюються однорідні групи у такий спосіб, що об'єкти всередині цих груп подібні між собою за обраним критерієм, а об'єкти з різних груп відрізняються один від одного. Після визначення груп підприємств, що входять до відповідних кластерів, можна розпочинати формування стратегій розвитку окремих кластерів підприємств певного регіону в рамках стратегії регіонального розвитку.

Рис. 2. Розподіл на кластери господарських систем регіону при формуванні стратегій розвитку

Стратегічне управління регіональним розвитком нерозривно пов'язане з управлінням діяльністю суб'єктів господарювання і спрямоване на гармонізацію соціо-еколого-економічних відносин у рамках адміністративних систем. У дослідженні сформований алгоритм упровадження збалансованої системи показників при формуванні стратегії розвитку підприємства (рис. 3).

Стратегічне управління окремими підприємствами повинне здійснюватися відповідно до основних напрямів стратегії регіонального розвитку (рис. 4).

Рис. 3. Алгоритм упровадження збалансованої системи показників при формуванні стратегії розвитку господарських систем, що базується на концепції екогармонізму



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Механізм взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону

В іншому випадку неминучим є конфлікт інтересів адміністративних суб'єктів та суб'єктів господарювання, що може призвести до розбалансованості відповідних механізмів управління. У дослідженні визначена класифікація збалансованих показників діяльності господарських систем для досягнення стратегічних цілей з урахуванням соціальних та екологічних обмежень, що сформовані напрямками регіонального розвитку (див. табл. 1).

Одним із основних чинників, що визначає процеси розвитку окремих господарських систем, є активна взаємодія економічної, екологічної та соціальної підсистем. Саме тому механізм формування стратегії розвитку підприємств повинен базуватися на пріоритетах розвитку певних регіонів.



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні розроблено механізм формування стратегій розвитку господарських систем у рамках регіональної екологоорієнтованої стратегії розвитку.

Результати дослідження дозволили зробити такі висновки.

1. Стратегічною метою принципу «екогармонізму» є збалансоване вирішення проблем збереження навколишнього середовища і завдань соціально-економічного розвитку на користь нинішнього і майбутніх поколінь. Метою використання економічного механізму формування стратегій розвитку на всіх ієрархічних рівнях управління є узгодження економічних, соціальних і екологічних інтересів. У роботі зазначено, що «екогармонізм» - це гармонічне узгодження та поєднання соціальних, екологічних та економічних цілей функціонування та розвитку соціо-еколого-економічних систем різного ієрархічного рівня на основі оптимального використання їх потенціалу.

2. У дослідженні відзначено, що найбільш повно враховує взаємодію та взаємоузгодженість розвитку соціальної, економічної та екологічної підсистем регіону програмно-цільовий підхід. Програмно-цільовий підхід базується на системному розгляді складних об'єктів та управлінні ними за допомогою зворотного зв'язку. Основною особливістю програмно-цільового підходу є його орієнтація на вирішення значних екологічних, соціальних, економічних і науково-технічних проблем, у тому числі й на регіональному рівні.

3. У роботі доведено, що одним із кінцевих результатів стратегічного управління є економічний потенціал регіону, який забезпечує досягнення стратегічних цілей. Іншим кінцевим продуктом стратегічного управління є внутрішня організаційна структура і організаційні зміни, що забезпечують чутливість регіону до змін у зовнішньому середовищі, тобто в державі та світі.

4. У дослідженні при розробленні науково-методичної бази формування екологоорієнтованої стратегії розвитку регіону був запропонований кластерний підхід. Основними перевагами кластерного підходу є те, що кластери мають тенденцію до самовідтворення та зростання; вони максимально враховують ринковий механізм; є ефективними за умови створення їх на основі суб'єктів найнижчої ланки управління - окремих підприємств; дозволяють одержувати синергетичний ефект, який виникає за рахунок спільної діяльності підприємств, що входять до кластера. Для розвитку кластерів пропонується на основі програмно-цільового підходу розробляти стратегії, які необхідно спрямовувати на створення нових мереж співпраці всередині них. Причому в процесі реалізації програм розвитку обов'язковими є підтримка та допомога підприємств, що належать до одного кластера, одне одному. І вже стратегія розвитку конкретного підприємства регіону повинна розроблятися виходячи з цілей, установлених перед його кластером у рамках територіального розвитку. Основною метою управління гармонійним розвитком регіону є збереження як кількісних, так і якісних параметрів усіх соціо-еколого-економічних елементів територіальних одиниць.

5. У роботі пропонується як критерій виділення окремого кластера застосовувати комплексні показники, що характеризують сумарні оцінки соціальної та екологічної результативності й економічної ефективності діяльності підприємств.

6. Аналіз показав, що завдання пошуку показників сталості розвитку зводиться до визначення ступеня збалансованості функціонування соціо-еколого-економічних систем. У роботі розроблено науково-методичний підхід до формування комплексної системи екологічних, економічних та соціальних показників розвитку адміністративних та господарських систем, який передбачає групування, стандартизацію та оптимізацію показників на основі установлення їх зв'язку з обраним критерієм ефективності діяльності цих систем. Формування запропонованої системи показників було проведено на основі методичних рекомендацій системи Глобальної ініціативи зі звітності та адаптовано до системи статистичної звітності України.

7. У дослідженні запропонована класифікація системи збалансованих показників для формування стратегій розвитку на регіональному рівні та управління господарськими системами регіону на основі таких класифікаційних ознак, як: «екологічна характеристика внутрішніх бізнес-процесів», «розвиток персоналу та інноваційних процесів», «задоволення потреб клієнтів та вимог акціонерів», що дозволяє максимально враховувати потенціал соціо-еколого-економічних систем різних ієрархічних рівнів.

8. Розроблено механізм взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону, що базується на урахуванні напрямків та пріоритетів розвитку регіонів і забезпечує взаємодію адміністративних та господарських систем на основі принципу «екогармонізму» і максимального використання потенціалу соціо-еколого-економічних систем різних ієрархічних рівнів.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Рибальченко С. М. Аналіз існуючих підходів до дослідження регіональної соціо-еколого-економічної системи / С. М. Рибальченко // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2008. - № 2. - Т. 2. - С. 41 - 44.

2. Рибальченко С. М. Науково-методичні основи формування стратегії регіонального розвитку з урахуванням екологічних чинників / С М. Рибальченко // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2010. - № 2. - С. 24 - 33.

3. Рибальченко С. М. Науково-методичні підходи до формування екологоорієнтованої стратегії розвитку підприємств в системі стратегічного регіонального управління / С. М. Рибальченко // Економічний вісник Національного гірничого університету. - 2010. -- № 3. - С. 75 - 87.

4. Кислий В. М. Інтеграція соціо-еколого-економічних факторів в систему стратегічного управління регіонами / В. М. Кислий, С. М. Рибальченко // Механізм регулювання економіки. - 2010. - № 3. - С. 244 - 251. Особистий внесок: розроблено алгоритм формування стратегії розвитку потенціалу регіональної соціо-еколого-економічної системи.

5. Рибальченко С. М. Формування системи показників стратегічного управління підприємствами в рамках стратегії соціо-еколого-економічного розвитку регіонів / С. М. Рибальченко // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - 2011. - № 1. - С. 66 - 71.

Матеріали наукових конференцій

6. Рибальченко С. М. Урахування екологічних факторів в системі стратегічного менеджменту / С. М. Рибальченко // Екологічний менеджмент у загальній системі управління: Четверта щорічна всеукраїнська наукова конференція. - Суми: Вид-во СумДУ, 2004. - С. 104 - 106.

7. Рыбальченко С. Н. Оставаться на месте или идти вперед? / С. Н. Рыбальченко // Материалы научно-практической конференции «Перспективные разработки науки и техники». Том 4. Экономические науки. - Белгород : Руснаучкнига; Днепропетровск : Наука и образование, 2004. - С. 36 - 39.

8. Рыбальченко С. Н. Экологизация развития: объективная необходимость, методы, приоритеты / С. Н. Рыбальченко // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : Шоста щорічна всеукраїнська наукова конференція. - Суми : Вид-во СумДУ, 2006. - С. 128 - 132.

9. Рыбальченко С. Н. Тенденции и основные направления экологической политики в Украине / С. Н. Рыбальченко // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : Сьома щорічна всеукраїнська наукова конференція. - Суми : Вид-во СумДУ, 2007. - С. 96 - 99.

10. Рыбальченко С. Н. Экологические основы стратегического управления социо-эколого-экономическими сиcтемами / С. Н. Рыбальченко // Господарський механізм екологічно збалансованого розвитку : збірник тез доповідей Всеукраїнської наукової конференції. - Суми : Вид-во СумДУ, 2007. - С. 131 - 133.

11. Рибальченко С. М. Проблеми та напрями забезпечення екологічно сталого розвитку регіональних систем / С. М. Рибальченко // Стратегія забезпечення сталого розвитку України : збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2008. - Т. 3. - Ч. 3. - С. 9 - 10.

12. Рибальченко С. М. Особливості інформаційного забезпечення сталого розвитку регіонів / С. М. Рибальченко // Інформаційні системи та технології управління : матеріали міжнар. інтернет - конф., 12 жовт. 2009 р. / М-во освіти і науки України; Донецький нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган - Барановського, 2009. - С. 47 - 49.

Размещено на Allbest.ru

...