Аналіз та визначення індикатора водного стресу в Україні в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз та визначення індикатора водного стресу в Україні в умовах глобалізації

О.Ю. Судук

У статті розглянуто поняття «водний стрес». Проведено аналіз компонентів, на основі яких визначається водний стрес, таких як: кількість поновлюваних джерел прісних вод, загальний за-бір прісної води та екологічні вимоги до потоку тощо. Проведено розрахунок індикатора водного стресу в країні, що обумовлено низкою завдань Цілей Сталого Розвитку. На основі отриманих даних проаналізовано показники водозабезпеченості країни.

Ключові слова: водний стрес, дефіцит води, віртуальна вода, стійкість водних ресурсів.

Однією з головних проблем управління водними ресурсами в Україні є забезпечення населення і галузей економіки водними ресур-сами у необхідній кількості та належної якості, що є стратегічно важливим завданням для на-шої держави. Україна належить до держав з незначним забезпеченням водними ресурсами в Європі. Середні багаторічні поновлювані вод-ні ресурси нашої держави оцінюються в 120,21 км³/рік, що еквівалентно 1,2 тис. м³/лю-дину в рік. До того ж доступні для використан-ня запаси поверхневих і підземних вод нерів-номірно розподіляються на території країни. Більше половини водних ресурсів зосереджено в басейні р. Дністер, де потреба у воді не пере-вищує 5%. У маловодні роки дефіцит води на території України спостерігається фактично повсюди, а особливо в басейнах Нижнього Дні-пра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Інгу-лу, в Приазов'ї та ін. [1]. Тому доволі актуаль-ним є проведення аналізу та оцінки показників водного стресу, що надасть змогу підвищити ефективність використання водних ресурсів в Україні.

Проблемами використання водних ресур-сів займалися як вітчизняні, так і зарубіжні вчені: A.Y. Hoekstra, A.K. Chapagain, M.M. Al- daya, M.M. Mekonnen, В.І. Власов , А.В. Яцик, В.Я. Шевчук , Л.Г. Мельник, П.М. Скрипчук та ін. [2-6].

Незважаючи на значний доробок вчених, мусило констатувати, що визначення індика-тора «водного стресу» потребує корегувань, адже в існуючих методиках не враховано вимог до екологічного потоку (EFR). Всі розроблені методології фокусують на об'ємах води, що необхідні для забезпечення господарської ді-яльності людини, і не враховують розподіл водних ресурсів у просторі та часі, їх вплив на стійкість.

У даній роботі є проведення аналізу та оцінки індикатора «водного стресу» в Україні та порівняння його зі світовими значеннями, що надасть змогу приймати правильні стратегічні рішення та розробити систему заходів з під-вищення ефективності використання водних ресурсів у нашій державі.

За пропозицією експертів ООН з водних проблем на планеті виділяють такі важливі елементи гідросистеми:

• зелена вода -- запаси дощової води, спрямовані на вирощування сільськогосподар-ських культур;

• блакитна вода -- поверхневі водні по-токи і підземні води неглибокого і глибокого залягання, мають значні обсяги і розгалужену систему; водний стрес екологічний потік

• блакитна вода аридних і напіваридних зон, що часто-густо виступає єдиним водним джерелом;

• віртуальна вода -- це та вода, яка при-сутня в продукції в опосередкованому вигляді.

За даними ФАО, нині для використання людством можуть бути придатні 9000-14000 км³ води, що становить лише 0,001% усіх водних ресурсів планети, з яких людство використовує для своїх потреб близько 3600 км³ води. Ще близько 2400 км³ води потрібно для збереження екологічної рівноваги у системі басейнів річок та озер. Отже, можливості використання вод-них ресурсів є доволі обмеженими. Зауважимо, що головним споживачем водних ресурсів є сільське господарство -- близько 70% від за-гальних обсягів спожитої води. Промисловість використовує близько 21, домогосподарства 10 %. Слід наголосити, що якщо на Близькому Сході цей показник у сільському господарстві становить 90% від усієї спожитої води в регіоні, а в промисловості через її нерозвиненість -- лише 3%, то в Північній Америці -- 38 і 45%, а в Європі -- навіть 33 і 50% відповідно [7].

До того ж, якщо промисловість повер-тає безпосередньо у світовий водний басейн 95% спожитої води, людина -- близько 90, то сільське господарство -- лише 50%, оскільки значна її частка дренується ґрунтом або ви-паровується у повітря [8].

За оцінкою експертів, щорічний доступ до водних ресурсів менше за 1700 м³ води на 1 лю-дину називають водним стресом. Статистика ж свідчить, що 1,7 млрд осіб живуть у місцевостях, де ця цифра становить 1000 м³ і менше. За даними Світової комісії щодо запасів води для ХХІ сто-ліття, 31 країна, більшість з яких ще роз-виваються, потерпає від її нестачі, і до 2050 р. таких країн може збільшитися до 55 [7].

У вересні 2015 р. у рамках 70-ї сесії Гене-ральної Асамблеї ООН у Нью-Йорка відбувся Саміт ООН зі сталого розвитку та прийняття Порядку денного розвитку після 2015 р., на якому було затверджено нові орієнтири в цьому аспекті.

Підсумковим документом Саміту «Пе-ретворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було за-тверджено 17 цілей сталого розвитку (ЦСР) та 169 завдань. Одне з них -- це завдання 6.4, в якому задекларовано, що до 2030 р. потрібно істно підвищити ефективність використання водних ресурсів у всіх секторах та забезпечи-ти стабільне вилучення і постачання прісної води для подолання її дефіциту з метою задо-волення якомога більшої зменшення кількості людей, що страждають на дефіцит води. За до-помогою показника 6.4.2 (рівня водного стресу) можна визначити частку вилученої прісної води (у відсотках) від наявних прісноводних ре-сурсів.

Індикатор водного стресу вже існував у рамках моніторингу цілей розвитку тисячоліт-тя і трактувався як частка загальних викорис-таних водних ресурсів. Хоча визначення цього показника було доволі близьким до визначення, запропонованого для індикатора SDG 6.4.2, про-те під час його розрахунків не були враховані вимоги до екологічного потоку (EFR), а увага була сфокусована лише на обсягах води, які необхідні для забезпечення господарської ді-яльності людини.

Це питання було враховано під час ви-значення поточного індикатора 6.4.2 водного стресу, що трактується, як співвідношення між загальною кількістю прісної води, вилученої усіма основними секторами економіки, та за-гальними джерелами поновлюваних прісно-водних ресурсів після врахування екологічних вимог до водних потоків.

У показника ЦСР розрізняють три рівні водного стресу, зокрема: 25% і нижче -- не спостерігається дефіцит води; 60 -- свідчить про наближення дефіциту і 75% -- виявлено сильний дефіцит води.

Проте індикатор 6.4.2 вводить поняття екологічного потоку в методику розрахунку.

Хоча EFR залежить від особливостей екосистем та клімату, IWMI оцінює загально-світовий показник EFR на рівні близько 30%. Коли EFR враховується під час розрахунку по-казника, екологічний дефіцит води не повинен наближатися до 100%. Однак щодо вилучення води для потреб людей, існують різні форми використання водних ресурсів, наприклад від-починок, які не передбачають виведення, але також потребують подачі води за межами EFR.

Тому, ми пропонуємо розглядати дефіцит води на рівні 70%.

Проте ціль для кожної країни має визна-чатися залежно від конкретної ситуації, беручи до уваги різні чинники, такі як рівень розвитку, щільність населення, наявність нестандартних водних джерел та загальні кліматичні умови.

Індикатор обчислюється на основі трьох компонентів, а саме:

1. Загальна кількість поновлюваних дже-рел прісноводних ресурсів (TRWR) розрахову-ється як сума внутрішніх (IRWR) та зовнішніх відновлюваних водних ресурсів (ERWR).

2. Загальний забір прісної води (TFWW) -- це обсяг прісноводних ресурсів, що використу- вуються на потреби сільського господарства, промисловості тощо.

Загалом, TFWW розраховується за фор-мулою:

TFWW = Јwws - Јduu, (і)

де TFWW -- загальний забір прісноводних ре-сурсів; wws -- відведення води для сектора «s» (s -- сільське господарство, промисловість, енергетика тощо); duu -- пряме використання води з джерела «u» (и -- безпосереднє викорис-тання стічних вод, безпосереднє використання сільськогосподарських дренажних вод та ви-користання опрісненої води).

3. Екологічні вимоги до потоку (EFR) -- це кількість води, яка необхідна для підтримки екологічного балансу прісноводних екосистем. Якість води, а також отримані екосистемні по-слуги у цій формулі не відображено. Методи обчислення EFR є доволі різноманітними і ва- ріють -- від загальних до комплексних оцінок для басейнів річок. Для цілей індикатора SDG обсяги води можуть бути вираженими у тих самих одиницях, що і TFWW, а потім у відсотках від загального обсягу водних ресурсів.

Так, EFR є результатом кількісної оцінки водних ресурсів, необхідних для підтримки екологічної рівноваги річкової екосистеми, що базується на середньому значенні екологічного потоку формули (1, 2) [9].

Індикатор «водного стресу» розрахову-ється за такою формулою (2):

TFWWY RWR-EFR

де TFWW -- загальний обсяг вилучених пріс-новодних ресурсів із певних рік; TRWR -- за-гальний обсяг відновлюваних прісноводних ресурсів; EFR -- екологічні вимоги до водного потоку.

Індикатор водного стресу забезпечує безперервність процесу моніторингу водних ресурсів певної країни. Продовольча і сіль-ськогосподарська організація Об'єднаних На-цій (ФАО) несе відповідальність за базу даних та розрахунок показника водного стресу на міжнародному рівні кожні десять років упро-довж періоду ЦСР. Для цього використову-ються власні глобальні інформаційні системи (AQUASTAT та ін.).

Щодо спільних водних ресурсів, то по-рівняння інформації між країнами дає змогу перевіряти та заповнювати дані стосовно по-токів транскордонних річок, та забезпечити узгодженість даних на рівні басейну річки. Незважаючи на ці запобіжні заходи, точність, надійність та частота збирання інформації знач-но різняться залежно від регіону, країни та категорії інформації. Інформація заповнюється з використанням моделей дистанційного зон-дування. За даними ФАО (2014 р.) найвищий показник водного стресу у світі спостерігається в Центральній Азії -- 79%, Західній Азії і Пів-нічній Африці -- 78,7, Південній Азії -- 48,8, Східній Азії -- 30,5, Південній Америці -- 12,7, Європі -- 8,3%. За наведеною методикою, ми провели розрахунок показника водного стресу в Україні (рис. 1, 2).

Така тенденція пояснюється зменшенням показника TFWW. Зниження цього показни-ка не свідчить про позитивну динаміку, адже зменшення обсягу забраної води відбувається, в основному, внаслідок зниження потужності виробництва і експорту товарів водоємних га-лузей економіки, а не від застосування стра-тегії ощадливості та використання новітніх технологій.

У роки спостереження показники водного стресу, у середньому в Україні, варіюють у межах рівня «1» згідно із ЦСР, що свідчить про задовільний рівень водозабезпеченості і про- відсутність дефіциту водних ресурсів. Але за величиною місцевого стоку Україна в мініатюрі нагадує планету: від зон повної забезпеченос-ті (Закарпатська, Івано-Франківська, Черні-гівська області) до «водного голоду» (менше 1 тис. м³) -- 11 областей, в основному південні та східні регіони. Фактично тільки завдяки трансграничним водним ресурсам країна, за-галом, та її області, зокрема, належать до зони помірного водозабезпечення на людину [10].

Отже, з одного боку, в Україні існує необ-хідна кількість водних ресурсів, але значна частина з них надходить із закордону, тому з власних внутрішніх водних ресурсів маємо лише близько 1 тис. м³/рік на 1 людину. За цим показником Україна опиняється у групі «водного голоду».

Зауважимо, що Україна виступає світо-вим донором водних ресурсів, експортуючи

немало продукції, насамперед рослинницької. Так наприклад, у 2016 р. на її виробництво пішло майже 20 млрд м3 водних ресурсів. Тобто Україна зберегла імпортерам 20 млрд м³ води, які вони витратили б на виробництво завезеного товару. На сьогодні очевидним є скорочення водних ресурсів і зростання обсягів їх вико-ристання як для буденних потреб, так і для виробництва сільгосппродукції. У найближчі 10-15 років це неминуче призведе до посилен-ня «водного голоду», наслідки якого можуть перевищити проблеми нестачі продовольства. Така внутрішня стратегія може призвести до порушення стійкості водних екосистем. Тому під час формування зовнішньоекономічної по-літики обов'язково необхідно зважати на вплив прийнятих рішень на стан водних ресурсів у певному регіоні, та країні загалом.

Серед показників індикатора водного стресу в Україні спостерігається динаміка до спаду внаслідок зменшення обсягу використан-ня водних ресурсів, а не впровадження новітніх розробок і технологій. Крім того, 11 областей в Україні перебувають на межі «водного голоду».

У цих регіонах для зменшення індикатора вод-ного стресу та досягнення цілей ЦСР необхідно вжити систему заходів, а саме: провести мо-дернізацію виробничого процесу; експортувати готову продукцію, а не сировину, адже дохід від продажу готової продукції буде вищим, ніж від збуту сировини, затрачаючи при цьому той са-мий обсяг води; враховувати індикатор водного стресу при вирощуванні водоємкої продукції як для внутрішніх потреб України, так і для забезпечення експортних можливостей; запро-вадження системи інтегрованого басейнового управління водними ресурсами; забезпечення населення та інших користувачів водою належ-ної кількості та якості; забезпечення доступу населення до належних санітарно-гігієнічних засобів; підвищення ефективності водокорис-тування в усіх секторах економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Проект Водної стратегії України на період 2011-2020 рр., розроблений Інститутом вод-них проблем і меліорації НААН [Електронний ресурс]: URL: http://igim.org.ua/?paged=8.

2. Aldaya, M.M., Allan, J.A. and Hoekstra, A.Y. (2010a) `Strategic importance of green water in international crop trade', Ecological Economics, vol 69, no 4, pp. 887-894.

3. Mekonnen, M.M. and Hoekstra, A.Y. (2010a) `A global and high-resolution assessment of the green, blue and grey water footprint of wheat', Hydrology and Earth System Sciences, vol 14, pp. 1259-1276.

4. Власов В.І. Глобальні водні ресурси та їх вико-ристання [Електронний ресурс]: URL: http:// irbis-nbuv.gov.ua/

5. Яцик А.В., Шевчук В.Я. Енциклопедія водного господарства, природокористування, приро- довідтворення і сталого розвитку. К.: Генеза, 2006. С. 118-121.

6. Скрипчук П.М., Судук О.Ю. Водний слід: ба-ланс, збитки, екологічна сертифікація [Елект-ронний ресурс]: URL: https://core.ac.uk/dow- nload/pdf/14062522.pdf

7. Доклад о развитии человека за 2003 год: [пер. с англ.]. Минск: Юнипак, 2003. С. 16.

8. ФАО и ЦУР: Продовольствие и сельское хо-зяйство: активизация усилий по выполнению Программы устойчивого развития на период до 2030 года [Електронний ресурс]: URL: http://www.fao.org

9. Sood, A.; Smakhtin, V.; Eriyagama, N.; Vil- lholth, K. G.; Liyanage, N.; Wada, Y.; Ebrahim, G.; Dickens, C. 2017. Global environmental flow information for the sustainable development goals. Colombo, Sri Lanka: International Water Management Institute (IWMI). 37p.

10. Левківський С.С., Падун М.М. Раціональне ви-користання і охорона водних ресурсів [підр.]. К.: Либідь, 2006. -- 280 с. Размещено на Allbest.ru