Концепція сталого розвитку суспільства виникла як альтернатива глобальній екологічній кризі, ознаки якої проявляються все відчутніше. В основі цієї концепції полягає принцип обмеження або знижування споживання різних природних ресурсів, що можливо за рахунок підвищення ефективності їх використання, коли зростаючі потреби суспільства задовольняються за рахунок більш повної та комплексної переробки природних ресурсів. Враховуючи, що взаємодія суспільства та природи здійснюється за допомогою технологій, то і розробка самообмеження неможлива без урахування науково-технічного рівня технологій, показників їх ресурсо-споживання тощо.

Технологія природокористування являє собою взаємопов?язану сукупність прийомів та засобів відтворення, витягнення, переробки та використання природних ресурсів, засобів освоєння природних об?єктів, знешкодження та утилізації відходів. Технологія у сукупності з технічними засобами складає техногенну компоненту природо-користування. Окрім того, технологія є результатом діяльності людини і, у цьому зв?язку, вона є елементом соціального середовища. Власне технологія та мобілізовані для її функціонування елементи соціального та природного середовища складають технологічну систему (ТС).

Оцінка технологічних систем, як інструмент оптимізації природо-користування, необхідна для вирішення двох видів задач:

розробка нових та удосконалення існуючих технологій;

аналіз та оцінка конкуруючих напрямків у розвитку регіонального природокористування.

Перша група задач в методологічному та практичному аспектах вирішена досить повно.

Значимість другої групи задач значно вище, чим це може здаватися, бо підхід до них формує врешті решт науково-технічну політику на різних рівнях природокористування, і тим самим, орієнтацію та концентрацію сил, коштів та уваги на тих основних напрямках, які визначають приоритети розвитку регіону.

Аналіз показує, що оцінка технологій і технологічних систем здійснюється у наш час за самими різними критеріями та показниками. Це може бути надійність, корисність, цінність, результативність, економічна ефективність, досконалість, оптимальність, прогресивність, якісні показники, та інші. Але, в більшості робіт оцінці технологій надається тільки економічний смисл і виконується вона стосовно одного з етапів її життєвого циклу: проектування, виробництва чи експлуатації. На наш погляд, оцінка ТС повинна охоплювати усі етапи створення системи, починаючись з періоду проектування та виконання будівельних робіт, а закінчуватись етапом ліквідації, що настає після фізичного та морального старіння ТС.

Застосування у цьому випадку для оцінки ТС системного аналізу дає можливість перемогти розрізненість у поняттях та термінах, що характеризують технічні, технологічні, екологічні, економічні, соціальні та інші аспекти їх використання. Отже, необхідна система показників, що відображає здібність технологічної системи виконувати поставлені реальні, науково обґрунтовані задачі з урахуванням вимагаємих функціональних, економічних, екологічних та соціальних показників її повного життєвого циклу.

Для зручності оцінки показники повинні бути інтегровані в один

узагальнений показник - рівень досконалості ТС. Цей показник може бути наданий як сукупність трьох складових:

соціальні показники, що відбивають роль ТС у формуванні соціально-економічної привабливості регіону, забезпеченні політичної стабільності у ньому;

матеріально - речовинні показники, що характеризують кількісні та якісні параметри виробленої ТС продукції та послуг, обсяги спожитих ресурсів та утворених відходів;

економічні показники, що відбивають особливості функціонування ТС, надані у вартісному еквіваленті.

Якщо вартісний вимір економічних показників широко розповсюджений, то методичні принципи встановлення кількісних показників перших двох груп складових рівня досконалості ТС (соціальної та матеріально-речовинної) розроблені в недостатній мірі, хоча це має важливе значення для вирішення проблем удосконалення регіонального природокористування.

У цьому зв'язку пропонується система показників, що дозволяє дати оцінку рівня досконалості ТС при її функціонуванні в реальних умовах природного середовища. Виділені п'ять груп показників, що в достатній мірі відбивають особливості функціонування технологій природокористування: технологічні, ресурсні, економічні, екологічні та соціальні.

Кожна з цих груп показників, у свою чергу, включає показники, що відображають як внутрішні особливості та характеристики оцінюємих технологій, так і показники, що відображають зв'язок цих технологій з зовнішнім по відношенню до них середовищем - природним, економічним та соціальним (таблиця).

Кожний із наведених показників характеризує будь-яку ТС по одному із напрямків. інтегральна оцінка рівня досконалості ТС (РД), що виражена через наданий у таблиці ряд показників, дає

Таблиця 1 - Система оціночних показників для встановлення показника рівня досконалості ТС

комплексну оцінку технологічної системи:

;

де - вагові коефіцієнти, що приймають значення від 0 до 1, до того ж для будь-якого i;

- чисельне значення (від 0 до 1) показника, що характеризує ТС;

n - кількість груп показників;

m - число показників, що входять до групи.

Розглянемо стислу характеристику показників, прийнятих для оцінки ТС.

Група технологічних показників складається із показників, що характеризують безпеку праці, надійність функціонування ТС, гнучкість перебудови технологічних систем на новий асортимент та обсяги виробляємої продукції, а також показник якості продукції цієї ТС.

Складовими показника "безпека праці" є показник безпеки виробничого обладнання, виробничого та трудового процесів.

Рівень безпеки технологічних систем характеризується показником травматизму, що виражаються кількістю на одиницю продукції та числом потерпілих зі смертельними наслідками на одиницю продукції.

Надійність функціонування - комплексна властивість технологічної системи виконувати задані функції, зберігаючи при цьому свої основні характеристики (за певних умов експлуатації в установлених межах). Надійність включає до себе такі показники як безвідказність, довговічність, ремонтопридатність тощо.

В практиці оцінки технічних улаштувань і технологій у якості показника надійності більш поширено використовуються такі показники як доробок на відмову та гарантійний термін служби. В якості базового показника надійності ТС прийнято відношення ресурса роботи (гарантійний термін, доробок на відмову) до середнього щодо цього типу виробництва значенню.

Показник гнучкості виробництва щодо обсягу та асортименту. Гнучкість асортименту свідчить про можливість впровадити у виробництво нові вироби та знімати з виробництва старі при використанні незмінних знарядь праці конкретної ТС. Гнучкість зміни обсягу виробництва відображає можливість пристосувати виробництво до зміненого обсягу виробляємої продукції. В якості базового показника гнучкості технологічної системи доцільно прийняти відношення витрат на технічне переналагодження при переході на виробництво нового виробу до первісної вартості поставленого обладнання та витратам на його монтаж.

Показник якості випускаємої продукції. Показником якості продукції ТС визначається можливість цієї технологічної системи випускати продукцію, відповідну вимагаємій якості при безумовному забезпеченні інших технологічних вимог (якість первинної сировини, технологічна дисципліна, кваліфікація робітників та інше). Головним технологічним показником, що корелює з якістю продукції, є рівень технологічного браку.

Група показників ресурсомісткість технологічних систем відображає енергомісткість, матеріаломісткість, трудомісткість їх функціонування, а також показники землемісткості ТС та дефіцитності використаної сировини.

Показник енергомісткості функціонування технологічних систем. Узагальнюючим показником, що враховує ефективність використання енергоресурсів і пов'язаним як з рівнем техніки, так і з рівнем технології, може бути прийнятий коефіцієнт корисного використання енергії у технологічному процесі, який залежить від величини енерговтрат.

регіональне природокористування технологія

Матеріаломісткість технологічних систем. Матеріальні ресурси, призначені для забезпечення процесів, що пов'язані з функціонуванням технологічних систем, включають поширений асортимент матеріалів. До них відносяться матеріали, необхідні для підтримки в робочому стані засобів праці (запасні частини, ремонтні матеріали), або для забезпечення матеріальних умов праці (робочих будівель, засобів зв'язку, транспорту та інше), а також направлені на переробку сировина, основні матеріали та полуфабрикати.

Трудомісткість функціонування технологічних систем. Для оцінки ефективності технологічних систем прийнятним є показник, що враховує кількість живої праці, необхідної для виробництва одиниці продукції, що можна подати як трудомісткість продукції. Зменшення витрат живої праці - вимога, пов?язана зі стабільним розвитком будь-якої технологічної системи. За базовий показник прийнято відношення трудомісткості (сума всіх витрат живої праці на виготовлення одиниці продукції в цій ТС) до вартості виготовляємої продукції.

Землемісткість функціонування технологічних систем. Земля є особливим ресурсом, оскільки одночасно може бути предметом праці, знаряддям праці та матеріальним ресурсом. У цьому зв?язку можна виділити три аспекта землекористування: продуктивне (традиційне), землекористування, тимчасове відчуження земельних ресурсів та знищення земельних ресурсів внаслідок діяльності ТС. В якості базового показника приймаємо відношення приведеної землемісткості до вартості виробленої продукціі.

Дефіцитність сировинних ресурсів. Одним з важливих аспектів удосконалення ТС є зміна у бік зменшення її залежності від первинної сировини. Незалежність від первинної сировини тим більше, чим менш дефіцитна є первинна сировина та матеріали. Для умов багатьох промислових регіонів сировиною з найменшим "індексом дефіцитності" є відходи промислових виробництв.

Економічні складові показника рівня досконалості технологічних систем. При оцінці технологічних систем окрім характеристик чисто технічних, впливаючих на якість кінцевого продукта, на експлуатаційні дані системи, необхідно також враховувати економічні показники функціонування самої системи: вартість її створення, експлуатації та ліквідації, швидкість окупності капіталовкладень, вплив на характер розвитку економіки регіону. Ці характеристики функціонування ТС відображають економічні показники, призначені дати економічну оцінку доцільності створення системи.

Показник, що враховує величину витрат на створення ТС.

Показник капітальних витрат характеризує величину грошових коштів на створення (будівництво будинків, під'їзних шляхів, придбання та монтаж обладнання, пуско-налагоджувальні роботи) технологічних систем. В якості базових при зрівнянні приймаються нормативні значення питомих капітальних вкладень, що характеризують потребу в інвестиціях на створення основних фондів підприємств, господарств та об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, розраховані на одиницю потужності та приросту виробництва продукції, робіт та послуг.

Показник фондовіддачі технологічної системи відображає кількість виробляємої продукції, віднесеної до одиниці вартості промислово-виробничих фондів. Визначається цей показник за відомими методиками.

Показник витрат на ліквідацію технологічних систем. Після завершення функціонування ТС виникає необхідність проведення робіт по усуненню усіх наслідків, що викликані її діяльністю. Комплекс таких робіт має на увазі реалізацію по остатній вартості обладнання, ліквідацію або перепрофілювання будинків та споруд, захоронення шкідливих для навколишнього середовища залишених речовин, рекультивацію порушених територій, на відновлювальні роботи та ліквідаційні заходи. Витрати на ці роботи визначаються як різниця між вартістю відновлювальних заходів та прибутком від реалізації або перепрофілювання залишених після завершення функціонування технологічних систем будинків, споруд, обладнання та інш.

Показник самоокупності характеризує швидкість повернення вкладених у створення ТС фінансових ресурсів. Термін окупності капітальних вкладень визначається відношенням суми капітальних вкладень (кошторисна вартість) до отриманого в результаті функціонування ТС річного прибутку.

Значимість технологічної системи для розвитку території. Функціонування ТС певним чином впливає на розвиток прилеглої території. Якщо наведені вище показники економічної групи характеризують безпосередньо технологічну систему, то цей показник відбиває її вплив на розвиток навколишнього середовища регіону. До цього ж такий вплив може бути як позитивним (підвищення зайнятості населення, можливість надходження коштів до місцевого бюджету, поліпшення екологічного стану у випадку застосування більш досконалої техніки та технології), так і негативних (зростання техногенного навантаження на довкілля та показників травматизму).

Екологічні показники рівня досконалості технологічних систем. У сучасних умовах виникнення надзвичайних екологічних ситуацій обумовлено впровадженням у виробничу практику технологій, які часто базуються на процесах високого рівня ризику. Насамперед зростає ризик аварій великих технічних систем, що пов'язано зі збільшенням їх кількості та складності, зростанням одиничної потужності агрегатів на промислових та енергетичних об'єктах, їх територіальної концентрації.

Показник імовірності виникнення екологічної катастрофи. Оцінка ризику повинна характеризувати як імовірність настання самої несприятливої події (наприклад, аварії на атомній электростанції або викиду шкідливих забруднюючих речовин підприємством), так і ймовірність негативних наслідків цієї події (наприклад, захворювання і смерті людини).

Показник екологічної небезпеки викидів (скидів) забруднюючих речовин в атмосферу (водні об'єкти). Викиди забруднюючих речовин в повітряний басейн в обсягах, що перевищують можливості асиміляційного потенціалу природного середовища території визначають показник екологічної небезпеки викидів (скидів). Змістове наповнення показника включає декілька елементів. Так, наприклад, показник екологічної небезпеки викидів може охарактеризувати і технологічний перебіг з екологічними наслідками і техногенну катастрофу, що призводить до забруднення навколишнього середовища та перевищує допустимі норми дії на її елементи. За показник екологічної небезпеки викидів забруднюючих речовин в повітря, наприклад, приймається такий показник, який характеризує випадкову подію технологічного походження, внаслідок якого в навколишнє середовище потрапляють шкідливі речовини в обсягах, що перевищують допустимі норми.

Показник пошкодження земель залежить від динаміки та характеру їх вилучення. ТС можуть характеризуватися постійним значенням показника землемісткості (в процесі роботи підприємства потреба у відчуженні нових земель відсутня) або зростаючим (діяльність підприємств пов'язана з постійним відчуженням земельних ресурсів; наприклад, розробка родовищ корисних копалин відкритим способом).

Показник екологічних наслідків припинення діяльності ТС. Аналіз структури життєвих циклів ТС показує, що під час їх оцінки не враховуються деякі важливі етапи. Це відноситься, наприклад, до етапу ліквідації, який настає після фізичного та морального старіння техніки або технології. У повному обсязі цей етап враховується у виробництві гірничих робіт, де обов'язковим технологічним процесом є рекультивація порушених земель. Проте часто етап ліквідації ТС не розглядається. Наприклад, зараз невирішеною проблемою є планова ліквідація атомних електростанцій після закінчення терміну їх експлуатації (особливо демонтаж ядерних реакторів).

У зв'язку з цим для більш точної характеристики рівня досконалості ТС, що оцінюються, необхідно враховувати показник екологічних наслідків припинення їх діяльності.

Показник соціальної характеристики рівня досконалості ТС призваний відобразити умови взаємодії технології та людини.

Показник кваліфікаційного рівня трудящих ТС. Кваліфікація працівника визначається вимогами, які пред'являють технологічні системи, рівнем спеціальних знань та практичних навиків і характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, яку він виконує. Все розмаїття робіт по кожній професії (фаху) розподіляється в залежності від їх складності на ряд категорій або кваліфікаційних груп, що називаються розрядами.

Одним із показників кваліфікаційного рівня робітників є показник "середній тарифний розряд робітників". Порівняльну оцінку кваліфікаційного рівня робітників, що зайняті у конкретному виробництві (технології) можна визначити співвідношенням до середнього кваліфікаційного рівня робітників по даній галузі. Для проектуємих технологій використовується показник "середній тарифний розряд робіт".

Показник, який характеризує умови праці ТС. Умови праці - це частина виробничих умов, за яких виконуються ті чи інші виробничі процеси і визначаються особливостями техніки та технологіі. Для оцінки умов праці визначають п'ять груп факторів, що їх формують: технічні, організаційні, санітарно-гігієнічні, соціально-психологічні та естетичні.

Відносна чисельність працюючих в несприятливих умовах праці може бути використана як непряма характеристика (оцінка) умов праці.

Заробітна плата тісно пов'язана з впровадженням та ефективним використанням нової техніки, оскільки краще використання обладнання та більш прогресивних технологій забезпечує збільшення продуктивності праці, а тим самим ріст заробітної плати. Використання показника "рівень заробітної плати" покликаний дати характеристику конкретній технології з позицій участі у збільшенні матеріального добробуту трудящих регіону. Порівняльну оцінку технологій по рівню заробітної плати можна одержати шляхом співставлення середньої заробітної плати робітників даного виробництва (технології) з середньою заробітною платою по галузі.

Показник регулювання зайнятості населення. Основними показниками, які характеризують використання трудових ресурсів, є показники рівня зайнятості населення та ступіню використання трудових ресурсів. Обидва ці показники характеризують кількісну сторону використання трудових тесурсів, але цілком не прив'язані до технології, яка оцінюєтья. Тому пропонується використати показник, який відображає стан ринку робочої сили для оцінки технології. Показник являє собою відношення кількості працівників приорітетної для даної технології спеціальності та зайнятих у ній до кількості безробітних цього ж фаху у масштабах регіону.

Показник, який відображає соціальну потребу у виробленій продукції. Використання такого показника обумовлено необхідністю в умовах екологічної кризи в регіоні оцінити доцільність виробництва даної продукції та встановити оптимальний обсяг виробництва виходячи з соціальної потреби в них.

Рівень соціальної потреби у конкретній продукції встановлюється із співвідношення фактичного обсягу виробництва цієї продукції до розрахункової потреби. Для визначення потреби у товарах народного споживання, на які розроблено соціальні нормативи, доцільно використати відношення фактичного обсягу виробництва на душу населення у даному регіоні до оптимального (нормативного) обсягу споживання на душу населення для даного регіону або інших, більш розвинутих країн.

Разом з показниками, що характеризують рівень соціального розвитку та стан навколишнього середовища, ця система показників оцінки рівня досконалості технологій може бути використана при розробці моделі вибору стратегії сталого розвитку будь-якого регіону країни.

Размещено на Allbest.ru