Дослідження рівня соціального розвитку населення на території при моделюванні процесів природокористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

В ООН на протязі останніх років провадяться дослідження індексу людського розвитку (ІЛР) з метою встановлення рівня соціального роз-витку різних країн і визначення їх місця у загальному ряду [1,2]. Однак використаний у методиці підхід до визначення ІЛР, заснований тільки на розгляді трьох, нехай і найбільш важливих величин, не може дати відповідь на питання про різні чинники, що формують ці величини, рівно як і інших показників, що впливають на рівень соціального розвитку в країні. Залишається невирішеним питання про реальні можливості і механізми ефективного управління розвитком території (країни) за допомогою керуючого впливу на різноманітні чинники, що формують соціальний розвиток території. Необхідно також враховувати історичні, національні, ментальні і інші особливості, які формують уявлення про соціальне благо для населення, що проживає на території. Зокрема, в Україні діє безліч негативних дестабілізуючих чинників, соціально - економічні процеси нестабільні, що характерно для країн з перехідною економікою, а також є відмінності в методології статистичного обліку і розрахунків показників в порівнянні з методологією ООН [3]. Для умов України ІЛР потрібно поліпшити, оскільки цей показник не враховує: 1) негативні чинники, 2) якісну відмінність соціально-економічних процесів в Україні і в розвинених країнах, 3) приховані потенційні чинники, які сьогодні дуже мало впливають, але визначають майбутнє на етапі якісного перелому.

Тому для сучасного етапу розвитку України необхідно розширити число показників, що досліджуються, по можли-вості охопивши всі сторони соціального розвитку, що впливають на життєво важливі інтереси суспільства. З цією метою нами була розроблена багаторівнева система взаємопов'язаних показників соціального розвитку.

Для цілей оцінювання соціальних показників достатньо дослідити спрощену соціальну структуру суспільства, приймаю-чи, що між її елементами і складовими частинами існують тільки вертикально підлеглі зв'язки. Приклад фрагмента такої лінійної багаторівневої структури подано на рис. 1.

Рис. 1 - Схема агрегирування показників

Показники утворюють нижній базовий рівень показників соціальної структури.

Агрегованні показники Y і Z представляють верхні рівні структури, а величини відображують ступінь значення відповідного фактору і використовуються при формуванні показників верхнього ієрархічного рівня. Показники X пов'язані з величинами показників, які можна отримати внаслідок соціометричних досліджень. До таких величин відносяться, наприклад, прибуток на душу населення, загальна захворюваність дорослого населення, загальна дитяча захворюваність, соціальні виплати і пільги, рівень злочинності, імовірність техно-природних аварій і катастроф і т.д. Кожен з цих показників має свою природну верхню і нижню межу , і .Поточне значення i-ої соціометричної величини відбивається значенням . Для позитивних показників (зростання яких приводить до поліпшення соціального стану) нижнє мінімальне значення визначає ту межу, перехід через яку означає придбання відповідним чинником соціальної значущості. Наприклад, доступність сучасного медичного обслуговування для більшості членів суспільства здатна значно поліпшити його соціальний статус, привести до позитивних зрушень в аспекті суспільного здоров'я і безпосередньо в сфері виробництва, як чинник поліпшення продуктивних сил. І навпаки, згортання медичних програм нижче мінімального рівня означає втрату відповідного соціального блага, як чинника соціального розвитку. Максимальне значення позитивної величини означає, що відповідний чинник досягає такого рівня розвитку, при якому у свідомості суспільства знімається гострота в соціальному аспекті, що розглядається. Такі “порогові" значення існують практично для всіх соціальних чинників. Це дозволяє встановити для кожного з них однорідну соціальну оцінку за наступною шкалою:

(1 )

Таким чином, для позитивних соціальних чинників оцінка 0 означає втрату відповідного елемента в його соціальній значущості, а оцінка 1 означає такий достатній його розвиток, при якому зусилля суспільства спрямуються тільки на підтримку досягнутого рівня.

Відповідним чинном для негативних соціальних факторів (наприклад, загальна захворюваність, безробіття, виробничий травматизм тощо ) існують свої мінімальні значення , які оцінюються як максимум за шкалою соціальних оцінок, іншими словами їх значення є 1. І навпаки, максимальні значення таких величин відмічають кризовий розвиток ситуації по існуючому соціальному компоненту. Для таких показників приймається наступна оцінка:

(2 )

З допомогою показників базового рівня формуються відповідні узагальнюючі показники вищого рівня, іншими словами, здійснюється перехід від показників до показників і відповідно до схеми, наведеної на рис. 1.

Наприклад, показники: прибуток на душу населення, соціальні виплати, забезпеченість житлом і т.п., утворять узагальнений показник “життєвий рівень населення”. Аналогічно показники загальної дитячої захворюваності, загальної дорослої захворюваності, державні інвестиції в медицину і т.п. утворять показник здоров'я населення. У даній роботі ми не розглядаємо питання про конкретну соціальну структуру суспільства. Очевидно, що вона змінюється при переході від одного людського співтовариства до іншого. Ця структура динамічна в соціально-історичному часі. Для передових країн ця структура більш розвинена і містить більшу кількість соціально значущих елементів, чим, наприклад, для країн, що розвиваються. Іншими словами, кожне конкретне людське співтовариство характеризу-ється своїм набором соціально значущих компонент, їх кількість задає розмірність простору соціальних вимірювань. Зміна цієї кількості у бік збільшення означає якісне зростання або соціальний прогрес. Наприклад, фінансування наукових досліджень нижче деякого рівня означає таку зміну у соціальній структурі суспільства, при якій стає неможливим прорив у царині високих технологій. Навпаки, при фінансуванні науки на досить високому рівні цей прорив стає одним з провідних чинників соціального розвитку.

Втрата будь-якого соціального виміру означає соціальну кризу або соціальну деградацію суспільства. Останнє не завжди означає загрозу біологічному існуванню, частіше за все мова йде про системну кризу, про перехід до більш простих, примітивних форм соціальної життєдіяльності, характерних для ранніх етапів історичного розвитку. Якісні переходи, що розглядаються, можна, в певній мірі, віднести до досліджених І.Пригожиним переходів розгорнення складних динамічних структур відкритих систем, в просторі керуючих параметрів, через ряд послідовних біфуркацій збільшення числа існуючих рішень для систем нелінійних взаємо-пов'язаних рівнянь [4].

Послідовні якісні переходи задають міру безперервного простору кількісних (еволюційних) змін. Цей простір є природною мірою, прийнятою нами за одиницю.

За рамки нашого розгляду виноситься питання про склад і кількість базових показників. Зокрема, ключове значення має уявлення про повноту системи цих показників, з урахуванням того без-перечного факту, що вся група базових показників не утворює повністю незалежний (ортогональний) базис. Тут можна говорити лише про представниць-кий клас базових показників, які в більшій або в меншій мірі відображає соціальну структуру, що склалася.

Найважливішою задачею системного аналізу є розрахунок зведеного (інтеграль-ного) показника верхнього рівня на основі підлеглих показників нижнього рівня (рисунок 1).

У загальному випадку, для того, щоб врахувати перспективи стійкості системи в соціальному аспекті на різних тимчасових рівнях (стратегічному, тактичному і оперативному), потрібно врахувати взаємопов'язаність і взаємообумовленість показників. При цьому інтегральний показник визначається функціоналом загального вигляду:

( 3 )

Нами пропонується наступна аналітична залежність, яка є розширенням поняття середньо-геометричного:

, ( 4 )

де -- індекси нормованих соціальних показників, що утворюють нижній рівень для інтегрального показника, а -- позитивний показник ступеню для і-го фактору.

Така середньозважена гео-метрична залежність обрана тому, що вона адекватно оцінює вплив кожного з соціальних чинників, покладених в основу всієї соціальної “піраміди". Негаразди в будь-якому з показників соціальної структури, його спрямованість до нуля, означає аналогічне прагнення і всіх складених з нього агрегованних показників і підсумкового показника соціального розвитку суспільства. Максимальна оцінка для останнього буде мати місце тільки в тому випадку, коли всі показники базового рівня максимальні.

Тут ми відходимо від загально-прийнятого підходу до оцінки інтегральних показників за допомогою середньо-зважуваних (арифметичних) величин:

, ( 5 )

де -- ваговий чинник значності i-го

показника, позитивного і нормованого на одиницю:

( 6 )

Прийнятий нами підхід відповідає суті функціонування соціальної структури суспільства, як динамічної структури, що послідовно розвертаєть-ся. Стійкість такої системи реалізовує-ться за принципом відповідальності кожної ланки. У той час, як середньозважувана оцінка, на нашу думку, не відображає необхідну чутливість по відношенню до критичного стану окремо взятого соціального компонента. В ній зреалізовано простий метричний підхід, з ваговими коефіцієнтами значності у якості метрик простору соціальних вимірів. Як наслідок, така одномірна оцінка не відображає міру розкриття можливостей соціальної структури в його просторі, не є індикатором соціальної кризи або соціального прогресу. Для повноти нашого дослідження необхідно визначити сутність показників значності , що представлені залежністю (4).

Для цього розглянемо малу безперервну зміну параметрів в просторі соціальних змін:

( 7 )

Слідством цих перетворень, згідно (4), є зміна інтегрального параметра

верхнього рівня:

( 8 )

а відносна (процентна) зміна параметра, що розглядається, набуває наступного вигляду:

. ( 9 )

Порівнюючи (5) і (9), приходимо до висновку, що показники міри _і мають значення вагових метричних множників, аналогічних величинам _і, що нормуються на одиницю співвідношенням, подібним (6):

( 10 )

Отже, оцінка і розрахунок соціальних показників згідно (1-5) і (10) є найбільш загальною оцінкою, що відповідає цілям і задачам соціального дослідження. Аналогічна оцінка по (5-6) носить локальний характер наближення малих безперервних змін соціальних параметрів.

Для розрахунку вагових множників значності _і найбільш перспективним представляється експертний підхід з використанням матриць попарної відносної значущості соціальних чинників [5]. Цей підхід дає меншу міру суб'єктивності оцінок у порівнянні з традиційним підходом прямих експертних оцінок.

У табл. 1 приведена бальна оцінка (від 1 до 4) значності попарного порівняння показників і їх смислове значення.

Таблиця 1 - Відносні рівні порівняльної значності

З використанням табл.1 представлена, наприклад, матриця оцінок значності соціальних показників верхнього рівня (табл. 3), отримана методом попарного порівняння. Природно, що всі діагональні елементи цієї таблиці прирівнюються 1. Елементи, розташовані симетрично відносно головної діагоналі, є зворотними величинами.

На основі отриманих в табл. 2 оціночних даних (чисельні оцінки носять зразковий характер) обчислюються коефіцієнти значності для відповідних соціальних показників (табл. 3).

Таблиця 2 - Попарна значність соціальних показників

Таблиця 3 - Розрахунок вагових коефіцієнтів соціальних показників

Таким чином, для соціальних показників верхнього рівня коефіцієнти значності розподілилися таким чином:

життєвий рівень 0,35 або 35%;

захищеність життєдіяльності 0,35 або 35%;

забезпеченість людськими ресурсами 0,19 або 19%;

забезпеченість інтелектуальними ресурсами 0,11 або 11%.

Для цілей і задач стійкого розвитку, як мінімальні і максимальні величини відповідних показників, вибираються орієнтири стійкості, обгрунтовані для загальнонаціонального рівня. Тоді інтегральна оцінка соціального розвитку буде відображати міру поступу суспільства в напрямі соціальної (еко) стійкості. При необхідності цю оцінку можна навести в процентах (0 - 0%, 1 - 100%).

Запропонований методологічний підхід може бути успішно використаний як при дослідженні довготривалих соціальних процесів, так і в окремих питаннях, наприклад, при оцінці безпеки життєдіяльності. Нормування показників на одиницю дозволяє використати ймовірні оцінки, які нормуються аналогічним чином. Тобто в розрахунок, нарівні із звичайними соціометричними параметрами, органічно включаються параметри імовірностей техно-природного катаклізму, аварій, нещасних випадків і виробничого травматизму. Це стосується безпосередньо оцінок безпеки життєдіяльності на території як складного природного і соціального явища.

Для проведення таких досліджень досить відтворити основну структурну залежність між ключовими елементами (чинниками) впливу (аналіз за Парето) і ефективно використати запропоновану методику розрахунку. Основна мета - зважити позитивні і негативні сторони якої-небудь діяльності, що проектується на території і отримати загальну оцінку соціального ефекту, в рамках єдиного методологічного підходу. Вони можуть бути використані для аналізу і подальшого обгрунтування прийняття рішень по широкому колу соціальних проблем на рівні окремого підприємства і цеху, а також на рівні місцевих органів влади і загальнодержавних владних структур. Іншими словами, при оцінці соціальних змін на тактичному і оперативному рівнях, коли має місце малу динамічну зміну соціальних параметрів:

,(11 )

для отримання відповідних оцінок зміни величин різного рівня агрегирування необхідно в (4) перейти до наближення малих змін параметрів (11). Звідки випливає :

,(12 )

(13 )

Така оцінка може бути ефективно використана в тому випадку, коли багато показників базового рівня виходять за межі граничних величин, тобто відповідні нормовані соціальні показники обертаються в нуль. Однак існує необхідність оцінки впливу динаміки зміни цих показників на відповідні показники верхнього рівня і на інтегральну величину індексу соціального розвитку населення на території. Використання такого динамічного підходу виправдане, коли суспільство на території, що досліджується, знаходиться в стані комплексної соціально-економічної кризи. При цьому виникає потреба в оцінці найближчих оперативних кроків, здатних найбільш швидко і ефективно поліпшити соціальну ситуацію в суспільстві. У методологічному аспекті це означає постановку відповідної задачі по оптимальному проектуванню діяльності з метою досягнення соціально стійкого (еко)розвитку на території.

Попередній аналіз результатів дослідження показує:

реалізуємість алгоритму наскрізного

розрахунку інтегрального показника - ІСР на території;

можливість використання запропоно-ванної методології як в контексті загальної моделі стійкого розвитку території, так і для оцінки окремих чинників стійкості розвитку, наприклад, безпека життєдіяльності.

Надалі доцільне проведення наступних досліджень:

1) вдосконалення методології конструювання і розрахунку інтегрального індексу, в тому числі: розробка, проектування, програмування мінімальної експертної системи для оцінки даних;

2) проведення экспертирування і отримання експертних оціночних даних, їх значущості і оцінних шкал;

3) розробка програмного забезпечення і розрахунок підіндексів і інтегрального індексу соціального розвитку при моделюванні процесів просування до екостійкого розвитку на території.

Бібліографічні посилання

екологічний соціальний розвиток населення

Human Development Report, 1993.- New York, Oxford: Oxford University Press, 1993.-230 p.; 1994.-226 p.; 1995.-234 p.; 1996.-238 p.

Отчет по человеческому развитию 1994. Издан для программы Развития ООН. -Нью-Йорк: Оксфорд университет пресс, 1994. -226 с.

V.Khazan, O.Livshyts, M.Mazharov. The Ukraine differences in dimension of sustainable development// Sbornik pednek. Perspektivy trvale udritelnho zpsobu ivota. 29-31 lenda, 1997, Olomouc. Vydavatelstvi Univerzity Palackho, pp. 220-224.

Пригожин И. От существующего к возникающему. - М.: Наука, 1985. - 327 с.

Дэвид Г. Метод попарного сравнения. - М.: Финансы и статистика, 1978. - 198 с.

Размещено на Allbest.ru