Збереження біорізноманіття – запорука стійкого розвитку міста Дніпропетровська

Л.Б. Анісімова *

О.С. Левенко **, I.I. Романенко *

* Інститут проблем природокористування та екології НАН України;

** Державне підприємство "Дніпрокосмос", Дніпропетровськ

В статті аналізуються причини зниження біорізноманіття на території крупного промислового міста. Не дивлячись на багаторічний антропогенний прес, навіть на території такого індустріального центру, як м. Дніпропетровськ, залишилися біогеоценози, ландшафт яких зберіг значення природного еталона степу і байрачних лісів. Такими на території м. Дніпропетровськ є балки.

В статье анализируется причины снижения биоразнообразия на территории крупного промышленного города. Несмотря на многолетний антропогенный пресс, даже на территории такого индустриального центра, как г. Днепропетровск, ещё остались биогеоценозы, ландшафт которых сохранил значение природного эталона степи и байрачных лесов. Таковыми на территории г. Днепропетровска являются балки.

Біологічна різноманітність означає різноманітність живих організмів у всіх екосистемах включаючи наземні, водні і інші природні комплекси, частиною яких вони є, також це поняття включає різноманіття усередині виду, між видами і різноманіття екосистем. Біорізноманіття як найцінніший природний ресурс є національним надбанням кожної держави, цінність якого формувалася в процесі еволюції [8]. Завдяки виконуваним функціям в біосфері - буферній і стабілізаційній нейтралізується негативна дія абіотичних чинників на живу природу. Тому збереження існуючого біологічного різноманіття має важливе стратегічне значення.

Термін “збереження біорізноманіття” з'явився в міжнародно-правовому лексиконі на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992). В ході конференції, а саме, 5 червня 1992 року, була укладена міжнародна Конвенція про біорізноманіття [7]. Основна ідея філософії сучасного підходу людства до рішення проблем охорони навколишнього середовища сконцентрована в проблемі збереження природних багатств на основі екологічно обґрунтованого соціально-економічного розвитку. Рішення проблем навколишнього природного середовища повинне бути узгоджено з функціонуванням економічного механізму природокористування. У свою чергу економічно виправдані чинники, які забезпечують швидке зростання економіки, повинні бути узгоджені з екологічними і соціальними чинниками. А підходи і методи охорони навколишнього середовища повинні бути економічно виправданими за інших однакових умов. Україна була в числі 153 країн світу, яка підписала і ратифікувала Конвенцію про біорізноманіття. Вже в травні 2003 року була прийнята Київська резолюція про біорізноманіття, згідно якої безперервне погіршення стану біологічної і ландшафтної різноманітності в Загальноєвропейському регіоні і втрата біологічної і ландшафтної різноманітності, що продовжуються, підриватимуть стійкий розвиток, соціальну і культурну цілісність населення Землі [6].

На більшій частині території України природні комплекси вже тривалий час знаходяться під інтенсивною і достатньо різноманітною по характеру антропогенною дією. Внаслідок чого більшість цих комплексів зазнали істотні і необоротні структурні і функціональні зміни. А природні ландшафти, що збереглися, знаходяться у стані близькому до деградованого. Екстенсивне природокористування, зарегулювання стоку річок, стихійний розвиток колективного садівництва призвели до знищення близько 70 % цінних природних комплексів і ландшафтів у країні.

В межах гірничодобувних регіонів України, де різні ділянки її території відрізняються істотним зниженням біорізноманіття, а в більшості випадків і втратою здатності його відновлення, природними оазисами за біорізноманіттям флори і фауни залишаються природні і штучні лісові насадження. Дніпропетровська область розташована в двох підзонах справжнього степу: все лівобережжя і велика частина Правобережжя знаходиться в підзоні різнотравно-типчаково-ковилового степу, крайній південний захід Правобережжя - в підзоні типчаково-ковилового степу. Лісові насадження на території області розташовані уздовж річок, на схилах річкових долин, балок, ярів, утворюючи ліси двох типів: заплавні, які приурочені до заплав річок Дніпра, Орелі, Самари, Вовчої, і ліси байрачного типу, які займають балки і яри.

На Дніпропетровщині ще зберігається значна кількість ділянок з цінними природними екосистемами, що знаходяться поза рамками офіційного природоохоронного реєстру. До подібного роду територіям необхідно віднести балки і яри, що знаходяться в межах міського ландшафту, а також міські парки. Ґрунти ярів представлені чорноземами глинистого, важко- і середнесуглинистого складу, у верхніх частинах схилів - середньогумусованими, в нижній частині і на дні - слабогумусованими ґрунтовими відмінностями. В балках виявлені чорноземи важкосуглинисті, огрядні і малогумусовані в нижніх частинах схилів балок і на дні, в решті частин балок - слабогумусовані. Рослинність, яка представлена в ярах і балках території міста, відрізняється найбільшою різноманітністю.

Балки м. Дніпропетровська уявляють з себе унікальні природні об'єкти. На південній околиці міста від аеропорту до села Старий Кодак протягнулася балка Сажавка, ландшафт якої зберіг значення природного еталона степу і байрачних лісів України. А сукупність гірських порід балки уявляють еталонний зріз четвертного періоду. Тунельна балка - це єдина балка, розташована в межах міста Дніпропетровська серед житлових масивів Сокіл, Тополя, Перемога і селищ, що знаходяться за проспектом Гагаріна, і в якій до цих пір збереглися елементи дикої природи. Згідно дослідженням 70-80-х років, проведених В.А. Барсовим, в балці було відзначено 66 видів рідкісних комах, з них 17 видів занесено в Червону книгу України, 7 - в Європейський список, 42 - в Обласний список, були знайдено 13 видів рідкісних рослин [2].

Оточена з усіх боків житловими масивами і селищами - на балку все сильніше робить вплив антропогенний вплив: десятиріччями балка залишається улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів, піших прогулянок і тренувального бігу, а останнім часом і трасою для любителів гірських велосипедів; в нижній частині Тунельної балки на місці закритого піщаного кар'єру побудований лижний спортивний комплекс; проводяться кінні виїзди; городи повністю захопили ліві схили над річкою Тунельною і сприяють ґрунтовій ерозії. Струмки і озера є неконтрольованими стоками дренажних вод з-під масиву “Сокіл”. В балку звозяться промислові відходи і стікаються стічні води від численних підприємств міста і каналізаційних стоків приватного сектора. Несанкціоновані звалища відзначені навіть на космічних знімках (рисунок). Здійснюється незаконна забудова території гаражами, а також випас худоби. Всі перераховані факти не сприяють подальшому поліпшенню мікроклімату на обмеженій території, а також збереженню унікального біорізноманіття в окремо взятій екосистемі на площі величезного мегаполіса [9].

Необхідність охорони подібних територій продиктована ще і катастрофічним скороченням площі міських зелених насаджень, кількістю зелені, що різко знижується, на одного жителя високоіндустріального мегаполіса, яким є м. Дніпропетровськ за прийнятою класифікації міст: за територією, за площею мікрорайонів і за кількістю населення.

Як показали розрахунки зелені насадження м. Дніпропетровська виділяють за період вегетації приблизно 231 тисячі тонн кисню, а поглинають близько 115,5 тисяч тонн вуглекислого газу, 2,4 тисячі тонн сірчистого газу, поглинають приблизно 486,64 тисяч тонн пилу, випаровують 38500 тисяч тонн води і виділяють в повітря близько 5,4 тисячі тонн фітонцидів. Для Дніпропетровського регіону виконання санітарної ролі зеленими насадженнями обмежується періодом вегетації, що складають близько 170 днів в році, решта часу дана функція здійснюється за рахунок зелених насаджень інших територій [3].

Сучасна зелена зона міста є системою зелених насаджень, яка створена за рахунок розширення земель загальноміського користування, збільшення площ санітарно-захисних насаджень, перетворення приміських лісів в лісопарки, створення нових скверів, залісення балок, ярів, пустирів, надрічкових територій. Загальна площа зелених насаджень на території Дніпропетровська 10015 га (25,2 %). Насадження загального користування займають 2130 га. Це - парки культури і відпочинку (63 га), міські і районні парки, сади житлових районів і будинків (240 га), сквери (45 га), набережні і бульвари (124 га), міські ліси і лісопарки (3357 га). Насадження обмеженого користування складають 3998 га, а насадження спеціального призначення - 2180 га. За останні 15 років площа насаджень в місті скоротилася майже в 3 рази, тобто на 63% [1]. За оцінками вчених, для створення резерву зелені, необхідного для компенсації витрат кисню на виробничі потреби, окислення шкідливих речовин, що містяться у викидах стаціонарних джерел і автотранспорту, необхідно близько 100-150 м2 зелених насаджень на одну людину, а по нормах ВОЗ близько 50 м2/чел. Стандарти ВОЗ орієнтовані на еталонні умови без урахування атмосферного повітря, що використовується у виробничому процесі. В даний час на одного жителя мегаполіса припадає 0,009 га зелених насаджень і це в 2,5 разів менше порівняно з подібним показником в 1988 р. Зменшення площі зелених насаджень відбувається майже в геометричній прогресії, враховуючи, що і чисельність населення міста також зменшилося на 13% за аналогічний період.

Рисунок - Тунельна балка у м. Дніпропетровськ (знімок зі супутника ICONOS,інформаційний продукт SPASE IMAGING, обробка зображення ГП “Дніпрокосмос”): 1 - Запорізьке шосе, 2 - вул. Космічна, 3- залізнична дорога, 4- піщаний кар'єр

ландшафтний балка біорізноманіття місто

В м. Дніпропетровську десятки парків і зон відпочинку. Найстаріший з них парк ім. Т.Г.Шевченко, разом з Монастирським островом займає площу близько 45 га. Парк відноситься до пам'ятників садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

На більшій частині паркової території домінують кленові (Acer negundo L.) насадження - близько 80%, вік деяких дерев становить вісімдесят років. На решті території поширене самі різноманітні дерева, серед яких біла акація (Robinia pseudoacacia L.), каштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.), ясен гостроплідний (Fraxinus oxycurpa Willd.), берест (Ulmus foliacea Gilib.). За останній час площа парку скоротилася за рахунок вилучення частини території унікальної паркової зони під забудову елітним висотним житловим комплексом. Не менше відомий і унікальний парк ним. Л. Глоби, на території якого панують насадження білої акації (Robinia pseudoacacia L.) виду-інтродуценту, який виявився звичним в наших краях і присутній на гербі міста. Цей парковий комплекс спіткала та ж доля, що і парк ім. Т.Г.Шевченко. Цікавий своїми стрункими могутніми посадками гледічії (Gleditsia caspia J.) і могутніми в'язами (Ulmus foliacea Gilib.) Севастопольський парк, який також віднесений до пам'ятників садово-паркового мистецтва природно-заповідного фонду Дніпропетровської області. Із нез'ясовних причин за останні сім років істотна площа вікових насаджень зазнала значне вирубування. На території міста розташований ботанічний сад Дніпропетровського національного університету, який входить в склад міжнародної асоціації ботанічних садів і є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Насадження тут представлені білою акацією (Robinia pseudoacacia L.), вільхою (Alnus incana L. Moench.), дубом (Quercus robur L) і різновидами клена (Acer negundo L.) (Acer platanoida L ). Велике природоохоронне і санітарно-захисне значення для промислової частини міста має парк ім. Леніна, що є пам'ятником садово-паркового мистецтва природно-заповідного фонду Дніпропетровської області місцевого значення. Значна частина його території насаджена деревами білої акації (Robinia pseudoacacia L.) і клена ясенелистяного (Acer negundo L.), а також тополя (Populus italica Du Poi.)і в'яза (Ulmus foliacea Gilib.). В 2000 р. в місті був створений громадський ландшафтний заповідник масиву “Лівобережний” у межах акваторії річки Дніпро Фрунзе - водний канал - озеро Московське, території спортивно-оздоровчої зони і Кіровського лісництва. Заповідник частково відображає характер рослинності підзони типових різнотравно-типчаково-ковилових степів [5]. На площі заповідника широко поширене штучні чисті лісонасадження сосни звичайної (Pinus vulgaris L.) або змішані з білою акацією (Robinia pseudoacacia L.). Серед територій, що охороняються, виділяється значний за розмірами Дієвській природний лісопарк. Серед деревних порід, які виростають на території парку, домінуючими породою є біла акація (Robinia pseudoacacia L.), тополя (Populus italica Du Poi.), верба (Salix alba L.). Завдяки периферійному розташуванню, деревна рослинність цих двох об'єктів не піддається хижацькому знищенню [1].

Скорочення площі міських зелених насаджень приводить до значного зниження біологічного різноманіття на територіях, які первісно не мали багато видів флори і фауни, а також ландшафтного різноманіття, до яких і відноситься степове Придніпров'я та техногенно навантажені індустріальні території.

Збереження біологічного різноманіття веде до стійкості природних екологічних систем і сприяє поліпшенню стану лісового фонду, збереженню місцевої фауни, а також підвищенню родючості і поліпшенню якості ґрунтів і розвитку мережі природних територій з особливим статусом охорони. У свою чергу територіальна система природних екосистем, зв'язаних воєдино, а саме екологічна мережа, поліпшує умови для формування і відновлення природи, підвищенню природно-ресурсного потенціалу території, збереженню ландшафтного і біо- різноманіття [4].

Тому однім з пріоритетних завдань як державної, так і обласної, політики в області охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки повинне бути збереження просторового і видового біо- різноманіття і цілісності природних об'єктів і комплексів.

Вперше залежність стійкого розвитку від біологічного різноманіття була сформульована у Всесвітній Стратегії Охорони Природи розробленої МСОП при підтримці програми ООН, яка є направленою на “управління використовуванням людством біосфери, екосистем і видів, що утворюють її, так, щоб вони могли приносити стабільну користь сучасному поколінню і в теж час зберегли свій потенціал, щоб відповідати потребам і прагненням майбутніх поколінь”.

Визнано, що біо- і ландшафтне різноманіття має важливе значення не тільки завдяки його сутнісній цінності, але також завдяки товарам і послугам, яке воно надає людству, у тому числі соціальну і економічну роль, яку грає біорізноманіття для сільського господарства, лісництва, туризму, водного господарства, здоров'я людини та інших областей господарювання.

Перелік посилань