Размещено на http://www.allbest.ru/

Український НДІ промислової медицини, Кривий Ріг

Управління радоновою безпекою на локальному рівні

Л.О. Кривошей

Анотація

Розглянуте питання радонової безпеки на локальному рівні в рамках концепції сталого розвитку. Вирішення цього питання полягає у впровадженні концепції на місцевому рівні, постановці конкретної мети, впровадженні заходів протирадонової безпеки, проведенні просвітницької роботи серед населення.

Аннотация

Рассмотрен вопрос радоновой безопасности на локальном уровне в рамках концепции устойчивого развития. Решение этого вопроса заключается во внедрении концепции на местном уровне, постановке конкретной цели, применении мероприятий противорадоновой безопасности, проведении просветительской работы среди населения.

Annotation

The question of radon safety at a local level is considered within the framework of the concept of a steady development. The decision of this question consist in introduction of the concept at a local level, statement of a specific purpose, application of anti-radon protection methods, realization of educational work among the population.

Однією з найвизначніших подій XX століття стала Конференція ООН із навколишнього середовища та розвитку, яка відбулася у червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро. Свою увагу учасники конференції зосередили на проблемах майбутнього планети, а також на питаннях взаємостосунків людей з Матір'ю-природою. Ця зустріч відома під назвою саміт “Планета Земля”, оскільки в ній брали участь керівники країн усього світу.

Цій представницькій зустрічі передували роки технічної підготовки і досліджень. Конференція стала кульмінацією багатосторонніх зусиль міжнародної спільноти. Вона надала політичної чинності сталому розвитку (СР) - концепції використання природних ресурсів таким чином, щоб не позбавляти прийдешні покоління можливості користуватися ними [1]. Найвагомішим результатом конференції став “Порядок денний на XXI століття” (“Agenda XXI”), який і на сьогодні є узгодженою програмою дій для досягнення взаємозв'язку взаємозалежних компонентів СР: екологічного, економічного та соціального розвитку. Україна серед перших підписала у Ріо-де-Жанейро, у 1992 році, документ “Agenda XXI”.

Безумовно, мета в концепції СР України повинна корелювати з метою, наведеною вище і враховувати історичні реалії. Вони такі, що всі ми є учасниками і спостерігачами інтерференції системної кризи в Україні, - як результат трансформації суспільства, - на фоні загальносвітових кризових явищ [2]. радоновий безпека населення просвітницький

Україна прагне стійкого розвитку. Така ситуація дає шанс активного формування макроекономічної моделі і структури пропозиції та попиту, яка відповідає пріоритетам СР. Маємо на увазі такі, наприклад:

рівень життя людини;

здоров'я населення;

(енерго) ресурсозбереження;

маловідходне виробництво, тощо.

Таким чином, розвиток повинен бути пов'язаний з реалізацією таких заходів, що дозволяють покращувати умови і якість життя людини.

Виходячи з пріоритетів “Agenda XXI” мусимо визнати, що точкою докладання зусиль стає не галузь чи економіка загалом, але людина та її потреби. Тому важливо в процесі втілення концепції СР в Україні, поруч з загальною “метою-процесом”, як відбиття теорії “Ріо”, обрати реальну мету.

Тому логічно розглянути питання радіаційної безпеки, яке прагне вирішити спільнота в контексті СР. З окрема, в концепції виділяється питання радіоактивних відходів [3], що дуже важливо. Але не менше уваги слід приділяти проблемі природних джерел іонізуючої радіації. Це питання безпосередньо торкається проблеми впровадження концепції СР у регіонах активного видобутку і переробки мінеральної сировини де, треба визнати, утворюються антропогенні екосистеми, які виникають внаслідок незворотніх змін у природному середовищі при інтенсивному використанні невідновлюваних ресурсів.

Як показали чисельні медико-біологічні дані, мірою можливого негативного впливу іонізуючого випромінювання є доза, незалежно від того, природними чи штучними джерелами вона сформована [4]. У структурі доз опромінення населення як планети в цілому, так і України, найбільший внесок в сумарну середню ефективну річну дозу дає радон-222 - природний радіоактивний газ, продукт розпаду природного урану-238. В Україні при середній ефективній дозі опромінення населення джерелами природного походження 6 мЗв ^. рік -¹, ізотопи радону визначають до 80% її, величини, а радон-222 - близько 60% [5].

Криворізький залізорудний басейн є місцем з техногенно-порушеним природним середовищем і характеризується природними підвищеними концентраціями радону в ґрунті.

Накопичення високих концентрацій радону в житлових масивах Кривого Рогу пов'язано з розташуванням їх в промислових зонах видобування і переробки гірничорудних порід, де йде винос радіонуклідів (Ra²²⁶, Th²³², K⁴⁰, Rn²²²) [6]. Внаслідок чого населення отримує додаткове високе дозове навантаження від природних радіонуклідів (ПРН).

Український НДІ промислової медицини проводить велику роботу по вивченню проблеми природних джерел іонізуючої радіації. Зокрема виконуються дослідження активностей радону-222 у повітрі житлових будинків м.Кривого Рогу та вимірювання потужності г-випромінювання [6,7]. Так, в багатоповерхових будинках, прийняте в якості нормативу значення еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону-222 (ЕРОА) [8] коливається від 12 до 68 Бк/ м³, на перших поверхах - до 70 Бк/м³. По замірам у повітрі сільських (одноповерхових будинків) у Тернівському районі від 21 до 231 Бк/м³ , Центрально-Міському від 20 до 167 Бк/м³ , Жовтневому - 13 до 579 Бк/м³ [6]. Але згідно НРБУ-97, ЕРОА радону-222 дорівнює 100 Бк/м³ для існуючих будов і 50 Бк/м³ для будов і споруджень, що здаються до експлуатації . Виличина дозового навантаження від ПРН в м. Кривому Розі коливається від 1,4 до 12,1 мЗв/рік, в окремих районах міста цей показник сягає 27,2 мЗв/рік [9,10].

В публікації 65 МКРЗ [11] рекомендовано неперевищення дози опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження ТПДПП у 10 мЗв на рік. Наукові дослідження, проведені на терріторії України Науковим центром радіаційної медицини АМН України, встановили, що середньозважена річна сумарна ефективна доза (ЕД) опромінення від джерел природного радіаційного фону та ТПДПП складає 6 мЗв на рік [12]. В той же час, згідно НРБУ-97, допустима межа ліміту ефективної дози для населення становить1 мЗв на рік.

Ми дійшли висновку, що для населення Кривого Рогу ризик підпасти під дію великих доз іонізуючого г-випромінювання майже виключений. Однак потрібно знати дійсний ризик найближчих та віддалених ефектів від дії природного іонізуючого випромінювання.

Поряд з цим існує проблема правильного сприйняття цього питання. В Кривому Розі у населення має місце невірне уявлення про радіаційний стан у звичному розумінні. Відсутня справжня інформація про дійсно шкідливі чинники радіаційного фактору. Вирішення цієї проблеми ми бачимо у використанні досвіду інших країн. Оскільки “радонові” дози відносно легко, ціною менших витрат, можна знизити, в розвинутих провідних країнах світу реалізуються протирадонові програми як найбільш ефективний шлях зменшення величини опромінення населення.

Однією з перших країн, де було запроваджено подібну програму, стали США. Тут державна протирадонова програма за ініціативою Агенції з охорони навколишнього середовища, Служби охорони здоров'я та Конгресу була розпочата в 1985 році [4].

Уряд США на відміну від урядів європейських країн не надає безкоштовної технічної і фінансової допомоги для проведення вимірювань та корегуючих заходів, оплата здійснюється квартировласниками.

У програмі значну увагу було приділено проблемі “Risk Communication”, що за значенням близько до санітарно-просвітницької роботи серед населення. Цю частину програми фінансує уряд, а виконує суспільна Асоціація (American lung Association), яка пропагує спосіб життя зі здоровими легенями. Робота включає питання освіти (школи , населення), підготовку матеріалів для засобів масової інформації, підготовку та розповсюдження різних бюлетенів, поштових карток і т.д. [5]. Завдяки цьому якісно змінився рівень сприйняття даного ризику пересічними громадянами: проблема, що не сприймалася спочатку як серйозна, викликає зараз, за даними соціологічних досліджень , стурбованість у 70% населення. Вимірювання здійснені у 10 мільйонах будинків, а в 300 000 помешкань вдалося досягти зниження рівнів опромінення . З'явилися нові типи конструкцій, “стійких” до радону тощо. Все це вказує на високу ефективність застосованої в США стратегії управління ризиком в даній галузі.

Аналогічні програми проводяться в Німеччині, Австралії, Бельгії , Великобританії, Чеській Республіці, Росії.

В Україні протирадонова програма реалізується з 1988р., а з 1991р. в скороченому варіанті (в основному на радіоактивно забруднених в наслідок аварії на ЧАЕС територіях) при фінансовій підтримці Міністерством з питань надзвичайних ситуацій. За цей період вдалося вперше надійно показати масштаби і особливості опромінення населення України природним радіоактивним газом радоном та його продуктами розпаду, визначити основні шляхи зменшення доз опромінення. Отриманий досвід в реалізації цієї програми створив підґрунтя до наукового обґрунтування Державної протирадонової програми “Радон” по зменшенню опромінення населення України.

Із cказаного видно, що важливим аспектом огрунтування програми є врахування досвіду тих країн, де реалізуються протирадонові програми. Як показують дані літератури, фінансування їх забезпечується і державними структурами, і власниками житла. Але завжди методичні аспекти та юридичне регулювання програм виконується державними структурами. В Україні пріоритет державних структур в цій проблемі передбачено в ст. 2.3 НРБУ - 97.

Сумарна вартість кожної із програм значна (це мільйони - десятки мільйонів доларів в рік), але активна участь населення в їх реалізації може відчутно зменшити долю державних витрат. Для цього в усіх програмах передбачається широкомасштабна робота з населенням (санітарно-просвітницька робота) [5].

Таким чином, виходячи з реально існуючого становища, характерною рисою процесу втілення концепції в Україні має бути потужний блок освітянських програм. У фокусі цього блоку бачиться програма тренінгів по застосуванню елементів С Р до практики в місцевій владі та держадміністрації. Попередні, початкові кроки до суспільства С Р в Україні все ж дозволили закласти основи цього тривалого процесу на національному рівні. Цілком природно, що наступні кроки реалізації Державної протирадонової програми мають бути пов'язані з впровадженням концепції на місцевому рівні.

В зв'язку із викладеним, особливе місце займають питання інформованості населення відносно радонової безпеки, моніторингу концентрацій радону внаслідок антропогенної діяльності, що становить певну небезпеку для населення, яке мешкає в цій місцевості та заходи профілактики шкідливого впливу радіаційного фактора, що діє на населення.

Як ми вказували, по цій проблемі в регіоні ведуться дослідження науково-дослідними закладами, є науково-обгрунтований матеріал, але нажаль з ними ознайомлено тільки вузьке коло фахівців, а населення не інформовано.

Щоб вирішувати цю проблему необхідно:

перевірити правильність інформації про радонову небезпеку в регіоні;