Концепція раціонального природокористування у Криворізькому регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 577.45:551.14

Концепція раціонального природокористування у Криворізькому регіоні

М.Г. Голярчук Державна акціонерна компанія “Укррудпром”, Кривий Ріг

Анотація

Надана характеристика головним особливостям техногенного навантаження та екологічного стану на території Криворізького залізорудного басейну. Наведені концептуальні принципи раціонального природокористування в регіоні. Сформовані пропозиції щодо поліпшення соціально-екологічного стану Кривбасу.

Дана характеристика главным особенностям техногенной нагрузки и экологического состояния на территории Криворожского железорудного бассейна. Приведены концептуальные принципы рационального природопользования в регионе. Сформулированы предложения по улучшению социально-экологического состояния Кривбасса.

The characteristic of the main features of technogenous loading and ecological status of the territory of Krivoy Rog iron ore basin was given. The conceptual principles of rational nature management in region were given. The suggestions on improvement of a social - ecological status of Krivoy Rog region were formulated.

Особливості екологічного стану території

Розробка Криворізького родовища залізних руд здійснюється більше ста двадцяти років (з 1881 р.). За цей час видобуто близько 4,5 млрд. т товарної залізної руди. Найбільш інтенсивно родовище експлуатувалось в 1965-1990 рр., коли було видобуто 2,6 млрд. т товарної залізної руди (87,2 % від усього виробництва в Україні).

Довгострокова, інтенсивна та не комплексна (видобуток монопродукту) експлуатація надр Кривбасу без урахування витрат на охорону і відновлення навколишнього середовища призвела до вичерпання екологічної ємності довкілля та створення зони екологічного лиха, що потребує негайної екологічної реабілітації регіону у контексті з вирішенням загальних соціально-економічних проблем.

Головними особливостями техногенного навантаження та екологічного стану Кривбасу є:

відведення (скиди) зворотних вод без очищення або з частковим очищенням у річки Саксагань та Інгулець загальним об'ємом більше 220,0 млн. м3 щорічно, у т.ч. скиди шахтних та кар'єрних високомінералізованих вод (мінералізація від 15,0 до 100 г/л) у кількості більше 20,0 млн. м3 щорічно;

фізична ліквідація комплексу шахт, що впливають на техногенну екологічну безпеку регіону та екологічна реабілітація наслідків їх діяльності;

гідрозахист діючих шахт підприємств Кривбасу та прилеглих міських територій від затоплення і підтоплення. Через багаторічне відкачування води з підземних гірничих виробок порушено природний гідрогеологічний режим регіону до глибини більше 1,0 км, в результаті чого підтоплено понад 9,0 тис. га міських територій;

складування твердих відходів збагачення, яких накопичилось біля 3,0 млрд. т та розкривних порід, яких накопичилось біля 3,0 млрд. м3;

виникнення техногенних родовищ;

порушення земель (понад 34,0 тис. га міських і прилеглих територій) та постійне відведення земель у т.ч. сільськогосподарських угідь під складування твердих і мокрих відходів;

розвиток екзогенних геологічних процесів (оповзні, провали, просідання грунтів та порушення фундаментів жилих і промислових будівель) та неотектонічних процесів (розломи земної кори і їх рух), які також зафіксовані у Кривбасі.

Однією з особливостей реструктуризації підприємств Кривбасу з підземного видобутку руди є те, що вона потребує виключно сухої консервації більшості шахт, що підлягають закриттю, оскільки гірничі підприємства з підземного видобутку руди утворили фактично єдиний гідротехнічний комплекс завдовжки майже 100 км.

Це викликано тим, що цілики проміж суміжних шахтних полів у південній частині родовища порушені, у зв'язку з чим шлях для міграції підземних вод у північному напрямку, де розташовані діючі підприємства, відкритий. Щорічні обсяги водовідведення складають 20,9-21,8 млн. м3, з них 9,5-10,6 млн. м3 (46 - 49 %) відкачуються на поверхню шахтами, що ліквідуються.

Але не тільки збільшення водопритоку на діючих шахтах обумовлює прийняття рішення про суху консервацію шахт, що підлягають ліквідації.

Є, наприклад, прогноз, що створення, через певний проміжок часу, в результаті затоплення шахт великих підземних озер, зробить ймовірність виникнення великомасштабних зсувів і навіть техногенних землетрусів надто високою, щоб нею можна було зневажити. У роботах [1,2] відмічається, що в результаті поєднання природних та техногенних процесів (наприклад: розробка нафтових покладів, великий відбір пластових вод, вилучення у великих кількостях корисних копалин, заповнення великих водосховищ та інше) накопичується велика потенційна пружна енергія, яка здатна значно підсилити природні землетруси, або, навпаки, спровокувати самостійний техногенний землетрус.

Підставою такого прогнозу є те, що внаслідок відпрацювання Криворізького родовища залізних руд тільки у центральній та північній частинах утворились кар'єрні та шахтні ємності обсягом 5-6 млрд. м3 специфічної витягнутої форми із суцільною депресійною вирвою довжиною біля 40 км та декілька кілометрів в ширину при глибині від 400 до 1300 м.

Загальний об'єм надр, які втягнуті в антропогенні геомеханічні процеси складають біля 16,0 млрд. м3. Уздовж вирви, на вузькій смузі поверхні сконцентровані житлові масиви, підприємства, відвали порожніх порід, хвостосховища з дамбами, висота яких складає від 35 до 90 м над рівнем земної поверхні, а також два водосховища, що забезпечують водопостачання у регіон Кривбасу.

Таким чином, впродовж Криворізького родовища створилась значна концентрація неврівноваженої напруги земної кори і її обводнення може стати детонатором вищезгаданих катастрофічних явищ (особливо у поєднанні з неотектонічними процесами і рухом земної кори), якщо шахти будуть затоплені без попередньої компенсаційної закладки відпрацьованого простору. Виконати ж компенсаційну закладку в теперішніх умовах практично неможливо, особливо на закритих шахтах.

Концептуальні підходи до раціонального природокористування в регіоні

раціональний природокористування екологічний кривбас

Концепція раціонального природокористування у Криворізькому регіоні та її економічні аспекти повинні базуватись на знаходженні оптимального варіанту між виробництвом товарної продукції, яка б забезпечувала мінімальний життєвий рівень населення та мінімально необхідними витратами на охорону і відновлення навколишнього середовища, які забезпечать реабілітацію та збереження здоров'я населення, недопущення мутагенних процесів і виникнення техногенних катастроф. Тобто, необхідно формування на державному рівні нової економічної політики не тільки для Кривбасу, але й для всіх гірничодобувних регіонів, оскільки проблема торкається життєво важливих інтересів значної частини населення України.

Для розвинутих промислових країн (США, Японія, Німеччина) характерним для державної політики є те, що витрати на природоохоронні заходи у промислових зонах підприємств сягають до 60 % від вартості основних виробничих фондів. Специфіка діяльності гірничодобувних підприємств як надрокористувачів полягає у значному навантаженні на навколишнє середовище, яке збільшується по мірі збільшення строку діяльності та видобутку сировини.

Виробництво однієї тони товарної руди у Кривбасі супроводжується:

виробництвом 3-4 тонн твердих відходів;

10-11 кг шкідливих викидів в атмосферу;

відведенням близько 2 м3 забруднених зворотних вод;

скидом близько 0,5 м3 шахтних та кар'єрних вод у відкриті водойми.

Еколого - економічний аналіз діяльності гірничодобувних підприємств Кривбасу показує, що економічні збитки тільки від викидів в атмосферу та забруднення водних джерел і порушення земель склали у 1988 р. 3,1 крб. (4,4 дол. США) на 1 тонну товарної залізної руди, а у 2000 р. 20,3 грн. (3,74 дол. США) на 1 тонну. Це становило 18,9 % від річної вартості товарної продукції у 1988 р. та 22,7 % у 2000 р.

Економічна інтерпретація наведених розрахунків означає, що суспільство, держави на протязі 122 річної експлуатації Криворізького родовища споживали залізорудну сировину по ціні на 20-25 % менше (щонайменше) від її вартості, тобто без урахування витрат на охорону навколишнього природного середовища.

Якщо врахувати, що за 122 років у Кривбасі було вироблено 4,5 млрд. т товарної залізної руди, то при її середній вартості 12-13 дол. США за тонну на заходи (включаючи нові маловідходні технології) по охороні навколишнього природного середовища Кривбасу потрібно було б витратити 11-14 млрд. дол. США або 2,5-3,0 дол. США на 1 тонну товарної залізної руди.

На жаль, при переході економіки України у напрямку розвитку ринкових відносин, концепція природокористування та існуючі режими оподаткування у гірничому секторі не були переглянуті.

Свого часу вони створювалися на єдиних для всіх галузей підходах. Питання було вирішено найпростішим способом: до існуючої загальної системи оподаткування було додано плату за користування надрами у всіх її складових. Так, гірничодобувні підприємства Кривбасу щорічно сплачують податки, пов'язані з користуванням надрами у сумах, що складають близько 3 % вартості товарної продукції (55-62 млн. грн.). Натомість, не було впроваджено специфічних пільг, що супроводжують гірничодобувну діяльність у ринковому середовищі, не було встановлено жорстких рамок цільового та адресного використання ресурсних платежів на вирішення екологічних проблем у гірничодобувних регіонах.

Багаторічне ігнорування цих обставин призвело до постійного накопичення негативних наслідків і створення зони екологічного лиха у басейні, при цьому звичайних механізмів попередження надзвичайних екологічних ситуацій та створення екологічної безпеки вже недостатньо. Потрібно якнайшвидше розгортання спеціальної системи кризового моніторингу та розробка і виконання Національної програми екологічної реабілітації Кривбасу.

Виробництво товарної залізної руди супроводжується виробництвом відходів у вигляді вскришних порід та хвостів збагачення. Так, у 2000 році виробництво товарної залізної руди (багата руда + концентрат) склало 45,6 млн. т, виробництво вскришних порід - 34,4 млн. м3 (0,75 м3/т або понад 2,2 т/т), виробництво відходів збагачення - 44,9 млн. т (0,98 т/т).

Таку величезну кількість розкривних порід та відходів збагачення використати або утилізувати в повному обсязі неможливо. Єдиним технічним рішенням залишається лише їх складування, при чому створення екологічно безпечних умов існування регіону потребує складувати відходи тільки у відпрацьовані гірничі простори. Такий підхід, крім зменшення земельних відводів для їх складування, значно знизить небезпеку виникнення техногенних катастроф.

Технічно проблему складування відходів видобутку руди та її збагачення можна сформулювати у наступному вигляді: знайти умови, при яких об'єми відпрацьованого простору і об'єми існуючих хвостосховищ та відвалів у регіоні будуть дорівнювати об'ємам невикористаних відходів видобутку і збагачення руди.

Для складування відходів, що утворюються, необхідно змінити технологію ведення гірничих робіт в напрямку поетапної чи випереджаючої відробки кар'єрів з можливим переходом на підземну відробку, перейти на роботу з твердіючою закладкою та здійснити принцип збалансованості виробництва руди і складування відходів "де і скільки видобуто руди, туди ж і стільки ж треба покласти відходів."

В цілому, проблеми раціонального природокористування у Кривбасі настільки складні, що їх вирішення можливе лише при залученні коштів як підприємств регіону, так і Державного бюджету. Для стабілізації ситуації у найближчі 10 років необхідно виконання інженерно-технічних заходів загальною сумою близько 4,1 млрд. грн. Криворізький залізорудний басейн - це загальнонаціональна природна скарбниця.

Проблеми Кривбасу, які накопичувалися десятиріччями - це і проблеми державні, особливо з урахуванням необхідності законодавчого врегулювання ряду питань, пов'язаних з надрокористуванням, розробки законодавчого механізму раціонального використання приватизованими та державними пiдприємствами надр і земельних природних ресурсiв. Надра знаходяться фактично у державнiй власностi i надаються тiльки у користування. Земельнi ж дiлянки, якi пов'язанi з державними надрами, можуть знаходитись як у державнiй, так і у комунальнiй та приватнiй власностi.

Діюче законодавство, зокрема “Кодекс України про надра”, “Земельний кодекс України” не вирішує наріжні проблеми, які породжені економікою перехідного періоду, а саме:

не розроблена методика вартісної оцінки родовищ корисних копалин. Вартість природних ресурсів не враховується при приватизації гірничодобувних підприємств, а відсутність вартісної оцінки не дозволяє розглядати родовища корисних копалин в умовах ринкових відносин як новий вид товару, що значно підвищить інвестиційну привабливість та приватизаційну вартість гірничих об'єктів;

відсутній механізм фінансування закриття або консервації відпрацьованих та економічно збиткових гірничих об'єктів і ліквідації екологічних наслідків їх діяльності;

відсутній механізм накопичення ресурсів для вирішення питань екологічної реабілітації гірничодобувних регіонів. Діючі ресурсні платежі (за землю, за надра, екологічні платежі) фактично являються фіскальними зборами та не виконують своєї ролі, як джерело фінансування заходів з реабілітації територій та природних ресурсів;

відсутній механізм відчуження земельних ділянок права приватної власності для видобутку корисних копалин. Надра- власність держави, а землю над надрами передано у приватну власність?

Зниження рівня використання будівельних матеріалів в країні, які вироблялися з відходів виробництва (до 12 млн. м3 щорічно), ще більш знижує ефективність надрокористування. Зменшення діючих тарифів на залізничні перевезення щебеню та піску, вироблених з відходів, до рівня, який би забезпечував частку його вартості у кінцевій ціні продукції не більше 15%, певною мірою допомогло б вирішенню проблеми утилізації відходів гірничодобувних підприємств.

Висновки та пропозиції

У Кривбасі зосереджені величезні поклади залізної руди (16,1 млрд. т), яких при раціональному використанні вистачить ще на десятки років.

З метою забезпечення подальшого розвитку підприємств Кривбасу та найбільш ефективного вирішення питань поліпшення соціально-екологічного стану необхідна подальша Державна підтримка малорентабельного виробництва продукції підприємств у вигляді зменшення податкового тиску та створення сприятливого інвестиційного клімату, для чого необхідно:

1. Прискорити подання до Верховної Ради проекту нової редакції “Кодексу України про надра”, який знаходиться на розгляді у Кабінеті Міністрів України. У проекті нової редакції “Кодексу України про надра” за пропозиціями ДАК “Укррудпром” та Мінпромполітики України передбачено вирішення питань зупинки, консервації та ліквідації гірничодобувних об'єктів, які не врегульовані діючим законодавством. Враховуючи високий рівень впливу гірничодобувних об'єктів на довкілля, складність та значну вартість робіт по ліквідації наслідків їх діяльності, проект передбачає створення спеціального фонду державного бюджету за рахунок діючих ресурсних платежів гірничих підприємств для здійснення комплексу робіт з ліквідації гірничодобувних об'єктів та екологічної реабілітації територій. До прийняття Кодексу України про надра ввести мораторій на прийняття Закону України “Про екологічне страхування” у зв'язку з деякими протиріччями між ними.

2. При організації формування кадастру земельних ділянок, на яких розташовані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, необхідно врахувати додаткові земельні ділянки згідно державним нормам і проектно-технічної документації під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти, які необхідні для роботи гірничодобувних підприємств.

3. Заборонити розпаювання земельних ділянок (паїв) у натурі (на місцевості) і видачу державних актів на право приватної власності на землю в межах розташування покладів родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, з урахуванням земельних ділянок під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти, які необхідні для роботи гірничодобувних підприємств.

4. Доручити Мінекоресурсів України доопрацювати розроблений проект методики вартісної оцінки родовищ корисних копалин з урахуванням пропозицій ДАК “Укррудпром”, які надані до цього відомства.

Кінцеву приватизацію гірничих підприємств доцільно проводити з урахуванням вартісної оцінки природних ресурсів, що суттєво збільшить привабливість і вартісні показники гірничодобувних об'єктів.

Перелік посилань

1. Царьов В.П., Повілєйко Р.П.. Техногенні землетруси // Міжнародний щорічник "Наука і людство". - М.: Знання, 1990. - 398 с.

2. Рикитаке Т. Предсказание землетрясений. Пер. с англ. - М.: Мир, 1979. - 388 с.

Размещено на Allbest.ru