Історія використання екологічного тероризму – як глобальну проблему сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія використання екологічного тероризму - як глобальну проблему сучасності

Коваленко-Чукіна І.Г.‚

кандидат історичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарно та правових дисциплін

Уманського національного університету садівництва

Розглянуто історію використання екологічного тероризму. Розвиток сучасного тероризму як соціально-політичного явища, а також причини виникнення та тенденції розвитку тероризму. Основні сфери поширення екологічного тероризму. Застосування ядерної енергетики - як методу екологічного тероризму. тероризм екологічний соціальний політичний

Рассмотрена история использования экологического терроризма. Развитие современного терроризма как социально-политического явления, а также причины возникновения и тенденции развития терроризма. Основные сферы распространения экологического терроризма. Использование ядерной энергетики - как метода экологического терроризма.

The history of the use of environmental terrorism. The development of modern terrorism as a socio-political phenomenon, as well as the causes and trends of terrorism teroryzmu. Tradytsiyno defined as the attempt on the life of the state or public figure, or threats of violence, intended to force the government to adopt favorable to terrorists or terrorist organizations decisi . Osnovni areas spread environmental teroryzmu. Zastuvannya nuclear power - as a method of environmental teroryzmu.

Історія людства завжди була пов'язана з реалізацією конфліктного потенціалу суспільства. Невирішеність політичних, економічних, територіальних, етнічних, конфесійних та інших протиріч завжди створює психологічний грунт, насамперед у середовищі інтелектуалів, для „вдосконалення” державних інститутів влади „силовими методами”. На початку ХХІ століття на позиції однієї з найнебезпечніших серед усіх проблем висувається тероризм глобального масштабу. Традиційно тероризм визначали як замах на життя державного або громадського діяча, насилля або погроза насиллям, спрямовані на те, щоб примусити владу ухвалювати вигідні для терористів чи терористичних організацій рішення[4].

Сучасні дослідники виводять визначення тероризму від французького „terroriser”, що означає страхати насильством, тримати у стані постійного страху. Терор - це насильство. Тероризм - насильницькі дії (переслідування, руйнування, захват заручників, вбивства ) з метою залякування, придушення противників, конкурентів, нав'язування певної лінії поведінки. Терміни „тероризм” і „терор” стали широко вживатися з часів Французької революції 1789 - 1794 років. Пізніше, 1798 року, словник Французької академії наук визначить його як „ систему страху”.

В теорії світової практики відомі три основні види терору:

* внутрішній - відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на власній території;

* транснаціональний - відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на території інших держав;

* міжнародний - відповідні дії груп громадян, єдиних чи змішаних за національним складом, проти будь-яких осіб на території третіх країн.

За оцінками сучасних експертів, зокрема індійського юриста Йтуги, за 50 років (з 1936 по 1986) було сформульовано більше 115 варіантів визначення тероризму. Увага світової спільноти до питань міжнародного тероризму особливо посилилася після подій 11 вересня 2001 року, коли США, Росія, окремі країни НАТО запропонували стратегію превентивних дій проти терористичних організацій у всьому світі[6].

На початку ХХІ століття досить актуальною стала проблема екологічного тероризму.

Екологічний тероризм - це тероризм на небезпечних, з точки зору екології, об'єктах. З цієї точки зору до небезпечних об'єктів відносяться всі типи електростанцій, виробництва ядерного паливного циклу та ядерних боєприпасів, хімічні, нафтохімічні і нафтопереробні, металургійні, біотехнічні підприємства, сховища їх сировини і продукції; нафто-, газо- та аміакопроводи, а також військові об'єкти, містять радіоактивні та отруйні речовини, їх сховища і звалища відходів. Основна частина таких об'єктів розташована в портово-промислових зонах міст-портів, у великих містах і густонаселених місцях, створюючи постійну загрозу екологічних катастроф. Екологічний тероризм - залякування людей за допомогою впливу на навколишнє середовище.

Екологічний тероризм більш небезпечний, ніж багато інших злочинів терористичної спрямованості, оскільки насильницькі дії застосовуються до громадян чи їх власності опосередковано, через навколишнє середовище, існування в якій надалі буває утруднено або неможливо для всього живого. Екологічний тероризм може привести до необоротних наслідків[10].

За оцінками закордонних спеціалістів, у найближчі 50 років населення земної кулі досягне 9 млрд., а обсяг виробництва світової економіки збільшиться в п'ять разів. У результаті необхідні для життєдіяльності людини природні ресурси швидко виснажуватимуться. Зменшиться загальна площа родючих земель, зникне велика частина лісів, продовжиться надмірна експлуатація і забруднення водних джерел. Багато проблем виникнуть внаслідок глобальної зміни клімату і зменшення озонного прошарку.

Доступність для терористів складних видів зброї і вибухових систем становить потенційну загрозу заподіянню збитків навколишньому середовищу. Використання великомасштабних удосконалених вибухових пристроїв проти найрізноманітніших об'єктів, таких як місця поховання небезпечних відходів, атомні станції, електричні засоби керування насосними станціями на нафто-, газо- і водопроводах можуть мати наслідки, що набагато перевищать ті, що викликані безпосереднім застосуванням удосконалених вибухових пристроїв. Це лише один приклад “екотероризму”[12].

У сучасній історії дій, що підпадають під екологічний тероризм, відбувалося не так багато.. Однак прецеденти дій еколого-терористичного характеру існують. У 2001 році терористи на території Сполучених Штатів Америки і деяких інших держав поширили спори сибірської виразки (антраксу) в конвертах звичайних поштових відправлень. Загроза нової чуми здавалася нездоланною. У січні 2003 року спецслужби Великобританії оголосили, що ними заарештовано 13 терористів, які намагалися налагодити виробництво високотоксичного отруйної речовини рицин. Як встановили британські спецслужби, всі заарештовані є членами терористичної групи, пов'язаної з угрупованням «Аль-Каїда», а виробництво рицину - частина ретельно запланованого екологічного теракту відразу в декількох країнах Європейського Союзу. Цей приклад екологічного тероризму міг закінчитися глобальною катастрофою.

З погляду небезпеки виникнення катастроф найпильнішої уваги вимагає ядерний тероризм.

Ця проблема актуальна для України і багатьох країн з розвиненою ядерною енергетикою. В останні роки неодноразово виникала загроза ядерного тероризму.

Так, у Франції під час хвилі промислових протестів (грудень 1995 року) саботажники засипали сіль в охолоджувальний контур енергоблока атомної електростанції Блейс. Були погрози вибуху на Інгалинській атомній електростанції після винесення литовським судом смертного вироку одному з лідерів злочинного угруповання, а також на заводі з ремонту атомних підводних човнів працівником підприємства через багатомісячну затримку зарплати. В листопаді 1995 року було виявлено контейнер з радіоактивним ізотопом цезій-137, який встановили чеченські екстремісти в Ізмайловському парку в м. Москві[1].

Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з 27 сесії Генеральна Асамблея 00Н щорічно обговорює питання про заходи по запобіганню тероризму. У грудні 1972р. був створений Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав.

Спроби створення системи міжнародного антитерористичного співробітництва спецслужб орієнтовані на придушення терактів. Однак вони залишають осторонь головну проблему - пошуки шляхів глобальної зміни умов, що породжують тероризм. У процесі розвитку людського суспільства політичні, соціальні, економічні, національні, територіальні, релігійні та інші протиріччя постійно наростають[8].

Розширюється також соціальна база терористів. Її живлять насамперед народи, що і в XXI ст. перебувають у приниженому стані. Тому глобальна система протистояння “новій чумі” має бути орієнтована не стільки на пряму боротьбу з тероризмом, що може здійснюватися на більш низьких рівнях професійними формуваннями, скільки на створення принципово нових міжнародних структур. Вони повинні бути націлені на компенсацію політичного, економічного і соціального розшарування світу на тлі і під впливом глобалізації.

Список використаних джерел

1. Громадська оцінка екологічної політики в Україні. Доповідь українських екологічних організацій. - К.:ГРВОПС, 2003.

2. Галахов С.С., Тарсуков К. М. Терроризм - угроза государственности России в ХХI в. (исторические, правовые, праксеологические проблемы // Правовая наука на рубеже XXI столетия: Сб. науч. трудов. Омск, 2000. С. 59.

3. Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України.- 1995 р.- № 12.- С. 81.

4. Залысин И. Что противопоставить терроризму? // Независимая газета - 2000. 11 ноября.

5. Збірник міжнародних конвенцій в галузі навколишнього природного середовища. - Львів - 1999. - 302 с.

6. Кива A. B., Федоров В. А. Анатомия терроризма // Общественные науки и современность. -- 2003. -- № 1.

7. Куклина И. Мировой терроризм и международные структуры обеспечения безопасности // Мировая экономика и междунар. отношения. - 2005. - № 1.

8. Мандрагеля В. А. Тенденції боротьби з глобальним тероризмом: досвід та перспективи США // Практична філософія. - 2004, -№2

9. Моджорян Л.А. Терроризм: правда и вымысел. - М., 1986.

10. Перга Т. Екологічний тероризм//Політика і час.- 2002.-№12. - С.46-50.

11. Федоринчик С. Перший у світі прецедент місцевого референдуму з питань ядерної енергетики // Право людини: Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи.- 21-31 січня 1999 р.- № 3.- С.7- 10.

12. Хоффман Б. Терроризм - взгляд изнутри / Б. Хоффман. - М., 2003.

Размещено на Allbest.ru